Розділ 222 — Не хвилюйся (3)

[« Ти хочеш пожертвувати собою? »]

Грізний голос Суперкаменя швидко стих.

Бу-у-у-у-у-у-у-ум!

Срібний щит почав тремтіти. Точніше, срібний щит Раона сильно тремтів, і Кейл відчував це кінчиками пальців.

«Їб-…»

Кейл ледь встиг стриматися, щоб не вилаятися.

Океан, небо, червона блискавка та фіолетовий вітер. Усе це змішалося воєдино, і стало неможливо розрізнити, де закінчується небо, а де починається океан.

Ревуча буря не давала побачити океан за межами срібного щита.

Вшу-у-у-у-у-у-у-ух- бах, бах, бах!

Вітер стукав у срібний щит. Він підняв морську воду й перетворив її на щось схоже на град, ніби прагнучи поглинути й сам срібний щит.

Якби цей вітер досяг замку Леона або центральних берегів, ситуація стала б дуже серйозною.

Обидві гори по боках замку Леона були б зруйновані, а разом із ними загинуло б багато людей.

Кейл визирнув крізь бурхливий вітер і спробував зазирнути за срібний щит.

Плесь-

Він відчув, як вода бризкає йому на голову.

За срібним щитом кружляв гігантський водяний стовп. Здавалося, що стовп не в змозі витримати власну величезну масу.

[«Людино, ти бачив мою силу? Це я зробив!»]

Кейл використав лише дуже слабку версію вогняної блискавки. Більшу частину сили становила магія Раона.

"Цей хлопчина значно зміцнів з того часу, як бився з тим фальшивим Вбивцею Драконів"

«Так, ти трохи ве… кху»

Кейл легенько кашлянув. Потім він витер рот рукавом. У роті відчувався солоний присмак.

[«…Людино, чому в тебе кров, якщо навіть не використав і третини сили моєї лапи? Чи я неправильно розрахував? Це неможливо! Наскільки ж слабке твоє тіло, що ти використовуєш силу, яка дорівнює розміру щурячого посліду, і все одно кашляєш кров'ю? Ти справді незбагненна загадка!»]

Кейл відповів, відчуваючи прилив сил.

«Зі мною все гаразд»

Однак невидимий Раон і Чхве Хан почали хмуритися.

З іншого боку, Кейл тепер мав чітке уявлення про те, як працює його реакція на Стародавні Сили.

"Незнищенний Щит, безперечно, став сильнішим з того часу, як ненажерлива жриця з'їла Життєздатність Серця минулого разу"

Саме тому щит більше не створював жодного навантаження на тіло Кейла, якщо тільки не отримував достатнього пошкодження, щоб розбитися. Однак інші Стародавні Сили все ще змушували Життєздатність Серця працювати, якщо він використовував її хоч трохи.

"Я нічого не можу з цим вдіяти, бо моя пластина замала"

Так було тому, що пластина всередині тіла Кейла – джерело його здібностей – була недостатньою.

«Зі мною все гаразд, тож не хвилюйтеся»

Він недбало махнув їм обом рукою, щоб відійшли, і поглянув вниз на поле бою. Він міг спокійно спостерігати за подіями, оскільки срібний щит Раона був дуже міцним.

Протягом останніх десяти хвилин лунали вибухи й вирував водяний стовп.

Океан повільно заспокоювався й повертався до нормального стану.

Кап. Кап.

Кейл відчував, як вода капає йому на голову, продовжуючи дивитися за межі срібного щита.

«Усе знищено»

Кейл зосередився на тому, що бачив, і не відповів, навіть коли почув голос Чхве Хана. Чхве Хан зрозумів реакцію Кейла.

Усе було зруйновано.

Усі численні кораблі, що були на воді, перевернулися або були знищені.

Він також бачив мертвих і ледь живих солдатів.

Побачивши жалюгідне становище ворогів за межами цього безпечного щита, легко було зрозуміти, про що думав Кейл.

Саме такою людиною він і був.

Однак Чхве Хан мав рацію лише наполовину.

Кейл почав говорити.

«Раоне, чому…»

Він не міг повірити в те, що бачив перед собою.

«Чому напівкровний Дракон не використав щит?»

"Що?"

Чхве Хан повернув голову, щоб поглянути на Кейла. Він бачив, що Кейл виглядав шокованим. Раон звернувся до них обох.

«Людино, Чхве Хане, щось тут не так»

Раон побачив біло-золотий щит, що оточував великий корабель, безпосередньо перед тим, як вогняна блискавка пронизала фіолетову кулю мани.

«Хтось із майстерністю на рівні того напівкровного дракона міг би захистити їх, але, схоже, він зняв щит»

"Що?"

Чхве Хан був шокований.

"Він не використав щит, щоб захистити своїх союзників? Стривай, він ще й ті, що вже були, прибрав?"

«Чому?»

У ту мить, коли це запитання пролунало з вуст Чхве Хана, його тіло почало рухатися.

[«Наближається»]

Роа-а-а-а-а-а-а!

Вітро-водяний Дракон Раона злетів прямо перед срібним щитом.

Бах!

У цю мить пролунав вибух. Світлова куля розірвалася, частина тіла водяного дракона вибухнула, і вода полетіла в повітря. Чхве Хан наступив на срібний щит, щоб перестрибнути на інший бік.

Його потужна аура звалилася на воду.

Бах, бах, бах!

Аура Чхве Хана також зіткнулася з кількома світловими кулями, перш ніж зникла. Після цього вода розступилася.

Шаа-а-а-а-а-а-а–

Через пролом у воді пронеслася одна людина.

Багатошаровий щит із білого золота, що оточував його, не дав навіть воді потрапити на нього.

Особою, що стояла на поверхні води, була, звісно ж, напівкровним Драконом.

«Ха-ха-ха– ось де я був»

Маг підняв куточки губ і почав посміхатися, перш ніж зустрітися поглядом із Кейлом.

"Його союзники гинуть за його спиною. Навіть ті, хто з магічної бригади Руки, здається, гинуть.

А він сміється"

Тріск. Тріск.

У руці мага з'явилася ще одна маленька блискавка, яку він знову кинув у бік щита. Її, звісно, заблокували Водяний Дракон і Чхве Хан, тож вона не змогла пробити срібний щит Раона.

Блискавка просто відскочила від щита.

Потім вона попрямувала до води.

Тріск-!

«Аааааа!»

«Уууух! М-моє тіло!»

Блискавка впала у воду й забрала життя решти союзників мага. Звісно, маги, які використовували щити чи магію польоту, а також лицарі, які були достатньо вправними, щоб вилізти на перевернуті кораблі, зуміли вижити.

Солдати Непохитного Альянсу продовжували гинути великими групами.

«Хіба він не псих?» – несвідомо прокоментував Кейл.

І тоді–

«Хууу»

Маг і Кейл зустрілися поглядами. Маг кинувся прямо на Кейла.

Меч Чхве Хана та Водяний Дракон спробували стати йому на заваді.

Клац. Клац. Клац.

Однак вони не змогли захиститися від мага, оточеного численними кулями мани.

Кейл не встиг втекти назад.

Ба-а-а-а-ах!

Маг майже миттєво дістався до срібного щита й врізався в нього.

На лобі напівкровного дракона з'явилася кров. Проте він все ще посміхався.

Він притиснувся до срібного щита й спостерігав за Кейлом, який був по той бік.

Точніше кажучи, він спостерігав за простором навколо Кейла.

«…Я відчуваю запах Лорда. Та сила, що проявилася раніше – це точно був Володар Драконів. Я знаю, що це він. Я вже відчував цей запах раніше»

"Цей божевільний виродок"

Кейл не міг не подумати так, побачивши цю сцену, яка наче виринула прямо з фільму жахів.

«Ти – Дракон?»

Очі мага засяяли.

Вогняна блискавка.

Ця блискавка складалася з чистої природної сили та мани.

Це не було тим, на що здатний людський маг.

"Дракон"

Тут, безперечно, була присутня сила Дракона.

«Що це за невидима істота поруч із тобою?»

Він відчував її.

Чим ближче він підходив, тим чіткіше відчував її. Він відчував невидиму присутність поруч із тим виродком.

Однак ця присутність була ледь відчутною.

Насправді присутність того рудоволосого, Кейла Хенітуса, була набагато сильнішою. Від нього випромінювався аромат природи.

Ось чому він відчував, що щось не так.

«Ти – дракон. Хм? Ти – дракон, що вийшов погратися? Це ти? Чи це та штука поруч із тобою? Гм?»

Бум! Бум!

Два кулаки напівкровного дракона врізалися в щит.

"Цей божевільний виродок. Невже в Руку беруть лише психів?"

Кейл поглянув на цю абсолютно божевільну особу й почав говорити.

«Та одразу два Дракони гратись пішли. Схоже, мозок твій вийшов погратися. Припини нести таку маячню»

«Ха-ха-ха-ха!»

Напівкровний дракон почав сміятися з відповіді Кейла.

«Так, я знав, що ти так відреагуєш. Дракони завжди добре вміють робити такі речі. Вони вдають, що нічого не розуміють, а потім бавляться з людьми, набагато слабшими за них. Кхахаха, як весело. Це так…»

Він не встиг закінчити речення.

Скрекіт…

Напівкровний дракон відступив. Велика чорна лапа прорізала повітря саме в тому місці. Рух був настільки потужним, що нагадував удар передньої лапи дракона.

Однак напівкровний дракон-маг уже ширяв у повітрі.

«Ще не звик до цього»

Це було потужно, але незграбно.

Зіниці напівкровного дракона почали затуманюватися.

"Чи може?"

Він озирнувся на Кейла.

Те яскраво-руде волосся й щит. Він думав, що це Стародавня Сила, бо спочатку вважав її чистою силою дерева. Але чи справді це так?

Він згадав про червоного дракона.

Виглядало так, ніби це була жива тварина.

Однак той вогонь згас, залишивши по собі лише смерть.

Тоді він згадав про вогняну блискавку, що промайнула мить тому.

Вона була оповита магією, але під нею він відчував чистий вогонь.

Там було також чимало сили Дракона.

"І навіть я, який отримав кров Дракона.

Але в цьому поколінні вже немає червоного Дракона"

Він був у цьому впевнений.

"Це можливо?

Чи є ще хтось, схожий на мене?"

Недосвідченість.

Дракон, який ще не пройшов свою першу фазу зростання, був недосвідченим. Він не знав, як правильно використовувати свої сили.

Напівкровний дракон теж був частково драконом. Він, природно, також проходив фази зростання. Навіть напівкровний дракон проходив три фази зростання, так само як і звичайний дракон.

Він пройшов дві фази зростання. Дракон, який ще не пройшов свою першу фазу зростання, та напівкровний дракон були для нього легкою здобиччю. Маг почав реготати, наче божевільний.

«Пвахахаха! Все, справді все випливає назовні»

Маг бачив водяного дракона, Чорну Кістяну Віверну, Чхве Хана та безліч магічних заклинань, що летіли до нього з замку Леона.

Потім він озирнувся на Кейла.

«Мабуть, мені теж треба взятися за справу серйозно»

З тіла мага почало випромінюватися світло.

[«Гм? Людина! Щось тут не так!»]

Кейл почув у своїй голові здивований голос Раона.

[«Той напівкровний досі не використовував усієї своєї сили»]

"То це була не вся його сила?"

[«…Він сильний»]

Кейл поглянув на мага.

Біло-золота мана мага ревіла й змушувала його мантію тріпотіти.

Водночас його волосся почало стирчати вгору. Разом з цим він став виглядати жвавішим і сповненим життєвої енергії.

Маг поглянув на Чхве Хана, який переслідував його з чорною аурою.

«Ти знаєш, чому мені було байдуже, чи загинуть мої союзники?»

Чхве Хан відчув цікавість, але це не змусило його сповільнитися. Проте він все одно дуже хотів це знати. Він не міг цього зрозуміти.

Однак, почувши відповідь напівкровного дракона, Чхве Хан почав хмуритися.

«Я хочу, щоб загинуло ще більше людей! Чим більше, тим краще»

Тоді з усього його тіла почало випромінюватися світло.

Чхве Хан не зупинився, хоч світло було надзвичайно яскравим.

Його раптом пробили мурашки.

Те яскраве світло перед ним.

Це світло здавалося надзвичайно густою темрявою.

Світло, яке здавалося набагато сильнішим, ніж раніше, ніби обпалювало його тіло. Чхве Хан відчував, як його долоні починають пітніти.

Йому здавалося, що він помре, якщо увійде в те світло.

"Я можу загинути"

Його неповна темрява зникла б без сліду.

Однак Чхве Хан не зупинився.

Саме в цю мить.

«Я вб'ю всіх людей! Я вб'ю їх усіх, навіть якщо це буде останнє, що я зроблю!»

"Усіх?"

Це слово змусило Чхве Хана збліднути. Він повернув голову. Він побачив магів Королівства Каро, що летіли до них.

Темрява, яка була слабкою проти світла.

Він також подумав про Темних Ельфів.

"Можливо?"

«Кахахаха! Помріть!»

Тіло напівкровного дракона понеслося до берега.

«Н-Ні!»

Чхве Хан обернувся.

Він побачив, як щось пролітає перед ним.

«Божевільний виродок»

Його увагу привернуло руде волосся людини, що рухалася перед ним.

Кейл летів попереду, сидячи верхи на іншій віверні. Щодо Раона, то він перетворився на вітер, аби допомогти віверну та Кейлу.

Бу-уу-у-ум-

Чхве Хан обернувся, почувши гучний звук.

Щит, великий щит, що перекривав шлях, почав підійматися в повітря. З обох боків на ньому з'явилися срібні крила, і він рушив слідом за своїм господарем.

[«Слабка людино, не хвилюйся. Я подбаю, щоб ніхто не постраждав»]

Не лише щит Кейла рухався слідом. Срібний щит Раона також слідував за своїм господарем.

Однак світло було швидким. Швидкість і руйнування. Ось якими були властивості світла мага.

Напівкровний дракон швидко дістався до берега.

Там були присутні Темні Ельфи та ведмеді, а також маги Королівства Каро, які пройшли стежкою, прокладеною Мері завдяки очищенню мертвої мани. На стінах замку також ще було багато людей.

«Ц-це…»

Він бачив стурбованих людей.

"Ці нікчемні створіння"

Це були істоти, на яких він би й не звернув уваги, якби той виродок з Руки не тримав його за комір.

«Ваша Високосте!»

Кронпринц Королівства Каро Валентіно не міг нічого сказати, коли до нього звернувся командир.

Його рука, що лежала на виступі, тремтіла.

Він бачив той вибух з берега.

Ця битва виходила за межі людських можливостей.

Тепер він бачив перед собою мага, який посміхався навіть із кривавою раною на обличчі.

А потім він побачив і те, що було за спиною мага.

«Смерть усім!»

Були сотні світлових стріл.

Напівкровний дракон махнув рукою з яскравою посмішкою на обличчі. У ту мить рука мага зупинилася. Ці стріли полетіли вниз, на людей.

«Щити, активуйте щити!»

«Ваша Високосте, будь ласка, рятуйтеся!»

Кронпринц Валентіно не міг вимовити ні слова, дивлячись на атаку, що насувалася з неба. Він відчував, як командир намагається потягнути його за руку, проте не міг поворухнутися.

Світлові стріли виглядали наче покарання від бога.

Здавалося, ніби через ці стріли все згорить вщент.

«О, Господи»

Єпископ закликав свого бога, коли почав бігти.

Однак принц дивився на солдатів. Замкова стіна була в жахливому стані. В його очах, коли він оглядав околиці, відбивався розпач.

Проте ще залишалася ниточка надії.

Ця надія була причиною.

«Ваша Високосте! Ви мусите йти!»

Саме це було причиною, чому він не рухався.

І нарешті він побачив ту надію.

Він побачив великі чорні крила.

Потім він побачив людину з рудим волоссям, що сиділа на них.

«Я знав, що так і буде!»

Напівкровний дракон посміхнувся, підвищивши голос.

Він побачив людину, якій вдалося наздогнати його, незважаючи на те, що завдяки своїй спорідненості зі світлом він рухався надзвичайно швидко.

Кейл Хенітус.

Він раптово з'явився перед стрілами.

«Ти називаєш себе людиною, хоча можеш рухатися так швидко?»

«Божевільний виродок»

Обидва промовили слова, яких інший не міг почути.

Кейл простягнув руку.

Він відчув, як дві маленькі лапки підтримали його.

«Давай зробимо це»

[«Я розумію, людино»]

Усі на землі підняли голови й подивилися в небо.

Сонце вже зайшло.

Однак ніч ще не настала.

Насправді їхні очі боліли від надзвичайно яскравого світла.

Це світло ніби пророкувало настання кінця світу.

Це був момент, коли сотні вогнів впали на землю.

Срібне світло знову вкрило землю.

Срібний щит, схожий на Чумацький Шлях, що впав на землю, заблокував світло.

Бум, бум, бум!

Усі припали до землі. Земля тремтіла. Навіть небо тремтіло.

Яскраве світло не давало нікому нічого побачити.

«Ха-ха-ха! Я знав, що ти захищатимеш людей!»

Напівкровний Дракон бачив Кейла за щитом. Йому здавалося смішним, що Кейл захищався від світлових стріл, навіть нахмуривши брови.

Адже у нього був час втекти.

Навіщо йому ризикувати власним життям, щоб убити кількох людей?

Навіщо йому так бруднити собі руки?

Він бачив Чхве Хана та Віверну, які не могли до нього наблизитися.

"Так, до такого світла наблизитися неможливо. Віверна згоріла б, якби наблизилася, і той виродок теж отримав би серйозні поранення"

У цьому й полягала різниця між досконалою темрявою та недосконалою темрявою цього чоловіка.

Клац. Клац. Клац.

Після того, як він тричі клацнув пальцями, під ним з'явилося магічне коло телепортації. Як людині, яка створила магічні заклинання телепортації для Руки, це далося йому легко.

«Бувай, гарного дня»

Він посміхнувся й поглянув вниз на Кейла. Потім він здригнувся.

Кейл посміхався.

У той момент Кейл чув голос у своїй голові.

[«Людино, я зрозумів, що я не великий і не могутній. Ось чому я прийняв рішення. Я вивчу все й зрозумію все, щоб зробити це своїм»]

Молодий Дракон чогось навчився під час бою з фальшивим Вбивцею Драконів.

Якщо ти не великий і не могутній, тобі доведеться наполегливо працювати, щоб цього досягти.

Минулого разу молодий Дракон дізнався про катастрофи.

А цього разу…

[«Цього разу я дізнався про світло»]

З темного неба злетіло маленьке світло.

Воно було маленьким і швидким.

Однак сила, що містилася в ньому, була надзвичайно гарячою та руйнівною.

Напівкровний Дракон відчув, що воно схоже на те світло, яке він розвивав протягом дев'ятисот років. Світло прямувало до його спини.

«…Це-»

Ба-а-а-а-а-ах!

Повітря знову наповнив гучний звук.

Однак це могли бачити лише Чхве Хан, Кейл і Раон. Інші нічого не бачили, бо світло було надто яскравим.

Проте люди розплющили очі, почувши вибух.

Вибухи тривали.

"Чи він постійно поповнює свій запас світлових стріл? Чому це не припиняється?"

Було кілька людей, які не заплющили очей. Валентіно був одним із тих, хто тримав очі відкритими, навіть коли вони почали сльозитися.

Наслідний принц Валентіно тримав руки на виступі, дивлячись на темніюче небо.

Світло зникло, і він міг бачити щось, що нагадувало маленьку лампу.

Воно виглядало жалюгідно на тлі великого щита та сотень світлових стріл.

Власник того ліхтарика стояв, випрямившись.

«…Командире Кейле»

Кістяна віверна та рудоволосий чоловік.

Кейл чекав, доки світло, що оточувало небо, не зникло. А коли знову настала тиха ніч, Кейл почав рухатися.

Він відкликав срібне світло.

Кап. Кап.

Кейл бачив краплі крові, що падали з голови віверни.

Ця кров належала напівкровному дракону.

Однак Кейлу не вдалося його спіймати.

"Мабуть, він ще не пройшов першу фазу зростання. Мені було весело"

Напівкровний дракон вхопився за світло, що пронизувало його тіло, і почав сміятися. Потім, замість того щоб намагатися втекти, він створив ще одну серію стріл.

Це було мудре рішення. Воно стримало Раона та Кейла й завадило Чхве Хану наблизитися до нього. Цього разу світлові стріли полетіли в бік Чхве Хана та віверни.

"Це неможливо зробити, якщо ти слабкий духом"

Напівкровний дракон скористався магією телепортації, а Раон не мав іншого вибору, як створити захисний щит навколо Чхве Хана.

Так вони розійшлися.

Кейл згадав голос напівкровного дракона, який промовив до нього в думках.

« Ти, як і я, людина, що отримала кров дракона, тож я захищатиму тебе, малий. Однак саме я й буду тим, хто тебе вб'є. Ха-ха-ха-ха! »

"…Що це за хрінь?"

Однак Кейл не приділив цьому особливої уваги.

[«Людина. Я залишив слід! Давай і його зловимо!»]

Як тільки вони його спіймають, це вже не матиме значення.

«Вибачте, Кейле-нім»

Чхве Хан підлетів на Чорній Кістяній Віверні й почав говорити.

Хлоп, хлоп.

Кейл поплескав його по плечу й відповів.

«Спускаймося»

Кейл подивився вниз.

Він бачив людей, що стояли там.

Ті, хто вижив після атаки світлових стріл, дивилися вгору на Кейла.

Бууум.

Віверна опустилася, і Кейл зійшов на землю. Як тільки він приземлився, до нього підбіг Гілсман. Побачивши жалюгідний вигляд Гілсмана, Кейл удавано кашлянув.

Їхні союзники вижили, а один ворог втік.

Цього було достатньо.

Залишалося лише схопити того, хто втік.

Саме про це думав Кейл, відкриваючи рота, щоб звернутися до Гілсмана. І саме в цю мить.

«Молодий пане, ні, командире! Щит справді не зламався!»

Голос Гілсмана був сповнений захоплення. Кейл почав хмуритися.

За спиною Гілсмана він побачив принца Валентіно з таким самим виразом обличчя, сповненим захоплення.