Розділ 224 — Не хвилюйся (5)

Заступник капітана Гілсман, який йшов слідом за Кейлом, тихо підійшов до нього, коли помітив, що той зупинився й заплющив очі.

Чхве Хан і Мері просто спостерігали з боку. Потім Гілсман здригнувся, почувши, що бурмотів Кейл.

«Молодий пане, вам, бува, не паморочиться в голові?»

«…Ні»

Кейл повільно розплющив очі. Побачивши, як на нього дивиться Гілсман, він відчув роздратування.

Хоча на обличчі Гілсмана зараз відбивалася турбота про Кейла, Кейлу це не подобалося.

Кейл несвідомо висловив свої внутрішні думки.

«Чому так важко жити»

"Я не можу грати, я навіть не можу розслабитися"

Він не знав, що буде так важко просто лежати в ліжку цілий день, нічого не роблячи.

Кейл похитав головою й знову рушив уперед.

Гілсман спостерігав за цим усім із сумним виразом обличчя.

Хлоп.

У цю мить хтось поплескав його по плечу.

«Ходімо»

Це був Чхве Хан. Гілсман обернувся, щоб подивитися на Чхве Хана, а потім здригнувся.

«Т-так. Ходімо»

«Нам треба поспішати. Молодий пан-нім усе робить швидко»

Мері пройшла повз Чхве Хана та Гілсмана, її чорна мантія волочилася по землі, і вона наздогнала Кейла. Гілсман ще ніколи не бачив, щоб Мері йшла так швидко.

Чхве Хан також пішов за нею, і Гілсман ще раз згадав вираз обличчя Чхве Хана, перш ніж знову відчути холодок і теж почати йти.

[«Слабка людино, життя має бути важким. Я це зрозумів, коли мені було два роки. Звісно, хороших днів буде більше, ніж поганих. Я це зрозумів, коли мені було чотири роки. Слабка людино, давай з'їмо всю цю смачну їжу! Це зробить нас щасливими!»]

Розум Кейла все ще був заповнений мареннями Суперкаменя та молодого Дракона.

План Кейла щодо усунення голосу в його голові полягав у тому, щоб зв'язатися з джерелом проблеми.

[Давно не бачилися, молодий пане]

Він бачив, як божевільна жриця Кейдж недбало махала руками.

Вілла Суперкаменю.

Там був пристрій для відеозв'язку, який Раон створив для вілли і який дозволяв зв'язуватися лише з Кейлом.

Він також бачив біля Кейдж блондинів-близнюків.

Майстриню меча Ханну, яка вижила після отруєння мертвою маною, та напівсвятого Джека. Вони обоє також привітали Кейла.

[Молодий пане, я чула, що ви зробили щось дивовижне. Ви справді здаєтеся тим, хто слідує за світлом істини]

Невинний вираз обличчя святого Джека змусив Кейдж, Ханну та Кейла втратити дар мови. Зрештою, Ханна втрутилася.

[Ти маєш залишити трохи й для мене]

«Для тебе вистачить. А коли ми поїдемо до Імперії, ну, ти ж вже знаєш, правда?»

На обличчі, яке наче було вкрите чорними павутинами, з'явилася посмішка.

[Так, я тренуюся саме для цієї миті. Я забарвлю палац у червоний колір кров'ю]

Кейл став незворушним.

Він не мав наміру забарвлювати палац у червоний колір, проте Ханна продовжувала говорити все, що їй потрібно було сказати, не чекаючи на його відповідь.

[Як там Мері?]

«У неї все добре. Вона, здається, щаслива, що знову може бачити Темних Ельфів»

Кейл помітив, що Ханна, почувши його відповідь, підняла меч і пішла. Схоже, їй більше не було чого сказати. Він знову почув голос Джека.

[Ханна щодня наполегливо тренується, щоб набратися сили для перемоги над злою Рукою та порятунку Імперії. Вона хоче допомогти вам, молодий пане]

Цілком невинна посмішка Джека змусила Кейла відчути легку провину. Однак він відмахнувся від цих думок, бо мав справу.

«Пані Кейдж, як там справи з кам'яним стовпом?»

Кейдж почала хмуритися.

[Це почалося вчора]

Вона згадала те, що помітила вчора.

[Я прокинулася з дивним відчуттям. Було так, ніби завітав сам Бог Смерті. На всяк випадок я вирішила прогулятися Лісом Темряви разом із пані Ханною. Я подумала, що, можливо, з'явився ворог]

[Однак ми нікого не знайшли]

Жодні монстри навіть не наважилися наблизитися до них, бо від Ханни виходила і золота аура, і чорний дим. Саме тому Кейдж подумала, що це був просто дивний сон.

[Але саме в той момент, коли ми увійшли на підземну площу…]

Бах!

Зсередини площі пролунав гучний звук.

Кейдж у шоці побігла до джерела шуму й зуміла з'ясувати, що саме його спричинило.

[Це вибухнуло й спричинило той гучний звук]

На її долоні лежав шматок ланцюга. Це була частина численних ланцюгів, що оповивали кам'яний стовп. Частина печатки навколо нього вибухнула.

[Після цього кам'яний стовп почав поводитися трохи дивно]

Кейдж продовжувала говорити з сумнівним виразом обличчя.

[Мені здається, "підстрибує" – це кращий термін, ніж "тремтить", щоб описати те, що він робить]

У той момент Кейл набув такого самого виразу обличчя, як і Кейдж.

«А ланцюги навколо нього ще залишилися?»

[Так. Пошкоджена поки лише п'ята частина з усіх. Я наклала тимчасову печатку на пошкоджені ділянки силою Бога Смерті]

«Схоже, мені треба поспішати назад»

Кейдж махнула рукою, ніби кажучи, що в цьому немає потреби.

[Не треба поспішати. Схоже, воно ще довго не зламається. Якщо звідти щось вискочить, я використаю силу Бога Смерті, або пані Ханна застосує свою ауру, щоб вб… е-е, захиститися від них. Хоча мене й відлучили від церкви, мені, як колишній жриці, все ще важко вимовляти слово "вбити". Ха-ха-ха!]

Кейдж голосно розсміявся, а Кейл потер очі долонями.

"Мені треба скоро повертатися"

Він не знав, до чого ці люди врешті-решт доберуться.

Божевільна жриця, ще божевільніша майстриня меча Ханна та недотепа-напівсвятий. Він щойно усвідомив, що це жахливе поєднання людей.

Вони можуть ходити й руйнувати все навколо, а потім лікувати одне одного, щоб повернутися без жодних поранень.

«…Я не можу дозволити, щоб мою віллу зруйнували»

Він не міг втратити жодну з тих багатьох речей, які були йому потрібні для його спокійного ледарського життя.

Він не міг просто залишити цю справу як є, адже у нього була причина вирушити на Східний Континент.

Східний Континент.

Йому потрібно було поїхати туди, щоб знайти Воду Суду.

"І тоді я зможу надіти корону"

Він планував опанувати корону, яка полюбляє драконячу кров, щойно його тіло відновить рівновагу.

«Людино, людино! Ми їдемо додому? Ми всі зустрінемося на віллі Суперкаменю?»

Почувши збуджений голос Раона, Кейл перестав про це думати.

«Так, ми всі зустрінемося там»

[О, молодий пане. Я зварила трохи алкоголю з плодів Лісу Темряви. Я покажу його, коли ви всі приїдете]

«…Звісно. Звучить чудово, пані Кейдж»

[Мені було нудно, тож я ще й виготовила кілька дерев'яних чашок. Ваша особлива, бо на ній є срібний щит. Чекайте з нетерпінням. Пити алкоголь із чашки у формі срібного щита, ах!]

«…Я незабаром зв'яжуся з вами»

Кейл недбало відповів Кейдж, яка сміялася, та Джеку, який закликав його швидко повертатися, оскільки саме він допомагав Кейдж зварити алкоголь, після чого завершив дзвінок.

«… Хууу, моя голова»

Кейл приклав обидві руки до голови.

"… Мені треба зв'язатися з Ерухабеном-німом і тим божевільним, Клопехом"

У цю мить двері спальні клацнули й відчинилися. Кейл помітив, що Раон не став невидимим, і почав говорити.

Це мав бути або Чхве Хан, або Мері, або Гілсман.

«Що-»

Кейл завмер. Він повернув голову.

Він побачив Чхве Хана, обмотаного бинтами, а також Мері, яка була одягнена у свою звичну чорну мантію.

Скрі-іп.

Колеса закрутилися, коли у спальню в'їхав великий візок із їжею. На візку стояла таця, повна їжі та вина.

Кейл чув, як Раон поруч із ним ковтає слину.

Чхве Хан помітив погляд Дракона й почав говорити.

«Я подумав, що ви, мабуть, зголодніли»

«Ти неймовірний, Чхве Хане. Ти справді розумний і чудовий»

Кейл підхопився й переніс їжу на стіл. Чхве Хан, Мері та Раон допомогли йому своєю магією, завдяки чому стіл майже миттєво заповнився їжею.

Кейл сів і запитав.

«Що з Гілсманом?»

«…Він із солдатами, розповідає людям про битву щита і обговорює справи з лицарями Королівства Каро»

"Битва щита?

Обговорює з лицарями?"

Вираз обличчя Кейла став дивним, але він вирішив, що це звучить цілком нормально, адже Гілсман також зблизився з солдатами Королівства Віппер, до якого належав Тунка.

До того ж він був надто голодний, щоб про це думати. Він одразу ж почав їсти. Інші теж почали їсти, і незабаром єдиним звуком у кімнаті став радісний голос Раона.

«Людино, це смакота! Скуштуй! Мері, тобі теж треба спробувати! Чхве Хане, тобі треба багато їсти, щоб швидше одужати!»

Кейл зітхнув, спостерігаючи, як Раон бере шматочок, а потім роздає всю смачну їжу іншим, а він сам одну за одною подає Раону нові тарілки.

Саме в той момент, коли Раон переклав шматок стейка на тарілку когось іншого, а Кейл поклав перед ним новий стейк…

Бі-і-і-іп- Бі-і-і-іп-

Пристрій для відеозв'язку посередині столу світився червоним.

Це був екстрений дзвінок.

Почувши сигнал тривоги, Кейл хотів кинути тарілку зі стейком, однак, оскільки м'ясо було смачним, він обережно поставив її на стіл. Потім він почав міркувати.

"Це Королівство Брек? Може, Лок? Або знову Королівство Роан?"

Кейл зітхнув і перевів погляд на пристрій відеокомунікації, коли Раон повідомив йому, хто дзвонить.

«Це Золотавий дідусь!»

"Ерухабен?"

Дзвонив Золотий Дракон.

Ерухабен не відповів, коли Кейл залишив йому повідомлення минулого разу.

Кейл витер соус з рота й заговорив.

«З'єднай»

Вираз обличчя Кейла застиг, поки він міркував, чому Ерухабен міг зателефонувати у надзвичайній ситуації.

Раон негайно з'єднав дзвінок, і на екрані з'явився чоловік із біло-золотим волоссям.

[Давно не бачилися]

Ерухабен, як завжди, мав величну поставу Дракона. Він поглянув на Кейла, Раона, Мері та Чхве Хана по той бік екрана й почав посміхатися.

Потім він помітив вираз очей Кейла.

[…Чому ти так на мене дивишся?]

Кейл без обхідних шляхів поставив своє запитання.

«У вас є син?»

Кхух.

Чхве Хан закашлявся, а Мері обережно опустила виделку, яку тримала в руці. Водночас круглі очі Раона дивилися в бік Кейла.

Однак Кейл думав про когось іншого.

Про напівкровного дракона з волоссям кольору білого золота.

Казали, що кожен Дракон має свій унікальний колір.

Кейл нічого не знав про напівкровних драконів, однак, якщо в них змішалися кров Дракона та людини, чи не мали б вони також успадкувати колір Дракона?

Єдиним біло-золотим Драконом, про якого знав Кейл, був Ерухабен. Спокійний погляд Кейла спрямувався на Ерухабена, який дивився прямо на нього.

«Так. Мабуть, хаос війни може звести людину з розуму. Я розумію. Це було так важко?»

"Невдачлива ти людина, тц-тц"

Ерухабен цокнув язиком, дивлячись на Кейла з жалісливим поглядом. Лапа Раона, вкрита соусом, також погладила Кейла по тильній стороні долоні.

«Слабка людино, те біло-золоте волосся, що було раніше – це була магія»

«Ах»

Чхве Хан і Мері ахнули, а Кейл втратив дар мови. Саме тому Раон замість нього розповів Ерухабену історію про напівкровного дракона.

Ерухабен, вислухавши історію, сказав лише одне слово.

[…Цікаво]

Кейл озирнувся на стародавнього дракона.

[Зазвичай він би помер]

«Вибачте?» – здивовано запитав Кейл, а Ерухабен, нахиливши голову, відповів.

[Ти знаєш, чому Дракони – це неперевершені істоти? Тому що ніхто інший не може з ними впоратися. Звісно, драконоборці полюють на Драконів. Однак полювати на них і отримати драконячу кров – це зовсім різні речі]

Ерухабен мав серйозний вираз обличчя, сповнений також цікавості.

[Цікаво. Зазвичай Дракони та люди не мають дітей. Дитина не здатна впоратися з кров'ю Дракона і тому помирає, трохи помучившись. Навіть якщо Дракони й безсоромні, вони не опускаються до такого рівня]

Дракони – розумні істоти.

Хоча зовні вони жорстокі й емоційні, вони настільки розсудливі, що навіть закохавшись у людину, не запліднили б її.

Це їхні природні інстинкти підказували їм, що це не спрацює.

[Але ти кажеш, що є хтось, кому вдалося вижити?]

Цікавість Ерухабена щодо напівкровного дракона лише зростала.

Сам факт, що він був живий, був шокуючим.

[Те, що він уникнув того малюка й втік, має означати, що він, принаймні, пройшов свою першу фазу зростання]

«Золотавий! Напівкровні дракони теж проходять фази зростання?»

[Звісно. У них же тече драконяча кров]

«А, зрозуміло!»

Раон, здавалося, був радий бачити Ерухабена вперше за довгий час, тому задавав усілякі питання, аби продовжити розмову. Однак Кейл помітив щось дивне.

Через це його вираз обличчя також повільно став дивним.

Він не звернув на це уваги через приголомшливо вродливе обличчя Ерухабена та його запитання про сина, проте тепер міг це чітко розгледіти.

«…Ерухабене-нім»

[Що таке?]

Один Дракон дивився на Кейла крізь екран, а інший повернув голову, щоб також поглянути на нього. Кейл повільно продовжив:

«Пейзаж за вашою спиною здається мені знайомим»

[А, я біля вашого будинку]

«…Вілла Суперкаменю?»

[Так. Я в Лісі Темряви]

"Він дізнався про кам'яний стовп?"

Вираз обличчя Кейла став серйозним.

Саме в цю мить.

[Мій будинок зруйнували]

"Хм?"

[Ось чому я прийшов до тебе і вирішив трохи тут затриматися]

«Вибачте?»

Пристрій для відеозв'язку світився червоним.

Тепер Кейл зрозумів причину цього.

[Ти ж знаєш про Гори Десяти Пальців, правда? Саме там розташовувалося Село Ельфів]

«…Так, знаю»

"У мене погане передчуття. Не знаю чому, але у мене справді дуже погане передчуття"

[Ти захищав їхню гілку Світового Дерева]

«Правильно»

[Кілька днів тому її пограбували]

«Ах»

Чхве Хан здивовано вдихнув.

[Я відправився до селища ельфів саме через це, а коли повернувся, моє лігво було зруйноване. Хо-хо, вони думають, що можуть робити все, що заманеться, бо я не проживу й року]

«… Це зробила Рука?»

[З ельфійським селищем це точно Рука, але щодо мого лігва я не можу бути впевнений. Мені треба перевірити. Однак…]

"Однак"

Чому це слово здалося Кейлу таким страшним?

Кейл почав хвилюватися. Причина цього швидко з'ясувалася.

[Де саме в Королівстві Каро ти зараз перебуваєш?]

Кейл вагався з відповіддю. У цей момент Раон радісно відповів.

«Замок Леона! Найбільша кімната на третьому поверсі південного крила!»

Раон додав координати та приблизне розташування кімнати. Кейл спробував заткнути Раона, але той виявився набагато швидшим.

[Розумію]

Клац.

Дзвінок раптово обірвався.

Потім у кімнаті пролунав дивний звук.

Уву-у-ум.

Яскраве біло-золоте світло заповнило спальню. Коли світло зникло, пролунав голос.

«Давно не бачилися»

Це був Ерухабен.

«Золотий!»

Раон полетів до Ерухабена, однак той здригнувся, побачивши вираз обличчя Кейла.

«…Чому у тебе такий вираз обличчя?»

Ерухабен думав, що Кейл може вважати його приїзд обтяжливим або дратівливим, але розраховував, що той з цим впорається. Саме тому він підготував подарунок, проте вираз обличчя Кейла виявився іншим, ніж він очікував.

Раон також впізнав цей вираз на обличчі Кейла.

«Людино! Чому ти знову так посміхаєшся?»

Кейл проігнорував двох драконів, дивлячись на іншу людину, яка прийшла разом з Ерухабеном.

«Ах, ах-ах. Давно не бачилися, Раоне-нім. За той час, що ми не бачилися, ви стали ще більш чарівно милим. Цей ельф Пендрік знайшов ще одну радість у житті»

Пендрік похвалив Раон, а потім поглянув на Кейла.

«Молодий пане-нім, давно не бачилися»

Кейл повільно простягнув руку до Пендріка, вічного фанатика Драконів, який знову говорив коректно.

«Давно не бачилися»

Кейл широко посміхнувся.

Пендрік був ельфом, який не вмів керувати елементалями, але мав здібності до зцілення. У романі він загинув на самому початку, проте був достатньо талановитим, щоб деякий час виконувати роль цілителя в групі Чхве Хана.

Його здібності до зцілення, що використовували силу природи замість божественної сили, на перший погляд не надто відрізнялися від божественних здібностей до зцілення.

Імперія та церква – це одне ціле.

Кейл про це не забув.

У мить, коли він побачив Пендріка, у його голові щось клацнуло.

«Пендріку, я справді радий тебе бачити»

«Невже? Я дуже радий, що ви так мене вітаєте після нашого короткого спільного перебування»

«Звісно. Може, зробимо щось хороше разом?»

«…Перепрошую?»

Кейл планував зруйнувати Імперію та церкву до камінчика.

Йому потрібно було це зробити, щоб заповнити їх своїми людьми й таким чином перебудувати всю систему.

«Відсьогодні ти – просто вірянин у Бога Сонця»

«Вибачте?»

Пендрік збентежено поглянув на двох Драконів. Ерухабен зробив крок назад, а Раон, махаючи крилами, сказав, що це добре.

Зрештою, Пендріку не залишилося нічого іншого, як знову поглянути на Кейла.

«Ти випадково розвинув здатність зцілювати людей на своєму шляху. Ти розвинув ці здібності завдяки чистій і справедливій людині. Ця людина була своєрідним першопрохідцем»

Людина, про яку він говорив, була, звісно ж, напівсвятим Джеком.

«Пендріку…» – заговорив Кейл із осяйливою посмішкою.

«Я забезпечуватиму тобі житло протягом деякого часу. Хіба ти не вважаєш, що повинен якось віддячити мені?»

Віддячити мені.

Ця фраза змусила Пендріка здригнутися.