Розділ 228 — Але ж тут зручніше? (2)

Куточки губ Кейла тремтіли.

[«Людино, ти знову так посміхаєшся!»]

«У нього така дивна посмішка!»

«Він завжди так посміхається, коли хвилюється»

Раон, Хон і Он говорили один за одним, проте Кейл зовсім не слухав їх.

Шух. Шух. Шух.

Бікрос витирав пил зі своїх білих рукавичок.

Хоча пилу й так було небагато, він бачив, як п'ятеро людей, що стояли на колінах перед ним, блідли щоразу, коли чули цей звук.

Однак жоден із п'яти не мав ні поранень, ні плям крові.

«Хо-хо-хо»

Один лише сміх Рона змусив їх усіх задихатися.

«…Мені вже не терпиться битися»

Кілька дерев поблизу були знищені майстринею меча Ханною, яка так і не встигла нічого зробити. Бікрос був зайнятий тим, що витирав з рукавичок та одягу пил, який піднявся внаслідок атак Ханни.

Звісно, п'ятеро зблідлих людей тремтіли від страху, побачивши поєднання золотої аури Ханни та чорного диму.

Переконавшись, що його одяг бездоганно чистий, Бікрос поставив Кейлу запитання.

«Що нам робити? Може, катувати їх?»

Кх-ха.

Люди, що стояли на колінах, здивовано зітхнули.

Однак Кейл не мав наміру слухати цього жорстокого кухаря. Йому було шкода п'ятьох вкрай наляканих бандитів.

Він сам би теж боявся протистояти поєднанню Ханни, Рона та Бікроса.

Кейл сперся на валун, лагідно посміхнувся й звернувся до п'ятьох людей.

«Не бійтеся, добре?»

Усі п'ятеро відвернулися від Кейла й зосередилися на землі.

«Чому ви уникаєте мого погляду? Я ж не страшна людина. Ми не зможемо поговорити, якщо ви не будете дивитися на мене. Гм?»

Він попросив Ерухабена застосувати до нього магію перекладу, тож було б шкода, якби він не зміг ефективно нею скористатися.

Зіниці бандитів тремтіли, коли вони знову підняли погляд на Кейла.

Вони бачили рудоволосого чоловіка, який посміхався їм.

"Він найстрашніший!"

Ця група розбійників була досвідченою, адже протрималася в розбійництві цілий рік.

За цей час вони бачили багато сильних людей, проте ті, хто стояв перед ними, були сильнішими, ніж вони могли собі уявити. Ватажок цієї незвичайної групи, рудоволосий чоловік, змушував їх почуватися як свічки посеред бурі.

Кейл поглянув на розбійника, що стояв на колінах посередині.

«Ти»

Він вказав пальцем на того розбійника.

«Так, пане?»

«Відповідай на моє запитання»

"Я не хочу. Я справді не хочу.

Боюся, що він мене вб'є"

Розбійник заїкаючись запитав у відповідь.

«Й-йа? Але ж тут є й інші. Це мій перший рік, тож я небагато знаю!»

На обличчі розбійника відбився відчай, коли він побачив, як Кейл нахилив голову набік.

«Бо мені так хочеться. І що? Тобі це не подобається? – запитав Кейл, думаючи, що якщо цей не захоче, то він змусить когось іншого. Там було п'ятеро людей, тож у нього був вибір»

«Ні, зовсім ні! Будь ласка, запитуйте!»

Кейл відчув певний дискомфорт, побачивши, як розбійник, що стояв на колінах, раптом почав кланятися йому, проте вирішив все одно запитати, оскільки той, здавалося, був рішуче налаштований відповісти на його запитання.

Він уже дізнався від Ерухабена приблизне місцезнаходження цієї гори на Східному Континенті. Ось чому він запитав про щось інше.

«Назви мені 10 поганих вчинків, які твоя банда скоїла за останній місяць»

«…Вибачте?»

"Я думав, ти сказав, що це питання?"

Зіниці розбійника тремтіли, коли він дивився повз Кейла на Бікроса, який одягав нову пару білих рукавичок.

Наразі вони перебували біля великого кам'яного стовпа на вершині гори.

У повітрі пролунав відчайдушний чоловічий голос.

«Перше! Два дні тому ми пограбували візок невеликої торгівельної гільдії!»

Він озирнувся, перш ніж продовжити.

«Друге! Ми вкрали всі гроші у мандрівників, що проїжджали повз! Цього місяця було багато мандрівників! Ми віримо в рівність, тому грабували і бідних, і багатих, забираючи в них усі гроші! Я навіть не можу порахувати, скількох людей ми пограбували цього місяця! По-третє! Ми збирали значні суми мита щоразу, коли проїжджала середня торгівельна гільдія! Ми практично спустошували їхні кишені! Ми робили це, навіть якщо купець плакав!»

«Ви всі заслуговуєте на побиття. Ви навіть гірші за мене»

Цей коментар від жінки, вкритої чорними шрамами, змусив руки розбійника затремтіти. Однак погляд Кейла змусив його продовжувати звітувати про 10 найгірших вчинків.

«Десятий! Ми розтрощили візок великої торгівельної гільдії за допомогою колод! Ми вкрали гроші, що були всередині, і витратили їх на випивку та розваги!»

Як тільки розбійник закінчив, Кейл поставив йому нове запитання.

«А як щодо торгівлі людьми чи работоргівлі?»

Бандит відповів одразу.

«Ми цим не займаємося»

«Чому?»

"А ми маємо цим займатися?"

Зіниці розбійника на мить затремтіли, перш ніж він нарешті відповів.

«Це… це тому, що наш бос – колишній раб»

«О»

Зіниці Кейла на мить затуманилися.

«Ось чому ми вбиваємо всіх работоргівців, яких зустрічаємо в горах»

Побачивши посмішку Кейла, розбійник злякався і поспішно дав додаткові пояснення.

«Що стосується рабів, то ми, е-е, ми їх відпускаємо або дозволяємо приєднатися до нашої групи. Я… я про це не повідомляв, бо це був добрий вчинок, а не поганий»

Кейл поглянув на бандита й недбало зауважив.

«Яка дивно погана банда»

"Ну, хіба розбійники мають бути добрими?"

Бандит зовсім не міг зрозуміти Кейла. Однак питання Кейла на цьому не закінчилися.

«Розкажи мені все про це місце та вашу організацію»

«…Так, пане»

Кчинь. Кчинь.

Звук, з яким майстриня меча вкладала меч в піхви, не залишав бандиту можливості відмовитися.

Ранкове сонце палило розбійнику на спину, проте він не міг позбутися відчуття сильного холоду.

Кейл вислухав усю інформацію, перш ніж почати говорити.

«Отже, ти кажеш, що твоя організація контролює цю гору, яка називається Гора Ліб. Назва твоєї організації – Непохитні Розбійники, а прізвисько ватажка – Непохитний Правитель?»

«Так, пане»

«Який жахливий смак у виборі назв»

«…Вибачте?»

Кейл проігнорував здивований вираз обличчя розбійника й замислився.

Гора Ліб.

Так називалася гора з великим кам'яним стовпом. Він пригадав собі те, що розповів йому Ерухабен.

« Це гора в північно-західній частині Східного Континенту. Навіть я не знав про цю гору, бо в мене не було багато приводів відвідувати Східний Континент. Це цілком звичайна гора. Час від часу повз неї проїжджає багато купців і мандрівників »

Ця оцінка збила Кейла з пантелику.

« Але щось тут дивно »

Ерухабен теж був збентежений.

« Це місце не таке небезпечне, як Ліс Темряви, тож чому тут стоїть кам'яний стовп? Я навіть не бачив жодних монстрів. Насправді, якщо не брати до уваги цих розбійників, це спокійна гора. Як дивно »

Кейл поділяв ці думки.

Бандити могли панувати на горі, а люди могли нею ходити, бо тут не було монстрів. Однак Суперкамінь поставив кам'яний стовп, щоб уникнути монстрів цього континенту.

« …Чи відбулися якісь зміни на Східному Континенті після давніх часів? »

Це було єдине пояснення, яке він міг придумати.

Однак Кейл почав дратуватися.

Нічого не вдієш.

Він вказав на стовп за своєю спиною.

«Отже, ти доторкнувся до цього кам'яного стовпа тому, що незабаром день народження твого ватажка, і ти хотів створити скульптуру як подарунок?»

Ка-а-а-ать.

Бандит закотив очі, відповідаючи.

«Саме так. М-ми вважали, що на вершині гори має бути лише зображення нашого ватажка»

«…Розумію»

Кейл почав широко посміхатися.

Вони намагалися створити скульптуру для свого ватажка.

Йому довелося вислуховувати, як Суперкамінь знов і знов запитував: "Ти хочеш пожертвувати собою?", і пройти весь шлях до Східного Континенту через цю дрібну причину. Психічні муки були набагато гіршими. Він так хвилювався, що його будинок буде зруйновано.

«…Мені треба повністю спустошити їхні запаси»

Розбійник згорнувся в кульку від страху, побачивши гнів на обличчі Кейла.

«Я справедлива людина. Не можу вдавати, що не бачив, як люди роблять погані речі»

"Що за тип маячні?"

Саме це спало на думку бандитам. Вони бачили, як Кейл повільно підводився, а ранкове сонце осявало його.

Розбійники ковтнули слину, коли Кейл вказав за їхні спини. Вони повільно обернулися.

Кейл вказував вниз. Він вказував на їхню базу посеред гори.

«Ведіть мене»

П'ятеро розбійників заплющили очі від сліз, почувши голос Кейла.

Він неквапливо йшов за розбійниками, гладячи Хона, якого тримав на руках.

[«Людино, що ми тепер будемо робити?»]

Почувши запитання Раона, Кейл неквапливо відповів.

«Нам теж потрібен дім на Східному Континенті»

Бандити здригнулися, а потім почали йти швидше, тоді як Раон зрадів.

[«Гора Ліб стане нашим домом?»]

Кейл не відповів.

Гора Ліб.

Ця досить велика організація облаштувала свою базу в самому центрі гори. Перед базою було зведено міцні дерев'яні огорожі для захисту від вторгнення.

Однак саме в цей момент перед огорожею з'явилися якісь люди.

Бандити-охоронці підняли голос.

«Хто там? Хто наважився прийти сюди?!»

Дехто з них також почав хмуритися.

«Ви, зрадники! Як ви смієте приводити сюди чужинців!»

П'ятеро бандитів прокинулися рано, щоб закінчити скульптуру. Побачивши, що вони привели чужинців замість того, щоб закінчити скульптуру, вони розлютилися.

Вони також поверталися, похиливши голови. Можна було легко зрозуміти, що ці п'ятеро бандитів привели групу людей, бо злякалися.

Буу-у-у-у-у-у– Бу-у-у-у-у-у-у-у-у–

Пролунав звук горну, і на базі зчинився галас. Це був перший випадок, коли до їхньої бази завітали чужинці. Проте вирази облич бандитів біля дерев'яної огорожі не свідчили про тривогу.

«Ви думаєте, що зможете нас перемогти з такою мізерною кількістю? Це неможливо, ха-ха-ха!»

«У їхній групі троє виглядають старими або слабкими!»

Рон, Ерухабен і Кейл одночасно здригнулися.

«Чи ви прийшли до нас здатися? Ахахаха!»

Обличчя п'яти розбійників ставали дедалі блідішими, коли з-за огорожі все більше розбійників провокували групу Кейла.

«Станьте на коліна, якщо не хочете померти! Якщо ви це зробите, ми принаймні залишимо вам життя!»

Один із п'яти розбійників відповів, почувши знайомий голос, що глузував із групи Кейла.

«З- замовкніть, якщо не хочете померти! Ви, тупі ідіоти!»

Його голос був сповнений гніву та горя.

«Щ- що?»

Бандити, які досі весело глузували з групи з-за огорожі, раптом занепокоїлися. Вони занепокоїлися ще більше, побачивши те, що сталося далі.

«В-ви нічого не знаєте. Угх»

Він плакав.

Новачок-бандит, якому раніше довелося розмовляти з Кейлом, більше не міг стримувати сльози.

Плеск, плеск.

Кейл поплескав того розбійника по плечу.

«У тебе сльози течуть водоспадом»

Розбійник не міг повірити своїм вухам, почувши Кейла, але не міг зупинити сльози. Він ніколи в житті не зустрічав нікого такого страшного, як ці люди.

Він думав, що їхній ватажок – найстрашніша людина у світі, але помилявся.

«Хто там?!»

У ту мить бандит почув голос людини, яку раніше вважав найстрашнішою.

Ватажок бандитів з'явився біля огорожі.

Кейл повернувся в бік джерела гучного голосу.

Ватажок Непохитних Розбійників, Непохитний Правитель.

Саме так його називали люди.

Ніхто не знав його справжнього імені.

Однак на його правому плечі було тавро раба, адже він колись був рабом.

"Лідер-нім надзвичайно сильний. Звісно, він, е-е-е, здається, не такий сильний, як ви всі"

Кейлу було цікаво дізнатися, наскільки сильним є цей колишній раб і ватажок великої бандитської організації. Однак щойно він побачив ватажка, як одразу ж нахмурився.

Раон заговорив у його думках.

[«Людино, чи не нагадує тобі цей ватажок когось?»]

Так. Він був схожий на когось, кого вони знали.

Кейл одразу зрозумів, хто це був.

«Охо»

Очі ватажка засяяли.

Він поклав свою велику сокиру на плече й почав посміхатися.

«Кха-ха-ха-ха-ха! Давно я не бачив таких негідників!»

Погляд ватажка зупинився на Ханні та Бікросі. Потім він перейшов на Кейла, який, судячи з усього, був ватажком.

«Я відчуваю цей запах»

"Ого.

Він справді схожий.

Цей виродок просто як він"

У ту мить, коли Кейл подумав про це, у його голові пролунав голос Раона.

[«А, Боб!»]

Раон нарешті згадав ту саму людину. Потім ватажок ступив на одну з поперечок огорожі.

«Я відчуваю запах сильних людей!»

Він викрикнув це, перш ніж зістрибнути з огорожі.

Бум.

Чоловік був майже 2 метри заввишки й мав чудову статуру – м'язисту та вкриту шрамами. У нього також було каштанове волосся, що стирчало в усі боки, наче грива лева.

Голос Раона знову пролунав у свідомості Кейла.

[«Тунка! Боб! Він такий самий, як той ідіот!»]

Кейл почав сміятися. Почувши коментар Раона, він не зміг стриматися.

Великий чоловік, що зістрибнув з огорожі, також почав сміятися, дивлячись на Кейла. Точніше кажучи, він дивився на Бікроса та Ханну.

«Хе-хе-хе-хе, ви, мабуть, сильні. Я це відчуваю»

Кейл згадав, як Тунка кинувся на Вітіру, сказавши те саме. Через це він опинився в халепі, наче креветка, що потрапила між двома китами, які б'ються.

Він приїхав на Східний Континент, бо боявся, що ця людина, схожа на Тунку, зруйнує його віллу. Ну, частково це було й для того, щоб дізнатися більше про Руку та Воду Суду.

Однак він так переживав, що його будинок буде зруйновано.

«Ха-ха-ха»

Кейл бадьоро засміявся.

Він знав, що найкраще підійде для таких людей, як цей ватажок.

Кейл простягнув руку.

Плеск.

Кейл поплескав Бікроса по плечу.

«Захопи його і дай йому лише три удари»