Розділ 230 — Але ж тут зручніше? (4)

Холодний погляд Рона спрямувався на Кейла. Кейл швидко відвернув голову, намагаючись виглядати якомога байдужіше.

[«Людино, погляд дідуся Рона просто лютий!»]

Почувши коментар Раона, Кейл здригнувся. Нічого не вдієш.

Кейл заздалегідь не сказав Рону, що збирається взяти під контроль підпільний світ Східного Континенту. Він лише попросив його піти з ним, оскільки Рон добре знав Східний Континент.

«…Молодий пане-нім»

У голосі Рона не було звичної м'якості.

Злісний голос старого змусив Кейла зреагувати рефлекторно.

«Ти єдиний, кому я можу довірити цю справу»

Це була правда.

Порівняно з жахливим актором Чхве Ханом, невинною Мері чи дивно балакучим Гілсманом, Рон ідеально підходив на роль правителя підпільного світу.

Однак Кейл не міг дивитися на Рона.

Йому було страшно.

Наскільки б сильним він не став, цей старий був дивно навіть страшнішим за Чхве Хана. Той, хто кидається на тебе, і той, хто підкрадається непомітно й відрубує голову. Хто з них страшніший?

Звісно, що другий.

Рон Молан мав талант тихо забирати людські життя.

Кейл мовчав і щосили намагався уникнути погляду Рона.

Однак зараз Рон був зосереджений на спині Кейла. Він випромінював настільки страшну ауру, що колишній ватажок банди з остраху мовчав, поглядаючи то на Кейла, то на Рона.

Бікрос сидів у кутку, очищаючи свій великий меч від пилу й вдаючи, що йому байдуже, проте вся його увага була прикута до батька.

Тишу порушив Рон, коли почав говорити.

«Той, хто колись втратив усе й втік, втратив свою жорстокість і тепер є старим чоловіком»

Рон говорив про себе.

Він втік разом із Бікросом після падіння роду Молан і втратив решту своєї родини. Він втратив свою колишню жорстокість і тепер був лише старим чоловіком.

Він був занадто старий, щоб продовжувати розвиватися, як Чхве Хан чи Мері.

Рон намагався донести до Кейла, який просив його взяти під контроль підпільний світ Східного Континенту, сувору правду. Саме в той момент він почув голос Кейла.

У ньому відчувалася повна здивованість.

«Більше ніяких побрехеньок»

Рон здригнувся.

Кейл все ще не міг дивитися на Рона.

"Слабкий?

Не жорстокий?

Старий?"

Якби Рона вважали слабким, то всім іншим вбивцям у світі довелося б піти на пенсію. Чому він поводився так скромно, не як зазвичай?

Кейл не приховував здивування на обличчі.

Рон не міг нічого сказати, дивлячись на Кейла, який відкрито виявляв свої справжні емоції.

"Більше ніяких побрехеньок?"

Рон поглянув на свого молодого пана, який був уже занадто високим, щоб називати його цуценям. Він чув, як той бурчить.

«Усе, що ти робиш у вільний час – це чистиш свій кинджал. Слабкий? Ти навіть не уявляєш, як страшно ти виглядаєш щоразу, коли це робиш. Боже мій»

Посмішка на губах Рона швидко зникла. Він опустив погляд на свої руки. Те, що сказав Кейл, було правдою. Він справді щодня витирав свій кинджал.

На це була проста причина.

Це було тому, що він не знав, коли можуть з'явитися вороги, і тому, що вони перебували в стані війни.

У такий час він ніяк не міг тримати свою зброю подалі від себе. Однак раптом він про щось згадав.

"Чи справді це єдина причина?"

Він повернув голову.

Він побачив, як його син Бікрос витирає свій великий меч. Син не ухилявся від його погляду й дивився йому прямо в очі.

На зазвичай стоїчному обличчі сина з'явилася дивна посмішка.

"Батьку, тебе викрили"

Саме це, здавалося, говорила та посмішка.

Так, його викрили.

Рон теж почав повільно посміхатися. Це була холодна посмішка, далека від його звичної лагідної усмішки.

Чхве Хан, Мері та Гілсман. Його руки й ноги свербіли від бажання рухатися, коли він спостерігав за їхніми боями. Хоча його почуття дещо відрізнялися від того, що відчувала майстриня меча Ханна, коли їй кортіло битися, все його тіло кипіло від пристрасті.

Він знав, що шанси на розвиток у такого старого, як він, набагато менші, ніж у тих молодих шибеників, проте він не міг відкласти свій кинджал. Щоранку, перш ніж йти будити Кейла, він тренував свою штучну руку.

У чому ж була причина цього?

«Та який ще старий. У тебе ще десятки років попереду»

Він поглянув на свого молодого пана, який бурчав, наче цуценя.

На обличчі Рона знову з'явилася доброзичлива посмішка.

«Молодий пане, усе, що ви сказали – правда»

Кейл повільно повернув голову. У мить, коли його погляд зустрівся з поглядом Рона, він відчув, як серце стиснулося.

«У мене занадто багато жадібності, щоб уже зараз стати нудним старим»

"Чому погляд старого такий злісний?"

Кейл притиснув руку до серця й ковтнув слину. Рон не звернув на це уваги, поглянув на ватажка розбійників і почав говорити.

«Ми віддячуємо в сто разів більше, ніж отримали, а помсту здійснюємо, приносячи смерть нашим ворогам»

Рон вірив, що в душі кожної людини горить внутрішня свічка. З віком ця свічка повільно згасає, аж поки світло не згасне остаточно, і ти продовжуєш жити у холодному світі, сповненому темряви.

Однак він помилявся.

Те, що гасило свічку його серця – це не зменшення підстави, а вітер, якому він дозволив проникнути всередину. Мало того, він вирішив відвернутися від того маленького полум'я, яке продовжувало горіти.

Він нарешті це усвідомив.

Рон почав дбати про те маленьке полум'я, яке ось-ось мало згаснути.

Це дозволило йому повною мірою відчути його. Він відчував свою непохитну рішучість, яка підказувала, що він зможе йти далі ще довго.

«Молодий пане, велике вам спасибі»

Він подякував людині, яка допомогла йому віднайти те крихітне полум'я, що все ще палко горіло всередині нього.

З іншого боку, Кейл відчував себе розгубленим.

"Що це за раптова "помста через смерть", а потім ще й подяка?"

Він хвилювався, бо не міг збагнути, що відбувається, проте, побачивши, як погляд Рона повернувся до норми разом із доброзичливою посмішкою, він, принаймні наразі, заспокоївся. Його серце, що стиснулося від страху, знову почало битися в нормальному ритмі.

Коли він заспокоївся, він почув чийсь голос.

«Але лідере-нім»

Колишній ватажок розбійників поглянув на Кейла й обережно почав говорити. Кейл дивився на нього поглядом, ніби запитуючи: "Чого ти хочеш?", а ватажок розбійників продовжував говорити.

«Хіба нам не знадобиться багато грошей, щоб контролювати підпільний світ? Щодо сили, я вважаю, що цих чудових людей навколо вас має вистачити»

Вираз обличчя Кейла став дивним.

"Мабуть, він справді не такий, як Тунка"

Тунка не переймався б ні грошима, ні чим іншим, окрім як знищенням усього. У цьому плані цей колишній ватажок бандитів був напрочуд хитрим і розумним.

Мабуть, саме це дозволило йому втекти з рабства та стати ватажком бандитської групи. Кейл спокійно почав говорити, адже йому подобалися такі люди, які вміли користуватися головою.

Щоб просунутися в такому брудному середовищі, як підпільний світ, потрібні були і гроші, і сила.

Як сказав ватажок бандитів, на початкових етапах захоплення контролю над підпільним світом гроші були важливіші за силу.

«Зроби це за свої гроші»

«…Своїми грошима?»

«Так, твоїми грошима. Хіба ти не накопичив чимало, займаючись усіма тими поганими справами?»

Кейл планував забрати у цієї бандитської групи все до останнього.

«…Нічого немає»

«Що?»

Колишній ватажок бандитів ніяково почухав голову, почувши запитання Кейла.

«Ми живемо так, ніби кожен день – останній. У нас вистачить грошей лише на тиждень гулянок. Ха-ха-ха-ха-ха!»

Ватажок бандитів відчув, як атмосфера стає холоднішою, і засміявся ще голосніше. Однак його спина швидко вкрилася потом.

Він ковтнув слину, побачивши, як Кейл зітхнув і провів руками по обличчю. Йому здалося, ніби він раптом опинився в серйозній небезпеці.

У той момент він почув спокійний голос.

«Тоді я віддам це тобі»

«Вибачте?»

Ватажок бандитів спостерігав, як Кейл дістав з кишені мішок і кинув його на стіл. Досить великий мішок впав на стіл і розкрився.

Дзень-дзень.

З мішка висипалися всілякі коштовності.

«Ого, чорт, ого. Це…»

Ватажок бандитів не міг нормально вимовити ні слова.

До цього часу він пограбував чимало торгівельних гільдій, проте ніколи раніше не бачив стільки коштовностей, ані нікого, хто б так спокійно розкидав їх, ніби це дрібниці.

Погляд ватажка спрямувався на Кейла, власника мішка з коштовностями.

Кейл обміняв частину своїх заробітків з аукціонного дому на коштовності й привіз їх із собою, перш ніж вирушити на Східний Континент. Він недбало додав, звертаючись до бандита, який дивився на нього.

«Ну, я можу привезти сотні таких мішків, тож про гроші не доведеться турбуватися»

Колишній ватажок бандитів відчув, ніби з-за спини Кейла випромінюється яскрава аура.

Водночас він відчув страх. Хто ж ця людина, яка має таких сильних підлеглих і стільки грошей?

У цю мить Кейл підвівся зі свого місця. Колишній ватажок розбійників, який досі стояв на колінах, також підскочив.

«Почнемо з найближчого міста. Зрозуміло?»

«Так, пане!»

Ватажок розбійників голосно відповів, а Кейл пройшов повз нього, перш ніж додати:

«Добре. Зараз почнемо з переосмислення»

«Вибачте?»

«Нам треба виправити твій зіпсований розум, який змусив тебе вчинити ті жахливі вчинки»

Кейл спостерігав, як Рон збирає коштовності, ігноруючи погляд ватажка бандитів, який у майбутньому не зможе витратити навіть 10 галонів без дозволу. Потім він поглянув на Бікроса, який надів пару білих рукавичок і підвівся зі свого місця.

Це змусило колишнього ватажка банди запитати.

"Навіщо мені переосмислення розуму?"

Ось яке питання він поставив.

«Хіба я не маю стати ще жахливішим, щоб бути правителем підпільного світу? Хіба я не маю стати ще гнилішим?»

Кейлу не склало труднощів відповісти на це питання.

«Як мені заманеться»

Ватажок розбійників не знав, що відповісти.

«Крім того, кожного, хто й надалі займатиметься розбійництвом, поб'ють до напівсмерті. Кожен, хто крастиме чужі речі або завдаватиме комусь шкоди – йому кінець»

Ватажок розбійників мав багато чого сказати, але не наважувався це висловити.

"Я думав, ви хотіли, щоб я став правителем підпільного світу? Хіба виконання ваших наказів не перетворює мене на добропорядну людину?"

Однак, побачивши холодний погляд у очах Кейла, він промовчав. Кейл вийшов за двері, сказавши ватажкові розбійників останнє.

«Щодо твоєї скульптури – якщо ти її зробиш, тобі гаплик»

Кейл проігнорував здивування на обличчі ватажка бандитів, виходячи з будинку. Він бачив, як бандити схиляли голови й відходили, щойно їхні погляди зустрічалися з його.

У той момент він почув у голові голос Раона.

[«Слабка людино! Щось тут не так! Чому ти віддаєш йому все це просто так? Я впевнений, що дідусь Рон правильно використає ці дорогоцінні камені, але ти занадто легковажно витрачаєш гроші!»]

Кейл спокійно відповів дитині, яка, здавалося, перебувала в стані хаосу.

«Це дрібниця. Вважай це своєрідною інвестицією»

[«…Слабка людино, що це означає?»]

Кейл поглянув у бік міста, яке було найближчим до Гори Ліб. Це було місто, куди бандити їхали продавати свої крадені товари.

Це означало, що там підпільний світ був досить розвиненим.

Кейл почав посміхатися.

Йому потрібно було взяти під контроль кілька організацій, що керували підпільним світом у цьому місті, щоб розпочати захоплення підпільного світу всього Східного Континенту. Як тільки це станеться, багатства цих організацій, звісно, перейдуть до нього.

«Я заберу всі гроші у лиходіїв»

Звісно, він планував забирати гроші лише в Руки та інших справді жахливих людей.

Хіба крадіжка у лиходіїв не зробить його ще гіршим за них?

"Я як слід насолоджуватимуся тим, що я – покидьок"

Оскільки тут ніхто його не знав, він планував забрати все, що тільки зможе.

[«То ти, людино, кажеш, що ми збираємося забрати гроші у лиходіїв?»]

«Саме так»

[«…Мені дуже подобається такий спосіб заробляти гроші!»]

Кейлу здалося, ніби він чує, як тріпочуть крила Раона.

Кейл і Раон обоє мовчки всміхалися.

Ерухабен, який повертався після огляду кам'яного стовпа, помітив це й, побачивши вираз обличчя Кейла, відчув тривогу.

«…Чому ця невдачлива людина так посміхається?»

Кошенята Он і Хон, які пішли разом з Ерухабеном, почали бурмотіти.

«Нуна, я не знаю, що відбувається, але, схоже, нам буде весело!»

«…Гадаю, є велика ймовірність, що це зовсім не буде весело»

Ніхто, включаючи Ерухабена, не почув зітхання сріблястого кошеняти Он.

Кейл подивився на колишнього ватажка бандитів, який вийшов, щоб пройти ментальне перетворення, і запитав:

«Як називається найближче місто?»

«Це місто Ліб-Ан»

«Чим воно відоме?»

«Це вільне місто, тож туди часто заїжджають багато мандрівників і найманців»

Це змусило Кейла посміхнутися, а ватажок банди здригнувся.

Вільне місто.

Це означало, що там не було дворянських родів, які б ним правили. Це місто контролювали кілька людей при владі. Крім того, це було місто, де було багато найманців.

У такому разі, чим же воно може бути відоме?

«Тоді, мабуть, і підпільний світ там теж відомий?»

На запитання Кейла ватажок бандитів хитро посміхнувся.

«Він досить відомий у північно-західному регіоні Східного Континенту»

«Там, мабуть, безліч людей, яким можна вдарити в спину»

Кейл вирішив, звідки почне будувати свою базу на Східному Континенті.

* * *

Через кілька днів стародавній Дракон Ерухабен глибоко зітхнув.

«…Тепер я розумію, чому тобі так не щастить. Ти постійно потрапляєш у такі жахливі ситуації. Йооой»

Однак ніхто не слухав його бурмотіння. Усі були зайняті виконанням своїх завдань.

«Няяяв»

«Мяу!»

Двоє кошенят швидко підскочили по дерев'яних сходах і попрямували на другий поверх.

Скрип, скрип.

Дерев'яні сходи скрипіли, коли кошенята стрибали по них.

[«Людино! Я теж піду за ними!»]

Раон літав у повітрі над Он і Хоном.

Бікрос нахмурився, витираючи стіл пальцем у рукавичці.

На ньому залишилося багато пилу.

«…Ха»

Хоча Бікрос зітхав, Кейл був цілком задоволений тим, що побачив, коли повернувся до Рона та колишнього ватажка бандитів.

«Непогано»

«Справді, молодий пане»

Рон майже поглянув на колишнього ватажка бандитів із задоволеним поглядом. Колишній ватажок бандитів блимнув своїм тепер уже чорним оком, коли почав говорити.

«Я досить добре знайомий із містом Ліб-Ан»

Місто Ліб-Ан.

Це було найближче до гори Ліб місто і місце, куди ватажок бандитів завжди приїжджав, щоб збути свої крадені товари.

Це було місто з досить розвиненим підпільним світом, а також одне з вільних міст.

Через це місто проїжджало багато найманців та мандрівників.

Скри-ип, скри-ип

Кейл поглянув на сходи, які скрипіли щоразу, коли хтось на них ступав.

«Так, вона дуже стара»

Це був занедбаний заїжджий двір, який виглядав так, ніби сильний порив вітру міг його звалити.

Кейл із задоволенням дивився на триповерховий заїжджий двір, яку ватажок розбійників придбав у місті Ліб-Ан. Потім він продовжив розмову з розбійником.

«Гей, підвал»

«Так, пане!»

Колишній ватажок банди швидко попрямував до стійки.

Потім він відсунув стіл, щоб відкрити приховані двері.

Скри-и-ип–

Двері до підвалу, якими давно ніхто не користувався, повільно відчинилися.

Ватажок банди швидко почав пояснювати.

«Колись тут було підпільне казино, а його власник був моїм другом»

«А що з ним сталося?»

«Він втік до іншого міста зі своїми грошима»

«Тож тому будівля стояла порожньою?»

«Так, пане. Вона стоїть порожньою вже близько п'яти років»

Дум!

Двері до підвалу повністю відчинилися з легким шумом.

Кейл міг розрізнити сходи крізь темряву.

«Ззовні це невеликий триповерховий заїжджий двір, але в підвалі достатньо місця, щоб вмістити щонайменше 300 людей»

Кейл почав посміхатися разом із ватажком бандитів.

«Ти досить кмітливий»

«Хе-хе, дякую»

Ватажок бандитів почухав голову й відповів, збентежившись.

«Це було б ідеальне місце як таємна база для поганих справ»

«Розумний хлопчик»

«Дякую, хе-хе»

Кейл залишив усміхненого бандита самого й відчинив двері двору.

Скри-и-ип–

Як тільки він вийшов на вулицю, навколо стало гамірно. Він чув, як на вулицях розмовляло багато людей.

«Куди ти сьогодні йдеш?»

«Хтось шукав людину, яка б допомогла спіймати дикого кабана, що нищив їхнє поле. Ось туди я й іду»

«Кажуть, хтось знайшов стару базу за горою. Схоже, вона має багату історію»

«О, тоді мені теж слід туди завітати!»

«Продаємо дешеві мандрівні мантії! У нас є й інше спорядження!»

«Це заїжджий двір "Текучі Мрії"! Усі гості отримують знижку з нагоди урочистого відкриття! Ласкаво просимо гостей на тривале проживання!»

Кейл посміхався, стоячи біля заїжджого двору.

Багато найманців і мандрівників, а також мешканців міста Ліб-Ан, були зайняті початком свого дня.

Він також бачив кількох вуличних артистів.

Схоже, це було місце, де збиралися всі яскраві особистості міста Ліб-Ан.

Він був сповнений задоволення.

Ватажок розбійників знайшов чудове місце.

«Тут так багато енергії»

Кейл повернув голову.

Він бачив ту частину міста Ліб-Ан, яка ще була темною і тихою. Це був квартал червоних ліхтарів і місце, де процвітав підпільний світ.

Він відвернув погляд від тієї сторони, яка вночі ставала жвавою, і подивився на нову вивіску, яку повісив над входом до будівлі.

< Заїжджий двір Надії та Пригодолюбства >

Кейл сам придумав назву для закладу.

Старий триповерховий заїжджий двір. Відсьогодні це стане місцем, куди приїжджатимуть мандрівники та шукачі пригод, щоб знайти надію й кохання.

Звісно, прихований сенс цієї назви полягав у тому, що в підвалі будуть плестися плани про мрію та надію на те, щоб підступно нанести удар в спину лиходіям, а також про захоплюючі пригоди, коли мандрівники проникатимуть у бази лиходіїв і змушуватимуть їх ставати на коліна.

Хіба це не чудова назва?

«Я справді придумав чудову назву»

Кейл дивився на стару будівлю теплим поглядом.

Це був гарний початок.