Розділ 232 — Щось очевидне (1)

Кейл повернувся до кутової кімнати на третьому поверсі старої будівлі. Він залишив Рона за дверима і попросив Раона негайно з'єднати дзвінок.

«Людино! Ми сьогодні будемо битися з тим трохи божевільним виродком?»

«У цьому немає потреби»

Однак, всупереч його словам, вираз обличчя Кейла був не дуже втішним.

Він згадав битву в Королівстві Каро. Він сильно постраждав через те, що повірив словам Клопеха про те, що напівкровний дракон слабкий.

Один лише спогад про це змушував його забути про співпрацю з Королівством Паерун і просто розтрощити їх на друзки.

Тріск, тріск.

Він дивився, як екран завис над пристроєм для відеозв'язку, і чекав на Клопеха. Він твердо вирішив висловити Клопеху все, що думав.

[Кейле-нім]

Однак, щойно з'єднання встановилося, Кейл занепокоївся.

«…По-перше, не складай руки так»

Клопех з'явився на екрані зі складеними руками, ніби молився до Кейла.

[Я відчував, що вам це буде неприємно, Кейле-нім]

Клопех Секка опустив руки, сидячи зі спокійним виразом обличчя. У відповідь вираз обличчя Кейла став надзвичайно дивним.

"Він виглядає нормально, але це повний божевільний"

[Кейле-нім, я зв'язався, щоб…]

«Зачекай»

Кейл перервав Клопеха й запитав.

«Мені вже давно цікаво, але чому ти постійно називаєш мене Кейл-нім? Твоя посада вища за мою. Просто називай мене "молодим паном", як усі інші. Люди подумають, що це дивно»

Чхве Хан міг називати його "Кейл-нім", оскільки робив це з самого початку, однак Клопех Секка не міг так звертатися до нього, особливо з огляду на те, що їм доведеться працювати разом у майбутньому.

Кейл вважав, що Клопех зрозуміє сенс його слів.

[Я не можу цього робити. Кейл-нім – це не просто молодий пан чи командир. Кейл-нім – це б-]

«Припини»

Кейлу здавалося, що він не повинен чути те, що Клопех скаже далі.

Він не хотів чути те слово, яке починалося на "б". Кейл стримав зітхання й продовжив:

«Чому ти весь цей час мовчав і тільки зараз зв'язався?»

Клопех бачив, що Кейл дивився на нього холодним поглядом, хоча його голос був спокійним.

Минуло значно більше, ніж тиждень з того часу, як Кейл наказав племені Китів атакувати північні патрульні пости Королівства Паерун. Кейл дав їм тиждень, проте Королівство Паерун досі не зв'язувалося з ним. Чому їм знадобилося так багато часу, щоб відповісти?

Клопех посміхнувся, побачивши, що Кейл і досі спокійний, без жодних ознак гніву чи занепокоєння.

[Я не міг прийти з порожніми руками]

Кейл почав посміхатися.

"Я знав, що у цього хлопця голова на плечах"

«Так, не можна приходити з порожніми руками, щоб укласти угоду»

Битва Королівства Каро.

Побачивши результати, Королівство Паерун усвідомило, що для виживання їм потрібне нове джерело, окрім Непохитного Альянсу. Вони також знали, що саме Королівство Роан надасть їм альтернативний шлях до виживання.

Скрип.

Кейл відкинувся на спинку старого крісла й підборіддям вказав на Клопеха.

Він наказував Клопеху показати йому, що привезло Королівство Паерун після такої тривалої перерви.

«Я вирішу, коли побачу, що ти привіз»

Кейл і Королівство Роан мали перевагу й могли прийняти рішення згодом. Клопеху довелося стримувати куточки губ, щоб вони не піднялися вгору.

"Я знав, що мав рацію"

Шлях до легенди.

Клопех відчув, як по всьому тілу пробігли мурашки, коли почув про битву Королівства Каро. Історія про появу Темних Ельфів і про те, як щит Кейла захистив його від світлової стріли, була просто приголомшливою.

Він знав, що Кейл, мабуть, недооцінив мага Руки після його ненавмисної дезінформації.

Навіть попри це Кейлу вдалося перемогти грізного супротивника, який раптово з'явився.

Саме це мав би вміти зробити герой, ні, саме це мала б вміти зробити легенда.

Біла змія бачила в Кейлі шлях до виживання. Саме тому він зробив усе, що міг, аби підготувати для нього цю можливість.

[Непохитний Альянс наразі ледь тримається]

Це було очевидно.

Вони зазнали поразки в обох головних битвах.

[Але вони не можуть просто так відступити. Рука, яка якимось чином стала центральною фігурою альянсу, наполягає на останньому бою]

Останній бій Руки.

Кейл легко міг уявити, де відбудеться ця битва.

Він думав про двох різних людей.

Про Розалін, яка відмовилася від статусу принцеси, щоб повністю присвятити себе магії, та про Лока, який зрештою піде шляхом Короля Вовків.

Він думав про Королівство Брек, де вони зараз перебували, а також про Ущелину Смерті на території цього королівства.

«Останній бій відбудеться в Ущелині Смерті»

Клопех уже не міг стримати посмішки. Адже вираз обличчя Кейла свідчив про те, що він уже знав про це.

[Як і слід було очікувати, здогадливість Кейла-німа вражає. Це цілком притаманно тому, хто стане легендою]

«Клопеху»

Кейл швидко перервав нісенітниці цього божевільного виродка. Потім він поглянув на сивочолого Лицаря-Охоронця Клопеха Секку, який дивився на нього.

Наразі лише Королівство Роан та кілька людей із Королівства Паерун знали про місцеперебування Клопеха. Решта вважали, що він зараз зник безвісти або що його вбили на території Хенітус.

Саме тому він міг стати в пригоді в багатьох ситуаціях.

Кейл повільно почав говорити.

«Якби це був ти, з ослабленим Непохитним Альянсом, ні, давай я скажу інакше…»

Сторона Кейла, звісно, виграє битву в Ущелині Смерті. Переможці зможуть насолодитися своєю перемогою. А що ж буде з переможеними?

«Сила трьох королівств на півночі буде мізерною після поразки в Ущелині Смерті»

Королівство Паерун, Аскосан і Норланд – усі вони будуть ослаблені після битви.

«Хіба ослаблена північ не стане легкою здобиччю для когось?»

Чи було щось простіше, ніж поглинути ослабленого ворога?

Однак, можливо, Кейл помиляється: чому ж Рука витрачає стільки ресурсів, щоб Непохитний Альянс підготувався до вирішальної битви?

Можливо, Рука усвідомила, що за допомогою Непохитного Альянсу їм не вдасться захопити жодної з південних земель, і замість цього думає про захоплення північних земель.

Племена Левів, Ведмедів та Полум'яних Дворфів, ймовірно, всі прагнуть власних територій.

У такому разі, що вони оберуть: важкодоступні південні землі чи ті, що легко захопити – північні?

Відповідь була очевидною.

«Клопех Секка, ворог знаходиться у ваших лавах»

Кейл виголошував попередження Клопеху та Королівству Паерун.

Саме в цю мить…

[Хе-хе-хе]

Кейл побачив, як Клопех Секка раптом почав реготати, наче маніяк.

[Пхе-хе-хе, Кейле-нім, ви справді такі, хе-хе-хе]

"Що з ним не так?"

Зіниці Кейла почали тремтіти.

Здавалося, ніби Клопех ставав дедалі божевільнішим, хоча все, що він сказав – це те, що треба остерігатися Руки. Кейл повільно спробував відсунутися від екрана.

[«Людино, цей хлопець не просто трохи божевільний»]

Кейл і шестирічний Дракон мали одну й ту саму думку.

У цю мить Клопех заговорив.

[Кейле-нім, ми готові]

"Готові?"

Людина, яка щойно реготала, наче маніяк, знову стала нормальною. Вираз обличчя Кейла все ще був сумнівним, але він змінився, коли він почув слова Клопеха.

[Ми підготували маршрут для вторгнення аж до палаців Аскосана та Норланда]

"Що?"

Кейл здригнувся. Потім він подивився на Клопеха. Клопех і далі мав спокійний вираз обличчя, проте його очі палали.

[Ми підготували найкоротший маршрут із Королівства Паерун, щоб знищити й Аскосан, і Норланд. Ми також встановили великомасштабне магічне коло телепортації на полігоні для тренувань лицарів Королівства Паерун. Ось чому ми трохи запізнилися]

Було дещо, чого Кейл досі не помічав.

Клопех Секка – це той божевільний, який розв'язав війну проти континенту, аби стати легендою.

Він уже був божевільним. Це людина, яка зробить будь-що й з'ясує все необхідне, аби досягти своїх цілей.

[Я планую запропонувати цей маршрут Королівству Роан. Ні, я пропоную цей маршрут вам, Кейле-нім]

Клопех повільно почав посміхатися.

[Ви згадували, що Рука може націлитися на північні королівства, чи не так?]

Клопех Секка.

Він дуже добре знав, що справжнім символом його роду була біла змія. Адже це було й відображенням його особистості. Однак він дуже пишався тим, що був вихідцем із Королівства Паерун.

Чому?

Саме королівська родина та лідери Королівства Паерун перетворили цей рід білої змії на рід Лицарів-Охоронців.

Вони теж з подібних причин глибоко переживали те, що є громадянами Королівства Паерун.

На обличчі Клопеха з'явилася яскрава посмішка.

[Кейле-нім, той крок, який Рука може зробити або не зробити. Це спеціалізація нашого Королівства Паерун]

Він мав на увазі роль прихованого ворога всередині альянсу.

Королівство Паерун було впевнене, що зможе це зробити.

[Нам просто треба встигнути це зробити до того, як Рука зробить свій хід. Ні, Кейле-нім, ви та Королівство Роан можете зробити це першими]

Королівство Паерун знайшло шлях до виживання і пропонувало це як частину угоди.

Кейл чесно відповів Клопеху, який був по той бік екрану.

«…Ти божевільний виродок»

[Ха-ха-ха, хіба мені не треба діяти швидко, щоб не відставати від легенди?]

Кейл суворо відповів Клопеху, який тепер сміявся.

«Передай пристрій своєму батькові»

Йому здавалося, що зараз йому потрібно поговорити з кимось розсудливим.

Кейл вирішив поспілкуватися з Герцогом Роком Секкою замість Клопеха.

Дзвінок незабаром закінчився. Кейл провів обома руками по обличчю.

[«Слабка людино! Чи зможе Королівство Роан контролювати всю Північ?»]

«…Ти вважаєш, що це можливо?»

Кейл презирливо посміхнувся, почувши коментар Раона, проте й сам відчув, як по його шиї пробіг холодок.

[Але, судячи з того, що сказали ті двоє – батько й син із сивим волоссям – навіть якщо ми й не зможемо взяти їх на свою сторону, чи не зможе Королівство Роан становити загрозу для трьох північних королівств?]

Цього разу Кейл не зміг відповісти на запитання Раона.

Зрештою, з тривожним передчуттям він відчинив двері кімнати.

Клац.

Двері відчинилися, і він побачив Рона, який стояв на варті. Потім він суворо звернувся до Рона, який дивився на нього.

«Я на деякий час поїду на Західний Континент. Повернуся через місяць, тож ти знаєш, що робити, так?»

Рон точно зрозумів, на що натякав Кейл, і відповів.

«Я підготую план, як знищити підпільний світ міста Ліб-Ан. Один місяць – це ідеальний термін, щоб підготуватися до відкриття готелю»

Рон справді був надійним.

Кейл поглянув на Дракона, що стояв поруч із Роном. Стародавній Дракон неквапливо відповів:

«Поки тебе не буде, я пошукаю іншого Дракона. Я впевнений, що тобі потрібно дізнатися про історію міста Ліб-Ан»

«Дуже дякую»

Стародавній Дракон вирушив, щоб розгадати таємниці історії міста. Кейл коротко подякував, а потім скористався магічним колом телепортації, щоб повернутися до вілли Суперкаменю на Західному Континенті разом із дітьми, середній вік яких становив дев'ять років.

Кейл завершив підготовку у віллі Суперкаменю, перш ніж вирушити в інше місце.

Він був одягнений у чисту чорну уніформу. Телепортація незабаром завершилася, і Кейл знову почав бачити.

«Ваша Високосте»

Кронпринц Альберу Кросман.

Він бачив його здалеку.

Це було таємне магічне коло телепортації всередині палацу.

Кейл скористався ним, щоб непомітно проникнути до палацу.

Кейл мимоволі почав говорити, щойно побачив обличчя наслідного принца.

«Ви, як завжди, вишукані й пристрасні, наче східне сонце…»

Кейл замовк.

Він швидко повернувся до свого звичного тону й продовжив:

«Ваша Високосте, я знаю, це прозвучить жахливо, але що сталося з вашим обличчям? Щось трапилося?»

Альберу Кросман. Його обличчя було в жахливому стані.

Він виглядав втомленим від того, що застряг посеред купи неприємних справ. Те, як він стояв, вітаючи Кейла, також здавалося дещо відчайдушним.

"…Мені знову треба щось зробити?"

У Кейла знову почало виникати недобре передчуття.

«…Кейле Хенітус»

Альберу не вживав титулу командира, а замість цього вперше за довгий час звернувся до нього на ім'я, проте в його голосі не було енергії. Кейл почав думати про те, щоб одразу ж телепортуватися назад. Та в цей момент–

Альберу заговорив найсерйознішим голосом, який він коли-небудь використовував.

«Схоже, у тебе навколо лише люди, які завдають головного болю»

«Вибачте?»

"Люди, які завдають головного болю?"

«Ах»

Кейл швидко зрозумів, про що йшлося.

Альберу мав на увазі тих, хто залишався в столиці, поки Кейл перебував на Східному Континенті.

Чхве Хан, Мері та Гілсман.

Кейл кивнув.

"Так, я впевнений, що Його Високості було важко впоратися з жахливим актором Чхве Ханом і наївною Мері"

Для такого, як Альберу, якому було важко впоратися навіть із наслідним принцом Королівства Каро Валентіно, Чхве Хан і Мері, мабуть, були надзвичайно складними. Кейл це добре розумів.

«Мабуть, Чхве Хан і Мері справді важкі у спілкуванні»

Один був надто скутий і жахливо грав, а інша – надто невинна й мила.

Кейл ніби бачив, як кронпринц Альберу презирливо посміхається у відповідь.

«…Твоє розуміння слова "важкі" досить дивне»

«Вибачте?»

«…Неважливо. Нічого такого»

Альберу похитав головою. Потім він розвернувся й рушив уперед, змусивши Кейла йти за ним із збентеженим виразом обличчя. Під час ходьби він почув у голові голос Раона.

[«Я знав, що посмішка Чхве Хана була дивною»]

"Про що він говорить?"

Кейл дивився на спину Альберу, коли вони виходили з таємної підземної кімнати.

У той момент він почув голос Альберу.

«Схоже, тебе дуже люблять»

«…Ваша Високосте, ви справді хворі?»

«…Ти чимало натерпівся»

Що ж відбувалося? Кейл не розумів слів Альберу, продовжуючи йти за ним.

Клац.

Альберу відчинив двері, що вели на поверхню, і вони опинилися в кімнаті.

Це був новий кабінет Альберу Кроссмана.

Саме той, яким він користуватиметься, коли стане королем.

Кабінет був завалений паперами. Кейл почув чийсь голос і з огидою зробив крок назад.

[Молодий пане Кейле]

Кейл поглянув у бік однієї зі стін.

Екран пристрою для відеозв'язку займав усю стіну.

[Давно не бачилися, молодий пане Кейле]

Через пристрій для відеозв'язку він міг бачити обличчя.

Це була людина, чиє прекрасне руде волосся відрізнялося від волосся Кейла тим, що нагадувало сонце в розпал дня.

Розалін.

Вона привітала Кейла з посмішкою.

Кейл посміхнувся у відповідь і також привітався з нею.

«Давно не бачилися, пані Розалін»

Вона знову посміхнулася й запитала.

[Непохитний Альянс вирушає за два дні?]

«Так»

Почувши коротку відповідь Кейла, Розалін посміхнулася ще ширше.

[Ми побачимо їх усіх: Плем'я Ведмедів, Плем'я Левів і Дворфів?]

«Звісно»

[Плем'я Вогняних Дворфів виготовило для них пристрої, щоб вони змогли перетнути Ущелину Смерті?]

«Правильно»

Розалін, яка носила мантію поверх шкіряних обладунків, пальцями притиснула куточки губ, щоб вони не піднялися.

Битва проти Непохитного Альянсу.

Хоча вона й не бажала, щоб це сталося, частина її душі з нетерпінням чекала на цю мить.

Вона залишилася в Королівстві Брек навіть тоді, коли її друзі воювали в Королівстві Роан та Королівстві Каро. Вона також не зв'язувалася з ними за допомогою пристроїв відеозв'язку. Частково це було тому, що вона вірила, що вони переможуть, однак була й одна головна причина.

Розалін.

Вона знала, що в її жилах тече королівська кров. Кров короля. Хоча вона й відмовилася від свого статусу принцеси, ця кров все одно текла в її жилах.

Саме ця кров зараз розпалювала в ній гнів. Кров короля не могла пробачити тих, хто зазіхав на їхні землі.

Вона робила це заради Королівства Брек і своєї родини, а також заради людей, які були їй дорогі й які прибували на допомогу Королівству Брек.

Вона робила це, щоб захистити їх усіх своїми власними руками.

Вона робила це також, щоб дати вихід своєму гніву проти тих, хто зазіхав на її землі.

Розалін тренувалася, щоб стати сильнішою, за допомогою Кейла. Вона раділа, розуміючи, що час, на який вона чекала, наближається, і поставила Кейлу запитання.

[Чи зможе ворог пройти через Ущелину Смерті?]

Розалін побачила, як Кейл почав посміхатися.

«Яка неймовірна фантазія»

Він мав на увазі, що вороги ніколи не зможуть пройти через Ущелину Смерті.

[Скоро побачимося]

Розалін коротко попрощалася, перш ніж завершити дзвінок.

Кейл обернувся й поглянув на принца Альберу. Альберу жестом запросив Кейла говорити.

«Ваша Високосте, схоже, нам доведеться ще раз зібрати людей»

Зима добігала кінця.

Їм потрібно було зробити це ще раз, перш ніж настане весна.

Кейл почав готуватися до фінальної битви проти Непохитного Альянсу.