Розділ 233 — Щось очевидне (2)

Битва в Ущелині Смерті мала відбутися через два дні.

Кейлу довелося зайнятися справами за час, що залишився.

«…Ха»

Ну, принаймні так мало бути.

Кейл провів обома долонями по обличчю.

«…Чхве Хан, для чого цей розрахунковий лист?»

Кейл махав аркушем паперу в руці.

Хлоп, хлоп.

На аркуші, що тріпотів у руці Кейла, було написано багато цифр.

Частина палацу була пошкоджена, і це був розрахунок витрат на ремонт.

«……»

Чхве Хан мовчки опустив голову.

Кейл зітхнув і взяв ще один аркуш паперу. Той аркуш теж тріпотів у повітрі. Цього разу він дивився на Мері.

«Чому раптом захворіли троє дворян?»

У відповідь пролунав невинний і механічний голос.

«Не знаю. Їм було цікаво, які в мене сили, тож я трохи продемонструвала їх»

Мері згадала невелике зібрання, яке відбулося після параду. Це було лише невелике святкування, оскільки війна ще не закінчилася, проте в очах Мері світ ніби сяяв.

Для Мері це був надзвичайно шокуючий досвід, тож Таша допомогла переповненій емоціями Мері вийти на терасу, щоб відпочити.

У той момент на терасі з'явилися троє дворян, які привітно заговорили до неї, розпитуючи про її здібності. Вона подумала, що вони намагаються зблизитися з нею, і продемонструвала їм трохи своєї сили.

«Але вони раптом сказали, що я маю відштовхнути молодого пана Кейла-німа й приєднатися до них. Вони сказали, що тоді ми зможемо повалити вас і захопити владу для себе»

«Хе-хе-хе»

Кейл обернувся, почувши приглушений сміх, що долинув з-за спини. Кронпринц Альберу схилив голову на стіл, а його плечі здригалися вгору-вниз.

Було очевидно, що він з усіх сил намагався стримати сміх.

Губи Кейла почали кривитися.

«І?»

Жінка в чорній мантії почала говорити серйозним тоном. У ту мить вона почала ставитися до трьох дворян з обережністю.

«Тож я – "ворог"? Ось що я їх запитала. Вони відповіли: "Ти можеш бути ворогом, а можеш приєднатися до нас відтепер"»

Троє дворян належали до центральної фракції.

Вони намагалися переманити Мері на бік своєї фракції, проте Мері по-іншому сприйняла розмову дворян про владу.

«Я замислилася, чи не з Руки вони, бо говорили про те, щоб усунути вас, молодий пане. Я думала, що вони або з Руки, або з Непохитного Альянсу. Однак я просто мовчала, бо ви сказали мені не битися. Але потім вони раптом знепритомніли»

Мері згадала, як ці троє раптово почали втрачати свідомість.

«Це були дивні люди»

Мері не могла збагнути, звідки у тих слабких людей взялася сміливість стверджувати, що вона може бути їхнім ворогом.

«Хааааа»

Кейл глибоко зітхнув. Він і досі чув хихикання Альберу, але проігнорував його, поглянувши на Чхве Хана.

Ситуація з Чхве Ханом була типовим кліше.

«Один із синів аристократів кинув у тебе рукавичку?»

Чхве Хан знову опустив голову. Замість нього відповів хтось інший.

«Так, пане! Молодий пане-нім!»

Це був заступник капітана Гілсман.

«Під час святкування спадкоємець маркіза Айлана раптом засумнівався, чи справді Чхве Хан є майстром меча, і кинув у нього рукавичку, щоб кинути виклик»

На обличчі Кейла не було жодної емоції.

У фентезійних світах завжди трапляються розпещені молоді пани, які кидають виклик головному герою чи іншим сильним персонажам.

Маркіз Айлан.

Рід Айланів був відомий як найсильніший рід майстрів бойових мистецтв у південно-східному регіоні та в усьому Королівстві Роан.

«І що? Я впевнений, що зазвичай Чхве Хан просто проігнорував би таке»

«Звісно! Ми пам'ятали ваші накази й проігнорували його. Однак син того аристократа потім почав нести нісенітниці про рід Хенітус»

«…Що він сказав?»

«Він сказав, що, як для роду майстрів бойових мистецтв, рід Хенітус надзвичайно слабкий. Все, що вони роблять – це використовують гроші, щоб мати сильних підлеглих, які їх захищають»

«Ну, вони не помиляються»

Кейл не сприйняв це як нісенітницю. Хоча члени роду Хенітус вміли поводитися з мечем, серед них не було надзвичайно сильних особистостей. Лілі й справді демонструє великий потенціал, однак поки що це лише потенціал.

Крім того, той чоловік сказав, що вони багаті й мають сильних підлеглих.

Хіба це не ще краще?

Це його анітрохи не дратувало. Однак, всупереч його очікуванням, Гілсман, здавалося, все ще був розлючений, бо важко дихав і сопів.

«Ось чому Чхве Хан прийняв виклик! У результаті він зруйнував тренувальний майданчик палацу. Але це не його вина, що той молодий пан був таким слабким!»

Пва-ха-ха-ха.

Сміх Альберу долинув до вух Кейла, наче фонова музика. Гілсман продовжував говорити.

«Звісно, з'явився маркіз Айлан і забрав того молодого пана з собою. Потім він вибачився перед Чхве Ханом і сказав, що вибачиться також перед родом Хенітус. Незабаром до графа Хенітус буде надіслано повідомлення!»

«…Бідне моє життя»

Сміх Альберу став ще гучнішим.

[«Людино! Я справді найкращий!»]

Голос Раона лунав у свідомості Кейла, наче фонова музика. Потім він підхопився зі свого місця. Чхве Хан і Мері здивовано нахилили голови, дивлячись на Кейла.

Навіть кронпринц стримував сміх, дивлячись на Кейла.

«Куди ти йдеш?» – запитав наслідний принц із серйозним виразом обличчя.

«Я піду подихати свіжим повітрям, Ваша Високосте»

«О, може, мені теж прогулятися?»

Альберу помітив байдужий вираз на обличчі Кейла.

«…Але я йду на Північ»

«Що?»

Кейл мав пройти чималу відстань.

«Я повернуся через півдня»

Кейлу потрібно було вирушити на північ, перш ніж їхати до Королівства Брек. Це було через прохання стародавнього дракона Ерухабена.

Ерухабен все ще перебував на Східному Континенті, досліджуючи кам'яний стовп та околиці міста Ліб-Ан від імені Кейла. У нього були справи на Західному Континенті, і Кейл погодився виконати це замість нього.

«Мені треба зустрітися з ельфами»

Північ.

Те озеро, мабуть, досі було оточене снігом.

Йому потрібно було відвідати ельфів і Світове Дерево.

«…Ти повернешся через півдня?»

«Так, Ваша Високосте»

Все було гаразд, доки Раон був із ним.

«Тоді нам просто треба завершити підготовку, поки тебе не буде»

Вирази обличчя Мері, Чхве Хана та Гілсмана змінилися, коли вони почули Альберу. Кейл оглянув їх і кивнув.

«Звучить чудово»

Кейл вирушив на прогулянку з легким серцем.

* * *

Село ельфів під озером, де росло Світове Дерево.

«…Ось! Ми зібрали ще трохи!»

Молода ельфійська жриця дістала мішечок із своїх широких рукавів і простягнула його Кейлу.

Дзень-дзень. Дзень-дзень.

До вух Кейла долинув освіжаючий звук монет, що стукалися одна об одну.

«Світове Дерево нічого не сказало, але я подумала, що нам знадобиться ще один мішечок грошей! Я зібрала їх з власної ініціативи. Ми ж не можемо допустити, щоб тут запалало море вогню!»

Молода жриця говорила так, ніби була близькою до Кейла, і зустріла його з яскравою посмішкою.

«…Мм, дякую»

Кейл мить вагався, перш ніж взяти мішок із грошима.

"Мабуть, можна взяти, адже ельфи не матеріалістичні"

Кейл не був з тих, хто відмовляється, коли йому дають гроші просто так.

Натомість він дістав із кишені маленький самоцвіт і почав говорити.

«Веди мене»

«Зрозуміла! Світове Дерево чекає на вас!»

Молода жриця енергійно рушила вперед. Кейл повільно йшов слідом за молодою ельфійкою.

«О! Раон-нім, ви як і раніше неймовірно милі!»

«Я знову маю змогу зустрітися з Шановним Раоном! Тепер я можу померти щасливим!»

«Великий та могутній Раон-нім!»

Він чув голоси інших ельфів, що долинали з-за спини. Раон, який випнув груди й махав крилами, вказав на них передньою лапою.

«Я зараз зайнятий! Помилуєтеся мною трохи пізніше!»

Потім він побіг слідом за Кейлом.

Кейл поглянув на Раона, а потім погладив його по голові, продовжуючи йти до Світового Дерева.

Окрім прохання Ерухабена, у нього було ще щось, про що він хотів запитати Світове Дерево.

Шш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-

Він попрямував до місця, де листя великих дерев шелестіло на вітрі. Це було звичайне на вигляд дерево посередині тієї групи.

Кейл побачив, що Світове Дерево виглядало ще звичайнішим, ніж минулого разу.

«Гей, Світове Дерево, як ти поживаєш?»

Одна з гілок Світового Дерева злегка затремтіла, ніби відповідаючи Раону.

Минулого разу, розповідаючи Кейлу три речі, Світове Дерево втратило три гілки.

Знайди батьків Раона.

Існує істота, яка зібрала три Стародавні Сили.

Знайди Воду Суду.

Кейл пригадав собі те, що йому розповіло Світове Дерево.

«Кейл-нім, ви можете поговорити зі Світовим Деревом, як минулого разу»

«Мабуть, тепер можна поговорити»

Світове Дерево занурилося в легкий сон після того, як повідомило Кейлу ці три факти. Молода ельфійка дивно посміхнулася й кивнула.

«Так, короткі розмови можливі»

Кейл повільно підійшов до Світового Дерева. Потім він поклав руку на стовбур і заплющив очі.

[«Кейле, давно не бачилися»]

Голос Світового Дерева звучав слабко.

Іншою рукою Кейл тримав маленький самоцвіт.

«Це предмет, який виготовив Ерухабен-нім. У ньому закладено захисну магію, щоб захистити ельфійське селище та Світове Дерево-нім»

Ерухабен вирішив посилити захисну магію навколо Світового Дерева після того, як одну з гілок було вкрадено, і попросив Кейла подбати про це.

«Раон встановить його. Це не займе багато часу»

[«Справді? Дякую. Передай подяку й Ерухабену»]

Голос Світового Дерева злегка тремтів, хоча їхня розмова була короткою. Кейл нахмурився.

Світове Дерево, мабуть, це помітило, бо почало пояснювати.

[«Я все ще відновлююся. Я вже значною мірою одужало. Протягом року я маю повністю відновити свої сили»]

Кейл зрадів, почувши це.

Якби Світове Дерево було в повній силі, не було б причин посилювати його захист. Однак Ерухабен вирішив зміцнити Світове Дерево захисною магією, оскільки воно було поранене.

[«Схоже, у тебе є якісь запитання. Ти хочеш щось сказати?»]

Кейл здригнувся.

Він хвилину вагався, перш ніж почати говорити.

«Вам не треба відповідати, якщо станеться щось подібне до того, що було минулого разу»

Молода жриця, яка може лише чути голос Кейла, здригнулася, почувши слова "як минулого разу".

Вона згадала, як обвалилися гілки.

Від однієї лише думки про це її серце швидко забилося. Раон теж згадав про це й почав хмуритися.

[«Звісно»]

Кейл почав говорити, почувши відповідь Світового Дерева. Він висловився трохи розмито, знаючи, що Раон поруч із ним. Він знав, що Світове Дерево все одно зрозуміє.

«Куди мені треба йти, щоб знайти їх? Не Воду Суду»

Тих інших, кого він мав знайти.

Він мав на увазі батьків Раона.

Кейл прикусив губу. Він не хотів питати, якщо в цьому не було потреби, однак знайти якісь підказки було важко. Особливо тому, що вони зараз перебували в розпалі війни.

[«Гадаю, на це я можу відповісти»]

Кейл несвідомо зітхнув з полегшенням. Слабкий, але дещо зміцнілий голос пролунав у його голові.

[«Я впевнений, що це не та відповідь, яку ти хочеш почути, однак це межа моїх можливостей на даний момент»]

"Не та відповідь, яку я хочу почути?"

[«Король – це той, кого приймає сама природа»]

"Чому Світове Дерево раптом заговорило про "короля"?"

Кейл почав хмуритися. Однак йому не залишалося нічого іншого, як прислухатися до слів Світового Дерева.

[«Істота, яка мала б померти, жива»]

Рука, що торкалася дерева, здригнулася.

Кейл запитував про батьків Раона. Однак він почув іншу відповідь.

Істота, яка мала б померти в першому томі [Народження Героя].

Раон Міру.

[«Природа прийняла цю істоту»]

Природа прийняла істоту, яка мала б померти.

[«Той, чия доля склалася так химерно. Цього було достатньо, щоб отримати право на виживання. Зміни, заборонене та неймовірне»]

Плюх.

Кейл відчув, як щось погладило його по плечу. Тоді він знову заспокоївся. Поглянувши вниз, він побачив круглу голівку Раона.

«Людино, з тобою все гаразд?»

У ту мить Кейл почув тихий голос Світового Дерева.

[«Ось що таке природа насправді»]

Продовження таємничого й мінливого. Саме так працювала природа.

"Це взагалі можливо?"

Кейл думав про короля, якого схвалила б природа. Пухкий Дракон, зріст якого становив трохи більше 1 метра 20 сантиметрів, повільно почав хмуритися.

«Людино, чому ти так на мене дивишся?»

Молода жриця підійшла до них і заговорила, оскільки Кейл не міг відповісти.

«Світове Дерево-нім знову заснуло»

«…Я знаю. Я завітаю до нього ще раз наступного разу»

Раон мав розчарований вираз обличчя, коли лапою штовхав пісок на землі.

«Як прикро. Я теж хочу поговорити зі Світовим Деревом!»

"…Це ж неможливо, правда?"

Кейл похитав головою, щоб позбутися таких думок. Це було неможливо. Якщо його припущення було правильним, то він спочатку спричинив надзвичайно серйозну проблему.

"…Неможливо, щоб порятунок одного-єдиного Дракона спричинив таку велику проблему"

Володар Драконів.

Кейл не міг вимовити ці слова вголос, коли почав розмовляти з Раоном.

«Поспішаймо назад»

«Добре! Я покваплюся, щоб ми змогли побачити Лока!»

Кейл спостерігав, як шестирічний Дракон взяв коштовність, яку отримав від Ерухабена, і полетів у бік захисного бар'єру, а потім витіснив усі ці думки зі своєї голови.

Через півдня, коли до битви з Непохитним Альянсом залишався лише один день, Кейл стояв разом із Раоном на магічному колі телепортації.

Зараз він прямував кудись, окрім Королівства Роан.

Ву-у-ум!

Кейл розплющив заплющені очі. Він чув голос невидимого Раона.

[«Давно ми всіх не бачили!»]

Кейл почав посміхатися.

Вони перебували всередині невеликого намету. Усередині цього намету було намальовано магічне коло для телепортації.

Коли він вийшов з нього, його зустріли двоє людей.

«Давно не бачилися»

Розалін і Лок. Вони обоє привітали Кейла. Чхве Хан, Гілсман і Мері ще не підійшли. Кейл прийшов сюди таємно, щоб ніхто про це не дізнався.

Кейл широко посміхався, адже давно не бачив цих двох. Однак ця посмішка швидко зникла.

«Давно не бачилися, молодий пане Кейле»

Розалін посміхалася, але в цій посмішці було щось трохи дивне. Поруч із нею стояв Лок, який опустив голову й не міг дивитися Кейлу в очі.

Хлопчик-вовк Лок.

Він не наважувався дивитися Кейлу в очі. Кейл здригнувся, побачивши таку поведінку Лока.

"Він засмучений, бо я залишив його тут самого надовго?"

Саме в цю мить у Кейла з'явилася ця думка.

«Молодий пане»

«Так, Локу. Давно не бачилися»

Почувши засмучений голос Лока, Кейл поклав руку йому на згорнуте плече.

Гладь, гладь.

Його рука погладила Лока по плечу.

«Ти тут сам чимало натерпівся»

Саме в той момент він це сказав.

«Вибачте»

«Гм?»

Кейл бачив обличчя Лока, який тепер став ще трохи вищим. Хоча голова була опущена, очі Лока дивилися на Кейла. Лок на мить завагався, а потім почав говорити, тремтячими губами.

«…Я більше не можу ставати берсерком»

"Що?

Про що він говорить?"

Перетворення на берсерка.

Це був момент, коли Звіролюди були найсильнішими. Це був момент, коли їхні тваринні та людські риси ставали набагато сильнішими.

Але це більше неможливо?

"Він не може цього зробити, хоча його перше перетворення на берсерка вже відбулося?"

Поки Кейл розмірковував над цим питанням, Лок продовжував говорити, незважаючи на тремтячі руки. Однак голос Лока був надзвичайно тремтливим.

«Мені- мені треба поквапитися й стати наступником Короля Вовків. Мені це справді потрібно зробити»

Спочатку Лок мав би подорослішати після відчаю, спричиненого втратою Пендріка.

«…Схоже, я не можу стати сильнішим»

Але цей Лок відрізнявся від того, що був у романі.

Він хотів бути сильнішим, але не міг впасти в берсерк.

Кейл озирнувся на високого юнака, який не міг дивитися йому в очі.