Розділ 235 — Щось очевидне (4)

«…Раптово…»

Це справді сталося зовсім несподівано.

«Я раптово не зміг увійти в стан берсерка. Не пам'ятаю, як це робити. Мені треба швидко подолати це й вирішити проблему, але я не пам'ятаю, як це зробити. Це справді сталося раптово. Не знаю, чому…»

«Лок, відколи це перестало працювати?»

Плеск, плеск.

Лок замовк, коли Раон поплескав його по плечу. Однак у його очах все ще проглядала невпевненість.

Він раптом не може увійти в стан берсерка.

Ця раптова втрата сили.

Лок знав, коли це почалося. Саме тому він не міг про це сказати. Це зробило б його надто дурним і нікчемним.

«Розумієте, це почалося в той момент, коли…»

Куточки губ Лока почали синіти.

У цей момент Кейл заговорив.

«Не треба»

Лок здригнувся й відвернувся вбік.

«Я впевнений, що колись це повернеться»

«…Вибачте?»

Лок бачив, що Кейл говорив із спокійним виразом обличчя. Лок відчував емоції, що виходили від Кейла через його вираз обличчя та голос.

«Спочатку нам треба тебе відгодувати. Розслабся й валяйся, нічого не роблячи»

«Він правий! Лок, ти занадто худий!»

Вони були надзвичайно спокійні, ніби приїхали сюди на відпочинок. Це змусило Лока кілька разів відкрити й закрити рота, перш ніж йому нарешті вдалося вимовити кілька слів.

«…Але ж скоро битва»

Битва.

Це було таке страшне й грізне слово.

«І…?»

Однак відповідь, яку він отримав, була надзвичайно спокійною.

Лок раптом відчув розчарування. Він почав говорити.

«Я не міг перейти в цей стан, відколи дізнався про війну!»

"Упс"

Вираз обличчя Лока знітився, щойно він зізнався в цьому. Він опустив голову й сховав обличчя в долонях.

Він згадав той момент, коли усвідомив, що не може стати берсерком.

Це сталося, коли Розалін розповіла йому про майбутню битву.

Це сталося, коли вона повідомила йому, що Непохитний Альянс прямує до Королівства Брек для вирішальної битви.

У ту мить його серце почало шалено битися. Саме тоді він усвідомив, що більше не може впадати в несамовитість.

«З того моменту, відколи я дізнався, що ми будемо воювати, я більше не можу це зробити. Я мав би битися пліч-о-пліч з усіма іншими, але чому я не можу стати берсерком саме перед битвою?»

Лок був сповнений відчаю через це.

Насправді він зневажав самого себе.

Будь-хто міг зрозуміти, чому він поводиться так саме в цей момент.

«…Це ніби я намагаюся уникнути битви. Ніби я боюся. Мені треба швидко дорослішати, щоб допомогти»

Лок згадав збентежений погляд Розалін, яка не знала, як його втішити, а також здивовані вирази на обличчях інших, яких він давно не бачив.

Їхня турбота про нього змушувала його ненавидіти себе ще більше.

«Старші брат Чхве Хан та Сестра Розалін врятували мене та моїх братів і сестер»

Лок не вважав, що пройшов цей шлях самотужки. Занадто багато людей допомагали йому, коли він був таким боягузливим і боязким.

«Молодий пан також врятував нас і дав нам дім. Я мушу віддячити вам за це! Але чому я такий!»

Ось чому Лок зараз ненавидів себе.

Йому було соромно.

Забудьте про Короля Вовків – він був просто слабаком.

Лок зітхнув, побачивши, що його обидві руки все ще тремтять.

У ту мить він знову почув голос Кейла.

«Нічого страшного»

Кейл відклав виделку й подивився на Лока.

«Лок»

Здавалося, ніби Кейл просив Лока подивитися на нього. Молоде вовченя повільно підняло голову. Кейл визнав свою помилку й почав говорити.

«Навколо тебе є люди»

Лок ніколи раніше не бачив такого виразу на обличчі Кейла.

«Я залишив тебе тут самого, сподіваючись, що ти зможеш дізнатися, що таке самотність вовка. Однак я не хотів, щоб це було болісно. Я також не хотів, щоб ти боявся»

Кейл не був настільки жахливою людиною, щоб бажати, щоб з дитиною сталося щось подібне.

Він думав, що Лок не відчуватиме надто сильної самотності, оскільки знав, що у нього є родина. Однак ця боязка дитина, здавалося, відчувала скоріше тиск і тягар, аніж самотність.

Втрата.

У романі смерть цілителя Пендріка призвела до першого перетворення Лока на берсерка і допомогла йому вирости.

Однак Кейл не мав наміру робити щось настільки божевільне. Локу було лише 15 років. Треба бути божевільним, щоб зробити щось подібне з дитиною.

«Тобі немає причин поспішати»

«…Ви врятували мене і довірилися мені…»

Бурмотіння Лока припинилося, щойно Кейл поставив запитання.

«Ти б мене відкинув, якби я був слабким?»

«Що…»

Таке було просто неймовірним.

Лок відкинув би Кейла?

Лок широко розплющив очі від подиву, а Кейл посміхнувся йому у відповідь.

«Лок, ти б цього не зробив, правда?»

Кейл знову взяв виделку.

«Тож не питай про те, що й так очевидно. Просто їж»

Те, що й так очевидно.

Лок раптом знову втратив дар мови.

«Якщо хочеш віддячити мені за довіру, спочатку доведи, що ти здоровий. І просто дивись. Твої друзі, ні, члени твоєї родини, сильніші, ніж ти думаєш»

Дзень.

Лок побачив, як Раон простягнув йому виделку. Кейл продовжував говорити.

«Навіть я достатньо сильний, щоб захистити тебе під час бою»

Кейл говорив жартівливим тоном. Сьогодні Лок побачив на обличчі Кейла багато нових виразів. Лок повільно взяв виделку й почав їсти.

Їжа смакувала йому вперше за довгий час.

Поки він перебував в Ущелині Смерті, йому не смакувала навіть найрозкішніша їжа.

«…Смачно»

«Якщо смачно, то їж багато»

Лок спостерігав, як Кейл підсуває йому тарілку, повну їжі, а сам продовжив набивати собі рот.

Йому здавалося, ніби якщо він цього не зробить, то з нього вискочить ще щось. Він придушував свої емоції, набиваючи рот їжею.

Раон просто мовчки спостерігав, як Лок це робив. Потім темно-сині очі Чорного Дракона кинули погляд убік. Шестирічний Дракон продовжував жувати, дивлячись у бік Кейла.

Коли Лок наївся, Кейл випровадив його з намету, а потім оглянув тихий простір.

"Схоже, я зможу поспати десь три години"

З самого ранку він буде зайнятий.

Щоб впоратися з цим, йому потрібно було хоча б трохи подрімати. Звісно, там все ще стояли люди на варті, але зараз одним із його обов'язків було саме спати.

«Раоне»

«Що таке, людино?»

«Будь ласка, з'єднай пристрій для відеозв'язку»

Кейл подумав про Лока й вирішив, що йому треба зв'язатись з цією особою.

"Чесно кажучи, зараз мені й самому важко захищатися. Буде складно захищати того високого хлопця"

Кейл не міг довіряти власному рівню сили. Саме тому він планував скористатися своєю мережею. Він спостерігав, як Раон готувався дістати пристрій для відеозв'язку.

«До речі, людино»

«У чому справа?»

Кейл зустрівся поглядом із шестирічним Драконом, який перестав використовувати пристрій і подивився на нього. Раон подивився на Кейла й запитав.

«Я не можу пройти свою першу фазу зростання. Це нормально?»

Кейл згадав, як Раон зарився під ковдру й плакав, що він не великий і могутній, бо не може активувати свою першу фазу зростання. Кейл замислився, чому Раон раптом підняв цю тему.

Він подумав, що, можливо, це через ситуацію з неможливістю трансформації Лока, але, незважаючи на це, вирішив відповісти, побачивши погляд дракона, який, здавалося, благав про відповідь.

«Хіба я не відповів на це минулого разу? Не питай мене про те, що й так очевидно»

«…Нічого страшного, якщо я слабкий?»

"Про що він, в біса, говорить?"

Кейл не міг повірити в те, що говорив цей страшний Дракон, який аж ніяк не був слабким, перш ніж недбало відповісти.

«Я думав, що ти був слабким, коли зустрів тебе в печері»

Маленька лапка, що торкалася круглого пристрою для відеозв'язку, здригнулася.

Печера.

Раон згадав момент, коли вперше зустрів Кейла.

Його сили були обмежені, оскільки він перебував у ланцюгах, що стримували ману.

Тоді він був слабким. Він був настільки слабким, що навіть не міг втекти й міг лише жити в темній печері, вдаючи, що нічого не чує й не думає самостійно.

Потім його врятували.

Його врятували, хоч він і не був сильним.

Раон відчув, як шорсткі руки гладять його по голові. Він також почув тихе зітхання Кейла і його бурмотіння про те, що "шестирічний Дракон – це все ще дитина".

«Раоне, хоча я слабший за тебе, я прожив щонайменше на трид-, ні, на п'ятнадцять років більше за тебе. Але я все одно слабший за тебе. Я навіть не такий сильний, як твоя передня лапа. Це проблема?»

Кейл усвідомив свою помилку й швидко виправив цифру, перш ніж поглянути на Раона.

«Це зовсім не проблема»

Сувора відповідь молодого Дракона змусила Кейла кивнути головою, ніби кажучи: "Хіба не це найголовніше?".

Раон повернувся до підключення пристрою для відеозв'язку, поглядаючи на Кейла.

Потім він знову заговорив.

«Людино, чому ти мене врятував? Мені просто цікаво!»

Раон бачив, як Кейл, спершись на крісло, відповідав йому.

«Чому я тебе врятував? Просто так»

«Чому ти тримаєш мене біля себе?»

Кейл невимушено, але чесно відповів Раону, який сьогодні, здавалося, мав більше запитань, ніж зазвичай.

«Тобі потрібна причина?»

«А нам не потрібна причина?»

Чому ти врятував мене і чому подорожуєш зі мною?

Невже нам справді не потрібна причина для цього?

Раон досі не запитував, але йому було цікаво. Усе в світі має свою причину. Усе пов'язане між собою, і ці зв'язки призводять до різних ситуацій.

Він знав, що має бути причина, через яку Кейл і він подорожують разом.

Дракону було цікаво, якою ж може бути ця причина. Людина, яка стверджувала, що прожила щонайменше на п'ятнадцять років довше за нього, відповіла:

«Твій дім – це наш дім. Хіба цього не достатньо?»

Твій дім – це наш дім.

Раон повторив ці слова в думках. Він не знав чому, але вони звучали привабливо. Раон деякий час розмірковував над цим, а потім закарбував ці слова в пам'яті.

Раптом він відчув, що його душа наповнилася.

Шестирічний Дракон повільно почав посміхатися.

«Ти правий! Людино, цього достатньо!»

Кейл не розумів, що відбувається, але суворо звернувся до Раона, який знову набрався енергії.

«Дзвінок»

«А, так! Цей великий і могутній Дракон одразу ж з'єднає дзвінок!»

Дзвінок незабаром з'єднали. Кейл залишив Раона, який хихикав, сидіти у себе на колінах, а сам завершив розмову.

Потім він одразу ж попрямував до ліжка.

Коли почнеться битва, він уже не зможе нормально заснути.

Три години.

Ці три години були дуже дорогоцінними.

Кейл без жодних вагань ліг на ліжко, щоб насолодитися своїм дорогоцінним сном. Кейл, який ліг у формі, щоб мати змогу підвестися в останню мить, бачив, як Раон гасить світло всередині намету.

Потім Раон ліг поруч із Кейлом на ліжко. Однак Кейлу було байдуже, і він заплющив очі.

Заснути було легко, адже він наївся досхочу разом із Локом.

«Людино, людино»

Кейл почув голос Раона саме перед тим, як заснути.

"…Цей шестирічний хлопчик сьогодні справді має багато запитань"

Страх перед цими запитаннями охопив Кейла. Однак Раон продовжував ставити свої запитання.

«Людино, ти б знову врятував мене, якби повернувся в минуле?»

"Чому він сьогодні такий?"

«Я ж казав тобі не питати про те, що й так очевидно»

«Людино, ти врятував би мене знову, якби я знову став таким слабким і потребував твоєї допомоги?»

Кейл ворухнув сонним тілом і поклав руку на голову Раона. Відповідаючи, він відчував, як повільно засинає.

«Звісно, я б тебе врятував»

Потім Кейл заснув. Раон довго дивився на Кейла, а потім вмостився поруч із ним, згорнувшись калачиком, і заплющив очі.

"Я врятую тебе, навіть якщо ти будеш слабким"

Ці слова лунали в голові Раона. Завдяки цьому він легко заснув.

Незабаром намет наповнився тихим диханням дорослого чоловіка та молодого дракона.

Наступного дня.

Бі-і-і-іп– Бі-і-і-іп–

Кейл поворухнувся, почувши звук будильника. Йому треба було розплющити очі, але це давалося нелегко, бо він хотів ще трохи поспати.

«…Оо……»

Кейл ще трохи ворухнувся, а потім змусив себе розплющити очі. Він бачив стелю темного намету.

Бі-і-і-іп– Бі-і-і-іп–

Звук будильника. Будильник дзвенів, щоб розбудити Кейла, а також інших, хто був поруч. Кейл сів на ліжку.

«Йоооой»

Він звучав, наче старий дідусь, що прокидається. Кейл підняв руку й спробував протерти очі. Потім він здригнувся.

«Хм?»

"Щось дивне"

Зараз було надто тихо.

Зараз мало б бути дуже шумно. Хтось мав би зараз тиснути йому на живіт.

Але ні, було тихо.

Натомість Кейл щось почув.

Ху-у-у-у, ху-у-у-у.

Це хтось дихав.

Однак дихання було дещо важким.

Кейл повільно повернув голову.

Бі-і-і-іп– Бі-і-і-іп–

Навколо нього все ще лунав будильник. Очі Кейла повільно звикли до темряви й дозволили йому розгледіти істоту поруч із ним.

Так, прямо поруч із ним. Ця істота спала, згорнувшись калачиком, прямо поруч із ним.

Він бачив згорнутого Чорного Дракона.

Кейл повільно простягнув руку до чола Раона.

Ху-у-у-у-у-у, ху-у-у-у.

Він уже чув таке дихання раніше.

Долоня Кейла торкнулася чола Раона.

Кейл почав хмуритися.

Було гаряче.

Було занадто гаряче.

Тіло Раона палало.

Він бачив, як чорні крила Раона безсило звисали вздовж тіла.

Обличчя Раона виглядало так, ніби він втратив свідомість через надто високу температуру.

Битва мала розпочатися вже за кілька хвилин, але Раон був хворий.