Розділ 236 — Я… Тебе (1)

«Раоне»

Кейл покликав Раона. Однак у відповідь він почув лише важке дихання Раона. Це було зовсім не так, як тоді, коли той востаннє застудився.

Кейл блимнув, побачивши Раона, який, здавалося, спав, але мав сильну лихоманку й важко дихав.

Перша фаза росту.

Це було єдине, про що він міг думати. Кейл згадав те, що Ерухабен казав йому раніше.

« Він досить розумний. Здатний засвоїти матеріал на три місяці лише за один місяць »

« Але він не росте »

« Він не вступає у першу фазу зростання »

« Вже час, щоб це сталося. Цікаво, що ж відбувається »

Раон був Драконом, який не міг рости, хоча й вивчив усе необхідне для активації цього процесу. Кейл згадав те, що почув, коли засинав.

« Людино, ти врятував би мене знову, якби я знову став таким слабким і потребував твоєї допомоги? »

"Чорт забирай"

Кейл не зміг стриматися від лайки.

І це не тому, що він згадав слова Раона.

Бі-і-і-і-і-іп– Бі-і-і-іп–

Хіба будильник, що пробуджує людей, мусить так голосно дзвеніти?

Чи справді варто створювати стільки шуму, коли треба остерігатися, щоб ворог не почув?

Кейл прикусив губи, раптом згадавши про щось. Потім він поглянув на Раона. Молодий Дракон мав у своєму просторі пристрій відеокомунікації Кейла.

Лицар-охоронець Клопех. Він зв'язувався з Кейлом лише через цей конкретний пристрій відеокомунікації.

Кейл наказав йому зв'язуватися з ним через його особистий пристрій відеокомунікації, якщо щось зміниться в планах Непохитного Альянсу або виникнуть якісь надзвичайні ситуації.

Звісно, він також надав йому дані ще одного пристрою для відеозв'язку на випадок надзвичайних ситуацій.

Бі-і-і-і-і-іп– Бі-і-і-іп–

«Кейле-нім!»

З-за меж намету до нього звернувся голос. Чхве Хан кликав його по імені.

Кейл протер очі долонями.

А що, якби щось сталося за ті три години, поки він спав?

Ні, а що, якби щось сталося, коли Раон захворів? А якби Клопех зв'язався з ним у цей час?

Тоді Кейл не зміг би відповісти на цей дзвінок. У нього не було Раона, щоб з'єднати їх.

Бі-і-і-і-і-іп– Бі-і-і-іп–

Це був не звук будильника.

Це був попереджувальний сигнал.

Це означало, що щось сталося.

"Це мене доводить до божевілля"

Кейл постарався якнайкраще розгладити зморшки на чолі й вийшов із намету.

Плюх.

Він бачив, як солдати поспішно метушилися зовні намету. Світло також продовжувало блимати з магічного кола телепортації, розташованого біля підніжжя.

Солдати та лицарі, дислоковані в сусідньому місті – усіх їх телепортували сюди.

«Кейле-нім, ворог з'являється на іншому боці ущелини!»

Кейл повернув голову в бік голосу Чхве Хана. Він побачив Чхве Хана, Гілсмана, Мері та Лока. Також він побачив кількох лицарів з Бригади Королівських Лицарів – ні, основних членів збройних сил Королівства Роан.

Кейл відкрив рота, щоб щось сказати.

«Чхве Хане та Локу, заходьте всередину. Решта – залишайтеся на позиціях»

Чхве Хану здалося дивним, що той кличе їх всередину, але він все одно виконав наказ Кейла. В очах Кейла він побачив тривогу.

Здається, проблема була не у ворога.

Чи зрадив їх Клопех?

Ця думка змусила Чхве Хана поквапитися.

Потім він побачив темряву всередині намету й зупинився.

«…Кейле-нім»

Навіть Лок, який йшов за ним, зупинився, вражений.

Чхве Хан і Лок побачили Раона, який лежав на ліжку з закритими очима. Вираз обличчя Чхве Хана змінився. Збентеження на його обличчі швидко зникло.

«…Я саме думав, чи не зрадив нас Лицар-Охоронець. Мабуть, саме тому ви нічого не сказали про поточну ситуацію, Кейле-нім»

Чхве Хан зрозумів, що Кейл наразі не отримав жодної інформації від Клопеха. Він відчув розчарування, побачивши, що Раон хворіє, хоча вони перебувають у надзвичайній ситуації.

«Кейле-нім»

Але, побачивши, що Кейл, який мав би бути найбільш засмученим, залишався спокійним, Чхве Хан зміг спокійно продовжувати розмову.

«Десять хвилин тому ми помітили, що ворог використовує магічні кола телепортації для масштабних перевезень. Саме тому ми теж збираємо наші сили»

Вони використовували великі магічні кола телепортації, які Магічна Бригада підготувала для збору військ.

«Хоча це на три години раніше, ніж очікувалося, усі п'ять великих магічних кіл телепортації зараз використовуються для збору військ Королівства Брек до Ущелини Смерті»

Ущелина Смерті розрізає Західний Континент зі сходу на захід. Вони розмістили п'ять магічних кіл телепортації в центрі маршруту, який був найкоротшим до найближчого міста Королівства Брек.

Третє магічне коло розташовувалося в центрі цього маршруту. Саме там наразі перебував Кейл.

«Розалін зараз перебуває на кордоні Королівства Брек та Ущелини Смерті, щоб підготуватися до атаки ворога»

Кейл нічого не сказав, а лише повернувся й поглянув на ліжко.

Єдиною людиною, яка знала про ситуацію в групі Кейла і могла скористатися пристроєм для відеозв'язку, була Розалін – адже Раон зараз був недієздатний. Однак вона саме готувалася до бою з ворогом.

"Мабуть, з Ерухабеном-німом не вийде"

Зв'язатися зі стародавнім Драконом зараз було складно.

У голові Кейла промайнуло безліч різних думок. Водночас він згадав те, що почув, коли ще був Кім Рок Су і тільки-но почав працювати на повноцінній посаді.

« Ти повинен бути спокійним. Людина, яка працює з інформацією, завжди має зберігати холодний розум. Зрозумів, новачку? »

Саме це сказав йому його колишній керівник команди. Голос чоловіка, який помітив таланти Кім Рок Су та допоміг йому розвинутися, завжди був спокійним.

Хоча всередині він кипів від гніву, Кейл холодним поглядом дивився на Чхве Хана. Однак він покликав когось іншого.

«Лок»

«Так, сер»

«Ти будеш стояти поруч зі мною, що б не сталося. Що б не сталося. Зрозумів?»

Лок стиснув кулак і відповів.

«Так, так, сер!»

У Лока теж кипіли емоції.

Бі-і-і-іп– Бі-і-і-іп–

Разом із гучним звуком сирени думки Лока заплуталися.

Як тільки Лок відповів, Кейл обернувся й попрямував до ліжка. Він обгорнув ковдрою згорнутого калачиком Раона. Накрив його від голови до хвоста. Маленького Дракона, довжиною всього 1 м 20 см, швидко накрили.

Кейл підняв його й взяв на руки.

Він не міг залишити його тут.

Однак він також не міг залишитися тут поруч із ним.

То що ж йому ще залишалося робити?

Він мусив взяти його з собою.

«Чхве Хане»

Чхве Хан заговорив, щойно Кейл покликав його.

«Сьогодні я весь час буду поруч із вами трьома. Це буде моїм пріоритетом»

Кейл, Лок і Раон.

Чхве Хан чітко розумів, де йому потрібно бути сьогодні. Битва була важливою справою, і він хотів допомогти Розалін захистити її королівство, проте для нього на першому місці була його родина.

«Про що ти говориш?»

Однак Чхве Хан бачив, як Кейл хмуриться на нього. У нього, здавалося, був звичний незадоволений вираз обличчя.

«Чхве Хане, знищ їх, перш ніж вони дістануться сюди»

Знищ ворога, перш ніж він прибуде.

Вираз обличчя Чхве Хана став дивним.

Водночас Кейл підійшов до Лока й вручив йому загорнутого Раона. Руки Кейла, що тримали Раона, злегка тремтіли. Хоча той і не був дуже високим, але тепер пухкий Раон був досить важким.

«Ось»

«Вибачте? Так, пане»

Лок, збентежений, обережно взяв Раона на руки. Він відчував вагу Раона в своїх руках. Опустивши погляд, він побачив Раона, який важко дихав – його ніхто інший не міг побачити.

Відчувши незрозуміле відчуття, Лок напружив руки. Істота, яку він вважав сильною, бо вона була Драконом, виявилася не такою важкою, як він очікував, і зараз була хворою.

Раон також був частиною родини Лока.

«Ти не йдеш?»

«А, так, пане!»

Лок швидко пішов слідом за Кейлом.

«Сьогодні тримайся за моєю спиною й ні на крок не відходь. Зрозумів?»

«Так, пане!»

Лок зрозумів наміри Кейла. Той намагався захистити їх обох. Хоча на обличчі у нього був спокійний вираз, наскільки ж він, мабуть, хвилювався всередині?

Лок точно знав, що йому треба робити під час цієї битви.

Нести хворого Раона.

Належним чином слідувати за Кейлом.

Це небагато, але сам факт, що тепер у нього з'явилося завдання під час битви, наповнював тіло Лока силою.

Вовки ставали сильнішими, коли мали когось або щось, що потрібно було захищати. Між самотністю та почуттям приналежності була лише незначна різниця. Це був факт, про який ані Лок, ані Кейл не знали багато.

Чхве Хан спостерігав, як Кейл разом із Локом вийшов із намету.

Плюх.

Завіса знову піднялася, і Кейл став перед основними силами Королівства Роан, які дивилися на нього. Мері, Гілсман, Бригада Магів та Перша Бригада Королівських Лицарів.

Бі-і-і-іп– Бі-і-і-іп–

Хоча лунала тривога і панував хаос, війська Королівства Роан без жодних хвилювань чекали на Кейла.

Кейл стояв перед ними, коли Чхве Хан вийшов із намету й також підійшов до Кейла.

У цю мить Кейл почав говорити.

«Наша сьогоднішня мета проста»

Кейл чітко пояснив групі їхню мету.

«Віддайте перевагу обороні над атакою»

«Срібний щит»

Джерелом сили, про яке знали люди, був Раон. Оборонна міць щита Кейла була можливою лише завдяки тому, що Раон був поруч із ним. Не можна було очікувати, що сьогодні він зможе повторити ті самі подвиги.

Однак Кейл не міг показувати їм свою слабкість. Він міг лише віддати їм інший наказ.

«Не відходьте далеко. Не залишайтеся наодинці. Переконайтеся, що завжди рухаєтеся групами щонайменше по троє»

Хоча вони й прибули, щоб допомогти Королівству Брек, Кейл насамперед дбав про своє життя та життя людей зі своєї території. Він дбав про те, щоб вижили він і ті, хто йому близький.

Саме тому Кейл наказував людям Королівства Роан діяти оборонно.

За винятком однієї персони.

Чхве Хан міцно стиснув піхви меча в руці. Він лише кивнув, не відповідаючи Кейлу, який дивився на нього.

Спочатку вийти, а потім захищатися.

Саме тому саме йому було наказано знищити ворога ще до його прибуття. Чхве Хан чітко розумів, що це означає.

Раон був недоступний.

Тож залишився тільки він.

Коли Чхве Хан почав посміхатися, Кейл знову заговорив.

«Усі на свої позиції!»

Мантії магів і обладунки лицарів видавали різні звуки, коли їхні формування почали рухатися в різних напрямках.

Кейл також почав кудись йти. Поруч із ним йшли Мері, Гілсман, Чхве Хан і Лок.

«Щось сталося з Раоном-німом?»

Механічний голос Мері вперше затремтів. Кейл поглянув на чорну мантію та стурбованого Гілсмана поруч із нею, відповідаючи.

«Виникла певна ситуація»

Він бачив, як вони обоє здригнулися.

Однак Кейл не сказав їм нічого на кшталт "заспокойтеся". З проблемами треба було стикатися віч-на-віч. Це був єдиний спосіб точно оцінити ситуацію та знайти вихід.

Кейл пояснив це їм обом.

«Ось чому вам обом треба бути пильними, щоб ні з ким більше нічого не сталося»

Мері та Гілсман замовкли, почувши цю відповідь.

Не травмуйтеся й будьте пильними.

Тремтячі губи Мері та стурбований вираз обличчя Гілсмана швидко повернулися до норми.

Кейл відвернувся від мовчазної пари й попрямував до когось.

Розалін.

Йому потрібно було піти до неї.

Саме вона найкраще розуміла поточну ситуацію, і йому потрібно було попросити її про допомогу.

Кейл бачив спину Розалін.

Вшу-у-у-ух– Фшу-у-у-ух–

Ущелина Смерті складалася з надзвичайно глибоких скель, що звивалися вліво й вправо на сотні кілометрів.

Розалін перебувала на найглибшій скелі, яка була кордоном між Королівством Брек і Королівством Аскосан.

Вона стояла там, дивлячись на війська Аскосана по той бік скелі.

Поруч із нею перебувала Бригада Магів і велике магічне коло телепортації.

Вгууу, гу-ум.

Велике магічне коло телепортації безперервно блимало, а з нього продовжували з'являтися лицарі та солдати.

Однак Кейл не звертав на це жодної уваги.

«…Що, в біса…»

Він почув голос заступника капітана Гілсмана, проте не міг приділити йому жодної уваги.

Він подивився через скелю.

Це була територія ворога.

Там також з'являлося безліч спалахів світла.

Ще один спалах промайнув на боці Кейла. Це було світло, що виходило з великого магічного кола телепортації.

Десятки таких спалахів миготіли по той бік скелі.

«…Здається, це підходить для фінальної битви»

По той бік скелі.

Велика кількість ворогів дивилася на них, стоячи біля ущелини.

Це була неймовірно велика кількість ворожих військ.

Хлоп, хлоп.

Прапори, що символізували приналежність до Непохитного Альянсу, майоріли під сильним вітром на іншому боці ущелини.

Це була неймовірна кількість у порівнянні з чисельністю військ, що атакували Королівство Каро чи Королівство Роан.

До того ж північні землі, включаючи Королівство Паерун, були королівствами лицарів.

Лицарі були сильнішими на суші. А якщо вони сильні на суші, то, природно, у них були й сильні солдати.

Окрім річки на дні довгої ущелини, що розділяла Королівство Брек та Королівство Аскосан, тут не було жодного джерела води.

«…Я цього й очікував, але коли бачиш це на власні очі, стає реально відчутно, що їх дуже багато»

«Ні, їх більше, ніж нам сказав той божевільний виродок»

«Вибачте?»

Ворогів було більше, ніж розповів йому Клопех.

А точніше, солдатів було занадто багато.

«Пані Розалін»

«…Молодий пане Кейле!»

Кейл поклав руку на плече Розалін. У його голові не давало спокою одне питання.

Він швидко прошепотів Розалін на вухо.

«Як вони збираються переправитися з такою кількістю людей?»

З такою кількістю людей.

Що ж вони збираються зробити, щоб переправити їх усіх через ущелину?