Розділ 237 — Я… Тебе (2)

Ущелина Смерті, що розділяє два королівства, досі існує.

Якими б сильними не були вороги на суші, вони не зможуть дістатися сюди, якщо не матимуть можливості перетнути ущелину. Насправді маги Королівства Брек мали перевагу, оскільки могли завдавати ударів на великій відстані з іншого боку ущелини.

У них було багато солдатів, але це не мало значення, якщо вони не могли атакувати.

«…Молодий пане Кейле, саме про це я й хотіла вас запитати. Щось сталося?»

Розалін чекала на Кейла аж дотепер. Вона чекала, що Кейл принесе їй інформацію від Клопеха.

Однак запитання Кейла дало їй зрозуміти, що й він не має жодної інформації.

«Раон захворів»

Вираз обличчя Розалін змінився. Вона швидко дістала пристрій для відеозв'язку й простягнула його Кейлу.

«З ким з'єднати?»

«З Його Високістю, принцом Альберу»

Розалін більше нічого не сказала й почала направляти свою ману, щоб підключити пристрій для відеозв'язку. Однак їй не довелося цього робити.

Бі-і-іп– Бі-і-і-іп–

Її пристрій для відеозв'язку почав світитися червоним. Вона негайно з'єднала дзвінок і передала пристрій Кейлу.

[Кейле]

«Ваша Високосте, що він сказав?»

Альберу Кросман був єдиною людиною, контактні дані якої мав Клопех. Адже саме Альберу був єдиним, хто знав, що Кейл планував зробити, і міг належним чином подбати про все.

Кейл був упевнений, що Клопех розповів Альберу, як вони збиралися перемістити війська.

Кейл чекав на відповідь Альберу.

Разом з цим…

«Командире-нім, солдати відступають!» – вигукнув лицар у бік Розалін.

Водночас Кейл побачив, як ворожі солдати рухаються у формаціях.

Велика кількість солдатів рухалася одночасно.

Бум! Бум! Бум!

Земля почала тремтіти.

Тоді ж між солдатами з'явився прохід.

У той момент Кейл почув голос Альберу.

[Судячи з усього, вони зробили крила. Ідею, мабуть, підказали літаючі монстри некроманта, яких вони бачили під час битви на території Хенітус]

Альберу Кросман поспішно продовжив.

Кейл бачив, як Ведмеді йдуть проходом між солдатами.

[Оскільки без Клопеха було важко керувати вівернами, вони, мабуть, убили їх усіх. Тоді дворфи використали кістки віверн, сталь та магічні камені, щоб виготовити крила. З кожної віверни їм вдавалося зробити кілька пар крил]

Бум! Бум! Бум!

З кожним кроком Ведмедів земля починала тремтіти.

Це було Плем'я Звіролюдей, яке вважалося найчисленнішим серед сильних Звіролюдей.

Плем'я Ведмедів.

На плечах кожного з них були великі крила.

Це були кістяні крила, що імітували крила віверн.

Великі Ведмеді у стані несамовитості могли нести ці крила.

Пролунав тривожний голос Розалін.

«Ваша Високосте, скільки їх?»

Вона поглянула на Ведмедів, які починали з'являтися з іншого боку, і запитала, на що Альберу негайно відповів.

«Принаймні 1 000»

1 000.

Це була неабияка кількість.

Було щонайменше 1 000 ворогів, здатних літати в повітрі.

[Це не лише Ведмеді. Це 1 000, включаючи дворфів]

Кейл бачив за Ведмедями міцних, але невисоких дворфів із меншими крилами.

Плем'я Вогняних Дворфів. Вони з'явилися вперше в цій війні.

Усі вони були невисокими, але м'язистими, і тримали в руках зброю, що виглядала потужною. До того ж дворфи загалом славилися своєю фізичною силою.

Розалін дивилася на них і почала відчувати головний біль.

"Як активуються ці крила? Якщо вони використовують магічні камені, то це має бути магія.

Хіба маги не можуть просто збити їх магією, коли вони в повітрі?"

Потім у неї раптом виникло інше запитання.

«…Як солдати переправляться на той бік?»

Кейл і Альберу незабаром відповіли їй на це запитання.

«Це ж не те, правда?»

[Ще одне]

Альберу негайно відповів.

Скре-е-е-ег, скрг-г-г.

Вони чули звуки машин. Здавалося, ніби рухаються надзвичайно важкі колеса.

«Командире-нім! Лицарі теж відступають!»

Тепер ворожі лицарі теж відступали.

Зараз рухалися десятки тисяч ворогів.

Між цими солдатами та лицарями, що рухалися, з'явився великий об'єкт.

[Вони збудували міст]

Щось, що з'єднує обидва береги ущелини в кількох місцях.

Дворфи оголосили, що збираються збудувати мости.

[Тисяча крилатих воїнів має битися, доки мости не будуть встановлені]

Тисяча літунів не мала наміру атакувати їх безпосередньо.

Ворог також мав на меті оборону.

Їхнє завдання полягало в тому, щоб захищати мости.

«…Це міст?»

Розалін не могла повірити словам Альберу.

«Ні! Це не міст!»

Це не був міст.

«На ньому лежать магічні бомби!»

Вона поглянула на великий предмет, який штовхали на колесах. Вона була впевнена, що всередині нього були магічні бомби.

Оо-о-о-он–

Вона це зрозуміла по вібраціях, що долинали з іншого боку ущелини. Вони були сповнені магічних бомб, які ось-ось мали вибухнути.

У цей момент Розалін почула голос Кейла.

«Солдати та лицарі продовжують відступати. Схоже, їхньою метою було прикрити ці речі»

Їхньою метою було не дати Королівству Роан побачити це.

Розалін поглянула на крила та магічну бомбу, які солдати й лицарі прикривали. Кейл продовжував говорити.

«Скеля. Якщо зруйнувати обидва боки скелі, утвориться прохід. Гадаю, це теж свого роду міст»

Розалін поглянула вниз.

Вона бачила землю.

Скелі знаходилися по обидва боки ущелини. Однак, якщо обидві ці скелі обваляться, уламки скель засиплють ущелину.

Розалін бачила, як ворог продовжує відступати. Вони відступали, ніби намагаючись усіма силами уникнути удару.

«…Зруйнувати Ущелину Смерті?»

Тоді Розалін повернулася до Кейла. Альберу знову почав говорити.

[Він сказав, що у дворфів була одна мета. Вони намагаються створити шлях, щоб мати змогу в будь-який момент спуститися на південь]

Це була остання битва.

Однак це була остання битва, щоб підготуватися до нового початку.

[Вони знищать ущелину, яка заважає їм це зробити]

Дворфи готувалися до цієї останньої битви з думкою про знищення однієї з П'яти Заборонених Регіонів.

[Ось чому Королівство Аскосан і Королівство Норланд перекинули всі свої сили, щоб продемонструвати підтримку рішень дворфів]

Це пояснювало раптове збільшення кількості солдатів.

Саме так решта членів Непохитного Альянсу виявляла свою підтримку. Це означало, що вони не зазнають поразки, навіть якщо програють цю битву. Це дасть їм можливість планувати майбутнє.

«Ці кляті виродки……!»

Розалін не могла зрозуміти думок людей, яких загнали в кут. Саме тому вона не очікувала такої ситуації.

Саме тому те, що вона бачила перед собою, викликало в неї тривогу.

Вираз обличчя Розалін став холодним, коли вона почала говорити.

«Назад! Усі відступайте!»

Потім вона віддала ще один наказ.

«Усі маги – у бойовий порядок!»

Раон зараз був хворий. Розалін відчувала, що вона – єдина тут, хто може взяти на себе керівництво магією. Вона віддала наказ магам, які телепортували солдатів.

«Припиніть телепортацію!»

«Вибачте?»

Магічні бомби та вибухи, що їх супроводжують.

З солдатами тут буде складніше. Солдати можуть опинитися в епіцентрі вибуху.

Їй потрібно було затримати їхню телепортацію.

До того ж, магія зараз була важливішою за солдатів. Їм потрібні були атаки на велику відстань.

«Усі, готуйтеся до атаки»

Вона вирішила, що маги, відповідальні за магічні кола телепортації, також мають долучитися до атаки. Найкращий захист – це повне блокування атаки ворога.

Розалін приховувала своє занепокоєння, продовжуючи віддавати наказ за наказом. А потім вона почула те, чого не хотіла чути.

Бум! Бум! Бум!

Ведмеді з великими крилами.

Вони почали бігти. Вони почали бігти до обриву.

Сотні з них стрибнули з обриву, ніби прагнучи отримати допомогу, щоб злетіти.

Бум! Бум!

Зіниці Розалін почали тремтіти, коли вона спостерігала за їхніми рухами. Вона також почула ще щось, чого не хотіла чути.

Уо-о-о-он–

Великий контейнер із десятками, ні, з невідомою кількістю магічних бомб також почав видавати звуки.

Пристрій, що його активував, здавався повільним, проте процес просувався крок за кроком.

Складалося враження, що незабаром його кинуть у цей бік.

"Тут ще й алхімія замішана?"

У її голові зараз крутилися найрізноманітніші думки.

Саме в цю мить.

«Пані Розалін»

Вона почула голос Кейла.

«Молодий пане Кейле!»

Розалін, яка з відчаєм на обличчі поглянула на Кейла, здригнулася.

«Вважайте це авансом»

Кейл простягнув їй невеликий мішечок. Розалін не могла не здригнутися від раптового вчинку Кейла.

Причиною цього було те, що знаходилося всередині злегка відкритого мішечка. Вона відчувала сильні вібрації зсередини.

Наче вміст реагував на магічні бомби.

У мішечку відчувалася величезна кількість мани.

Розалін прийняла мішечок трохи тремтячими руками й відкрила його.

Це була просторова кишеня.

«Тут сотні магічних каменів найвищого ґатунку»

Розалін на мить затамувала подих.

Навіть один магічний камінь найвищого ґатунку був надзвичайно цінним. А тут їх було зібрано сотні, і вони резонували між собою.

«Використовуйте їх»

Кейл пройшов повз неї, сказавши, щоб вона використала магічні камені. Потім він підійшов до магів, які обслуговували магічне коло телепортації. Це було велике магічне коло телепортації на цій базі.

«Чи означає це миготіння, що з того боку просять про телепортацію?»

«Вибачте? Так, саме так»

«Будь ласка, пропустіть їх»

«Вибачте? Але ж…»

Маги поглянули на Розалін та ворогів, що стояли на іншому боці ущелини.

«Будь ласка, поспішіть»

Розалін кивнула, коли Кейл ще раз попросив, і маги знову активували магічне коло телепортації.

Саме в цю мить.

Бум! Бум! Бум-!

Перша група піднялася в повітря.

«…Ах»

Розалін бачила, як приблизно 100 Ведмедів злетіли в небо. Вони літали.

Крила рухалися лише трохи.

Це виглядало незвично, проте вони справлялися зі своїм завданням – утримували Ведмедів у повітрі.

Вони стояли в шерензі й дивилися так, ніби були готові в будь-яку мить полетіти назустріч військам Королівства Брек.

"…Магія атаки та магія польоту!"

Вона придумала, як їх зупинити. Вона стиснула мішечок у руці й одразу ж повернулася до Бригади Магів.

Тепер це була боротьба з часом.

«Я теж допоможу»

Мері підняла свій просторовий мішечок, повний кісток. Розалін посміхнулася й попрямувала до Бригади Магів.

Саме в цю мить.

Вгу-у-ум.

Магічне коло телепортації спалахнуло.

Вшу-у-у-ух–

Вітер обвіяв Розалін і подув у бік джерела світла. Розалін повернула голову. Її довге руде волосся затріпотіло, коли вона побачила, як з’явилася якась особа.

«Скільки ж часу минуло»

«…Ґашане-нім»

Шаман Ґашан. Вождь Племені Тигрів з'явився разом із Тиграми.

Розалін бачила, як вітер збирається навколо Ґашана. Вона зупинилася, не підійшовши до Бригади Магів.

У цю мить вона знову почула голос Кейла.

«Ґашане, використай своє заклинання вітру. А ще поклич своїх воронів»

Ґашан використовував воронів, наче вони були його фамільярами.

Вони чимало допомогли в передачі повідомлень, коли минулого року знищили флот Руки над океаном між Західним і Східним Континентами.

Однак було й багато інших способів їх використання.

«Хо-хо-хо, чи їм просто треба потурбувати тих великих воронів у повітрі?»

Великі ворони.

Ґашан, зберігаючи спокійний вираз обличчя, вказав на Ведмедів.

Шаман.

На відміну від магів, він міг безпосередньо використовувати силу природи.

В Ущелині Смерті дули найсильніші вітри з усіх п'яти Заборонених Регіонів.

Ґашан оголив гострі ікла, не в змозі приховати свого захоплення.

Тоді ж Кейл почав розмовляти з Розалін.

«Пані Розалін, давайте перемістимо їх на інший бік»

Кейл вказував на Тигрів. Розалін також поглянула в їхній бік. Крізь магічне коло телепортації почали з'являтися численні Тигри.

Гррррр, грр.

Їхні кроки ставали все потужнішими, коли вони виходили з магічного кола телепортації. Тигри повільно зростали, впадаючи в несамовитість. Потім вони почали реготати.

Їм подобалося, що Кейл сказав, ніби відправить їх до місця перебування ворога.

Союзні маги та солдати почули ще одну серію звуків і ковтнули слину, побачивши страшні вирази на обличчях Тигрів.

Ще сотня ворогів пішла за першою групою у повітря.

Бум! Бум! Бум-

Цей шум змусив їх пропустити інший звук.

Ву-у-ум.

Це був звук, коли магічне коло телепортації знову активувалося.

Однак маги та Кейл це помітили. Він підійшов до магічного кола телепортації.

«Давно не бачилися…»

Минулої ночі.

Кейл зв'язався з кимось, дізнавшись, що Лок не здатний битися.

Хльось.

Струмінь води обгорнув руку жінки.

«Вітіро»

Майбутня Королева Китів.

Кити були слабші за Драконів, але все ж здатні протистояти їм. Водночас вони також були найсильнішими у світі, за винятком Драконів.

Кити.

Жінка, яка була лідеркою Китів.

Горбатий Кит Вітіра міцно стиснула свій водяний батіг, відповідаючи на привітання Кейла з посмішкою.

«Молодий пане Кейле, я не хотіла приходити сама, тож вони прийшли зі мною»

«Молодий пане-нім, давно не бачилися»

«Ехем, давно не бачилися»

Це були Напівкровний Кит Пасетон та Арчі, найвеличніший воїн-кит.

Вітіра привела їх обох із собою.

Ху-у-у-у-у, ху-у-у-у-у.

Кейл прислухався до важкого дихання Раона, що долинали з-за спини, і почав розмовляти зі Звіролюдами.

Кити та Тигри вважалися найагресивнішими серед Звіролюдей.

Кейл не змушував їх переходити в оборону, як це робив з іншими.

Він побачив, як Чхве Хан витягнув меча, і наказав їм робити те, що в них виходило найкраще.

«Знищіть усе»

[Якщо вам подобається переклад, можете підтримати перекладача донатом за посиланнями]