Розділ 241 — Я… Тебе (6)

Світло стікало по чорних кістках і почало поширюватися по всьому тілу віверни.

Одночасно з цим із тіла віверни почали виходити чорні нитки.

Вшуух, вшуух

Липкі чорні нитки почали вистрілювати з великою швидкістю.

«Що за…?»

«Чому воно раптом стало чорним?!»

Ведмеді здригнулися від раптової зміни. У той момент тіла Ведмедів раптово відхилилися.

«…Гм?»

Погляд Ведмедя, що відхилився, спрямувався на його крила.

Одне з його крил нахилилося.

Те крило, яке було подряпане пазурами віверни. Ці подряпини почали чорніти.

Коли це сталося, Ведмідь-адміністратор середнього рівня підсвідомо поглянув на Чхве Хана. Майстер меча, який стояв спокійно й урівноважено, почав говорити.

«Не можна виставляти мертві кістки перед некромантом»

Тріск.

Метал, що з'єднував різні кістки крил, почав ламатися.

«Гм, гм?»

Причина цього була проста.

Кістки, з'єднані чорними нитками, почали рухатися самостійно. Ці раптові рухи призвели до того, що металеві з'єднувальні шарніри розірвалися.

Зрештою, кістки відокремилися від решти крил.

Скрип, гуп. Гуп.

Ці кістки рухалися за чорними нитками й збиралися разом.

Грух. Грух.

Білі кістки почали збиратися на чорній віверні, наче шестерні, що з'єднуються. Тіло віверни почало збільшуватися.

«Н-ні!»

Куточки губ Ведмедя тремтіли.

Однак він не міг лишатися на місці.

«М-мої крила!»

Крила Ведмедя, на яких було найбільше подряпин від віверни, раптово втратили близько 50 відсотків кісток. Тіло підлеглого адміністратора Ведмедя почало нахилятися.

Падіння.

Тим, хто втратив крила, залишалося лише падати.

Вони впадуть прямо у темно-синє полум'я.

Ведмідь-адміністратор швидко рушив уперед. Він простягнув руку. Він намагався впіймати свого підлеглого, перш ніж той впаде у темно-синє полум'я. Однак він не міг наблизитися до Ведмедя.

Рі-і-ізь!

Чорна аура розрізала простір між ним і його підлеглим.

«Ааааа!»

Ведмідь схопився за руку, яку порізала аура. Щойно він обернувся, як побачив, що холодний погляд Чхве Хана спрямований на нього. У ту мить він почув крик свого підлеглого.

«Аааааа!»

Це був звук його падіння.

Хоча вони й не встигли як слід битися, підлеглий, який втратив крила, миттєво впав і загинув.

Він був не єдиним.

Було ще більше Ведмедів, які кинулися на віверну і яким та подряпала крила. Їхні тіла почали нахилятися.

Десятки Ведмедів, які кинулися на віверну, всі впали у темно-синє полум'я.

Клац, клац.

Кістки продовжували збиратися разом, одночасно збільшуючи розміри чорної віверни.

Людина, що стояла на голові віверни.

Жорстока аура цієї людини була спрямована на адміністратора Ведмедів.

Адміністратор міг лише спостерігати за падінням своїх підлеглих. Ведмеді, які втратили крила через Тигрів, також усі впали.

Крики та вогонь.

Чхве Хан почав рухатися, щойно повітря наповнилося страхом.

Його погляд був спрямований на Ведмедів та Полум'яних Дворфів.

Оскільки і Раон, і Лок були виведені з ладу, його обов'язком було вбити ворогів.

Він бачив переляканих осіб.

Чхве Хан цілився лише в лідерів серед них. Адміністратор Ведмедів відступив углиб.

Бум, бу-у-у-ум!

Інші Ведмеді намагалися перегородити йому шлях, коли він гнався за адміністратором, проте Чхве Хан і віверна ігнорували їх і проривалися вперед. Жорстока чорна аура розрізала крила, а віверна роззявила пащу, щоб відірвати крила Ведмедів укусами. Віверна, одягнена у білий скелетний обладунок, не мала чого боятися.

Рва-а-а-ак–

Ще одне крило відірвалося, і його первісний власник впав, кричачи.

«Чорт забирай!»

Адміністратор Ведмедів не міг повірити, як Чхве Хан і віверна зуміли вбити всіх його підлеглих на шляху до нього.

Він летів, доки не дістався місця, де зібралися Полум'яні Дворфи. Можна було побачити, як перелякані дворфи зі страхом діставали свою зброю.

Хоча зазвичай він би проклинав цих боягузів, які навіть втекти не могли, зараз він не міг цього зробити.

Шаааааа.

Чорна аура знову промайнула повз нього.

Він міг загинути.

Ведмідь відчув страх.

У повітрі не було жодних перешкод.

Саме тому, коли тебе хтось переслідує, нікуди втекти.

"Мені варто повернутися на землю?"

Однак король віддав наказ.

Він наказав їм битися. Він наказав їм не здаватися.

"Але як довго?"

У голові Ведмедя зараз панував хаос.

Члени його племені та підлеглі падали у вогняну стіну, проте він сам не хотів туди потрапити.

"Срака, лайно!"

Він продовжував лаятися. Саме в цей момент.

[Він наближається]

Він почув повідомлення короля.

Адміністратор-Ведмідь завмер.

Чхве Хан, який йшов слідом за адміністратором, навіть не замислився, чому той раптом зупинився – він одразу ж змахнув мечем.

Однак щось сталося ще до того, як чорна аура встигла вразити Ведмедя.

«Кха-ха-ха! Він нарешті тут!»

Брутальний сміх Ведмедя врізався у вуха Чхве Хана.

У той самий момент Чхве Хан раптом відчув мурашки по шкірі.

Відчуття небезпеки.

Іншими словами, інстинкти слабкого, який зіткнувся з сильним ворогом.

Чхве Хан, який зрозумів, звідки взявся цей озноб, негайно вхопився за шию віверни й крикнув їй.

«Повертайся! Нам треба повертатися!»

"Він тут"

Чхве Хан добре уявляв, про кого саме з повагою говорив цей Ведмідь.

Віверна і Чхве Хан терміново змінили напрямок. Вони почали летіти в одному напрямку.

Лок, Раон і Кейл. Вони летіли туди, де наразі перебували найслабші члени їхньої групи.

Тихий звук вловили чуття Чхве Хана, коли він проходив через крило, щоб спуститися на землю.

Вуа-а-ам.

Це був звук виголошення магічного заклинання.

Він також відчув присутність, яка змусила його інстинкти попередити про небезпеку.

Чхве Хан, який спустився до центру вогняного стовпа, підвів погляд.

Темно-синя вогняна стіна.

На вершині цієї стіни з'явився хтось.

Напівкровний дракон.

Чоловік із біло-золотим волоссям і блідим обличчям посміхався, з'явившись на полі бою.

Побачивши, що з'явився напівкровний дракон, Кейл почав хмуритися.

«…Блять»

Причина, через яку йому потрібно було швидко закінчити цю битву.

Причина, через яку їм потрібно було вбити якомога більше ворогів.

[Кейле Хенітусе, це він?]

Через пристрій відеозв'язку він чув голос принца Альберу.

«Так, пане, я зараз закінчую дзвінок»

[Що?]

Кейл завершив дзвінок. Потім він передав пристрій відеокомунікації Розалін і назвав їй деякі координати.

«Пані Розалін, будь ласка, з'єднайте»

«…Молодий пане Кейле, той– той чоловік…»

Вираз обличчя Розалін став серйозним. Як геніальна магиня, вона могла відчути силу напівкровного дракона краще за будь-кого іншого.

Чому?

«Давно не бачилися»

Це було тому, що напівкровний дракон зараз не приховував своєї сили.

Розалін була людиною, яка спостерігала, як Ерухабен навчав Раона. Від тієї особи відчувалася унікальна аура дракона, що виявляла його присутність, а також вібрація мани. Її губи почали швидко пересихати.

У той момент вона почула голос Кейла. Він був надзвичайно чітким, ніби наказував їй прийти до тями.

«Пані Розалін, поспішайте. Це наш шанс на порятунок»

Шанс на порятунок.

Розалін точно знала, з ким Кейл намагався зв'язатися. Вона почала з'єднувати тремтячими руками.

Поки вона це робила, Кейл дивився на напівдракона-мага, що левітував у повітрі.

Напівкровний дракон, здавалося, був надзвичайно розвеселений.

«Не думав, що ти підготуєш таку стіну вогню»

Він відчув силу вищої істоти, що виходила з темно-синього вогню. Він облизав губи й поглянув униз на Кейла.

Спочатку він не планував сюди приходити.

Ті дурні Полум'яні Дворфи влаштували істерику, запевняючи, що самі з цим розберуться.

Однак він прибув, отримавши терміновий запит про допомогу.

Але, перенісшись сюди, він залишився задоволеним.

Стіна вогню й обличчя, якого він давно не бачив.

Людина, схожа на нього самого.

Він подивився на того, хто був схожий на нього, і застосував магію посилення голосу, щоб заговорити.

«Ого, ти теж вмієш робити такі речі, братику?»

Братику.

Ці слова змусили Кейла нахмуритися.

"Навіжений виродок, коли я взагалі став твоїм молодшим братом? І чому ти так голосно це говориш?"

Однак Кейл не встиг відповісти, як повільно почав рухатися. Хлопчик-вовк, Лок, здригнувся. Це сталося тому, що він побачив, як Кейл наближається до нього.

Саме в цю мить.

«…Ні»

Напівкровний дракон тихо пробурмотів. Тихий голос напівкровного дракона не міг досягти інших без магії підсилення. Однак Лок бачив, як напівкровний дракон вказував пальцем.

Він вказував на Лока.

Ні, він вказував на згорток ковдр у Лока на руках.

Хууууу, хуууу.

Молодий дракон все ще важко дихав.

«Ти не мій молодший брат. Ти просто людина. А це – Дракон»

Очі напівкровного дракона почали іскритися. Він відчував силу Плити всередині тієї маленької ковдри. Вібрації, які він відчував, були тими самими, що виникають, коли Дракон створює свою Пластину.

Хоча він відчув лише половину цього, він теж відчував це раніше. Напівкровний дракон почав посміхатися.

«…Перша фаза зростання?»

Він використав магію підсилення, щоб знову заговорити, і його голос пролунав луною по всій місцевості. Однак він звертався до Кейла.

«Який ідеальний момент, щоб убити його, чи не так?»

Він справді хотів убити його, якщо це був справжній Дракон.

Напівкровні, такі як він, у яких у крові змішана непотрібна кров, завжди ненавиділи чистокровних.

Куточки губ напівкровного Дракона почали підійматися ще вище.

Побачивши це, Лок несвідомо обійняв Раона ще міцніше. Однак Раон все ще був без свідомості й важко дихав.

«Лок»

Лок побачив перед собою чиюсь спину.

Це був Кейл.

«Відтепер ти маєш дивитися на мою спину і тільки на неї, що б не трапилося»

Кейл поглянув у бік напівкровного дракона.

«Хе-хе-хе, це справді весело»

Він бачив, як напівкровний дракон сміється.

Кейл озирнувся.

Лок, що стояв за його спиною, був не в змозі битися.

Розалін перенапружила свої сили настільки, що в неї пішла кров.

Мері та Чхве Хан були в порядку, але вони не були такими сильними, як напівкровний дракон.

Тигри теж були поранені й ледве давали відсіч Ведмедям.

Це означало, що залишився лише один варіант. Кейл бачив, як до нього наближаються особи.

«…Молодий пане Кейле! Ця особа–»

Вітіра замовкла, побачивши, як Кейл поклав руку їй на плече.

«Вітіро, Китам потрібна вода, щоб увійти в несамовитість, правда?»

«… Це неможливо з такою невеликою кількістю води, створеною за допомогою магії»

Кити – це морські істоти. Цілком природно, що їм потрібна вода, аби впасти в несамовитість, і що необхідну кількість чистої води неможливо забезпечити за допомогою магії.

Звісно, за допомогою магії можна створити значну кількість води, проте, оглянувшись навколо, Вітіра мала не дуже втішний вираз обличчя.

«Пані Розалін зараз ослаблена, а маги Королівства Брек мають обмеження у своїх силах»

Тріск, тріск.

Кейл подивився на світлові кулі, що утворювалися навколо напівкровного дракона, і замислився.

Йому потрібен був хтось, хто міг би битися з цим напівкровним.

Навіть як напівкровний, він все одно мав силу, здатну протистояти дракону.

Тільки Кити могли битися з такою істотою.

Але для Пасетона, напівкровного Кита, це було б важко.

Вітіра та Арчі.

Майбутня Королева Китів та нині найсильніший воїн Племені Китів.

Вони були йому потрібні.

Але їх було замало.

Його погляд спрямувався на зруйновану скелю та стіну вогню під напівкровним драконом.

Недостатньо було невеликої кількості води, створеної за допомогою магії.

У такому разі…

«Чи вистачить цунамі завширшки з ту зруйновану скелю і заввишки зі стіну вогню? Чи зможеш ти хоч на мить стати берсерками?»

"… Цунамі висотою з ту стіну вогню?"

Вітіра подумала про стіну вогню, що простягалася на кілька кілометрів. Якби це була така кількість чистої води…

«…Варто спробувати»

Вона бачила, як Кейл почав посміхатися, дивлячись на стіну вогню.

Той, хто міг протистояти напівкровному дракону.

Йому потрібне було поле бою, де вони могли б розгулятися.

Кейл повільно потягнувся до намиста на шиї.

Йому потрібно було використати те, що було всередині цього самоцвіту.

Панівна Вода.

Вона складалася з чистої води й ідеально підходила для Китів, які були володарями океану.

Це був єдиний спосіб.

Він поглянув на Вітіру й почав говорити.

«Я створю для вас цунамі»