Розділ 243 — Я… Тебе (8)

Однак інші не могли побачити вираз його очей.

Все, що вони бачили – це те, як мокла його спина, коли він стояв там з розпростертими руками, намагаючись утримати водяну стіну.

«…М-молодий пане-нім. З вами все гаразд?»

Кейл почув голос Лока, що долинув з-за спини. Тому він відповів чесно.

«Так. Все краще, ніж я очікував»

Це справді було краще, ніж він очікував.

Панівна Вода. У деяких аспектах це була його найнеповніша Стародавня Сила, оскільки він її не поглинув. Він залишив лише невелику її частину, а решту використав, проте, здавалося, з ним усе гаразд.

"У мене також немає причин відчувати біль, оскільки я не використовую щит.

Це зовсім не погано"

Стан Кейла був набагато кращим, ніж тоді, коли він раніше використовував щит.

Однак Лок почав хмуритися.

"…Краще, ніж він очікував? Скільки болю він очікував, коли використовував цю силу?"

Розалін, яка промовила заклинання перед тим, як почати наближатися, не могла більше йти, бо відчувала, як її ноги стають надзвичайно важкими.

"Він каже, що з ним усе гаразд, хоча знає, що рівновага в його тілі буде порушена! Як він може так брехати?"

Розалін прикусила губи. У той момент вона почула, як Кейл звертається до Лока.

«Не думай ні про що інше, а просто зосередься на своєму завданні»

Суворий голос змусив Розалін рушити в протилежному напрямку. Вона дістала зі своєї кишені зілля й випила його одним ковтком. Це допомогло заспокоїти хаос у її тілі.

У неї ще були справи.

Погляд Розалін знову набув звичного спокійного виразу.

Кейл відчув, що Лок замовк, тож підвів голову.

Шш-ш-ш-ш-ш-ш-

Він чув шум, коли вода стикалася з вогнем і утворювала пару.

"Вона має протриматися ще деякий час"

Водяна стіна мала протриматися якомога довше.

Однак це було нелегко.

Водяна стіна була створена поруч із стовпом вогню. Їм обом не залишалося нічого іншого, як зіткнутися.

І на відміну від вогню, закони природи диктували, що вода падатиме зверху вниз.

Кейл уявив собі картину і намагався якомога довше утримувати Панівну Воду у формі стіни, проте вода зрештою перетворилася б на пару або впала б на землю.

Про це мали знати й інші. Кейл думав про ту особу, яка знала б про це найкраще, продовжуючи дивитися в небо.

Немов у відповідь на погляд Кейла, пролунав гучний вибух.

Ба-а-а-а-а-ах!

Світлова куля була розбита чиїмось кулаком і розлетілася на шматки. Міцний кулак, що іскрився у воді, пролетів повз світлову кулю.

«Якого м…!»

Напівкровний дракон з легкістю створив щит.

Бах!

Кулак врізався в щит. Водночас власник кулака врізався чолом у щит.

Ба-а-а-а-а-а-ах!

На щиті з'явилася тріщина.

«Кхе-хе-хе-хе»

Косатка Арчі сміявся, оголюючи зуби, дивлячись прямо в очі напівкровного дракона.

Бум, бум, бум!

Чоло, яке наче шолом було вкрите напівпрозорою водою, продовжувало вдарятися об щит.

«Навіжений виродок!»

Напівкровний дракон не зміг приховати свого шоку.

Чому?

Тому що він перебував у повітрі над стіною вогню.

Той китовий виродок пройшов по вогню, щоб дістатися сюди. Напівкровний дракон створив ще один щит, побачивши божевільний вираз на обличчі Арчі, і випустив невелику блискавку.

«Ти як тварина»

Арчі почав сміятися з коментаря напівкровного дракона.

«Чому ти говориш щось настільки очевидне? Дубоголовий напівдраконячий виродку. Кити – це наполовину тварини»

"Напівдраконячий виродку"

Погляд напівдракона змінився, коли він почув цю образу.

«Я збирався помилувати тебе…»

«З якого переляку ти мав би мене помилувати? Який смішний напівдраконячий виродок, м?»

Бах!

Він бачив, як Арчі прорвав захисний щит і зціпив зуби. Очі напівдракона наповнилися гнівом і подивом, коли Арчі натягнув свою типову дурну посмішку й недбало запитав.

«Що таке, дубоголовий виродку? Злякався?»

«Грубий варвар!»

Це був момент, коли напівдракон дав волю своєму глибокому гніву.

Арчі не міг перестати посміхатися з презирством.

«Варвар? Ти насмілюєшся говорити таке перед нашою майбутньою Королевою Китів?»

«Що?»

Арчі відштовхнувся. Була причина, чому він міг стояти над вогнем. Це тому, що під його ногами були маленькі сходинки, зроблені з води.

Хтось створював ці сходинки для нього, коли він ішов.

Арчі думав, що є причина, через яку Горбаті Кити завжди ставали правителями Китів.

Кити-Берсерки.

На відміну від інших Звіролюдей, вони не зазнавали значних фізичних змін, коли трансформувалися.

Вони не збільшувалися в розмірах і не вирощували природної зброї, такої як ікла.

Натомість їх оточувала вода, немов броня.

А Король Китів, або ті, хто мав право стати Королем, перебували на іншому рівні.

Вони жили найдовше серед усіх Китів.

Крім того, вони народжувалися з природним інстинктом панувати над океаном.

«Посунься»

Арчі посміхнувся, почувши ці слова, і підстрибнув у повітря. Під час сальто він побачив жінку.

Це Вітіра наказала йому відійти.

«Ого, здається, наша Королева ще й гнівніша за мене»

Арчі не міг перестати сміятися.

Однак вираз обличчя напівкровного Дракона змінився.

«…Ви, виродки……-»

Невелика хвиля проклала шлях під Вітірою, коли вона рухалася.

Стовп води почав поглинати стовп вогню.

Стовп води слухняно прокладав шлях для цієї жінки.

«Хто ти такий, щоб називати мене виродком?»

Вона тримала батіг горизонтально, зберігаючи стоїчний вираз обличчя.

Хлясь.

Батіг миттєво понісся на напівкровного дракона, наче грім чи великий спис, готовий розсікти його навпіл.

"Якого х…"

Напівкровний дракон швидко почав виголошувати заклинання обома руками.

Той батіг.

Він відчував чисту силу води, що виходила з того батога.

Мало того, домінуюча сила правительки змусила напівкровного дракона відчути холод у потилиці.

"Берсерки-Кити завжди були такими?"

Батіг прорізав місце, де щойно була голова напівкровного дракона.

Бууууум!

Батіг прорізав частину темно-синьої стіни вогню з гучним вибухом. Стіна вогню, здавалося, розрізалася на дві половини.

«…Яка це сила…»

«Вона зробила це зі стіною…»

Люди, що спостерігали знизу, з подивом затамували подих.

Однак Вітіра лише підняла погляд зі спокійним виразом обличчя, ніби нічого не сталося.

Потім вона почала йти в бік повітря, де був дощ, створений магами.

Кар-кар.

Ворони супроводжували її під час ходи. Разом з цим на її плечах з'явився плащ. Плащ був створений з Панівної Води.

Вона була пов'язана з водою.

Доки це тривало, нічого іншого не мало значення.

Її два батоги знову розсікли небо.

Бум, буууум!

Громова блискавка зіткнулася з батогом.

Напівкровний дракон і Вітіра лише дивилися один на одного.

Бааааам! Бах!

Громова блискавка та водяний батіг постійно зіштовхувалися. Зараз ніхто не міг до них наблизитися.

Полум'яні Дворфи та Ведмеді відступили з того моменту, як з'явився напівкровний дракон.

Арчі стояв осторонь, схрестивши руки, чекаючи на слушний момент, щоб втрутитися. Чхве Хан блукав по території, оскільки не міг прорватися крізь десятки блискавок. Вираз його обличчя був не дуже втішним.

Що ж до Вітіри, то вона поглянула на напівкровного дракона, який створював блискавки, і почала говорити.

«Ти, здається, не зовсім нормальний»

Вітіра стояла на "землі", утвореній сотнями чорних воронів. Її погляд не пропускав навіть найдрібніших деталей щодо ворогів.

«Ти, здається, поранений»

Напівкровний дракон не зміг нічого відповісти Вітірі.

Його вираз обличчя став холодним.

Поранений.

Так, він досі був поранений.

Це сталося під час битви в Королівстві Каро. Рана від блискавки, що пронизала його живіт, досі залишалася.

Його сухий палець ковзнув по животу.

Кейл Хенітус.

Він думав, що той виродок – напівкровний дракон, як і він. Ось чому він не повідомив про це тій клятій "білій зірці", "босу" чи як там він хоче, щоб його називали.

Така рана миттєво загоїлася б, якби він повідомив про неї тому виродку.

Однак він вирішив не знищувати сліди.

Бо хотів, щоб той напівкровний дракон знову прийшов його шукати.

Він хотів зберегти життя комусь, схожому на нього, і бачити його знову й знову.

Але так не сталося.

"…Я залишив в живих клятого дракона!"

Той, кого він врятував, кого приховав і захистив, був клятим драконячим малюком.

Крихітним, який навіть не пройшов свою першу фазу росту.

Гнів промайнув в очах напівкровного дракона. Це була ненависть найвищого рівня.

«Так, зараз я трохи поранений»

Вітіра здригнулася, побачивши, як напівкровний дракон чесно зізнався у своїй слабкості. Побачивши спокійного й умиротвореного напівкровного дракона, вона відчула, як по тілу пробігли мурашки.

Вона швидко рушила вперед.

Чххххххххххххх-

Стовп води незабаром зникне. До того часу їй потрібно було зв'язати руки й ноги напівкровного дракона.

Вона почала говорити.

«Арчі!»

Арчі негайно рушив вперед.

Він ступив на стіну. Він кинувся до напівкровного дракона, ступаючи по водяній завісі, що з'єднувала його з місцем, де стояла Вітіра.

Саме в цю мить Вітіра побачила, як напівкровний дракон почав посміхатися, коли вона вже збиралася хльоснути батогом.

«Дракони – це окрема категорія»

Косатка Арчі побачив, як хтось промчав повз нього.

«…Чхве Хан!»

Чхве Хан і чорна віверна мчали до напівкровного дракона. Вітіра почула, як напівкровний дракон промовив, коли це сталося.

«Вода не може перемогти блискавку»

Це було питання стихій.

Блискавки полюбляли поля битв, вкриті водою.

Напівкровний Дракон бачив впевнений вираз обличчя Вітіри, коли та почала посміхатися.

«…Я знаю. Про це знають усі»

Факт, про який знають усі.

Вітіра, Арчі, Чхве Хан, що кинувся вперед, і навіть Кейл Хенітус.

Це був факт, про який знали всі.

Саме тому Кейл сказав Вітірі битися, але не перемагати.

Однак Вітіра планувала перемогти.

Вона покликала когось.

«Чхве Хане!»

Вона б не боролася за перемогу, якби це була звичайна вода. Однак це була Панівна Вода. Панівна Вода могла навіть підкорити блискавки.

Крім того, у них було щось, що могло перемогти світло.

Навіть якщо це не було досконалим, це була найжорстокіша сила.

Чому живі істоти бояться темряви?

Тому що вона безжальна.

Вона відчула, як хтось наблизився до неї, і почала говорити. Її тихий голос почув лише Чхве Хан.

«Арчі прокладе шлях, а я захищатиму тебе, Чхве Хане»

Чхве Хан і Вітіра зустрілися поглядами.

«Лише один шанс. Ми зможемо спробувати це лише раз»

Недосконала темрява, однак не лише сила Чхве Хана була недосконалою.

Поранений ворог теж не був досконалим.

У темряві не можна розрізнити досконалість чи недосконалість. Темрява просто має поглинути все.

Вітіра не слухала відповіді Чхве Хана. Натомість вона простягнула руку до Арчі, який ступив їй на плече, щоб просунутися вперед.

Вхшшш-

Один із батогів влучив Арчі в ногу.

«Хе-хе-хе, думаєте, зможете перемогти, якщо атакуватимете всі разом?»

Напівкровний Дракон не міг приховати своєї похмурої посмішки, коли почав виголошувати заклинання. З'явилися десятки світлових куль, які полетіли в бік Арчі.

Дзень!

Дзень! Дзень! Дзень!

Кулі врізалися у водяну броню Арчі.

Тріск.

З'явилася електрика, яка взяла гору над водою. Арчі почав хмуритися.

Це не були ігри.

«…Як і очікувалося, він не використав усю свою силу»

Він чув від Кейла про силу напівкровного дракона. Сила, яку той використовував досі, не йшла в жодне порівняння з тим, що описував Кейл. Арчі вважав це дивним, і зрештою виявилося, що той приховував свою справжню силу.

Однак це не було справою Арчі. Його роль полягала лише в тому, щоб прокласти шлях.

«Граааа!»

Арчі голосно викрикнув і, розкинувши руки, кинувся на напівкровного дракона. Світлові кулі оточили його тіло, проте Арчі не зупинився.

Вклонитися комусь було сороміцько, ніж відчувати біль. У цьому полягала особливість Звіролюдів-Косаток. Якщо вони не по-справжньому поважали когось, то ніколи не схиляли голови. Хоча вони могли схилити її раз чи два, не відчуваючи цього, Косатка зрештою викличе на бій того, кого не поважає по-справжньому.

Єдиними, перед ким Косатки схиляли голови, були Горбаті Еити – єдині Еити, яких вони визнавали нащадками королів.

Бааааагх! Бах! Бах!

«Схоже, ти хочеш згоріти живцем!»

Напівкровний дракон голосно розреготався, вистріливши у бік Арчі велику світлову стрілу. Ця стріла кружляла, ніби готова пронизати тіло Арчі наскрізь.

Арчі не зупинився навіть тоді, коли побачив, як світлова стріла наближається до нього. Натомість він почав посміхатися.

"…Він посміхається?"

Арчі опустив голову, а напівкровний дракон здивувався. Арчі глибоко вклонився.

Це було перед кимось, перед ким він міг вклонитися.

Ця особа наступила йому на спину, щоб рушити вперед.

«Дякую»

Арчі став сходинкою для своєї Королеви.

Коли Вітіра відштовхнулася від спини Арчі, у її руці з'явився водяний батіг, схожий на світлову стрілу.

Однак батіг більше нагадував великий спис або надзвичайно гостре лезо.

Вітіра кинула той спис уперед.

Світлова стріла та водяний спис мчали назустріч одне одному.

«Ти думаєш, що зможеш перемогти мене таким простим водяним списом?»

Світлова стріла засяяла ще яскравіше, зіткнувшись із водяним списом.

Раптом з'явився потужний вибух світла. Напівкровний Дракон почав посміхатися.

Він це відчував.

Він відчував, як світлова стріла перемагає водяний спис.

Електрика незабаром поглине воду.

Саме в цю мить.

Чхххххх-

Вода почала рухатися.

Ні, велика водяна стіна, створена за допомогою Панівної Води, почала рухатися. Вітіра зняла з плечей плащ з Панівної Води, який був схожий на гігантську водяну стіну.

Потім вона кинула його в бік напівдракона.

«Що тепер ти намагаєшся зробити?!»

Водночас Вітіра вхопилася за водяний спис.

Тріск.

Електричний струм пробіг по її тілу. Це була сила, що містилася у світловій стрілі. Її водяний обладунок миттєво випарувався, а долоня почала горіти.

Однак вона вже мала чимало поранень на тілі.

Вітіра – це та, у якої на спині був X-подібний шрам, отриманий у численних боях, і для неї ці поранення були джерелом гордості.

Саме завдяки цим пораненням вона змогла врятувати своїх друзів і зберегти мир.

Вона жила, сповнена такої гордості.

Вітіра підняла водяний спис, що іскрився електрикою, і кинула його вгору.

Спис вилетів з її руки й влучно полетів у бік напівкровного Дракона, якого оточувала водяна стіна.

У ту мить напівкровний Дракон відчув, як його власна сила повертається, щоб атакувати його самого.

Рва-а-а-ак.

Частина водяної стіни, яка засліплювала його, розірвалася. Руки напівкровного дракона сяяли світлом, коли він розривав Панівну Воду.

Тоді ж напівкровний дракон помітив водяний спис, оповитий світлом.

«Ха, ха-ха!»

Напівкровний дракон засміявся, піднявши обидві руки перед собою.

БУ-У-У-У-У-УМ.

Пролунав гучний вибух. Його обидві руки зіткнулися зі спіральним водяним списом, проте вибух, який кардинально відрізнявся від усіх інших, що коли-небудь лунали в минулому, заповнив Ущелину Смерті.

«Кхе-хе-хе, хе-хе!»

Напівкровний дракон посміхнувся, хапаючи водяний спис, що зупинився прямо перед його животом. Долоні пекли. Він давно не відчував такого болю. Однак цей спис не зміг пробити його живіт, на відміну від тієї маленької блискавки, яка нещодавно завдала йому найбільшого болю.

Ось так воно й закінчилося.

Неможливо самотужки перемогти те, що належить до зовсім іншого класу.

Погляд напівкровного дракона звернувся до Вітіри.

Не було ані води, ані вогню. Були лише два Кити, які стояли на воронах, ледь утримуючи свої форми берсерка.

«Хе-хе-хе, зрештою, все так і є. Неможливо перевершити різницю в класах…»

Вираз обличчя напівкровного дракона раптово змінився, поки він говорив.

Вітіра та Арчі.

Це був момент, коли вони обоє посміхнулися.

"За мною.

За моєю спиною, яку досі прикриває водяна стіна"

Напівкровний дракон обернувся. Водночас одна з його рук піднялася до рани на животі.

Темрява була підступною.

Смерть порівнювали з темрявою саме тому, що вона була такою ж тихою і націлювалася на твою спину, коли ти цього не очікував.

Ця непомітна темрява з'явилася за спиною напівкровного дракона.

Потім вона безшумно й швидко пронизала слабке місце ворога.

«Угх!»

Напівкровний дракон опустив голову. Він побачив шорстку руку, яка вхопила його руку, що прямувала до пораненого місця.

Це була рука, оповита чорною аурою, яку спалювало світло.

Він не відпускав її, хоч його рука й горіла.

«Т-ти, дурний людський виродку……! Ух!»

Іншою рукою Чхве Хан створив кинджал із чорної аури й пронизав ним рану.

Він пронизав її не спереду, а ззаду.

Чорна аура Чхве Хана проникла крізь спину прямо в живіт. Вона пройшла саме тим самим місцем, куди влучила маленька блискавка Раона.

Напівкровний дракон бачив, як на нього дивиться безпристрасне обличчя Чхве Хана.