Розділ 244 — Я… Тебе (9)

Напівкровний Дракон підвів голову. Він бачив впевнений погляд, спрямований на нього. Він бачив Чхве Хана, вираз обличчя якого анітрохи не змінився, навіть коли світло обпалювало йому руку.

Жорстока темрява Чхве Хана проникла в рану, залишену Раоном, щоб розрізати нутрощі напівкровного дракона.

«Угх, п-покидьок!»

Велика світлова стріла, що з'явилася в повітрі, вистрілила в бік Чхве Хана.

Ба-а-а-а-ам!

Однак цій світловій стрілі не вдалося дістатися до Чхве Хана.

Натомість безшумно розсипалася купа білих кісток.

Чорна віверна Мері використала броню, виготовлену з білих кісток, щоб не дати світлу дістатися до Чхве Хана.

Напівкровний дракон скрутив тіло, намагаючись скинути Чхве Хана, який покинув віверну й прилип до нього, щоб завдати йому шкоди чорною аурою, проте Чхве Хан не впав.

Трі-і-і-іск, тріск.

Напівкровний дракон активував світло по всьому тілу.

Його тіло почало повністю покриватися світлом.

«Укгх, навіжений виродок!»

Однак Чхве Хан нічого з того, що той говорив, не чув. Він лише повільно збільшував розмір рани, направляючи ще більше темряви в тіло напівдракона.

Очі напівкровного дракона почали червоніти. Це сталося через те, що в його очах лопалися судини. Напівкровний дракон зціпив зуби, відчуваючи, як вища сила бушує всередині його тіла.

Сила була неповною, проте все одно могла бушувати, оскільки його тіло зараз також було неповним.

«Ааааааааа!»

«Уууг!»

Чхве Хан стогнав, коли його тіло відкинуло від напівкровного дракона. Кістяна віверна кинулася на допомогу.

Грук, кру-уть.

Чхве Хан перекотився по спині віверни, а потім зупинився з посмішкою.

Йому вдалося.

Це ще не кінець, але він зміг виграти додатковий час у боротьбі з напівкровним драконом. Він вхопився за кістки віверни своїми обпеченими руками, повільно підводячись на ноги.

«Ху-хуу-хуу»

Він бачив, як напівкровний дракон стояв, стискаючи живіт, пофарбований у чорний колір від його аури.

Темрява Чхве Хана, яку він вклав у рану, завдану Раоном, не зникала, хоч як би він її не оточував світлом. Вона бурхливо рухалася навіть усередині світла, розрізаючи неповне тіло напівкровного дракона.

Тепер іншим залишалося лише об'єднати зусилля, щоб здолати цього пораненого ворога.

Чхве Хан був упевнений, що це можливо.

Саме в цю мить.

«Ти вважаєш це смішним?»

Чхве Хан здригнувся.

Він бачив, як на нього дивляться червоні від крові очі напівдракона.

«Ти наважився, срана людина, наважився! Неповноцінне створіння наважується сміятися, дивлячись на мене? Гм?»

Тріск, тріск.

Світло, що оточувало тіло напівкровного дракона, почало ревіти, наче потужні хвилі під час шторму. З куточка його рота капала кров.

«Хі-хі»

Напівкровний дракон доторкнувся до живота. У цій ділянці він відчував сильний біль.

Проклята людина та дурний дракон, який навіть не завершив свою першу фазу зростання, довели його до такого стану.

Дві істоти, яких він ненавидів найбільше, зробили його таким.

Напівкровний дракон не вписувався ні в одну зі своїх половин. Скільки він себе пам'ятав, він завжди був монстром, який не міг бути частиною жодної спільноти.

Глибока ненависть у його очах, прихована під гнівом, почала даватися взнаки.

Та чорноволоса людина та молодий дракон, які поранили його.

Він не міг пробачити їм обом.

Він ніколи, ніколи не зможе їх пробачити.

«…Ви, кляті вилупки, ви наважилися поранити мене…»

Тріск, трі-іск.

Біло-золоте волосся напівкровного дракона почало стояти дибки, а його тіло огорнуло світло.

Чхве Хан підсвідомо стиснув обидві руки.

У нього було погане передчуття.

Поранений напівкровний дракон виглядав слабкішим, ніж будь-коли, проте у нього було зловісне відчуття, що зараз не варто на нього нападати.

І в цю мить–

Кар. Кар. Кар.

Ворони відреагували на накази шамана Ґашана.

Вони почали зганяти Тигрів та Китів назад на землю. Власне, якщо бути точнішим, то ворони самі втекли на землю. Чхве Хан бачив здивовані вирази облич Тигрів та Китів.

У цей момент один з воронів полетіла до Чхве Хана.

Він розтулив дзьоб і почав говорити.

«На землю! Чхве Хан, спускайся!»

Він був упевнений, що це був наказ Кейла.

Віверна почала терміново спускатися. Він рухався швидко, наче стріла.

Ту-дух! Ту-дух! Ту-дух!

Серце Чхве Хана шалено билося.

Це було відчуття небезпеки.

І водяна стіна, і вогняний стовп зникли з Ущелини Смерті.

Однак вороги не перетнули завали, ні, вони не могли цього зробити.

Чхве Хан обернувся й подивився за себе.

Він бачив напівкровного дракона високо в повітрі.

Він також бачив, як на обличчі та руках напівкровного дракона випиналися вени.

Бум.

Чхве Хан почув голос Кейла, щойно віверна приземлився на землю.

«Він впадає в несамовитість»

Несамовитість.

Чхве Хан здивувався й поглянув на Кейла.

«…Дракони можуть впадати в несамовитість?»

Однак Кейл не відповів на запитання Чхве Хана, а лише подивився в небо.

Він відправив усіх, включаючи воронів, Тигрів і Китів, назад на землю.

ТУ-дух! ТУ-дух! ТУ-дух!

Серце Кейла шалено билося.

Уперше за довгий час щось почало говорити в його свідомості.

[« Кров дракона бушує »]

Це був глибокий голос.

Це був володар Аури Домінування. Це була та людина, яка розповіла йому про силу Вбивці Драконів та її зв'язок із білою короною.

Серце Кейла шалено билося після того, як він почув цей голос, а його розум заплутався так, ніби ось-ось мав вибухнути.

Кров дракона бушує.

Це могло означати лише одне – він впав у несамовитість.

Перший том [Народження Героя].

Історія про те, як Чхве Хан зустрів Раона.

Чхве Хан вбив молодого Дракона, що впав у несамовитість, аби подарувати йому спокій, а не страждання. У романі йшлося про те, що Дракон мав достатньо сили, щоб підірвати цілу гору разом із селом навколо неї.

Той молодий Дракон був чотирирічним Драконом, який, не кажучи вже про першу фазу зростання, нічого ще не навчився.

Однак напівкровний дракон, що стояв перед ними зараз, був надзвичайно сильною особиною, яку не можна було порівняти з Раоном тих часів.

«Кха-ха-ха! Усіх, я вас усіх повбиваю! Я обов'язково вб'ю вас усіх трьох, виродки!»

Вени на обличчі напівкровного дракона набрякли, і він став надзвичайно потворним. Чорна аура в його животі лише продовжувала зростати й завдавала йому ще більшого болю, коли він це робив.

Однак напівкровний дракон, здавалося, зовсім не переймався цим.

Його погляд спрямувався на Кейла. Потім він подивився на Чхве Хана, а потім – на істоту, яку не було видно, оскільки вона була загорнута в ковдру.

Його мрією було вбити Дракона.

Він думав, що це мрія, яку йому ніколи не вдасться здійснити. Однак йому випав шанс. Гнів і хвилювання. Ці дві емоції заповнили тіло напівкровного дракона.

Бум! Бум!

Світлові кулі навколо нього не витримали такої сили й зіткнулися одна з одною, а потім вибухнули.

Напівкровний дракон підняв руки.

Він простягнув їх високо в небо.

У повітрі почали з'являтися численні світлові стріли.

Це були ті самі світлові стріли, що намагалися знищити замок Леона в Королівстві Каро.

Однак цього разу все було зовсім інакше, адже в небі з'явилися сотні світлових стріл.

«…О- о Боже»

Як магині, Розалін було важко дихати від сили напівкровного дракона. Її руки й ноги тремтіли.

Дракон, що збожеволів. Ця фраза наповнювала її страхом.

Однак Розалін прикусила губи. Як командир, вона мусила зберігати спокій.

Арчі та Пасетон поглянули на Вітіру. Вона не могла відірвати погляду від напівкровного дракона, який збожеволів.

Зараз вони не були в океані.

Що вона могла зробити в такому місці?

Втекти?

Щоб втекти…

«Нам потрібен час»

Світлові стріли, здавалося, були готові влучити в будь-яку мить. Вона мусила їх відбити, щоб дати іншим час втекти.

Це був її обов'язок як володарки океану.

Бум. Бум!

Вітіра обернулася, почувши важкі кроки. Чорна віверна залишила Чхве Хана на землі й злетіла назад у повітря.

Її погляд спрямувався на Мері.

Некромантка мала ті самі думки, що й вона.

Захищати.

Витримати.

У той момент вона також почула голос Розалін.

«Активуйте магічні кола телепортації! Маги, створіть щити, і всі, так, усі…!»

Голос Розалін, підсилений магією, лунав по всій Ущелині Смерті.

«Біжіть!»

Сказавши це, Розалін готувалася створити великий магічний щит. Вітіра почала сміятися. Водночас вона зітхнула з розчаруванням.

Усі з групи Кейла знали це.

Вони знали, що є хтось, хто може захиститися від того божевільного напівдракона.

Раон.

Раон, той молодий Дракон, міг принаймні створити щит, навіть якщо не міг атакувати напівдракона. Він міг захищатися разом із Кейлом, так само, як це робив у замку Леона.

Вони не могли просити Кейла самотужки відбивати цю атаку.

Ось у чому була причина.

«Молодий пане»

Лок потягнув Кейла за рукав.

«Розалін-нуна, Мері-нуна, Чхве Хан-хьон, давайте зберемо їх усіх і захищатимемося разом. Тоді все має вийти»

Хууууу, хууууу.

До вуха Лока долинув ще важчий подих Раона. Він побачив, що Кейл не рухається, і знову потягнув його за рукав.

Він подумав, що Кейл, можливо, знову замислив якусь дурну ідею.

Лок боявся, що ця людина знову вигадає одну зі своїх звичних дурниць.

У той момент Лок почув звичний спокійний голос Кейла.

«Лок»

Він бачив спину людини, яка була нижчою за нього.

«Ти пам'ятаєш своє завдання, так?»

«Так, сер. Я пам'ятаю»

Тримаючи Раона, він стояв позаду Кейла.

Голос Кейла продовжував звертатися до Лока, який знав, що йому треба робити.

«Напевно»

"Напевно?"

Кейл підвів голову, а Лок здригнувся, почувши несподівану відповідь.

Гу-у-у-урк–

Здавалося, насувається велика буря. Однак у небі не було жодної чорної хмари. Навпаки, було надто яскраво.

Було так яскраво, що здавалося, ніби наближається кінець світу.

Сотні блискавок зіштовхувалися одна з одною, а небо ревіло.

«Хе-хе-хе, нізащо, я нізащо не дозволю вам вибратися звідси живими, ви, нікчемні дурні!»

Посеред блискавок стояв чоловік. Напівкровний Дракон повільно опустив руки, які тягнулися до неба.

Він бачив, як люди тікали. Забудьте про союзників і ворогів – все, що він бачив – це дурні, які тікали, і дурні, які створювали щити та використовували свої сили, щоб захиститися від його атаки.

Він бачив ще й щось інше.

Це була істота, яка відрізнялася від цих дурнів.

Найвеличніша істота у світі.

Дракон.

Він бачив Дракона, загорнутого в ковдру.

Напівкровний дракон почав посміхатися.

"Я вб'ю його.

Цей Дракон тепер стане нікому не потрібним. Він стане таким, як я, він стане монстром. А може, його чекає прекрасна смерть, бо він помре, перш ніж встигне стати монстром"

Напівкровний дракон почав реготати, коли ці думки заповнили його розум.

Навіть після смерті все інше буде кращим за його життя.

Він був найжалюгіднішою істотою у світі.

«Кхахахахаха! Ви всі помрете!»

Світло пронизало небо, коли він опустив руки.

Сотні блискавок мчали до землі.

«Молодий пане-нім!» – крикнув Лок до Кейла.

У ту мить з'явився великий щит, щоб заблокувати блискавки. Це був щит Розалін. Перед цим щитом також стояв хтось.

Скру-у-уг–

Віверна тихо розправила крила.

Лок зміг розгледіти Кейла крізь цей хаос.

Кейл озирався навколо.

Там були солдати й лицарі, які тікали, його група, що тримала позиції, та Чхве Хан, який стояв перед ним.

І нарешті, хоча він не міг їх бачити, він відчував Лока й Раона за своєю спиною.

"Напевно"

Кейл відповідав на питання, що виникло в його голові.

Він знову почув це питання.

[« Ти хочеш пожертвувати собою? »]

Кейл простягнув руку.

Баааааах!

Віверна розлетілася на шматки. Віверна, яка розкинула крила, щоб захистити землю, розсипався на пил.

Бум, бум!

Щит також був знищений.

Розалін не змогла створити більше ніж один шар такого величезного щита.

Громові блискавки, здавалося, ось-ось вдарять по них на землі.

Шшаааа-

Срібний щит розправив свої срібні крила й, здавалося, готувався захистити землю.

«Ахахахаха! Я бачу, що це насправді марна сила! Ти приховував її за допомогою Дракона! Ти думаєш, що така сила, така людська сила, зможе захистити від моєї атаки?»

Напівкровний Дракон сміявся з сили щита, який не мав допомоги Дракона. Він був нікчемним порівняно з великим і могутнім Драконом.

Посилений голос напівкровного Дракона лунав по всьому Ущелині Смерті.

«Я вб'ю тебе, цей щит і джерело твоїх сил!»

Джерело твоїх сил. Це, безперечно, стосувалося Раона.

Кейл прикусив губи.

Бум, бум! Бах! Бах!

Блискавки продовжували вдаряти.

«Аааааа!»

«Аааа!»

Крик заповнив місцевість, коли блискавки вбили й соратників напівкрові дракона.

Кейл не міг впоратися з цим, навіть після того, як Незнищенний Щит став сильнішим.

"Щит скоро зламається"

[« Я маю ще з'їсти? »] – запитала ненажерлива жриця.

Однак Кейл знав, що це не закінчиться, навіть якщо він і далі триматиме щит у такому стані.

Що могло протистояти цим сотням блискавок?

Чи було щось, що могло б з ними зрівнятися?

Така сила справді існувала.

«Чорт забирай»

Це була унікальна сила.

Це було те, що дозволило б Кейлу самотужки протистояти тим сотням блискавок.

Кейл згадав силу, яку побачив у підвалі Вілли Суперкаменю. Він згадав кам'яні списи, що вбили всіх тих монстрів на шляху до Східного Континенту.

А що, якби ці кам'яні списи зіткнулися з тими блискавками?

Хіба блискавки не вибухнули б у повітрі?

Світло.

Це було те, проти чого ніхто інший – ні Чхве Хан, ні Мері, ні навіть Кити – не міг боротися.

Що стосується Розалін та Тигрів, то вони витратили занадто багато енергії, щоб перемогти Ведмедів. Він не міг дозволити їм намагатися битися й, можливо, загинути.

«Молодий пане-нім…»

Він відчував, як високий, але ще юний хлопчик тягне його за рукав.

«Кейле-нім, кров, зупинись, будь ласка, зупинись і біжи!»

Це був голос Чхве Хана.

Хуууу, хууууу.

Дихання Раона ставало дедалі важчим. Як далеко вони зможуть втекти з непритомним Раоном? Чи витримають вони до прибуття Ерухабена?

Чи це взагалі можливо, зважаючи на те, що завдяки своєму світловому атрибуту той виродок також спеціалізується на швидких рухах?

Кейл подумав про Життєздатність Серця. Вона все ще існувала, хоч і була поглинена щитом. Завдяки цій силі Кейл не помер би так легко. Він швидко одужував би, навіть якби відчував біль.

«Чхве Хане»

«Так, Кейле-нім»

«Стань за мною»

«…Вибачте?»

Кейл пройшов повз Чхве Хана, який не рухався. Він відчував, як Лок і Раон у його обіймах йдуть за ним.

Потім він підвів голову й побачив напівкровного дракона, який парив за срібним щитом, що повільно зникав.

«…Сучий ти сину»

Принаймні вилаятись було приємніше.

Кейл відкрив рота, щоб відповісти на голос у своїй голові.

[« Ти хочеш пожертвувати собою? »]

Він не мав наміру жертвувати всім.

Кейл Хенітус, ні, Кім Рок Су знав.

Він знав, що люди заробляють гроші, здобувають владу й ведуть метушливе життя, намагаючись знайти своє місце у світі, саме для того, щоб їм не довелося чимось жертвувати.

Саме для того, щоб їм не довелося жертвувати ні собою, ні своїми людьми.

Однак Кейл Хенітус знав ще й інше.

«…Молодий пане, нам треба тікати»

Хууууууу, хуууууу.

"Я – дорослий.

Я – опікун цих двох дітей.

Я мушу взяти на себе повну відповідальність, оскільки вирішив їх прихистити.

Мені потрібна сила Суперкаменю"

Голос Кейла відлунював у околицях.

[« Ти хочеш пожертвувати собою? »]

« Так »

Це був перший раз, коли він відповів на запитання Суперкаменю.

Кейл здригнувся, почувши коментар Суперкаменю.

Він був готовий пожертвувати собою і готовий битися, навіть якщо це буде боляче.

Але ось що сказав Суперкамінь.

Суперкамінь відповів Кейлу, який нарешті відповів на запитання про самопожертву.

[« Я захищу тебе »]

"Що?"

Кейл відчув, як щось загуркотіло всередині його тіла.

[« Захищати – це мій обов'язок »]

Власник Суперкаменю, людина, яка провела все своє життя на самоті в підземній віллі, мав одну-єдину спокуту.

Він прожив життя, захищаючи велику кількість людей.

Йому вдалося захистити багатьох, розшукуючи тих, хто потребував допомоги, проте в результаті він не зміг захистити інших.

[« Мої друзі завжди жертвували своїм життям, щоб битися на передовій. Я не зміг їх захистити »]

Він не зміг захистити своїх друзів.

Усі вони пожертвували собою й покинули цей світ раніше за нього.

[« Тепер я хочу захистити тих, хто хоче пожертвувати собою »]

Грізний голос у свідомості Кейла звучав рішучіше, ніж будь-коли.

Він був грізним, наче величезний валун.

[« Це моє єдине прохання, що залишилося »]

Кейл відчув, як земля під його ногами почала тремтіти.

Власник Суперкаменю був тим, хто присвятив усе своє життя захисту чогось.

Сила цієї людини була первинною складовою валунів.

Земля.

Існування, яке пожертвувало власним тілом, щоб створити місце для життя всіх живих істот на світі.

[« Я знищу його, щоб захистити тебе. Я стану перед тобою, щоб захистити тебе »]

Земля почала рухатися.