Розділ 246 — Заблокую (2)

З землі виринули сотні кам'яних списів, які злетіли в небо.

Вони слідували волі Кейла та волі свого колишнього власника, прямуючи до світла.

«Звідки ці камені…?!»

Ведмеді не змогли приховати свого шоку, побачивши кам'яні списи, що летіли в небо. Валуни з Ущелини Смерті, дрібні камінці з уламків, і навіть каміння, що розпалося на дрібні частинки.

Усе це зібралося разом, щоб перетворитися на ці списи.

Вони стали найгострішою та найміцнішою зброєю для знищення ворога й націлилися їм у шию.

Напівкровний дракон почав сміятися, дивлячись на сотні гострих списів, спрямованих на нього.

«Так, так! Моє життя завжди було сповнене таких тернів! Кхахахахах!»

В очах напівкровного дракона все плуталося, проте він відчував гострі кам'яні списи, спрямовані на нього, а також рудоволосого чоловіка й Дракона в його обіймах.

Він також відчував цю прокляту силу світла, яку отримав від свого батька.

На обличчі напівкровного дракона виринула викривлена посмішка. Куточки губ, такі ж потворні, як вени, що випиналися на його обличчі, були сповнені гніву та заздрості.

"Я!"

Я не міг вирости таким.

Той виродок, який нібито був його батьком, змусив його рости в печері, не даючи побачити жодного світла. Він стверджував, що це єдиний спосіб, щоб його спрага світла зростала й він отримав руйнівну силу світла.

Він ніколи не забував того холоду, який повз по підлозі печери до його тіла. Він зміг побачити світ лише після того, як пройшов свою першу фазу зростання.

Переживши щось подібне, він ненавидів усіх Драконів, включаючи Дракона в обіймах Кейла, настільки сильно, що це доводило його до божевілля.

Його очі закотилися.

Напівкровний дракон проігнорував розсудливість Драконячої крові всередині себе і дозволив хвилі, яку називають емоціями, нести своє тіло. Його внутрішні органи ревіли, наче їх накрило цунамі.

«Угх. Хе-хе-хе, кх»

Темрява, залишена тим проклятим людським виродком, досі роз'їдала його тіло.

Оскаженілий напівкровний дракон мусив позбутися цього гніву та відчуття несправедливості.

«Вперед! Списи, мечі – байдуже, знищіть їх усіх!»

Тріск. Тріск. Тріск.

Численні промені світла спалахнули, а потім повільно опустилися на землю.

Кам'яні списи кинулися назустріч цим променям у повітрі.

Це був момент, коли надзвичайно яскраве світло й міцні кам'яні списи ось-ось мали зіткнутися.

Кейл почав говорити.

«Готуйтеся до атаки!»

Його голос заповнив всю місцевість.

Сильний і впевнений голос змусив людей, що тікали, зупинитися.

«Магічні бригади, активуйте щити! Солдати та лицарі, розгорніть свої щити й утворіть коло, щоб максимально зменшити наслідки вибуху!»

Погляд Кейла спрямувався в інший бік.

Саме там стояла його група.

Його погляд зупинився на воїнах.

Кити, Тигри, Розалін, Лок і Чхве Хан.

«Той, хто так стає берсерком, зрештою загине, не зумівши контролювати свою силу»

Такий тип "берсеркової трансформації" давав силу, що перевищувала власні межі, в обмін на життя.

З плином часу єдиним, що залишиться для напівкровного дракона, буде його смерть.

Саме тому вони спочатку вирішили втекти й дати часу сплинути. Хоча Ущелина Смерті буде знищена, а ті, хто не встигне втекти, загинуть, у них не було вибору.

Однак Кейл говорив так, ніби вони збиралися його заблокувати. Погляди всіх були прикуті до Кейла настільки, що вони не помітили пристрій відеозв'язку в його руці.

Бііііп- Бііііп-

Звук, що сигналізував про екстрений виклик, пролунав у цьому районі.

Була лише одна людина, яка могла б зараз зв'язатися з Кейлом через цей пристрій відеозв'язку.

Альберу Кросман.

Кронпринц завершив свої приготування.

Було майже пізно.

На щастя, все сталося якраз вчасно.

Кейл кинув пристрій для відеозв'язку Розалін. Розалін, збентежена, впіймала його й швидко встановила з'єднання.

Поки вона це робила, Кейл знову заговорив.

«Я заблокую ці промені світла»

Заблокую.

Це слово змусило Чхве Хана прикусити губи й стиснути кулаки.

"Тож так це все й закінчиться?"

Їм просто треба було чекати, поки напівкровний дракон загине, поки Кейл тримається?

Однак Чхве Хан перестав прикушувати губи, почувши голос Альберу.

[Все готово]

Кейл віддав наказ, щойно почув голос Альберу Кроссмана.

Це було їхнім завданням, поки він блокував ті промені світла.

«Збийте його»

Потім він поглянув у бік пристрою відеозв'язку й продовжив говорити.

«Ваша Високосте, почнімо»

Як тільки Кейл закінчив говорити, у ворожих лавах пролунала реакція.

«Ааааааа!»

«Що ви в біса робите?»

«Укх! Чому ви на нас нападаєте?!»

Вони чули крики, що долинали з іншого боку Ущелини Смерті.

Це було не через блискавки напівкровного дракона. Чхве Хан підвів голову.

Вони незабаром зіткнуться.

Повільно рухомі війська зіткнуться в повітрі.

«П-Паерунські мерзоти!»

«Ви зраджуєте нас?!»

Чулися гнівні вигуки Племені Ведмедів і крики Непохитного Альянсу.

Кейл почав посміхатися. Чувся й голос Альберу.

[Чудово встромляти ножа в спину ворога]

Мечі Королівства Паерун саме зараз вражали Непохитний Альянс.

Кейл, Альберу та Клопех Секка.

Вони навіть не думали просто втекти, щойно з'явився напівкровний дракон.

Спосіб перемогти сильного ворога – створити найменшу щілину.

Непохитний Альянс.

Для Непохитного Альянсу з'явилося щось страшніше, ніж напівкровний дракон-берсерк.

Це були мечі, що встромлювалися їм у спину.

Королівство Паерун – земля лицарів.

Їхні лицарі та воїни були сильними.

Хлоп-хвуп.

На місці прапора Непохитного Альянсу почав підійматися інший прапор.

«Ви, божевільні виродки, ви зраджуєте нас у такий момент?!»

Члени Непохитного Альянсу почали кричати від гніву.

Вони скористалися моментом, коли напівкровний дракон впав у несамовитість і атакував усіх, не розрізняючи союзників і ворогів, щоб спробувати їх убити! Вони були розлючені безжалісністю Королівства Паерун.

Хлоп, хлоп.

Однак лицарі Королівства Паерун, які підняли прапор Королівства Паерун, лише тихо продемонстрували це своїми діями.

Саме тому, що це був саме такий момент, вони їх зраджували.

У повітрі зіткнулися дві потужні сили.

Це була сила розлюченого індивіда та сила спокійного й врівноваженого індивіда.

Звісно, було логічно приєднатися до того, хто був спокійним і врівноваженим.

Кейл, який досі залишався спокійним і врівноваженим, почав кричати.

«Ми обов'язково виграємо цю битву!»

Його голос лунав по всьому строю Королівства Брек.

Його заклик до перемоги все ще був сповнений впевненості.

Солдати в строю відчували, як їхні серця б'ються швидше. Ворог перебував у стані хаосу, і дві потужні сили ось-ось зіткнуться в повітрі. Однак, з якоїсь дивної причини, слово "перемога" закарбувалося в їхніх серцях.

«Активуйте магічні щити!»

«Підніміть щити й присядьте!»

Кричали маги та лицарі.

Солдати хотіли поглянути на рудоволосого командира, який запевняв їх у перемозі, проте вони розуміли, що мусять виконувати свої завдання.

І ось це сталося.

Кам'яні списи та блискавки нарешті зіткнулися.

БДУУУМ!

Гучний звук, який здавався таким, ніби ось-ось розірве барабанні перетинки, струсонув всю околицю.

Кам'яні списи, що зіткнулися з блискавками, почали ламатися. Водночас блискавки теж почали вибухати. Світлові вибухи, схожі на феєрверки, не припинялися.

Однак це аж ніяк не було красиво.

«Я ж казав, що зі мною все гаразд»

«…Ні»

Кейл зітхнув, побачивши велике тіло, яке стояло перед ним, щоб захистити його від вибуху. Однак Лок не поворухнувся, навіть почувши зітхання, і продовжував стояти перед Кейлом та Раоном.

Це було його завдання.

Лок підняв голову й подивився в небо.

Він бачив, як інші також виконували свої завдання.

Він бачив людей, що летіли назустріч тим яскравим спалахам. Тонка червона магічна нитка піднімала їх у повітря.

Розалін знову використовувала магічні заклинання.

Потім він подивився на одну з людей, що летіла завдяки червоному магічному заклинанню.

Дзень! Дзень! Дзень!

Уламки каміння з силою вдарялися об його тіло. Вони зачіпали його обличчя й залишали подряпини, проте Чхве Хан лише дивився вгору.

Кам'яні списи заблокували блискавки. Ні, вони їх знищили.

Чхве Хан використовував магію Розалін і розбиті кам'яні списи, щоб продовжувати підніматися вище в повітря.

Він чітко розумів, що йому потрібно зробити.

Дзень.

Він дістав свій меч.

Чхве Хан і напівкровний дракон зустрілися поглядами.

Обом довелося провести десятки років у темряві. У темній печері та Лісі Темряви. Обом довелося зростати в темряві.

Монструозний вигляд напівкровного дракона привернув увагу Чхве Хана.

Його волосся, яке спочатку було біло-золотим, пофарбувалося в чорний колір.

Волосся й очі напівкровного дракона повернулися до свого первісного кольору – раніше він за допомогою магії фарбував їх у біло-золотий.

«Кахи, укху. Я ще не закінчив!»

Зіниці напівкровного дракона почали затуманюватися. Усе тіло боліло від цього стану. Проте напівкровний дракон не припиняв використовувати свої сили.

У його долонях знову з'явилися блискавки.

Вони попрямували до того вишкребка, що наближався до нього.

«Помри!»

Ці промені світла полетіли в бік Чхве Хана, проте він навіть не поворухнув мечем, лише пильно дивився на ці блискавки.

Уоооон.

Натомість він активував свою чорну ауру. Він продовжував направляти свою неповну темряву в меч. Потім він лише дивився прямо на напівкровного дракона, рухаючись вперед.

Це було тому, що він мав віру.

Чхве Хан не боявся тих блискавок, що летіли на нього.

Бааааах!

Ба-а-а-аам!

Батіг врізався в ті дві блискавки. Кінчик водяного батога затремтів, а потім розірвався. Однак блискавка змінила напрямок.

Вітіра прокладала шлях для Чхве Хана.

Тоді ж кам'яний спис знищив блискавку, що змінила напрямок.

Чхве Хан бачив перед собою спину сивочолого чоловіка. Він ступив на плече того чоловіка.

Він використав це плече як сходинку, щоб продовжувати рухатися вперед. Дві руки Арчі стали для Чхве Хана останньою сходинкою, коли Арчі, доклавши всіх своїх сил, підкинув Чхве Хана вгору.

«Вогонь!» – вигукнув Арчі.

Чхве Хан підняв руку, в якій тримав меч, над головою.

Меч перетворився на щось схоже на чорний спис після того, як його неодноразово наповнювали чорною аурою.

Чхве Хан згадав, як отримав цей меч від Кейла під час битви на території Хенітус.

« Використовуй усю свою силу »

« Саме тут ти напишеш свою історію »

« Я вірю в тебе »

Чхве Хан посміхнувся, коли повз нього пролетів чорний птах.

«Це що за… Що це за ворон! Таке нікчемне створіння наважується…! Забирайся геть!»

Кілька воронів закрили обличчя напівкровного дракона. Це був момент, коли Тигр-шаман Ґашан затулив зір напівкровного дракона.

Темрява Чхве Хана перетворилася на спис, що полетів у бік напівкровного дракона.

Однак напівкровний дракон не пропустив силу, що націлилася на нього. Він відчував, як до нього наближається вища сила. Якщо вона торкнеться його нині спотвореного тіла, це справді буде для нього кінцем.

Він не міг цього не знати, навіть перебуваючи в такому стані. Напівкровний дракон почав рухати руками.

«Ти думаєш, я поведуся на таку дурницю, фукх!»

Чххххххххх-

Його руки опинилися зв'язаними.

Хто міг би зв'язати його хоча б на мить? Розщеплені батоги Вітіри тримали його, навіть коли вони випаровувалися під дією світла.

«Та курва! Я, я, я вб'ю вас усіх!»

Напівкровний дракон почав розмахувати руками.

Він бачив лише темряву, а тіло не хотіло слухатися.

Це нагадувало темну печеру, в якій він виріс.

Ні, "виріс" – це не те слово.

Це було скоріше схоже на те, що його виховували, як тварину.

Цей спогад про минуле довів тіло напівкровного дракона до межі.

Пум.

Напівкровний дракон відчув, ніби щось зламалося в його свідомості. Водночас його тіло стало настільки гарячим, що він не міг дихати.

«Ооооо, угх»

З тіла напівкровного дракона почало вириватися яскраве світло.

Від нього виходило невідоме відчуття небезпеки, схоже на бомбу, що почала відлік.

"Гаряче, гаряче!"

Напівкровний дракон кричав про себе, а його тіло ставало дедалі яскравішим.

Шхх-х-х-х-х-х-х–

Водяний батіг зрештою повністю випарувався під дією світла.

«Всі біжіть!»

Вітіра крикнула, щойно її батіг був знищений. Він згорів під дією світла.

"Він ось-ось вибухне"

Тіло напівкровного дракона нарешті мало вибухнути.

Тоді вони загинуть.

Наслідки цього вибуху будуть колосальними.

Вітіра стрибнула вниз, відчувши, як сила спрямовується до цієї бомби.

Це була та людина, яка покладе край відліку.

Чорний спис.

Чхве Хан розкинув руки, падаючи на землю. Він навіть не думав про те, щоб приземлитися безпечно – тримаючи очі відкритими, він зосередився на одній точці.

Летючий чорний спис нарешті досяг світла.

Ні, він досяг плями темряви всередині того світла.

Це було місце, куди раніше влучали атаки Раона та Чхве Хана.

Пум.

Темрява пронизала світло.

«Ааааааа!»

Напівкровний Дракон закричав.

Чхве Хан побачив людину, яка найбільше нагадувала його, з того часу, як він потрапив у цей світ.

Чорне волосся та чорні очі.

Крик напівкровного дракона, який знову набув свого первісного кольору, заповнив Ущелину Смерті.

За мить.

БУ-У-У-У-У-У-УМ!

Небо знову затремтіло.

Плюх.

Чхве Хан відчув, що щось зупинило його падіння.

Грук, гурк.

Незграбно з'єднані кістки скрипіли, підтримуючи його спину. Мері швидко вичарувала нову кістяну віверну, щоб запобігти його падінню.

Чхве Хан відчував свою темряву крізь яскраве світло.

І тоді він упевнився.

«…Я виконав наказ»

« Збийте його »

Він зробив те, що наказав йому Кейл.

Чхве Хан бачив, як ворог повільно падає. Чорна істота, що не була схожа ані на людину, ані на дракона, а була монструозним поєднанням обох, повільно опускалася на землю.

Усі на полі бою спостерігали, як він падав.

Один із них, Кейл Хенітус, дивився на особу, що падала, прислухаючись до дихання Раона.

Хууууу, хууууу.

Подихи Раона були гарячими. Схоже, стан цього молодого Дракона погіршувався. Проте він залишався дуже спокійним і покірним.

Кейл почав хмуритися, витягнувши з кишені щось, що нагрівалося так само, як і Раон.

«Молодий пане, куди ви йдете? Чому ви прямуєте до ворога, що падає?»

Кейл чув голос Лока, але продовжував йти, не вагаючись.

Він міг передбачити, куди впаде напівкровний дракон, тож саме туди й прямував.

Він міцно стиснув предмет у кишені.

Це була біла корона.

Це була корона, яка полюбляє кров Дракона.

Це була остання Стародавня Сила, яку шукав Вбивця Драконів, але Кейл випередив його.

Кейл тримав її в руці, рухаючись назустріч останнім митям падаючого ворога.