Розділ 247 — Заблокую (3)

Напівкровний дракон почав падати, наче пір'їнка, що спадає з неба.

Кейл йшов йому назустріч.

Однак спочатку його зупинила інша людина.

«Пані Розалін»

Розалін поглянула на Кейла. У той момент вона почула звук, ніби щось впало на землю.

Бум!

Це нагадало їй про напівдракона, що падав. Він був чорною плямою, яка не схожа ані на людину, ані на дракона.

Це був момент, коли її погляд мав перейти від Кейла до впалого ворога.

«Командире Розалін, будь ласка, прийміть рішення»

Вона мусила продовжувати дивитися на Кейла, почувши, як він звернувся до неї, використовуючи її звання командира.

«Рішення?»

Кейл подивився на Розалін, яка у відповідь поставила йому запитання. У неї були почервонілі очі, тремтячі від надмірного використання мани руки та засохла кров на губах. Останнє слово в цьому питанні належало їй.

Його рука, в якій він тримав корону, вказала в певному напрямку.

Він вказував на інший бік скелі, де зараз стояв Непохитний Альянс.

Тепер, коли вода, вогонь і навіть туман зникли, вони могли чітко бачити ворога та його гнівну реакцію на зраду Королівства Паерун.

«Ви перейдете міст? Чи повернетеся назад?»

Міст.

Тепер вона чітко бачила зруйновану скелю. Багато валунів зникло через кам'яні списи Кейла, проте їх все ще залишалося достатньо, щоб перейти на інший бік.

«Ха, ха-ха…»

Розалін напружила ноги. Вона сміялася, стискаючи просторову кишеню з магічними каменями всередині. Кейл почав говорити, коли її палаючі очі знову піднялися на нього.

«Тепер цей міст призначений для нас. Будь ласка, прийміть рішення. Як командувач цього пункту, остаточне рішення за вами»

Вона обернулася.

Вона бачила, як маги Магічної Бригади повільно знімають свої магічні щити. Крім того, вона також бачила солдатів і лицарів, які згорнулися в кругові формування, піднявши щити.

Падіння напівкровного Дракона.

Хаос у лавах ворога.

Розалін повільно почала посміхатися. Вона відкрила рот, щоб щось сказати.

«Лицарі та солдати, вишикуйтеся в бойові порядки! 2-га, 3-тя та 4-та магічні бригади, негайно підготуйте атакувальну магію! Ми…!»

Ущелина Смерті розділяла Королівство Брек та Королівство Аскосан. Сторона Королівства Брек почала збуджуватися, почувши її наказ вишикуватися в бойові порядки та підготуватися до бою.

Що чекало за спиною розлюченого ворога?

Розалін голосно вигукнула.

«Ми перейдемо кордон і знищимо ворогів!»

Розалін, звісно, вирішила перейти міст після того, як Кейл надав їй право приймати рішення. Вона також вирішила ще дещо.

«Я створю міст. 1-ша магічна бригада буде мене підтримувати!»

На шляху було занадто багато уламків, щоб солдати та лицарі на конях могли безпечно перейти. Розалін вирішила розсипати землю, щоб вирівняти нерівну поверхню.

"…Я завжди замислююся над речами лише потім, подивившись на молодого пана Кейла"

Вогонь, вода і навіть земля – про все це вона замислилася лише після того, як почула слова Кейла. Їй потрібно було діяти швидко, адже вона вже згаяла час, не подумавши про це відразу. Розалін одразу ж схопила магічний камінь найвищого ґатунку.

Хтось прокоментував, проходячи повз неї.

«Не перестарайся. Варто берегти себе»

Розалін розсміялася. Це сталося тому, що саме Кейл Хенітус сказав їй це. Вона не могла стримати сміху, адже саме та людина, яка найменше дбала про себе, радила їй берегти себе. Вона на мить завагалася, а потім поставила питання людині, що віддалялася від неї.

«…Ви все ще в порядку?»

Щит, вода та земля.

Чи все гаразд з його тілом після використання всіх цих Стародавніх Сил? Цілком можливо, що зараз його тіло нагадувало магічну бомбу.

«Я в порядку. Я дбаю про себе»

"Брехун"

Вона хотіла сказати це вголос, але стрималася. Замість цього вона почула голос Кейла.

«Мері»

«Так, молодий пане»

«Використовуй кістки, щоб підкріпити міст, коли вони його будуватимуть»

У Мері все ще була просторова кишеня з усіма кістками, зібраними в Лісі Темряви. Кейл наказував їй використати частину цих кісток, одночасно віддаючи накази й іншим.

«Війська Королівства Роан будуть виконувати насамперед накази командувача Королівства Брек! Лицарі вишикуються у бойові порядки, а магічні бригади – виконуватимуть накази командира Розалін!»

Війська Королівства Роан, війська Королівства Брек і Розалін.

Усі вони націлилися на шиї ворогів, які перебували у стані хаосу.

Водночас ніхто не звертав уваги на поваленого ворога, який був найсильнішим членом ворожої коаліції.

Це стосувалося й Розалін. Адже вона бачила, як Чхве Хан, Вітіра та Ґашан йшли слідом за Кейлом.

Їй не потрібно було турбуватися ні про безпеку Кейла, ні про те, що переможений ворог може втекти, якщо ці троє були поруч із ним.

Розалін посміхнулася решті групи, яка прямувала до неї: Локу, Тиграм, Мері, Пасетону та Арчі. З ними всіма поруч їй теж не було про що турбуватися.

Оо-о-оун–

Вона знову почала направляти свою ману.

Вібрації від цього досягли й Кейла.

"Розалін справді дивовижна"

Недарма в майбутньому вона стане Майстринею Магічної Вежі.

Вона змогла зберегти енергію навіть після того, як кілька разів застосувала магію високого рівня, що досягає меж людського потенціалу. Вона все ще ставала сильнішою.

"Які ж страшні"

Кейл втратив дар мови, побачивши, що Чхве Хан, Вітіра та Ґашан, хоч і були поранені та вкриті кров'ю, все одно виглядали цілком здоровими.

"…Наче всі вони володіють Життєздатністю Серця"

Кейл приховав свої почуття, набравши стоїчного виразу обличчя, коли підійшов до напівкровного дракона. Троє осіб, що стояли навколо нього, ніби його охоронці, не змогли нічого сказати, побачивши цей стоїчний вираз на його обличчі.

«Мм»

Лише Ґашан видав стогін, коли вони дісталися місця, де впав напівкровний дракон.

Там був великий кратер, ніби в землю впав метеорит. У центрі цього кратера вони побачили напівкровного дракона, який кашляв кров'ю й повільно вмирав.

Він корчився, тремтячи всім тілом, повільно помираючи в муках.

Його тіло, вкрите лускою, виглядало жахливо, особливо через те, що він скручувався.

У цей момент Вітіра спокійно промовила:

«Молодий пане Кейле, напівкровні дракони зазвичай прекрасні»

«…Справді?» – запитав Кейл, ніби це не мало значення, крокуючи через ділянку, зруйновану падінням напівкровного дракона.

«Оскільки сила дракона вийшла з-під контролю, цей напівкровний дракон, у якого лише половина крові дракона, незабаром помре»

Вітіра була впевнена у смерті напівкровного дракона. Кейл також не звернув на це уваги, і вони рушили до істоти, що звивалася.

Оооооон.

Біла корона в його руці почала вібрувати все інтенсивніше, чим ближче він підходив до напівдракона. Ґашан і Вітіра поглянули на корону. Вони не знали про цей предмет.

Кейл проігнорував їхні погляди й присів. Потім він подивився на пару очей, що дивилися на нього з невеликої відстані.

«Кехехе, кху»

Напівкровний дракон, сміючись, відкашляв трохи крові. Кейл спостерігав за напівкровним драконом із чорним волоссям і чорними очима, не дивлячись на корону.

Він відчував важке дихання Чорного Дракона.

"…Не може бути, правда?"

Він не міг не поглянути на Чорного Дракона та на волосся напівкровного дракона, яке було такого ж чорного кольору. Він також згадав, як Світове Дерево наказало йому шукати батьків Раона.

Ситуація починала ставати справді сумнівною.

"…Ну не може ж бути, щоб вони були братами, правда?

Ні, нізащо"

Однак вираз обличчя Кейла ставав дедалі похмурішим.

Чому напівкровний дракон із чорним волоссям і чорними очима опинився в Руці саме тоді, коли Чорного Дракона Раона катував маркіз, який отримав його від тієї ж Руки?

Чи справді це був лише збіг?

«…Не існує такого поняття, як збіг обставин»

Інші поглянули на нього, коли він це сказав, проте Кейл лише дивився на напівкровного дракона, який слабко посміхався, дивлячись на нього.

«Як це – помирати?»

Напівдракон відчув, як його затуманений зір повільно прояснюється, щойно минув його стан несамовитості. Водночас він міг зрозуміти, у якому стані перебувало його тіло.

"Я вмираю"

Біль і страждання, які він переніс, аби вижити протягом останніх дев'ятисот з гаком років, здавалися марними.

Напівкровний дракон відчував, як його повіки стають дедалі важчими, проте не давав їм заплющитися. Він тримав очі відкритими, наскільки це було можливо, дивлячись на Кейла Хенітуса, який сидів навпочіпки й дивився на нього.

Він також бачив згорток ковдр у його руках. Напівкровний дракон почав хмуритися. Він знав, що чим більше хмуриться, тим більше буде схожим на того монстра, який не був ані людиною, ані драконом, проте не міг стриматися – хмурився й сміявся.

«Хе-хе, угх, т-ти прийшов, угх, щоб понасміхатися?»

Йому нарешті вдалося вимовити це речення.

Напівкровний дракон бачив, як його ворог почав хмуритися.

«Ти думаєш, я божевільний? Навіщо мені глузувати з того, хто помирає?»

Кейл знав, що він – покидьок, проте він не став би глузувати з того, хто помирає. Одне діло – сміятися під час тортур, щоб довести ворога до межі, проте він не хотів щиро сміятися й у таких ситуаціях.

Натомість він прийшов з іншою метою.

«Прикрийте територію»

Його несподіваний наказ змусив Чхве Хана та Вітіру здригнутися, проте одна особа одразу все зрозуміла.

Кар-кар-кар.

Ворони, що втекли, повернулися до них і утворили навколо них круглий бар'єр. Ґашан посміхнувся й почав говорити.

«Як ви наказали»

Ворони утворили стіну, яка заважала іншим зазирнути всередину. Кейл підвівся й підійшов ближче до напівкровного дракона. Чхве Хан швидко пішов за ним.

«Ке-хе-хе, схоже, ти нарешті мене вб'єш. Я помру, навіть якщо ти мене залишиш, хе-хе»

Напівкровний дракона не міг поворухнутися, навіть дивлячись, як Кейл наближається. Його вмираюче тіло не давало йому змоги використати ані краплі сили.

Кейл зупинився, щойно підійшов близько до напівкровного дракона. Коли він опинився на відстані витягнутої руки, він передав Чхве Хану згорток ковдр.

«…Кейле-нім?»

«Тримай його»

Чхве Хан з подивом на обличчі прийняв важку дитину. Кейл помахав руками, які заніміли від того, що він тримав Раона, і знову присів.

«Навіщо мені просто вбивати тебе?»

«Що? Ха-ха-ха, кхх, ха-ха-ха!»

Напівкровний дракон почав сміятися з Кейла, який казав, що не вб'є його так легко. Тоді він побачив щось краєм ока.

Кейл штовхав щось перед собою.

Це була біла корона.

«…Я-як це… вона у тебе?»

Очі напівкровного дракона почали тремтіти від страху.

Він знав про цей предмет. Бачив його ще з дитинства. Його обличчя сповнилося жаху. У ту мить він щось усвідомив.

Корона нібито раптово зникла, ні, її вкрали на Півночі. Він був надзвичайно схвильований, коли про це почув. Він радів, що цей жахливий предмет зник.

Але цей предмет був у цього виродка. Кейл Хенітус. Той факт, що вона була в його руках, змусив напівкровного дракона задуматися про невідому групу людей, які стали на заваді Руці.

«Це був ти, весь цей час!»

Кейл подивився на нього й почав говорити.

«Гей»

Йому було байдуже, чи шокований напівкровний дракон, чи ні.

Однак у цій короні було щось дивне.

«Чому ця корона, яка навіть не зреагувала, коли той Чорний Дракон був поруч із нею, реагує на тебе?»

Корона не виявляла жодної реакції навіть тоді, коли Раон весь цей час перебував поруч із Кейлом.

Однак корона почала вібрувати з того моменту, як чорна аура Чхве Хана пронизала напівкровного дракона. Вона також випромінювала прекрасне й священне світло.

Він також почув голос у своїй голові.

З ним розмовляв володар Аури Домінування.

Кейл повторив ці слова вмираючому напівдракону.

«Ця корона виросла, пивши твою кров. Хіба не так?»

Напівкровний дракон почав хмуритися. Його очі наповнилися страхом і жахом. Його батько час від часу тримав цю корону в руках, коли приходив до нього в печеру.

Той клятий батько-вишкребок сміявся з нього.

Ні, він сміявся, дивлячись на сяючу корону, яка пила його кров.

«Хе-хе-хе, ви всі, зрештою, однакові»

Напівкровний дракон нарешті відпустив усе.

Наскільки б сильним він не став і як би довго не жив, він ніколи не міг жити так, як хотів. Усе вже було визначено, і йому залишалося лише слідувати своїй долі.

Він продовжував кашляти кров'ю доти, що не міг не замислитися, чи залишилася в його тілі хоч крапля крові, перш ніж спокійно поставити Кейлу запитання.

«Ти теж намагаєшся нагодувати її моєю кров'ю? Ти намагаєшся нагодувати корону? Ти теж хочеш стати королем?»

Напівкровний дракон бачив, як Кейл зробив найшокованіший вираз обличчя, який він коли-небудь бачив.

«Що за маячню ти виголошуєш? Навіщо мені робити щось хороше для цього жахливого предмета? Ми й без того сильні»

Він все одно зрештою поглине силу корони, проте не хотів робити нічого, що принесло б користь короні. Кейл прагнув лише невеликої частки сили корони, яка допомогла б йому втримати рівновагу.

«…Що? Пуаха, хахахахаха!»

Напівкровний дракон сміявся, хоч це й боліло. Він ще ніколи не бачив такого божевільного. Той виродок точно знав про силу тієї корони, тож те, що він говорив щось подібне, було справді смішним.

Саме тому він вирішив висловити попередження своєму ворогу, який дав йому привід для сміху перед смертю.

«…Не чіпай Руку. І той дорогоцінний…»

Напівкровний дракон завагався, перш ніж продовжити.

«Сховай свого дорогоцінного Дракона. Тільки тоді ти будеш щасливий»

Напівкровний дракон вважав себе смішним і жалюгідним, коли говорив про щастя.

«І дякую, що дав мені ще раз посміятися перед тим, як я зустріну свою загибель»

«Що ти, блядь, мелеш?»

«…Що?»

Напівкровний Дракон бачив, як змінюється вираз обличчя Кейла.

«Чому я мав би дозволити тобі померти мирно?»

Люди навколо Кейла здригнулися. Вони чітко почули голос Кейла, позбавлений будь-яких емоцій, ніби він мав справу з якимось предметом.

Однак напівкровний дракон почув це набагато чіткіше за всіх інших. Він бачив Кейла Хенітуса, який стояв там, дивлячись на нього з блискучою білою короною в руці.

«Обирай сам»

Кейл не був з тих, хто прощає тих, хто зачіпає його та його людей. Він був з тих, хто дбає про те, щоб вони заплатили за це.

Фальшивий Вбивця Драконів Сирем, а також інші червоні зірки Руки незабаром теж заплатять за це. Смерть, якої вони так боялися, незабаром наздожене їх.

«Ти помреш болісною смертю чи проживеш ще болісніше життя протягом певного часу?»

Протягом певного часу. Він чув, як володар Аури Домінування промовляв у його свідомості.

[« Ти зможеш зберегти йому життя ще приблизно на шість місяців, якщо накладеш на нього ланцюги. Але смерть буде менш болісною »]

Аура Домінування продовжувала надавати йому інформацію про напівкровного дракона.

"Чому він це робить?"

Кейл задавався цим питанням, проте все одно спокійно вимовив те, що мав сказати.

«Незалежно від твого рішення, на тебе чекає лише пекло»

Напівкровний дракон вперше в житті отримав можливість вибору.

Однак в очах того, хто давав йому цей вибір, був надзвичайно холодний погляд.

[« За шість місяців його тіло буде розірване на шматки. Він помре, не залишивши після себе жодних слідів »]

Якби це було лише це, для напівкровного дракона це не було б пеклом.

Проте Кейл взяв до уваги інформацію, яку надала йому Аура Домінування, дивлячись на напівкровного дракона, який впаде на дно, якщо обере життя.

«Звісно, смерть буде спокійнішим життям»