Розділ 248 — Заблокую (4)

Напівкровний дракон не міг у це повірити. Він скривив тремтячі губи, вимальовуючи дивну посмішку.

«Чому ти мені це розповідаєш, замість того щоб одразу вбити мене, якщо смерть буде спокійнішою?»

«Я не хочу, щоб ти помер спокійно»

Голос, що пролунав у відповідь, був жорстоким і холодним. Напівкровний дракон ще сильніше скривив куточки губ, почувши, що Кейл Хенітус не хоче, щоб він помер мирно. У той момент Кейл продовжив говорити.

«Ось чому я даю тобі шанс вибрати»

Шанс вибрати.

Ці слова відлунювали в голові напівкровного дракона.

Однак Кейл не зважав на те, як почувався напівдракон, і продовжував говорити. У вмираючого напівкровного дракона не залишилося багато часу.

«Якщо ти обереш життя, то сила темряви всередині тебе та твоя схильність до світла й надалі будуть зіштовхуватися. Ти відчуватимеш сильний біль, ніби твої нутрощі вибухають щодня, ні, кожні кілька секунд»

Це була неймовірна історія.

Напівкровний дракон не міг стримати глузливої посмішки.

«Хе-хе, це неможливо. Якщо я виживу, то моя схильність до світла поглине цю неповну темряву, щойно я одужаю»

«Так було б, якби ти був Драконом»

«…Що?»

Зіниці напівкровного дракона почали тремтіти.

Кейл підійшов до нього й тихо промовив, наче шепотів.

«Ти станеш людиною»

Станеш людиною.

«Сліди твоєї сили світла залишаться, однак ти втратиш усі свої сили Дракона»

Що напівкровний дракон вважав би пеклом?

По-перше – життя як людина й відчуття болю кожні кілька секунд.

«Ти станеш звичайною людиною й щодня страждатимеш від болю, аж поки врешті не помреш»

Кейл не вимовив наступну частину, але ключ від ланцюгів напівкровного дракона буде в руках Кейла.

«Але ти зможеш прожити трохи довше, якщо обереш життя»

Кейл спостерігав за напівкровним драконом, чиї губи ворушилися, але не могли вимовити ні слова. Часу залишалося небагато. Напівкровний дракон поставив йому запитання.

«Ти плануєш позбутися Руки?»

«А тобі що до того? Ти ж навіть не на моєму боці»

«Ха»

Напівкровний дракон розсміявся з недовірою.

Різка відповідь Кейла була наче ніж. Однак його подальші дії аж ніяк не нагадували ніж.

«Я дам тобі ще трохи часу, щоб подумати над цим. Мені треба зібрати від тебе багато інформації, незалежно від того, чи ти вирішиш жити, чи померти. Мені потрібен час, щоб дістати всю цю інформацію»

Чхве Хан, який слухав розмову Кейла та напівкровного дракона, здригнувся.

"Як він збирається вилікувати напівкровного дракона?"

Він був не єдиним, у кого виникло таке запитання. Усі, хто перебував усередині стіни, утвореної воронами, мали те саме запитання. Ґашан, Вітіра і навіть напівкровний дракон задавалися тим самим питанням.

Однак незабаром група побачила, як напівкровний дракон почав хмуритися.

«Т-т-ти ж сказав мені вибрати! Що ти, в біса, робиш? Ти хотів, щоб я зазнав болісної смерті від цієї жахливої речі?»

Жахливі крики чоловіка, який не міг поворухнутися, звучали відчайдушно.

Це була біла корона.

Сяюча корона повільно наближалася до напівкровного дракона.

"Ця жахлива річ!"

Напівкровний дракон мусив слухатися корони, яка пожирала його кров ще з самого дитинства.

Він досі чув голос корони, навіть коли засинав.

Він також чув власні крики, сповнені болю й страху.

«Оо-оо-оо, це, це, угх!»

Його очі були сповнені страху, коли він дивився на Кейла, не в змозі нормально вимовити ні слова. Ґашан кивнув, побачивши, що відбувається.

"Він справді не шкодує його"

Кейл іноді діяв без жодних вагань. Насправді Кейл був людиною, яка чітко усвідомлювала свої дії та причини, що стояли за ними, настільки, що шаман Ґашан не міг не дивуватися, як старший син невеликої дворянської території зміг сформувати таку особистість.

Здатність рішуче приймати рішення, що стосуються життя та смерті – це не те, з чим людина народжується. Це те, чого набуваєш із досвідом.

Ґашан, який не знав, які випробування пережив Кейл у минулому, мовчки спостерігав за розмовою Кейла та переляканого напівдракона.

Однак був ще хтось, хто зараз відчував певне занепокоєння.

Це був ніхто інший, як сам Кейл Хенітус.

"Я ж сказав йому, що дам йому пожити ще трохи, то чому він так себе веде?"

Кейл був збентежений, але все ж підніс білу корону ближче до напівкровного дракона, який, здавалося, не аби як панікував.

[« Нехай коштовний камінь у центрі корони вип'є кров дракона. Тоді той монстр зможе прожити ще трохи »]

Кейл підніс корону до того місця, де у напівкровного дракона кров текла найсильніше, як навчила його Аура Домінування.

Це було місце, куди влучив удар Чхве Хана.

Білий самоцвіт у центрі сяючої корони торкнувся місця, звідки виливалася червона кров дракона.

«Уууґкх»

Тоді Кейл почав хмуритися.

І це було не через болісний стогін напівкровного дракона.

«Хо-хо-»

Це було також не через здивований сміх Ґашана.

Сьорб, сьорб.

На білому самоцвіті з'явився рот. Ну, на білому самоцвіті з'явився чорний вихор, що більше нагадував чорну діру, ніж рот, і почав сьорбати кров дракона. На обличчі Кейла з'явився вираз огиди.

"Це надто огидно.

Що це за дивна річ?"

Кейл хотів негайно викинути цю корону, ні, принаймні білий самоцвіт. Корону він залишив би собі, бо вона виглядала дорого.

Однак його зіниці незабаром затуманилися.

«Хо»

Кейл спостерігав за обличчям напівкровного дракона, слухаючи здивовані зітхання Ґашана як фонову музику.

Йому ставало краще. Напівкровний дракон, мабуть, теж це усвідомив, бо його вираз обличчя став дивним. Це мало б бути боляче, але він майже не відчував болю через свій поточний стан.

Сьорб, сьорб.

Інстинкти підказали Кейлу, що цього достатньо, тож він повільно відсунув білий самоцвіт від напівкровного дракона.

"Він не зможе рухатися, але не помре"

Кейл вважав, що йому вдасться продовжити життя напівкровного дракона приблизно на тиждень. Звісно, спочатку у нього зовсім не буде сил.

[« Як тільки кров дракона зникне, залишиться лише людське тіло. Однак атрибут дракона залишиться в людському тілі, через що він зрештою помре »]

Кейл бездумно дивився на луску напівкровного дракона, повністю відтягуючи від нього корону.

Сьорб. Сьорб.

Рот того білого самоцвіту, схожий на чорну діру, ніби розчарувався, а потім злегка посунувся в бік Раона, який все ще лежав у ковдрі.

Саме в цей момент Чхве Хан здригнувся, побачивши реакцію корони.

Дзень!

Корону кинули на землю. Корона, що випромінювала святе світло, покотилася по землі й забруднилася. Пролунав роздратований голос Кейла.

«Ця штука що, з глузду з'їхала?»

Чорна діра на самоцвіті зникла, залишивши після себе лише білий самоцвіт, що виглядав свято. Кейл наступив на білий самоцвіт і втиснув його в бруд. Потім він ще кілька разів копнув його ногою.

«Як і слід було очікувати від Кейла-німа»

Вітіра спостерігала за Кейлом, аж раптом почула коментар Чхве Хана й поглянула в його бік. Чхве Хан міцно тримався за ковдру, а на його обличчі з'явився вираз гордості.

Вітіра вагалася, чи варто їй щось сказати, аж раптом почула наказ Кейла. Кейл засунув корону глибоко у свій просторовий мішечок, а потім подивився в очі напівкровному дракону.

Напівкровний дракон здавався шокованим, проте Кейл сказав те, що мав сказати.

«Накиньте на нього ланцюги. Ґашане, зв'яжи його своїми заклинаннями»

Ланцюги позбавлять його мани, аури та фізичної сили. Крім того, Кейл попросив когось пильнувати напівдракона.

«Вітіро»

«Так, я буду пильно стежити за ним»

Вона зможе помітити будь-які зміни в аурі напівкровного дракона швидше за будь-кого іншого.

Кейл поглянув на напівкровного дракона, який занурювався в глибокий сон під дією заклинань Ґашана, а потім підвівся.

Він виходив за межі стіни, утвореної воронами.

Він чув шалений галас.

Непохитний Альянс бився проти об'єднаних сил Королівства Паерун, Королівства Брек та Королівства Роан. Усе навколо наповнювали найрізноманітніші звуки. Кейл розумів, що так вони нічого не досягнуть.

Ведмеді, Полум'яні Дворфи, а також велика кількість солдатів з Аскосана та Норланда.

Вбити їх усіх було неможливо.

Скільки б сильних бійців не було в їхньому таборі, перемогти вони зможуть лише ціною величезних жертв.

"Я впевнений, що Розалін теж це розуміє"

У цю мить він почув її голос, що долинув з-за стіни.

«Ті, хто хоче здатися, нехай розірвуть свої прапори!»

Кейл також почав говорити, погрожуючи членам Непохитного Альянсу.

«Зніми стіну»

Кар-кар.

Ворони Ґашана почали один за одним злітати в небо. Чорна стіна зникла, і Кейл знову з'явився на полі бою.

Розалін бачила, як рудоволосий чоловік повільно виринає з-поміж воронів. Вона також бачила Вітіру, Ґашана та Чхве Хана, а також напівкровного дракона, якого з голови до ніг обплутали ланцюгами, тож він не міг ні бачити, ні чути, ні рухатися.

Повалені вороги та ще свіжі й сильні бійці їхньої союзної коаліції.

Розалін бачила, як Кейл прямує до мосту, який вона збудувала.

Наближалися сильні бійці, які змінять хід битви.

Ворог теж це розумів.

Розалін почула, як один із Ведмедів почав говорити.

«Відступ!»

"Чорт забирай"

Адміністратор Ведмедів проклинав про себе, віддаючи наказ про відступ.

Напівкровний дракон був захоплений у полон.

Його перемогли люди, які за силою були йому рівними.

Ведмідь швидко почав міркувати.

Він не міг дозволити, щоб ще більше Ведмедів постраждало. Вони не могли втратити стільки сил, коли Племені Левів тут навіть не було.

"Ворог не зможе нас переслідувати"

Королівство Брек нізащо не вторгнеться на територію Королівства Аскосан.

Навіть маючи стільки сильних бійців, вони не зможуть перемогти таку кількість солдатів.

«Відступаємо!»

«Відступаємо!»

Наказ Ведмедя передали іншим, і всі почали відступати. Війська Королівства Брек не кинулися за ними.

Це сталося тому, що командир Розалін не віддала такого наказу.

Розалін озирнулася.

Маги з Магічної Бригади виглядали вкрай втомленими. Було також багато солдатів, які отримали поранення, не встигнувши ухилитися від блискавок.

Вона також бачила зруйновану Ущелину Смерті.

Вона на мить заплющила очі, а потім знову розплющила їх.

«Відходимо»

Вона вирішила повернути назад, і її наказ передали солдатам. Щойно вона віддала наказ, хтось заговорив.

«Ворог відступив, а ми живі»

Це Кейл звертався до Розалін.

Його голос змусив солдат послабити хватку на зброї.

Однак війна ще не закінчилася.

«Ворог, що відступав, зупинився, не вийшовши з Ущелини Смерті, і розбив там свій табір»

Непохитний Альянс не відступив повністю.

Вони не могли відступити повністю. Вони знали, що якщо це зроблять, то все справді закінчиться. Їм ще не вдалося використати свою чисельну перевагу.

Ймовірно, вони все ще мали певні жалі.

«Наше Королівство Брек наразі зосереджує свої сили на мосту, створеному командиром Розалін»

Війська, які були розкидані по п'яти районах, зібралися біля мосту.

«Існує велика ймовірність, що це переросте у тривалу війну»

Перша битва стала практично беззаперечною перемогою Королівства Брек.

Однак тепер їм не залишалося нічого іншого, як бути пильними й шукати слабке місце.

Тим, хто доповідав, був головний учень Королівського мага, граф Екросс. Він озирнувся, перш ніж продовжити.

«У тривалій війні ми матимемо перевагу, оскільки у ворога виникнуть проблеми з постачанням, але й ми зазнаємо чималих втрат»

Королівство Брек зрештою переможе, але не без значних втрат.

«Графе Екросс, ви хочете сказати, що краще швидко знищити ворога?»

Граф Екросс здригнувся й поглянув на того, хто поставив запитання.

Це був Кейл.

«Саме так»

Командир, який протягом усієї битви носив із собою дивний згорток ковдр. Його погляд змусив графа Екросса згадати їхню минулу зустріч; він ковтнув слину й приховав своє хвилювання.

Кейл упевнено відповів:

«Будь ласка, вийдіть»

«Вибачте?»

«Будь ласка, вийдіть із намету»

«…А, так, пане»

Граф Екросс не зміг сказати нічого більше й вийшов із намету. Він здригнувся, побачивши те, що було зовні, проте незабаром продовжив йти.

Війська Королівства Брек.

Там також були війська Королівства Роан.

Були присутні й війська Королівства Паерун.

Вони зрадили Непохитний Альянс і стали новим союзником Королівства Брек.

Граф Екросс поглянув на лицарів і солдатів Королівства Паерун, а потім знову обернувся до намету, з якого щойно вийшов.

Він подумав про людей усередині намету й ковтнув слину.

Усередині намету перебував заступник капітана Лицарської бригади Королівства Паерун.

Однак він не міг нічого сказати й просто сидів там, стиснувши губи.

Він був одним із підлеглих Клопеха Секки, який заміняв Клопеха з того часу, як капітан Клопех зник. Його офіційне звання – заступник капітана.

Він дивився на стелю, щоб не зустрічатися поглядом із Кейлом, який сидів, схрестивши ноги, на найпочеснішому місці.

« П-пане, ви живі ?»

Він пригадав, як був шокований, побачивши Клопеха знову. Його керівник сидів у інвалідному візку й не мав сил, проте його розум залишався гострим.

« Послухайте, як він звертається до шановного пана »

« Вибачте? »

« Кейл Хенітус-нім. Це людина, яка стоїть вище за мене »

Клопех Секка був тим, хто без жодних вагань вбивав навіть своїх підлеглих.

Заступник капітана, який виконував усю брудну роботу Клопеха в його прагненні створити легенду, не пропустив страху й надії в очах Клопеха.

Саме тому він боявся Кейла Хенітуса. Саме він перетворив того Клопеха Секку на божевільного маніяка.

У цей момент заговорила Розалін.

«Молодий пане Кейле, що ви збираєтеся робити?»

«Звісно, нам треба швидко покласти цьому край»

Кейл не мав наміру затягувати війну.

«Незабаром прибуде дехто з Королівства Роан»

Кронпринц Альберу відправляв туди когось.

Непохитний Альянс намагатиметься затягнути війну.

Королівству Брек теж було б вигідно її затягнути. Адже їхні шанси на перемогу були високими.

Однак тягнути час, несучи втрати, не було в стилі Кейла.

Він почав звертатися до людей, які дивилися на нього. Однак у цю мить він відчув, що хтось наближається до намету.

«А, мабуть, прибула людина, яку надіслав Його Високість»

Альберу збирався надіслати одного зі своїх темних ельфів. Саме так вони домовилися заздалегідь.

Кейл побачив, як відкривається завіса, і встав, щоб привітати людину.

Скрип. Скрип.

Але раптом він почув дивний звук.

Кейл здригнувся.

"Чому я чую звук коліс?"

Завіса відкрилася. Він побачив там двох людей.

«Ч-чому?»

Людина, що стояла попереду, широко посміхнулася й відповіла на здивоване запитання Кейла.

«Я подумав, що буде швидше, якщо зроблю це сам»

Альберу Кросман.

На його обличчі була велична посмішка, коли він увійшов до намету.

Скрип. Скрип.

За спиною Альберу було чутно звук коліс.

«Ну, я подумав, що краще привернути їхню увагу до себе, оскільки я привіз таку особливу людину»

Альберу Кросман був такою ж скрупульозною людиною, як і Кейл.

Він підготував когось, хто стане кинджалом проти ворога. З цієї причини йому довелося кілька разів активувати магічне коло телепортації, але він був цілком задоволений.

Скрип. Скрип.

Колеса інвалідного візка закотилися в намет, і незабаром стало видно людину.

Особа в мантії зняла каптур, щойно завіса намету знову закрився.

«Капітане-нім!»

Лицар Паеруна негайно впав на коліна.

Він побачив свого лідера, Клопеха Секку.

Клопех Секка.

Його поява змусила Розалін здригнутися, перш ніж вона встигла його роздивитися. Чоловік, який зазнав поразки на території Хенітус. Він був майстром меча та сильною особистістю, яка очолювала Бригаду Лицарів Королівства Паерун.

Він був втіленням доброчесного лицаря. Розалін бачила його лише здалеку, тож не могла не нервувати, навіть попри те, що тепер він був її союзником.

Саме в цю мить–

Клопех Секка склав руки й широко посміхнувся, знявши каптур.

«…Кейле-нім!»

Він здавався надзвичайно щасливим, побачивши Кейла.

«…Гм?»

Розалін відчула, що щось не так.

Альберу Кросман відчував те саме. Він теж ніколи не бачив Кейла разом із Клопехом Секкою.

«…Що?»

Однак Кейл проігнорував реакцію обох. Потім він вказав на карту всередині намету командира.

Його пальці торкнулися спочатку Аскосана, а потім – Норланда.

«Норланд і Аскосан»

Наразі ці два королівства зосередили значну кількість військ в Ущелині Смерті.

Вони могли використати це на свою користь.

Кейл згадав, що сказала Розалін під час битви.

« Ті, хто хоче здатися, нехай зірвуть свої прапори! »

Аскосан і Норланд незабаром зірвуть свої прапори.

«Ми вирушимо до цих двох королівств»

«…Як?»

Кейл поглянув на Клопеха, коли Розалін з подивом запитала.

«Лицаре-охоронцю, повідомте нам координати палаців цих двох королівств, які відомі Королівству Паерун»

Координати палаців.

Вираз обличчя Розалін змінився. Кронпринц Альберу також почав посміхатися. Непохитний Альянс зосередить свою увагу на військах в Ущелині Смерті, які готуються до тривалої битви.

Кейл, Королівство Роан та Королівство Брек завдадуть їм удару з тилу, поки вони будуть цим займатися.

«Ми повернемося з листом про їхню капітуляцію»

Капітуляція.

Слово, що пролунало з вуст Кейла, змінило атмосферу всередині намету.

У наметі запанувала тиша.

Усі були зайняті плануванням майбутнього.

Тиша раптово порушилася.

Пролунав голос, сповнений радості.

«Так, Кейле-нім. Ви справді дивовижні»

Здавалося б, звичайний, але божевільний голос Клопеха спокійно лунав у наметі.

«Ви справді герой і та людина, яка продовжить легенду»

"Чорт забирай. Що за божевільний виродок!"

Кейл проігнорував погляди Розалін та Альберу. Вони обидві виглядали збентеженими й здивованими, проте Кейл не дивився на них, продовжуючи говорити.

«Нам просто треба позбутися по одному палацу»

Заступник капітана Королівства Паерун, який слухав, не міг у це повірити.

"Просто позбутися палацу? Невже це насправді так просто?"

Однак Кейл подумав про групу, яка б як слід влаштувала галас.

Арчі, Чхве Хан, Мері тощо. У нього було безліч варіантів.

«Поспішаймо»

«Так, Кейле-нім. Королівство Паерун надасть вам будь-яку необхідну допомогу»

Кейл знову здригнувся, почувши надзвичайно серйозний голос Клопеха, а Альберу зітхнув.

«…Неймовірно»

«…Ух, мм, це щось нове»

Кейл не зміг нічого відповісти на коментарі Альберу та Розалін.

"Щоб його"

Він вирішив якнайшвидше позбутися Непохитного Альянсу, щоб більше не мати справи з цим надзвичайно божевільним виродком.

Це погано позначалося на його психічному здоров'ї.

[Дайте росіянам шанс швидше померти – задонатьте на збір, якому довіряєте, це зробить знищення росіян ефективнішим]