Розділ 251 — 3 дні (2)

« Були сліди »

Ці слова змусили Кейла не витрачати більше часу даремно.

Це були всього лише 3 дні.

Це був і довгий, і короткий проміжок часу.

«Я вислухаю пояснення по дорозі»

«Звісно»

Кейл знову загорнув Раона в ковдру й взяв його на руки. Оскільки Ерухабен був поруч, вони могли негайно телепортуватися на Східний Континент.

Ерухабен поглянув у бік входу й у ту мить почав говорити.

«Прибув кронпринц»

Незабаром Кейл почув шурхіт за межами намету. Тепер, коли він про це задумався, хоча Чхве Хан та інші й мали певне уявлення про ситуацію, в якій опинився Кейл, кронпринцу Альберу здасться дивним, що той раптом не пішов із ними.

«Можна зайти?»

За межами намету лунав голос Альберу. Кейл, який тримав Раона, поглянув на Ерухабена, який підійшов до входу й відкинув завісу.

Альберу здригнувся, побачивши Ерухабена.

Це був лицар із біло-золотим волоссям, який прибув як охоронець Кейла, коли чотири королівства та одне плем'я Звіролюдей уперше уклали союз. Він не міг не здригнутися, бо не чув, що ця людина прибула.

У той момент він почув голос Кейла зсередини намету й відвернувся від Ерухабена.

«Ваша Високосте, сподіваюся, що всередину увійдете лише Ви»

«Так і планувалося»

Альберу вже самотужки заходив у намет. Він розумів, що таємниця має велике значення, якщо справа настільки термінова, що Кейл змушений змінити свої плани.

«Що відбувається? »

Альберу одразу перейшов до справи. Кейл теж волів, щоб все відбувалося саме так.

"Мабуть, настав час розповісти йому"

Кейл жваво підійшов до Альберу.

«Що ти робиш? »

Альберу здригнувся, побачивши беземоційного Кейла, який, весь у крові, жваво крокував крізь темний намет.

Однак наступний вчинок Кейла повністю шокував його.

«…Га? »

Коли Альберу видав цей звук, у ньому не було ні краплі звичної величі.

Його зіниці також тремтіли.

Він міг бачити обличчя істоти, що визирало з-під ковдри. Кругле й пухке обличчя було досить милим, навіть із заплющеними очима.

Однак справа була не в цьому.

Альберу зустрівся поглядом із Кейлом, коли з-за його спини пролунав спокійний голос.

«Це Дракон. Зараз він проходить свою першу фазу росту»

«…Гм?»

«Йому шість років. Його звати Раон Міру. Це чудове ім'я, яке я сам придумав для нього»

«…Га?»

Однак Кейл ще не закінчив свою розповідь. Однією рукою він тримав Раона, а іншою вказував на Ерухабена.

«Цей старший пан – Стародавній Дракон. Він найстарший Дракон на Західному Континенті»

Альберу кілька разів здивовано блимнув очима.

Потім він легенько похитав головою.

"Я перевтомився?

Чи, може, я погано спав останні кілька днів?"

Принц Альберу слухав розповідь про битву, розставляючи війська.

Він вирішив, що найкраще буде почути цю історію від когось із людей Кейла, тож покликав до себе найвільнішу людину з його групи.

Цією "найвільнішою людиною" був ніхто інший, як Гілсман, заступник капітана Лицарської бригади території Хенітус.

Альберу не міг не замислитися, чому він відчув втому після того, як почув розповідь про битву від Гілсмана.

« Молодий пан використав свій Срібний Щит. Потім він також активував Гнів Дракона, щоб створити стіну вогню »

« Потім він створив цю стіну з води, яка дозволила Китам увійти в стан берсерків! »

« Після цього щит зламався. Я думав, що ми в серйозній халепі і що молодий пан знепритомніє, однак у той момент молодий пан-нім використав Стародавню Силу, яку він приховував. Після щита та води він вистрілив у повітря сотні кам'яних списів! »

Він також чув про те, що зробили Чхве Хан та інші. Проте Альберу не міг не засумніватися у своїх вухах, почувши, що Кейл використав щит, воду, а потім кам'яні списи.

« Ось чому я зрозумів, що щит зрештою не зламається! Ось і все, Ваша Високосте! »

Гільсман виглядав надзвичайно схвильованим – від криків у нього на шиї проступали вени. Зазвичай Альберу поставив би під сумнів такий переказ подій, однак, побачивши, як схлипуючи, кивають головами капітан Першої Бригади Лицарів та тимчасовий капітан Бригади Магів, він не зміг нічого на це сказати.

"Але Дракон?

І не один, а два?"

Альберу повернувся до стародавнього Дракона. Стародавній Дракон зі стоїчним виразом обличчя знизав плечима.

«Приємно познайомитися»

Стародавній Дракон говорив так, ніби Альберу був нижчим за нього.

Він думав, що цей чоловік – лицар, але це був Дракон.

Альберу не міг у це повірити.

Однак Кейл продовжував говорити.

Йому ще залишалося багато чого сказати.

«А, і я можу вибухнути через три дні, якщо щось піде не так»

«Що? Ти божевільний…»

«Ох»

Ерухабен вигукнув "ох", ніби не очікував такої реакції від Альберу, який замовк і провів обома руками по обличчю.

Кейл продовжував говорити, зберігаючи спокійний вираз обличчя.

«У мене виникла проблема з моїми Стародавніми Силами. Наразі її вирішують за допомогою тимчасових заходів, однак, схоже, у мене залишилося лише 3 дні»

Альберу втратив дар мови, побачивши, наскільки спокійним був зараз Кейл. Здавалося, що той не бреше, та й він і так знав, що Кейл не з тих, хто бреше про такі речі.

А якщо подумати, то ймовірність того, що Кейл говорив правду, була досить високою.

« Молодий пан-нім кашляв так багато крові, що я побоювався, ніби може статися щось погане, проте після цього він спокійно керував боєм »

Голос Гілсмана лунав у голові Альберу.

Він знав, що Кейл завжди отримував поранення або потребував відновлення після використання своїх Стародавніх Сил.

Така людина використала три Стародавні Сили, які він зберігав на випадок надзвичайної ситуації. Чи витримає його тіло після всього цього?

«Ось чому, схоже, мені доведеться діяти самотужки протягом наступних трьох днів»

"Цей дурнуватий ідіот"

Альберу хотілося вилаяти Кейла, але він стримався.

Він відчував, що Кейл і він час від часу були схожими. Вони час від часу вдавалися до хитрих хитрощів, аби отримати вигоду. Водночас вони поводилися по-іншому, коли їхньою метою було загальне благо.

Загальне благо.

Кронпринц Альберу був тим, хто ніс на своїх плечах тягар загального блага.

Він нарешті заговорив після довгої паузи.

«У тебе три дні перерви. Обов'язково повернися після цього»

Він хотів дати Кейлу довшу перерву, однак мусив сказати, що той має повернутися.

«Я розумію. Я послухаюся вас, оскільки це наказ сина Королівства Роан, Ваша Високосте. Я прийду після війни, щоб позбутися звання командира. Я отримаю чималу грошову винагороду, але, будь ласка, навіть не думайте давати мені медаль»

«…Ти завжди маєш що сказати. Як такий хуліган може бути тим самим славетним Молодим Паном Срібного Щита? »

«Я цей титул теж ненавиджу»

Побачивши, що Кейл, здається, справді ненавидить цей титул, Альберу проігнорував Кейла, Раона та Ерухабена й вийшов із намету. Він вирішив, що найкращим виходом буде вдавати, ніби він нічого не знає про цих двох.

Плюх.

Вхід відчинився, а потім знову зачинився. Кейл відвернувся від зачиненого входу й попрямував до Ерухабена, який створив магічне коло телепортації на підлозі в наметі.

Магічне коло під ногами Ерухабена яскраво сяяло. Ерухабен активував магічне коло, щойно Кейл ступив на нього.

Уо-оо-о-о-он-

Кейл заплющив очі, коли все навколо стало розмитим.

Він відчув, як його тіло телепортувалося, ще до того, як почув голос стародавнього Дракона.

«Ми телепортуємося до того Дракона, до лігва Олієнни»

Колишній найстаріший Дракон Східного Континенту. Кейл телепортувався до його лігва.

Щойно він розплющив очі, як побачив безлад у лігві.

Лігво, в якому колись, ймовірно, було багато прекрасних скульптур, було вкрите пилом і в багатьох місцях зруйноване.

Ніхто б не подумав, що колись це було лігво Дракона.

Однак Кейл зрозумів, що це лігво Дракона, щойно туди потрапив. Пролунав гіркий голос Ерухабена.

«Ось що трапляється з Драконом, який не помер природною смертю»

Дракон, який не помер природною смертю.

Незалежно від того, чи це самогубство, чи вбивство, Дракон, який помирає, не доживши до кінця свого віку, виглядає інакше, ніж Дракони, які проживають усі тисячу років.

Кейл бачив з боку гниле тіло Дракона.

Дракон, який доживає до кінця своїх тисячі років, яскраво сяє й перетворюється на пил, стаючи частиною землі.

Однак, подібно до скелета Дракона в чорному болоті Лісу Темряви, Дракон, який не дожив до кінця свого життя, починає гнити, як і будь-яка інша жива істота.

Він гниє в землі надзвичайно повільно.

«Зазвичай гниття завершується протягом ста років, але цей хлопець…»

Ерухабен зупинився, щоб зітхнути, а потім продовжив.

«У випадку з цим Драконом процес затягнувся, бо він помер у своєму лігві. Він перебував у дуже сприятливому місці, тому швидкість гниття сповільнилася. Ось чому він зараз виглядає саме так»

Кейл не міг нічого сказати.

Він розумів, чому Ерухабен розлютився.

Частина тіла мертвого Дракона була розрита, а в центрі лежало серце.

Можна було сказати, що його хтось з'їв – ну, точніше, хтось відкусив від нього кілька шматків, оскільки серце та навколишнє м'ясо зникли.

«Олієнн був Зеленим Драконом. Він був справжнім козлом, який завжди тобі перечив, але все одно був пристойним хлопцем, так само як і цей малюк»

Ерухабен більше не ділився своїми спогадами про минуле й рушив уперед.

«Йди за мною. Я покажу тобі сліди води»

Його губи трохи сіпнулися, перш ніж він додав:

«Я подбаю про нього, щойно правда вийде на світло і я з'ясую всю необхідну інформацію. Я поверну його природі. Однозначно»

Ерухабен бачив, як Кейл йшов поруч із ним.

«Тоді давайте поквапимося»

Він засміявся, побачивши, як Кейл, який більше діяв, ніж говорив, йшов попереду нього. Ерухабен виступив перед Кейлом, який не знав, куди вони йдуть, і повів його до таємного місця.

Кейл оглянувся навколо, дивлячись на велике лігво, яке випромінювало величну ауру, попри те, що було зруйноване та вкрите пилом.

Таємне місце в лігві Дракона.

Де це могло бути?

Йому справді було цікаво.

Йому також було цікаво дізнатися більше про натяк на Стародавню Силу води.

Коридор, кабінет, робоча кімната та спальня. Кейл здригався щоразу, коли вони проходили повз кожну кімнату.

«…Це у ванній кімнаті?»

«А точніше – у ванні. Він дуже любив приймати напівванни»

«Розумію»

Таємне місце Дракона було у ванній.

Ерухабен поклав руку на ванну, а Кейл з шокованим виразом обличчя озирався навколо. Саме в цей момент…

[« Ти хочеш пожертвувати собою? »]

"Що?"

Суперкамінь почав говорити.

[« Ми знову їстимемо? »]

Жриця-ненажера теж почала говорити.

"Чому вони обоє так поводяться?"

Кейл нахмурився, побачивши яскраве світло, а його думки заплутувалися.

Ооо-о-о-оун–

З руки Ерухабена виривалася біло-золота мана.

Ванна засяяла й випустила зелене магічне коло, щойно мана торкнулася її. Це магічне коло потім охопило всю кімнату.

У цю мить Кейл вигукнув від подиву.

«…Вау»

З'явився ліс.

Звичайна на вигляд ванна кімната всередині печери перетворилася на ліс.

«Атрибутом Олієнна було дерево. Він створив ліс у своїй зоні»

На місці, де раніше стояла ванна, з'явилося дерево. Це було велике дерево, під яким було викопано круглу яму.

Усередині ями лежав щоденник. Щоденник був обтягнутий звичайною шкірою, проте всередині також були невеликі шматочки пергаменту.

Ерухабен підняв щоденник.

«Найважливіший скарб для Дракона – це його записи. Записи про те, що він існував у цьому світі. Ось чому перше, що вони кладуть у свої таємні схованки – це свої записи»

Він відчув, ніби сказав щось непотрібне Раону та Кейлу, і швидко розгорнув щоденник. Він зупинився на сторінці, де як закладка лежав шматочок пергаменту.

«Це єдина сторінка в щоденнику, де йдеться про Західний Континент, а не про Східний»

Єдина сторінка з інформацією про Західний Континент. Ерухабен підняв шматочок пергаменту з тієї сторінки.

«Це старий пергамент, на який було накладено магію, щоб він прослужив довго. Схоже, його залишили тут дуже давно. Гадаю, цілком можливо, що це той слід… хм? Чому у тебе таке обличчя?»

Вираз обличчя Кейла нагадував суміш посмішки та хмурого погляду.

Він бачив слова, написані на пергаменті.

Він уже бачив щось подібне раніше. Він згадав дерев'яну табличку, яку отримав від ельфійської жриці в Ельфійському селі біля Світового Дерева, де йшлося про Воду Суду.

На ній також були написані слова "заява про звільнення".

Однак зміст був дещо іншим.

Ось що було написано на дерев'яній табличці.

< Світове Дерево, ти дубоголовий ідіот! Тепер я вільна! >

< Вода Суду? Тепер я вільний дух! >

З тону тексту Кейл упевнився, що ця Стародавня Сила теж не була звичайною. Однак на цій табличці було написано щось інше.

< Ви, злі виродки! Ви насмілюєтеся виштовхнути мене? Ви, прокляті виродки з білою змією. Я вас, мерзоти, з водяних гармат обстріляю! >

Слова, що ставали дедалі гострішими, ввели розум Кейла в хаос.

Висохле озеро в Королівстві Паерун.

Казали, що вони відштовхнули дитину, до якої був прихильний бог, що створив озеро, через що розгніваний бог забрав воду.

Ті, хто відштовхнув ту дитину – це члени роду Секка, гербом якого була біла змія.

"Чи може…?

Чи була та дитина, яку бог обдарував своєю прихильністю, володарем Стародавньої Сили?"

Кейл прочитав останнє речення на пергаменті.

< Я піду створювати неприємності, як той вогняно-блискавковий скнара! Просто зачекайте! >

Як той вогняно-блискавковий скнара. Вогонь Руйнування.

Він згадав одну з речей, які зробив володар Стародавньої Сили, що любив гроші.

Коли він відвідав Світове Дерево, він почув історію про те, як Вогонь Руйнування охопив вогнем усю північ, змусивши Світове Дерево відчути загрозу своєму життю.

У нього раптом виникло запитання.

"Хто загасив той вогонь?"

Кейл думав, що той, хто загасив той вогонь, міг бути володарем цієї "Води Суду".

«Це записано в щоденнику, де він знайшов пергамент. Гадаю, Стародавня Сила може бути саме там»

Погляд Кейла спрямувався на щоденник.

У той момент Суперкамінь почав говорити в думках Кейла.

[« Ненажера, скнара, злодійка, плакса, а тепер…» ]

Незнищенний Щит, Вогонь Руйнування, Звук Вітру та Життєздатність Серця.

Він перелічував імена володарів Стародавніх Сил.

[« Час божевільної дитини »]

"Якої дитини?"

[« Ти хочеш пожертвувати собою? »]

Кейл втратив дар мови, почувши, як Суперкамінь серйозно висловив свою стурбованість.