Розділ 252 — 3 дні (3)

Йому ніколи не було діла до таких прізвиськ, як "ненажера" чи "скнара", якими називали Стародавні Сили.

Він вважав, що ці назви їм пасують і що вони ніяк не шкодять йому.

Однак цього разу він відчував дещо інше.

"Божевільна дитина?

Про який вид божевілля йдеться?"

Суперкамінь заговорив, ніби знав, яке питання крутилося в голові Кейла.

[« Вона була божевільна від бійок. Я в житті не бачив нікого, хто б так одержимо любив битися »]

Кейл почав хмуритися.

«Що таке? Тобі болить тіло?»

«…Нічого, пане»

Кейл ледь встиг відповісти Ерухабену, перш ніж повільно розібратися у складному хаосі в своїй голові.

Світове Дерево наказало йому знайти Воду Суду.

Крім того, він згадав про стародавню книгу, яку отримав від вождя ельфів і в якій розповідалася легенда про Суперкамінь.

У книзі, що описувала подорож Суперкаменю, було дещо сказано про його друзів.

< У Вартового був ще один знайомий герой, який був і другом, і ворогом. Саме цей герой визволив Північ від лютої холоднечі. Той герой був скнарою, чиє хобі полягало в тому, щоб збирати монети. >

< Побачивши заощадження того героя, Вартовий сказав таке: >

< "Божевільний виродку. Ти збирав і збирав, не витрачаючи ні шагу, і стільки накопичив!" >

Той, хто визволив Північ від лютої холоднечі.

Герой, про якого йшлося в цій історії – це, безперечно, одержимий грошима Вогонь Руйнування.

Світове Дерево, яке злякалося того вогню, наказало ельфійській жриці вручити Кейлу мішок з грошима, коли той прийшов до нього, хоча з часу останнього візиту Вогню Руйнування минуло чимало часу.

Питання полягало в тому, хто загасив той вогонь?

Він, звісно, подумав про Воду Суду.

Крім того, він згадав про божественний предмет – лійку, яку знайшов в будинку Лицаря-Охоронця Клопеха Секки. Раон прочитав слова, написані на тій лійці.

« Життя закінчується нічим. Вода зрештою виллється, навіть якщо ти збудуєш греблю. Я створив річку для замерзлої землі, але ви всі заблокували її течію »

« Є лише один висновок для всіх вас, хто прогнав моє любе дитя, аби вгамувати свою жадібність »

Дитина, яку бог любив понад усе.

Королівство Паерун і рід лицарів-охоронців прогнали її.

Тоді той бог забрав річку, яку він створив для них, як покарання.

"Це також може бути Вода Суду"

Ні, він був майже впевнений, що саме так і було.

Коли його думки дійшли до цього, у нього виникло ще одне запитання.

"Я думав, що бог дорожив цією дитиною.

Але вона божеволіє від боїв?

Хіба це не звучить якось дивно?"

«Це мало б сенс, якби тією дитиною дорожив бог війни…»

Але це аж ніяк не могло бути так.

Чи був би бог війни настільки щедрим, щоб створити озеро, яке не замерзає, для жителів Півночі, які щозими страждали від замерзання озер?

Якби бог війни дбав про людей, він не дозволив би воєн.

«…Чому ти раптом заговорив про бога війни? Ти справді в порядку? Щось не так?»

Стародавній Дракон почав хвилюватися, побачивши, як Кейл, якому залишилося жити лише 3 дні, раптом нахмурився й почав бурмотіти собі під ніс.

Однак, побачивши, що Кейл, здається, його не почув і просто продовжував бурмотіти, він лише відвернув погляд. Кейл несвідомо зітхнув.

«…Що за…»

Суперкамінь безперервно базікав у думках Кейла.

Той, хто завжди лише запитував: "Ти збираєшся пожертвувати собою?", цього разу мав чимало що сказати – можливо, тому, що з'явилася тема, про яку він знав.

[« Ти маєш рацію. Бог війни дуже цінував ту дитину. Вона була іншою, ніж у молодості. Якби завдання, пов'язані з владою, не дратували її, вона могла б стати правителем усього континенту. Вона також стала б тираном, якому ніхто б не зміг протистояти »]

"… Зараз я збожеволію"

Та дитина не просто була на рівні Тунки, який божеволів від боїв.

Вона була тираном і стояла на рівні імператора.

«…Життя справді важке»

«Ти точно в порядку?»

Кейл проігнорував відповідь Ерухабена, на мить поклавши Раона на м'яку траву, а потім підняв щоденник із руки стародавнього Дракона. Потім він недбало додав:

«А, до речі, Ерухабене-нім»

«У чому справа?»

«У напівкровного дракона, коли з нього спала магія фарбування, виявилося чорне волосся й чорні очі»

Ерухабен широко розплющив очі. Кейл, який дивився на щоденник, цього не помітив і продовжував говорити.

«Я чув, що всі Дракони мають власні кольори. А напівкровні – це інше?»

Ерухабен був єдиним у світі Драконом білого золота.

Чи то червоні Дракони, блакитні Дракони чи Дракони будь-якого іншого кольору – усі вони мали унікальне забарвлення.

Саме тому Дракони навіть не мали того самого кольору, що й їхні батьки. Наприклад, не було нічого незвичайного в тому, що від червоного Дракона й блакитного Дракона народжувався біло-золотий Дракон.

Кейл поглянув на Ерухабена, розмірковуючи про напівкровного дракона, очі якого відрізнялися за кольором від очей Раона, але тіло було таким самим чорним.

Тоді він здригнувся.

Ерухабен серйозно нахмурився.

«Ні. У цьому плані напівкровні дракони нічим не відрізняються від Драконів»

Напівкровні дракони теж народжуються з Драконячою кров'ю. Саме тому людське тіло не може з цим впоратися.

Людині неможливо впоратися з інстинктами, властивими Драконячій крові, щоб залишатися унікальною.

Ерухабен почув, як Кейл продовжував говорити.

«Вітіра сказала, що, схоже, напівкровний дракон також завершив свою другу фазу росту»

Стародавній Дракон очікував, що напівкровний дракон завершив свою першу фазу росту.

Однак, почувши, що той пережив і другу фазу росту, він міг думати лише про одне. Ерухабен продовжував хмуритися, а Кейл тихо спостерігав за ним.

Тоді стародавній Дракон і людина зустрілися поглядами. Людина побачила страх в очах стародавнього Дракона.

«…Чи справді той виродок – напівкровний?»

Цей страх незабаром перетворився на гнів. Кейл підсвідомо відповів, думаючи, що в очах Ерухабена відбивалася мудрість, яку той набув за довге життя.

«Я припускаю, що він напівкровний, бо має і Драконячу, і людську кров?»

«Мені треба буде побачити його на власні очі»

Ерухабен відвернувся від Кейла й подивився на ліс.

Олієнн.

У місцевості, що належала загиблому Дракону, витав насичений зелений аромат. Однак його думки були в хаосі.

«Щось тут не так»

Вбитий Дракон.

Фальшивий Вбивця Драконів.

І напівкровний дракон.

«Раон – справжній Дракон. Колір цього малюка – його власний. Ми дізнаємося його атрибут, щойно він завершить свою першу фазу росту»

Раон, безперечно, був справжнім Драконом.

Може, він і був трохи дивним, але цей малюк все одно був дивовижним Драконом. Та чи мав напівкровний той самий колір, що й Раон?

Рука.

Це слово повторювалося в думках Ерухабена.

Стародавній Дракон зітхнув і прокоментував:

«…Відбувається щось, що суперечить законам природи»

Добре, що в них була можливість виправити ці речі, які суперечили законам природи.

Ерухабен поглянув на того невдачливого виродка.

Усе, що відбувалося, крутилося навколо цього хлопця.

Якби Раон загинув, то справжній Чорний Дракон зник би з цього світу.

До того ж саме цей хлопець розповів їм про справжню ідентичність напівкровного дракона та Вбивці Драконів.

"Маленькому хлопчику ще далеко до повноліття. А мені залишився лише один рік"

Володар Драконів.

Йому не довелося б про це турбуватися, якби Володар Драконів був тут.

Однак природа не призначала Володаря Драконів ще задовго до народження Ерухабена.

«Ерухабене-нім, а давайте розбиратися з усім по черзі?»

«Ха»

Ерухабен тихо посміхнувся. У деяких аспектах хлопець, якому залишилося жити лише 3 дні, був найспокійнішим.

«Ти такий спокійний, навіть дізнавшись, що тобі залишилося лише 3 дні»

«Хіба це не просто частина життя?»

Кейл Хенітус, ні, Кім Рок Су не надто переймався нинішньою ситуацією. Насправді він був сповнений надії, оскільки дізнався, що існує підказка, яка допоможе йому вирішити цю проблему.

Рух, круть.

Прихована передня лапа Чорного Дракона, який лежав, загорнутий у ковдри на м'якій траві, ворушилася. Він тремтів, наче немовля, яке вперше намагається перевернутися. Однак Раон незабаром почав хмуритися, а потім його тіло знову стало млявим.

Стародавній Дракон впорядкував свої думки, слухаючи людину, яка говорила, що це просто частина життя.

«Давай, прочитай, що там написано»

Спочатку потрібно було вирішити найнагальніші питання.

Кейл знову почав читати щоденник, побачивши, як Ерухабен вказав на нього. Це була єдина сторінка, написана мовою Західного Континенту.

Вираз обличчя Кейла повільно ставав дивним, коли він прочитав сторінку.

< Монстри в регіоні Ліб-Ан починають зникати. Я пішов подивитися, бо занепокоївся, що там може щось відбуватися. >

Там йшлося про регіон із горою Ліб та містом Ліб-Ан.

Там завжди було багато монстрів, проте одного дня вони почали зникати. Кейл та Ерухабен також прийшли сюди, щоб з'ясувати причину.

Дракон Олієнн теж цікавився цією причиною.

< У результаті я знайшов озеро. >

"Озеро?"

Кейл був упевнений, що саме в цьому місці знаходилася Вода Суду. Його обличчя застигло, коли він прочитав те, що було написано далі.

< Це озеро судило монстрів. >

"Судило монстрів?"

Він згадав, як господар був одержимий боями.

< Судило воно і людей. >

"Як озеро судило монстрів і людей? Якими були критерії озера? І як воно це робило?"

У нього було безліч запитань. Важко було уявити, що могло статися.

< Це була зарозуміла сила. Однак, мабуть, є якась причина, через яку природа залишила після себе таку силу. Я створив бар'єр навколо цієї місцевості, щоб запобігти подальшим руйнуванням, а потім залишив озеро в спокої. >

Кейл згадав ватажка розбійників, якого він пограбував на горі Ліб. Той зазначив, що навколо міста Ліб-Ан все ще є монстри, але їхня кількість зменшилася, що дозволяє найманцям і купцям активно діяти в цій місцевості.

< Чесно кажучи, я не хочу називати це місце озером. >

Кейл повільно прочитав інформацію, що була написана на звороті.

< Я б скоріше назвав це "зарозумілою силою, що нагадує бога". >

"Нагадує бога?

Чи вона нагадувала бога війни?"

Кейл відчув, ніби у нього розболілася голова.

Йому вже довелося використовувати свій щит, водяний стовп і навіть кам'яні списи. Тож якщо, і справді лише якщо, йому колись доведеться застосувати цю силу після того, як він її здобуде…

"Сама думка про це жахлива"

Тоді про ледаче життя можна забути – йому доведеться придумати спосіб не привертати до себе уваги й жити у відлюдді.

Але ж він навряд чи зможе легко знайти якісь інші стародавні сили водного типу протягом наступних трьох днів.

Ерухабен, який не знав, про що думав Кейл, лагідно втішив його.

«Гадаю, що бар'єр навколо озера заважав людям це побачити. Координати бар'єру вказані тут, тож ми можемо просто телепортуватися туди й увійти в бар'єр»

Потім Ерухабен на мить замовк, а потім продовжив говорити стурбованим тоном.

«Однак, навіть якщо я усуну для тебе бар'єр, тобі доведеться заробити цю Стародавню Силу самостійно, як ти робив це з іншими. Тобі потрібно подолати випробування, яке ставить перед тобою ця сила»

«…То це все були випробування?»

«Так?»

«…Розумію»

Кейл розгублено згадав випробування, під час яких йому довелося доставити хліб до дерева, зруйнувати кам'яну вежу, копати під водою, щоб звільнити верхівку, кидати гроші в лаву і, нарешті, жувати каміння.

Кейл навіть не міг уявити, що за надзвичайне завдання йому доведеться виконати цього разу. Проте він не надто хвилювався, адже це все одно було краще, ніж битися й заливатися кров'ю.

Кейл підняв Раона на руки й продовжив:

«Судячи з координат, місто Ліб-Ан, здається, неподалік, тож давайте спочатку заїдемо туди»

«Гаразд»

* * *

Скре-е-е-е-еґ.

Готель "Надії та пригодолюбство".

Люди в заїжджому домі з досить довгою назвою все ще наполегливо працювали, щоб привести приміщення до ладу перед урочистим відкриттям.

Двері до цього закладу повільно відчинилися.

Бандит, який шив скатертину, не відриваючи погляду від неї, гучно вигукнув грубим голосом.

«Гей! Втеча коштуватиме тобі одну рукавичку! Навіщо взагалі намагатися, якщо знаєш, що тебе спіймають? Хіба що ти біжиш так швидко, що піднімаєш пил… а, тут немає пилу. Ти хочеш стати пилом цього світу?»

«Ні»

«Тоді замовкни й просто роби свою…»

Розбійник раптом замовк.

У залі, включаючи його, було п'ятеро розбійників.

Однак решта були надто тихими, коли один із них тікав.

А голос, що щойно відповів, був дуже знайомим.

Плюх.

Скатертина в руці розбійника впала на підлогу.

Скатертина, падаючи, тріпотіла, наче метелик, і людина, що увійшла, підняла її.

«Ми не можемо дозволити, щоб вона забруднилася. Я ж маю рацію?»

Розбійник побачив руде волосся цієї людини.

Це була та людина, яка лякала навіть більше, ніж біла рукавичка та старий!

Він несвідомо почав говорити.

«Це правильно, пане! Пил – це зло! Ми мусимо його позбутися! Скатертини мають бути абсолютно білими!»

Кейл нахилив голову набік, побачивши, як бандит тремтячими руками приймає від нього скатертину.

"…Чому він так поводиться?

Чому він так боїться?"

Кейл наказав команді подбати, щоб бандити були добре нагодовані й одягнені. Це було тому, що він збирався зробити їх офіціантами.

І Бікрос сумлінно виконав його наказ і добре їх нагодував. Просто бандит-помічник на кухні, який бачив, як Бікрос користувався кухонним ножем, розповів про це іншим, через що всі вони злякалися настільки, що не могли розібратися, куди їжа потрапляє – у ніс чи в рот.

Кейл дивився на п'ятьох бандитів, які мовчки працювали з дивним виразом обличчя, коли раптом хтось за його спиною заговорив.

«Ви тут, молодий пане. Ви повернулися раніше, ніж я очікував»

"Йойк, як страшно"

Кейл здивувався, побачивши Рона, який підійшов, не видавши жодного звуку, а потім поглядом дав йому знак, що час йти на другий поверх.

Кейл попрямував на другий поверх разом із Роном, а Ерухабен йшов за ними. Бікрос вийшов із кухні, щоб також піти за ними. Коли Кейл дістався другого поверху, до нього долинали кроки тих, хто йшов назустріч.

«Ти тут! Ти швидко повернувся!»

«Я хотів тебе побачити! Схоже, наш наймолодший спить!»

Он і Хон з радістю підійшли привітати Кейла.

Однак їхні обличчя змінилися, щойно Кейл зайшов до однієї з кімнат і розсунув ковдри, щоб покласти Раона на ліжко.

«Мяаааау»

«Няв»

Он і Хон, мабуть, були шоковані, бо замість того, щоб говорити як люди, вони нявкали, як коти, а потім згорнулися клубочками по обидва боки від Раона. Кейл розповів групі про поточний стан Раона.

«Він перебуває у першій фазі зростання. Зараз Раон бореться сам із собою. Його очі заплющені, але він чує все, що ми говоримо»

Почувши це, Он і Хон перестали нявкати. Потім вони почали щось бурмотіти, не відходячи від Раона.

«Кажуть, що Звіролюди також відчувають біль під час свого першого перетворення на берсерків. Ми не можемо допустити, щоб наш наймолодший страждав»

«Наш наймолодший – великий і могутній, навіть не дорослішаючи!»

Кейл спостерігав, як Он і Хон говорили все це, не відходячи від Раона, а потім повернув голову. Він бачив вирази облич Рона та Бікроса.

Вони обоє мали жорстокі професії, але водночас були дуже емоційними людьми.

Кейл залишив дітей, яким у середньому було дев'ять років, з Ерухабеном, а потім вийшов з кімнати. Він поглядом дав знак Рону, щоб той пішов за ним.

Клац.

Двері відчинилися й зачинилися.

Кейл і Рон зустрілися поглядами у порожньому коридорі.

«Молодий пане, щось не так? Я так розумію, що війна ще не закінчилася?»

"Він справді схожий на привида"

Кейл знав, що проникливий Рон зрозуміє, що щось не так. Саме тому він і покликав його окремо.

«Роне»

«Так, молодий пане»

Це був страшний старий, але в деяких аспектах він був для нього найнадійнішою людиною.

Кейл не дуже хвилювався, бо вважав, що ця ситуація наразі досить обнадійлива.

У нього було передчуття, що все владнається.

Його інстинкти, які він розвинув за ці роки, підказували йому, що він не загине.

Однак завжди треба бути готовим до найгіршого.

Кейл розповів правду кронпринцу Альберу.

Хоча він не знав, чи розповість Альберу іншим про його становище, вони наразі перебували в стані війни.

Неможливо було передбачити, що може статися.

Йому потрібно було підготуватися до того, що інші члени групи дізнаються про його становище, а також до того, що війна раптово може піти на гірше.

Кейл без вагань обрав Рона Молана одним із тих, хто допоможе йому підготуватися до найгіршого можливого сценарію. Хоча він і не був найстаршим у їхній групі, він був найстаршим серед людей, а також тим, хто вмів керувати рештою групи.

Він був першою людиною, яку Кім Рок Су побачив, коли розплющив очі в цьому світі, а також тією, з ким він провів найбільше часу з моменту потрапляння сюди.

Саме тому Кейл спокійно повідомив Рону про свій поточний стан.

«3 дні, ні, 2 дні та 8 годин»

«Що ви відраховуєте?»

Рон побачив, як Кейл почав посміхатися. Його спокійний голос заповнив коридор.

«Це час, що залишився до вибуху бомби в моєму тілі»

Холодні очі Рона на мить затремтіли. Однак Рон бачив, що зіниці Кейла анітрохи не тремтіли. Цей спокійний погляд змусив заспокоїтися й Рона.

Кейл продовжував говорити, не вагаючись.

«Я повернуся після того, як вилучу бомбу»

Кейл попросив Рона про послугу.

«Тому прошу тебе, як завжди, займайся своїми справами»

Як завжди.

Ніби нічого й не сталося.

Рон уперше завагався перед Кейлом, а потім заплющив очі. Кейл, який чекав на відповідь, почув у голові голос Суперкаменя.

[« Ти намагаєшся стати сильнішим? »]

"Ні, я зовсім цього не хочу"

Саме в той момент, коли Кейл збирався заперечити це твердження, він почув, як у його голові заговорив хтось інший.

[« Ти вмієш лаятися? »]

"… Що?"

Це був знайомий голос.

Це був голос схибленого на грошах власника вогняної блискавки.

Він раптом заговорив. Саме він створив те море вогню, яке, як вважав Кейл, загасила Вода Суду.

На пергаменті всередині стародавнього щоденника Дракона Олієна також було щось написано про вогняну блискавку.

< Я піду створювати неприємності, як той вогняно-блискавковий скнара! Просто зачекайте! >

Власники Води Суду та Вогню Руйнування, здавалося, були досить близькими один до одного.

Вогонь Руйнування продовжував говорити.

[« Перший удар має бути прямим. Щоб перемогти її, найкраще з самого початку лаятися »]

Кейл протер очі долонями.

[« Або спробуй переконати її, що ти влаштуєш халепу. Тоді вона, можливо, піде за тобою. Вона написала свою заяву про звільнення разом зі мною »]

"Ви разом написали ту божевільну заяву про звільнення?"

[« Ось чому я її трохи знаю. Ми зблизилися під час боїв, коли зрозуміли, що маємо схожі цінності. З нею було легше розмовляти, ніж із тим задушливим старим Світовим Деревом »]

"…Ці божевільні володарі Стародавніх Сил.

Жоден із них не є нормальним"

«…Молодий пан-нім?»

«Хааааа. Життя таке важке, Роне»

На обличчі Рона, на якому зазвичай була доброзичлива посмішка або холодний погляд, з'явився новий вираз, коли він побачив, що Кейл щиро виглядає втомленим.

Кейл не встиг помітити цей вираз, бо мусив боротися з тим скупим вогнем, що раптово спалахнув.

[« Я тобі допоможу. До речі, у тебе є трохи грошей? Хіба ти не хочеш посилити вогняну блискавку? Хіба тобі не цікаво, на що здатна вогняна блискавка, яка може спалити весь північний регіон Західного Континенту? Хіба ти не хочеш отримати той вогонь, від якого знепритомніло навіть старе Світове Дерево? »]

"Абсолютно ні"

Він аж ніяк не хотів отримувати допомогу від цього скнари.

«Так важко»

Почувши бурмотіння Кейла, Рон нахмурився.

[Примітка: тут постійно говориться, що "Вода Суду" – він, "хлопчик", проте скільки б я не шукав, скрізь знаходжу те, що це – "дівчинка"]