Розділ 253 — 3 дні (4)

Кейл здригнувся, побачивши хмурий вираз обличчя Рона. Рон швидко позбувся хмурого виразу, а потім, помітивши, як здригнувся Кейл, знову повернувся до своєї звичної доброзичливої посмішки.

«Це так складно?»

Кейл поспішно заговорив, побачивши, як швидко змінився вираз обличчя вбивці.

«Ні, все гаразд. Просто трохи складно»

Це була правда. Це було трохи складно.

[« А ти не можеш кинути мені трохи грошей, як минулого разу? Подумай про це! Тепер це можливо, бо твоя плита більша! »]

Це було трохи складно через цю гучну, запальну блискавку.

Голос, що раптово пролунав, мав чимало чого сказати. Звісно, балаканина незабаром припинилася.

Вогняна блискавка перестала говорити, сказавши Кейлу, щоб той подумав над цим.

"…Хоча я й справді хочу розкидати гроші, як минулого разу"

Він згадав, як кинув цілу купу грошей у лаву. Тоді Кейл був щасливий. У нього має бути багато брудних грошей, щойно він захопить підпільний світ міста Ліб-Ан на Східному Континенті.

"Чи варто мені використати ці гроші?"

Кейл почав трохи хвилюватися. Розкидати гроші було досить весело, особливо коли це були не його гроші, а гроші, які він відібрав у лиходіїв. Вираз обличчя Кейла став спокійним, ніби він і не хмурився з самого початку.

Куточки зморшкуватих очей Рона почали тремтіти, коли він побачив зміну у виразі обличчя Кейла. Це був ледь помітний рух, якого ніхто інший не помітив би, але Рон, безсумнівно, був схвильований.

Двадцять років.

Його молодому пану було лише двадцять років.

Навіть якщо він народився аристократом і мав сильне почуття відповідальності, двадцять – це вік, коли слід бігати по великих полях і намагатися втілити те, про що мріяв у дитинстві.

Бікрос Молан.

Рон подумав про свого сина. Він втік зі Східного Континенту й сховався на території Хенітус на Західному Континенті, коли його синові було лише близько десяти років. У той час Бікрос не міг робити багато речей, які зазвичай роблять діти, і тому мусив швидко подорослішати.

Але перед ним зараз стояв юнак, який говорив так, ніби був старшим і прожив більше, ніж його син, який пережив таке життя.

"Все гаразд. Просто трохи складно"

Як людина, що прожила довге життя, Рон відчував всю вагу цих слів.

Бомба всередині тіла Кейла могла означати лише Стародавні Сили. Рон чув про проблему в тілі Кейла, коли вони вперше вирушили до лігва Ерухабена.

Він був упевнений, що це пов'язано саме з тим.

Рон пригадав, як Кейл подарував йому нову руку й помстився за нього.

«Як забажаєте, молодий пане»

Кейл попросив Рона про послугу.

« Прошу, як завжди »

Рон лагідно відповів Кейлу, розмірковуючи над цим.

«Я поводитимуся так, як завжди»

«Так. Це все, що тобі потрібно зробити»

Кейлу здалося, ніби слова Рона були дивно злісними, проте він все ж кивнув, почувши, що Рон зробить так, як він бажає.

Наступного дня.

Кейл готувався вийти рано-вранці.

Навіть маючи Життєздатність Серця, йому все одно потрібно було спати три-чотири години на добу. Крім того, Кейл вирішив поспати, щоб хоч трохи зняти стрес і втому, які накопичилися під час битви.

Однак, прокинувшись, він не міг не здивуватися тому, що побачив.

«…Що зараз відбувається?»

Кейл побачив Рона, який, як завжди, простягав йому чашку медово-лимонного чаю, і взяв її від нього. Гіркий смак миттєво пробудив Кейла. Рон посміхнувся.

«Ерухабен-нім сказав мені, що Раон-нім має піти з вами»

Не знаючи, коли може закінчитися фаза росту, Раон був у найбільшій безпеці поруч з Ерухабеном.

Хоча йому не подобалося, що доведеться носити з собою хвору дитину, не даючи їй відпочинку, Ерухабен запевнив, що це аж ніяк не буде тягарем.

Насправді, найгірше, що могло статися зараз – це якщо Раон почне думати, що йому небезпечно, і втратить спокій, тому перебування поруч із Кейлом та Ерухабеном було найкращим варіантом.

Ось чому вони вирішили взяти його з собою.

Звісно, Он і Хон залишаться тут.

Було б погано, якби ці двоє пішли з ними й дізналися про ситуацію з Кейлом. Навіть якщо Кейл і був тим, хто не дбав про чужі почуття, він не хотів так чинити з дітьми. Йому й так не подобалося, що Раон знав про те, що відбувається.

Ось чому він відправив розчарованих Он і Хона.

Однак, щойно він позбувся цих двох, до нього прилипло щось більшого розміру.

«Ось чому я привів вам хлопчика-посильного. Він звик готувати та виконувати всі інші обов'язки, тож він має стати в нагоді»

«…Батьку, я не хлопчик-посильний» – невдоволено відповів Бікрос, стоячи перед Кейлом.

Він, як завжди, був бездоганно охайним, але мав із собою велику сумку, схожу на слінг для немовлят, тільки набагато більшу.

Кейл подивився на ту сумку, а потім – на Бікроса та Рона. Після чого він висловив свої щирі думки.

«Рон, ти справді добре справляєшся зі своєю роботою»

«Я просто зробив те, чого від мене очікували, молодий пане-нім»

Бікрос почав хмуритися.

Однак він вдавав, що не чує розмови свого батька та молодого пана, підняв знесиленого Раона й поклав його в переноску.

Він згадав розмову, яку мав із батьком.

« Супроводи молодого пана-німа »

« Щось сталося? »

Так відповів його батько на це запитання.

« Ти єдиний, на кого я можу покластися, оскільки сам я не можу піти »

Почувши цю відповідь, він зрозумів, що батько не може сказати йому справжню причину і що незабаром має статися щось серйозне.

Саме тому він поклав Раона в ноші й поглянув на Кейла, який підвівся й почав говорити.

«Ходімо»

* * *

Шурхіт.

Кейл прислухався до звуку гілок, що ламалися під його ногами, оглядаючись навколо.

У місті Ліб-Ан був заїжджий дім.

На горі Ліб стояв кам'яний стовп.

Посеред цих двох місць розкинувся великий ліс. Кейл поглянув на Бікроса та Раона в переносці, а потім – на Ерухабена.

«Цей ліс називається Ліс Сірого Ока»

Сіре Око.

Сама назва випромінювала ауру таємничості.

Ерухабен розповів Кейлу, Бікросу та Раону про це місце. Це була не інформація, яку він прочитав у щоденнику стародавнього Дракона, а загальновідомі факти про ліс.

«Його так називають уже давно, але ніхто не знає, звідки походить ця назва. Хоча в усіх регіонах навколо міста Ліб-Ан досі є монстри, у цьому Лісі Сірого Ока їх немає»

Кейл вдивлявся у пейзаж перед собою.

Це здавався цілком звичайний ліс. Звідти навіть долинали типові для лісу звуки.

«Оскільки тут немає монстрів, найманцям і купцям немає сенсу сюди приходити. Лише кілька людей заходять сюди навесні, щоб назбирати ягід»

«Хтось із них зник безвісти?»

Казали, що Вода Суду судить і людей, і монстрів.

«Ні»

Завдяки бар'єру мертвого стародавнього Дракона тут більше не було ні мертвих монстрів, ні зниклих безвісти людей.

Ерухабен поглянув на спокійного Кейла й почав посміхатися. На відміну від його голосу, ситуація Кейла була не дуже доброю.

«Кейле Хенітусе, не думаю, що ти в такому становищі, щоб бути таким спокійним»

Тріск, тріск.

Через кінчики пальців Кейла пробігала червона блискавка.

Вогняна блискавка трохи покружляла, а потім почала ставати яскравішою.

Ту-дух! Ту-дух! Ту-дух!

Життєздатність Серця реагувала сильніше за все інше.

Воно шалено билося, ніби знайшло спосіб підтримати його тіло й зберегти йому життя. Кейл повільно почав посміхатися. Його погляд був спрямований у бік Ерухабена.

«Ерухабене-нім, чому ви ставите таке запитання, коли вже завершили усі свої приготування?»

Навколо Ерухабена зараз витав біло-золотий дим. Він усміхнувся у відповідь на запитання Кейла, а потім гучно тупнув ногою по землі.

Бар'єр.

Він відчував сліди Олієнни, мертвого древнього Дракона.

Центр Лісу Сірого Ока. З тієї місцевості піднімався аромат свіжих дерев. Ерухабен рушив у бік цього аромату.

«Йди за мною»

Кейл спостерігав, як Ерухабен рушив, а потім активував Звук Вітру. Одночасно він поглянув на Бікроса, який зітхнув, а потім почав бігти.

«Я дуже добре вмію слідувати за людьми»

Він навчився бігати, коли в дитинстві слідував за батьком і втікав зі Східного Континенту на Західний.

Бігти, дивлячись на спину батька, було не дуже складно.

Кейл спостерігав, як Бікрос промчав повз нього, після чого й сам відштовхнувся від землі.

Фшш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-

Кейл чув, як шелестять листя на вітрі, а також як гілки б'ють по його рукавах.

Однак найяскравіше, що він зараз відчував – це биття власного серця. У ту мить його охопило дивне відчуття.

"Недобре"

Зараз він використовував Звук Вітру, а в руці у нього тріщала вогняна блискавка.

Кейл відчував щось інше, ніж звичний голод і кашель з кров'ю.

Йому стало паморочитися в голові.

Було таке відчуття, ніби його нутрощі змивають хвилі. Тепер Кейл міг відчувати свої нутрощі, які не захищав Суперкамінь, на відміну від його незнищенної шкіри.

Хоча його пластина стала більшою, вона все ще була занадто слабкою.

Більша скляна пластина все одно залишалася склом.

Ту-дух! Ту-дух! Ту-дух!

Життєздатність Серця дала про себе знати настільки, що Кейл міг відчути, наскільки зруйновані його нутрощі. У ту мить Кейл підвів голову, почувши гучний шум.

Баа-а-а-а-амх!

Біло-золота мана перетворилася на стрілу, що вилетіла вперед.

Здавалося, ніби стріли летіли в бік звичайної частини лісу.

Однак саме в той момент ці стріли влучили в той "звичайний" ліс.

Баааааах!

З'явилися зелені гілки й почали на них нападати.

«Ха! У нього завжди був дивний смак»

Ерухабен розсміявся, коли раптом з'явилися огидні зелені гілки й кинулися на них. Однак він не зупинився. Навпаки, він почав йти швидше, продовжуючи випускати мана-стріли.

«Ми просто пройдемо крізь них»

Кейл йшов слідом за стародавнім Драконом, який не виявляв жодних вагань.

Ба-а-а-а-ам!

Гілки розліталися на пил щоразу, коли в них влучала мана-стріла. У той момент він почув голос Ерухабена.

«Дракон не обов'язково повинен мати природний атрибут. Це може бути просто абстрактний елемент або щось цілком унікальне»

Бааааах! Бум, бум!

Біло-золотий Дракон прорвав бар'єр, ділячись своїм атрибутом із маленьким хлопчиком і Кейлом.

«Інші насміхалися з мене, коли я вперше дізнався про свій атрибут»

Інші Дракони сміялися з Ерухабена, коли він з'ясував свій атрибут після першої фази зростання. Ці глузування тривали навіть після того, як він став дорослим Драконом.

«Мій атрибут був жахливим порівняно з тим, як я виглядаю»

Ерухабен, який був вродливішим за більшість Драконів, не мав іншого вибору, як терпіти глузування через свій атрибут. Було багато Драконячих дітей із жахливими характерами.

Кейл подивився на спину Ерухабена.

Він не міг зрозуміти, який саме атрибут утворював цей біло-золотий колір.

Бу-у-у-ух!

У ту мить, коли Кейл побачив, як вибухнула ще одна гілка, він почув голос Ерухабена.

«Пил або порошок»

Кейл спостерігав, як гілки врізалися в біло-золоту ману й зникли, наче пил.

Ерухабен також знищив кам'яний стовп у Віллі Суперкаменя, перетворивши його на пил.

«Ось це і є мій атрибут»

Ерухабену подобався його атрибут.

Чому?

«…І це досить чудовий атрибут»

Він не залишав у спокої тих Драконів, які з нього глузували.

Він бився з ними.

«Тому що моя натура полягала в тому, щоб бити всіх, доки з землі не підніметься пил або вони самі не перетворяться на пил»

Він ніколи не програвав у бою з того часу, як став дорослим Драконом.

Навіть якщо інші тикають у тебе пальцями й сміються, твоя цінність визначається тим, як ти сприймаєш себе, а не ними.

Була причина, чому Ерухабен говорив усе це Кейлу та Раону.

«У природі, і в цьому світі, за всім, що існує, стоїть причина й сенс»

Він почув про Воду Суду від Кейла, коли вони поверталися до готелю з лігва мертвого древнього Дракона. Він також прочитав щоденник, щоб дізнатися, що це була зарозуміла сила, схожа на божественну.

«Кейле, усе залежить від того, як ти вирішиш прийняти волю Стародавньої Сили»

Вода Суду.

Хоча назва могла здаватися страшною, і вона, як вважалося, була подібною до бога, зрештою це все ж була сила, якою користувалася людина.

Цінність цієї сили визначатимуться думками її володаря.

Ерухабен перетворив останню гілку на пил, перш ніж увійти в бар'єр. Кейл, який в якийсь момент вийшов вперед, почав говорити, коли вони увійшли в бар'єр.

«Дякую за пораду»

Ерухабен посміхнувся, але через мить посмішка зникла.

Тьох.

Ерухабен здригнувся в ту мить, коли його нога торкнулася землі.

«…Це»

Голки.

Він відчув щось таке, ніби безліч голок впивалися йому в шкіру.

Водночас він побачив озеро.

У цю мить до його вух долинув спокійний голос Кейла.

«Тепер я розумію, чому цей ліс називають "Лісом Сірого Ока"»

Перед ними розкинулося озеро у формі людського ока.

Колір води в тому озері був сірим.

Кейл побачив, як Бікрос став позаду Ерухабена. Схоже, його інстинкти підказували йому сховатися за найсильнішою особою, тримаючи Раона на спині.

«…Я ще ніколи не бачив такої потужної Стародавньої Сили»

Ерухабен відчув, ніби зміг зрозуміти, чому її називають зарозумілою силою.

«Жорстке відчуття, ніби голки впиваються в шкіру. Ти в порядку?»

Ерухабен запитав Бікроса, який стояв за ним, і той похитав головою. Древній Дракон миттєво створив для нього щит.

Як тільки щит з'явився, Бікрос виглядав набагато краще.

У мить, коли він побачив озеро, він втратив дар мови.

У нього виникло моторошне відчуття, ніби хтось зв'язав його й спостерігає за ним.

Це було жахливе відчуття.

Це було огидне відчуття.

Це була сила, до якої він не хотів наближатися й навіть бачити.

Бікрос ковтнув слину й відвернув погляд від озера.

Дриг.

У цю мить він опустив голову. Щойно він відчув рух усередині ноші. Бікрос опустив голову, щоб перевірити, чи не прокинувся Раон, однак той все ще лежав нерухомо.

Бікрос деякий час спостерігав за Раоном, а потім обійняв ноші. Він подумав, що припустився помилки.

Однак чутливий Дракон, який не міг ні бачити, ні говорити, все ще міг чути й відчувати.

Він теж відчув це моторошне передчуття.

Раон зрозумів ситуацію, в якій опинився Кейл, і те, що той здобуде цю силу. Серце Чорного Дракона забилося сильніше, ніж будь-коли раніше.

Ерухабен не знав про це, коли подивився на Кейла й запитав:

«Давно я не відчував чогось настільки потужного. Може, створити для тебе щит? Напевно, це буде складно, навіть з твоїм щитом…»

Він не встиг договорити.

Бум–

Земля почала тремтіти.

Кейл знову почув голос вогняної блискавки.

[« Ого, чорт забирай. Я ж знав, що вона ще той крутелик! Вона бере ініціативу на себе, саме так, як я її вчив! »]

"Що?"

Кейл повернув голову, не встигнувши відповісти на голос, відчувши, як вібрація пробігла по його ногах. Озеро злетіло в небо.

Шш-ш-ш-ш-ш-ш-

Сіра вода перетворилася на великий спис.

"…Схоже, воно готове атакувати в будь-яку мить.

Хіба Стародавні Сили можна здобути лише дивними методами?"

Кейл почав хмуритися.

Земля все ще тремтіла, а спис, що вистрілив з озера, ставав дедалі гострішим.

Шш-ш-ш-ш-ш-ш-

Вістря того списа було спрямовано прямо на Кейла.

Щоб здобути Стародавню Силу, той, хто бажає її отримати, мусить самотужки впоратися з нею.

"Мені треба битися? Мені треба перемогти той спис?

Хіба не казали, що мені треба лише вилаяти, нанести перший удар і переконати її що я влаштую десь халепу?"

Йому не слід було вірити цим божевільним Стародавнім Силам.

На обличчі Кейла з'явився огидний вираз.

Саме в цю мить.

«Уф»

Бікрос застогнав з-під щита. Агресивна аура викликала в нього мігрень. Ерухабен створив навколо нього ще один захисний шар, перш ніж поглянути на Кейла. Він теж не очікував на щось подібне.

«Я ще ніколи не відчував такої бурхливої й агресивної Стародавньої Сили! Ти в порядку? Ти зможеш це зробити?»

Стародавній Дракон, який запитував із занепокоєнням, здригнувся.

«…Бурхлива аура?»

Кейл звучав збентеженим.

Ерухабен бачив, що Кейл хмуриться, але, здавалося, не відчуває болю.

«…Ти нічого не відчуваєш? Ти нічого не відчуваєш у цій зоні?»

«Ні, пане. Все так собі. Мені просто здається, що було б боляче, якби мене пронизало тим списом?»

Ерухабен не знав, що сказати.

"Він нічого не відчуває? А ж ця сила настільки потужна, що навіть такий древній Дракон, як я, вагається"

Він міг зрозуміти, чому стародавній Дракон Олієнн вирішив створити бар'єр навколо цієї місцевості.

З Кейлом справді все було гаразд.

Однак, судячи з реакцій Ерухабена та Бікроса, він розумів, що щось тут не так.

Бум!

Земля знову затремтіла.

Точніше кажучи, гуркотіло озеро, і поштовхи докотилися до Кейла.

Чхххх-

Вістря сірого списа було спрямовано на Кейла. Наче воно викликало його на бій. Ця думка виявилася правильною. Він почув голос вогняної блискавки.

[« Схоже, спочатку доведеться побитися. Це дитина, яка дуже любить битися. Чи вона обрала собі випробування у вигляді бою? »]

Кейл почав хмуритися.

«…Пиздець»

"Мені доведеться битися, коли я й так вже почуваюся не в собі?"

У цю мить Кейл зітхнув.

Сірий спис почав рухатися.

Шш-ш-ш-ш-

Ерухабен здригнувся, побачивши спис, що наближався.

"Чи варто мені допомогти Кейлу? Але якщо я це зроблю, він не зможе отримати Стародавню Силу"

Стародавній Дракон почав хмуритися, зробивши крок у бік Кейла.

Однак після цього він більше не зробив жодного кроку.

Він бачив обличчя Кейла.

Той посміхався.

Шш-ш-ш-ш-ш–

Кейл бачив, як сірий спис летить у його бік.

Водночас він чув голос вогняної блискавки. Почувши те, що вона сказала, він не зміг стримати сміху.

[« Вона ніколи не зможе перемогти жодного з нас »]

Вогонь Руйнування згадав спогад з давніх-давен.

[« Ми багато разів грали внічию »]

Пригнічена сила не може перемогти вільну силу. Одне діло, якщо вона пригнічує себе сама, однак сила, пригнічена іншою істотою, не зможе перемогти силу, яка має можливість самостійно приймати рішення.

Вогняна блискавка згадала про дві істоти, які, на відміну від Води Суду, вільно визначали свої цілі та обов'язки.

[«Вона завжди програвала ненажері та впертому Суперкаменю»]

Ненажера та впертий.

Дерево та земля.

Незнищенний Щит та Страшний Гігантський Граніт.

Пригнічена сила ніколи не перемагала їх.

[«Мало того, домінант панує навіть над суддею»]

Кейл згадав про ту невелику кількість Панівної Води, що ще залишалася у його розпорядженні.

Бум.

Він знову відчув, як затремтіла земля.

Водночас він побачив, як срібний щит розкрився назустріч спису.

Випробування, щоб здобути Стародавню Силу.

У Кейла ще були сили, які дозволили б йому подолати цю стіну.