Розділ 254 — З'їмо (1)

Ба-а-а-а-ам!

Спис зіткнувся зі щитом.

«Укх»

Кейл схопився за живіт.

Йому почало паморочитися.

Таке відчуття, ніби нутрощі ось-ось вивернуться.

Це було не те саме відчуття, яке він час від часу відчував, коли використовував Життєздатність Серця.

Скляна пластина, що стала настільки крихкою, наскільки це взагалі можливо, завдавала Кейлу болю.

«Та щоб його»

Червона кров.

Крапля крові стекла з рота Кейла на підборіддя, а потім – на землю.

Колір тієї краплі крові був червоним.

Вона відрізнялася від чорної мертвої крові, яка зазвичай витікала.

Сильний запах крові почав заповнювати територію навколо озера, яке нагадувало сіре око.

Круть, круть.

Цього разу Бікрос це відчув.

Передні лапи Чорного Дракона рухалися. Вони тремтіли й помітно рухалися, крок за кроком.

Той запах крові змушував серце молодого Чорного Дракона битися ще швидше.

Ту-дух, ту-дух.

Він був упевнений, що це кров Кейла.

Раон хотів якнайшвидше розплющити очі, щоб побачити, що відбувається. Однак молодий Дракон зараз дивився на інший світ.

Молодий Дракон мусив пересуватися у своїх снах, оскільки розпочалася його перша фаза росту.

Ні, йому довелося зіткнутися з випробуванням, що імітувало сон. Його інстинкти підказували, що він мусить пройти це випробування, аби битися пліч-о-пліч із Кейлом, однак подолати його швидко було важко.

Раон оглянув своє тіло.

Короткі передні лапи, коротке тіло та крихітні крила.

Усі вони були вкриті пораненнями.

Він бився без перепочинку, проте в цьому сні не міг використовувати ані ману, ані магію. Дракон, який ще не пройшов першу фазу зростання й не міг користуватися магією, був надзвичайно слабким.

Раон поглянув під лапи.

Він бачив це з самого початку цього випробування, схожого на сон. Молодий Дракон бачив людей, які трималися за його щиколотки.

Кейл, Он і Хон, Золотавий дідусь, Чхве Хан, Розалін, Рон, Лок, Мері, Бікрос тощо.

Занадто багато людей трималися за щиколотки Раона.

Раону доводилося битися, поки ці люди трималися за нього.

Коли він підняв погляд, то побачив у небі Дракона.

Це був великий Дракон, який не йшов у порівняння з його маленьким тілом.

Хоча більшість дорослих Драконів мали довжину 20 метрів, цей великий Дракон був майже 30 метрів завдовжки.

Дракон був чорного кольору, а його очі – темно-сині.

Інстинкти Раона підказували йому щось.

"Цей Дракон – це я.

Цей Дракон – це я, коли стану дорослим"

Це був Дракон, який вільно літав у небі сам, і ніхто не тримався за його щиколотки.

"Я мушу битися з цим Драконом і перемогти його"

Його Драконячі інстинкти підказували йому, що перемога над своїм майбутнім "я" – єдиний спосіб пройти це випробування. Ось чому Раон бився з цим великим Чорним Драконом.

Однак у нього не було шансів на перемогу.

Він був занадто слабким, щоб перемогти такого сильного Дракона.

Проте Раон не міг просто вирішити здатися, навіть знаючи, що так і є.

Адже він міг чути й відчувати запах того, що відбувалося в реальному світі.

«Блять!»

Він чув голос своєї слабкої людини у світі за межами цього випробування.

Саме так він говорив, коли відчував розчарування чи роздратування. Раон опустив голову. Це був не голос людини, яка трималася за його щиколотки в цьому випробуванні, а голос його людини в реальному світі.

Людина сказала, що в нього залишилося лише 3 дні.

"Цей запах крові – це запах нашої людини.

Я мушу його врятувати"

Раон знову злетів у небо. Літати було дещо, ні, надзвичайно важко через людей, що трималися за його щиколотки, проте він не переставав махати крилами.

Це було тому, що він не зневажав людей, які трималися за його щиколотки.

Раон ще раз кинувся на великого Чорного Дракона, який дивився на нього зверху вниз.

Раон не боявся бою. Він просто боявся, що запізниться з поверненням до реальності.

Людина, яка розбиралася зі справами у реальному світі, до якого Раон так відчайдушно прагнув повернутися, не могла стриматися від лайки.

«Ух, уїбан!»

Вираз обличчя Кейла був жахливим: він кашляв кров'ю й продовжував лаятися. В нього всередині все гуркотіло, і здавалося, ніби все перевернеться з ніг на голову.

До того ж він божеволів, дивлячись на всю ту червону кров, яку продовжував викашлювати.

Баааааам!

Сірий водяний спис і срібний щит знову зіткнулися.

Хоча пролунав гучний звук, срібний щит залишився цілим і навіть трохи не затремтів.

Проблема полягала в тому, що водяний спис, який був націлений на Кейла, теж залишився цілим.

Чххххххх.

Форма спису зруйнувалася одразу після зіткнення зі щитом, однак він швидко відновив свою форму і знову вистрілив у бік Кейла.

Бум! Бум! Бум!

Срібний щит і водяний спис продовжували зіштовхуватися, ніби прагнучи поглинути одне одного.

Кейл витер кров з рота, грізно дивлячись на сірий водяний спис.

Пластина його тіла досягла межі витривалості.

Його нутро ревіло так, що це не йшло в жодне порівняння з тим запамороченням, яке він відчував, коли використовував Звук Вітру для пересування.

Саме тому він не міг використовувати Незнищенний Щит чи Страшний Гігантський Граніт так часто, як хотів.

" Він завжди програвав ненажері та впертому Суперкаменю "

Саме це сказав йому Вогонь Руйнування, проте можливості повною мірою використати ці сили у нього не було.

Проте погляд Кейла спокійно був спрямований на озеро та водяний спис.

"Один шанс"

Він міг використати Суперкамінь лише один раз, коли щит був активований.

Один шанс.

Кейл повторював це собі, знову блокуючи водяний спис щитом.

Бууух!

Гучні звуки знову пролунали по всій місцевості. Стародавній Дракон Ерухабен, спостерігаючи за боєм, почав хмуритися.

Вода Суду.

Вона була холодною й безжальною.

Він відчув неймовірну силу, що виходила від водяного списа. Це була сила, яка, здавалося, готова була негайно стратити грішника.

"Щось дивне"

Щось справді було дивним.

Усі Стародавні Сили, про які знав Ерухабен, не могли бути основним джерелом сили.

Однак деякі зі Стародавніх Сил, якими володів цей нещасний Кейл Хенітус, були не слабшими, а то й сильнішими за силу більшості найсильніших осіб.

«...Це…»

Ерухабен почав хмуритися.

Він відчував, як у Кейла Хенітуса гуркотить усередині. Його захист ось-ось мав зламатися.

Казали, що ця Стародавня Сила – це гордовита сила, майже божественна.

Але поточний стан Кейла Хенітуса не був найкращим, щоб перемогти таку Стародавню Силу.

Чи зможе він перемогти?

Чи це взагалі можливо в його нинішньому стані?

Навіть цьому мудрому древньому Дракону було важко це визначити.

Однак було дещо, що він знав напевно.

«За допомогою стандартних методів це зробити важко»

У ту мить стародавній Дракон Ерухабен широко розплющив очі.

ООо-о-о-о-о-о–

Озеро знову загуркотіло.

Стародавній Дракон доторкнувся до своєї руки.

В нього пробігли мурашки по шкірі.

У цей момент Ерухабен почув голос Кейла.

«Це мене доводить до сказу. Вони всі божевільні, всі психи! Чорт забирай!»

Кейл не зміг стриматися від крику.

Вхш-ш-ш-ш–

З дна озера щось піднімалося.

Це були ланцюги, зроблені з води.

Ланцюги вистрілювали з дна озера, ніби готові скути руки й ноги грішника. Спочатку водяний спис, а тепер ланцюги. Кейл почав хмуритися.

Він відчував розчарування.

Вони замовкли.

Ті гучні голоси Стародавніх Сил – усі замовкли.

Тепер, коли він про це подумав, інші голоси Стародавніх Сил завжди замовкали, коли він намагався здобути ще одну силу.

Чхх-х-х-х- Хчш-ш-ш–

З води вилетіло кілька ланцюгів. Потім вони забряжчали, прилипнувши до водяного списа. Виглядало так, ніби вони збиралися атакувати Кейла разом з водяним списом.

«Чорт забирай. Як на Воду Суду, вона використовує якесь дивне лайно»

Саме тоді Кейл підсвідомо висловив своє розчарування.

[« Це не я »]

Це був жіночий голос.

Чистий голос, що ніби відлунював усередині печери, заповнив свідомість Кейла.

Це була Вода Суду.

Він був у цьому впевнений.

Він завжди чув голос володаря Стародавньої Сили, коли мав завершити випробування.

[« Ні, це не я! »]

«Уф»

Кейл притиснув долоні до вух. Спокійний голос у його свідомості раптом перетворився на пронизливий вереск.

Чххххх- хчхххх!

Водночас ланцюги та спис злилися воєдино, утворивши надзвичайно великий спис. Крім того, поверхня озера почала тремтіти.

[« Це не моя сила! Це не я! Я… я не суддя! »]

"Не суддя?"

Погляд Кейла миттєво змінився.

[« Я, я…! »]

[« Я є! Я...! »]

Це було все, що повторювала Стародавня Сила. Цей голос викликав у нього головний біль. Ось чому він підсвідомо вимовив:

«Тоді хто ти?»

Якщо ти не "Вода Суду", то хто ти?

Усі називають тебе "Водою Суду".

Саме в цю мить–

–він почув тихий голос.

[« Я… та, хто не має свободи »]

Скре-скрег-

Дивний звук змусив Кейла підняти голову.

Великий водяний спис, оповитий ланцюгами, був націлений на Кейла. Від одного лише погляду на нього ставало важко дихати.

Стародавній Дракон, який спостерігав за цим, висловив те, що спало йому на думку.

«…Скута ланцюгами бога»

[« Я прикута ланцюгами »]

Кейл чув у своїй свідомості голос володарки сили.

Вона була прикута богом за допомогою кайданів, що називалися відповідальністю та обов'язком. Її мусили пригнічувати ідентичністю, з якою вона не народилася.

Вона була прикута ланцюгами з самого народження, а потім той бог дав їй ім'я, щойно знайшов її. Потім він віддав її людям.

[« Я хочу звільнитися від них. Я втекла й сховалася в куточку Східного Континенту, проте вже забула, ким я була насправді »]

[« Звільни мене »]

Вона хотіла повернутися до своєї справжньої сутності.

Сила, яку бог бережно зберігав, але був змушений прикувати ланцюгами, хотіла хоча б раз проявитися на волі.

[« Бог дав мені ім'я "Вода Суду". Однак у мене є ім'я, яке я сама собі дала »]

Ім'я, яке вона сама собі дала. Вона хотіла використовувати саме це ім'я.

[« Стародавні Сили завжди дають собі імена. Я втратила можливість дати собі ім'я. Я хочу отримати новий шанс, щоб дати собі ім'я »]

І вона знайшла того, хто міг дати цей шанс.

Вона відчувала сили тих людей, які колись давно допомогли їй втекти на Східний Континент.

Вони допомогли їй написати заяву про звільнення, влаштували пожежу, щоб відвернути увагу, а потім захищали її від білих змій за допомогою щита.

Вони також підвезли її на вітрі, щоб допомогти їй переїхати, і, зрештою, дали їй тіло, міцне, як його власний валун. Була ще й добра людина, яка втішала її та була її співрозмовником.

Зрештою, вони пожертвували собою заради світу.

Вона відчувала їхній запах.

Він виходив від цієї людини.

[« Я не суддя »]

Сіре озеро почало тремтіти.

Вода – це те, що природно тече зверху вниз.

Закони природи вказували, що вода має текти зверху вниз. Так і мало бути.

Однак вона була тією, хто йшов проти законів природи.

Саме тому бог дорожив нею, але мусив прикувати її ланцюгами, змушуючи залишатися серед людей.

Володарка Стародавньої Сили назвала ім'я, яке сама собі дала, лише тоді, коли прибула на Східний континент і здобула свободу.

[« Я – Регресивна Вода »]

Регресивна.

Та, що кидає виклик законам природи.

Її голос у свідомості Кейла повільно стихав. Голос, що лунав ніби з далекої печери, почав зникати, проте він і далі чітко його чув.

Він почув її останні слова.

[« Я – Небожерна Вода »]

Це було перше ім'я, яке вона дала собі після того, як відкинула ім'я "Вода Суду".

Небожерна Вода.

Скри-и-ипг, скре-е-еґ!

Кейл підвів голову.

Як тільки її голос стих, ланцюги повернули кінчик водяного списа в бік Кейла.

«...Це сліди бога»

Ніхто не міг почути, що щойно сказав Ерухабен.

Це тому, що вода поглинула шум.

Шш-ш-ш-ш-ш-ш-

Великий сірий спис вистрілив в бік Кейла.

Одночасно з цим ланцюги понеслися, намагаючись зв'язати Кейлу кінцівки.

«...Ні»

"Так не може бути. Він не може цього зробити"

Ерухабен відчув у ланцюгах і водяному списі силу, що суперечила законам природи.

Це було те, з чим Кейл не міг впоратися.

«Кейле Хенітусе!»

Ерухабену не залишилося нічого іншого, як кинути в бік Кейла трохи мани білого золота й почати бігти до нього.

Однак Ерухабен не зміг стати поруч із Кейлом.

Чххххххх.

Кейл посміхнувся, дивлячись на ланцюги та водяний спис, що насувалися на нього.

"Регресивна Вода"

Ця назва йому дуже сподобалася.

Вона була набагато кращою за "Воду Суду".

Кейл не міг чути голосів володарів Стародавніх Сил. Однак він відчував, як інші Стародавні Сили дають про себе знати навколо його тіла.

Кейл подивився прямо на водяний спис і почав говорити.

«Тоді я теж піду у зворотному напрямку»

Тіло Кейла вистрілило вперед.

Звук Вітру став ногами Кейла.

Кейл обернувся й посміхнувся своїй групі. Вони, здавалося, хвилювалися.

Ноги Кейла відірвалися від землі. Його ноги крокували там, де він не мав би змоги ходити, наче він був водою, що прагнула до неба, якого не могла досягти. Результати цього незабаром дійшли до вух Кейла.

Чххххххххххх-

Озеро Сірого Ока.

Кейл стрибнув в озеро.

Він був упевнений.

Вода не могла його торкнутися.

Кейл вирішив зануритися в озеро.