Розділ 256 — З'їмо (3)

Бум–

Бікрос здригнувся від гуркоту, та все ж встояв на ногах.

Потім він поглянув у бік озера. Це велике озеро гуркотіло.

Він був упевнений, що до цього причетний молодий пан Кейл.

Однак, поглянувши на озеро, Бікрос не зміг втриматися від того, щоб сказати ще щось.

«Ерухабене-нім, що відбувається?»

Бікрос мав серйозний вираз обличчя, підтримуючи ноші обома руками. Проте його вираз не був таким серйозним, як вираз Ерухабена.

«…Це…»

Стародавній Дракон не зміг втриматися й протер очі долонями.

Він дивився на Раона, який перебував усередині ноші Бікроса.

У погляді стародавнього Дракона, спрямованому на Раона, читалася стурбованість.

Чорна мана повільно піднімалася з тіла Раона. Вона ставала густішою, а потім повільно огортала тіло Раона.

Ерухабен не міг у це повірити.

«Ти не можеш використовувати ману, коли проходиш першу фазу зростання»

Місце випробувань для першої фази зростання.

У цьому місці Дракони не могли використовувати ані ману, ані магію.

Хоча здавалося, ніби мана була запечатана лише уві сні, насправді вона була запечатана й у реальному світі.

Саме тому Дракони стикалися з небезпечною ситуацією – внутрішньою боротьбою проти самого себе, а також із зовнішніми загрозами з боку інших, оскільки під час фази зростання їхні тіла не можна було захистити маною.

Так і мало бути.

Тож як же сталося, що цей молодий Дракон зараз випромінював ману?

Це було ненормально.

Це відрізнялося від того, що він бачив досі.

Ерухабен думав, що Раону знадобиться або дуже багато часу, або дуже мало, щоб завершити свою першу фазу зростання. Однак, навіть якщо він був швидким, Ерухабен не очікував, що це відбудеться так швидко.

"Як цей малюк зміг так швидко перемогти своє майбутнє доросле "я"?"

Ерухабен не мав змоги дізнатися, що сталося.

Під час першої фази зростання Дракон стикається зі своїм дорослим "я".

Цей дорослий Дракон не міг використовувати ні "Подих Дракона", ні магію, а міг покладатися лише на свою фізичну силу, проте він все одно залишався страшним супротивником для молодих Драконів, які ще й не володіли магією.

Саме тому фази зростання називали битвою проти самих себе. Потенціал молодого Дракона визначався залежно від того, скільки часу йому знадобилося, щоб завершити першу фазу зростання, адже всі знали: чим сильнішим був дорослий Дракон, тим довше тривала боротьба з ним.

Звісно, у молодих Драконів був спосіб перемогти своє доросле "я".

Це було пов'язано з атрибутом Дракона.

Унікальним атрибутом, якого не мав ніхто інший.

Молоді Дракони могли перемогти своє майбутнє "я", щойно цей прихований атрибут активувався.

І саме від методу та часу, необхідного для перемоги над своїм майбутнім "я", залежало визначення їхньої Плити.

Однак цей малюк відрізнявся від усіх інших.

Багаторічний досвід стародавнього Дракона підказував йому щось.

"Цей малюк зараз не бореться проти свого майбутнього "я"…"

«То проти чого він бореться?»

На випробувальному полі не було нічого, крім дорослого "я". То проти чого ж боровся цей малюк?

Ерухабен не міг приховати свого здивування та занепокоєння.

Однак Раон зараз не бився.

Насправді він йшов проти течії поля бою й намагався вибратися звідти.

«…Він сміється?»

Ерухабен бачив, що юний Дракон посміхався, навіть коли мана та піт все більше покривали тіло Раона, а його лихоманка посилювалася.

Молодий Дракон зараз не бився.

Він намагався втекти з випробувального майданчика.

Ерухабен бачив, як губи Раона почали відкриватися й закриватися. Це був знак того, що він ось-ось прокинеться. Він все ще не був цілком непритомний, але Ерухабен чув, як Раон тихо бурмотів.

«…Я, Раон Міру… великий і могутній!»

«Ха»

Ерухабен не зміг стримати сміху. Водночас його очі вигнулися в посмішці.

Причиною, через яку Раон змушував його хвилюватися, було те, що запечатана мана вивільнилася, а також ще одна причина.

Не було плити.

Забудьте про створення міцнішої – плита цього молодого Чорного Дракона повільно зникала. Плита, яку він мав зараз, руйнувалася.

Саме це й турбувало Ерухабена.

Однак відсутність Плити могла означати й щось інше.

«Світ – це його плита»

Він долав щось.

Цей маленький Дракон саме зараз долав щось.

Стародавній Дракон відчув, як щось вистрілило з дна озера, коли він усвідомив, що відбувається з Раоном.

Вираз обличчя Бікроса поступово погіршувався. Кейл нічого не сказав, перш ніж стрибнути в озеро, а Ерухабен зараз мовчав, тож він не міг не нахмуритися від занепокоєння.

Більше того, навіть попри те, що він Дракон, цей маленький Дракон дивно посміхався, незважаючи на біль.

"Що, в біса, відбувається?"

Вираз обличчя Бікроса не поліпшувався. Він не міг нічого з цього зрозуміти, адже був лише пересічним кухарем і мечником.

Саме в цю мить.

Бууум–

«Мм!»

Бікрос швидко обійняв ноші й утримав рівновагу. З землі пролунало ще гучніше гуркотіння, ніж раніше.

"Що там відбувається?"

Саме в цю мить його погляд спрямувався на озеро.

Чхххххх-

Поверхня сірого озера розступилася.

«Ха-ха-ха-ха! Та я зараз збожеволію! А-ха-ха-ха!»

Стародавній Дракон реготав.

Озеро розкололося.

Насправді озеро розкололося в кількох місцях.

Хшхххх- хчхххххх-

З цих розколів почали вистрілювати кам'яні списи.

На верхівці найбільшого кам'яного списа стояв хтось.

Кейл Хенітус.

Він спокійно стояв на кам'яному списі й сміявся.

Ось чому Ерухабен не міг стримати сміху.

"І той малий, і цей невдачливий покидьок"

Люди, що боролися, посміхалися, тож як він, найстарший у їхній групі, міг не сміятися?

«Так, знищте все!»

Ерухабен був схвильований і вперше за довгий час сказав щось, що відповідало його характеру. Це лише погіршило вираз обличчя Бікроса, однак ніхто цього не помітив.

Кейл чітко чув голос Ерухабена.

Однак він не міг побачити обличчя стародавнього Дракона.

Все, що він бачив – це сірий колір перед очима.

Дзень-дзень…

Десятки ланцюгів вистрілили з озера слідом за кам'яним списом. Вони кинулися на Кейла, ніби прагнучи схопити його.

Скрип, скрип.

Ланцюги почали швидко згущуватися.

Вони продовжували збиратися навколо водяного списа, який уже був оповитий ланцюгами, роблячи його дедалі більшим.

Кейл не мав наміру просто спостерігати за цим, натомість він збирався виконати наказ Ерухабена – знищити все.

«Зламай це»

Кам'яні списи почали рухатися.

Бааааам!

Бум! Бум!

Вибухи продовжували лунати, коли кам'яні списи руйнували ланцюги.

Сіра вода розбризкувалася з усіх боків, оббризкуючи при цьому Кейла.

Через битву між водяними ланцюгами та кам'яними списами нічого не було видно.

«Який безлад»

Кейл подивився на безлад перед собою й почав сміятися.

Зламані ланцюги знову перетворилися на воду, не маючи змоги повернутися до своїх попередніх форм.

Ланцюги дійсно ставали марними після того, як їх раз розірвали.

Вшаааааа- Вшааааааа-

Кейл подивився на водяний спис, навколо якого все ще було обмотано багато ланцюгів.

Водяний спис знову направило своє вістря на Кейла.

[« Я хочу вирватися з них »]

Він чув голос володарки Стародавньої Сили.

Кейл змусив кам'яні списи зупинитися.

Було також багато кам'яних списів, що зламалися.

У Кейла не вистачало сил, щоб створити ще більше кам'яних списів.

У нього також був лише один шанс. Звісно, цей шанс був пов'язаний з Суперкаменем.

Скри-и-и-иґ–

Водяний спис виглядав як змія, сплетена з ланцюгів, які з вереском оберталися навколо нього.

Оригінального водяного списа вже навіть не було видно, бо він був повністю вкритий ланцюгами. Однак Кейл бачив, що кінчик списа тремтів, навіть коли той зосередився на ньому.

[« …Як ти гадаєш, це можливо? »]

Він чув запитання водяного списа.

Ланцюговий змій незабаром кинувся на Кейла.

«Вперед»

Кам'яні списи виконали наказ Кейла й кинулися на ланцюгового змія.

Їх було менше, ніж минулого разу, але десятки кам'яних списів, що летіли на ланцюгового змія, виглядали як грандіозне видовище.

Скреґ-

Ланцюгова змія, не зважаючи на кам’яні списи, кинулася на Кейла.

Кш-шх- Чх-х-х-

Кейл чув, як ланцюгова змія рухалася у воді, а кам’яні списи розрізали повітря.

Кейл, який стояв на кам'яному списі посередині озера, простягнув руку до неба в ту мить, коли кам'яні списи врізалися в ланцюгову змію.

«Якщо вже влаштовувати безлад, то треба робити це як слід»

Гу-у-урк–

З неба пролунав дивний звук.

З кінчиків пальців Кейла виринуло червоне світло.

У нього був лише один шанс використати Суперкамінь.

Однак у нього ще було багато інших сил, якими він міг скористатися.

Тріск, тріск.

На кінчиках пальців Кейла спалахнули червоні електричні розряди.

Вогонь Руйнування.

Вогонь слабший за воду.

Яким би сильним не був вогонь, він все одно згасне, зіткнувшись із достатньою кількістю води.

Але після цього відбувається щось.

«Вода перетворюється на пару»

Ланцюгова змія роззявила пащу й показала Кейлу приховане вістря водяного списа. Вістря тремтіло, бо намагалося, якщо це можливо, уникнути цієї сутички.

Гу-у-у-у-урк–

Небо перестало гуркотіти.

Водночас з неба пронизала червона блискавка.

У цю мить кам’яні списи та ланцюговий змій зіткнулися.

Бу-у-у-у-ум!

Навколишню територію заповнив надзвичайно гучний вибух.

«Укх»

Кейл похилився. Срібний щит і його крила оточили його, проте не змогли заблокувати всі поштовхи від вибуху.

Кейлу здавалося, ніби все навколо нього перевертається. Він навіть не міг розплющити очі, щоб озирнутися.

Бу-у-у-ух! Ба-а-а-ам! Бах!

Він і далі чув, як ламаються кам'яні списи. Щоразу, коли це траплялося, Кейл кашляв кров'ю.

"Я на межі"

Він справді вичерпав усі сили.

Він не міг нічого більше вдіяти.

У нього залишилася лише крихітна частка Панівної Води, а Незнищенний Щит і Життєздатність Серця теж ледь трималися. Жоден із володарів Стародавньої Сили нічого не говорив, але його інстинкти підказували йому, що вони теж досягли межі своїх можливостей.

Саме тому Кейл похилився.

Він зробив так, щоб щит став якомога меншим, повільно видихаючи повітря.

Однак його чуття чекали, що щось має статися.

Чхххх-

Кейл почав посміхатися.

Він це чув.

Ось чого він і чекав.

Кейл розплющив очі.

Він бачив, як камінь перетворювався на пил.

Він також бачив білий дим.

Ні, це був водяний пар.

Вогонь змінив воду.

Вогонь Руйнування поглинув ланцюгового змія, якого знищили кам'яні списи.

Ааааа–

З озера пролунав пронизливий крик. Цей огидний крик заповнив озеро, щойно ланцюги зникли.

Однак Кейл посміхнувся, почувши цей крик, і знову підвівся на ноги. Цей крик був лише стогоном невдахи.

Він виглядав жахливо – його тіло було повністю промоклим, проте очі Кейла вперше за довгий час дивилися на щось сяюче.

Це було саме там, де сірі ланцюги перетворилися на пару й зникли.

Аааааааа–

Саме звідти крики ланцюгів заповнили озеро.

Можна було побачити те, чого не знищили й не поглинули ані кам'яний спис, ані вогняна блискавка.

Водяний спис.

Спис, зроблений із води, повільно змінював форму.

Брудний сірий колір зник, перетворившись на приголомшливо прозорий і прекрасний відтінок.

Хшшшш–

Це був момент, коли він почув звук, схожий на заспокійливі хвилі.

Він чув чистий і енергійний голос.

[« Я…! »]

Озеро почало гуркотіти, а в центрі – водяний спис. Вода рухалася. Вода, що прозоро сяяла, наближалася до водяного списа. Тіло водяного списа продовжувало збільшуватися.

У цьому процесі воно виглядало прекрасно.

Той прекрасний спис знайшов свою ціль. У свідомості Кейла пролунав енергійний жіночий голос.

[« …Я – Небожерна Вода »]

Земля ще раз загуділа.

Тоді ж спис почав летіти до своєї цілі.

Небо.

Спис, що закручувався водою, злетів у небо.

Кейлу здалося, ніби він дивиться на Дракона, що піднімається в небо, як він читав у старих оповіданнях.

Однак спис раптово зупинився посередині.

Жінка почала говорити.

[« Хіба моє ім'я не круте? »]

Небожерна Вода.

Кейл спокійно й чесно відповів.

"У порівнянні зі Страшним Гігантським Гранітом чи Вогнем Руйнування…"

«Так собі»

Насправді це було досить класне ім'я.

[« Ти добре лаєшся? »]

Кейл почав хмуритися. Проте він відповів чесно.

«Досить добре»

Останнім часом він не лаявся, але ніколи не чув, що не вміє лаятися.

[« Ти часто б'єшся? »]

Кейл знову відповів чесно.

«Не думаю, що часто, але, здається, я б'юся щоразу, коли оглядаюся навколо»

"Це досить жахливо"

Кейл почав хмуритися, але жінка сміялася.

[« Звучить їбать як весело »]

"…Вона справді ненормальна"

Здавалося, вона повернулася до свого звичного способу розмови.

Саме в той момент Кейл тремтячими руками провів по куточках очей.

Кап. Кап.

Почався дощ.

Кейл підвів голову.

Дощ падав лише на нього.

Великий спис, що здіймався в небо, зник, а поруч із Кейлом з'явився короткий спис розміром зі стрілу.

[« Я буду твоїм списом »]

Кейл схопив спис.

У той момент він почув рішучий голос.

[« Я знищу для тебе всі твої кайдани »]

Я зроблю так, щоб ти мав вільне життя.

Ніщо не зможе тебе скути.

Я захищатиму твою свободу.

Ву-уам–

Кейл заплющив очі, побачивши яскраве світло, що виривалося зі спису.

Це світло поглинуло тіло Кейла.

Вона не залишила на його тілі жодних татуювань, як інші Стародавні Сили, проте він все одно відчував, як сила поширюється по всьому його тілу.

Саме в той момент.

Кейл почув голос у своїй голові.

[«…Людино!»]

Кейл широко розплющив очі.

Він повернув голову. Здалеку долинав слабкий голос. Цей голос наближався.

[«…Наша людино! Я йду!»]

Він впізнав голос Раона.

У ту мить тіло Кейла нахилилося вперед.

«Угх!»

Йому здавалося, ніби його тіло й нутрощі скручуються.

З рота Кейла почала витікати чорна кров.

Нестерпний біль заполонив тіло Кейла. Цей біль був настільки сильним, що йому стало важко дихати. Він ніколи в житті не відчував такого болю.

Йому було важко навіть дихати.

У цю мить він почув величний, але сумний голос. Це був голос Суперкаменя.

[« Твоя скляна плита, яка ось-ось мала розбитися, знову зливається воєдино. Твоя плита стає набагато більшою, тож це, власне, добре »]

Скляна плита, яка ось-ось мала розбитися через дисбаланс сил, знову зливалась.

Вода, вогонь, вітер, земля та дерево.

Усі ці природні стихії зливалися воєдино. Його плита, яка ось-ось мала розбитися, поверталася до рівноваги. Однак Кейл чітко почув:

« Твоя скляна плита знову зливається воєдино »

Це означало, що навіть після злиття його плита все одно залишиться просто скляною плитою. Кому цікаво, що вона стає більшою, якщо вона все одно зроблена зі скла?

Вибачливий голос Суперкаменю продовжував говорити, а Кейл хмурився.

[« …Ти не можеш знепритомніти через це. Тож просто терпи цього разу, навіть якщо боляче »]

«Чорт забирай!

Що за срака!»

Кейл неабияк лаявся, викашлюючи ще більше чорної крові.

Він міг лише мовчки лаятися, поки кров продовжувала виливатися з нього.

Тіло Кейла повільно почало нахилятися.