Розділ 257 — З'їмо (4)

Останній кам'яний спис, що залишився, відпав від тіла Кейла.

Кров Кейла впала у прозоре озеро й забарвила його в червоний колір, а його тіло повільно опускалося до озера, так само, як щойно це зробила його кров.

«Ти спричиняєш усілякі неприємності»

Однак Кейл не впав у озеро.

Стародавній Дракон, який у якийсь момент наблизився до нього, підтримав його тіло однією рукою, встигнувши впіймати Кейла, перш ніж той впав у озеро.

Кейл уже був мокрий від перебування у воді й вкритий кров'ю, тож падіння в озеро не мало б значення, але проблема була не в цьому.

Ерухабен швидко поклав Кейла на траву біля озера.

Хии, хип.

Кейл не міг нормально дихати.

Здавалося, він докладає величезних зусиль, щоб зробити кожен вдих. Він кашляв чорною кров'ю, а його кінцівки тремтіли. Його тіло скручувалося, ніби він не міг цього витримати.

«Ерухабене-нім! Що зараз відбувається?»

Бікрос нахмурився, побачивши стан Кейла. Це дуже відрізнялося від тих випадків, коли Кейл час від часу кашляв кров'ю.

Той, хто залишався спокійним навіть тоді, коли отримував поранення, кашляв кров'ю чи втрачав свідомість, зараз страждав від болю, бо не міг впоратися з тиском.

Бікрос раптом згадав слова свого батька, Рона.

« Ти єдиний, на кого я можу покластися, оскільки сам я не можу піти »

Він пішов за ним без нарікань, бо це звучало серйозно.

Потім він просто сидів і спостерігав, ніби Кейл просто збирався здобути ще одну Стародавню Силу.

Однак, побачивши сповнене болю обличчя молодого пана Кейла, він чітко зрозумів, що щось змінилося.

«Ми можемо просто залишити його так?»

Бікрос говорив різким тоном.

Ерухабен присів на коліна поруч із Кейлом і відповів.

«Ми мусимо залишити все як є»

«Що ви маєте на увазі?»

«Кейл Хенітус зараз з'єднує свою Плиту назад у ціле»

Ерухабен на мить замовк, а потім продовжив.

«Хоча я й не очікував, що це буде настільки болісно. Зараз ми ніяк не можемо його вилікувати. Чужі сили не можуть проникнути в його тіло, доки цей процес не завершиться»

У стародавнього Дракона почала боліти голова.

За свої 1 000 років життя він ніколи не бачив нічого подібного.

"Я не знав, що відбудеться таке сильне зіткнення сил"

Природні атрибути в тілі Кейла бурхливо зіштовхувалися між собою. Ерухабен почав хмуритися. Навіть йому було важко дивитися на Кейла, який так страждав від болю, що не міг навіть розплющити очей.

Було важко бачити, як цей завжди спокійний і врівноважений хлоп опинився в такій ситуації.

«Угх!»

Кейл викашляв ще одну порцію крові.

Кейл відчував, ніби його нутрощі перевертаються. Здавалося, ніби все його тіло перетворилося на скло, і хтось б'є по ньому маленьким молотком.

Йому здавалося, ніби хтось топче його тіло, а все всередині скручується лише для того, щоб заподіяти йому біль.

Кейл починав страшенно дратуватися.

"Це що, тепер якийсь роман про бойові мистецтва? Я проходжу очищення тіла? Що це за раптовий і несподіваний біль?

Одне діло, якби моє тіло стало сильнішим завдяки цьому очищенню, але воно просто перетворює мою плиту на просто трохи більшу скляну плиту. Та який в цьому сенс?!"

Звісно, добре, що він не помре, але Кейл не міг не дратуватися.

"Це бісове [Народження Героя!]"

Він ніколи в житті не відчував такого фізичного болю. Це був інший біль, ніж той, який він відчував у дитинстві та в дорослому віці, коли його били інші.

[« …Ти не можеш пожертвувати собою »]

Суперкамінь промовив сумним голосом.

[« …Я зараз не можу їсти »]

[« Давай ставати сильнішими! Давай ставати сильнішими, щоб ми теж могли розкидатися грошима! Подумай, як ми будемо щасливі! »]

До розмови долучилися й ненажера та вогняна блискавка.

Кейл ще більше роздратувався, слухаючи бурмотіння Стародавніх Сил. Однак у нього не вистачило сил, щоб висловити свої почуття. Йому здавалося, ніби хтось ударив його ногою в живіт, змушуючи глибоко вдихнути.

«Ух!»

Він не зміг стримати сліз. Фізичний біль був надто сильним.

Трохи болю – ще можна було б витримати, але це перевищувало всі його очікування.

Бікрос, який спостерігав за цим, не міг не занепокоїтися, побачивши, як Кейл заплакав від болю.

"Наскільки ж боляче має бути цій людині, нашому молодому пану Кейлу Хенітусу, якщо він плаче?"

Він поглянув у бік Ерухабена, намагаючись усіма силами зберегти спокійний вираз обличчя. Адже він відчував, що повинен щось зробити, аби допомогти.

«Еру-»

Однак Бікрос застиг, коли холод охопив усе його тіло, ще до того, як він встиг договорити ім'я стародавнього Дракона.

Це було те саме відчуття, ніби голки впиваються в тіло, яке він відчув, щойно вони прибули до цього сірого озера, схожого на око. Ні, воно відрізнялося від того відчуття, але все одно змушувало все його тіло застигнути.

Це відчуття не було бурхливим.

Насправді воно було спокійним і тихим.

Водночас воно було сповнене смертельного холоду.

Йому здавалося, ніби він стояв сам посеред темної ночі без місяця.

Це було таке відчуття, яке вселяло страх у будь-яку живу істоту, що опинилася в темряві.

Бікрос зробив один, а потім ще один крок назад.

Потім він підвів голову.

Він подивився в бік джерела цього відчуття.

Воно було в його обіймах.

Бікрос побачив, як щось вислизнуло з його рук і піднялося в повітря.

Раон Міру.

Чорний Дракон здіймався все вище в небо, оточений чорною маною.

Від цього сильного, але дивно милого шестирічного Дракона виходило відчуття могутнього й неперевершеного правителя, якого він ніколи раніше не відчував.

«…Він ось-ось прокинеться»

Голос Ерухабена долинув до вух Бікроса.

Стародавній Дракон дивився на молодого Дракона, що плавав у повітрі, і відчував мурашки по шкірі.

Побачивши, як розбилася плита Раона і з нього виривалася мана, він зрозумів, що Раон ще не вивільнив свій атрибут.

Однак справа була не в цьому.

Це відчуття, мабуть, пов'язане з атрибутом Раона.

Що це могло бути?

Що могло означати це холодне, але тихе відчуття?

Стародавній Дракон подивився на зростаючу людину та молодого Дракона, а потім зробив те, що мав зробити. Він створив кілька щитів. Потім він розмістив по одному навколо молодого Дракона, Кейла та Бікроса.

Це був важливий момент.

Це було важливо як для Кейла, так і для Раона. Це був момент, який визначить їхнє майбутнє. Стародавній Дракон хотів, щоб вони змогли повною мірою усвідомити своє майбутнє, тож він активував свою ману, аби підготуватися до будь-яких несподіваних ситуацій.

Тоді Ерухабен доторкнувся до своєї руки, вкритої гусячою шкірою.

Уоооо–

Повітря вібрувало, а холодна, але тиха сила почала заглушати озеро всередині бар'єру. Стародавній Дракон поглянув на Раона, який спричинив це відчуття.

Тоді ж, усередині сну.

Раон перебував на випробувальному майданчику.

Час Раона починав спливати.

Він міг усе чути й усе відчувати.

Він міг це й відчувати.

Раон відчував це, хоч і не міг до нього дотягнутися.

Болісні стогони Кейла. Запах крові Кейла. Слабке, але важке дихання. Раон відчував, що Кейл зараз переживає сильний біль.

Раон згадав, що сказав раніше Кейл.

« Людино, ти врятував би мене знову, якби я знову став таким слабким і потребував твоєї допомоги? »

« Звісно, я б тебе врятував »

Я завжди буду поруч зі своєю людиною, коли він хворий і слабкий.

Раон відчував, як уві сні за ним женеться ця зграя.

Великий Чорний Дракон і підроблені версії людей, яких він любив, гналися за ним.

Вони продовжували переслідувати його, навіть коли він скидав їх зі своїх лап і ухилявся від них.

Однак Раон не звертав на них жодної уваги, просто продовжуючи махати своїми маленькими крилами.

Вуаах–

Чорна мана раптом почала наближатися до крил молодого Дракона.

Раон усвідомив, що знову може користуватися маною. Тоді йому не було чого боятися. Він дуже добре володів магією.

Це було те, що він міг робити добре в будь-який момент.

Чорна мана почала збиратися в його крилах.

Потім вона перетворилася на пару великих крил.

Ці крила, які були більшими навіть за крила 30-метрового Дракона, з'явилися на спині маленького Дракона. Потім вони почали енергійно махати.

Раон кинувся до найвищої точки випробувального майданчика, де не було ані сонця, ані місяця.

Потім він згорнувся.

Раон прямував до реального світу.

Доки йому не виповнилося чотири роки. Саме стільки часу він мусив виживати в тій темній печері без жодного джерела світла.

Він залишав це минуле позаду.

Від чотирьох до шести років.

Він бачив, як навесні розквітали квіти, як взимку падав сніг, красу літа та солодкий аромат осені.

Він також думав про людей, які були поруч із ним протягом усіх цих пір року.

Він бачив людей, які перетворили ті пейзажі, які легко можна було б проігнорувати, на прекрасні спогади.

Тепер Раон міг бачити найвищу точку випробувального майданчика.

Тоді він почав посміхатися.

Він бачив стіну.

Він бачив прозору стіну.

Це місце справді не було реальним.

"Це не той світ, у якому я виріс"

Тоді йому залишалося зробити лише одне.

"Просто зруйнувати цю стіну. Так я зможу вибратися звідси"

Раон скрутився якомога щільніше.

Він згорнувся, так само, як робив це щоразу, коли відчував біль у тій печері.

Він згорнувся, так само, як робив це щоразу, коли лягав на ліжко, щоб спати разом із Кейлом, Он і Хоном.

Він згорнувся, згадуючи всі свої спогади.

Великі крила також згорнулися навколо нього.

Тіло Раона Міру стало схожим на гострий спис або наконечник стріли.

Цей спис люто кинувся на ту прозору стіну.

«Людино, я йду!»

Раон врізався в ту стіну.

Тріск.

Цей дрібний звук був лише початком.

Він продовжував тиснути на стіну, не зупиняючись.

Тріск, тріск.

На прозорій стіні повільно почали з'являтися тріщини.

Ці тріщини з'являлися й у реальному світі.

Ерухабен прокоментував це, ніби затамувавши подих, дивлячись на Раона.

«Його пластина повністю руйнується»

Одна пластина розбивалася, а інша – безперервно збільшувалася. Ерухабен побоювався, що аура Раона може вплинути на Кейла, тому, оглядаючись навколо, створив ще кілька шарів захисних щитів навколо Кейла.

Жоден із них зараз не міг почути голос Ерухабена.

Раон взагалі нічого не чув.

Його маленька голівка, вкрита маною, знову врізалася в стіну.

Тріск, трі-ііск…

Звук став гучнішим.

Раон на мить зупинився й обернувся.

Він побачив, що великий Чорний Дракон і фальшиві люди наблизилися до нього.

Вони знову почали хапати його за лапи.

Цього разу Раон залишив їх у спокої. Самотужки зруйнувати цю стіну було важко.

Молодий Дракон був дитиною, яка навчилася боротися разом з іншими. Саме тому Раон вирішив скористатися іншим методом.

Великий Дракон і фальшиві люди оточили Раона, який стояв нерухомо.

Чорна мана Раона охопила й їх.

Це були фальшиві люди, створені з його майбутнього "я" та людей, з якими він налагодив зв'язки в минулому. Ті, хто хапав його за лапи, насправді допомагали Раону, який тепер мав великі крила з мани.

Стріла, що мала лише наконечник, тепер отримала древко.

Вона змогла знайти рівновагу.

Раон відступив від стіни.

Потім він знову кинувся на стіну з усією силою.

"Я – великий і могутній Раон Міру"

Наконечник стріли, який раніше був лише гострим, тепер був підкріплений міцним древком.

Це дозволило наконечнику стріли, ні, це дозволило Раону врізатися в стіну ще сильніше.

Ось у чому була причина.

Тріск, тріск.

Невелика тріщина продовжувала зазнавати сильних ударів.

Нарешті.

БДУУУМ!

Стіна обвалилася.

Раон почав махати крилами, пролітаючи повз зруйновану стіну. Дракон втік з випробувального майданчика разом зі своїм майбутнім "я" та минулими стосунками.

«Ах»

Бікрос зітхнув.

Холодне й тихе відчуття почало змінюватися.

Стало тепло.

Наче ніч добігала кінця, і тепле ранкове сонце світило на нього. Це тепле відчуття почало огортати втомлене тіло Бікроса.

«Ха-ха-ха-ха, аура змінилася. Це атрибут, який може змінюватися»

Ерухабен не зміг стримати сміху.

Аура, що описувала атрибут, змінилася. Атрибут, який може змінюватися. Що це може бути?

Усе, що може змінюватися, свідчить про те, що може зростати.

"Він, мабуть, здобув щось за стіною"

Стародавній Дракон одразу усвідомив досягнення Раона.

Ерухабен посміхнувся й скасував усі свої магічні заклинання.

Біло-золоті щити навколо озера перетворилися на пил, а потім зникли в небі.

Чорна мана, що з'явилася крізь біло-золотий пил, стала прозорою й відкрила тіло Раона.

Раон повільно спускався серед сяючих частинок біло-золотого пилу.

Він опускався повільно, наче пелюстка квітки, що падає на землю.

Туп.

Потім він повернувся на своє місце.

«О!»

Бікрос у шоці спробував підійти до нього, але вчасно зупинився.

Ху, хуу, хуу.

Він чув спокійне дихання дитини, яке відрізнялося від того, що було, коли вона хворіла.

Молодий Дракон, здавалося, щасливо спав, коли хтось погладив його по голові.

Це був Кейл.

Раон приземлився на траві прямо поруч із Кейлом і притулився до нього. Саме так він засинав щоночі, включаючи ту ніч, коли почалася його перша фаза росту. Це було те місце, куди він повернувся.

Кейл трохи розплющив очі, щоб подивитися на Раона.

Дихати все ще було важко, проте, почувши дитячий голос, він не міг нічого вдіяти.

[« Людино, мені вже краще! Тепер твоя черга одужати! »]

Слова, які Раон сказав йому перед тим, як заснути, досі лунали в його голові.

Кінцівки Кейла все ще тремтіли, і йому було важко дихати.

Його розум був порожнім від болю, що охоплював усе тіло.

Кладь.

Тремтяча рука Кейла опустилася на голову Раона. Рух був дуже різким.

Очі, які з таким трудом вдалося розплющити, дивилися повз Раона на Ерухабена.

Він дивився на Ерухабена з відчаєм. У душі він кричав.

"Ліжко!"

Навіть якщо йому боліло, він волів би терпіти біль, лежачи на зручному ліжку.

Йому не подобалося лежати на цій траві, коли просяк до нитки.

Кейл відчув полегшення, побачивши, як Ерухабен кивнув з серйозним виразом обличчя. Він думав, що його відчайдушне благання дійшло до вух Ерухабена.

Ерухабен почав говорити.

«Гаразд, невдачливий ти виродку. Ти, мабуть, не хочеш залишати Раона в такому стані. Але спершу тобі слід подбати про себе»

Хоча це й не було його бажанням, Кейл просто заплющив очі.

Ерухабен не був неправий.

І йому, і Раону потрібне було ліжко.

Тріск.

Кейл відчув, як його тіло почало підніматися в повітря, щойно Ерухабен клацнув пальцями.

Одночасно Ерухабен створив магічне коло для телепортації. Магічне коло активувалося, щойно Бікрос приєднався до них над ним.

Вгу-у-ум!

Біло-золотий промінь світла злетів у небо, не залишивши нікого біля озера.

* * *

Кілька годин потому.

Шурх, шурх.

На пустирі зі звичайним озером.

Почулися кроки, і біля озера з'явилася людина.

«…Чому його тут немає?»

Людина, що дивилася на звичайну воду, почала хмуритися. Вона клацнула язиком, ніби розчарована.

«Мені треба швидко знайти п'яте»

Людина подивилася на озеро, а потім пішла з розгубленим виразом обличчя.

Водночас Кейл почувався трохи краще, повернувшись до готелю й лігши на ліжко.

"Ці божевільні Стародавні Сили! Це божевільне скляне тіло! Було б набагато краще, якби я просто знепритомнів!"

Він не міг знепритомніти, і його розум був ясним.

Біль при ясному розумі доводив його до божевілля.

Його кінцівки все ще тремтіли, а все тіло боліло через те, що внутрішні органи скручувалися. Кейл ненавидів цю ситуацію, коли не міг контролювати себе.

Раніше він так дратувався, коли, будучи Кім Рок Су, не міг контролювати діяльність свого мозку через перевантаження. Цього разу те, що його фізичне тіло було в такому стані, також дратувало його.

«…Молодий пане-нім»

Він чув голос Рона.

Кейл знову повільно розплющив очі. Він зробив це, щоб Рон знав, що з ним усе гаразд.

Однак, щойно він ледь розплющив очі й поглянув у бік Рона…

«КХУ!»

Він викашляв грудку чорної крові, яка забарвила ліжко в червоний колір.

Кейл перестав намагатися поглянути на Рона й замість цього знову заплющив очі, щоб витримати біль.

«Батьку!»

Бікрос звучав шоковано. Однак Кейл не мав змоги дізнатися, що відбувається, оскільки його очі були заплющені.

У той момент він почув інший звук.

Бі-і-і-і-і-іп– Бі-і-іп–

Це був звук пристрою для відеозв'язку.

Хуууу. Хуууу, хуууу.

Шум пристрою для відеозв'язку був гучним порівняно зі спокійним диханням Раона.

Стародавній Дракон Ерухабен, який тримав пристрій для відеозв'язку, мав стурбований вираз обличчя.

«…Це від Розалін»

"Оу, голова"

Кейл відчув, ніби в нього раптом розболілася голова.

У той момент Кейл почув стриманий голос Суперкаменю, який, здавалося, побоювався, як Кейл відреагує.

[« …Тобі доведеться терпіти біль ще принаймні один день »]

"Це кляте нікчемне тіло!"

Кейл просто хотів знепритомніти.