Розділ 258 — З'їмо (5)

Бі-і-і-і-іп– Бі-і-і-і-іп–

Звук сигналу тривоги пристрою відеозв'язку безперервно заповнював кімнату.

Однак ніхто не міг на це ніяк зреагувати.

Кейл, звісно, не міг цього зробити, навіть якби захотів, тож це доводило його до божевілля.

"Розалін дзвонить лише з однієї з двох причин"

Або з нею зв'язався кронпринц Альберу, або вона перевіряє, як там Кейл, який пішов до Ерухабена з Раоном на руках.

Кейл вважав, що більш імовірним є саме друге.

Його коротка відсутності мала тривати три дні. Поки що минуло лише два дні.

Залишався ще один день і приблизно 20 годин. Той Альберу, якого знав Кейл, не повідомив би Розалін та іншим, хто вирушив виконувати завдання, про стан Кейла так швидко.

Бі-і-і-іп- Бі-і-і-і-іп-

Пристрій відеозв'язку продовжував дзвонити.

Вона не припиняла сигнал.

"Треба сказати їм, щоб вони поки що розібралися з нею"

Кейл ледь зміг розплющити очі, щоб сказати своїй групі, щоб вони розібралися з дзвінком Розалін.

Його зору знадобилося трохи часу, щоб сфокусуватися.

Потім він занепокоївся.

"…Чому Бікрос підтримує Рона?"

Бікрос підтримував свого батька.

Але справа була не в цьому.

"Для чого цей кинджал?"

Це був той самий кинджал, яким Рон вбивав своїх ворогів. Старий тримав той кинджал, грізно дивлячись на Кейла.

Кейл справді злякався.

З іншого боку, Рон бачив зачервонілі очі Кейла, а також сльози в куточках його очей від болю.

Рон не міг стримати сильного гніву, ніби весь світ перевернувся з ніг на голову.

Східний Континент. Це було схоже на ту ніч, коли він втратив дружину, родину та дім. Рону було важко заспокоїтися, дивлячись на цього рудоволосого чоловіка, який кашляв кров'ю й страждав від болю – так само, як і тієї червоної ночі, коли все згоріло вщент.

Саме тому він стискав у руці той предмет, який носив із собою з дитинства, аби заспокоїтися.

Холод кинджала допомагав вгамувати його розпалене тіло.

Клац, клац.

Рон заспокоївся, доторкнувшись до кинджала. Потім він обережно відсунув руку свого сина Бікроса від себе.

Чесно кажучи, Бікрос насправді не підтримував Рона й не тримав його на ногах.

Рон знав, що Бікрос тримав його, аби не дати йому вчинити щось божевільне. Того дня, коли він у минулому втратив усе, він не зміг стримати гнів і спробував помститися своїм ворогам.

Якби він не побачив, як його дружина дивилася на їхнього сина, заплющуючи очі в останню мить…

…Якби він не побачив, як Бікрос поглядав то на дружину, то на нього…

Він би пішов мститися.

Однак Рон вирішив втекти, а не мститися.

Бікрос, мабуть, тримав його, думаючи, що той зробить щось подібне до того дня.

Проте Рон все ж зміг це витримати.

Усе це сталося через Руку.

Його старе тіло все ще було сповнене вогню.

Клац, клац.

Рон відновив розсудливість, продовжуючи торкатися кинджала. Він повільно наближався до свого цуценячого молодого пана, пестячи свій кинджал.

Насправді він був тигром, а не цуценям, але для Рона він все ще залишався покидьком-молодим паном-німом і цуценячим молодим паном-німом.

У нього не було вибору.

Ерухабен сказав їм, що Кейл буде таким, доки його пластина повністю не зростеться.

Рон підійшов до ліжка й опустився на одне коліно, щоб подивитися Кейлу в очі.

Кейл, на обличчі якого все ще відбивався сильний біль, відкрив рота.

Що він збирався сказати?

«Уааакх»

На жаль, єдине, що виривалося з вуст Кейла – це стогін від болю.

Рон почувався жахливо.

Йому здавалося, ніби його серце спорожніло.

Кейл ще більше занепокоївся, побачивши, як Рон почав хмуритися.

"Що відбувається?

Чому він продовжує дивитися на мене з лютим поглядом, торкаючись свого кинджала?

Я щось зробив не так?

Ні, не думаю.

То що ж відбувається?"

Саме ці питання він хотів поставити, однак, побачивши, що єдине слово, яке здатне вирватися з його рота – це "ууґх", він міг прийняти лише одне рішення.

"Просто нічого не робитиму.

Я впевнений, що все владнається.

Я не можу турбуватися про що-небудь інше, коли мені так боляче"

Кейл просто змирився зі своєю поточною ситуацією.

Чи прочитав Рон цю зреченість у його очах? Кейл відчув себе трохи краще, почувши відповідь Рона.

«Будь ласка, не турбуйтеся, молодий пане»

Рон згадав, що сказав йому Кейл перед тим, як піти.

« Так важко »

«… Прошу тебе, як завжди… »

Він надягнув свою звичну доброзичливу посмішку.

«Я про все подбаю, як завжди, тож, будь ласка, відпочиньте, молодий пане»

Кейл почувався краще, почувши це.

Він на мить занепокоївся, що ж може зробити цей старий, але, як і очікувалося, той був на правильному шляху.

Розбиратися з Розалін.

Він міг розслабитися, якщо Рон про це подбає.

Рон буде, як завжди, спокійним і дасть просту, але точну інформацію про те, що відбувається.

Крім того, хоч як би поверхнево це не виглядало, як найстарший у групі, він зможе втішити їх у разі потреби.

Кейл із полегшенням заплющив ледь розплющені очі.

У цьому й була проблема.

«Ерухабене-нім, будь ласка, з'єднайте дзвінок»

«…Мм, гаразд. Я це зроблю, оскільки Кейл, здається, довіряє тобі й доручив це тобі»

"З'єднати дзвінок? Тут? Коли все стікаю кров'ю й відчуваю біль? Тут? Серйозно?"

У голові Кейла панував хаос.

Однак у ту мить, коли він спробував знову розплющити очі…

«Кхуаа!»

Він викашляв ще одну порцію чорної крові.

Мало того…

[Хм? Пане Рон! Давно не бачилися…]

Енергійний голос Розалін раптово замовк.

Річ не в тім, що пристрій для відеозв'язку вимкнули.

Рон бачив, як Розалін, збентежений Чхве Хан і Лок завмерли, ніби світ зупинився. Звісно, він бачив, що за їхніми спинами у палацу злетів дах, але це не мало значення.

«Молодий пане, я на хвилинку вийду»

"Ні, не виходь"

Кейл не міг розплющити очі, тож не бачив, чому Розалін раптом перестала говорити. Саме тому він волів би, щоб Рон залишився тут і продовжував розмову.

Однак Кейл не міг нічого сказати через біль.

Клац.

Він почув, як відчиняються двері.

Щойно Рон відчинив двері й вийшов назовні, він побачив удалині двох кошенят, що згорнулися.

«Здається, нам теж не варто заходити, але сестро, я все одно хочу зайти!»

«…Схоже, нам краще просто залишитися тут. Мабуть, це один із тих моментів»

Хон намагався переконати Он зайти в кімнату, однак Он змусила Хона залишитися поруч із нею, не рухаючись, побачивши вираз обличчя Рона, а також відчувши запах крові, що промайнув повз її ніс.

Рон погладив Он по голові й зачинив двері.

Потім він хвилину мовчки дивився на зачинені двері.

[Пане Рон, щойно, умм, що я щойно побачила? Вибачте? Це точно був молодий пан Кейл. Ало, пане Рон?]

Він чув тремтячий голос Розалін.

Рон тримав у руці пристрій для відеозв'язку, прямуючи до найвіддаленішої кімнати в кутку другого поверху.

[Д- дідусю!]

Він також чув переляканий голос Лока.

Рон не відповів йому, увійшовши до тієї кутової кімнати.

Клац, клац.

Як тільки двері зачинилися й він залишився наодинці… Той, хто досі нічого не говорив, почав говорити.

[…Що сталося?]

Це був Чхве Хан.

Рон спостерігав за Чхве Ханом через пристрій для відеозв'язку.

Він згадав, як цей негідник вперше пішов за молодим паном-німом і прийшов до родини Хенітус. Тоді його син і Чхве Хан націлили зброю один на одного на кухні.

Цей шибеник поводився шанобливо перед Кейлом, однак, щойно Кейл зник, наказавши їм показати йому околиці маєтку, він почав поводитися як справжній дурень.

« Веди нас »

Цей хуліган, який був таким неформальним із кимось набагато старшим за себе, пішов із ними, щоб битися проти Руки та русалок після того, як Рон втратив руку, і останнім часом ставився до нього з повагою.

Чхве Хан і Рон зустрілися поглядами.

[Будь ласка, розкажіть мені все, нічого не приховуючи]

«Стулись»

Розалін і Лок здригнулися. Вони ніколи раніше не бачили такого Рона. Навіть попри те, що він був найманим вбивцею, до них він завжди ставився привітно й лагідно.

Однак Чхве Хан, Рон і Бікрос більше звикли до такого Рона.

[Я не хочу. Будь ласка, розкажіть мені]

Розалін і Лок поглядали то на злісний вираз обличчя Рона, то на Чхве Хана, який без вагань відповідав йому, а потім вирішили замовкнути, побачивши, що Рон почав сміятися.

У цю мить Рон заговорив.

«Ти завжди такий нетерплячий»

Чхве Хан також надзвичайно швидко витягнув свій меч у той день, коли вони зустрілися.

[Будь ласка, скажіть мені…]

«Стулися. Я скажу тобі те, що захочу»

Чхве Хан замовк, побачивши розлючений вираз Рона.

Він розумів, що Рон не сердиться на нього. Цей хитрий і холодний вбивця, який водночас був старим чоловіком, що цінував свої стосунки, не сердився легко.

«Стули пельку та слухай»

Чхве Хан вирішив мовчати й слухати.

Кейл мав рацію, довіривши це Рону. Рон був єдиним, хто міг поводитися з Чхве Ханом – майстром меча та сильною особистістю – так само невимушено, як це робив Кейл. Ні, Рон був єдиним, хто міг поводитися з Чхве Ханом так, як йому заманеться.

«Це стосується Стародавньої Сили молодого пана-німа»

Рон повернувся до ролі слуги й спокійно почав говорити.

[Ах]

Розалін випустила здивований подих, ніби вже зрозуміла, що відбувається. Вона почала хмуритися.

[Що відбувається? Чому ви всі просто стоїте, після того як зруйнували палац? Хтось помер? Чому ви всі так виглядаєте?]

Косатка Арчі, який раптово з'явився й струшував з рук пил від стін, замовк й відійшов в куток, побачивши три пари очей, що грізно дивилися на нього.

[Е-е… Мм, гаразд. Я замовкну]

Як тільки запанувала тиша, Рон знову почав говорити.

По мірі того, як Рон продовжував свою розповідь, вирази обличчях групи ставали дедалі похмурішими. Навіть косатка Арчі дивився в небо, щоб стримати сльози, поки Рон спокійно пояснював ситуацію.

Кейл не розумів, про що говорив Рон, і почав розслаблятися.

Він починав звикати до болю.

«Кхак»

"Та в пизду цю хрінь!"

Він зовсім не звикав до цього.

Кейл просто здався і спробував розслабити тіло.

«Відпочинь трохи. Бікрос, ходімо»

«А нам не треба бути поруч із ним?»

«Тут є Раон. Він навіть кращий за мене і зможе розібратися зі станом Кейла»

«…Розумію»

Усі вийшли з кімнати, і тиша заповнила порожнечу.

Кейл пітнів і важко дихав через біль, який здавався таким, ніби все його тіло розривалося на шматки, а потім знову складалося.

Саме в той момент–

«Людино»

Кейл почув голос Раона.

Схоже, той прокинувся після того, як усі пішли. Кейл відчував, як кругла передня лапа Раона витирає кров з його рота.

«Людино, тобі ще боляче?»

Кругла голова, яка залишилася такою самою після першої фази росту, потерлася об бік Кейла.

«Я скажу тобі першому, слабка людино»

Молодий Дракон підповз до вуха Кейла й тихо прошепотів.

«Ти знаєш, який у мене атрибут?»

Раон хотів розповісти про це Кейлу першим, перш ніж розповісти комусь іншому.

Він хотів розповісти Кейлу про те, чого досяг.

Раон прошепотів Кейлу.

«Сьогодення»

Саме це усвідомив Раон.

«Мій атрибут – сьогодення»

Окрім природних атрибутів, Дракони могли мати також унікальні або абстрактні атрибути.

Атрибут Раона був абстрактним, але його можна було дуже легко відчути.

Раон згорнувся поруч із Кейлом. Як і сказав Ерухабен, зараз він нічого не міг вдіяти. Це було болісно й прикро, але Раон просто ліг поруч із Кейлом на його місце й продовжив говорити.

«Саме тут і зараз – ось мій атрибут»

Він зміг повернутися до реального світу й бути присутнім саме тут.

Це було найважливішим для Раона, тож саме це й стало його атрибутом.

Торк.

Раон потер голову об тремтячу руку, яка намагалася погладити його.

Зараз справді найкраще було просто бути живим.

Він був щасливий, що він, як і всі інші, був живий.

Раон притулився прямо до Кейла, щоб той відчував його тепло, поки продовжував терпіти біль.

* * *

Наступного дня.

Клац.

Двері відчинилися.

Бікрос увійшов до спальні з мокрою серветкою замість батька. Тоді він занепокоївся.

Шюх.

Серветка в його руці впала на підлогу.

«Б- Бікросе-»

«…Молодий пане-нім?»

Кейл підвівся.

Однак щось було дивно.

Бікрос був шокований, спостерігаючи, як Кейл ледь підводиться, щоб підійти до нього, після чого кинувся на допомогу, щоб підтримати Кейла.

Тремтячими пальцями Кейл вхопився за рукави Бікроса.

«Молодий пане-нім, що сталося?! Мені покликати Ерухабена-німа?»

«Б- Бікросе…»

Голос Кейла був слабким і тремтів.

Обличчя Бікроса повільно блідло, коли він почув слабкий голос Кейла й побачив холодний вираз на його обличчі.

Проте в цю мить–

«Хе-хе»

Хтось сміявся.

Почувши сміх, Бікрос обернувся. Раон хихикав і терся головою об бік Кейла.

У цю мить він почув голос Кейла.

Він був слабким, наче прозора скляна кулька.

«…М'ясо»

«Перепрошую?»

«…Яловичина, свинина, курка…»

Вираз обличчя Бікроса повільно змінився.

Кейл міцно вхопився за рукави Бікроса й промовив з відчайдушним поглядом.

«Я голодний»

Бікрос спокійно запитав.

«Вам не боляче?»

«Так. Я голодний»

«…Схоже, з вами справді все гаразд»

Кейлу зовсім не було боляче. Він відчував, що його тіло стало кращим, ніж раніше.

Однак він все ще був голодний.

[« Твоя плита знову зрослася. Ти молодець. Давай більше не будемо піддавати себе такому болю »]

Це був голос Суперкаменю.

[« Це я, вогняна блискавка! Час піти розкидати трохи грошей! »]

Вогняна блискавка радісно вигукувала.

Кейл повністю проігнорував їх обох.

Натомість він схопився за живіт, який страшенно бурчав від голоду. Раон виглядав стурбованим, коли дістав яблучний пиріг зі свого просторового виміру, оглянув його стан, відсунув у куток і звернувся до Бікроса.

«Я теж голодний! Дякую, що ніс мене, Бікрос!»

«Це голос нашого наймолодшого!»

«Вони обоє кращі! Я теж голодний!»

Он і Хон, які блукали біля дверей спальні, кинулися всередину, почувши голоси Раона та Кейла. Кімната почала наповнюватися енергією, коли діти, яким у середньому було дев'ять років, почали розмовляти.

Навіть холодний Бікрос ледь посміхнувся.

Проте–

«А, молодий пане»

Бікрос згадав, що йому потрібно сказати, тепер, коли Кейл уже не відчував болю.

Це була інформація, яку Рон почув учора від Розалін. Вона була терміновою, проте він досі нічого не казав через стан Кейла.

«Ми отримали інформацію, що Імперія готується відвоювати Замок Мейпл, який вона раніше втратила»

"Хм?"

Кейл блимнув.

"Хто що зробить?"

«…Імперія збирається напасти на Королівство Віппер?»

«Офіційно вони заявляють, що збираються лише відвоювати Замок Мейпл»

"Хіба це не одне й те саме?"

Вираз обличчя Кейла став дивним.

"Імперія Могору збирається зараз же кинути виклик Королівству Віппер Тунки?

Імперський принц Адін і Тунка збираються битися?

Нарешті настав час завдати Імперії удару в спину?"

Кейл стримав посмикування куточків губ, а потім ще раз моргнув.

«…Стейк із яловичини»

Спочатку йому треба було наповнити шлунок.

З порожнім шлунком він нічого не міг зробити.

[Примітка: щось багацько лайки в останніх розділах =P]