Розділ 260 — Розірвіть (1)

Сторона Королівства Брек на кордоні Ущелини Смерті.

Усередині тихого й темного намету.

Єдине місце, де було світло – це поверхня столу в одному з кутків намету.

Тук. Тук. Тук.

Пальці, що стукали по столу, нарешті спинились.

Потім цей палець легенько торкнувся щоки людини, очі якої були червоними від втоми.

Це був кронпринц Королівства Роан, Альберу Кросман.

Він не перебував у палаці Королівства Роан, але й досі не міг заснути в Ущелині Смерті Королівства Брек.

« Ваша Високосте, чи знали Ви про ситуацію з молодим паном Кейлом? »

Годину тому. Розалін говорила холодно, коли він відповів на її дзвінок. Однак всередині вона теж не була холодною.

Кронпринц Альберу знав, що так і є, тому й не гнівався.

« Я знав про це, пані Розалін »

«… Розумію »

Розалін не поставила наївного питання, чому він їй про це не сказав.

Вона була достатньо розумною, щоб зрозуміти, чому Альберу вирішив тримати це в таємниці. Під час війни захворіти може будь-хто.

« Однак, схоже, Його Високість не знає про все »

« Є ще щось, пані Розалін? »

« Не слід було питати »

Альберу не слід було ставити Розалін це запитання.

Розалін відповіла на запитання Альберу. Вона розповіла про те, що бачила, а також про все, що їй розповів Рон.

Загальне благо було важливим, але жертвувати собою було неправильно.

Альберу не міг стриматися від грубої лайки, бо саме такі думки спадали йому на думку.

«Божевільний виродок»

«Ви про мене?»

"Хм?"

Це був знайомий голос.

Плюх.

Вхідна завіса розкинулася.

Була пізня ніч.

Кейл Хенітус стояв біля входу в намет із самовпевненим виразом обличчя.

"Чому цей виродок зараз тут?"

Альберу не зміг приховати свого здивування, коли питав.

«Чому ти прийшов сюди?»

Кейл був шокований різким тоном Альберу.

"Чому я тут?"

«Я прийшов, щоб знищити Імперію»

Всміх.

Альберу встав і взяв пляшку вина, яку йому приніс підлеглий, щоб він міг добре виспатися.

Альберу виглядав досвідченим, коли брав пляшку вина. Він зміг витягнути корок одним невимушеним рухом.

«Що це?»

«Ти не збираєшся приховувати свою силу?»

«Я роблю те, що хочу»

«Майбутнє сонце нашого Королівства Роан справді гідне поваги»

Кейл посміхнувся дещо пафосно, а потім невимушено сів на диван. Потім він взяв келих для вина.

«Я повернувся»

"Я знав, що цей хлопець мені не подобається"

Альберу нахмурився й сів на іншому боці дивана.

«Ти, клятий виродок»

Вш-ш-ш.

Келих наповнили вином.

«Гей, виродку, ти єдиний аристократ, якому наливає вино сам наслідний принц»

«Це честь, сонце нашого Королівства»

«Скільки ж олій ти вилив собі на язик?»

Кейл виглядав здивованим.

«Не так багато, як ви, Ваша Високосте»

На обличчі кронпринца також з'явився подібний вираз. Саме в цю мить.

Разом із вином принесли кошик із фруктами.

Пум, пум.

Деякі фрукти з кошика піднялися в повітря, а потім зникли, видавши тихі звуки.

Хрум, хрум.

Він чув, як хтось їв фрукти в повітрі.

Альберу відвернувся від Кейла й подивився в бік звуків хрумкоту. Потім він почав говорити.

«Для мене честь познайомитися з вами, Драконе-нім!»

Шш-ш-ш-ш-

Раон зняв чари.

Шестирічний Дракон із фруктом у передній лапі та соком навколо рота помахав однією лапою.

«Приємно познайомитися, наслідний принце! Я – великий і могутній Раон Міру!»

«Так, пане, так, пане. Ви великі та могутні»

Кейл здригнувся.

Забудьте про те, що він на чверть темний ельф – Кейл не міг повірити, наскільки вправним був Альберу, вітаючись із Драконом.

«Маленький наслідний принце, ти не шокований?»

Раон, здавалося, теж був шокований, коли поставив Альберу це запитання, проте Альберу лише посміхнувся, вказавши на Кейла.

«Цей хлоп шокує ще більше»

Кейл почав хмуритися, побачивши, що Альберу вказує на нього. Раон, навпаки, кивнув.

«Ось чому ти – кронпринц. Ти трохи розумний»

«Дякую за перебільшений комплімент, великий і могутній Драконе-нім Раоне Міру»

«Ні, ти справді розумний!»

«Дуже дякую. Схоже, ви ввібрали в себе всі знання ночі»

Від компліменту Альберу у Раона затремтіли губи, а крила затріпотіли.

У цю мить Кейл зустрівся поглядом з Альберу.

"Цього достатньо?"

Саме це, здавалося, говорив погляд Альберу.

"У нього, як завжди, такий гострий язик"

Йому, здавалося, навіть не становило труднощів похвалити Дракона.

Це змусило Кейла відчути, що Альберу – справді та особистість, з якою він може добре порозумітися.

Кейл кивнув зі стриманим виразом обличчя. Потім він простягнув долоню.

Не було потреби нічого говорити. Альберу взяв верхню папку зі столу й передав її Кейлу.

Кейл розгорнув папку, коли Альберу почав говорити.

«Схоже, наслідний принц Валентіно був дуже голодний»

Кейл на мить затримався, перш ніж почати читати першу сторінку, згадуючи про кронпринца Королівства Каро, Валентіно.

Це був гуманний принц, який славився як близький друг імперського принца Імперії Могору, Адіна.

Він згадав про їхню спільну трапезу.

« Коли ти голодний, ти можеш їсти що завгодно. Ти також стаєш зневіреним. Командире Кейле, я хотів би поговорити наодинці з наслідним принцом Альберу »

« Звісно. Він наповнить ваш порожній шлунок, Ваша Високосте »

Королівство Каро та принц Валентіно усвідомили, що їх обдурили, дізнавшись, що Непохитний Альянс та Імперія уклали союз. Він не міг приховати свого гніву з цього приводу.

«Ваша Високосте, як Королівство Каро дізналося, що Імперія мала на меті Королівство Віппер?»

«Імперія дуже легковажно ставилася до Королівства Каро»

Наслідний принц Альберу зробив ковток вина, перш ніж продовжити.

«Хтось із боку Королівства Каро виявив, що їхні церкви, прихильні до Світла, спілкувалися з представниками Імперії»

Королівство Каро з люттю скреготіло зубами на церкви, які не тільки не допомогли, а й хотіли втекти під час битви за Замок Леона.

Однак публічно вони не показували своїх іклів.

Насправді кронпринц Валентіно вдавав, ніби намагається знову налагодити з ними стосунки заради відновлювальних робіт після битви, таємно стежачи за церквами.

Завдяки цьому Королівство Каро змогло виявити кілька церков, які контактували з Імперією.

Почувши цю інформацію, Кейл замислився.

«Єдина причина, через яку Імперії потрібно зв'язуватися з церквами – це зібрати священників із здібностями до зцілення»

«Правильно. Ці священники зі здібностями до зцілення – найважливіший ресурс під час війни»

Кейл зрозумів, чому Імперія та церкви могли б піти на таке.

Він був упевнений, що Церква Бога Сонця, найбільша з церков, пов'язаних зі світлом, неодмінно співпрацюватиме з Імперією.

Навіть якщо Церква Бога Сонця чинила жахливі речі на території Імперії, у ній все одно залишалося багато вірян.

Єпископ Церкви Бога Сонця Королівства Каро, ймовірно, також хотів взяти під контроль цю територію. Це був його шлях до того, щоб стати папою.

Наскільки ж розлюченим мало бути Королівство Каро, дізнавшись про все це?

Ці негідники творили що завгодно прямо у них під носом.

Кейл зрозумів, чому принц Валентіно був таким розлюченим. Однак кронпринц Альберу ще не закінчив свою розповідь.

«Крім того, Імперія звернулася до Королівства Каро»

«Щоб об'єднатися»

«Саме так»

«Ха»

Кейл був приголомшений.

«…Наслідний принц Валентіно, мабуть, скрегоче зубами»

«Вони не просто зневажали Королівство Каро, а й вважали його мешканців ідіотами»

Імперія Могору допомагала Непохитному Альянсу, навіть коли відправляла солдатів на допомогу Королівству Каро.

Ця держава прагнула вразити серцевину церков, вербуючи священників зі здібностями до зцілення та просячи Королівство Каро укласти союз.

«Імперія Могору, як кажуть, заявила, що хоче використати цей хаос, аби зміцнити свою владу разом зі своїми близькими друзями – Королівством Каро. Вони хотіли зробити це разом»

«Охо»

Кейл поділився своїми щирими враженнями.

«Абсолютне сміття»

«Ну, війна й політика завжди такі»

«Мабуть, це правда»

Наслідний принц вважав це трохи дивним, спостерігаючи, як Кейл киває з видом здивування.

Це було тому, що Кейл здавався дещо наївним, коли шокувався й обурювався через щось подібне.

"Мабуть, йому все-таки лише двадцять років"

Саме в той момент, коли він подумав про це, він побачив, як Кейл почав посміхатися.

«Будь ласка, скажіть Королівству Каро, щоб воно приєдналося до Імперії»

Альберу поглянув на Кейла.

«Імперія, мабуть, хоче бути схожою на Королівство Паерун у Непохитному Альянсі, однак чи не слід нам зробити так, щоб Королівство Каро замість нього виконувало роль Королівства Паерун?»

Королівство Паерун зрадило Непохитний Альянс.

Імперія теж зрештою зрадить Королівство Каро. Однак вони зроблять так, щоб натомість саме Королівство Каро зрадило їх.

«…Мабуть, я помилявся»

«Гм? У вас був інший план?»

«Ні»

"Я був дурнем, думаючи, що ти невинний"

Куточки губ Альберу почали підійматися, як і у Кейла. У нього була та сама думка.

«Я вже сказав їм це зробити»

"Як і очікувалося"

Кейл почав аплодувати. Раон перестав їсти фрукти й теж почав аплодувати.

«Наслідний принц Валентіно погодився на цю пропозицію»

«О, Ваша Високосте, як і очікувалося, сонце нашого королівства завжди робить великі справи»

Альберу зовсім не сподобалося, що людина й Дракон аплодували. Йому здавалося, ніби вони аплодують, щоб він працював ще старанніше.

Саме тому він підняв руку, аби змусити їх припинити аплодувати, перш ніж продовжити свою промову.

«Досить висмок-»

«Давайте зменшимо територію Імперії»

Альберу подивився Кейлу прямо в очі.

«Хіба це не було вашим планом, Ваша Високосте?»

Кейл знав про здібності Альберу, оскільки той викрав магів, які переховувалися від Королівства Віппер під час громадянської війни.

Непохитному Альянсу було важко відібрати території у Королівства Роан через Ліс Темряви та Ущелину Смерті.

Однак Імперія не мала таких перешкод.

Альберу знав, що у Кейла були Котячий Лицар сер Рекс, алхімік та близнюки Бога Сонця.

Хіба хтось на його місці пропустив би таку нагоду?

Ймовірно, він саме на це й розраховував.

Навіть якщо він дбав про загальне благо та мир, у його жилах текла кров правителя.

"Тоді краще, щоб я, у кого всі ці козирі на руках, сказав це першим"

Для Кейла було вигідно, щоб Королівство Роан стало сильнішим. Це зменшило б кількість проблем, про які йому та його людям доведеться турбуватися в майбутньому.

Швидке закінчення війни та відновлення миру в королівстві було б корисним і для стражденного народу Західного Континенту.

Кейл хотів зробити це з розмахом, якщо вже доводилося щось робити, сподіваючись, що кінець його двадцятих років стане початком його безтурботного життя.

Він все ще не зрікся мрії про таке безтурботне життя.

Кейл ще раз підтвердив свою мету, перш ніж зробити ковток вина. Альберу потер підборіддя, неквапливо додавши:

«Гадаю, у мене заболить живіт, якщо я з'їм усе це»

У нього заболить живіт, якщо він з'їсть всю Імперію.

Йому також доведеться бути обережним щодо інших королівств у союзі. Крім того, він не міг просто так, за примхою, збільшувати силу союзних королівств.

Те, чого насправді прагнув наслідний принц Альберу – це мир.

"Саме так"

«Саме стільки, щоб не заболів живіт?»

Він планував забрати лише невелику частину Імперії.

«Якщо все піде за нашим, ні, за твоїм планом, в Імперії з'явиться новий правитель»

Нинішньої королівської родини більше не буде.

Це був єдиний спосіб змінити коріння та позбутися насіння війни на континенті.

Альберу прагнув цього миру, проте таємно він бажав ще чогось. Звісно, це було те, про що, як він був цілком упевнений, Кейл знав.

«Молодий пане Кейле, ми не знаємо, чи стане той новий правитель королем чи імператором»

«Так, пане. Ми також не знаємо, чи Імперія Могору залишиться імперією, чи перетвориться на королівство»

«Ми також не знаємо, чим у підсумку стане Королівство Роан»

Альберу підняв свій келих з вином у бік Кейла, який стукнув своїм келихом об його.

Дзень!

Новий план Кейла й Альберу щодо Королівства Роан розпочався з чіткого звуку дзенькоту келихів.

Кейл зробив великий ковток вина, щоб відсвяткувати це.

Дзень!

Порожній келих поставили назад на стіл.

Принц побачив, що Кейл починає вставати.

«У тебе ще є справи?»

«Так, пане»

«Іди»

Кейл тихо вийшов із намету, побачивши, що Альберу без жалю проганяє його.

Раон став невидимим і пішов за ним.

Кейл прямував до свого намету.

Ерухабен мав би бути там саме зараз.

Йому було куди піти разом зі стародавнім Драконом, який чекав на нього.

Кре-е-ек–

Усередині штучної підземної печери. Смолоскип освітлював темну печеру.

Кейл йшов печерою, а Вітіра вказувала йому шлях.

«Він перебуває у найглибшій камері цієї підземної печери»

Вітіра вела їх, оглядаючись навколо.

Стародавній Дракон Ерухабен, Раон і, нарешті, Кейл.

Утрьох вони йшли підземною печерою, створеною військами Королівства Брек.

Усі троє мовчали.

Однак вони були спокійні.

Вітіра не надавала цьому особливого значення. Натомість, щойно вони дісталися камери в кінці печери, вона відійшла.

«Він тут»

Дзень.

Вітіра бачила, як магічний замок легко зламали.

Раону не знадобилося багато часу, щоб зламати замок своєю чорною маною.

"Він виріс"

Вітіра відчувала, як Раон виріс, але вирішила промовчати.

Хтось пройшов повз неї й увійшов до камери.

Першим увійшов Кейл.

Він побачив когось, хто лежав на підлозі, наче труп, а його тіло злегка тремтіло.

Йому закрили очі та рот, а також він був прив'язаний.

Це був напівкровний дракон, вкритий лускою, який не виглядав ані як людина, ані як Дракон.

Кейл сів поруч із напівдраконом. Раон стояв прямо поруч із ним. Кейл відчував, що Раон насторожений, проте нічого не сказав, перш ніж зняти пристрій, що закривав очі й рот напівкровного дракона.

Один тиждень.

Кейл дав напівдракону тиждень, щоб той вирішив: померти зараз чи прожити ще шість місяців. Кейл прийшов знайти напівдракона ще до закінчення цього тижня.

Чорні очі напівкровного дракона зосередилися на Кейлі.

Саме в цю мить.

«…Ти – людина»

Голос пролунав з-за меж камери.

Це була та персона, яка не увійшла до камери.

Голос стародавнього дракона Ерухабена долинув до вух Кейла.

У голосі Ерухабена відчувалася суміш гніву та скорботи.

«Ти з'їв серце дракона»

Напівкровний дракон чув голос Ерухабена, проте не міг відірвати погляду від Кейла.

У тих очах не було ані співчуття, ані гніву. На напівкровного дракона дивився безпристрасний погляд і вираз обличчя. Холодні червонувато-коричневі очі задали напівкровному дракону питання.

«Хто ти?»

Напівкровний дракон, який до цього часу страждав від болю, спочатку не міг нормально говорити, бо в нього пересохло в роті. Проте куточки його рота повільно почали підійматися вгору.

«Ти чув про таке слово, як "химера"?»

Це була істота, складена з частин кількох інших істот.

Наприклад, істота з головою лева та ногами коня. Цей термін використовували для позначення мутантної істоти.

Химера.

Напівкровний дракон дивився на повністю людину та двох повністю драконів, продовжуючи говорити.

«Я – створений людьми монстр»