Розділ 261 — Розірвіть (2)
Розділ 261 — Розірвіть (2)
Химера. Створене людиною чудовисько.
Стародавній Дракон застогнав, почувши це слово.
"Це щось, що суперечить законам природи"
Це було не те саме, що мутант чи якийсь різновид.
Обидва ці явища виникали природним шляхом, тоді як химера не була схожа на них.
«Дев'ятсот років тому…»
Стародавній Дракон ледь не затамував подих, коли напівкровний Дракон продовжував говорити.
Він очікував, що напівкровний Дракон завершив свою другу фазу росту, однак прожити 900 років – це майже повний термін життя Дракона.
Як це було можливо?
Ерухабен мовчав, чекаючи, поки напівкровний дракон продовжить.
Напівкровний дракон кілька разів глибоко вдихнув, а потім повільно повів їх у подорож у минуле.
«Мені сказали, що я – єдина дитина, яка вижила. Та людина сказала мені називати його "батьком". Оскільки він сказав, що я – єдина дитина, яка вижила, то він не був моїм справжнім батьком. Ах, тобі, мабуть, цікаво, хто мій батько»
Напівкровний дракон бачив, як молодий дракон спостерігав за ним прямо з-за спини Кейла.
Темно-сині зіниці випромінювали обережність, смуток, а також багато інших емоцій. Напівкровний дракон подумав, що це були дуже невинні емоції.
"Він молодий. Той дракон справді молодий"
Цей факт змусив напівкровного дракона зітхнути, і він продовжив розповідати.
«Мій батько – це "Біла Зірка". Лідер Руки»
Раон здригнувся, а стародавній Дракон застогнав. Навіть Вітіра, яка стояла за межами камери, не могла стримати здивованого вигуку.
Однак напівкровний дракон знову почав сміятися, побачивши погляд Кейла.
Кейл, здавалося, пильно його вивчав.
Його нерухомий, зосереджений погляд холодно намагався визначити, чи бреше він, чи каже правду.
"Страшний виродок"
Напівкровний дракон не стримав сміху, коли запитав:
«Хіба ти не хочеш спіймати цю людину?»
Лідера Руки. Білу Зірку.
Персона, яка тримала напівкровного дракона в тій печері.
«Шкода. Навіть я бачив його лише в масці. Ну, прикриті були лише очі, тож я бачив його рот»
Напівкровний Дракон бачив лише рот людини, яка сміялася, коли біла корона пожирала його кров.
Він досі чув той сміх щоразу, коли засинав. Це був єдиний звук, який він чув, перебуваючи в тій темній печері.
Напівкровний Дракон відігнав цю згадку, дивлячись на Кейла. Він почув голос Кейла в ту мить, коли їхні погляди зустрілися.
Кейл помітив щось дивне у словах напівкрові дракона.
«Біла Зірка – людина?»
Напівкровний дракон сказав: "та людина".
Напівкровний дракон почав посміхатися.
«Хіба це не дивно?»
Мм.
Ерухабен провів рукою по обличчю.
Усі напружено чекали, поки напівкровний дракон продовжить. Чутно було лише його слабкий голос.
«"Біла Зірка" – людина. Однак він живе вже 900 років. Від нього навіть не відчувається запах смерті. Що ти про це думаєш?»
«Від нього не відчувається запах смерті?» – втрутився в розмову Ерухабен.
Напівкровний Дракон подивився в очі стародавньому Дракону.
«Так, Ерухабене. Я впевнений, що ти вже зрозумів моє становище. Я лише напівкровний, але в мені все ж тече трохи Драконячої крові. Дракони чутливі до запахів природи та смерті. Саме тому вони здатні одразу відчути мертву ману, але я не зміг відчути навіть найменшого натяку на запах смерті в ньому»
Вираз обличчя Ерухабена застиг.
«…Ти знаєш, хто я?»
«Саме та людина віддала наказ знищити твій дім, і саме я доставив це повідомлення»
«Ах»
У камері пролунав здивований вигук Вітіри.
Шматочки головоломки по одному складалися в цілу картину. Однак головне питання все ще залишалося відкритим.
Розум Кейла перетворювався на заплутану плутанину.
"Щось тут дивно.
Біла Зірка, лідер Руки. Хто ця особа?
Як людина може прожити 900 років?
До того ж, той виродок із половиною драконячої крові сказав, що не відчув від нього запаху смерті.
Хіба це взагалі можливо?"
«А ти що думаєш?»
Кейл знову подивився в очі напівкровного.
«Хіба ця людина не огидна? Ти не хочеш його вбити?»
Ця людина. Людина, яка наказала йому називати себе батьком.
«Я саме так і відчуваю»
Напівкровний дракон хотів вбити цю людину. Ні, він і досі хоче вбити цю людину. Якби міг, то зробив би це прямо зараз.
У зіницях напівдракона відбивалися гнів і смуток від втрати сили.
«Мій перший спогад – це та печера. Коли я розплющив очі й побачив ту людину, ось що вона мені сказала»
Приблизно 900 років тому. Він досі відчував холод тих печерних стін. Голос, ще холодніший за ті стіни, був його першим спогадом.
«"Я вклав серце Дракона в твоє тіло"»
Кейл згадав слова Ерухабена, щойно побачив напівкровного дракона.
« Він з'їв серце дракона »
"Чи означало це, що в ньому було серце Дракона?"
Кейл повернувся до Ерухабена, який хмурився, не в змозі приховати свій шок. Ця реакція не дала йому відповіді. Проте Кейл отримав її, коли напівкровний дракон продовжив говорити.
«Після того я час від часу їв серце Дракона»
"…Чи є різниця між тим, щоб з'їсти серце Дракона, і тим, щоб його вклали всередину нього?"
Кейл замовк, дивлячись на напівкровного дракона.
"Скільки ж життів було забрано, щоб утримати цього виродка при житті?"
Однак він не міг так просто висловити свої думки вголос. Повіки напівкровного дракона злегка тремтіли. Він згадував своє минуле.
900 років тому. Це був надзвичайно довгий проміжок часу.
«Ти знаєш, чому в мене чорне волосся й чорні очі?»
Лише один Дракон у кожному поколінні має певний колір.
«Це тому, що все перемішалося»
Коли всі кольори змішуються, залишається лише темрява.
«Кольори почали змішуватися, коли я їв серця різних драконів»
У його серці змішалося серце Дракона. Це серце влилося в його серце, наче татуювання, а потім почало захоплювати його тіло щоразу, коли він з'їдав серце іншого Дракона.
Аж одного дня його очі, волосся та луска стали чорними.
Напівкровний дракон вважав, що цей колір добре пасував до його становища.
«Здавалося, та людина хотіла, щоб я завершив свою третю фазу зростання»
Він хотів перетворити напівдракона на повноцінного дракона.
Напівдракон не знав, чому.
«Однак досягти другої фази зростання за 900 років було моєю межею, бо я був створеною істотою. Я з'їв загалом чотири серця Драконів, поки не досяг другої фази зростання. Якщо врахувати серце того першого Дракона, що було в моєму серці, мене створили з життів п'яти Драконів»
«…Неймовірно»
Ерухабен не міг не поділитися своїми враженнями.
"Він вбив п'ять драконів?
А якщо врахувати стародавнього Дракона Східного Континенту, Олієнну, то їх шість"
Щонайменше шість Драконів.
Зробити таке було нелегко.
Ні, це було майже неможливо.
Йому довелося б битися з ними поодинці, адже Дракони живуть самотньо, проте вони не слабкі. Дракони сильні, навіть якщо вони самотні.
Але людина змогла вбити стільки Драконів?
"…Він не людина"
Стародавній Дракон, який провів у цьому світі 1 000 років, на відміну від напівдракона, що більшу частину свого життя провів у печері, дійшов висновку, ґрунтуючись на своєму досвіді.
Той виродок, що вбив Драконів, не був людиною.
«Ерухабене»
Напівкровний Дракон поглянув на Ерухабена й почав сміятися.
Він теж не вірив у те, що зробив лідер Руки, його батько. Він не вірив у це навіть тоді, коли їв серця, які йому приносили.
Однак, вийшовши у світ, він зміг це збагнути.
«Дракони – це істоти, що живуть на самоті. Вони егоїстичні й запальні. Ось чому ніхто не знає, коли вони помирають»
Дракон ізолює себе. Деякі з найсуворіших випадків навіть не створюють сім'ї. Вони не хотіли створювати тягар, який заважав би їхньому розвитку.
У цьому полягала їхня слабкість.
Ніхто не знав, коли вони помирали.
Не було нікого, хто б за ними плакав.
Не було нікого, хто б прийшов їх врятувати.
«Ти знаєш, чому ми врешті-решт обрали саме тебе?»
Ерухабен міг прочитати емоцію, що промайнула в очах напівкровного дракона.
Це був погляд заздрості. Цей напівкровний дракон заздрив стародавньому Дракону.
«Ерухабене, ти менш егоїстичний. На відміну від інших Драконів, у тебе було багато Драконів, з якими ти підтримував зв'язок. Ти також допомагав їм»
Саме тому Рука не торкнулася Ерухабена, який був старшим за стародавнього Дракона Східного континенту, Олієнну. Навколо нього було багато живих істот.
Рука не знала, чому так сталося.
Однак Ерухабен почав хмуритися, коли зрозумів причину.
Можливо, це було через те, що він мав цей атрибут "пилу" чи "порошку", але він дорожив тими істотами, які були нікчемними й слабшими за нього. Він не знав, чому його тягнуло до них.
Він захищав молодих Драконів під час їхніх перших фаз зростання, Світове Дерево, ельфів і навіть врятував життя деяким ельфам.
Ерухабен жив самотньо, але не вирішив ізолювати себе від світу.
«Ось чому ти в підсумку став останнім»
Стародавній Дракон заплющив очі й запитав, щойно напівкровний дракон закінчив говорити.
«Моє серце теж мало належати тобі?»
Напівкровний дракон похитав головою у відповідь на запитання стародавнього Дракона. Він поглянув на молодого Дракона, який грізно дивився на нього, та на Кейла Хенітуса, що дивився на нього зі стоїчним виразом обличчя, і відповів.
«Ні, не для мене. Той чоловік просто сказав, що воно йому потрібне, але я не знаю, для чого він збирався його використовувати»
Він щойно віддав наказ вторгнутися в лігво Ерухабена комусь іншому.
Напівкровний дракон милувався прекрасною зовнішністю стародавнього Дракона, який прожив так само довго, як і він.
Справжній був прекрасний порівняно з цією потворною підробкою. Навіть колір білого золота, який він імітував, не йшов ні в яке порівняння зі справжнім.
«…Хуууу»
Напівкровний дракон глибоко зітхнув. З огляду на поточний стан його тіла, він забагато наговорив.
Він перевів погляд на Кейла. Молодий Дракон мовчки дивився на нього. Хоча вони обоє були чорними, він бачив прекрасну чорну шкіру та темно-сині очі, які так відрізнялися від його власного потворного вигляду.
Він ніколи не турбувався про те, що може ослабнути під час першої та другої фаз росту. Адже він завжди вважав, що не має значення, якщо він помре від болю.
Однак він відчував, що це трохи несправедливо. Було несправедливо померти, не встигнувши по-справжньому прожити. Саме це допомогло йому пережити фази росту.
Раон трохи розтулив рота, але, зустрівшись поглядом із напівкровним драконом, знову його зачинив. Він був розумним Драконом, проте Раон не знав, як висловити свої поточні емоції.
Тому він міг лише дивитися у чорні очі напівдракона.
Ерухабен також дивився на напівкровного дракона зі складним виразом обличчя. Це була істота, яка прожила майже стільки ж, скільки й він, але також забрала життя п'ятьох його побратимів-драконів. Навіть попри це, він вважав ситуацію складною.
Саме в той момент.
«Я повернуся знову»
Цей спокійний голос заповнив камеру.
Це був Кейл.
Він підвівся з того місця, де сидів, присівши.
«…Знову?»
Кейл кивнув, ніби це було очевидно, після того як напівкровний дракон з подивом запитав.
«У тебе ще є час, щоб прийняти рішення»
Кейл дав йому тиждень на роздуми. До кінця цього терміну залишалося ще кілька днів. Однак напівкровний дракон не міг зрозуміти думок Кейла, тож запитав:
«…Мене створили з життів п'яти Драконів. Хіба ти не повинен мене вбити прямо зараз? Хіба ти не злишся? Я – проклята істота»
«Хіба я той, хто тебе врятує?»
Напівкровний дракон раптом втратив дар мови.
Кейл без обхідних слів сказав правду напівкровному дракону, який, здавалося, щось не так зрозумів.
«Яке б рішення ти не прийняв, саме я тебе вб'ю»
Незалежно від того, чи помре він зараз, чи проживе у муках ще шість місяців, перш ніж його тіло вибухне.
Хай там як напівкровний дракон мав померти.
«Я просто даю тобі можливість вибрати, як саме ти помреш»
Кейл просто змінить те, що він забере у напівкровного дракона, і спосіб, у який він це зробить, залежно від його рішення.
«Це твоє життя, тож вирішуй сам, що ти хочеш зробити»
Раон поглядав то на Кейла, який без жодних вагань відвернувся від напівкровного дракона, то на самого напівкровного дракона, що втупився в Кейла, а потім полетів до Кейла. Побачивши вираз обличчя Кейла, він вчепився йому за спину.
«…Я залишуся тут ще трохи»
«Робіть, як вважаєте за потрібне, Ерухабене-нім»
Ерухабен поглянув на Кейла, який відповів йому, ніби це було дрібницею, а потім знову звернув погляд на напівкровного дракона.
«Давай трохи поговоримо»
«…Як забажаєш»
Розмова між древнім драконом і напівкровним драконом ось-ось мала розпочатися.
У той момент Кейл зупинився, не встигнувши вийти з камери, і запитав.
«Гей, як тебе звати?»
Кейл почув відповідь напівкровного дракона після короткої паузи.
«…Мій батько, той чоловік, сказав мені, що дасть мені ім'я, коли я стану Драконом»
Однак напівкровний був тим, хто не міг стати справжнім Драконом.
Кейл почав хмуритися.
"Чорт, не треба було питати"
Кейл придушив неприємне відчуття, що піднімалося в ньому, і вийшов із камери.
Вітіра вклонилася стародавньому Дракону Ерухабену, який махнув їй рукою, щоб вона йшла, і пішла слідом за Кейлом.
Туп, туп.
У темній печері, де, окрім світла смолоскипа, панувала суцільна темрява, було чутно лише кроки. Вітіра й Раон обоє тихо поглядали на Кейла.
У думках Кейл проклинав цей фентезійний світ.
"Який же це гнилий світ!"
"Рука, Біла Зірка, хай йому грець, у цьому світі [Народження Героя] немає нічого, що мені подобається"
Він хотів усе перевернути з ніг на голову, але його скляне тіло не мало на це сил.
"Трясця!"
Роздратовані кроки Кейла були грубими й гнівними.
Кейл продовжував іти, не приховуючи своїх емоцій, прямуючи до входу. Незабаром вони дісталися входу до підземної печери.
«Молодий пане Кейле, мені відкрити?»
Вітіра заговорила й спробувала вийти попереду нього, однак Кейл похитав головою. Він потягнув за двері так, ніби виливав на них усю свою злість.
"Йооой"
Тоді він здивувався.
Бам!
Він знову зачинив двері.
Кейл притиснув руку до серця.
"Ого.
Ого, чорт забирай"
Кейл глибоко вдихнув і відчинив двері.
«Гей, чому ти такий? Ні, коли ти сюди прийшов?»
Він був настільки здивований, що ледь не заїкався.
Нічого не можна було вдіяти.
«…Кейле-нім»
Чхве Хан стояв прямо за дверима.
"Чому цей негідник завжди стоїть перед дверима?"
Кейл нахмурився, бо Чхве Хан уже не раз лякав його, з'являючись перед дверима. Він саме збирався щось сказати Чхве Хану, як раптом почув шум і обернувся.
Однак у Вітіри дивно заблищали очі, коли вона побачила погляд Чхве Хана.
«Молодий пане-нім!»
«Молодий пане Кейле!»
Кейл побачив, як Розалін і Лок біжать до них. Косатка Арчі, бурмочучи, хитав головою й йшов за ними.
«Кейле-нім»
«Гм?»
Лагідний і невинний голос змусив Кейла озирнутися на Чхве Хана.
Чхве Хан вручив Кейлу два документи.
«Я отримав від них угоди»
Два з трьох північних королівств.
На цих документах були підписи Норланда та Аскосана.
Кейл почав посміхатися.
"Вони впоралися з цим швидше, ніж я очікував. Вони справді схожі на мунчкінів. Дуже ефективні"
Погляд Кейла спрямувався на інший бік скелі.
Він ледь розрізняв прапор Непохитного Альянсу.
На прапорах були встановлені прожектори, щоб вони залишалися освітленими навіть вночі.
* * *
Настав час.
«Молодий пане Кейле!»
«Пані Розалін»
Кейл посміхнувся Розалін, яка підійшла до нього й почала говорити.
«Тепер нам залишається лише завдати удару по Племені Ведмедів та Племені Полум'яних Дворфів з тилу»
Кінець війни був недалеко.
Прапор Непохитного Альянсу.
Нарешті настав час зірвати його.