Розділ 262 — Розірвіть (3)

«Молодий пане Кейле»

Кейл посміхнувся Розалін, яка спокійним голосом кликала його.

Плем'я Полум'яних Дворфів і Плем'я Ведмедів.

Тепер у них з'явився спосіб придушити їх.

Кейл подивився Розалін в очі, думаючи, що вона теж так само зрадіє. Саме тому він чекав, поки вона продовжить.

«Схоже, це ви вдарили людей у спину»

«…Вибачте?»

«Ви сильно вдарили нас по спині»

Спокійний, але холодний погляд Розалін змусив Кейла здригнутися, коли він простягнув руку, щоб посмикати верхню частину спини. Однак він не міг дотягнутися до спини, бо Раон у цей момент висів на ньому.

Голос невидимого Раона пролунав у повітрі.

«Ти права, маленька Розалін! Ця слабка людина вдарила нас у спину!»

«Правда, Раоне-нім? Я дуже рада бачити вас здоровим і дорослим, Раоне-нім»

«Я теж радий бачити вас усіх!»

Вираз обличчя Розалін, що перетворився на лагідну посмішку від голосу Раона, знову став холодним, коли вона знову поглянула на Кейла. Кейл повільно намагався уникнути її погляду.

Однак, зробивши це, він побачив Чхве Хана, який стояв там із затиснутими губами, а також високого, але кволого хлопчика-вовка Лока, який нервово совався зі сльозами на очах.

"Тц-ц"

Кейл усвідомив, що Лок побачив його страждання через пристрій відеозв'язку.

«Він побачив те, чого дитина не повинна бачити»

Він знову поглянув на Розалін і недбало почав говорити.

«Зі мною вже все гаразд»

"Брехун"

Розалін відчула, як ці слова ось-ось вирвуться з її вуст, але вирішила промовчати.

Саме так вони вирішили після розмови з Роном. Саме тому, що вони знали Кейла і знали про майбутнє, яке наближалося, вони вирішили відповідати діями, а не словами.

Кейл побачив, що вони мовчать, тож швидко змінив тему. Їхній вигляд, ніби вони турбуються за нього, був для нього незручним, адже йому не подобалося, що їм доводилося хвилюватися за такого дорослого чоловіка, як він.

«Але як вам вдалося так швидко все владнати?»

Кейл, ставлячи це питання, помахав документами, які йому вручив Чхве Хан.

Розалін відповіла на це запитання так, ніби це була дрібниця.

«Це було просто. Ми відправились до Норланду й сказали, що якщо вони не хочуть, щоб Королівство Паерун і Королівство Роан разом вторглися до них, то нам слід покласти цьому край»

«Невже?»

«Так. Ми навіть запропонували їм "пряник", як і домовлялися. Ми запропонували використовувати морський шлях для торгівлі продовольством. Їхні обличчя змінилися, щойно почули це»

Кейл кивнув.

Вони вирушили туди не лише для того, щоб зруйнувати палаци.

Завжди треба поєднувати батіг із пряником.

Головною причиною, через яку північні королівства прагнули завоювати незамерзлі землі, була їжа. Однак через Ліс Темряви та Ущелину Смерті вести торгівлю було складно.

Саме тому Королівство Роан запропонувало торгувати з ними продовольством морським шляхом. Звісно, це мала бути не торгівля між приватними торгівельними гільдіями, а на державному рівні.

Норланд уже усвідомив, що нападати на Королівство Роан неможливо, і поступово доходив до того моменту, коли йому доведеться турбуватися про запаси продовольства. Ось чому ця пропозиція мала бути для них привабливою.

Розалін продовжувала розповідати.

«Після укладення угоди з Норландом було цілком природно, що Аскосан незабаром пішов би за ним. Ми погрожували їм, запитуючи, чи вважають вони, що зможуть самостійно впоратися з Племенем Ведмедів, Племенем Полум'яних Дворфів та Рукою, коли обидва інші королівства вже вийшли з Непохитного Альянсу»

«Ви чудово впоралися»

«Це дрібниця»

Кейл вирішив, що правильно зробив, довіривши це Розалін, і швидко пробіг очима документи. Навіть побіжного огляду вистачило, щоб зрозуміти: вони були добре підготовлені.

Кейл подивився на групу з задоволеним виразом обличчя, і решта також посміхнулися у відповідь.

Усі, крім однієї особи.

Косатка Арчі дивився на трьох людей, які посміхалися Кейлу, поглядом, що ніби говорив: "Мені від них набридло".

Розалін, Чхве Хан і Лок.

Косатка Арчі, який на власні очі бачив, що зробили ці троє, був упевнений в одному.

"Вони ще гірші за мене"

Більше того, Чхве Хан і Лок були гіршими, ніж він сам у свої дні безрозсудного насильства.

Арчі спостерігав, як Лок впав у стан берсерка, і пішов за ним, щоб голими руками зруйнувати дахи палацу, думаючи, що Лок теж досягає тих самих днів безрозсудного насильства.

"Забудьте про батіг і пряник. Брехня, вона їм взагалі не давала пряника!"

Спочатку планувалося зруйнувати один палац, проте вони зруйнували два палаци, а також кілька садів.

Тож як Норланд і Аскосан могли не боятися?

Арчі почав тремтіти, згадуючи, як Розалін лагідно посміхалася перед королем Аскосана.

« Ваша величносте, чи вважаєте ви, що Аскосан буде в безпеці, якщо Королівство Брек і Королівство Роан об'єднаються, щоб перетнути кордон? Будь ласка, добре обміркуйте це »

Її посмішка була лагідною, але холодною.

« Зробіть неправильний крок – і ворог миттєво приставить вам до горла мечі, як ось зараз, ваша величносте »

Але ситуація вже саме така й склалася.

Було дивно спостерігати, як вона потроху залякувала короля. Арчі, побачивши її метод, несвідомо запитав:

« Пані Розалін, чи справді можна так їм погрожувати? »

« Пане Арчі, ми прийшли, щоб відрізати ворога від кисню й змусити його здатися. Нам треба загнати їх у кут »

« Хіба не кажуть, що загнана в кут щур навіть кота вкусить? »

Розалін і Чхве Хан поглянули на Лока, перш ніж задати Арчі зустрічне запитання.

« Пане Арчі, чи ми схожі на простих котів? Я б сказала, що ми, як мінімум, тигри »

Арчі втратив дар мови, почувши таку відповідь.

Адже те, що вона сказала, було правдою.

Арчі доторкнувся до потилиці, яка раптом стала холодною, і спробував вигнати цю розмову з голови. Однак у той момент він випадково побачив Чхве Хана.

Чхве Хан мовчав відтоді, як вони поговорили з Роном. Він не виглядав розлюченим, а також не виявляв надмірного занепокоєння, як це робив Лок. Він також не метушився з таким почуттям терміновості, як Розалін.

Арчі запитав Чхве Хана про це, оскільки це здавалося дивним.

« Чому ти такий спокійний? »

Однак Арчі не міг не ковтнути слину, побачивши справжні емоції Чхве Хана в очах, які спочатку здавалися спокійними.

« Радий, якщо це так виглядає »

Він зовсім не був спокійним.

Арчі відвернувся від трійці, яка була ще більш безрозсудною, ніж він сам, і рушив уперед. Він підійшов і став позаду Вітіри. Це допомогло йому трохи заспокоїтися.

На жаль, він здригнувся, щойно почув голос Вітіри. Вітіра запитала зі здивованим виразом обличчя.

«Молодий пане Кейле, ви хворіли?»

"Ах, вона не знала"

Вітіра не чула про стан Кейла. Арчі повільно почав хмуритися. Це було не через Вітіру.

Скрип, скрип.

На інвалідному візку сидів чоловік у мантії, а ще одна людина в чорній мантії швидко наближалася до них.

Він був упевнений, що це Клопех і Мері.

"З цими двома теж не можна жартувати!"

Там був Клопех, який мав репутацію найбожевільнішого в групі, Мері, яка була настільки невинною, що люди просто втрачали дар мови, а за ними – балакуча душа компанії, заступник капітана Гілсман.

Арчі ще більше нахмурився, коли вони наблизилися, і замислився, чому ж Кейл мусив відповідати на запитання Вітіри саме зараз.

«Ну, можна сказати, що я ледь не помер, але повернувся до життя»

Арчі почав сердитися.

"Не кажи такого так недбало!"

Однак, побачивши, що всі замовкли, він вирішив промовчати. Краще було взагалі про це не думати.

Кейлу було байдуже, що навколо запала тиша, і він підборіддям вказав на намет.

«Давайте спершу доповімо Його Високості»

Кейл махав договорами, прямуючи до лав союзників.

* * *

Формація Непохитного Альянсу в Ущелині Смерті.

Був лише лютий, але солдати помічали, що ранок настає дедалі раніше, а зима добігає кінця.

Тук, тук.

Солдат у шоломі крутив у руці маленький камінчик.

Камінь, що нагрівся у вогні, тепер охолов. Це означало, що настала сутінь і настав час змінити варту.

Тук, тук.

Солдат, який зі звички стукав одним камінцем об інший, озирнувся через плече.

Ділянка, за яку він відповідав, була заповнена безліччю яскраво освітлених наметів.

«…Як же бісить. Світло ніколи не гасне»

«Тихо. Давай просто зосередимося на роботі»

Солдат замовк під докором свого товариша. Однак його погляд і далі був прикутий до яскраво освітлених наметів.

У цій зоні зібралося керівництво племені Ведмедів, Племені Полум'яних Дворфів та двох північних королівств, що залишилися.

У центрі стояв намет для спільного планування, а навколо нього – окремі секції відповідних королівств і племен.

Світло в центральному наметі горіло безперервно.

Ведмідь, що перебував усередині того намету, почав говорити.

«Як йдуть справи з постачанням продовольства?»

Ведмідь, який був представником Племені Ведмедів, запитав представника Аскосана, той почав хмуритися.

Найбільшою проблемою для членів Непохитного Альянсу, що дислокувалися в Ущелині Смерті, було забезпечення солдатів достатньою кількістю їжі.

«Це нелегко»

«Як ви гадаєте, скільки ми зможемо протриматися?»

«Якщо ми зберемо якомога більше, то, можливо, вистачить до початку березня, однак ми не можемо дозволити, щоб це тривало так довго. Королівство Брек – одне з найбільш розвинених у сільськогосподарському плані королівств на континенті»

На обличчі представника Аскосана відбивався жахливий вираз, проте Ведмідь почав посміхатися.

Початок березня.

У них ще було достатньо часу, щоб чинити опір.

Звісно, він теж не мав наміру затягувати цю війну.

"Березень стане межею для Аскосана"

Ведмідь, який, судячи з усього, планував націлитися на Королівство Аскосан, якщо Королівство Брек виявиться занадто складним, задоволено поглянув на стіл, а потім продовжив:

«Як просуваються підготовчі роботи з вашого боку щодо Племені Полум'яних Дворфів?»

«…Все йде добре»

Почувши відповідь Полум'яних Дворфів, Ведмідь набрав незадоволеного виразу.

Це було тому, що Полум'яні Дворфи, здавалося, втратили енергію. Ті, хто раніше був найбільш мотивований, після однієї поразки втратили всю мотивацію.

"Ось чому Дворфи ні на що не придатні"

Вони були ні на що не придатні, окрім свого таланту до будівництва.

Однак справа не в тому, що у Полум'яних Дворфів бракувало мотивації.

"Напівкровний дракон впав на землю"

Цей образ не виходив з його голови останні кілька днів.

Він не міг не думати про людей, які здолали того страхітливого напівкровного дракона. Згідно із законами природи, люди посідали нижче місце, ніж Дракони. Однак вони бачили, як ті люди порушили ці закони природи й перемогли напівкровного дракона.

"…У мене щодо цього погане передчуття"

Вождь Племені Полум'яних Дворфів бачив погляд Ведмедя, проте ігнорував його, бо все ще намагався з'ясувати, чому в нього виникло таке зловісне передчуття.

Адміністратор Ведмедів не знав про це і просто подумав, що вождь Племені Полум'яних Дворфів, який уникав його погляду, був нікчемним, і похитав головою.

"Я просто радий, що Племені Левів тут немає"

Плем'я Левів не брало участі в цій фінальній битві.

Ведмеді вважали це корисним, оскільки так їм було легше взяти інших під контроль.

«…Королівство Паерун, срані виродки»

Ведмідь пробурмотів і прокляв Королівство Паерун, повернувшись до представника Норланду. Представник Норланду не міг приховати свого гніву та розчарування через зраду Королівства Паерун.

Ведмідь лагідно почав розмовляти з ним.

«Як я вже згадував раніше, ті виродки з Паеруна жахливі, але так навіть краще»

Це справді було краще.

«Я не знаю, чому Королівство Паерун вирішило зрадити нас, але доки Непохитний Альянс залишається єдиним, Королівство Паерун ізольоване. Ми зможемо захопити землі Королівства Паерун після того, як розгромимо Королівство Брек»

«Ти маєш рацію. Я з тобою згоден, але не можу не гніватися на них»

«Я розумію, я цілком розумію»

Ведмідь посміхнувся, ніби намагаючись втішити представника Норланду.

Однак його внутрішні думки були іншими.

"Так навіть краще, набагато краще"

Спочатку центральною фігурою Непохитного Альянсу було Королівство Паерун, а конкретно – Лицар-Охоронець Клопех Секка.

Рука і Ведмеді повільно зміщували баланс сил на свою користь, проте образ тієї первісної центральної фігури міцно закріпився в серцях солдатів.

Саме тому Ведмеді раділи, коли Лицар-Охоронець зник.

Це остаточно перехилило шальки терезів на користь Руки та Ведмедів.

До того ж тепер усе Королівство Паерун зрадило їх.

Ситуація була цілком задовільною.

Чому?

"Пізніше ми зможемо поглинути Аскосан і Норланд, поки вони воюватимуть проти Королівства Паерун"

Для Ведмедів було вигідно, щоб три північні королівства ослаблювали одне одного.

Їм залишалося лише командувати цими демотивованими Полум'яними Дворфами, одночасно захоплюючи досить корисні землі, що належали Королівству Аскосан та Королівству Норланд.

"…Мені лише потрібно підтвердити, чи справді напівкровний дракон мертвий"

У наказі, який вони отримали від Руки, ситуація з напівкровним драконом була визначена як найвищий пріоритет.

Ось у чому була причина.

«Нам потрібно точно з'ясувати розташування ворога»

Ведмідь продовжував говорити до представників Аскосану та Норланду, які дивилися на нього.

«Щоб не затягувати цю війну, нам треба бути пильними й шукати слабке місце»

«Я з вами згоден, однак у ворога так багато сильних бійців» – зауважив представник Норланду, нахмурившись.

«Чи вдасться проникнути в їхні ряди?»

Ведмідь посміхнувся впевнено.

«Командире-нім, є дещо, що вам слід знати про війни. Фраза "чи це можливо?" тут не доречна»

«То що ж тоді потрібно?»

Тук. Тук.

Ведмідь постукав по столу й привернув до себе увагу всіх присутніх. Потім він тихим голосом відповів.

«Зробіть це за будь-якої ціни»

Можливість чи неможливість – це те, що не має значення у війні.

Якщо вони вирішили проникнути у ворожі лави…

«Ми мусимо це здійснити, незалежно від того, як саме. Саме це визначає перемогу чи поразку у війні»

Під час останньої битви Королівство Брек і Королівство Роан не зважали на засоби та методи. Їхні приготування були ретельнішими завдяки тому, що вони залучили на свій бік Королівство Паерун.

Однак Ведмідь вважав, що тепер настала черга Непохитного Альянсу не зважати на засоби та методи.

Він вважав, що це особливо стосувалося Норланда та Аскосана.

Їм не було куди повертатися.

Вони не були в тій ситуації, щоб розпитувати про засоби та методи.

Ведмідь поглянув на представників Аскосану та Норланду, продовжуючи говорити.

«Річ у тім, хто менше переймається засобами та методами»

Саме в цю мить.

Бум-бум-

Десь удалині щось відбувалося.

Вони чули дивний шум.

Це був звук барабанів.

У цю мить Ведмідь помітив похмурий вираз обличчя представника Норланду.

«Ви маєте рацію. Переможець визначиться тим, хто менше переймається засобами та методами досягнення мети»

Бум-бум-

Звук барабанів став гучнішим.

Однак представник Норланду ще не закінчив свою промову. Він підвівся зі свого місця й спокійно продовжив говорити.

«Однак є дещо, чого я боюся більше за все на світі»

Ведмідь також підвівся й чекав, поки той закінчить.

«Переможець, якому немає чим похвалитися. Я боюся стати таким»

Ведмідь усміхнувся. Він похитав головою.

«Такого не станеться»

Представник Ведмедів був у цьому впевнений.

Незалежно від того, що трапиться, Ведмеді здобудуть частину території.

Не було жодних шансів, що Ведмеді здобудуть порожню перемогу.

Йому було байдуже, що станеться з іншими двома королівствами.

Саме в цю мить.

Плюх-

Відкрився вхід намету.

З підняттям завіси шум зовні став ще гучнішим.

Небо ще було темним.

Він чув шум, що долинав з-за горизонту, де небо ставало світлішим, оскільки ніч добігала кінця, а ранок наближався.

Бум-бум-

«Ворожі солдати починають шикуватися в бойовий порядок!»

Воїн Ведмедів, який увійшов до намету у супроводі лицаря з Норланду та лицаря з Аскосану, продовжував говорити.

«Ми бачимо прапор Королівства Паерун, тож, схоже, саме воно йде в авангарді. Ми вважаємо, що за ними йде Бригада Магів»

Представник Ведмедів почав виходити з намету.

Бі-і-і-іп– Бі-і-і-і-іп–

По всій базі Непохитного Альянсу пролунав сигнал.

Солдати та лицарі, які перебували у своїх наметах, виходили звідти й шикувалися.

Представник Ведмедів, побачивши представників Норланду та Аскосану, що стояли пліч-о-пліч за його спиною, посміхнувся. Він відчував, що став центральною фігурою в альянсі. Тоді він голосно промовив:

«Усі підрозділи, готуйтеся до руху!»

Бу-у-у-у-у-у– бу-у-у-у-у-у–

Звуки труб використовувалися для того, щоб донести наказ представника Ведмедів до солдатів.

Солдати, чисельністю в десятки тисяч, швидко почали рухатися.

"Нам треба рухатися в тому напрямку, де ми зможемо вбити багато солдатів Аскосану та Норланду на випадок, якщо нас відтіснять Королівство Брек"

Вони мусили це зробити, щоб Рука та Ведмеді принаймні утримали Північ.

Ця думка змусила Ведмедя не боятися майбутньої битви.

"Ми можемо битися, використовуючи солдатів як щити. Ми можемо блокувати магію, жертвуючи солдатами"

Представник Ведмедів міркував над тим, як пожертвувати солдатами Аскосану та Норланду, мінімізуючи при цьому втрати племені Ведмедів та членів Руки.

Саме тому він не став запитувати, чому солдати рухаються так швидко, навіть отримавши несподіваний наказ.

Бум-бум-

«…Чи нормально так раптово вступати в бій?»

Представник Племені Ведмедів почав підвищувати голос, почувши слабкий голос представника Норланду.

«Усе буде добре»

Бум-бум-

Звук ворожих барабанів став ще гучнішим.

"Скільки ж барабанів вони використовують?"

Він замислився, скільки солдатів зараз б'ють у барабани.

Ведмідь стримав свою глузливу посмішку, дивлячись на те, як Королівство Брек намагається їх налякати, і вигукнув до тих, хто дивився на нього.

«Ми сильні! У нас також чисельна перевага! Тепер це битва піхоти!»

Тепер, коли з'явився міст, щоб перейти через Ущелину Смерті, це буде переважно наземна битва.

Він наголосив на цьому, сподіваючись пожертвувати якомога більше солдатів Аскосану та Норланду.

"Для нас це виграшна ситуація незалежно від того, виграє Непохитний Альянс чи програє"

Ведмідь уявляв собі це чудове майбутнє, переходячи у стан берсерка.

Бум!

Його роздута нога стукнула по землі. Потім він почав кричати.

«Ми переможемо ворога й помстимося тим зрадникам!»

Бум-бум-

Барабани продовжували бити.

Вони лунали ще голосніше, ніж раніше.

Але з якоїсь причини шум долинав над їхніми головами.

Бум-бум-

Ведмідь перестав кричати й підвів голову.

У повітрі він побачив чорну масу.

Кар-кар-

Він почув, як ворони почали каркати.

«…Я-як це можливо, цей виродок!»

Ведмідь широко розплющив очі.

Бум- бум-

Тигр у білому вбранні стояв на зграї ворон і бив у барабани.

Вітер підсилював звук барабанів шамана.

Усе це лунало з одного-єдиного барабана.

Однак ніхто з них уже не міг зосередитися на цьому шумі.

На чорній землі, утвореній воронами, стояв, тримаючись за посох, хтось, хто виглядав ще білішим за Білого Тигра.

Ведмідь не зміг приховати свого подиву.

«Я-як це можливо, цей виродок! Він живий?!»

Людина, що стояла з посохом.

Його біле волосся розвівалося на вітрі, коли він стояв там, дивлячись вниз з гордовитою поставою.

Колишня центральна фігура Непохитного Альянсу.

Той, хто розпочав цю війну.

Той, кого колись називали найяскравішою зіркою Півночі.

Лицар-Охоронець Клопех Секка.

Він дивився зверхньо на Непохитний Альянс, стоячи над воронами з посохом у руці.

Поруч із ним стояв командувач північно-східного регіону Королівства Роан, Кейл Хенітус.