Розділ 265 — Гей, друже! (1)

Однак вирази облич дворян, які слухали кейла та наслідного принца, почали набувати різних відтінків.

Наразі ці слова могли означати лише одне.

Королівство Роан хотіло захопити Імперію.

Рід Айлан був відомий як лідер південно-східного регіону Королівства Роан. Глава цього роду, маркіз Сенд Айлан, побачив вираз обличчя наслідного принца Альберу й ковтнув слину.

"…Він це серйозно."

Наслідний принц справді мав на меті Імперію.

І він скликав сюди найвищих дворян королівства, щоб висловити це бажання.

"Ні. Він скликав не лише нас"

Погляд маркіза Сенда Айлана спрямувався на місце приблизно посередині між ним і наслідним принцом. Там стояв Кейл Хенітус. Схоже, він уже обговорив усе з наслідним принцом.

"Це погано"

Вони щойно завершили війну.

Той факт, що наслідний принц Альберу готувався до нової війни, не давав маркізу Сенду Айлану змоги визначити, як відтепер розвиватиметься ситуація на континенті.

До того ж, хіба це не мав бути той самий наслідний принц, який дбав про свій народ?

Він щойно повідомив громадянам, що війна закінчилася і що вони можуть зустрічати весну. Це означало, що війна проти Імперії розвиватиметься інакше, ніж війна проти Непохитного Альянсу.

"Однак ці речі не є головними проблемами"

Справжня причина, через яку маркіз Сенд Айлан вважав ситуацію поганою – ця причина – змушувала його рот повністю пересохнути.

"Королівство Роан не є слабким"

Найгірше було те, що ця війна проти Імперії не здавалася неможливою.

Зростання Магічної бригади та ВМС, а також загальне піднесення бойового духу лицарів. Усе це свідчило про те, що Королівство Роан уже було одним із найсильніших королівств Західного Континенту.

Крім того, у них також був майстер меча та багато інших сильних особистостей, які були важливими запоруками успіху королівства.

Хоча багато хто не знав про наступну тему, оскільки новина ще не поширилася, але кронпринц уже деякий час тиснув на храми й закладає основи для того, щоб привести некроманта та Темних ельфів до королівства.

Кронпринц Альберу Кросман справді дуже добре продемонстрував силу тих, хто вижив.

Він довів це, виживши, коли у нього не було сильних прихильників після того, як він втратив прихильність короля.

Його найсильнішими прихильниками були рід Хенітус та дворяни північно-східного регіону, які відігравали центральну роль у минулій війні.

Маркіз Сенд Айлан не зміг нічого вдіяти під час цієї війни. Насправді вплив дворян південно-східного регіону зменшився, що поставило його в скрутне становище.

"Однак, хай яким сильним стало Королівство Роан, боротьба проти Імперії – це зовсім інша справа"

Це мало певне значення – кинути виклик Імперії, яка вже давно була правителькою Західного Континенту.

Думки маркіза Сенда Айлана заплуталися.

Насправді його серце було ще більш заплутаним.

"Найгірше те, що я не перестаю думати, ніби це можливо"

Хоч яким би невдахою він не був у політиці, він все ж таки був лідером бойових мистецтв Королівства Роан. Який майстер, а тим більше майстер меча, захотів би стримувати свої сили напередодні великомасштабної війни?

"Оборона" проти Непохитного Альянсу та "напад" на Імперію – це дві абсолютно різні речі.

Той факт, що Королівство Роан перебувало в становищі, коли могло розпочати напад, збуджував його серце.

"Це також створює можливість для дворян кожної фракції"

Маркіз Сенд Айлан поглянув на герцога Орсену, який представляв центральну фракцію.

І маркіз Айлан, і герцог Орсена, як відомо, не належали до фракції наслідного принца. Їхній вплив зменшувався у міру того, як ім'я Королівства Роан ставало дедалі відомішим.

Заслужити заслуги у війні проти Імперії – це був їхній шанс знайти короткий шлях до відновлення втраченого впливу.

Маркіз Айлан гірко посміхнувся, поглянувши на наслідного принца Альберу.

"Напевно, кронпринц запросив нас усіх сюди саме з цією метою"

Його лякав стратегічний розум наслідного принца.

Однак ця гірка посмішка незабаром зникла.

Принц Альберу Кросман почав говорити.

«Чи знаєте ви історію королівського роду Кросман?»

Рід Кросман був єдиним королівським родом від самого заснування Королівства Роан.

Існувала історія, пов'язана з цим родом.

"Правитель з роду Кросман завжди має прекрасне світле волосся"

Це світле волосся було символом королівської династії. Хоча не всі члени королівської родини протягом історії були блондинами, король і потенційні майбутні королі завжди мали світле волосся.

Це пояснювалося тим, що, за переказами, рід Кросман отримав благословення Бога Сонця.

Однак дворяни не наважувалися говорити про це вголос.

Цю причину Альберу вимовив із дивною посмішкою на обличчі.

«Кажуть, що королівська родина Кросманів отримала благословення Бога Сонця, однак ми не можемо розповісти цю історію через Імперію. Це внутрішній смуток королівства, яке є середнім за рівнем»

Імперія Могору була найсильнішою державою континенту та місцем розташування найбільшої Церкви Бога Сонця. Королівська родина Могору завжди шанувала Бога Сонця.

Саме тому рід Кросман із Королівства Роан з певного моменту не міг розповідати про свої корені.

Справа не в тому, що Імперія вжила якихось заходів, щоб змусити їх замовкнути – навпаки, Королівство Роан самостійно вирішило не розголошувати цю інформацію. Оскільки вони були слабкими, то не хотіли робити нічого, що могло б спричинити конфлікт.

Крім того, окрім того, що родина отримала благословення Бога Сонця, Королівство Роан не мало державної релігії. Королівська родина Королівства Роан не нав'язувала Церкву Бога Сонця громадянам і не бажала, щоб королівська родина була тісно пов'язана з церквою.

Альберу помітив, як дворяни почали хмуритися, почувши його слова, після чого він повернувся й поглянув на Кейла.

Хоча з боку могло здатися, що той уважно слухає, те, що він дивився в стелю, ясно давало зрозуміти: Кейл зараз ні про що не думав.

"Як я взагалі опинився в ситуації, коли мушу співпрацювати з таким виродком?"

Проблема полягала в тому, що цей виродок був для нього найнадійнішою людиною.

Кронпринц Альберу стримав зітхання й продовжив:

«Його Величність спочатку планував передати корону після цієї війни»

"Про що він взагалі говорить?"

Кейл, який ледь слухав, повернувся до Альберу.

Чому цей наслідний принц говорив про щось настільки важливе так, ніби він – Рон, що розповідає про сусідського хлопчика, який проходить повз будинок?

Кейл нахмурився й подивився на Альберу, який оприлюднив цю сенсаційну новину. Однак він не був настільки шокований, як інші вельможі.

«Ц-це ж сенсаційна новина! Розумію. Я й не знав, що щось таке сталося»

Герцог Орсена, лідер центральної фракції, продемонстрував своє здивування, але швидко опанував себе й відповів.

Однак, почувши те, що Альберу сказав далі, він не зміг стримати здивування.

Альберу продовжив звертатися до шокованих дворян.

«Але я відмовився від неї»

Він відмовився від корони.

Цей вчинок чітко показав, хто саме зараз тримає владу в Королівстві Роан.

Маркіз Сенд Айлан нарешті зміг відкрити рота, щоб запитати.

«Ваша Високосте, я знаю, що не повинен ставити під сумнів ваші рішення, але чи можу я запитати, чому ви так вчинили?»

Кронпринц Альберу спокійно подивився на маркіза Сенда Айлана, який поставив це запитання.

Прекрасне світле волосся та блакитні очі. Кронпринц повністю відповідав образу спадкоємця роду Кросман.

Він посміхнувся маркізу Айлану, який не ухилився від його погляду, і розвернувся. Потім він попрямував до тераси.

Хш-ш-шх–

Закриті штори знову розсунулися.

Одночасно з цим у кімнату увірвалося яскраве сонячне світло.

Кронпринц Альберу став спиною до сонця й почав говорити.

«Я стану правителем Королівства Роан, коли воно досягне свого найвищого розквіту»

Королівство Роан, про яке думав Альберу – це те, яке знову повністю розправило б свої крила.

Саме в той момент Альберу Кросман стане новим королем Королівства Роан.

«Я хочу бути найяскравішою постаттю у розширеному Королівстві Роан»

Ось чому він відклав коронацію.

Він прагнув стати королем Королівства Роан після того, як воно захопить частину територій Імперії. Це бажання було чітко доведено до відома чотирьох лідерів знаті.

Вони бачили Альберу Кросмана, що широко посміхався.

Його обличчя було в тіні, бо сонце стояло за його спиною, проте його погляд і посмішка були чіткішими, ніж будь-коли раніше. Спокійний голос Альберу лунав у прохолодній кімнаті.

«Ви всі допоможете мені цього досягти?»

У приміщенні запанувала тиша.

Голос Альберу продовжував лунати крізь цю тишу, наче крізь туман.

«Звісно, я не хочу проливати кров наших громадян, щоб цього досягти»

"Ого"

Кейл подумки був вражений.

Він ретельно тиснув на вельмож.

Це справді була та персона, якій у романі вдалося впоратися з Чхве Ханом.

Він був тим, хто дбав про громадян Королівства Роан і дбав про загальне благо.

Однак він також був тим, хто не приховував своєї жадібності.

"Це його інстинкти. Це його інстинкти як короля"

Якщо Розалін була тією, хто через свою жадібність без жодних вагань відмовилася від королівського титулу й обрала інший шлях… то Альберу Кросман був тим, хто приховував, що на чверть є темним ельфом, і не здавався навіть тоді, коли не мав жодної підтримки, аби зайняти трон заради сильнішого Королівства Роан.

Цілком можливо, що Чхве Хан із [Народження Героя] вирішив допомогти Альберу не лише через його красномовність, а й через те, що той виглядав як справжній "правитель".

"Готовий побитися об заклад, що Альберу Кросман обов'язково стане одним із головних героїв після 5-го тому"

Альберу, про якого Кейл читав до 5-го тому, виконував лише роль того, хто давав завдання Чхве Хану, і нічого більше.

Однак якби починаючи з 6-го тому з'явилися нові сильні персонажі чи герої, крім Чхве Хана, Лока та Розалін, то Кейл був упевнений, що одним із них був би саме Альберу Кросман.

"Альберу Кросман не з тих, хто програє імперському принцу Адіну"

Саме тому Кейл не міг не підтримати цього наслідного принца, який, хоч і був жадібним, але все ж ставив потреби громадян на перше місце.

Однак, хоча Кейл посміхнувся й швидко приховав це, інші дворяни відчували такий холод, що навіть не могли відчути тепла сонця.

Маркіз Сенд Айлан заплющив очі. У його голові пролітали найрізноманітніші думки. Проте незабаром він знову розплющив очі. Він прийняв рішення менш ніж за 5 секунд.

"Зробімо це"

Настав час поставити все на карту.

Однак був хтось, хто прийняв рішення швидше за всіх інших.

На прохання Альберу відгукнувся один голос.

«Ваша Високосте»

Кейл Хенітус.

Він першим відгукнувся на прохання Альберу.

Кейл злегка вклонився й продовжив:

«Ваша Високосте, ви почнете нову історію про Королівство Роан та королівську родину Кросман»

"Смішний виродок"

Альберу ледь стримав сміх.

У королівській родині Кросман завжди були королі-блондини.

Хоча Альберу вважав це гнилою традицією, йому довелося теж пофарбуватися у блондина. Це було проблемою не лише для нього самого: він відчував, що громадянам буде важко прийняти його та його чверть крові темного ельфа, про яку він весь цей час приховував правду. Крім того, його справжній вигляд став би слабким місцем у політиці та зовнішніх справах.

Саме тому Альберу зрозумів, що мав на увазі Кейл.

Людина, яка ніколи не говорила зайвих слів, сказала: "Нова історія королівської родини Кросман".

Це, безперечно, означало, що він стане королем Королівства Роан, хоч і не був справжнім блондином.

"Мені це дуже подобається"

Потім Альберу поглянув на інших. Усі вони схилили голови й поділяли подібні почуття.

«Ми зробимо все, що в наших силах, аби прокласти для вас цей шлях, Ваша Високосте»

Він побачив, як Кейл підвів голову раніше за інших вельмож.

Він виглядав досить зловісно, посміхаючись.

[«Людино! Принц посміхається так само, як і ти!»]

Однак на обличчі Альберу також була така сама зловісна посмішка.

«Підніміть голови»

За наказом Альберу вельможі підняли голови. Після цього Альберу віддав їм ще один наказ.

«Я навчу вас шляху, яким вам доведеться йти відтепер»

Звісно, цей план він розробив разом із Кейлом.

Яскраве сонце світило, а громадяни вітали їх з відстані. Проте провідні діячі Королівства Роан планували своє майбутнє.

* * *

Кейл повернувся до резиденції Хенітус в столиці й поглянув на годинник.

Тік-так, тік-так.

Він чув, як рухається секундна стрілка.

«Людино, вони скоро будуть тут!»

Він почув коментар Раона. Кейл обернувся.

Ву-у-ум–

Яскраве світло привернуло увагу Кейла. Порожня кімната поруч із спальнею Кейла. Магічне коло в тій кімнаті яскраво сяяло.

Як тільки це світло зникло…

«Гарний будинок»

Кейл бачив, як стародавній Дракон Ерухабен оглядав кімнату. Він також бачив трьох людей у білих священницьких шатах без гербів.

Ерухабен повернувся до вілли Суперкаменю, щоб привести цих трьох людей. Звісно, це були ті троє, на яких Кейл чекав.

Божевільна жриця Кейдж, напівсвятий Джек та спрагла крові майстриня меча й самозвана Свята Діва, Ханна.

Вони прийшли до Кейла вперше за довгий час.

«Давно не бачилися. Схоже, Бог Смерті добре справляється зі своїми обов'язками»

«Привіт»

«Молодий пане, я багато чула про ваші великі подвиги»

Божевільна жриця Кейдж дістала келихи з вигравюваними на них щитами, тоді як Ханна неквапливо привіталася з Кейлом і доторкнулася до піхв свого меча. Святий Джек посміхався зі ще святішим обличчям, ніж зазвичай.

Кейл натягнув якомога лагіднішу посмішку, коли звернувся до цієї трійці, кожна з яких привіталася з ним по-своєму.

«Нам треба йти проповідувати»

Після слів Кейла у кімнаті запала тиша.

Кейл продовжував посміхатися, задаючи питання божевільній жриці Кейдж, яка пильно дивилася на нього.

«Пані Кейдж, я здавався вам святим?»

Кейдж відповіла з дивним виразом обличчя.

«…Молодий пане, ви виглядаєте злим»

Божевільна жриця Кейдж не вміла брехати.

Від подиву обличчя Кейла миттєво стало безвиразним.