Розділ 267 — Гей, друже! (3)

Потім Кейл відсунув корону від тіла напівкровного дракона, на обличчі у нього був сумнівний вираз.

Сьорб, сьорб.

Корона, здавалося, була повна.

Потім біла корона випромінила ще яскравіше світло й почала випромінювати дивну ауру.

Але це не мало значення.

Дзень!

Корону відкинули вбік.

Корона вилетіла з руки Кейла, з гуркотом впала на підлогу тренувального майданчика й покотилася геть.

Усі зосередилися на раптовій дії Кейла, а той неквапливо підійшов, щоб підняти корону, перш ніж відповісти.

«Мені просто стало набридати»

Потім Кейл почав міркувати про себе.

"Я справді народився, щоб бути покидьком"

Те, як він кинув те, що йому не сподобалося, дуже нагадувало поведінку покидька.

«…Цей невдачливий виродок, хуууу»

Стародавній Дракон мав спокійний вираз обличчя, проте, судячи з його вчинків, він відчував, що в думках Кейла панує плутанина.

"Люди – справді емоційні істоти"

Цей невдачливий і хитрий виродок був також справді доброю людиною, тож Ерухабен легко міг зрозуміти, що в голові Кейла зараз вирує безліч думок.

Однак насправді Кейл не надто багато думав.

«Пасетоне, Арчі»

Він покликав Китів, що були поза межами тренувального майданчика. Косатка Арчі, почувши своє ім'я, висунув голову.

«Щ- що таке, молодий пане-нім?»

Кейл відвернувся від Арчі й подивився на напівкровного дракона. Арчі ковтнув слину, побачивши, що Кейл відвертається.

Наразі він ховав за спиною молодшого брата Вітіри – напівкровного Горбатого Кита Пасетона.

«…Я теж хочу подивитися, що там відбувається»

Штовх.

Арчі відштовхнув Пасетона й кинув на нього погляд, який ніби говорив "ні", а потім знову повернувся до Кейла.

"…Як і очікувалося, навіть молодий пан Кейл… дивний"

Аура, що щойно виривалася з тренувального майданчика.

Ця аура викликала в Арчі сироти по шкірі. Пасетон теж її відчув і хотів зазирнути всередину тренувального майданчика, однак Арчі просто подумав, що це сталося лише тому, що Пасетон слабкий і не усвідомлював усього масштабу тієї аури.

Це була аура, навіть сильніша за ауру Короля Китів, Шиклера. Арчі ніколи не очікував, що Кейл випромінюватиме таку ауру.

Недарма Кейл був близьким до двох Драконів. Ось чому Арчі не міг у це повірити.

"Як вони могли сказати мені, що я маю захищати цю людину, бо він слабкий?!"

Йому здавалося, що група Кейла складалася з людей, які говорили нісенітниці. Він згадав, як тріо, що зруйнувало палац, влаштувало галас про те, що їм треба захищати Кейла.

"…Мабуть, я подорослішав і усвідомив, яким великим є світ"

Арчі пишався собою, але дивувався, як з морського покидька вийшов такий дорослий чоловік. Арчі, який посміхався й вітав себе, знову зустрівся поглядом із Кейлом.

«Що ти робиш?»

«Е-е-е, нічого, молодий пане»

Арчі позбувся тієї дурнуватої посмішки й подивився на Кейла.

Кейл вказав на напівкровного дракона.

«Мм»

Арчі ковтнув слину, дивлячись на напівкровного дракона.

Він бачив людину з блідим обличчям. Він не відчував ніякої сили, крім тієї, що притаманна звичайній дорослій людині.

"…Хоча, мабуть, сліди Дракона все ж не зникли"

В напівкровного дракона все ще залишалися сліди дракона.

Арчі міг бачити частини тіла напівкровного дракона, бо той все ще був одягнений у те саме, що й під час бою.

Арчі подивився на ліву верхню частину тіла, на місце, де мало бути серце.

На серці все ще залишалася луска дракона.

Хоча сили Дракона зникли, сліди Дракона на людському серці – ця ознака – все ще залишалися.

Арчі чув голос Кейла, продовжуючи дивитися на напівкровного дракона.

«Поклади його в порожню кімнату. Не забудь його зв'язати»

Кейл подивився на лахміття, що нагадувало мантію, і на понівечене та закривавлене тіло напівкровного дракона під ним.

Це було слабке тіло людини.

Він вийшов із тренувального майданчика й пройшов повз Арчі. Проходячи, він сказав останнє:

«Зроби так, щоб він був більше схожий на персону»

Стародавній Дракон Ерухабен видав сміх, схожий на зітхання. Це був спосіб Кейла підтвердити, що напівкровний дракон тепер став повністю людиною.

"Більше схожий на персону"

Хоча це було одне й те саме, використання слова "персона" звучало більш ласкаво, ніж "людина". Ерухабен відчув незрозуміле почуття.

Сліди Драконів, яких з'їв напівкровний дракон, зникли, за винятком невеликої кількості, що все ще залишалася на його серці.

Єдине, що залишилося – це сліди стародавнього дракона Східного Континенту, Олієнна, якого з'їв фальшивий Вбивця Драконів.

У той момент на тренувальному майданчику пролунав голос Арчі.

«…Е-е, мм, молодий пане-нім, я – людина-кит, тож я знаю, як зробити його схожим на Звіролюда, але не на персону»

«Хаааа»

Арчі почув зітхання Кейла й мимоволі відповів.

«А! Я згадав! Тепер я розумію! Я подбаю про те, щоб він став повністю схожим на персону!»

Арчі не міг зрозуміти, чому його рот зараз вимовляє саме ці слова. Однак Кейл не цікавився хаосом, що панував у свідомості Арчі.

Він поглянув у бік сплячого напівкровного дракона, перш ніж піти до своєї спальні.

Він згадав те, що раніше розповів йому Ерухабен. Перш ніж Ерухабен вирушив за трійцею до Вілли Суперкаменя, він розповів лише Кейлу про розмову, яку мав із напівкровним драконом в підземній в'язниці.

« Біла Зірка, лідер Руки, нібито має ще одну організацію, окрім Руки. Це й є головна організація »

Рука була лише підпорядкованою організацією.

Якщо це так, то що ж тоді було головною організацією?

Де вона могла бути розташована?

Вираз обличчя Кейла став холодним, коли він йшов до своєї спальні.

Його оточувала аура холоду.

Він виглядав так само, як і щоразу, коли планував щось як Кім Рок Су.

«Є занадто багато причин, щоб перевернути Імперію з ніг на голову»

Він розмірковував над інформацією, яку отримав від Ерухабена.

« Ця організація, ймовірно, використовує алхімію »

Якщо на Східному Континенті у нього була Рука, то на Західному – алхімія.

Кейл відчував жадібність Білої Зірки, яка прагнула прокласти шляхи на обох континентах, щоб поглинути обидва одразу.

« Голова Дзвіниці Алхіміків – це остання червона зірка »

Хоча він раніше зустрічався із заступником голови, з самим головою він ніколи не бачився. Він також не мав жодної інформації про цю людину.

Зовнішність, характер, вік. Про цю людину нічого не було відомо.

« І Кейле »

Вираз обличчя Кейла миттєво став стоїчним.

« Колір волосся Білої Зірки, ймовірно, такий самий, як у тебе »

Воно не було яскраво-рудим, як сонячне волосся Розалін, а криваво-червоним, як волосся Кейла, схоже на захід сонця.

Кейл зупинився й подивився у вікно в коридорі. Він бачив своє волосся, яке тепер трохи відросло нижче плечей.

Це була корисна інформація.

Кейл подумав про цього ворога, який мав такий самий колір волосся, як і він, і випромінював схожу ауру, і почав посміхатися. Він міг поволі почати уявляти собі цього невідомого ворога.

« Він сказав, що те, як той посміхався під маскою, було дуже схоже на тебе »

Кейл не міг стриматися й посміхнувся ще ширше. Він використав цю інформацію, а також своє відображення у вікні, щоб скласти образ лідера, що стояв на вершині ворожої ієрархії.

Однак ця посмішка швидко зникла.

[Давно не бачилися! Мій друже!]

"Ого"

Почувши це знову, по всьому тілу у нього пробігли мурашки.

Кейл хмурився, дивлячись на Тунку через пристрій відеозв'язку. Кейл виглядав так, ніби щойно проковтнув найгіркіші ліки у світі.

«Відколи я став твоїм другом? Я ж казав тобі, що я поганий хлопець і що мені не варто довіряти»

[Ахахахахахаха!]

"Йооо, мої вуха"

Сміх Тунки був гучним.

Кейл поглянув на дітей віком приблизно дев'ять років, які затуляли вуха в мертвій зоні відеокомунікаційного пристрою, а потім здригнувся, побачивши, як Чхве Хан погладжує піхви меча, і знову повернувся до Тунки.

«Замовкни»

"…Інакше Чхве Хан тебе поб'є"

[Кехехе]

Тунка стримав сміх і недбало зауважив.

[Я бачив інформацію, яку надіслав наслідний принц Альберу. Імперія знову націлилася на нас?]

«Для тебе це Його Високість»

[Так, Його Високість. Інформація, яку надіслав Його Високість]

«Це правда»

Різка відповідь Кейла змусила Тунку мовчки подивитися на нього. Кейл у свою чергу дивився прямо на Тунку.

Тунка здавався ще більш диким і агресивним, ніж раніше.

Його статура стала ще м'язистішою. Це означало, що Королівство Віппер не просто сиділо склавши руки й спостерігало, як інші королівства воюють між собою.

[Я теж чекав на слушний момент]

Кейл посміхнувся у відповідь на слова Тунки. Однак ця посмішка повільно зникла.

[Хай то Імперія, Умпєрія чи хто завгодно – я розірву на шматки кожного, хто з'явиться]

Божевільний виродок, який перевернув Королівство Віппер з ніг на голову й націлився на Імперію.

Кейл думав, що цей божевільний виродок, можливо, трохи заспокоївся, але це виявилося не так.

[Ке-хе-хе, з Імперії доноситься запах сильних особистостей. Хе-хе, я занадто довго чекав]

"…Його усміхнене обличчя не виглядає нормальним"

Він не здавався божевільним. Той виродок, який мав би шаленіти, здавався лише ще більш жорстоким, чекаючи нагоди для удару.

Кейл вирішив, що йому більше не потрібно нічого слухати.

Саме тому він просто сказав те, що мав сказати. Так було простіше.

«Тунка, через це…»

Тунка, який сміявся, мріючи про бій, почувши голос Кейла, обернувся, щоб подивитися на нього.

«Ти вмієш грати з вогнем?»

Тунка здригнувся.

Стовп вогню, що оточував Замок Мейпл. З того моменту він ненавидів вогонь.

[…Грати з вогнем?]

Так, Кейл мав на увазі гру з вогнем. Він хотів показати тим виродкам з Емпіріі, як поводиться божевільний виродок.

Ідіот, який робить божевільні речі, має бути дуже страшним.

Кейл не зміг стримати сміху.

«Так. А як щодо моря вогню?»

[…М-моря вогню?]

«А як щодо того, щоб розгромити їх?»

[Це моя спеціалізація]

Тунка відповів рефлекторно, але, побачивши посмішку на обличчі Кейла, здригнувся; проте незабаром він приєднався до нього й теж почав посміхатися. Він знав, що коли Кейл так посміхається, завжди трапляється щось велике.

Очі тирана, що свербіли, почали іскритися. Кейл незабаром сказав йому ті слова, на які той чекав.

«Я скоро буду там»

[Я чекатиму на тебе! Ти справді єдиний, хто допомагає мені, коли я в скруті. Ти справді мій друг!]

"Я ж казав йому, що не є його другом"

Кейл почав хмуритися.

Спочатку він планував спершу завітати до Тунки, проте настав час змінити свої плани.

«Я не поспішатиму туди»

[Дякую! …Мій друже!]

"…Здається, Тунка дорослішає"

[Дуже дякую]

Клац.

Кейл щойно перервав зв'язок. Спілкування з Тункою виснажувало його з іншої причини, ніж бої на полі бою.

Він все ще був тираном, але ставав тираном, з яким легше спілкуватися.

Кейл не знав, добре це чи погано.

«Кейле-нім»

Чхве Хан підійшов до Кейла, який намагався забути про Тунку, що дякував йому.

Хоча решта розмовляли й відпочивали з тріо з вілли, Чхве Хан пішов за ним до спальні.

Побачивши вираз обличчя Чхве Хана, Кейл недбало запитав:

"Цікаво, що там у цього хулігана"

«У чому справа?»

«Можу я цього разу піти з вами?»

Кейл був шокований, почувши це запитання.

«Чому ти ставиш таке очевидне запитання?»

Чхве Хан на мить замовк, а потім повільно запитав.

«Ви плануєте спочатку поїхати до Королівства Віппер?»

«Ні»

«Няаааав»

«Мяу!»

Он і Хон підійшли до Чхве Хана та Кейла. Кейл попросив Раона привести Он і Хона зі Східного Континенту, коли вони поверталися з Ущелини Смерті. Раон підійшов ззаду до двох кошенят і запитав.

«Людино! Ми теж їдемо?»

«Так»

Очі Он і Хона широко розширилися, коли вони почули, що їдуть теж. Потім вони почали тертися об ноги Кейла. Кейлу було байдуже, що діти, яким у середньому було дев'ять років, ставили все нові й нові запитання.

«Людино, куди ми їдемо?»

«Мені теж цікаво!»

«Хочу знати, де це, якщо це не Королівство Віппер»

Чхве Хан також дивився на Кейла з суворим виразом обличчя. Кейл недбало вказав пальцем на землю.

«У найнижчу точку Імперії»

Найнижча точка процвітаючої Імперії.

Район, якого уникали аристократи.

Нетрі.

«Ми їдемо туди»

Кейл прямував до найнижчої точки Імперії, яка все ще мала силу знищити Імперію в будь-яку мить.

* * *

Ніч у столиці Імперії Могору.

На відміну від центру столиці, освітленого магічними вогнями, ця місцевість була повністю занурена в темряву.

Цей старий будинок у нетрях був повністю занурений у темряву, адже штори були запнуті, щоб не проникало навіть місячне світло.

Однак у тому старому будинку раптом з'явилося яскраве світло, яке розігнало темряву.

У центрі того яскравого світла.

Коли світло з магічного кола телепортації згасло, з'явилося кілька людей.

«Давно не бачилися»

Троє осіб у старому будинку по-різному відреагували на привітання Кейла. Побачивши їхні реакції, Кейл зрозумів, у чому справа, тож розкинув руки й почав посміхатися.

«А, ви вперше бачите мене в такому вигляді?»

Кейл мав вигляд священника з довгим білим волоссям і блакитними очима й виглядав дуже по-святому.

«Я вже бачив раз, молодий пане»

«Я знаю це, молодий пане»

Алхімік-алкоголік із нетрів та Біллос із Торгівельної Гільдії Флінна відповіли, а потім вклонилися Кейлу.

На відміну від цих двох, одна особа вважала це дивним і ніяково вклонилася Кейлу.

Лицар-Кіт, сер Рекс.

Він сам походив із нетрів і втік із Дзвіниці Алхіміків ще в юному віці, тому прагнув знищити Дзвіницю.

Він був ватажком групи, яка намагалася вбити заступника голови Дзвіниці.

«Давно не бачилися, сер Рекс. Впевнений, ви впізнали мене, почувши мій голос?»

Сер Рекс ніяково посміхнувся, почувши лагідний тон Кейла.

«Так, звичайно, впізнаю. Молодий пане»

Сер Рекс відповів так, але все ж ковтнув слину, поглянувши на Кейла в одязі священника, а також на інших за його спиною, які теж були в білих шатах.

Він знав це, бо сам був лицарем.

Люди, що ховали обличчя під цими білими шатами – всі були сильними особистостями.

Однак була й інша причина, через яку він ковтнув слину.

«Мяаааау»

«Няв»

Двоє кошенят.

Двоє маленьких кошенят підійшли до Рекса. Потім вони підняли голови й подивилися на сера Рекса.

Тіло Рекса застигло в ту мить, коли він зазирнув їм в очі. Він відчував невідоме відчуття тиску, що йшло від них.

Саме в цю мить–

Тиць.

Рекс поглянув на руку, що лягла йому на плече. Це був Кейл.

«Гаразд, мабуть, мені слід представити вас усіх моїй групі. Хто такий Біллос, усі вже знають»

Кейл уже збирався почати знайомити свою групу в білих мантіях з алхіміком і Рексом.

«Гаразд, спочатку дозвольте мені представити сера Рекса»

«…Молодий пане, чи не слід мені самому представитися?»

«Не треба. Це я маю вас представити»

Почувши відповідь Кейла, Рекс відчув, що щось тут не так.

"Чому це він має це робити? Я цілком здатний представитися сам?"

Однак це запитання швидко зникло.

Спокійний голос Кейла пролунав у старому будинку.

«Сер Рекс – це та особа, яка придушить імператора та імперського принца й займе їхнє місце»

"Що?"

Рекс з шоком поглянув на Кейла.

У старому будинку не було чути жодного голосу.

Тиша заповнила приміщення.

Саме Кейл порушив цю тишу.

«Простіше кажучи, він – головний дійовий персонаж цієї революції»

«…Вибачте?»

"Що? Головний персонаж цієї революції?" – подумки перепитав Рекс із розгубленим виразом обличчя.

Однак Кейлу було байдуже.

«А, і він – Кіт»

Кейл поплескав по плечу Рекса, який не знав, що й сказати, а потім лагідно посміхнувся. Рекс був найважливішою особою для знищення Імперії.

Проте в той момент–

«Він – дитина!»

«Він – дитина, як і ми!»

Кейл здригнувся й опустив голову.

Он і Хон хихикали, поплескуючи по ногах Рекса.

"Дитина? Рекс – дитина?"

Кейл подивився на дорослого Рекса, і його зіниці почали тремтіти.

"Цей дорослий чоловік – дитина?"

Он і Хон продовжували говорити.

«Цей хьон належить до Племені Туману. Я відчуваю на ньому запах Племені Туману»

«Схоже, він втік, як і ми. Чи я помиляюся?»

"Плем'я Туману?

Те саме Плем'я Туману, яке відоме як Плем'я Котів, найталановитіше у вбивствах та отрутах?

Те саме Плем'я, з якого втекли Он і Хон?"

Він пригадав, що Рекса викинули ще дитиною, і його виховали людські батьки.

Кейл почав посміхатися.

Однак його обличчя застигло, коли він почув, що сказали далі Он і Хон.

«Він старший хьон, але все одно дитина, бо ще не пройшов своє перше перетворення на берсерка!»

«Він правий! Вони казали, що всі Коти – діти, доки не пройдуть своє перше перетворення! Він такий самий, як і ми!»

"…Чого він ще не зробив? Хіба йому не за двадцять з гаком?"

Кейл відвернув погляд від Он і Хона й подивився на сера Рекса.

«…Ви багато знаєте про Звіролюдей?»

Сер Рекс здригнувся, перш ніж відповісти на запитання Кейла.

«…Зовсім небагато»

Тиць.

Кейл опустив голову, відчувши легке постукування по нозі.

«Цей хьон стане імператором?»

Кейл слабко кивнув у відповідь на запитання Хона.

«Яка дивина!»

«Неймовірно!»

[«Оо! Слабка людина продовжує говорити все, що заманеться!»]

Кейл чув голоси дітей, яким було в середньому дев'ять років, у своїх вухах і в голові.

Він, безперечно, говорив про революцію та нового імператора, проте діти зіпсували цю мить.

Кейл озирнувся й побачив, як майстриня меча Ханна хихикає під білою мантією, після чого знову поглянув на сера Рекса.

Рекс був справедливою людиною, яка стала лицарем, але все ще прагнула помститися за мешканців нетрів, свою родину та тих, хто несправедливо втратив життя.

Він поставив це питання надійному Рексу. Рекс також дивився на Кейла з серйозним виразом обличчя.

«Сер Рекс, ви вперше бачите інших Котів?»

«Так, сер, я ніколи не зустрічав інших Котів»

«А як щодо перетворення на берсерка?»

«Що це таке? Це якийсь вид майстерності володіння мечем?»

Кейл не знав, що відповісти.

Потім в нього пробігли сироти по шкірі. У нього виникло відчуття, що його знову чекає надмірне навантаження.

Його погляд був прикутий до невинних облич трьох кошенят, які ще не пережили свого першого перетворення на берсерків.

[Примітка: тут говорилось "person" та "human", що мало б перекладатись як "людина", але вирішив хоча б так підкреслити відмінність]