Розділ 269 — З любов'ю (2)
Розділ 269 — З любов'ю (2)
«Помста?»
Королева Літана широко розплющила очі й запитала, здивована. Побачивши, як Кейл збентежено здригнувся, Літана посміхнулася й відповіла:
«Це просто вирок»
"Ох"
Кейл стримав цей вигук подиву.
Наскільки ж зарозумілим було називати це "вироком"?
Однак вона була тією, хто взяла під свій контроль чотирнадцять ділянок південних Джунглів Західного Континенту, які за розміром утричі перевершували Імперію.
Джунглі – це місце, де ані магія, ані технології не розвивалися навіть близько до рівня інших королівств.
Однак вони розвивалися по-іншому. Ніхто про це не знав, бо сила Джунглів ніколи не була розкрита світові.
Кейл підняв обидві руки до Літани, яка самовпевнено посміхалася, і погодився.
«Єдине місце, яке може заявити, що буде судити Імперію – це Джунглі»
Кейл вручив їй документ. У цьому документі було викладено причину його приїзду.
Літана взяла документ і почала говорити.
«Чи оголосить Імперія, що поверне собі Замок Мейпл?»
«Вони обов'язково це зроблять»
Кейл відповів без жодних вагань.
"Бо вони – Імперія"
Вони мусили діяти саме так, бо були Імперією.
По-перше, засідка знеславила б Імперію.
По-друге, усі інші королівства, крім Імперії та Королівства Віппер, наразі перебували у вразливому стані, оскільки щойно брали участь у війні проти Непохитного Альянсу.
Чи влаштувала б Імперія засідку на чуже королівство посеред усього цього?
"Якщо вони це зроблять, напруга на всьому континенті різко зросте"
Усі інші народи гнівно дивитимуться на Імперію, якщо вона це зробить.
Саме тому було дуже ймовірно, що Імперія оголосить це як відвоювання Замку Мейпл, аби виправдати свої дії перед іншими королівствами.
«Тоді побачимося знову під час війни»
Літана знову сіла на Тен, чорну пантеру.
Вона поведе своїх воїнів до берегів Першої Секції.
Саме в цьому місці, де розташована вілла Кейла і де було укладено союз між чотирма королівствами та одним племенем, воїни Джунглів готуватимуться до майбутньої битви.
Кейл попрощався з Літаною, перш ніж рушити в дорогу.
«Ми повертаємося до Імперії?»
Кейл прибув до Джунглів не сам.
Звісно, разом із ним прийшли невидимий Раон, Чхве Хан, Он і Хон. Хон, який висів на плечі Чхве Хана, почав кричати.
«Нам треба допомогти підготувати сера Рекса до його першого перетворення на берсерка!»
«Він правий. Сер Рекс знає про Плем'я Котів ще менше, ніж ми. Це серйозно. Ми маємо зробити з нього розумного короля»
Он позіхнула в обіймах Чхве Хана, а потім серйозно додала.
Однак Кейл похитав головою.
«Ми можемо вирушити до Імперії трохи пізніше»
«Тоді ми вирушаємо до Королівства Віппер?»
Кейл підозріло подивився на Чхве Хана.
"Чому цей шибеник останнім часом так цікавиться, куди ми йдемо?"
Чхве Хан, який раніше робив усе, не ставлячи питань, раптом став надзвичайно цікавитися, куди вони прямують. Однак це не означало, що він йшов проти наказів Кейла.
"Мабуть, я досі дійсно командував ним, не розповідаючи багато чого"
Навіть коли він був Кім Рок Су і став новим керівником команди, було чимало нарікань, бо він давав лише короткі накази співробітникам, найманцям та користувачам здібностей.
« Керівнику, будь ласка! Будь ласка, розкажіть нам трохи більше! Чому ви завжди намагаєтеся все робити самостійно? Ви думаєте, світ і люди оцінять вас за це? Навіть якщо ми й називаємо себе офісними працівниками, ми знаємо, що це неправда! То чому ви намагаєтеся все робити самотужки?! Будь ласка, не робіть цього »
« Керівнику, замість того, щоб цілими днями читати веб-романи чи книги, чому б вам не поспілкуватися з людьми? Навіть якщо це лише ми, будь ласка, поговоріть з нами! Будь ласка? »
« Керівнику, ми відчуваємо те саме, що й ви! Хоча ми й прикидаємося та працюємо таємно, ми відчуваємо те саме, що й ви! »
Кейл, ні, Кім Рок Су згадав про співробітників, які казали, що їхньою мрією є піти на пенсію й вести безтурботне життя, але швидко вигнав цю думку з голови. Розуміючи, що вони, на відміну від нього, мали сім'ї, він не вважав за доречне розповідати їм усе. Саме тому він віддавав накази, надаючи лише невеликі порції інформації.
Кейл поглянув на Чхве Хана, Он, Хона та невидимого Раона, який, як він припускав, теж дивився на нього, і недбало додав:
«Навіщо вам знати, куди ми йдемо?»
«Щоб я міг піти з вами»
«Ми йдемо з тобою!»
«Нам треба знати, куди ми йдемо, щоб підготувати свої серця»
Чхве Хан, Хон і Он відповіли одночасно.
Кейл почав хихикати.
«Мені треба телепортувати цю слабку людину! Він нікуди не може піти без мене, великого й могутнього Раона Міру!»
Раон промовив це вголос, оскільки навколо нікого не було.
«Ця слабка людина – слабкий! Я мушу брати його з собою всюди!»
Кейл не зміг стримати сміху.
Потім він здригнувся.
[« Ти хочеш свободи? Хіба ти не хочеш втекти з цього XX-світу? »]
"…Це голос Небожерної Води"
[« Життя просто XX, але просто повір мені. Заради твоєї свободи я готова на все, що завгодно »]
"…Боже мій"
Кейл бачив це мигцем минулого разу, проте те, як цей чіткий голос лаявся, змушувало його нервувати. Тоді він почув голос Супер-Скелі.
[« Обережно »]
[« Тц »]
Суперкамінь заспокоював воду.
Кейл був приголомшений.
"Я все думав, чому Стародавні Сили вже деякий час мовчали. А ці події стають дедалі дивнішими"
Вираз обличчя Кейла став серйозним. Як він взагалі вплутався в ці дивні події? Він подивився на Чхве Хана з серйозним виразом обличчя.
«Чхве Хане»
«Так, Кейле-нім»
«Ти любиш мир і справедливість?»
Чхве Хан раптом втратив дар мови.
Діти, середній вік яких становив дев'ять років, повільно закрили роти й почали поглядати то на одного, то на іншого.
«Це…»
Чхве Хан не міг одразу відповісти на запитання Кейла.
17 років. До цього віку він вважав, що мир і справедливість – найважливіші речі. Однак тоді його кинули в Ліс Темряви з однією лише шкільною формою. За цей час його погляд на світ змінився.
Проте він обрав мир і справедливість, щоб мати змогу жити як людина. Це полегшувало йому життя.
Однак, як не дивно, у світі не буває легких шляхів. Саме такою була нинішня ситуація Чхве Хана. Він не міг знайти душевного спокою.
Тепер у нього був дім, родина і навіть близькі друзі. Проте він завжди хвилювався, бо разом із ними приходила й небезпека.
Чхве Хан поглянув на Кейла.
"Він збирається дати мені відповідь?"
Чи знав Кейл про його турботи, тож збирався дати Чхве Хану якусь пораду?
У такому разі Чхве Хан вирішив, що спершу повинен відповісти на запитання Кейла.
Чхве Хан нарешті відкрив рота, щоб заговорити.
«… Мир і справедливість завжди здаються такими далекими»
Особливо це стосувалося миру.
«Вони справді далекі»
Чхве Хан замовк, побачивши, що Кейл спокійно відповів, ніби погоджуючись. Він і досі бачив перед собою пустельні джунглі.
Тоді він знову почув голос Кейла.
«Однак вони можуть стати ближчими. Вони можуть наблизитися настільки, наскільки ти захочеш»
«…Кейле-нім»
"Він збирається сказати мені, щоб я не втрачав надії?"
Чхве Хан бачив, як Кейл простягнув руку й поплескав його по плечу. Кейл також бачив пошкоджену Першу Секцію Джунглів, продовжуючи говорити.
«Східний Континент теж далеко»
«Няу»
Лише Он, найстарша із дітей, яким у середньому було дев'ять років, зрозуміла, що в цій розмові є щось дивне.
Однак інші діти ще цього не усвідомили.
Чхве Хан кивнув із сумним виразом обличчя.
«Так. Мир здається таким же далеким, як і Східний Континент. І мир, і справедливість здаються такими ж далекими, як те місце, де я ніколи не бував»
«Не хвилюйся»
«Кейле-нім»
Відповідь Кейла сильно вразила Чхве Хана. Він подивився в стурбовані очі Кейла, що дивилися на спустошену землю, і стиснув кулаки.
Він згадав те, що раніше пообіцяв собі.
"Буду тією людиною, яка прокладе шлях для Кейла-німа, щоб він став легендою"
«Я обов'язково проведу вас до шляху миру та справедливості…»
«Це поруч, прямо поруч»
«Вибачте?»
"Поруч? Що це означає? Східний Континент – це поруч?"
Чхве Хан здригнувся й звернувся до Кейла.
«…Кейле-нім?»
«Мир і справедливість можуть бути настільки близько, наскільки ти захочеш»
"Як і очікувалося"
Чхве Хан лише ще міцніше стиснув кулаки, почувши висновок Кейла. Почувши, що вони можуть наблизитися настільки, наскільки забажаєш, Чхве Хан відчув, що й він може туди дістатися.
Чхве Хан був готовий підняти свій меч і очолити похід будь-яким шляхом, навіть тим, що був сповнений відчаю, аби дістатися до того миру та справедливості.
«Чхве Хане»
«Так, Кейле-нім»
Кейл поглянув на Чхве Хана й продовжив:
«Ходімо туди разом»
Чхве Хан відступив на крок від Кейла. Потім він злегка схилив голову перед Кейлом, який все ще дивився на нього. Це не був надто шанобливий жест, проте його очі випромінювали рішучість лицаря, що відповідає своєму володареві.
«Так, Кейле-нім, я піду куди завгодно, куди ви захочете»
У цей момент шестирічний чорний Дракон, який прислухався до розмови, вигукнув:
«Людино, я теж йду!»
«Так. Я знаю»
«Радий, що ти знаєш! Взагалі-то, я не дозволю тобі сказати інакше!»
«Звісно. Тож створи магічне коло телепортації на Східний Континент»
«Хм?»
Раон здригнувся.
Ня-я-я-яв.
Он нявкнула, ніби й очікувала, що так станеться. Кейл не звернув на це уваги, оглядаючи кожного з групи, на обличчях яких відбивалися різні емоції.
Тут були лише Чхве Хан, Он, Хон і Раон, решта групи залишилася в Імперії.
Ця компанія була точно тією самою, яка врятувала Раона, за винятком того, що до групи долучився сам Раон. Так само, як і тоді, коли він був Кім Рок Су, тут зібралися лише ті, хто нічого не мав.
Кейл подивився на цю групу, яка йому подобалася, і почав говорити. На його обличчі був суворий вираз.
«Завтра відкриття готелю»
«Мяаааау»
Он нявкнула, ніби зітхнула.
Кейл цього не знав, коли звертався до Раона.
«Ми вирушаємо до готелю»
* * *
< Готель Надії та Пригодолюбства >
Чхве Хан дивився на вивіску триповерхового готелю з байдужим виразом обличчя.
«Що ти про це думаєш?»
Чхве Хан висловив свої щирі думки.
«…Здається, занадто тепло й гостинно»
Готель мав білі стіни, червоний дах і двір, повний квітів та дерев, що надавало йому гостинної атмосфери.
«Він правий! Тут справді тепло й гостинно, як і сказав Чхве Хан! Це ідеально підходить для нашої вілли, ні, для нашого бізнесу! Людино, відчини двері!»
Кейл із задоволеним виразом обличчя відчинив двері готелю.
Дзвінь-дзвінь.
Пролунав дзвінок, що сповіщав про прибуття гостя.
Чхве Хан увійшов, слідуючи за звуком дзвінка, і одразу почув голос Рона.
«Молодий пане, як справи?»
«Добре. Ти впорався на славу»
Чхве Хан поглянув на людей, що стояли поруч із Роном.
Двоє чоловіків були схожими на кухарів, а інші троє – на працівників. Усі п'ятеро здавалися хорошими людьми.
Їхні лагідні посмішки додавали їм приємності.
"Вони нервують"
Однак Чхве Хан відчував, що всі п'ятеро нервують.
"Схоже, вони отримали попередження, що на них буде скоєно замах"
Це було дивно, проте Чхве Хан перестав про це думати, побачивши дії Кейла.
«Представте також родину з готелю, що у задньому дворі»
«А, так, пане!»
Чхве Хан помітив, що за готелем, здавалося, було багато людей.
Чесно кажучи, Чхве Хан не мав уявлення, чим займався Кейл на Східному Континенті. Саме тому він з нетерпінням чекав на зустріч із цими новими членами родини.
Чхве Хан оглядав околиці, йдучи слідом за Кейлом, який прямував до задніх дверей, що вели на задній двір. Це місце було набагато меншим за маєток Хенітус чи палац Роан, проте він міг розгледіти теплий і гостинний інтер'єр готелю.
Схоже, це було місце, де навіть початківці-авантюристи могли б розслабитися.
"Це наш новий дім?"
Цей новий дім на Східному Континенті трохи розхвилював Чхве Хана. Адже здавалося, ніби вони облаштовують його з нуля.
Саме тому він з легкістю увійшов через задні двері.
"Я також відчуваю кілька сильних енергетичних слідів. Він обрав їх охоронцями для готелю? Він справді не пропускає навіть найдрібніших деталей"
Чхве Хан розмірковував про це, повертаючись до групи людей у задньому дворі.
Тоді він здригнувся.
"Злісні"
Усі їхні обличчя були злісними.
Усі вони також виглядали похмурими.
Була ще одна річ.
«…А що це за одяг…?»
«А, це уніформа, уніформа готелю»
Кейл недбало відповів Чхве Хану, не зважаючи на те, чи той застиг від подиву, чи ні.
«Це уніформа, яка уособлює пригоди, справедливість і мир – цінності нашого готелю. Хіба ми не повинні діяти відповідно до наших чудових цінностей?»
Чхве Хан подивився на людину, що стояла перед цією новою групою членів родини у задньому дворі – людину з великою статурою, яка, здавалося, була найсильнішою з усієї компанії.
Це був чорний костюм.
На ньому також було одна біла зірка та п'ять червоних зірок.
Будь-хто міг побачити, що це був підроблений костюм Руки.
Підроблений костюм Руки, який навмисно зробили недбало, і був тією самою уніформою.
Чхве Хан поглянув на Кейла, який дістав костюм зі своєї просторової кишені та простягнув його йому.
«Це твоє»
«…Дуже дякую»
На чорному костюмі була одна червона зірка.
Він був зроблений так само недбало, як і решта.
У той момент він почув голос Кейла.
«Це буде початком на шляху до миру для всіх»
Чхве Хан обережно взяв одяг у руки й відповів.
«Це недалеко»
«Правильно»
«Що мені треба зробити?»
У той момент, коли Чхве Хан поставив це запитання, у свідомості Кейла пролунав інший голос.
[« Час розкидатися грошима! Нарешті настав час! »]
Вогонь Руйнування.
Ця скупа вогняна блискавка вперше за довгий час озвалася.
[« Я ніколи не забуду, як по-ангельськи ти виглядав, коли викидав усі ті срібні монети! Ти виглядав навіть святішим за самі срібні монети! »]
Кейл дістав із просторової кишені ще один наряд із червоною зіркою. Вогняна блискавка все ще говорила.
[« Хіба ти не казав тому хулігану на ім'я Тунка погратися з вогнем? »]
Це була правда.
Кейл справді сказав Тунці гратися з вогнем.
[« Я впевнений, ти це знаєш »]
Вогонь Руйнування тихо додав.
[« Я, ну, ця сила ідеально підходить для цього »]
Звісно, Кейл це теж знав.
Саме тому він завітав на Східний Континент якраз вчасно до урочистого відкриття.
Він прийшов, щоб створити останній ключ до перемоги у битві проти Імперії.
Кейл поглянув на гірських розбійників із жорстоким виразом обличчя та на Чхве Хана, після чого почав говорити.
«Сьогодні – урочисте відкриття готелю»
Звичайне й тепле урочисте відкриття мало відбутися під час вечері.
Однак, щойно зайде сонце…
«І починаючи з цієї ночі, ми будемо знищувати підпільні організації міста Ліб-Ан одну за одною»
Ці організації будуть легко знищені одним ударом меча Чхве Хана.
Кейл не приховував посмішки.
Кейл спокійно проголосив це, поки обличчя колишнього ватажка розбійників блідло.
«А, назва нашої організації – Справжня Рука»
Якщо хтось запитав би: "Хто ви?", їм залишалося лише чесно відповісти: "Ми – Справжня Рука"! Це була ідеальна назва, щоб відповісти на це запитання.
[«Слабка людино, ми тепер рятуємо і Східний Континент?»]
Кейл проігнорував шестирічну дитину, яка говорила щось страшне, і дістав мантію з червоною зіркою.
[Примітка: XX – це власна цензура автора. То можна було б "виправити", але принаймні поки не буду]