Розділ 274 — Прекрасна Ніч (3)

Кейл згадав те, що йому розповів його слуга Рон.

« Керівники філії Руки носять іншу форму, ніж рядові члени організації: на їхній формі є одна біла зірка, п'ять червоних зірок і чорна брошка у вигляді пір'їни »

Він крикнув у бік керівника філії Руки.

«Чому ти просто стоїш тут, як ідіот?!»

Його голос був настільки гучним, що його почули і найманці, які їх переслідували, і Чхве Хан, що біг поруч із ним, і керівник філії Руки.

«…Що це за божевільна нісенітниця?»

Керівник філії Руки був настільки шокований, що його справжні почуття мимоволі вирвалися назовні. Кейл залишався спокійним і впевненим навіть після того, як побачив реакцію керівника філії.

«Заблокуйте цих виродків негайно!»

Він впевнено й безсоромно наказав керівнику філії Руки заблокувати найманців.

«Керівнику філії, вони мають до нас якесь відношення?»

Кейл виглядав настільки впевнено, що підлеглий, який стояв поруч із керівником філії Руки, не зміг втриматися й запитав у нього. Хоча одяг був пошарпаний, вони носили щось схоже на форму Руки настільки, що навіть він не міг бути впевненим.

Поки члени Руки були насторожені, одна сторона починала набувати впевненості.

Це була, звісно ж, сторона лідера Гільдії Найманців міста Ліб-Ан.

Кейл обернувся.

Як висококласний майстер меча, він міг найкраще триматися нарівні з Чхве Ханом і Кейлом. Саме тому він чув Кейла краще за будь-кого іншого.

«Ви посміли, ви посміли–!»

Хоча він важко дихав після того, як гнався за ними всю цю дорогу, голова гільдії анітрохи не приховував свого гніву.

Він не міг у це повірити.

Він гнався за ними, гадаючи, куди ж ці двоє невідомих нападників прямують, тікаючи.

Хоча й говорилося про "втечу", ці двоє чоловіків у масках зруйнували будівлю Гільдії Найманців, перш ніж відступити, змусивши його гнатися за ними через його гордість як голови гільдії.

"Мій сейф!"

А ще важливіше – його кабінет із сейфом було підірвано.

Звісно, сам сейф був не єдиною проблемою.

"Угода не може бути розкрита! Її нізащо не можна розкривати!"

Він хвилювався, що ці два виродки могли дістати той документ. Цей документ міг змусити Гільдію Найманців втратити все, що вони мають у місті Ліб-Ан.

"…Ні. Я не можу так думати.

Казали, що навіть маг найвищого рівня не зможе відкрити замок на цьому сейфі.

Я найняв єдиного мага найвищого рівня в штаб-квартирі Гільдії Найманців, щоб він його зробив!"

Маг найвищого рівня, який встановлював сейф, сказав йому, що, якщо тільки не з'явиться Дракон, людський маг не зможе відкрити цей сейф, і єдине, що вони зможуть зробити – це знищити його.

Саме тому голова гільдії міг спокійно ходити, куди завгодно, у будь-який час.

"Так, мабуть, саме тому цей магічний виродок і підірвав офіс"

Голова гільдії намагався заспокоїтися, наскільки це було можливо. Хоча вибух сейфа було боляче бачити, гроші він міг зібрати знову. Це було прикро, але вони не були такими цінними, як той документ.

В цю мить.

«Ти просто весь час ганяєшся за моїм хвостом»

"Що?"

Той виродок, якого вважали магом, зібрав вітер біля своїх ніг і глузував із лідера гільдії. Той вигин очей змусив би будь-кого повірити, що він насміхається над ним.

«Цей божевільний виродок хоче– ікх!»

Голова гільдії відчув, ніби його світ перевернувся з ніг на голову.

Хшунь-хшунь.

Документи всередині скляної коробки видавали тихі звуки, коли її струшували.

Кейл струшував коробку, в якій лежала "Угода щодо східних підприємств міста Ліб-Ан".

[«Людино! Обличчя голови гільдії посиніло! Ти думаєш, що той голова гільдії втомився від тривалої гонитви?»]

Мабуть, правильніше було б сказати, що саме цей документ, а не біг, змусив його ледь не знепритомніти.

Кейл неквапливо поклав скляну скриньку до кишені так, щоб голова гільдії, який дивився на нього, не помічаючи, що його обличчя тремтить, міг це чітко побачити.

Потім він знову подивився вперед і поплескав Чхве Хана по плечу.

«Я про все подбаю, тож просто йди за мною»

Чхве Хан кивнув, і Кейл підняв руку.

[«Зрозумів, людино!»]

Раон правильно зрозумів сигнал Кейла.

Кейл тупнув ногою.

Туп.

Його тіло злетіло з землі. У цей момент він був схожий на птаха. Чхве Хан також пішов за ним.

Тіло Кейла легко злетіло вгору завдяки Звуку Вітру та магії Раона, описавши в повітрі півколо, перш ніж знову приземлитися на землю.

Гуп.

Тіло Кейла приземлилося з тихим стуком.

Він обернувся.

Він бачив, як члени Руки дивляться на нього.

Кейл приземлився посеред членів Руки, які там стояли. Чхве Хан приземлився поруч із ним. Кейл помахав рукою членам Руки, які дивилися на нього.

«Давно не бачилися»

"Давно? Хто?"

Усі вони мали на обличчях саме такий вираз, проте майже миттєво їм довелося зіткнутися з чиїмось гнівом.

«Виродки! Ви наважилися зачепити Гільдію Найманців?!»

Як тільки Кейл і Чхве Хан, які перебували посередині, відійшли, Рука та Гільдія Найманців опинилися віч-на-віч.

Керівник філії Руки помітив хмурий вираз обличчя лідера Гільдії Найманців і негайно заговорив. У нього було достатньо інформації, щоб зрозуміти, що саме відбувається.

«Негайно оточіть тих двох невідомих нападників!»

Цей крик змусив лідера Гільдії Найманців здригнутися. Керівник філії Руки не дав йому жодної нагоди для заперечення, вказавши на Чхве Хана та Кейла й продовжуючи кричати.

«Ми маємо їх схопити й передати Гільдії Найманців! Ворог Гільдії Найманців – ворог міста Ліб-Ан! Допоможіть Гільдії Найманців!»

Спритні підлеглі швидко схопили зброю й почали оточувати Чхве Хана та Кейла. Ця дія дещо заспокоїла лідера Гільдії Найманців, і він поставив керівнику філії Руки запитання.

«Вони ж не мають до вас стосунку?»

«Ні, не мають. Голово Гільдії, ви знаєте, як до цього ставиться наша сторона»

Це була правда. Голова Гільдії згадав, наскільки обережним досі була Рука. Керівник філії продовжував розмовляти з головою Гільдії, який ледь встигав перевести подих і трохи заспокоїтися.

«Ми не впевнені, що саме зараз відбувається, але вони не з нашої сторони. Хіба ви не бачите їхнього пошарпаного одягу?»

«Тоді що це за одяг?»

«Вибачте?»

Голова гільдії вказав за спину керівника філії.

Саме там мали перебувати ті двоє людей у масках, оточені його підлеглими.

Керівник філії повільно повернув голову. Він чув голос лідера гільдії за спиною.

«Той одяг під мантією того виродка з червонувато-карими очима, здається, не підробка?»

«…Е-е… це…»

Керівник філії раптом втратив дар мови.

Це було коли Кейл виходив із кімнати на третьому поверсі готелю.

« Кейле-нім »

Чхве Хан покликав його й приніс мантію та маску.

Це була пошарпана мантія з недбало нашитою червоною зіркою. Вона була такою самою, як завжди.

Єдина відмінність полягала в одязі, який Кейл сховав під мантією.

Щойно Кейл зняв пошарпану мантію, з'явився одяг, про який мав би знати кожен підлеглий Руки.

Це був чорний костюм із червоною зіркою. На ньому чітко виднілася унікальна форма зірки з нахилом, яка відрізнялася від звичайних зірок.

« Я попросив Ерухабена-німа зробити це »

Недбала робота – це все, на що був здатний Кейл, проте древній Дракон зміг точно виготовити костюм, подивившись на одяг напівкровного дракона.

Кейл впевнено звернувся до керівника філії Руки, який, судячи з усього, був шокований, дивлячись на нього.

«Решту я залишаю на твій розсуд. Це наказ»

Голос, що раптово став серйозним, видав наказ, якому, здавалося, неможливо було не підкоритися.

[«Людино, ти здаєшся трохи сильним!»]

Це, звісно, сталося тому, що він використав трохи Аури Домінування.

Проблема полягала в тому, що, хоча Кейл використав лише трохи, вона стала сильнішою, тож для інших це не здавалося "трохи".

"…Це справді так?"

Аура Кейла змусила керівника філії Руки підсвідомо погладити руки, вкриті гусячою шкірою. Відчувалася моторошна домінуюча присутність. Це була сильніша аура, ніж та, яку він відчував раніше, коли бачив інших червоних зірок здалеку.

"Це якесь завдання, про яке я не знаю?"

Велична присутність була настільки природною, що навіть змусила керівника філії засумніватися. Той, хто ще більше занепокоївся через цю величну ауру – це лідер Гільдії Найманців.

"…Вони справді з Руки? Тоді чи намагається Рука нажити собі ворогів серед усіх Гільдій Найманців на континенті?"

Голова Гільдії Найманців почав хвилюватися. Аура, що оточувала чоловіка з червонувато-карими очима, нагадувала йому Короля Найманців.

У цю мить Кейл клацнув пальцями.

Клац.

Чіткий звук заповнив простір.

«Гм?»

«Мм!»

Тоді всі помітили, як з'явилося магічне коло для телепортації.

Уо-о-он-

Заклинання спрацювало й оточило Чхве Хана та Кейла. Все сталося в одну мить. Магічні здібності Раона тепер були настільки вражаючими, що майже не поступалися здібностям Ерухабена.

Звісно, декому вдалося зреагувати.

Члени групи, які пам'ятали наказ керівника філії, поспіхом кинули в них кинджали.

Дзень! Дзень!

Однак кинджали були відбиті невидимим щитом.

Керівник філії Руки почав хмуритися. Це була людина, достатньо сильна, щоб миттєво застосувати одночасно магію телепортації та магію щита.

Він був щонайменше магом найвищого рівня. А якщо ні, то це була істота, що перевершувала навіть мага найвищого рівня.

Поки керівник філії Руки намагався розібратися в ситуації, Кейл незворушно виклав ворогам правду.

«"Справжня Рука" не зупиниться, доки підпільний світ міста Ліб-Ан не опиниться в наших руках. Ми будемо рухатися лише вперед»

Ву-у-ум!

Це було останнє, що він сказав, перш ніж спалахнуло яскраве світло, і вони зникли.

Це зайняло менше ніж 10 секунд.

Двоє невідомих нападників зникли за дуже короткий проміжок часу.

Залишилися лише справжні члени "Руки" та члени Гільдії Найманців.

Незабаром для них настала ситуація, що здавалася справжнім пеклом.

Кейл не звертав на це ніякої уваги: він розплющив очі, озирнувся, а потім дістав мішок від картоплі.

«Раоне, тримай»

«Слабка людино, так, я понесу його за тебе!»

Раон схопив мішок із картоплею, який йому простягнув Кейл. Кейл знову рушив уперед.

«Відтепер ми будемо рухатися, залишаючись невидимими. І ще…»

Ніч ще далеко не закінчилася.

Ще було що робити.

Чхве Хан та діти, середній вік яких становив дев'ять років, уважно слухали, що мав сказати Кейл.

«Ми непомітно проникнемо до штабу Мостуе й просто пограбуємо сейф. Ми маємо бути якомога непомітнішими»

У фракції Мостуе не було нікого, хто зміг би виявити майстра меча, Дракона та двох Котів, які прагнули бути непомітними.

[«Людино, чому у лиходіїв стільки грошей? У них їх занадто багато! Щось тут дивне! Я просто радий, що ми все це пограбували!»]

Пізніше тієї ночі Кейл повернувся з мішком для картоплі, наповненим до країв.

Підпільний світ міста Ліб-Ан. Тепер там панував повний безлад.

Місто Ліб-Ан зустріло новий ранок у стані шоку.

«…Божевілля. Вчора вночі будівлю Гільдії Найманців атакували терористи!»

Гільдія Найманців перетворилася на суцільний безлад.

«Я знаю! Тож замовкни! Хіба ти не бачиш, що найманці зараз дуже вразливі?»

"Боже мій"

< Готель Надії та Пригодолюбства >, перший поверх, їдальня.

Мандрівники, що сиділи за столами, тихо обговорювали те, що сталося минулої ночі.

«Але я чув, що ніхто не загинув?»

«Я теж не знаю. Найманці про це мовчать»

«А Торгівельний Союз нічого не скаже?»

«Ти здурів? Думаєш, вони захочуть розпустити язики й нажити собі ворогів у Гільдії Найманців?»

Торгівельний Союз зберігав мовчання.

Навіть потерпілі – Гільдія Найманців – публічно нічого не заявляли.

Це було місто, що складалося з купців, найманців та авантюристів.

З однією з цих трьох основних груп сталося щось серйозне. Не дивно, що ніби все місто було напружене.

Навіть авантюрист-початківець Боб, який спускався сходами на перший поверх, відчув гнітючу атмосферу. Саме тому він ще більше злякався.

«Що мені робити? Це моя перша пригода, і я починаю нервувати»

«Все гаразд, пане Бобе. У вашій подорожі вас супроводжуватиме лише вдача. Не варто хвилюватися»

«Дуже дякую»

Боб набрався бадьорості, почувши приємні слова працівника готелю, з яким він познайомився вчора.

Привітний працівник сказав ще щось, щоб підбадьорити його.

«Ви це зможете, пане Бобе»

«Дякую. До зустрічі наступного разу!»

Боб вийшов із готелю через вхід на першому поверсі. Він хотів підготуватися до сьогоднішньої пригоди.

Співробітник, якому Боб подякував, повільно попрямував до їдальні.

«Молодий пане, сюди»

«Гаразд»

Кейл, на обличчі якого вже не було того лагідного виразу, взяв у Рона склянку лимонаду й попрямував до кінця залу.

«Сюди»

Хтось піднімав руку й кликав його до себе.

[«Це золотавий дідусь! Наш дідусь справді вміє бути пунктуальним!»]

Ерухабен був у людській подобі, демонструючи свою вражаючу красу. Поруч із ним стояв хтось у мантії.

«Кейле-нім»

Чхве Хан, який в якийсь момент підійшов до Кейла, поглянув на стіл і стурбовано звернувся до нього.

«Чхве Хане, усе гаразд»

Однак Кейл спокійно продовжував говорити.

«Він просто помирає. І зараз йому боляче»

«…Розумію»

Почувши відповідь Кейла, Чхве Хан поглянув на людину поруч з Ерухабеном.

Напівкровний дракон.

Тепер він був людиною і мав чорне волосся та чорні очі, як і Чхве Хан.

Здавалося, він страждав від зіткнення атрибутів темряви та світла, оскільки його обличчя було блідим, а кінчики пальців тремтіли, але Чхве Хан все одно не збирався втрачати пильність лише через це.

Проте йому все ж було трохи шкода напівкровного дракона, який обережно оглядав готель.

Будь-хто міг би сказати, що він, здавалося, був вражений.

Це було схоже на те, як він почувався, коли вперше знайшов село Гарріс.

Однак Чхве Хан викреслив це співчуття зі своїх думок і не забув про своє найважливіше завдання, холодно дивлячись на напівкровного дракона.

З іншого боку, був хтось, хто дивився на Кейла з враженим виразом обличчя.

«Ти, невдачливий виродку»

«Давно не бачилися, Ерухабене-нім»

"Хо!"

Ерухабен придушив своє здивування, погладжуючи Он і Хона, які сиділи на столі. Наскільки ж він був шокований, коли діти розповіли йому про те, що сталося минулої ночі, а також підслухавши розмови людей за столиками?

"Цей мерзотник хоче захопити світ чи просто отримує задоволення від того, що створює проблеми?"

На цей момент він не міг зрозуміти, чи Кейл був невдахою, чи просто отримував задоволення від таких витівок.

Кейл не звернув на це уваги й почав їсти суп та салат, які приніс Рон, дивлячись при цьому на напівкровного дракона.

«Це терпимо?»

Напівкровний дракон відповів на запитання Кейла.

«Так»

На цьому їхня розмова закінчилася.

Ерухабен клацнув язиком, побачивши, що Кейл виглядає таким байдужим після того, як він попросив його привести сюди напівкровного дракона. Важко було зрозуміти, про що думав цей невдачливий виродок.

Він відчував, що слова, якими він описував Кейла, ставали дедалі грізнішими, однак це не мало значення, адже насамперед потрібно було задати ті питання, що у нього були.

«Що ти збираєшся робити з цими грошима?»

Діти-Коти з гордістю розповіли Ерухабену про те, як Кейл став злодієм справедливості й пограбував підпільний світ.

Звісно, Раон зараз теж безперервно базікав у думках Ерухабена.

[«Золотусик, ти чув? Вчора ми зробили перший крок, щоб врятувати підпільний світ міста Ліб-Ан. Моя скарбничка вже наполовину повна! Підемо пізніше купимо яблучних пирогів!»]

Раон був у захваті від того, як він збирався витратити ці гроші.

Збирати гроші було весело, але витрачати їх – теж чудово.

[«Я тобі теж куплю! Мені шкода тебе, адже вони зруйнували твій дім!»]

Стародавній Дракон був ошелешений, але було очевидно, що йому це подобається, бо куточки його губ сіпалися й підіймалися вгору.

Кейл повільно відповів на запитання стародавнього Дракона.

« Що ти збираєшся робити з цими грошима? »

Відповідь на це запитання вже була визначена.

«Я планую трохи її посилити»

Стародавній Дракон, напівкровний дракон, майстер меча та двоє Котів за столом – усі здавалися збентеженими цією відповіддю. Те саме стосувалося й невидимого Чорного Дракона.

Чхве Хан запитав від імені всіх.

«Що ви плануєте посилити?»

Що ж Кейлу потрібно було посилювати?

"Я чув, що його нинішня скляна пластина – найкраща з усіх можливих"

Кейл продовжував говорити, а Стародавній Дракон і Чхве Хан мали серйозні вирази на обличчях.

«А, є дещо. Викинути гроші, як минулого разу»

«…Вибачте?»

«Мяаааау?»

«Няв?»

Он і Хон також були серед тих, хто не міг зрозуміти, про що йдеться.

Однак зіниці невидимого шестирічного Дракона, якого зараз ніхто не міг побачити, тремтіли.

Раон згадав той шокуючий момент.

Він пригадав, як Кейл Хенітус сміявся, кидаючи срібні монети в лаву.

Раон був настільки шокований, що забув говорити в думках з Кейлом і пробурмотів собі під ніс, сидячи за столом.

Було настільки тихо, що ніхто інший не міг почути, проте інші за столом все ж почули його.

Невидимий Дракон дістав свою скарбничку зі свого просторового виміру й почав говорити.

«…Це…»

Викидати гроші, ось це.

«…Дуже захоплююче, але й надзвичайно шокуюче»

Раон не забув того шоку, який пережив, коли йому було всього п'ять років.

Що ж до Кейла, то скупий Вогонь Руйнування наразі голосно радісно вигукував у його думках.