Розділ 277 — Ти хочеш жити? (1)

У замку Бланг, найближчому до сторони Королівства Брек в Ущелині Смерті.

У тюремній камері цього замку.

Кейл йшов коридором в'язниці замку Бланг. Він поставив запитання Розалін, яка стояла поруч із ним.

«Як там справи у Полум'яних Дворфів?»

Розалін презирливо скривилася, почувши недбале запитання Кейла.

Племена Ведмедів та Полум'яних дворфів потрапили в полон після поразки. Їх перевезли до замку Бланг, що розташований поблизу Ущелини Смерті: Ведмедів помістили в підземну в'язницю, а Полум'яних Дворфів – у звичайну.

«Молодий пане Кейле, гадаю, у них усе гаразд»

Кейл і Розалін обмінялися поглядами. Вона холодно посміхнулася, продовжуючи говорити.

«Вони просто тремтять від страху, бо не знають, коли їм доведеться померти»

Розалін побачила, як Чхве Хан і Мері, які обидвоє прийшли сюди слідом за Кейлом, здригнулися від її відповіді, однак вона не звернула на це особливої уваги.

Чхве Хан супроводжував Кейла зі Східного Континенту, а Кейл покликав сюди некромантку Мері.

Розалін запитала Кейла.

«Ви дасте їм шанс на життя?»

«Не знаю»

Кейл стояв перед великими залізними воротами.

Це була невелика територія, де були зібрані всі злочинці.

Хоча її й називали невеликою, туди все одно вмістилися б сотні людей.

«Командире, ви тут»

У цій зоні були лише одні ворота для входу та виходу. Лицарі та солдати, що стояли перед воротами, зустріли групу Кейла з нервовими виразами обличчя.

Розалін віддала наказ лицарям.

«Відчиніть ворота»

Лицарі вклонилися, і двоє солдатів одразу ж розсунули важкі залізні ворота.

Скре-е-е-екг…

Двері повільно відчинилися, відкривши вид на приміщення всередині.

Першими в поле зору потрапили маги, лицарі та солдати, що перебували всередині.

Вони були розставлені в різних місцях приміщення, стоячи з серйозними виразами облич і готові в будь-яку мить вступити в дію.

Кейл відвів від них погляд і опустив голову.

[«Людино! Тут так багато дворфів!»]

Дворфи, раса, нижча за людей, стояли в шеренгах по десять осіб і дивилися вгору на Кейла.

Раон продовжував говорити в думках Кейла.

[«Дворфи, здається, страшенно налякані!»]

Не всі з них були такими, проте більшість мала на обличчях вираз страху.

У них не було іншого вибору, як боятися.

Сьогодні вранці їх усіх скували ланцюгами й привели сюди. Радість від того, що вони змогли побачити своїх друзів і рідних після розлуки в різних камерах, розділених на групи по десять осіб, тривала недовго.

Вони помітили, що щось не так.

Тюремні охоронці зникли, а натомість з'явилися лицарі та маги з бойових загонів, які почали стежити за ними.

Крім того, між Полум'яними Дворфами стояли солдати, створюючи гнітючу атмосферу, щоб дворфи не надумали чогось дурного.

"Щось має статися"

Дворфи усвідомили, що сьогодні з ними має статися щось серйозне.

Бурмочучи цілий день, що ж це може бути, вони нарешті побачили двох рудоволосих командирів вперше за довгий час.

Розалін і Кейл.

Вони обидвоє були для них предметом обурення та страху.

Битва в Ущелині Смерті.

Плем'я Полум'яних Дворфів поставило на цю битву все. Саме тому вони витягли крила та магічні бомбомети, ведучи все своє плем'я в бій.

Слабкі члени племені залишалися позаду, демонструючи свої таланти у ручній роботі, тоді як решта дорослих пішла в бій.

"Нам потрібна була свобода"

Канелле, нинішній вождь Племені Полум'яних Дворфів, прикусив губи.

Якщо бути точнішим, вони хотіли, щоб Рука визнала їхні здібності й надала їм власну територію. Вони мріяли перетворити хоча б невеликий куточок Півночі на територію Племені Полум'яних Дворфів.

Вони належали до дурного племені, яке не мало таланту до виготовлення магічних пристроїв.

Спогади про те, як над ними глузували інші дворфи, досі були живими в їхній пам'яті. Саме тому вони продовжували наполегливо працювати, і тепер могли виготовляти цілком пристойні магічні пристрої.

Результатом цього стали крила, які вони продемонстрували під час останньої битви.

Однак ці крила було легко знищити.

Вождь Канелле відчував, ніби це було знаком, що Плем'я Полум'яних Дворфів ніколи не злетить.

«Схоже, ви всі тут»

Погляд Канелле спрямувався на одну з двох рудоволосих командирів.

Це була Розалін.

Погляд Канелле, спрямований на Розалін, був сповнений гніву. Це була цілком природна реакція лідера, який привів своє плем'я воювати на боці супротивника.

Однак, коли інший рудоволосий командир почав говорити, замість гніву він відчув страх.

«Ви всі можете йти»

Кейл Хенітус. Він вийшов на невелику платформу перед дворфами й віддав наказ.

Лицарі, маги та солдати Королівства Брек здригнулися, почувши його наказ, і поглянули на Розалін. Вони, здавалося, нервували.

Хоча Кейл, а також Чхве Хан і Мері, які стояли поруч із ним, були сильними, ворогів все ж було п'ятсот. Це могло спричинити проблеми, якщо вони вирішать дати волю гніву через поразку в битві.

Лицарі та маги зібралися тут, щоб тримати їх під контролем, проте Кейл наказав їм піти.

Розалін поглянула на Кейла, думаючи, що це дивно, проте незабаром кивнула лицареві, який був представником групи.

Клак. Клак. Клак.

Почулися важкі кроки. Невдовзі всі вони вийшли через єдині двері, що вели з цієї зони.

Скре-е-ех–

Залізні ворота повільно зрушили, а потім повністю зачинилися.

Бах!

Внутрішня частина цієї зони була повністю відокремлена від зовнішнього світу.

Погляди дворфів повільно спрямувалися до верху платформи. У цій зоні, де не було нічого, крім нерівних стін, було лише одне місце, на яке можна було дивитися.

Усі їхні погляди зупинилися на одній точці.

Це було місце, де перебувала людина, яка тримала їхні життя у своїх руках.

Канелле з острахом дивилася на Кейла Хенітуса.

"…Той, хто повалив напівкровного дракона"

Насправді саме Чхве Хан і Кити здолали напівкровного дракона, проте Полум'яні Дворфи вважали, що саме Кейл заклав основу для перемоги над ним.

Усі дворфи боялися сили Драконів.

Кейл був ватажком людей, які боролися проти того напівдракона.

Вони б не боялися так сильно, якби на трибуні стояла лише Розалін. Вона не змогла перемогти напівкровного дракона, тож була такою самою, як і вони.

Однак Кейл був іншим.

Вождь Канелле, як і решта дворфів, дивилися на Кейла.

Він був полководцем, який використовував силу вогню, води та землі. Він перетворив Плем'я Полум'яних Дворфів на військовополонених, але нічого їм не зробив. Він навіть не приходив до них аж дотепер.

Але ця людина раптом з'явилася.

Що він скаже?

Чи доведеться їм знову стати рабами, як це було після того, як їх підкорили Біла Зірка та напівкровний дракон?

Або ж у них навіть не буде такого шансу, бо він планує їх убити?

У цю мить Кейл заговорив.

«Ви хочете жити?»

Зіниці Канелле почали тремтіти.

Хоча ніхто нічого не сказав, тривогу дворфів було відчутно.

Однак Кейл більше нічого не сказав дворфам. Він заплющив очі й дозволив хаосу тривати перед ним. У цю мить він почув голос Раона.

[«Людино! Час настав!»]

У відповідь Кейл розплющив очі й поглянув на Розалін. Побачивши вираз обличчя Кейла, вона прикусила губу.

"Справді? Прямо тут?!"

Однак вона стримала емоції, дістала пристрій для відеозв'язку й увімкнула його.

Уо-о-о-о-он–

Пристрій для відеозв'язку почав вібрувати.

На нерівній стіні приміщення з'явився екран.

«Ох!»

«…Хо»

Чимало дворфів були шоковані. Вони чули чийсь голос, що лунав з екрана.

[Назва Імперії не є легким]

На екрані з'явилося вродливе обличчя з лагідною посмішкою.

«…Імперський принц!»

Це було відео, на якому імперський принц Адін виголошував промову.

Вождь дворфів Канелле несвідомо відвернувся від екрана й поглянув на Кейла.

Непохитний Альянс та Імперія. Зовні ці дві сторони не мали між собою жодних стосунків, проте Кейл Хенітус саме зараз показував Полум'яним Дворфам, які входили до Непохитного Альянсу, відео з принцом Імперії.

Кейл і вождь Племені Полум'яних Дворфів зустрілися поглядами.

Усмішка.

Він бачив, як Кейл посміхається.

"…Його викрили! Він знав про це весь цей час!"

Непохитний Альянс, Рука та Імперія. Він був упевнений, що Кейл знав про все це.

Звуки здивованих зітхань, шурхіт від руху людей та всі інші шуми зникли, і дворфи занурилися в повну тишу.

[Імперія доклала чимало зусиль заради миру]

У тиші було чутно лише голос Адіна.

Кейл поглянув на імперського принца на екрані. Він також бачив численних громадян Імперії, які дивилися на Адіна, що стояв на трибуні на площі.

Вони махали прапором Імперії й не приховували своїх емоцій.

Центр Західного Континенту.

Наша чудова Імперія.

Однак здавалося, що останнім часом їхня Імперія повільно втрачає силу.

Проблема з Церквою Бога Сонця, Замок Мейпл, зруйнований палац і спроба вбивства заступника голови Дзвіниці Алхіміків.

Імперський принц продовжував звертатися до громадян, які спостерігали за Імперією, що хитається.

Імперія наполегливо працювала заради миру.

[Це тому, що Імперія є центром Західного Континенту]

Імперського принца, відомого своєю лагідною посмішкою, тут уже не було.

Його обличчя, яке без посмішки виглядало холодним, мало надзвичайно серйозний вираз, коли він проголосив це як громадянам Імперії, так і тим, хто спостерігав за подіями через екран.

[Ми вирішили відвоювати наш втрачений замок]

Їхній втрачений замок.

Замок Мейпл.

Гордість Імперії, яку відібрали Тунка та Королівство Віппер.

Цього весняного дня на площі Імперії починало ставати спекотно.

Громадяни, які все ще довіряли Імперії й з нетерпінням чекали на мить, коли вони відновлять свою зруйновану гордість, готувалися поділитися своїми емоціями. Імперський принц звернувся до них, ні, він говорив до ворогів.

[Сильним не потрібно ховатися чи вдаватися до дрібних хитрощів. Нам потрібні лише чесні й справедливі методи, щоб продемонструвати нашу переважну силу]

"Хооо"

Кейл, який був ворогом, про якого імперський принц не знав, почав посміхатися.

"Чесні й справедливі методи, та?

Треба сказати пані Ліні та джунглям, щоб вони ще трохи потерпіли"

Кейлу дуже сподобалися "чесні й справедливі методи" та "демонстрація переваги".

Адін знову набрав своєї неповторної чарівної та впевненої посмішки й вигукнув як спадкоємець єдиної Імперії на Західному Континенті.

[Імперія. Відтепер ви зможете власними головами відчути цінність цієї назви]

Ува-а-а-а-а–

Крики громадян струсонули площу.

Вони кричали так голосно, що це струсонуло навіть ту частину площі, де перебували Полум'яні Дворфи. Погляди дворфів, як і раніше, були прикуті до екрану, на якому було зображено обличчя принца Імперії.

Імперія оголошувала війну Королівству Віппер.

Цей факт закарбувався у свідомості дворфів.

Саме тому вони повільно повернулися вбік. Вони побачили командира, який невимушено стояв на трибуні.

Тук. Тук.

Командир Кейл Хенітус повільно спустився з трибуни й підійшов до Полум'яних Дворфів.

Тепер він був на одному рівні з ними.

Однак обличчя вождя Канелле зблідло.

Від командира, що наближався, виходила знайома, але водночас незнайома аура.

Це була та сама аура, яку вони відчували, коли були практично рабами Руки. Це було щось, чого їх інстинкти наказували боятися.

"…Залякування Дракона!"

Вони відчували ауру Дракона, що виходила від Кейла, коли він спускався з платформи. Однак Канелле не вимовив цього вголос.

Це було не те саме, що Дракон.

Хоча це було інше, ця аура була такою ж сильною, як аура Дракона.

Це було щось, чого він ніколи раніше в житті не відчував, проте це все одно заважало йому дихати й викликало відчуття, ніби він помре, якщо спробує атакувати Кейла.

Командир, який спускався з платформи, зупинився. Він зупинився прямо перед вождем Канеллем.

Канелле підвів голову, щоб поглянути на Кейла.

"Ця аура…"

Канелле зрозумів, як саме Кейл переміг напівкровного дракона та Непохитний Альянс.

Командир заговорив.

«Ти хочеш жити?»

Ці слова, вимовлені з іншою аурою, ніж раніше, мали велику вагу й занурили околиці в тишу.

Кейл поглянув на дворфа, якого називали вождем. Кейл уже активував надзвичайно потужну Ауру Домінування, чекаючи на відповідь дворфа.

Вождь Канелле незабаром відповів.

Плюх.

Він опустився на коліна.

"Що відбувається?"

Кейл занепокоївся через реакцію, яка виявилася більш екстремальною, ніж він очікував.

Вождь виглядав так, ніби ось-ось щось викрикне. Це нагадало йому божевільного Лицаря-Охоронця Клопеха.

Кейл поспішно відвернувся від вождя.

Однак інші сприйняли це просто як страшного командира, який холодно ігнорує вождя, що стоїть на колінах.

Саме тому вождь, що стояв на колінах, почав говорити.

"Будь ласка, залиште їх живими"

Саме це він і хотів сказати.

Для вождя племені, який стояв перед тим, хто вже знав про Імперію, Руку та стосунки з Непохитним Альянсом, це було все, про що він міг просити.

Якби його коліна могли врятувати життя хоча б кількох членів його племені від цієї людини, яка випромінювала ауру на рівні Дракона, він був би щасливий.

Саме тому він не міг не продовжувати дивитися на Кейла.

Потім Кейл, оглянувши інших дворфів, знову повернувся до вождя. Вождь, який вважав, що його шанс настав, спробував відкрити рота, щоб знову звернутися до Кейла, але Кейл виявився трохи швидшим.

«Вам усім є що виготовити»

Дворфи славилися своїми здібностями до виготовлення речей.

Вождь Канелле придушив у собі страх перед цією аурою, схожою на Залякування Дракона, і запитав:

«Що саме ви хочете, щоб ми виготовили?»

"Чи справді Полум'яні Дворфи – це лише нещасні істоти, які мусять щось виготовляти, а потім це в них забирають?

Хіба ми не маємо права на свободу?"

Саме в цю мить у очах Канелле промайнула відчайдушність.

Командир Кейл подивився на Канелле та дворфів і продовжив:

«Зробіть крила»

Крила.

Це слово змусило дворфів здригнутися.

Вони вже виготовляли крила під час спроби виграти битву в Ущелині Смерті.

Однак ті крила в підсумку були розірвані, і вони зазнали поразки.

«Т-ті самі крила?»

Вождь запитав тремтячим голосом, а Кейл, дивлячись на вождя дворфів, згадав про когось.

Ікар.

Це був персонаж із Грецької Міфології. Він використав свої крила, щоб злетіти в небо, перш ніж впав і загинув.

Однак Кейл не хотів, щоб повторилася доля Ікара.

Замість того, щоб відповісти дворфу, який відчайдушно чекав на відповідь, він покликав когось іншого.

«Мері»

«Так, Кейле-нім»

Некромантка Мері. Жінка, яка все ще була одягнена в чорну мантію, що повністю покривала її тіло, підійшла до Кейла.

Мері запитала Кейла, який її покликав.

«Що вам потрібно, молодий пане-нім?»

Кейл вислухав її запитання й озирнувся.

Він бачив Полум'яних Дворфів і Мері, а також закриту зону, в якій вони перебували.

Однак, відповідаючи на її запитання, Кейл думав про небо за межами цієї зони.

Йому потрібно було, щоб Плем'я Полум'яних Дворфів і Мері разом створили щось.

«Вогняний птах»

Місце першої битви з Імперією.

Небо.

Йому була потрібна неперевершена сила, здатна панувати в небі.

Цю неперевершену силу створять ці переможені Полум'яні Дворфи та некромант, якого ненавидить Бог Сонця.

Кейл волів демонструвати свою перевагу за допомогою неперевершеної сили, подібно до імперського принца.

[А ви вже донатили сьогодні на потреби Сил Оборони? Навіть якщо так – задонатьте ще, навіть якщо це лише одна гривня]