Розділ 279 — Ти хочеш жити? (3)
Розділ 279 — Ти хочеш жити? (3)
Однак, окрім того, що він був ошелешений, Кейл відчув дивну атмосферу.
Він не бачив людину, яку можна було б вважати нерозлучною парою з Тункою.
«Де вождь Гарол?»
Гарол Кодіанг. Кейл не бачив того божевільного виродка, народженого від нещасливого зв'язку між майстром Магічної Вежі та пересічною мешканкою міста.
Це був спокійний, але божевільний виродок, який ненавидів магів і прагнув позбавити світ магії.
"Клопех – це мирний виродок порівняно з тим хлопцем"
Однак його не було видно, хоча Кейл і Чхве Хан уже прибули.
Щоб уникнути поглядів жителів Королівства Віппер, які вороже ставилися до магії, у підвалі королівського палацу таємно було створено магічне коло для телепортації.
Це місце перебувало під пильним наглядом, оскільки ним користувалася частина королівської родини та керівництво королівства.
Саме тому там були лише Тунка та його підлеглі, а також маги, відряджені Королівством Роан.
Але тоді чому ж Гарол Кодіанг, який командував військовою операцією та всім, що стосувалося війни, не був там разом із ними?
Це не мало сенсу.
"Схоже, щось сталося"
Кейл усвідомив, що в Королівстві Віппер, мабуть, щось сталося.
Чи помітив Тунка вираз очей Кейла? Тунка почав хмуритися. Поєднання великої статури Тунки та грізного погляду робило його гримасу ще страшнішою.
Кейл спостерігав за виразом обличчя Тунки й замислився.
"Якби він бився з таким обличчям, усі лицарі Імперії злякалися б"
Однак, незважаючи на свій грізний вигляд, Тунка поглянув на своїх підлеглих і зітхнувши, промовив:
«Йдіть за мною. Ми вирушимо туди, де перебуває вождь»
Тунка розвернувся й першим попрямував до входу. Він чув голос Кейла, що долинав ззаду.
«У чому проблема?»
Тунка на мить завагався, перш ніж відкрити рота.
Це було те, про що вождь Гарол мав поговорити з Кейлом, але навіть якби йому сказали про це заздалегідь, нічого б це не змінило.
«Після промови принца Імперія надіслала Королівству Віппер таємне повідомлення»
"Що?
Імперський принц надіслав Королівству Віппер таємне повідомлення?"
Кейл, який після промови імперського принца був зайнятий зустрічами з Вогняними Дворфами та Ведмедями, а також завершенням інших приготувань, нахмурився, почувши цю новину вперше.
"Чому ці виродки, які оголосили війну Королівству Віппер, раптом надіслали їм таємне повідомлення?"
Скрип.
Двері відчинилися. Тунка не бачив ані Кейла, ані його підлеглих, тож, вийшовши, дивився прямо перед собою й відповів.
«Імперія висунула пропозицію»
Командир Тунка зараз відчував гнів і розчарування.
Кейл згадав того Тунку з минулого, який розбивав усе на друзки й, не озираючись, тікав геть. Йому подобався такий Тунка.
На жаль, через нинішні обставини Тунка не міг діяти так, як раніше. Придушуючи своє розчарування, Тунка поінформував Кейла про поточну ситуацію.
«Імперія заявила, що вона любить мир і що ми маємо здати Замок Мейпл, якщо не хочемо, щоб загинули всі мешканці Королівства Віппер»
"Ха!"
Кейл не міг у це повірити.
Імперський принц вселив у серця свого народу почуття гордості, заявивши, що вони вестимуть чесну й справедливу війну. Граючи перед громадськістю роль гордого імперського принца, він за лаштунками вів переговори та погрожував.
Але чи було це погано?
"Зовсім ні. Насправді він діє дуже правильно"
Під час війни проливається кров.
Люди гинуть.
За таких обставин Імперія вчинила розумно, вимагаючи повернення Замку Мейпл за допомогою погроз, переговорів чи будь-яких інших засобів, а не війни.
Можливо, це був мудрий крок – скористатися становищем Імперії.
"Крім того, Тунка та Королівство Віппер відомі як самітники"
Самітники Західного Континенту.
Це полегшило Імперії таємний тиск на Королівство Віппер, яке, як відомо, було самітником.
Тому Кейл не міг не ставитися з обережністю до принца Адіна.
Якби це був наслідний принц Альберу з Королівства Роан, він не вчинив би так, як Адін.
"Альберу дотримується своїх обіцянок перед народом"
Якби народу сказали, що вони будуть воювати чесно, він саме так і вчинив би.
Саме тому Кейл вважав Альберу найбільш схожим на себе, але водночас і відмінним від себе.
Це також було причиною того, що імперський принц Адін був схожий на наслідного принца Альберу, але водночас і відрізнявся від нього.
Через це Кейл відчував дискомфорт у спілкуванні з Адіном.
Схожість Адіна з кронпринцом Альберу означала, що Адін був певною мірою схожий і на самого Кейла.
Тож Кейл, дивлячись на спину Тунки, почав говорити.
«І що ще?»
Повернутися до Замку Мепл.
На цьому все не закінчилося.
На цьому все не закінчиться.
Гордість та амбіції Імперії не дозволять їм зупинитися лише на Замку Мейпл.
Якщо це так, то чому ж Тунка так хвилюється та говорить з таким стомленим виглядом?
Тунка презирливо хмикнув і відповів на запитання Кейла.
«Вони хочуть 100 000 людей із Королівства Віппер на 80 років»
«...Що?»
"Вони хочуть що?"
Цього разу навіть Кейлу було важко одразу це збагнути. Йому спало на думку дещо, але важко було підтвердити, що це саме та відповідь.
«Гарол тобі все пояснить. Йди за мною»
Тунка вийшов за двері.
Кейл пішов за ним із передчуттям чогось недоброго.
Імперія хотіла 100 000 людей із Королівства Віппер на 80 років.
"Чому це звучить так, ніби Імперія хоче отримати право використовувати 100 000 громадян Королівства Віппер як рабів протягом 80 років?"
Кейл пішов за Тункою з підвалу й суворо заговорив.
«Давайте швидше дістанемося до Гарола»
Зараз Кейлу понад усе потрібно було зустрітися з вождем Гаролом.
Кейл вийшов за Тункою й оглянув центральний палац Королівства Віппер.
"Він виглядає розкішніше, ніж палац Королівства Роан"
На відміну від блискучого зовнішнього вигляду, інтер'єр справляв зовсім інше враження.
"Тут досить порожньо"
Навколо було небагато людей. До того ж ті, хто приходив і йшов, не мали радісних виразів на обличчях.
Кейл, який наразі був переодягнений у священника, оглянув королівський палац – центр Королівства Віппер – і звернув увагу на атмосферу, що панувала навколо.
"Навколо панує відчуття поразки ще до того, як бій почався"
Чому так сталося?
Хоча Кейл не міг сказати, яка атмосфера панувала серед солдатів і воїнів, оскільки вони не перебували в центральній частині палацу, він помітив, що урядовці, лицарі та охоронці – всі випромінювали зневіру своїми виразами обличчя.
[«Людино, здається, ми вже програли! Чому у всіх такі обличчя?»]
"Саме про це я й кажу"
Кейл відчував, що щось не так. Він поглянув на Чхве Хана, який стояв поруч. Чхве Хан, чий вигляд приховувала мантія, також оглядав оточення.
Ймовірно, він уперше стикався з такою атмосферою.
У повітрі витала атмосфера, яка робила все млявим і пригніченим.
Кейл згадав цю атмосферу й поставив запитання Тунка, який стояв перед ним.
«Скільки людей знає про цю переписку?»
«Приблизно 2 або 3 людини, крім нашої сторони»
Наша сторона.
Ці слова стосувалися місцевих жителів, які були першими членами фракції не-магів разом із Тункою і Гаролом, а саме його найближчими підлеглими.
"Ха!"
Кейл нарешті зрозумів, що відбувається.
"Ті люди, що проходять повз нас із видом безпорадності – це не люди з боку Тунки"
Кейл почав говорити.
«Схоже, у центральному палаці небагато тих, хто на нашому боці»
Тунка на мить завагався, а потім відповів.
«...Правильно. Як і слід було очікувати, ти дуже розумний»
"Розумний? Скоріше, це просто очевидно"
Лише тоді Кейл помітив, що всі люди, проходячи повз, крадькома поглядали на Тунку. У їхніх поглядах поєднувалися невдоволення, тривога та страх.
Тунка продовжив:
«У цьому центральному палаці мешкає королівська родина»
Королівство Віппер досі залишалося монархією.
Тунка та фракція немагів зруйнували Магічну Вежу й стали впливовими особами в Королівстві Віппер.
Однак королівська родина залишилася незмінною, як і приналежна до неї фракція дворян та урядовців у королівстві.
Кейл опинився у найпотаємнішій частині центрального палацу, навіть не встигнувши цього усвідомити.
Навколо них уже не було перехожих.
Крім того, всюди були воїни, які здавалися знайомими.
Це місце явно відчувалося як "оселя Тунки".
«Це оперативна кімната»
Тунка стояв перед оперативною кімнатою. Однак по обидва боки від дверей стояли місцеві воїни, які поглядали на Тунку.
Тунка поставив воїнам запитання.
«У чому справа?»
«Командире, просто…»
Один із воїнів поглянув на Кейла й завагався, не в змозі відповісти. Тунка, побачивши це, нахмурився й рішуче відчинив двері.
Клац.
Він, як і раніше, був запальним і рішучим Тункою. Завдяки йому Кейл міг чути голоси з-за відчинених дверей.
«Вождю Гароле, чому ви відхиляєте пропозицію Імперії?»
Це був незнайомий голос.
Тунка зупинився перед відчиненими дверима. Кейл міг бачити крізь щілину Гарола та його радників, які протистояли комусь, хто носив корону й був оточений лицарями.
Людина в короні, яка саме говорила – та, що щойно виступила – була королем Королівства Віппер.
Кейл згадав про Королівство Віппер.
Поки громадян використовували як піддослідних кроликів у Магічній Вежі, а народ королівства обкладали важкими податками й ставилися до нього як до рабів, королівський палац Королівства Віппер спокійно спостерігав за цим з боку, користуючись вигодами, які надавала фракція магів.
Королівство Віппер розбагатіло завдяки магічним предметам, створеним у єдиній на континенті Магічній Вежі.
На відміну від громадян Королівства Віппер, які страждали від бідності, королівська родина Королівства Віппер жила ще заможніше, ніж будь-коли раніше.
Король, який правив королівським палацом і Королівством Віппер, здригнувся, побачивши Тунку. Однак він швидко відвернувся від Тунки й поглянув на Гарола.
«Вождю Гароле! Скажіть щось!»
Хоча королівська родина Королівства Віппер спостерігала за фракцією магів з боку, вона також не придушувала фракцію немагів, коли та з'явилася.
Саме тому фракція немагів зберегла королівську родину цілою після того, як знищила Магічну Вежу.
Король Королівства Віппер ніколи не втручався у справи свого королівства.
Той король підняв голос, коли дізнався про вторгнення Імперії. Він крикнув на Гарола з відчайдушним виразом обличчя.
«Нам кінець, якщо Імперія нападе на нас!»
Нам кінець.
Гарол прикусив губи, почувши ці слова. Він робив це, щоб не вибухнути сміхом.
Те "нам", про яке говорив король, означало королівську родину та впливову еліту, що перебувала під його контролем.
Населення Королівства Віппер не входило до цього "нам".
Гарол був у цьому впевнений більше за будь-кого іншого. Саме тому він не зводив очей з короля, хоча й знав про групу Тунки та Кейла.
«Ваша величносте, Імперія хоче не лише Замок Мейпл»
Король та королівська фракція стверджували, що слід прийняти пропозицію Імперії.
«Ваша величносте, хіба в тому листі не було ще однієї вимоги з боку Імперії?»
Вождь Гарол кинув погляд на Кейла й продовжив. Він переказав пропозицію, висунуту Імперією.
«"Замок Мейпл має бути повернуто, а також має бути включена частина земель Королівства Віппер, що оточують цю територію. Крім того, Королівство Віппер має надати безкоштовну робочу силу для відбудови нещодавно зруйнованого замку Мейпл та прилеглої території, а також тієї частини земель, яка згідно з цією пропозицією буде передана Імперії"»
Кейл ковтнув слину.
Однак Гарол ще не закінчив.
«"Робоча сила має складатися виключно з громадян Королівства Віппер у кількості 100 000 осіб, і Королівство Віппер має виконувати цю квоту протягом 80 років, щоб сприяти розвитку цих земель"»
Кейл заплющив очі.
У його голові пролунав голос Раона.
[«Людино! Хіба це не означає, що громадяни Королівства Віппер виконуватимуть усю роботу, а Імперія отримає всі вигоди?»]
"Саме так"
Вимагати від Королівства Віппер щорічно надавати 100 000 своїх працездатних громадян для безкоштовної праці протягом 80 років – це, по суті, вимагати від них відправити 100 000 людей до Імперії, щоб вони стали рабами на 80 років.
Знову пролунав голос Гарола.
«Ваша величносте, хіба ви не розумієте, що це означає?»
Король здригнувся, а потім заговорив із спокійним виразом обличчя. Він набрався рішучості, перш ніж прийти шукати Тунку та Гарола.
Звісно, він зміг це зробити лише тому, що вірив: вони не вб'ють свого короля саме зараз. Він говорив спокійно й з величною поставою.
«Я підтримую фракцію не-магів»
Потім він продовжив із напруженим виразом обличчя.
«Я прийму пропозицію Імперії»
Гарол почав хмуритися.
"Треба було вбити його раніше!"
Гарол мав убити його, коли зруйнував Магічну Вежу. Він залишив його живим, бо не хотів спричиняти ще більшого хаосу.
Тепер, коли сприятливий момент минув, він не міг так необережно вбити короля. Якщо він повстане проти короля й уб'є його в умовах війни, народ Королівства Віппер, який мав би об'єднатися й боротися проти Імперії, буде розхитаний.
Гарол стримав гнів і промовив.
«…Ваша величносте, як не крути, вимагати від ста тисяч людей такої праці – це, по суті, перетворювати їх на рабів, чи не так?»
Король здивовано вигукнув.
«Раби?! Хіба Імперія не просить лише про тимчасову робочу силу? Якщо ми просто приймемо цю пропозицію, ми зможемо вижити»
"Ха"
Гарол був приголомшений.
"80 років – просто тимчасово? І це не робить їх рабами?"
Гарол вважав короля, який знав про наміри Імперії, але вдавав, що нічого не знає, гідним презирства.
Навіть у той час, коли фракція магів і фракція немагів воювали між собою, король вдавав, що нічого не знає, і повністю зосередився на самозахисті.
Вождь Гарол не зміг стриматися й підвищив голос.
«Ваша величносте, де ви знайдете ці 100 000 людей?!»
Кого саме він планував відправити до Імперії, щоб вони стали рабами?
Король відповів одразу ж, щойно Гарол викрикнув.
«Це ж небагато!»
"Це небагато?!"
Обличчя Гарола спотворилося від гніву.
Однак король говорив упевнено.
«Адже туди не їдуть ні представники фракції немагів, ні місцеві жителі, ні дворяни. Хіба за межами королівського палацу немає чимало гордих мешканців Віппера, які могли б працювати в Імперії?»
Кейл стримав зітхання.
Зрештою, король запитував, у чому ж проблема, якщо в рабство підуть лише мешканці за межами королівського палацу, а не королівська родина чи фракція немагів.
Король був упевнений у собі.
«Не буде війни, і ніхто не загине. Хіба це не досить мирно? Якщо Імперія справді вторгнеться в нашу країну, нам кінець!»
...Король, мабуть, просто боявся, що сам загине.
Кейл нахмурився.
Раніше, коли Тунка вторгся в Імперію, у короля був привід.
Він міг просто сказати Імперії, що спостерігав за подіями з боку, бо боявся Тунки.
Однак цього разу все було інакше, адже саме Імперія збиралася вторгнутися.
Кейл дивився на короля, який був готовий на 80 років покинути 100 000 своїх підданих, аби врятувати власне життя. Потім його погляд впав на кулаки Тунки, що тремтіли від гніву.
Тунка мовчав.
Однак його лють була відчутною.
В цю мить пролунав голос Гарола.
«... Хіба ви не розумієте, чому люди приєдналися до нас, фракції не-магів, у нашій боротьбі проти фракції магів?»
Очі Гарола були холодними.
Гарол хотів позбутися всіх магів, тому очолив народ фракції не-магів. Однак він також розумів почуття тих, хто йшов за ним.
«Їм було важко звести кінці з кінцями. Ось чому вони пішли за нами»
Він знову підвищив голос.
«Хіба ви не знаєте, як сильно маги гнобили ваших підданих? Чи знаєте ви, скільки людей загинуло після того, як їх затягли до Магічної Вежі й проводили над ними експерименти?»
Король на мить здригнувся, але швидко поглянув на мовчазного Тунку й знову почав говорити.
«Та навіть якщо ми приймемо пропозицію Імперії, чи не зможемо ми всі жити? Якщо спалахне війна, ми всі можемо загинути! Не можна вважати Імперію такою самою, як у Замку Мейпл! Справжня Імперія – це справді страшно!»
Вождь Гарол, який весь цей час вдавав із себе добру людину, почав кричати.
«Якість життя теж має значення!»
Навіть коли владу тримала Магічна Вежа, люди жили.
Однак це не було справжнім життям.
Чому Королівство Віппер, ні, Тунка й Гарол, вирішили долучитися до союзу чотирьох королівств і одного племені, метою якого було позбутися Дзвіниці Алхіміків?
Це було не лише через їхню боротьбу проти Імперії.
Магічна Вежа та Дзвіниця Алхіміків.
Це було тому, що вони були настільки схожі.
Пролунав голос Гарола.
«Як можна назвати справжнім життям рабство? Ваша величносте, навіть якщо вони живі, це не справжнє життя!»
Гарол грізно поглянув на короля.
Цей погляд розлютив короля. Навіть якщо він був, по суті, безсилим королем, він походив зі шляхетного роду, на відміну від Гарола.
«Вождю Гароле, ви намагаєтеся на мене напасти? З поваги до вас усіх я сказав, що членів племен та фракцію не-магів не виженуть! Хіба цього не достатньо? Нам не заподіють шкоди, Королівство Віппер буде мирним, і для всіх усе буде чудово!»
"Та ну"
Кейл придушив у собі почуття здивованої огиди й став прямо за Тункою.
Він бачив, як тремтять кулаки Тунки.
Проте Тунка не вибухнув гнівом.
Він стримував себе.
Спостерігаючи за Тункою, Кейл усвідомив одну річ.
Чому Тунка так привітно ставився до Кейла, який прийшов на допомогу?
Чи просто тому, що наближався час битви?
Ні.
Його буквально зворушило те, що Кейл прийшов, щоб "допомогти Королівству Віппер".
"Цей довбень починає думати про безпеку та процвітання Королівства Віппер"
Хоча він і досі був незграбним і дурним.
Довбень, який умів лише дивитися прямо перед собою й битися, починав розуміти всю вагу управління країною.
"Боже"
Кейл стримав посмішку.
Він мав би бути тим, хто дивиться лише прямо перед собою і воює.
Він би продовжував вести війну, доки не загинули б і Королівство Віппер, і фракція немагів, і сам Тунка. Як це майбутнє так перекрутилося?
У результаті Тунка залишився в королівстві й побачив, як живе народ.
Він бачив, як Кейл, який видавав себе за священника, ставився до солдатів і як вдячні були солдати за їхню допомогу.
Як людина, що мала вплив, Тунка зміг побачити багато аспектів життя, що виходили за межі війни та влади. Він також почав розуміти серця людей, які йшли за ним.
Кейл став позаду Тунки й тихо прошепотів.
«Тунко»
Кейл побачив, як Тунка здригнувся, коли він покликав його, і подумав, що Тунка все ще той самий Тунка, що й тоді, коли вони познайомилися.
Він все ще був тим самим Тункою, який тоді представився як "Боб".
Кейл говорив тихим голосом, який могли почути лише ті, хто був поруч із ним – Тунка та Чхве Хан.
«Просто поводься як завжди»
Тунка на мить завагався. Потім він знову почув голос Кейла з-за спини.
«Ми тебе прикриємо»
Всміх.
Тунка несвідомо почав посміхатися.
Погляд його очей змінився. Хоча вони й досі були сповнені гніву, у них уже не було виразу стриманості, коли він підняв кулак.
Бах!
Двері розлетілися з гучним ударом.
Кулак Тунки врізався в двері.
«...К-командире..»
Король мимоволі ковтнув слину й поглянув на Тунку.
Тунка подивився на короля, оточеного королівськими лицарями, і продовжив:
«Стулися»
"Ох, як і слід було очікувати від "я робитиму що захочу" Тунки"
Кейл був вражений.
Тунка, мабуть, був єдиним покидьком, який зневажав би короля й розмовляв би з ним так грубо.
Король нахмурився, побачивши це, а лицарі поклали руки на руків'я мечів. Король згадав, що останнім часом Тунка був спокійнішим, ніж зазвичай, і почав кричати.
«Й-як ви смієте так зі мною розмовляти! Командире, ви що..»
«Вести війни – це моя робота»
Тунка проігнорував голос короля й широкими кроками рушив до нього.
Кейл дивився на спину Тунки, коли той це робив.
Кейл не любив Тунку.
Характер і вчинки Тунки не дуже йому імпонували.
Однак зараз Тунка, здавалося, розумів всю вагу життя.
Так, Тунка подорослішав.
Час минав для Тунки так само, як і для Кейла, і це трохи змінило його.
Тунка підійшов до короля й продовжив:
«Ми переможемо, тож просто сиди спокійно й думай про власне виживання, як завжди»
Сьогодні вперше Кейлу сподобалися дії Тунки.
Світ не мав бути наповнений лише такими людьми, як Адін чи Альберу.
Фракція не-магів. Саме завдяки існуванню таких лідерів, як Тунка, навіть слабкі, але відчайдушні люди могли перемогти.
Тирани неминуче демонстрували свою силу, коли поводилися як тирани.
Якби він був тираном, який також дбав про своїх підданих...
"Це було б не так уже й погано"
Дзень!
Лицарі витягли мечі. Леза їхніх мечів були спрямовані на шию Тунки. Лицарі не могли протистояти чистій силі Тунки, тож все, що їм залишалося – це тримати леза мечів піднятими.
Однак Тунка не боявся цих лез і продовжував наближатися до короля. На шиї Тунки, де лезо злегка зачепило його, було видно невелику цівку крові. Проте Тунка без вагань продовжував йти до короля.
«Командире!»
Король відчайдушно гукнув до Тунки, але той, оточений мечами, грізно поглянув на нього.
«Я ніколи не програвав війни»
Він не програв ані фракції магів, ані Імперії біля Замку Мепл. Він ніколи, жодного разу, не зазнав поразки.
Тунка не мав наміру приймати пропозицію Імперії. Він згадав про Кейла та Чхве Хана, які стояли за його спиною.
Як людина, яка завжди дивилася вперед і боролася, Тунка вперше відчув впевненість у тому, що хтось прикриває йому спину.
Тож Тунка грізно поглянув на короля й сміливо промовив голосом, сповненим гніву.
«…Тож цей боягуз може від'їбатись»
Він сказав боягузливому королю, щоб той "від'їбався".
Кейл посміхнувся, дивлячись на Тунку.