Розділ 280 — Ти хочеш жити? (4)

Звісно, король не зміг стримати гніву, і його тіло почало тремтіти.

«Т-ти наважився так зі мною говорити–!»

Однак усе, на що був здатний король – це лише витріщатися на Тунку.

Частково це було через те, що він сам був слабким, а частково – через те, що не міг наказати лицарям атакувати Тунку.

Королівство Віппер зараз перебувало в дивному стані.

Король мав лише титул "короля", тоді як уряд і вся адміністрація перебували у руках військових.

Тунка був центром уваги громадян і солдатів цієї армії. Саме тому навіть лицарі, які охороняли короля, не наважувалися діяти необачно щодо Тунки.

Це були люди, які приєдналися до королівської фракції, щоб врятувати власне життя та зберегти свої привілеї, тож хоча вони й тримали мечі наготові з лояльності, вони не наважувалися насправді атакувати Тунку.

«…Ви!»

Король теж це усвідомлював.

У результаті він міг лише гнівно поглядати на Тунку. Тунка дивився на короля зі ще більшим гнівом в очах.

Потім він продовжив.

«Немає»

Тунка добре знав себе.

«У мене немає нікого ні вище, ні нижче за мене»

Саме тому він міг вести за собою, де б не був.

«А вбивати сильних – моє хобі»

Він завжди стояв у авангарді й вбивав тих, хто пахнув найсильнішим. Звісно, траплялися випадки, коли він програвав цим сильним особистостям, проте зрештою всі вороги починали його уникати.

Чи то через страх, чи то через те, що вважали його брудним, але так чи інакше, вони його уникали.

Ось це й було головним.

Тунка поглянув на короля, який був готовий здатися, аби врятувати власне життя. Король відчував себе ніби здобиччю. У минулому він теж уникав Тунку.

Він виправдовувався тим, що уникав Тунку через його безглузду силу та дикість, проте насправді він уникав Тунку через страх.

Погляд короля трохи оминув Тунку й спрямувався вниз.

Голос Тунки все ще лунав у його вухах.

«Якщо хочеш жити, думай лише про те, як нам здобути перемогу»

"Якщо хочеш жити"

Король ковтнув слину, почувши ці слова.

І гнів, і страх змушували його тіло тремтіти. У цей момент заговорив один із лицарів королівської фракції.

Він мав звання капітана королівської гвардії.

«Ваша Величносте, як щодо того, щоб перейти в інше місце, якщо ви вже донесли своє повідомлення?»

Капітан гвардії здригнувся, побачивши, як погляд Тунки звернув на нього.

Він не був тим, хто став капітаном гвардії завдяки своїй силі.

Для такого королівства, як Королівство Віппер, де в минулому магія була надзвичайно розвинена, лицарі натомість були слабшими. Маги перешкоджали формуванню сильних лицарів, прагнучи зберегти своє панування, і завдяки цьому "лицарі" Королівства Віппер, швидше за все, були людьми, які отримали можливості завдяки політичному впливу або таланту підлабузництва, а не сильними особистостями.

«Ехем, командире, чому б і вам не завершити свої справи в спокої?»

Тунка подивився на капітана гвардії та короля, а потім розвернувся. Потім він підійшов до вождя Гарола.

Будь-хто міг помітити, що він ігнорує капітана лицарів та короля.

«Ти, чорт забирай…»

«Ваша Величносте»

Однак капітан лицарів втихомирив короля, не давши йому розлютитися. Капітан лицарів поглядом дав зрозуміти королю, що їм слід піти, а король глибоко вдихнув, перш ніж відійти від Тунки й попрямувати до дверей.

Проте погляд короля все ще був прикутий до листа з Імперії, що лежав у руці Гарола. Він міг би відповісти Імперії, якби забрав той лист, однак усі важливі документи були в руках Тунки.

«Ви, дурні виродки! Ви навіть не бачите, що я давав вам шанс вижити!»

Зрештою король гнівно викрикнув, після чого вийшов зі стратегічної кімнати.

«Мм»

Кейл стогнув, дивлячись у бік короля та лицарів, які пішли, навіть не звернувши на нього уваги. Причина цього була проста.

[«Людино! Чомусь мені не подобається той король-негідник!»]

Це було тому, що в його голові гучно лунало бурмотіння Раона.

[«100 000 людей вистачить, щоб перемогти Імперію, якщо він піде з нею на війну! Але 100 000 людей на 80 років?! Цей король навіть елементарної арифметики не знає! Як і слід було очікувати, він не такий розумний, як великий і могутній я!»]

"Він такий галасливий"

Раон, здавалося, зовсім не любив цього короля.

З іншого боку, Кейл просто думав, що такі типи зустрічаються скрізь, куди б ти не пішов.

"Так вже влаштований світ"

Навіть у Кореї, ні, навіть на Землі були люди, які робили гірші речі, ніж цей король, заради власного виживання, коли світ колись поринув у хаос.

До того ж, чи тільки ті, хто при владі, так чинили?

Зовсім ні. Насправді спочатку більшість людей поводилася саме так.

Це сталося одразу після того, як Кейл, ні, Кім Рок Су склав вступні іспити до університету і підробляв у ресторані. Насильницькі заворушення спалахнули без попередження.

Люди ігнорували одне одного, аби вижити.

Однак світ об'єднався, щоб підтримати одне одного та відновити рівновагу швидше, ніж очікувалося.

Це сталося завдяки тому, що знайшлися люди, які воліли допомагати один одному вижити, а не топтати один одного.

Хтось казав, що світ перетвориться на пекло, якщо настане апокаліпсис.

Однак усі люди ненавиділи пекло. Саме тому вони робили все, що могли, аби уникнути пекла, і в процесі цього усвідомили дещо.

Самотужки це було важко.

Вони потребували одне одного.

Саме це знову об'єднало людей усього світу, щоб повернутися до світу, в якому можна було жити.

Погляд Кейла знову повернувся до Тунки та Гарола.

Побачивши короля Королівства Віппер, він вирішив, що найкраще – це ігнорувати таке сміття. Однак це не означало, що Кейл погоджувався з королем.

Кейл, так само як і тоді, коли він був Кім Рок Су, прагнув перетворити цей світ на місце, де можна було б пристойно жити. Ти все одно почуватимешся самотнім, навіть якщо будеш щасливий на самоті в пеклі.

"Так, розслаблений ледар, що хизується своїми грошима – це найкращий спосіб життя"

Подумавши про це, Кейл подивився на Гарола й Тунку іншими очима.

Ось був просто дурнуватий Тунка.

А ще був Гарол – той, від якого виходила дивна аура і якого Кейл вважав навіть божевільнішим за Клопеха.

У цих двох виродків очі були червоні від того, що вони намагалися підтримувати цей свій "світ" у Королівстві Віппер. Цей факт здавався новим, але водночас дивно знайомим.

У цю мить він почув голос Раона.

[«Людино! Давай пограбуємо сейф того королівського виродка! Давай обчистимо його дочиста!»]

«Мм»

Кейл стогнув у відповідь на пропозицію шестирічного Дракона, яку він знав, що не може виконати, але яка його дуже спокушала.

Інші спостерігали, як він це робив.

Очі Гарола затуманилися.

Кейл Хенітус.

Він показав жахливе видовище людині, яка таємно прийшла на допомогу Королівству Віппер, виглядаючи як священник.

Ні, це було не просто жахливо – він показав найгірше з можливих видовищ.

Гарол та інші вожді у стратегічній кімнаті мовчали, бо не знали, що робити.

У цей момент до Кейла підійшов Тунка. Він згадав те, що Кейл сказав йому раніше.

« Ми тебе прикриємо »

Тунка подумав над цим і почав говорити до Кейла.

«Коли Імперія зробила нам ту пропозицію…»

«Зачекай»

Кейл підняв руку й зупинив Тунку. Усі вожді мали похмурі вирази обличчя, ніби вони очікували на таку реакцію, доки Кейл не продовжив:

«Як ми можемо говорити потайки, якщо ти виламав двері? Чи є десь тихе місце, де ми зможемо поговорити?»

«Ах»

Лише тоді всі поглянули на двері, які зруйнував Тунка. Там стояли охоронці, які не знали, що робити.

«Я проведу вас в інше місце»

Гарол вийшов уперед, і Кейл кивнув.

«Я хочу поговорити лише з вами та командиром Тункою»

«Гаразд»

Тунка одразу погодився, і Кейл незабаром зміг перейти в тихіше місце.

Кейл простягнув Чхве Хану, який скуто стояв поруч, чашку чаю, а потім взяв ще одну для себе й поставив питання Тунці.

«Як гадаєш, чи хоче Імперія, щоб Королівство Віппер прийняло цю пропозицію?»

Натомість на питання відповів Гарол.

«Ні, я вважаю, що вони надіслали листа, знаючи, що ми відхилимо таку пропозицію»

Хто ж захоче здатися й віддати 100 000 людей у рабство?

Імперія знала про войовничий характер Тунки.

Погляд Гарола став холодним, після чого він опустив очі.

«Гадаю, Імперія хотіла, щоб ми ще більше розлютилися й кинулися на них»

Гарол поглянув на Тунку, який кивнув. Потім вождь Гарол поставив Кейлу запитання.

«Я припускаю, що Імперія прагне заволодіти Королівством Віппер, а не лише Замком Мейпл?»

Кейл зробив ковток чаю. У чаші він бачив віддзеркалення свого забарвленого за допомогою магії білого волосся та блакитних очей. Він невимушено почав говорити.

«Звісно»

Цок.

Кейл поставив чашку, і вираз обличчя Гарола погіршився.

Вожді Королівства Віппер належали до фракції не-магів і складалися переважно з молодих вчених, які були досить розумними в інших галузях, окрім магії. Гарол пояснив висновок, до якого вони дійшли.

«Припускаю, що Королівство Роан не може відкрито допомагати Королівству Віппер?»

Якби Королівство Роан відкрито допомагало Королівству Віппер, то воно стало б ворогом Імперії.

Королівство Роан наразі вдавало, нібито підтримує тісні стосунки з Імперією Могору, водночас плануючи зруйнувати їхню Дзвіницю Алхіміків. Королівство Віппер, звісно, знало про це, оскільки входило до складу альянсу, проте все одно поставило це запитання.

Це було тому, що їм потрібна була сила Королівства Роан.

Кейл спокійно відповів.

«Правильно. Жоден з військ Королівства Роан не буде виявляти себе під час цієї битви»

«…Це стосується й пана Чхве Хана та некроманта-німа?»

«Так»

Гарол заплющив очі.

Однак Кейл не поступився.

"Щоб Королівство Роан стало новим покровителем Імперії Могору, ми не можемо зараз ворогувати з громадянами Імперії"

Громадяни, які не знали про жодні з цих сумнівних справ, зненавиділи б Королівство Роан, якби побачили, що воно допомагає Королівству Віппер у цій війні.

Уся добра репутація, яку Кейл заробив під час "Терористичного Інциденту на площі" та інциденту в Імперії, де він отримав Медаль за Відвагу, зникла б через цю єдину битву.

Саме тому Королівство Роан не планувало відправляти когось у справжньому вигляді на підтримку Королівства Віппер без будь-якого виправдання.

Гарол знову розплющив очі, побачив холодний вираз на обличчі Кейла й почав говорити.

«І Джунглі не будуть воювати під Замком Мейпл, а діятимуть самостійно?»

«Правильно. Джунглі планують окремо завдати удару по Імперії»

Ні Королівство Роан, ні Джунглі, що межували з Королівством Віппер, не могли надати допомогу в битві за Замок Мейпл. Звісно, чотири королівства та одне плем'я планували допомогти матеріалами та продовольством, однак…

"У нас недостатньо сильних бійців. Наші бойові сили нечисленні"

Гарол ще раз переконався в цій інформації, а потім поглянув на Кейла, який все ж прийшов до них у такій ситуації.

Наразі Кейл прийшов не як командир.

Він прийшов самостійно, як приватна особа.

Він прийшов, щоб допомогти їм.

Саме тому вожді ще не могли розібратися в цій частині.

«…Мабуть, ми не зможемо побачити ні щит командира Кейла-німа, ні стовп води та кам'яні списи, які ми бачили під час битви в Ущелині Смерті?»

Деякі зі Стародавніх Сил Кейла стали відомими після війни проти Непохитного Альянсу.

Звісно, це був Незнищенний Щит, який він використовував протягом усієї війни, а також Панівна Вода, застосована в битві проти напівкровного дракона.

Поширювалася й історія про неймовірні кам'яні списи.

Саме тому вони з радістю сприйняли той факт, що Кейл приїжджає на допомогу. Проте вождь Гарол все ж мусив запитати.

Але він сказав: "не зможете побачити", а не "чи зможемо ми побачити".

«Правильно. Ви не зможете цього побачити. Мені теж треба приховати свою особу»

«…Розумію»

Якщо Королівству Роан потрібно було ховатися, то цілком природно, що й Кейлу теж треба було ховатися.

Наразі він був найвідомішим героєм Королівства Роан.

Гарол стримав зітхання. У цей момент заговорив Тунка.

«Достатньо того, що ви прийшли сюди! Кейл, і Чхве Хане, ти теж»

Чхве Хан, який стояв за Кейлом, здригнувся й поглянув на Тунку. Той самий Тунка, якого Чхве Хан одного дощового дня побив до напівсмерті, дивився на Чхве Хана з вдячністю.

«Вождю Гароле! Місцевих жителів і солдатів цілком вистачить! Ми також отримаємо величезну кількість зілля та матеріалів як підтримку!»

Тунка звернувся до Гарола своїм звичним гучним голосом. Гарол дивився на командира, який трохи подорослішав і тепер умів втішати інших, з дивним поглядом.

Спочатку Гарол вирішив служити Тунці, бо вірив, що той допоможе йому помститися, знищивши Магічну Вежу.

Однак, можливо, через те, що вони вже раніше воювали пліч-о-пліч, або через те, що їх об'єднувала спільна мета – врятувати Королівство Віппер – Гарол тепер хотів дати Тунці проявити себе як командира.

«Я розумію. Командире-нім, я вірю, що ми переможемо, як і минулого разу…»

«До речі»

Гарол замовк.

Кейл почав звертатися до них обох. Він запитав їх із дивним виразом обличчя.

Що він намагався сказати?

«Чому ти не запитав про вогняні стовпи в Ущелині Смерті?»

Саме ті вогняні стовпи відіграли найважливішу роль у тому, що Непохитний Альянс не зміг знищити Ущелину Смерті та перейти на той бік. Кейл поглянув на Гарола, який не запитав про це.

Гарол відповів із дивним виразом обличчя.

«Це тому, що ми не могли бути впевнені, чи були ті вогняні стовпи справою рук Королівства Брек чи Королівства Роан»

Вогняні стовпи.

Серед інших королівств існувало багато різних думок щодо тих вогняних стовпів.

Усі були впевнені, що це не була одна з сил Кейла. Однак, оскільки й Королівство Брек, і Королівство Роан зберігали мовчання з цього приводу, вони не могли бути впевнені, хто їх створив.

На вулицях ходили чутки, що, швидше за все, це було від Королівства Брек.

Це пояснювалося тим, що останньою атакою, яка відбулася перед тим, як Полум'яні Дворфи запустили магічні бомби, була магія Розалін.

Крім того, сила магів з Королівства Брек, яка проявилася, змушувала підозрювати, що вогняні стовпи були їхнім творінням.

«…Вважається, що ці стовпи створили міс Розалін та маги Королівства Брек»

Важко було описати вираз обличчя Гарола в цей момент.

Королівство Віппер вбило магів і зруйнувало Магічну Вежу.

«Ось чому, навіть якщо Королівство Брек є нашим союзником, важко навіть згадати про вогняні стовпи»

Важко.

Було важко просити допомоги у магів Королівства Брек.

До того ж вони не могли відкрито просити іноземне королівство про магів для підтримки, коли багато громадян Королівства Віппер досі ненавиділи магів. Використання магічних сувоїв чи заклинань і так було достатнім табу.

Це було найбільшою проблемою для Королівства Віппер у цей момент.

Проблеми, що виникають, коли щось повністю ізолювати, зараз ускладнювали становище Королівства Віппер.

Хоча зараз вони не могли собі дозволити бути вибагливими, сучасне Королівство Віппер підтримувалося фракцією не-магів і не могло піти проти цього.

Це було наслідком іншої війни.

Однак Гарол обережно поставив Кейлу запитання.

«Як ви гадаєте, чи зможемо ми попросити Королівство Брек надіслати нам на допомогу кількох магів?»

100 000 людей на 80 років. Ця цифра тиснула на Гарола.

Цей мерзотник, який ледь не збожеволів від ненависті до магів, тепер шукав магію, бо боявся.

В цю мить–

«Які координати цього місця?»

«…Вибачте?»

Кейл поставив питання, яке не мало жодного стосунку до розмови.

«Координати»

«А, так»

Гарол не розумів, що відбувається, але все ж надав Кейлу координати.

У цю мить у думках Кейла пролунала відповідь Раона.

[«Я запам'ятав! Я повідомлю їм ці координати! Вони незабаром будуть тут!»]

Хто ж мав незабаром прибути?

Почувши ці відповіді, Кейл підвівся. Він поглянув на Тунку та Гарола й почав говорити.

«Командире Тунка та вождю Гароле. Маги Королівства Брек теж не втручатимуться»

Гарол виглядав не надто добре, почувши це.

У той момент Кейл продовжив:

«Ви пам'ятаєте магів, які не входили до фракції магів Королівства Віппер?»

Гарол справді не міг збагнути, до чого веде ця розмова.

«Не пам'ятаю»

Однак Тунка чесно відповів на запитання Кейла. Тунка перестав перейматися долею магів навколо Королівства Віппер, щойно Магічна Вежа була зруйнована.

Натомість Гарол не перестав про них турбуватися. Гарол почав говорити, дивлячись на Кейла з дивним виразом обличчя.

«Було багато магів, які не входили до фракції магів і жили в підпіллі. Нам не вдалося захопити більшість із них, бо вони втекли з Королівства Віппер після руйнування Магічної Вежі»

Кейл поділився з Гаролом однією з речей, які він обговорював із кронпринцом Альберу.

«Багато з них зрештою опинилися в Королівстві Роан»

Хоча насправді саме кронпринц Альберу покликав їх до Королівства Роан, Кейл подавав це так, ніби вони випадково потрапили до Королівства Роан під час втечі.

«І Королівство Роан прийняло їх як громадян нашого королівства»

Гарол промовчав.

Він уже передбачав, що маги, які втекли, роз'їхалися по різних королівствах континенту. Але ж не можна було за це звинувачувати Королівство Роан.

Королівство Роан уже чимало їм допомогло.

До того ж, саме Кейл повідомляв їм цю інформацію.

«…Молодий пане Кейле-нім, давайте поки що відкладемо цю розмову на потім»

Саме тому Гарол вирішив не займатися цим питанням саме зараз.

Він не хотів воювати з Королівством Роан, коли вони й так уже воювали з Імперією. Однак Кейл не хотів цього робити.

«На жаль, я не можу цього зробити»

«Вибачте?»

Тоді…

Уо-о-о-он–

Кімната почала тремтіти.

Гарол, який був наполовину магом, застиг і поглянув у певному напрямку.

У цей момент він почув голос Кейла.

«Я запросив декого, хто хотів допомогти Королівству Віппер»

Ву-у-уп!

Спалахнуло яскраве світло, і з'явилася людина.

Грюк.

Стілець Гарола заскрипів.

Гарол підвівся, не встигнувши й слова сказати.

Людина, яка щойно телепортувалася до кімнати, лагідно посміхнулася йому.

«Давно не бачилися»

Розалін.

Вона прийшла сюди сама.

Кейл став поруч із нею й звернувся до Гарола та Тунки, які стояли з порожніми поглядами.

«Пані Розалін, яку вигнали з королівської родини Королівства Брек і яка стала вільною людиною, бажає бути найнятою Королівством Віппер як найманець»

Історія про те, як Розалін вигнали з королівської родини, була досить відомою.

Гарол вигукнув здивовано.

Розалін знизала плечима й пояснила, чому вона хоче взяти участь.

«Усі мої друзі сказали, що їдуть до Королівства Віппер. Як їхня лідерка, я вирішила поїхати теж»

«…Друзі…? Лідерка?»

Кейл відповів, коли Гарол несвідомо запитав.

«Маги, які тепер є громадянами Королівства Роан, бажають взяти участь у війні Королівства Віппер»

Маги, які тепер є громадянами Королівства Роан. Гарол і Тунка одразу зрозуміли, про кого йдеться.

Це були маги, які переховувалися, але не належали до фракції магів і зрештою втекли з Королівства Віппер, щоб уникнути переслідувань з боку фракції не-магів.

Маги, які тепер входили до складу Магічної бригади Королівства Роан.

Кейл знизав плечима й додав:

«Його Високість, наш наслідний принц, із радістю надав їм відпустку»

Королівство Роан не братиме участі в цій війні.

Однак існувало чимало способів допомогти їм із тіні.

«Усі маги вирішили, що проведуть цю відпустку, повернувшись додому»

Звісно, не всі маги, які походили з Королівства Віппер, хотіли приїжджати сюди. Однак, найімовірніше, це було тому, що вони не належали до фракції магів і не схвалювали її методи, але більшість із них розуміла почуття представників фракції немагів та громадян Королівства Віппер.

Вони хотіли допомогти своїй батьківщині.

«Королівство Роан також планує надати цим магам кілька магічних каменів, щоб вони могли трохи розважитися під час відпустки»

Королівство Роан збиралося надати магам магічні камені для підтримки війни в Замку Мейпл.

Крім того, Розалін, лідерка магів, також була готова їм допомогти.

Розалін була найсильнішою, але водночас найвільнішою людиною з точки зору ідентичності та статусу, яка могла їм допомогти.

Вождь Гарол почав хмуритися. Його зіниці тремтіли.

Хоча вони вже не були частиною Королівства Віппер, ці маги, які походили з Королівства Віппер, приїжджали, щоб врятувати їх. Вони приїжджали, щоб врятувати Королівство Віппер, яке не мало до кого звернутися по допомогу. Вони були готові кинути виклик небезпеці й приїхати, навіть попри те, що громадяни Королівства Віппер, ймовірно, не сказали б про них нічого доброго.

У голові Гарола вирували суперечливі думки. Ні, здавалося, що це більше стосувалося його серця, ніж розуму.

Тоді Кейл повільно почав посміхатися, наче лиходій, і поставив запитання.

«О, а ті вогняні стовпи. Ти думав, що вони з Королівства Брек, правда?»

"Чи може–? Чи може, їх створило Королівство Роан?"

Очі Гарола широко розширилися, коли ця думка промайнула в його голові. Кейл вказав пальцем на себе.

«Це моє»

«…Це не Королівства Роан, а ваше, молодий пане Кейле-нім?»

«Так. І для довідки: це алхімія, а не магія»

Гарол втратив дар мови. Все, що він бачив – це сивочолого Кейла, який посміхався.

Саме в цю мить Гарол повернув голову вбік.

«Кеке-»

Він почув приглушений сміх.

Це був Тунка.

Плечі Тунки піднімалися й опускалися, коли він щосили намагався стримати сміх. Однак він різко відкинув голову назад і врешті-решт вибухнув гучним сміхом.

«Кха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-хахаха!»

Тунка більше не міг стримувати сміх.

Він поглянув на Кейла й почав говорити.

«Я не боюся. Я зовсім не боюся цієї війни!»

Посмішка Кейла стала ще ширшою.

Це був справжній Тунка. Він виглядав як божевільний воїн, якому важлива лише битва. Саме це божевілля було причиною, через яку його вороги боялися його.

Потім Тунка, блимаючи очима, підтвердив щось Кейлу.

«Я розжую Імперію»

Кейл недбало відповів Тунці.

«Не перестарайся»

«Ха-ха-ха-ха-ха!»

Тунка засміявся ще голосніше, ніж раніше, побачивши вираз обличчя Кейла, який ніби запитував, що тут такого смішного.

[«Людино! Тунка сміється так, ніби знову став самим собою!»]

"І не кажи"

Кейл лагідно посміхнувся до Гарола, який, на відміну від Тунки, мав на обличчі складний вираз.