Розділ 283 — Що приніс вітер (3)

Бум!

Алхіміки та маги створили ще один стовп із землі.

Кейлу не потрібно було бачити поле бою, щоб зрозуміти, що відбувається.

Алхіміки та маги з'явилися, щоб підтримати дах палацу, коли сер Рекс і його група підірвали його за допомогою магічних бомб.

Вони розбризкали якусь невідому рідину, яка, реагуючи на ману алхіміків і магів, злетіла в небо. Потім алхіміки обмотали стовп чорною ниткою невідомого походження.

Як тільки чорна нитка зникла в земляному стовпі, той перетворився на міцний чорний стовп.

Кейл дивився лише на Полум'яних Дворфів, коли почав говорити.

«Завдання алхіміка – завжди придумувати щось нове»

Бум!

Чорний стовп продовжував збільшуватися, аж поки не перетворився на вежу.

Кількість веж продовжувала зростати, аж поки їх не стало сім.

Маги й алхіміки піднімалися на вершини цих веж і звідти завдавали ударів на велику відстань.

Бу-у-у-у–

Кейл поглянув у бік вождя дворфів, незважаючи на звуки труби.

Алхімія.

Алхімія цього світу була схожою на алхімію на Землі.

Їхньою метою було створення золота.

Однак методи досягнення цієї мети відрізнялися.

Алхіміки Західного Континенту прагнули використовувати природні елементи для створення золота. Саме тому ці алхіміки не могли не наблизитися до мани, яка містила найчистіший природний елемент.

"Але, за словами напівкровного дракона, алхімія, яку шукає Біла Зірка, не має на меті створення золота"

У свідомості Кейла пролунав голос стародавнього дракона Ерухабена.

« Чи знаєш ти, чому вони досліджують мертву ману? »

Бомби з мертвою маною. Це не мало жодного стосунку до алхімії, якщо їхньою метою було створення золота. Однак Дзвіниця алхіміків Білої Зірки вже близько двадцяти років співпрацювала з Імперією над дослідженням бомб з мертвою маною.

« Спочатку я думав, що їм просто потрібні бомби з мертвою маною як зброя, але, почувши слова напівкровного, зрозумів, що помилявся »

Кейл ніколи не бачив, щоб стародавній дракон виглядав таким серйозним.

Ерухабен пояснював це з виразом обличчя, сповненим шоку й страху.

« Те, чого прагне Дзвіниця Алхіміків – це мана, а не золото »

Почувши це, Кейл теж застиг.

Причина, з якої вони досліджували мертву ману.

« Вони хочуть створити ману »

Вода, вогонь, вітер, земля та дерево. Мана існує так само, як і кожен із цих п'яти основних елементів природи.

Це була одна з основ сили у світі.

І вони були групою, яка намагалася створити ману.

« Дізнавшись про це від напівкровного дракона, я зрозумів, що Дзвіниця Алхіміків – це організація вищого рангу, ніж Рука »

Кейл повністю все зрозумів.

Він не міг збагнути, чого хотів той божевільний Біла Зірка, однак той виродок робив усілякі божевільні речі, і створення мани було лише однією з них.

Що сталося б, якби той божевільний, який навіть наважився створити химеру, зміг створити ману?

"Це перетворилося б на суцільний хаос"

Такого хаосу ще не було.

Саме тому Кейл ще раз твердо вирішив.

Він збирався повністю знищити Дзвіницю Алхіміків.

Це був перший крок до досягнення цієї мети.

Кейл поглянув на Канелле, вождя Племені Полум'яних Дворфів, і почав говорити. Він бачив, як тремтять зіниці в очах вождя.

"Так, я розумію.

Я впевнений, що війна – це страшно"

Кейл намагався бути спокійним і врівноваженим командиром і говорити з величною поставою, бо розумів, про що, мабуть, думає вождь Полум'яних Дворфів.

Однак реакція вождя Канелле була дивною.

«…Вождю Канелле, на що ви дивитеся?»

Канелле дивився не на Кейла, а за його спину. У той момент хтось поспішно кинувся до Кейла.

Це був Чхве Хан.

«Кейле-нім!»

Він, здавалося, був настільки шокований, що вигукнув ім'я Кейла. Водночас до вух Кейла долинули бурмотіння Канелле. Канелле зараз був наляканий.

«Король… король звірів…»

"Що?"

Кейл швидко обернувся. Почувши голос Чхве Хана, він побачив поле бою.

«Це Леви з минулого разу!»

Кейл побачив кількох осіб, які за допомогою магії польоту злітали на верхівку чорної вежі, зведеної алхіміками.

Два обличчя серед них були знайомі.

«Кейле-нім, це ті, кого ми бачили на півночі!»

Вони бачили цих Левів, коли завітали до будинку Лицаря-Охоронця Клопеха Секки, щоб викрасти корону. Ті зарозумілі Леви зрештою впали на коліна перед мечем Чхве Хана.

Зараз вони не трансформувалися, оскільки з'явилися серед військ Імперії.

Ніхто б цього не помітив, якби там не було Чхве Хана, Кейла та Полум'яних Дворфів.

«К- командире-нім!»

Вираз обличчя Канелле став відчайдушним.

Леви мали талант до керівництва та були вправними у великих групових боях.

На відміну від Тигрів, які жили поодинці на своїх горах, Леви мешкали великими групами, щоб максимально використати свою силу.

«Командире-нім, ці виродки сильніші за… В- Ведмедів. У Племені Левів у цьому поколінні навіть є двоє потенційних спадкоємців на посаду Короля Левів! Вони надзвичайно сильні!»

Очі Полум'яного Дворфа Канелле не переставали тремтіти.

Якщо Плем'я Ведмедів щодня дратувало Плем'я Полум'яних Дворфів в Руці, то Плем'я Левів ставилося до Полум'яних Дворфів так, ніби тих взагалі не існувало.

Вони вважали себе найвеличнішим Плем'ям і вважали, що Дворфи навіть не варті їхнього погляду.

Це було до певної міри правдою.

Плем'я Левів було наче Плем'я Китів на суші.

Тигри могли б бути найкращими, якби не їхня схильність до самотності, проте Леви, які жили прайдом, вважалися найсильнішими.

"Я не очікував, що Леви, які не з'явилися разом із Непохитним Альянсом, з'являться разом з Імперією!"

Полум'яні Дворфи дуже злякалися, побачивши могутність Імперії, а також Плем'я Левів.

Чому?

"Королівство Роан і той майстер меча! Навіть командир-нім!

Жоден із них не зможе долучитися до цієї битви!"

Це буде війна без головних героїв, які забезпечили перемогу в останній війні.

Це було схоже на бій без кінцівок.

«…Командире-нім»

Вираз обличчя Дворфа був недобрим.

Він уже вирішив стати на бік Кейла. Він вирішив приєднатися до цієї сторони, щоб вижити. У такому разі їм потрібно було виграти цю війну.

«Нам треба перетворити це на оборонну битву. Я піду працювати з іншими Дворфами, які чекають у замку, щоб виготовити засоби оборони»

Розалін привела до вежі Мері, кількох Полум'яних Дворфів та кількох магів, проте всередині замку Мейпл все ще було чимало Дворфів.

Ймовірно, вони зараз були зайняті виготовленням засобів для оборони замку, наприклад, складанням ще кількох таких крил.

Вождь прикусив губи, думаючи про дворфів, які наполегливо працюватимуть над завершенням цих крил, не знаючи про силу Імперії та про Левів.

Однак у поточній ситуації крила були марними.

«Командире-нім, зараз немає сенсу дбати лише про алхіміків. Леви, маги та лицарі, укріплені магією… ці десятки тисяч солдатів збираються вторгнутися!»

Вождь Полум'яних Дворфів боявся. Як вони могли перемогти стільки ворогів, маючи на своєму боці менше п'яти тисяч, особливо коли у Королівстві Віппер було так мало воїнів?

Єдиний спосіб вижити – зачинити ворота замку й чинити опір.

Розалін погодилася з цим твердженням.

Розалін була єдиною, хто міг відкрито битися пліч-о-пліч із військами Королівства Віппер. Саме тому Розалін також поділилася своїми думками.

«Він має рацію. Молодий пане Кейле, нам треба насамперед подбати про безпеку»

Вона поглянула на Тунку й продовжила. Вона думала як про Тунку, так і про місцевих воїнів на їхньому боці.

Їхні обладунки та зброя були жахливими порівняно зі спорядженням лицарів Імперії, а оскільки вони не мали жодних магічних укріплень, то порівняно з тими лицарями вони були ніби голі.

«Я впевнена, що ви зі мною згодні, командире Тунка та вождю Гароле: нам потрібно зберегти чисельність воїнів на нашому боці»

Спочатку їм треба було захищатися й зменшити чисельність ворога, а вже потім, коли з'явиться можливість для контратаки, відправляти солдатів і воїнів у бій.

У цей час їм також слід було використовувати сильні сторони Полум'яних Дворфів і Мері.

«Це єдиний спосіб зменшити різницю в чисельності. Це єдиний спосіб ефективно перемогти переважаючі сили Імперії, коли ми боремося, втративши кінцівки»

Аналіз Розалін був беззаперечним.

Вона дивилася на Кейла тим беззаперечним і холодним поглядом, тоді як вождь Полум'яних Дворфів дивився на Кейла зі страхом і тривогою.

Саме в цю мить.

«Пфф»

Хтось почав сміятися.

Розалін широко розплющила очі.

«…Командире?»

Тунка сміявся, наче маніяк, у якого дах протік.

Розалін і вождь Канелле не розлютилися через поведінку Тунки. Адже він сміявся не над ними двома.

Вождь Гарол також посміхався.

Була ще одна людина, яка посміхалася.

«…Молодий пане Кейле»

Кейл теж посміхався разом з ними. Він не міг не посміхнутися, відчувши те, чого не відчував уже давно. Раон, який деякий час тихо залишався непомітним, здивовано запитав Кейла.

[«Людино, що відбувається?»]

"Що відбувається?"

Це змусило його згадати минуле. Задовго до того, як Кім Рок Су став керівником команди, новоприйнятий Кім Рок Су вирушив у справах разом зі своїм керівником, коли їх побили до нестями.

Звісно, вони провалили місію. Кім Рок Су звернувся до свого колишнього керівника команди, коли вони обоє ще лежали на землі, знесилені від болю.

« Керівнику »

« Хаа, послухай-но свій тон, ти, виродку. Що таке? »

« Як ти думаєш, коли ми зможемо битися, маючи переважну силу? Чи вважаєш ти це можливим? »

« Не знаю. Не говори про неможливе »

« Шкода »

« Що саме? »

Кім Рок Су тоді вважав, що це справді шкода.

Його рота завжди відчувала нестачу особового складу і змушена була битися проти великих організацій або сильних окремих бійців, незважаючи на свою слабкість. Саме тому їм ніколи не вистачало сил.

Кім Рок Су ніколи не воював проти ворога, маючи над ним перевагу в силі.

Саме тому він сказав своєму колишньому керівнику команди наступне.

« Мій стиль – влаштувати бісів переполох, використовуючи перевагу в силі »

« Ти божевільний виродок »

Божевільний виродок.

Голос його колишнього керівника команди промайнув повз вуха Кейла.

Кім Рок Су був розчарований тоді, і це розчарування не зникло навіть тоді, коли він пішов слідами свого командира й сам став новим командиром.

Імперія мала перевагу, що не залишала шансів.

«Пані Розалін»

Кейл поглянув на Тунку та Гарола. Потім він повернувся до Розалін і продовжив:

«Ви знаєте, що робить Королівство Віппер таким страшним?»

«Вибачте?» – здивовано запитала Розалін, а один із магів, що прийшов разом із нею, відповів за неї. Це був один із магів, які втекли з Королівства Віппер. Він спокійно відповів на запитання Кейла.

«Королівство Віпперів страшне тим, що немає оборони»

"Немає оборони?

Це означає… що вони ніколи не захищають свої замки?"

Кейл почав говорити, тоді як вождь Полум'яних Дворфів і Розалін стояли, збентежені.

«Воїни Королівства Віпперів мають магічну стійкість»

«Ах!»

Розалін ахнула, згадавши цей факт, а вождь Полум'яних Дворфів широко розплющив очі від того, що щойно дізнався.

Деякі мешканці Королівства Віппер народжувалися з магічною стійкістю. З часом їх кількість лише зростала.

Воно значно зросло після того, як Магічна Вежа провела свої жорстокі експерименти на людях.

Тунка був одним із найвидатніших представників цієї групи.

Його фізична сила була приголомшливою, але його стійкість до магії була ще більшою.

Броня, зміцнена магією?

Для воїнів Королівства Віппер вона була нічим іншим, як звичайною сталлю.

Вони мали вроджені здібності, що дозволяли їм деякий час протистояти магії.

Саме тому вони могли безстрашно кидатися в атаку.

Навіть якщо Імперія й була захоплена зненацька минулого разу, війська Королівства Віппер все одно билися проти імперських лицарів і магів під час останньої битви біля замку Мейпл.

І їм вдалося перемогти.

Перевага в чисельності?

Чому Імперії знадобилося зібрати таку велику кількість військ, щоб завоювати Королівство Віппер?

Тому що вони знали: щоб здобути перемогу, їм потрібно було щонайменше стільки.

Вождь Гарол, який зустрівся поглядом із Кейлом, почав говорити.

«У словнику Королівства Віппер немає слова "оборона"»

«Кехе, кхахахахахаха!»

Сміх Тунки струсонув вежу.

Він бачив війська Імперії.

Племя Левів та алхіміки не виходили на передову, але лицарі та солдати, одягнені в броню, зміцнену магією, а також маги, були готові до бою.

Однак Тунка повернув голову й поглянув у бік Кейла.

Кейл кивнув Тунці.

"Не хвилюйтеся за свою спину"

Тунка зрозумів, що Кейл мав на увазі цим кивком.

Саме тому він почав рухатися.

Фактично, він зістрибнув із вежі.

Він сміявся, коли його величезне тіло злетіло з вежі.

«Кхахахахахахаха!»

Його божевільний голос долинув як до військ Імперії, так і до солдатів Королівства Віппер. Ці солдати не мали магічної стійкості, на відміну від місцевих воїнів.

Вони спостерігали, як їхній ватажок падає з вежі.

Бум-!

Тунка приземлився на землю з гучним гуркотом.

За межами замку Мейпл.

Тепер він стояв віч-на-віч із майже 100 000 воїнів Імперії.

Він також міг бачити герцога Хутена вдалині.

«Кехехехе-»

Значна чисельна перевага?

Хіба не так було тоді, коли вони протистояли фракції магів?

Тоді було ще гірше.

Вони не мали нічого, коли протистояли магам.

Однак він переміг.

"Ні, ми перемогли"

Тунка розтулив рота й голосно викрикнув.

«Відчиніть ворота!»

Оборона?

Сидіти, зачинені в замку, й захищати його?

Вони ніколи б такого не зробили.

Скре-е-е-е-е-ег–

Ворота замку відчинилися.

З-за воріт з'явилися воїни, які були так само божеволіли від бою, як і Тунка. За ними йшли солдати.

Лише мінімальна кількість людей залишилася охороняти замок.

Решта випромінювали або отруйну ауру, або божевільний погляд, слідуючи за Тункою.

Тунка згадав, що сказав йому Кейл ще до приїзду Чхве Хана та Розалін. Він поглянув на свій пояс.

Там був невеликий, але міцний мішечок, надійно прив'язаний до нього.

Усередині мішечка лежала маленька кулька.

Усі солдати теж мали по одній.

«…Молодий пане Кейле?»

Розалін помітила мішечки на боках солдатів Королівства Віппер, коли ті рухалися в бік військ Імперії. Вона здригнулася й поглянула на Кейла, який підняв одну з тих кульок і почав говорити.

«Ерухабен-нім дуже старанно працював»

Кульки були наповнені рідиною того самого кольору, що й очі Раона. Він повернув голову й поглянув у бік вождя Полум'яних Дворфів Канелле.

«Скоро побачиш»

Вождь Полум'яних Дворфів здригнувся під поглядом Кейла. Досі він не міг чітко розгледіти погляд Кейла, бо був приголомшений появою Племені Левів.

Зіниці Кейла анітрохи не тремтіли.

Командир впевнено продовжував говорити.

«Ти зможеш побачити саме те, що тобі потрібно зробити»

"Нам треба позбутися алхімії"

Кейл продовжував говорити, поки вождь обмірковував це.

«Ти також зможеш побачити, як слабкі здатні перемогти сильних»

Тіло вождя Полум'яних Дворфів почало тремтіти.

Війська Королівства Віппер здавалися слабкими порівняно з Племенем Левів, яке ігнорувало Полум'яних Дворфів, та Імперією, що демонструвала свою переважну силу.

Вождь Полум'яних Дворфів, як персона, що завжди була слабкою, відчув, як у нього почали тремтіти кінчики пальців.

Існував спосіб, за допомогою якого слабкі могли перемогти сильних.

«Який це спосіб?»

«Збожеволіти й битися, не озираючись»

Канелле мимоволі ахнув, побачивши погляд Кейла.

Однак Кейл уже відвернувся.

Бували випадки, коли потрібно було бігти, дивлячись лише прямо перед собою.

Саме так зараз виглядала ситуація з Королівством Віппер.

Кейл почав кричати, бо розумів, що зараз, мабуть, відчуває Королівство Віппер.

«Священники, рушайте!»

Однак, чесно кажучи, і Королівство Віппер, і Імперія помилялися.

«Мері, ти теж повертайся до замку! Збери Полум'яних Дворфів!»

Люди на вежі почали швидко рухатися. Кейл стояв посеред них, спостерігаючи за Тункою, який прямував у бік Імперії, і звернувся до Чхве Хана.

«Чхве Хане»

«Так, Кейле-нім?»

«За мною»

Воїнам і солдатам не доведеться турбуватися про свої тили, оскільки Кейл домовився з Тункою.

[«Людино, я теж піду рятувати людей! Я піду з тобою, що б ти там не казав!»]

Це було тому, що Кейл підготував для цього кілька надзвичайно потужних засобів.

"Немає жодної причини, чому Кейл Хенітус, ні, немає жодної причини, чому я маю битися так, як бився, коли був Кім Рок Су"

Вогонь Руйнування почав кружляти над його долонею.