Розділ 284 — Що приніс вітер (4)

Дворф першим зреагував на гуркіт Вогню Руйнування.

Дворфи – це раса, яка займається обробкою сталі.

Канелле, який не міг жити без роботи з вогнем, ахнув, побачивши вогонь на долоні Кейла.

Це був не той вогонь, яким він плавив сталь.

Він відчував лише злісний вогонь, що, здавалося, хотів поглинути все навколо.

«Командире-нім…»

Канелле звернувся до Кейла, проте той лише поглянув на нього, а потім рушив далі. Чхве Хан, одягнений як священник, опустив каптур і пішов слідом за Кейлом.

«Чи можна просто так його залишити?» - із занепокоєнням запитав Чхве Хан у Кейла.

Було очевидно, що він мав на увазі голову Полум'яних Дворфів, який бездумно стояв на місці.

«Все гаразд, адже Мері вже пішла»

Кейл холодно зауважив, що все гаразд, оскільки Мері вже пішла збирати інших Полум'яних Дворфів.

«І той негідник теж незабаром рушить»

Кейл говорив це з упевненістю. Він спустився з замкової стіни й увійшов на сходи, щоб повернутися до замку.

Перед тим, як спуститися, він обернувся й поглянув за межі замкової стіни.

«Він був би дурнем, якби просто стояв там, побачивши це»

Чхве Хан також обернувся, щоб подивитися. Потім він пішов за Кейлом і попрямував до місця призначення.

За спинами Кейла та Чхве Хана був Тунка, який кидався на лицарів Імперії, маючи в руці лише палицю.

Ба-а-а-а-ам!

Залізна палиця та мечі видавали гучний звук, зіштовхуючись.

«Ке-хе-хе-хе»

Заступник капітана третьої бригади лицарів Імперії Могору. Почувши сміх крізь шолом, він почав хмуритися.

"Я не очікував, що він раптом так вискочить!"

Він знав, що Тунка мав звання найсильнішої людини Королівства Віппер. Він також був командувачем у цій битві.

Зазвичай у такій битві обидві сторони намагаються здобути психологічну перевагу або розпочинають з невеликого зіткнення між ватажками.

Зазвичай на початку дотримуються певних формальностей і етикету.

Однак цьому варварському командиру було байдуже до всього цього. Він просто одразу кинувся на них.

« Ідіть, бийтеся з ним »

Славний майстер меча герцог Хутен, капітан Першої Бригади Лицарів, а також командувач Імперської королівської бригади лицарів.

Він наказав Третій Бригаді Лицарів розправитися з Тункою та воїнами, які кинулися вперед без будь-якої стратегії.

« Покажіть цьому дикуну силу Імперії »

Члени третьої бригади були одягнені в броню, зміцнену магією, і сиділи верхи на конях. Заступник капітана презирливо посміхнувся, побачивши, як Тунка біжить до них без коня.

Війна – це не дитяча гра.

Саме тому вони зневажливо ставилися до цього варвара, який кидався на них без будь-якої підтримки. Однак на обличчі заступника капітана застиг вираз, що не міг зникнути.

"... Як він може бути настільки безглуздо сильним?!"

Він відчув сильну вібрацію від свого меча, зміцненого магією, щойно той зіткнувся із залізною палицею.

Заступник капітана ледь не випустив меч із рук.

Страшною була не лише сила Тунки.

Шокуючою була здатність Тунки піднятися до його рівня, коли той сидів верхи на коні.

"Де він?"

Заступник капітана міцно стиснув тремтячий меч, і з нього піднявся дим аури. Це був момент, коли дим аури розходився від меча цього майстра високого рівня.

Ба-а-а-а-ам!

«Угх!»

Очі заступника капітана широко розширилися, коли його шолом почав трястися. Потім його за шию різко відкинуло назад.

Хтось тримався за його шолом.

«Хе-хе-хе-хе-»

Заступник капітана бачив, як лідер варварів посміхається, оголюючи зуби.

Тріск, тріск.

З шолома почала вириватися електрика. Магічне закляття, яким був наділений шолом разом із підвищеною міцністю, змушувало ці струми захищати свого власника.

Це не мало значення.

Зіниці заступника капітана почали тремтіти. Невдовзі він почув біля вух щось, що нагадувало грім.

Тріск.

Ця неземна сила розірвала шолом на шматки, наче це був аркуш паперу. Зруйнований шолом повільно зісковзнув з його голови.

Вшу-у-у-ух–

Вітер обвіяв обличчя заступника капітана.

Варвар, що стояв на спині коня заступника капітана, відпустив шолом.

Дзень!

Зруйнований шолом впав на землю. Лицар завмер, побачивши божевільне обличчя Тунки та його розширені зіниці.

«Хе-хе-хе-»

Рука Тунки стиснула шию заступника капітана.

Коли він це зробив, з обладунків вилетіли магічні іскри. Однак Тунка нічого не відчув.

«Т-ти варвар! Відпусти нашого заступника капітана!»

Ще один лицар кинувся на Тунку. Хоча він був лише пересічним лицарем, з його меча виривалася електрика завдяки зачаруванню. Однак його меч не зміг дістатися до Тунки.

Бум!

«Ух!»

Спис кремезної жінки відбив меч лицаря.

Це була Пелія – права рука Тунки та найкраща воїтелька. Саме вона відбила атаку. Електричний розряд також не вплинув на неї, оскільки вона теж мала магічну стійкість.

І не лише вона.

Усі воїни Віппер кинулися в атаку на третю бригаду лицарів.

Хоча вони мали лише шкіряні обладунки та просту зброю, а дехто з них бився просто голіруч, усі вони без вагань кинулися в бій.

«…Ці божевільні варвари-!»

Лицар, який намагався врятувати заступника капітана, занепокоївся.

Вони посміхалися.

І Тунка, і його права рука Пелія посміхалися, оголюючи зуби.

«Кхахахахаха!»

Сміх Тунки стрясав поле бою.

Бум! Бум! Бум!

Позаду Тунки та воїнів. Солдати, які ще не вступили в бій, били списами об землю, змушуючи її гуркотіти.

Ці солдати виглядали так, ніби святкували одне зі своїх свят, які вважалися варварськими – вони важко дихали від хвилювання.

"Жоден із них не при здоровому глузді!"

Вони відрізнялися від військ Королівства Віппер, з якими торік точилася битва біля Замку Мейпл. Здавалося, вони були ще божевільнішими, ніж тоді.

Особливо це стосувалося їхнього ватажка.

«Угх!»

Заступника капітана знешкодили, перш ніж він впав з коня. Лідер варварів опанував коня, а потім грізно поглянув на лицаря, який намагався врятувати заступника капітана.

Лицар ледве міг дихати, поки Тунка дивився на нього.

Однак Тунка дивився не на нього.

«Командире Тунка»

Лицар здригнувся й почав тремтіти, почувши голос, що долинув з-за спини. Водночас він відчув полегшення.

Герцог Хутен, "Меч Імперії".

Герцог Хутен повільно наблизився до Тунки, сидячи верхи на коні. Його голос був спокійним, проте в ньому чітко відчувалася зарозумілість, яка свідчила про те, що він не вважав Тунку своїм суперником.

«Давно не бачилися. Мені здається, ніби лише вчора я бачив вас в Імперії»

«Де він?»

Тунка, здавалося, не звертав уваги на Хутена. Хутен здригнувся, але спокійно продовжив розмову. Він міг бути таким розслабленим завдяки своїй силі.

«Кого ви шукаєте?»

Хе-хе.

Тунка посміявся з питання герцога Хутена й облизав губи, ніби знайшов здобич, перш ніж відповісти.

«Адін, я маю на увазі Адіна»

Потім настала мить тиші. Лише Тунка продовжував говорити.

«Де той клятий боягуз Адін?!»

Адін. Принц Імперії Могору та майбутній імператор.

Тунка вигукував його ім'я так, ніби це було ім'я якогось випадкового бандита.

Війська Імперії, здавалося, були в шоці.

І ще одна особа. Вождь Канелле з Племені Полум'яних Дворфів стояв на стінах замку з порожнім поглядом.

«Гей, боягузе, перестань ховатися й виходь! Я розтрощу тебе своїм кулаком! Кхахахаха!»

Крик Тунки.

"Боягузе, перестань ховатися"

Туп. Туп.

Вождь Полум'яних Дворфів повільно почав рухатися. Його тіло віддалялося від поля бою, коли він зробив кілька кроків назад. У голові він чув голос Кейла.

« Скоро побачиш. Ти зможеш побачити саме те, що тобі потрібно зробити »

Вождь Полум'яних Дворфів зробив ще кілька кроків і нарешті видихнув.

«Хуууууу»

Герцог Хутен також глибоко зітхнув. Однак у його очах горів гнів.

«Командире Тунка, я зараз дотримуюся належного етикету»

Яким би сильним не був Тунка, герцог Хутен все одно бачив, наскільки той сильний. А це означало, що він сам сильніший за Тунку.

Як сильніша людина, він дотримувався поваги та належного етикету, проте, побачивши, що Тунка не виявляє жодної поваги, почав гніватися.

«Етикет? Хе-хе-хе»

Тунка лише знизав плечима й почав сміятися.

Він згадав розмову з Кейлом у вежі, ще до того, як прибули Чхве Хан і Розалін.

« Вибач, але, здається, цього разу я лише отримую, нічого не даючи натомість. Чи є щось, чого ти хочеш? »

Тунка бачив, як Кейл був шокований його запитанням. Однак той швидко повернувся до свого звичного спокійного виразу обличчя й відповів:

« Герцога Хутена недостатньо. Яке розчарування »

Тунка не міг не думати, що Кейл справді був сильною людиною, яка прикидалася слабкою.

Хто ще міг би сказати таке, дивлячись на війська Імперії?

« Імперський принц. Затягни його в це болото… у цю вогняну яму. Цього разу ми не можемо бути єдиними, хто отримає удар »

Тунці дуже сподобалася ця відповідь.

Саме тому він презирливо посміхнувся Імперії, яка вдавала, що дотримується етикету й виявляє повагу перед громадськістю, а за лаштунками погрожувала Королівству Віппер і жадібно прагнула його земель.

«Треба було привести того імперського принца-покидька, якщо ти націлився на Королівство Віппер!»

Тунка, який стояв на коні, раптово понісся уперед.

Ба-а-а-а-а-ах!

Пролунав гучний звук.

Лицарі перекрили Тунці шлях.

З мечів лицарів утворилася стіна. Тунка поглянув на герцога Хутена, що стояв за ними, і продовжив кричати.

«Я дам вам повалятися в цій багнюці, ні, у цій вогняній ямі! Ви, виродки, мусите стати з нами на рівних!»

Не мало значення, чи хтось був дворянином, королем, імператором чи ким-небудь ще.

Нічого з цього не мало значення, якщо їх побити.

«Наше Королівство Віппер не слабке!»

Крик Тунки заповнив поле бою. Він долинув до вух усіх.

Кейл засміявся, сказавши, що у Тунки гучний голос, а Дворф Канелле, який відступав назад, стиснув кулаки, обернувся й почав бігти.

Він віддалявся від поля бою й прямував до замку.

Ба-а-а-а-ам!

Стіна, збудована з п'яти мечів, розвалилася одночасно.

Тунка ігнорував леза, що вдаряли його тіло, і рухався вперед.

Якщо над ним були люди, якщо були люди сильніші за нього, то йому просто потрібно було звести їх до свого рівня. На землі вони всі були однакові.

Магія? Аура? Єдине, що дається людині при народженні – це її тіло. Тунка – це той, хто боровся проти природи й розвинув своє тіло.

Він не відчував страху, бо довіряв своєму тілу. І тепер йому не доводилося й озиратися через плече.

Взжх-!

Герцог Хутен витягнув меча.

Його аура також вирвалася назовні. Хоча Тунка мав стійкість до магії, він не мав стійкості до аури. Поразка була єдиним можливим для нього кінцем.

Уо-о-о-он–

Перша бригада лицарів, до складу якої входили найсильніші майстри, почала випускати ауру у вигляді диму. Усі вони були щонайменше майстрами високого рівня. Вони підняли мечі в бік воїнів, що стояли за Тункою.

Тоді капітан магічної бригади вигукнув з-за їхніх спин.

«Готуйтеся до першої хвилі атак!»

Мана навколо Магічної бригади Імперії почала гуркотіти.

Герцог Хутен поглянув на Тунку, який біг прямо до нього, і почав сміятися.

«Командире Тунка, ваші воїни загинуть від рук наших лицарів, а ваші солдати – від рук наших магів»

З воїнами, що мали стійкість до магії, розправляться лицарі, а солдатів, які не мали такої стійкості, вб'ють маги.

Кінь, на якому сидів герцог Хутен, також почав мчати вперед.

Бах!

Меч герцога Хутена та залізна палиця Тунки зіткнулися.

Рісьз.

Залізна палиця була розрубана аурою герцога Хутена.

Такий був закон природи. Сильні пригнічують слабких.

Герцог Хутен легенько розмахнувся мечем, питаючи Тунку.

«Ти відчуваєш, звідки дме вітер?»

Вітер віяв від Імперії в бік Королівства Віппер.

«Весняний вітер дме від Імперії до Королівства Віппер»

Весняні вітри Західного Континенту завжди дмуть із заходу на схід. Тунка підняв свою розрубану палицю й кинувся на герцога Хутена.

Ба-а-а-а-ах!

У мить, коли меч зіткнувся з розрубаною палицею, герцог Хутен посміхнувся варвару, чиє волосся виглядало гірше за левову гриву, і прошепотів йому.

«Тобі слід було просто викинути 80 років»

100 000 рабів на 80 років.

Хутен скинув один шар своєї маски.

Саме в цю мить.

«Яка ж хрінь ці весняні вітри.

Кхехехе»

Він чув сміх Тунки.

Водночас він відчував вітер.

Це був інший вітер, ніж ті весняні вітри, що дмуть із заходу на схід – від Імперії до Королівства Віппер.

Погляд герцога Хутена спрямувався за спину Тунки.

Вітер дув.

Вітер дув із Замку Мейпл.

Вітер дув ізсередини Замку Мейпл назовні.

Скрип-скрип-

Він також чув якісь дивні звуки.

Звучало так, ніби якісь старі машини, якими давно не користувалися, знову почали рухатися. Це було майже схоже на звук шестерні, яка зійшла з місця й повернулася на своє місце.

Цей звук було чути разом із вітром.

«Кхахахаха! Ось воно! Я так і знав!»

Тунка розреготався, а потім грізно поглянув на герцога Хутена, ніби хотів розірвати його на шматки.

«Моя спина тепер міцна! Кахахахахаха!»

Вшу-у-у-ух–

Різкий вітер поглинув природний весняний вітерець і змінив напрямок вітру.

Тепер він дув зі сходу на захід.

Вітер, що дув від Імперії до Королівства Віппер, миттєво змінив напрямок.

Однак війська Імперії навіть не відчували вітру, що тепер дув у їхній бік.

Щось підіймалося вгору.

Щось підіймалося вгору з центру Замку Мейпл.

З Замку Мейпл почали злітати білі птахи.

Ці білі птахи були повністю зроблені з кісток.

Вони махали своїми кістяними крилами, створюючи вітер.

Вони поглянули на найбільшого з птахів.

Білий скелетний птах, на тілі якого в кількох місцях були вмонтовані магічні камені найвищого ґатунку, розправив свої напівскладені крила.

Хтось тримав поводи цього птаха.

Один із Левів, що стояв на вершині чорної вежі, мимоволі вигукнув:

«Вождь Канелле...! Чому той дворфівський нікчема там?!»

Канелле, вождь Племені Полум'яних Дворфів, тримав поводи.

Він вирушив від замкової стіни до місця, де інші члени племені виготовляли крила. Він почув, що сказав Тунка.

« Гей, боягузе, перестань ховатися й виходь!

Наше Королівство Віппер не слабке! »

У його голові також лунали слова, які сказав Кейл.

« Скоро побачиш. Ти зможеш побачити саме те, що тобі потрібно зробити »

Вождь Канелле однією рукою тримав поводи, керуючи білим скелетним птахом, а іншою – міцно стискав пристрій для відеозв'язку.

Полум'яні Дворфи, які керували іншими чотирма білими скелетними птахами, дивилися на спину маленького вождя.

Дворфи були крихітними порівняно з розмірами цих білих скелетних птахів. Людина на іншому кінці зв'язку звернулася до їхнього вождя, який сидів на найбільшому птаху.

[Не турбуйся про свою спину]

Вождь озирнувся.

Він подивився на найвищу точку замку Мейпл.

Звідти на них дивився їхній командир.

Напрямок вітру змінився.

[Вітер принесе з собою вогонь]

Голос командира зник разом із вітром.