Розділ 285 — Без фронту чи тилу (1)

Скелетні птахи.

Найбільший птах був довжиною близько 15 метрів.

Великі птахи, зроблені з кісток, розправили крила.

Їхні крила затуляли сонячне світло.

Тінь впала на лицарів Імперії.

«Що це-?»

Герцог Хутен перевів погляд на небо, а потім знову подивився вперед.

«Хе-хе-хе»

Коли герцог витягнув меч, варвар, якому заважала стіна лицарів, вибухнув сміхом.

Тунка виглядав так, ніби вмирав від сміху. Однак герцог Хутен не міг сміятися разом із ним, дивлячись на вираз обличчя Тунки.

Всього п'ять.

Чотири птахи злетіли разом з одним великим птахом у центрі.

«Герцог-нім!»

Ззаду до нього долинув тривожний голос одного з магів Імперії.

«Це енергія магічних каменів найвищого ґатунку! Це кістки, в які вмонтовані магічні камені!»

Спокійний вираз очей герцога Хутена змінився. У ньому не було поспіху, проте з'явився погляд гострої люті. Він подивився на варвара Тунку, який дивився на нього, і почав говорити.

«Полум'яні Дворфи та магічні камені»

Ймовірно, саме Полум'яні Дворфи зібрали ці кістки воєдино.

Хутен знав обличчя вождя того Племені Полум'яних Дворфів. Як видатний майстер меча, якщо Хутен зосередив свою ауру в очах, він міг побачити в небі обличчя того Дворфа, якого інші лицарі не бачили.

Адже хіба мало сенсу, якби герцог Хутен з Імперії не знав обличчя лідерів, пов'язаних із Непохитним Альянсом?

З'явився Полум'яний Дворф-вождь, якого тут не мало бути.

Крім того, тут був скелет, що рухався завдяки магічним каменям.

У цій картині бракувало лише одного.

«Маги»

На обличчі герцога Хутена було видно гнів.

Королівство Віппер – це місце, де, як вважалося, була повністю викорінена вся магія.

Він не мав на увазі магів Королівства Віппер.

Герцог Хутен поглянув повз варварських воїнів, які сміялися з нього, і зосередив погляд.

«Схоже, Королівство Брек наважилося втрутитися в цю битву»

Полум'яні Дворфи були захоплені в полон Королівством Брек.

Полум'яні Дворфи не були сильні у створенні магічних пристроїв, та все ж ці виродки змогли створити таку пташку?

Без допомоги магів це було б неможливо.

Погляд герцога Хутена спрямувався до верхівки стін замку Мейпл.

Він побачив у центрі стін жінку, яка відкрито давала про себе знати, розбурхуючи ману навколо себе.

Та жінка, Розалін, дивилася вниз на герцога Хутена.

«Це рішення Королівства Брек?»

Голос Хутена пролунав досить голосно, підсилений його аурою. Це було зроблено для того, щоб Розалін, яка стояла над стінами замку, могла його почути. Тунка вже не був у центрі його уваги.

Імперія Могору, яка нарощувала свою силу протягом сотень років, не боялася такого ворога, як Королівство Віппер, яке не мало усталеної історії й просто розгулювало під керівництвом такого лідера, як Тунка.

Однак ситуація змінилася, якщо до сутички вступило Королівство Брек.

Хутен побачив, як на губах Розалін з'явилася посмішка. Тоді Розалін весело відповіла, відповідаючи яскравій посмішці на своєму обличчі.

«Ми – найманці»

«Що?»

Хутен не міг не здивовано запитати про її слова. Тоді він почув голос Тунки.

«Я найняв їх»

«…Командире»

Хутен знову звернув увагу на Тунку. Тунка хихикнув, ніби кажучи поглядом: "І що ти з цим зробиш?".

«Я найняв кількох найманців і викупив Дворфів у Королівства Брек»

«Яка нісенітниця……!»

Це була цілковита нісенітниця.

Розалін, яку вигнали з Королівства Брек, технічно не підпадала під дію законів Королівства Брек. Крім того, якби Королівство Віппер викупило у них військовополонених, то Королівство Брек, дотримуючись формальностей, повідомило б про це Імперії. Таким чином вони могли б заявити, що не підтримують Королівство Віппер, і представити цей обмін як звичайну угоду між королівствами.

«Ти хочеш, щоб я повірив у таку маячню?»

Хутен раптом почав говорити з Тункою без стриманості.

«Це твій імператорський принц першим наговорив дурниць»

Тунка зціпив зуби, грізно дивлячись на Хутена. Лист із вимогою угоди про продаж рабів. Це була найбільша маячня, яку тільки можна було уявити.

Хутен презирливо хмикнув і, поглянувши на Розалін, почав говорити.

«Розалін, вам та Королівству Брек є чим відповісти перед нашою Імперією Могору»

Королівство Брек, яке наважилося підтримати Королівство Віппер і націлити свій меч на Імперію, має пояснити Імперії сьогоднішні події та схилитися перед нею на знак вибачення.

Ось така ціна за те, щоб піти проти Імперії.

Хутен бачив, як усміхнені губи Розалін розтулилися, щоб заговорити. Пролунав її голос, наповнений маною.

«Готуйтеся до атаки»

Вираз обличчя Хутена став суворим.

Водночас було чутно, як група людей стрімко піднімається кам'яними сходами замкової стіни.

Клак. Клак. Клак.

Їхнє вбрання свідчило про те, що це були маги.

На вершині стін Замку Мейпл почали з'являтися мантії всіх кольорів. Більше того, ці маги в мантіях зосереджували свою ману, ніби готові були в будь-яку мить вступити в бій.

Жоден із них не мав однакового вбрання чи навіть мани на одній хвилі.

Усі, стоячи на вершині замкових стін, були готові спрямувати всі свої індивідуальні здібності.

Їх було небагато.

Однак ті кілька солдатів, що залишилися захищати замок, дивилися на магів і придушували свої суперечливі емоції.

Солдати фракції немагів, яка повстала, щоб знищити Магічну Вежу та вбити всіх магів, не знали, як реагувати на магів з Королівства Віппер, які прийшли їм на допомогу.

Те саме стосувалося й магів, які прийшли на допомогу солдатам.

Хоча маги, що належали до Магічної Вежі, вчинили жахливі злочини, страх, викликаний божевільною групою, яка їх вбила, все ще не полишав думок цих магів.

Саме в цей момент.

«Усі, візьміть себе в руки!»

Командири, відповідальні за військові операції, почали ходити туди-сюди вздовж замкової стіни. Саме вони отримували накази від вождя Гарола та Кейла.

Солдати чули їхні голоси.

«Імперія володіє магічними навичками, що перевищують середній рівень. До того ж їх там багато»

Почувши ці слова, солдати несвідомо повернулися до магів. Командири, що стояли вздовж стіни, всі говорили одне й те саме, поки солдати дивилися на магів з Королівства Віппер.

«Однак тут є маги з Королівства Віппер»

Цих слів було достатньо.

Королівство з найпотужнішими магічними бойовими здібностями на Західному Континенті.

Хоча зараз цей титул, можливо, належить Королівству Роан, у минулому він належав Королівству Віппер. У Королівстві Віппер були могутні маги, які, як відомо, не мали собі рівних на всьому Західному Континенті.

Ті, хто знав це найкраще – це ані Імперія, ані інші королівства.

«Ми знаємо їхню силу краще за будь-кого іншого»

Найкраще це знали солдати Королівства Віппер, які єдині воювали проти тих магів.

Командири почали кричати.

«Усі, зосередьтеся й тримайтеся в строю!»

Солдати негайно знову звернули свою увагу на поле бою. Герцог Хутен грізно поглянув на Розалін, яка очолювала магів.

«Ви збираєтеся зробити щось, чого не можна буде повернути назад?»

Герцог Хутен звернувся до Розалін, коли червона мана почала зливатися в її руках. Тоді вона заговорила.

«Який ідіот буде люб'язно пояснювати свої наміри ворогу?»

Розалін, яка, незважаючи на відмову від корони, мала горде обличчя королівської особи, крикнула герцогу Хутену. Разом з цим у її голові пролунав голос.

[«Розалін! Людина каже, що час починати!»]

«Починайте!»

Уо-о-о-ог-

Магічні камені найвищого ґатунку почали створювати хвилі в повітрі, піднімаючись угору від стін Замку Мейпл.

Маги, які прибули з Королівства Роан, до цього моменту бездоганно виконували військові накази під час війни.

Однак командир Кейл сказав дещо інше магам, які приїхали сюди на свою "перерву".

« Хіба не було б чудово хоча б раз побігати на волі? Спостерігаючи за Тункою, я прийшов до висновку, що мешканці Королівства Віппер найсильніші, коли вони вільні »

«Це правда»

Один маг пробурмотів собі під ніс, згадуючи ту розмову.

"Наш командир Кейл має рацію"

Усі тут були одинаками.

Чи то через те, що вони ненавиділи те, що робила Магічна Вежа, чи то через те, що перебували в муках, але всі вони втекли з Магічної Вежі й жили у відлюдді разом із тими, хто не належав до фракції магів.

Проте маги не могли відмовитися від магії й мусили проводити свої дослідження, живучи в бідності чи самотності.

Ці маги зібралися в Королівстві Роан і координували свої дії, готуючись до війни.

Хоча вони стали сильними як група, відмовившись від свого звичного самотнього способу життя та координуючи свої дії протягом двох років, з початку війни їм жодного разу не вдалося повною мірою використати свої індивідуальні сили.

Однак тепер вони могли це зробити.

Уо-о-он–

Поли мантій магів розвівалися на вітрі.

Вони підняли руки. Їхня спеціалізація – атакувальні магічні заклинання – незабаром вирвалася з їхніх рук.

Бум! Бум! Бум!

Пролунав звук послідовних вибухів.

«Щит!»

Маги Імперії створили щити й відбили магічні атаки. Імперія проти Королівства Віппер. Це була битва між кількома сотнями з одного боку та менш ніж сотнею з іншого.

Однак солдати це бачили.

«Ще раз!»

Вони бачили вираз очей магів Віпперу, які засукували рукави й готували наступні заклинання за наказом Розалін.

У їхніх очах не було страху, навіть коли вони стояли проти сотень ворожих магів.

У цьому вони були схожі на воїнів Королівства Віппер. Маги здавалися схвильованими, коли заклинання, які вони відпрацьовували на самоті, знову полетіли.

У цей момент герцог Хутен вигукнув:

«Атака!»

2-га магічна бригада, що стояла позаду 1-ї магічної бригади, яка підняла щити, випустила магічні заклинання дальньої дії, які готувала з того моменту, як з'явився щит.

«Маги на вежах, також починайте атаку!»

Висококласні маги на вершинах чорних алхімічних веж також почали атаку.

Бааах!

Магічні заклинання з боку Імперії вибухнули.

Ті, що зіткнулися із заклинаннями Королівства Віппер, вибухнули в повітрі, змусивши землю затремтіти й викликавши пориви вітру.

Вираз обличчя герцога Хутена спотворився.

«…Полум'яні Дворфи…!»

Скрип-

Птахи, зліплені з мертвих кісток, роззявили дзьоби й видали дивні звуки.

Ці птахи, оточені шарами білих кісток, що нагадували птахів із пекла, швидко летіли.

Глибоко всередині білих кісток, де ніхто не міг їх побачити, ховалася чорна мертва мана, що згустилася в грудку й билася, наче серце.

Це були шедеври Полум'яних Дворфів, Розалін і Мері.

Вождь Канелле почув голос у навушнику через пристрій відеозв'язку.

«Заблокуйте це»

Вождь підвищив голос, смикаючи за поводи птаха.

«Удар!»

Ба-а-ам!

Найбільший скелетний птах врізався тілом у дві чорні вежі.

Бум! Бум! Бум-

Чотири скелетні птахи пішли за його прикладом і один за одним врізалися тілами в інші чорні вежі.

«Ух!»

«Мою ману порушили!»

Маги високого рівня, що перебували на вершинах чорних веж, мусили відновити рівновагу своїх хитких тіл. Однак їхні заклинання або були скасовані, або полетіли у випадкових напрямках.

Загалом шість веж тремтіли.

Канелле швидко відступив від двох веж, у які врізався, і втупився поглядом на єдину вежу, що не затремтіла.

Висококласний маг на тій вежі не використовував атакувальної магії.

Натомість він безперервно створював щити.

Складалося враження, ніби захищати когось там було важливіше, ніж атакувати.

Канелле міг бачити ту єдину особу, яку захищав щит.

Це був представник Племені Левів.

Плем'я Левів ставилося до Дворфів, а саме до Полум'яних Дворфів, так, ніби їх у цьому світі й не існувало. Канелле зустрівся поглядом з одним із тих Левів.

Золоте волосся Лева, схоже на гриву, розвівалося на вітрі.

«Як ці Полум'яні Дворфи наважилися…!»

Обличчя Лева спотворилося.

Вождь Канелле упізнав того виродка.

Цим Левом був Едріх, один із претендентів на звання наступного Короля Левів, а поруч із ним стояла Гроніка, яка його підтримувала.

Едріх і Гроніка. Саме цих двох Кейл зустрів на півночі в резиденції Клопеха Секки, коли викрав білу корону.

Едріх грізно поглянув на вождя Канелле, коли їхні погляди зустрілися.

«Ти думаєш, що зможеш перемогти з таким примітивним предметом?! Ти всього лише клятий Дворф! Ти, мабуть, мрієш про смерть!»

Вождь Канелле підсвідомо стиснув поводи, які тримав у руках, побачивши вбивчий погляд у очах Лева. У цей момент через пристрій відеозв'язку пролунав байдужий голос Кейла.

[Цей Лев-покидьок завжди такий галасливий]

Всміх.

Куточки губ Канелле почали підніматися. Голос Кейла знову пролунав, коли Едріх почав хмуритися, побачивши посмішку Канелле.

[Леви не вміють літати. Однак ви, Полум'яні Дворфи, зараз літаєте в небі]

Цього разу крила не підвели.

Хоча результати ще не були відомі, Канелле був впевнений, бо Кейл віддав наказ починати.

[Злітайте, коли я дам сигнал]

Цей наказ було передано як Канелле, який був у небі, так і Розалін, яка була на землі.

Розалін тимчасово довірила Тунку лицарям і встановила зоровий контакт із герцогом Хутеном, який дивився на групу магів.

Герцог Хутен ставився до Розалін з обережністю.

Королівство Віппер досі двічі застосовувало магію, проте Розалін жодного разу не використала свою магію під час цих двох атак.

Уо-о-он–

Однак навколо неї збиралося дедалі більше червоної мани.

Чарівне червоне сяйво коливалося навколо, ніби чекаючи на слушний момент.

"Цей варвар теж занадто розслаблений"

Тунка, здавалося, не викладав усіх сил, ніби чекав, поки щось трапиться.

"Що це може бути?"

Герцог Хутен несвідомо провів рукою по піхвах меча. Він робив це щоразу, коли відчував занепокоєння.

« Герцогу, цього разу я планую поглинути Королівство Віппер, а також Королівство Каро, якщо трапиться нагода »

Амбіції Адіна промайнули в думках герцога Хутена.

« Хоча я трохи стурбований Королівством Роан, Королівством Брек і Північчю. Гадаю, я почуватимуся спокійно лише тоді, коли Імперія захопить центральну частину. Тож обов'язково продемонструйте переважну силу, знищуючи їх »

Імперський принц прагнув односторонньої битви та відповідно підготувався до неї. Однак герцог Хутен відчув дивне відчуття дежавю.

Він відчував, що ця битва не буде легкою.

"Щось тут не так"

Розалін, Тунка, Королівство Віппер та Полум'яні Дворфи. Усі вони, безсумнівно, чогось чекали.

Що ж це могло бути?

Саме в цю мить.

Гуркіт…

Небо загуркотіло.

Ясне небо почало темніти.

Водночас червона мана, що оточувала Розалін, миттєво злетіла.

«Герцогу-нім! Це магічне заклинання. Величезне!»

"…Що?"

Хутен підвів погляд на небо й нахмурився, слухаючи нагальні слова мага високого рангу. Маг швидко додав:

«Це заклинання виголошує не одна людина! Там є ще хтось!»

З місця, де в небі формувалися чорні хмари, відчувалася приголомшлива кількість мани.

Складалося враження, ніби вся мана в околицях збиралася саме там. Маги Імперії відчували себе пригніченими такою силою. Це була природна реакція.

Чорну хмару створив Дракон.

Хмару, що нагадувала чорного Дракона, створила Розалін.

«М-ми мусимо уникнути її!»

«Що?»

Хутен побачив Тунку, питаючи.

Той тікав.

Ні, він відступав.

Тоді він почув, як Розалін також віддала наказ.

«Підніміть щити!»

Усі наймані маги, які до цього вели наступ, почали піднімати щити. Хутен заговорив.

«Ухиляйтеся! Підніміть щити!»

Він бачив, як скелетні птахи злітають ще вище в небо.

Складалося враження, ніби скелетні птахи рятувалися втечею.

Клац.

Поруч із Розалін з'явилася людина, вкрита з голови до ніг коричневою мантією.

Рука цієї людини провела вертикальну лінію від неба вниз.

У цю мить у Хутена сироти виступили на шкірі. Маги Імперії почали створювати один щит за іншим.

Гу-урк.

Ревіння в небі стихло.

І тоді світ Хутена, ні, світ усіх, хто тут був, забарвився в червоне.

Єдина червона смуга.

Це відрізнялося від спалаху блискавки.

Це була справжня форма Вогню Руйнування.

Це не була блискавка рожево-золотого кольору.

Вона була криваво-червоною.

Криваво-червоне полум'я впало на землю.

БДУ-У-У-УМ!

Оглушливий гуркіт бурхливо струсонув землю.

Кейл, який стояв у коричневій мантії поруч із Розалін, почув у своїй голові здивований голос Раона.

[«Людино! Хіба ти не казав, що використаєш лише невеличку частину своєї сили? Ти знову намагаєшся все зруйнувати?!»]

Дві маленькі передні лапки Раона підперли спину Кейла. Кейл бачив шокований вираз обличчя Розалін. Раніше він уже розмовляв із Розалін і розповів їй про свій план.

« Я просто вдарю їх невеликою блискавкою, тож тобі залишається лише діяти в унісон зі мною »

« Молодий пане Кейле, ви почнете кашляти кров'ю й знепритомнієш, якщо використаєш вогняну блискавку »

« Цього разу я використаю лише трішки. Не можу дозволити, щоб ця сила надто привернула увагу Імперії »

Це справді було лише трішки.

Він справді мав намір випустити лише невелику блискавку.

Руки Кейла почали тремтіти.

"…Якого?"

З його тілом усе було гаразд.

"Але ж я використав лише трохи?"

Кейл справді використав лише найменшу частку сили, яку він коли-небудь застосовував із Вогню Руйнування.

Саме тому він відчував лише легкий голод.

Однак світло того вогню забарвило його зір у червоний колір.

Потужний червоний стовп, що ніби топив поле бою в морі крові, обрушився вниз, а спека, схожа на лаву, поглинула весняне повітря.

Приголомшлива сила Вогню Руйнування проявилася на полі бою.

У ту мить він почув голос вогняної блискавки.

[« Оу, друже, чому ти використав лише трохи? Мені ще треба відплатити тобі за гроші »]

Істота, що мала достатньо руйнівної сили, аби перетворити замерзлу північну частину Західного Континенту на море вогню. Вогняна блискавка, яка відновила свою справжню силу, відчувала розчарування, що Кейл не використав більше її сили.

«…Цей божевільний виродок»

Кейл був настільки шокований, що ноги в нього ледь не підкосилися.

Ця незбагненна й приголомшлива сила вдарила всіх ззаду.