Розділ 286 — Без фронту чи тилу (2)

Сторона Тунки відступила. Сторона Імперії також відступила.

Між двома сторонами, що тримали щити, залишалася лише порожня земля.

«…Вогонь»

Вогонь, що зійшов з небес, палав у цьому просторі.

Легенди розповідали, що бог послав перший вогонь, аби допомогти людям, проте цього разу це здавалося покаранням з небес.

Герцог Хутен підсвідомо міцно стискав руків'я свого меча.

«Шановний Герцогу»

Він чув тремтячий голос висококласного мага за спиною. Це був керівник Першої Магічної бригади Імперії.

«Це не магія»

«Що?»

«Це просто чистий вогонь. Гадаю, це має бути Стародавня Сила»

Коричнева мантія. Герцог Хутен не міг не згадати ту особу.

Та особа стояла поруч із Розалін.

Стародавні Сили та Розалін? Герцог Хутен, з'єднавши ці два факти, природно згадав про когось.

Кейл Хенітус.

Він не міг не згадати це ім'я. Водночас він пригадав, як Королівство Роан допомогло у битві Королівства Брек. Це викликало в нього підозру.

Водночас він не вважав це можливим. Якби йому довелося назвати два королівства, які наразі мали добрі стосунки з Імперією, то це були б Королівство Каро та Королівство Роан. Мало того, Кейл Хенітус навіть отримав почесну медаль від Імперії.

"Немає потреби в марних підозрах"

Однак він знав, що мусить бути обережним щодо тієї особи в коричневій мантії. Зарозумілість повільно почала зникати з очей Хутена.

З іншого боку, Кейлу довелося напружити ноги, які ледь не підкосилися від шоку. Його тіло трохи захиталося.

«…Кей-!»

Розалін швидко замовкла, оскільки поруч були солдати, і схопила його за руку. Потім вона придивилася до обличчя Кейла під мантією.

"…Гм?"

Кейл виглядав нормально. Та що там нормально – він виглядав надзвичайно бадьорим.

Ось гарне порівняння того, як це виглядало. Це було схоже на те, коли книголюб, який весь час навчався в приміщенні, вирішив прогулятися, бо був чудовий день. Щойно він вийшов на вулицю й трохи розім'явся, колір повернувся на його бліде обличчя, і він виглядав набагато здоровішим, ніж кілька секунд тому.

Саме так зараз виглядало обличчя Кейла.

Його обличчя, яке ставало дедалі блідішим і викликало у людей занепокоєння, набуло легкого рум'янцю, завдяки чому він виглядав дуже здоровим.

«…З тобою все гаразд?» – запитала Розалін, стурбовано дивлячись Кейлу в очі.

З іншого боку, Кейл отямився, побачивши поєднання шоку та нервозності на обличчі Розалін.

Він озирнувся.

Солдати виглядали шокованими, а маги – ще більш шокованими.

На обличчі Гарола був дивний вираз.

Кейл також поглянув вниз.

Тунка дивилася на нього з-за щита.

[«Людино! Ти справді в порядку? Хм, ти, здається, в порядку, але це дивно! Ні! Я зрозуміла! Те посилення з дощем золота, мабуть, було неймовірним!»]

Пролунав полегшений голос Раона.

[«Якщо так, то давай укріпимо й усі інші! Тоді нашій людині ніколи не буде боляче!»]

Потім він почув, як голос Раона став сумним.

[«…Неважливо. Зараз ми цього зробити не можемо. Укріплення вимагає багато грошей… У моїй скарбничці поки що небагато»]

Однак Кейл не звернув уваги на слова Раона. Кейл дивився на Тунку. Тунка був єдиним, хто відреагував інакше, ніж шоком. Цей негідник дивився на Кейла, тихо промовляючи щось губами.

"Ми не будемо цього робити?"

Всміх.

Кейл почав посміхатися. Він відсунув руку Розалін від свого плеча й почав говорити.

«Будь ласка, починайте»

Погляд у очах Розалін змінився.

Стовп вогню все ще горів.

Цей стовп вогню був заввишки майже як чорні вежі, створені за допомогою алхімії. Він випромінював ауру, яка заважала наблизитися до нього.

Однак цей самотній стовп вогню виглядав вбого.

«Загасіть вогонь! Змініть формацію!»

Голос герцога Хутена пролунав, наче грім, коли він віддав наказ військам Імперії. Солдати швидко отямилися й почали змінювати свою формацію.

Вони збиралися ухилитися від цього вогняного стовпа.

"Не знаю, чому стовп вогню впав саме там, але для нас він марний"

Стовп вогню не влучив у формування Імперії. Він просто впав на порожню землю.

Якщо це не вбило нікого, то така сила була марною.

"До замку Мейпл веде ще багато інших шляхів"

Замок Мейпл розташовувався посеред рівнини. До нього можна було підійти з усіх боків.

З огляду на чисельність військ Імперії, оточити Замок Мейпл для них не становило б труднощів.

Крім того, чисельність воїнів і солдатів Королівства Віппер була недостатньою, щоб протистояти великій кількості військ Імперії, які могли б легко оточити замок. Це було особливо актуально, оскільки на замкових мурах перебували лише десятки солдатів і магів.

"Нам просто треба бути обережними щодо дворфів і того вогняного стовпа"

Їхня перемога була лише питанням часу.

Проте в цей момент…

Гу-у-у-урк-

У тихому небі знову пролунало гуркотіння.

«Ах»

Герцог Хутен щось усвідомив.

Він забув про це через шок, викликаний цією пожежею, яку вони вважали проявом Стародавньої Сили.

Магія Розалін та невідомої особи.

Чорні хмари все ще вкривали поле бою.

«Срака!»

«Герцогу-нім!»

Герцог Хутен почав терміново кричати.

«Активуйте магічні щити!»

Тепер настала черга магічного заклинання завдати удару по військах Імперії.

Тільки погляньте.

Навіть маги на вершині замкової стіни, яку не охоплював стовп вогню, готували червоні магічні заклинання вогняної стихії!

"Це було зроблено, щоб захистити Тунку!"

Той червоний стовп використовували, щоб відокремити Тунку від військ Імперії, перш ніж вони запустили ці заклинання.

Хутен нарешті зрозумів стратегію Розалін та вождів Королівства Віппер. Ось чому він, нахмурившись, підганяв магів, щоб ті створили захисні щити, а солдати й лицарі, збившись у купку, підняли свої щити до неба.

Гур-р-р-р-р.

Це сталося, щойно небо знову перестало ревіти.

Баааах!

Бааам!

Червоні промені почали вириватися як з неба, так і з Замку Мейпл.

Це було не те саме, що той Вогонь Руйнування, який нагадував кров що текла.

Повітря наповнилося вогняними та електричними магічними заклинаннями.

«Укх!»

Маг поруч із герцогом Хутеном похитнувся, коли земля продовжувала тремтіти.

Це було неймовірно сильно. Навіть герцог Хутен відчув сироти на шкірі, спостерігаючи, як з неба спускається рожево-золота блискавка.

Проте герцог Хутен зміг повільно випростатися.

Він озирнувся, щоб подивитися, куди влучили магічні заклинання.

«…Герцогу-нім, ніхто не загинув»

Ніхто з військ Імперії не загинув. Дехто отримав поранення, але ніхто не загинув.

Однак герцог Хутен не міг сміятися з цієї ситуації.

«Що- що це таке?!»

Герцог Хутен не міг приховати свого шоку, дивлячись уперед.

У центрі утворилася стіна з стовпом вогню, схожим на кров.

Перед очима Імперії з'явилася стіна, що люто палала.

Цей вогонь із електричними розрядами, створений за допомогою магії, палав у формі стіни.

«Герцогу-нім! Усі напрямки заблоковані!»

Хутен почув крик лицаря.

Він теж це бачив.

Стіна вогню оточувала Замок Мейпл. Складалося враження, що туди ніхто не зможе проникнути.

Королівство Віппер повторило те саме, що колись зробила Імперія, коли перед відступом залишила стіну вогню.

Однак одне змінилося.

«…Вони не перекрили все повністю»

Вони залишили прохід.

Імперія залишила вічне полум'я, створене за допомогою алхімії, з усіх боків замку, щоб не дати Королівству Віппер наблизитися до замку Мейпл.

Однак Королівство Віппер залишило вхід.

Це було місце, куди впали стовп вогню, схожий на кров, та рожево-золота блискавка. У цих двох місцях не було вогню. У цій зоні лише кружляв пил.

Він також міг бачити ворота до замку Мейпл за межами цієї зони.

Імперія могла спробувати захопити замок Мепл, не торкаючись стіни вогню, якби пройшла повз цю зону.

«Ха, ха-ха…»

Герцог Хутен розреготався.

Прямо перед воротами.

У зоні без вогню.

Він бачив, як люди починають заповнювати цю зону.

Попереду йшов Тунка.

За ним – його підлеглі воїни, а за ними – солдати.

Маг-найманець і Розалін перебували на стіні замку над воротами. Він також міг бачити постать у коричневій мантії.

Кейл у коричневій мантії подивився на спину Тунки. Тунка відчув його погляд, став у єдиному проході в стіні вогню й грізно поглянув на герцога Хутена та ворогів.

Він згадав розмову, яку мав із Кейлом перед битвою.

« Кейле, дякую, що допомагаєш нам, але воїни та я будемо битися самі »

Вождь Гарол погодився з Тункою.

« Ми лише просимо вашої підтримки. Ми попросимо вас про допомогу, якщо опинимося в небезпечній ситуації, однак спочатку хочемо спробувати битися власними силами »

Бій проти Імперії.

Королівство Віппер мало показати, що здатне деякий час тримати оборону. Це підняло б бойовий дух солдатів і змусило б Імперію більше ніколи не націлюватися на Королівство Віппер.

Крім того, Гарол планував використати цю війну як нагоду вбити короля або перетворити його на повну маріонетку. Для цього їм потрібні були результати. Ось чому вони вирішили битися.

Звісно, у Тунки була інша причина, чому він вирішив битися.

« Такий вже спосіб життя Віппер »

Боротися – це було у стилі Королівства Віппер.

Недарма їх називали варварами.

Кейл посміхнувся їм обом.

« Я й так не планував брати участь у першому раунді »

Тунка відчував тепло вогню, але червоні від крові очі герцога Хутена все ще були чітко видні. Голос Кейла лоскотав його вуха.

« Я надам тобі поле бою, де ти зможеш розгулятися »

« Тунка, уяви собі вузьку й глибоку ущелину »

Кейл хотів, щоб Тунка уявив собі ворогів, які вриваються у вузьку ущелину, заповнену їхніми союзниками.

Надзвичайно глибока, але вузька ущелина. Вона була вузькою, оскільки з обох боків його перекривали високі скелі.

Мало того, ці стрімкі скелі були зроблені з вогню.

Звісно, бій тут, у Замку Мейпл, відрізнявся від справжнього бою в реальній ущелині.

Однак результат мав бути тим самим.

« Ворог зустріне воїнів Королівства Віппер у кінці цієї вузької стежки »

Якою б великою не була кількість ворогів, у них був лише один шлях, щоб прорватися на територію Королівства Віппер.

Їм не залишалося нічого іншого, як пройти крізь цю стіну вогню.

« Тунко, якщо вони не зможуть пройти повз тебе та воїнів, то не зможуть ступити на територію Королівства Віппер »

Тунка доторкнувся до мішечка, що висів у нього на поясі. Кейл казав, що кулька всередині цього мішечка – це інгредієнт для стовпа вогню, який використовувався в битві проти Непохитного Альянсу в Ущелині Смерті.

« Вогонь в ущелині не згасне. Я подбаю про це, тож просто дивись уперед. Що скажеш? Це те поле бою, якого ти прагнув? »

« Що я скажу? »

Воно було ідеальним. Тунці дуже сподобалося це поле бою.

Він відчував, як воїни шикуються поруч із ним, а також людей, що стоять на замковій стіні за його спиною, і помітив, що стає впевненішим у собі.

Він не боявся великої кількості ворогів.

Поки він живий, вони не зможуть пройти цим шляхом.

Тунка вважав це поле бою дивовижним.

У той момент він почув несподіваний шум.

Скре-е-е-ег–

Ворота замку відчинилися.

Тунка побачив, як звідти вийшла людина, одягнена як солдат, і стала поруч із ним. Ця людина мала на голові шолом. Тунка почав посміхатися.

Він міг впізнати, хто це, навіть не бачивши обличчя.

«Хіба ти не казав, що не можеш використовувати свою ауру?»

Чхве Хан, чоловік у шоломі, дістав звичайний меч і випростався.

« Чхве Хане, ти хочеш битися? Нам треба якнайшвидше йти лікувати людей »

« Кейле-нім, лікування важливе, але я вважаю, що використання мого меча – це теж спосіб врятувати їх »

« Це єдина причина? »

« …Герцог Хутен використовує ауру. У Тунки немає аури. Йому самому буде важко »

« Але ти ж зараз не можеш використовувати свою ауру »

Тунка та Кейл замислювалися над одним і тим самим.

Чхве Хан стримав сміх, згадавши відповідь, яку дав Кейлу, і спокійно відповів.

« Все одно краще, щоб я був там разом із ним, ніж щоб він робив це сам.

Я й без неї сильний »

Тунка почав сміятися.

Людина, яка не могла використовувати свою ауру, бо мусила приховувати свою особу, людина, яка колись побила його, зараз стояла поруч із ним.

Це була правда.

Чхве Хан був сильним навіть без своєї аури.

І ця сильна людина була на його боці.

Тунка відчув, як його серце наповнює невідоме почуття.

«Чхве Хан, ти ж теж мій друг, правда?»

«Стулися»

Дзень.

Кінчик меча Чхве Хана вказував на герцога Хутена, коли той казав Тунці замовкнути.

Чхве Хан і герцог Хутен раніше ніколи не зустрічалися.

Це було тому, що Кейл змусив Чхве Хана діяти окремо від нього в Імперії, побоюючись, що герцог Хутен усвідомить рівень сили Чхве Хана. Однак про це не було чого турбуватися.

Хоча вони обоє були майстрами меча, рівень Чхве Хана та рівень герцога Хутена розділяли цілі світи.

Герцог Хутен почав кричати.

«Третя бригада лицарів, за мною!»

Бригада лицарів Імперії рушила вперед, кинувшись у штурм замку Мейпл на чолі з герцогом.

Уо-о-о-о-он–

Бригада магів Імперії також почала кидати заклинання. Їхня мана спрямувалася до єдиного входу в замок, а також до вогняної стіни.

Вони намагалися вбити всіх, хто перебував у цій прогалині, а також зруйнувати вогняну стіну.

Тунка стояв попереду, думаючи про людей, що стояли за ним, і несамовито кричав.

«Ви пройдете тут лише через мій труп!»

У цей час Чхве Хан уже кинувся вперед.

Битва між нечисельними та чисельними.

Поле бою, якого прагнули нечисельні, було створено.