Розділ 287 — Без фронту чи тилу (3)

Третя бригада лицарів Імперії кинулася вперед по єдиному шляху, що пролягав крізь вогонь.

«Злізайте з коней!»

Герцог Хутен зістрибнув з коня, вигукнувши ці слова.

Коні лякалися, дивлячись на червоне полум'я. Той, хто боїться, у бою ні на що не придатний.

"У цій вузькій прогалині вони скоріше заважають"

Герцог Хутен, швидко зробивши цей висновок, кинувся до прогалини у вогні.

Дзень-!

Його меч, ні, його аура злетіла в небо.

Його сріблясто-сіра аура, що нагадувала колір його меча, полетіла.

Меч Імперії. Герцог Хутен отримав цей титул тому, що був майстром меча, а також тому, що колір його аури був кольором меча.

«За герцогом-німом!»

Капітан Третьої бригади лицарів віддав наказ, і лицарі, які зійшли з коней, оточили герцога, рушаючи до воріт замку.

«Ахахахаха! Ти все-таки спустився на землю! Це весело лише тоді, коли ми на одному рівні! Кхахахаха!»

Герцог Хутен бачив, як Тунка кидається на нього.

Як тільки Тунка та воїни рушили вперед, солдати позаду них підняли довгі списи та луки, щоб прикрити прогалину.

«Зарозумілий виродкок»

Герцог Хутен буркнув, відштовхуючись від землі з мечем, вкритим аурою.

Тунка та Хутен.

Вони лише дивилися один на одного, наближаючись у бігу.

"Ти – просто клятий зарозумілий варвар! Я вб'ю тебе!"

Гордість Хутена була уражена.

Королівство Віппер постійно гралося з ними, і навіть хід битви змінився, хоча саме він прибув із переважною чисельністю.

Він кинувся вперед, щоб знову змінити хід битви.

Це було також для того, щоб виграти трохи часу.

І нарешті.

«Я вб'ю тебе!»

Йшлося про те, щоб убити Тунку.

Тунка тепер опинився в зоні досяжності герцога Хутена. Герцог Хутен міг атакувати Тунку з відстані, з якої дурний варвар без аури не зміг би до нього дістатися.

Він міг це зробити завдяки своїй аурі.

Так само, як маги та звичайні громадяни мали різну цінність, люди з аурою та люди без аури також мали різну цінність на полі бою.

Ву-у-ум–

Сріблясто-сіра аура злетіла. Потім вона стрімко звалилася вниз.

"Вбити Тунку"

Перша атака герцога Хутена, сповнена бажання вбити Тунку, розпочалася.

«Я розтопчу твою…»

В цю мить–

В нього раптом знову пробігли сироти по шкірі.

Герцог Хутен відчув це.

"Наближається атака.

Гостре лезо летить у мій бік"

Хутен повернув голову праворуч.

Він побачив чорний шолом.

Цей шолом закривав навіть зону очей, тож він не міг нічого розгледіти про людину, що ховалася за ним.

"…Коли?

Коли- коли ж ця людина сюди потрапила?

Я її зовсім не відчув.

Такий майстер меча, як я, не зміг її відчути?"

Однак він не міг більше над цим замислюватися.

Мечник у шоломі біг до нього, як звичайна людина, тримаючи в руці звичайний меч. Герцог Хутен швидко рушив рукою, вкритою гусячою шкірою.

Однак мечник у чорному шоломі виявився швидшим.

«Угх!»

Тіло Хутена похитнулося. Його очі широко розширилися.

Він бачив, як та людина раптовим ривком швидко наближалася до його правого боку.

"Як така швидкість взагалі можлива……?!

Хіба це не звичайний мечник?

Чи це вбивця?

Або…

Це майстер меча?"

Сріблясто-сіра аура знову почала вириватися з меча Хутена. Він щосили намагався розгледіти очі цієї людини крізь повністю закритий шолом.

Адже він знав, що в Королівстві Віппер не було таких мечників.

Він ледь міг розрізнити очі під шоломом.

Вони були червоними.

Через щілину в шоломі він бачив червоні зіниці.

Ці очі нагадували йому змію, що виповзла з пекельного вогню. Хутен підсвідомо подумав, що за чорним шоломом бачить саме той пекельний вогонь.

Тоді він різко змахнув рукою.

Сріблясто-сіра аура попрямувала до чорного шолома.

Мечник у чорному шоломі, Чхве Хан, відскочив назад, щойно побачив ауру.

Різь.

Однак частина його одягу все ж була розрізана.

"Як і очікувалося"

Чхве Хан почав хмуритися, дивлячись на розрізаний одяг. Потім він міцніше стиснув меч у руці.

Він спостерігав за герцогом Хутеном своїми червоними зіницями, які набули такого кольору завдяки магії.

« Раоне, зміни колір очей Чхве Хана. Ми не хочемо, щоб його впізнали »

« Зрозумів, людино! Чхве Хане! Я зроблю їх такого кольору, який мені подобається. Я зроблю їх будь-якого кольору, якого захочу! »

Хоча Раон щойно змінив колір на той, що йому подобався, це мимоволі залишило у свідомості герцога Хутена образ глибокого червоного кольору. Однак Хутен був досвідченим майстром меча.

«Хто ти?»

Чхве Хан відповів на запитання Хутена, знову націливши на нього меч.

Хутен втупився поглядом у грубий чорний шолом.

Ця людина була одягнена у звичайний одяг замість обладунків.

До того ж він використовував звичайний меч без будь-якої аури.

«Герцогу-нім, я з ним розберуся!»

«Командир-нім! Я розберуся з цією тварюкою!»

Двоє лицарів, які відійшли від основної битви, підійшли до герцога. Однак герцог ніяк на них не відреагував.

Його тіло просто вистрілило вперед.

Ба-а-а-а-а-ах!

На полі бою пролунав ще один гучний звук, схожий на вибух.

Очі герцога Хутена були сповнені глузування.

Мечі не зіткнулися один з одним.

Звичайний меч ухилився від сріблясто-сірої аури.

Потім він зіслизнув по мечу герцога Хутена. Руків'я двох мечів з гучним ударом зіткнулися один з одним.

«Чому ти не використовуєш свою ауру?»

Герцог Хутен пильно дивився на Чхве Хана в шоломі й запитав.

Нічого не вдієш.

Він не міг до кінця визначити рівень свого супротивника, проте після обміну одним ударом міг зробити припущення.

"Ця людина на моєму рівні, а це означає, що вона – майстер меча"

Хутен тихо посміхнувся.

«Ти не збираєшся використовувати свою ауру в поєдинку між майстрами меча? Мабуть, ти хочеш програти»

Майстер меча не використовує свою ауру?

Це було все одно, що битися із заплющеними очима.

Шаа-а-а-а-а-а-а-

Сріблясто-сіра аура розрізала повітря.

Чхве Хан зробив крок назад. Він поглянув на свій меч.

«Мабуть, ти не хочеш програти»

Герцог Хутен, виглядаючи зарозуміло, активував свою ауру й наблизився до Чхве Хана. Він подивився на Чхве Хана й впевнено промовив.

«Схоже, ти хочеш померти»

Битися з майстром меча, не використовуючи ауру.

Це була правда.

Це було те саме, що сказати, ніби ти хочеш померти.

Чхве Хан стиснув руків'я меча. Його червоні зіниці зосередилися на стійці герцога Хутена.

Він спостерігав за рухами герцога Хутена.

Він був схожий на змію, що чекає на здобич у траві, ретельно стежачи за кожним рухом герцога Хутена.

Він повернувся до того Чхве Хана з минулого, коли ще не міг користуватися аурою.

Казали, що герцог Хутен був типовим представником еліти. Він народився в найвеличнішому герцогському домі Імперії й, щойно проявив талант до меча, почав навчатися у найкращого мечника Імперії, завдяки чому став майстром меча.

Саме тому його стиль був витонченим і сповненим формальності.

Однак стиль Чхве Хана був на протилежному кінці спектру, адже він навчився виживати.

Він не знав жодних мистецтв володіння мечем, доки не розвинув своє "Мистецтво меча темного руйнування". Він просто робив усе, що було потрібно, аби вижити.

Тіло Чхве Хана вистрілило вперед.

Герцог Хутен і Чхве Хан знову зіткнулися.

Чхве Хан знову вправно ухилився від аури, проте не зміг нанести жодного удару герцогу Хутену.

Ці марні зіткнення тривали.

«Ти вивчав вишукане мистецтво володіння мечем»

Герцог Хутен неквапливо коментував атаки Чхве Хана.

Він знову заспокоївся, ніби раніше у нього й не було сирот по шкірі.

«Хуу»

Потім він почув глузливий сміх.

Мечник у шоломі глузливо посміхався йому.

Чхве Хан сміявся з того, що Хутен назвав його мистецтво володіння мечем вишуканим. Потім він витягнув шию, прикриту шоломом.

«Тепер я починаю відчувати це»

Його чуття нарешті повернулися.

Чхве Хан почав посміхатися.

Ліс Темряви.

Його чуття з тих часів повернулися.

Чхве Хан вирішив битися, щоб допомогти Тунці та Королівству Віппер. Однак були й інші причини.

У нього раптово з'явилася думка, коли він побачив герцога Хутена на полі бою.

"А що, якби я бився, не використовуючи свою ауру?"

Чхве Хан хотів опанувати повну темряву. Щоб це зробити, йому потрібно було повернутися до того часу, коли він створив цю неповну темряву.

Коли це було?

Це було тоді, коли він мешкав у Лісі Темряви.

Чхве Хан був слабаком, доки не став майстром меча. Він завжди жив у відчаї та страху. Однак ці емоції вщухли, щойно він став сильнішим.

Ось чому йому потрібна була така ситуація.

Йому потрібно було повернутися до того часу, коли він був слабким.

Хіба це не допомогло б йому побачити, що знаходиться за цією стіною перед ним?

Чхве Хан знову кинувся на герцога Хутена.

«Ух!»

«Ух, відбивайте їх! Стріляйте стрілами!»

«Воїни, не зупиняйтеся!»

Він чув голоси солдатів і лицарів, які билися перед входом.

Солдати та лицарі Імперії ринули вперед, немов потік води, а на чолі йшла Третя Лицарська Бригада.

Солдати просувалися вперед, націлюючись на ворота, поки Хутен і лицарські бригади билися проти Тунки та інших сильних воїнів.

«Не дайте ворогам дістатися до воріт! Ноги! Зв'яжіть їм ноги!»

Він чув божевільні голоси з боку Віппер. Вони були божевільні, але лише через гостроту ситуації.

«Націльте списи! Захищайте воїнів від мечів!»

Чхве Хан вирішив теж зійти з розуму від гостроти ситуації.

Він бачив герцога Хутена. Він бачив мечника, який, на відміну від нього самого, кожним кроком випромінював елегантність і вишуканість.

Його почуття повернулися.

Його аура була пригнічена, але він все одно мав убити цього виродка.

Чхве Хан почав посміхатися.

Він не бачив відповіді, проте чітко бачив проблему.

«Стріляйте по цих районах!»

«Не дайте їм перейти на територію Королівства Віппер!»

«Відрубайте лицарям голови!»

Хаос.

Крізь цей хаос він чув голоси солдатів Королівства Віппер.

Чхве Хан вважав, що вони перебували в такому стані тривоги з подібних причин.

«Захищайте нашу землю!»

«Королівство Віппер приречене, якщо ми здамося!»

Захищати.

Якщо я загину, інші постраждають.

Чхве Хан не відчував такого почуття терміновості з тих пір, як вийшов із Лісу Темряви, бо став надто сильним.

Однак тепер у нього був дім і нова родина; у нього знову з'явилося те, що потрібно захищати.

Ось чому він вважав, що перебуває в такому стані тривоги.

"Ні. Я взагалі не відчуваю жодної тривоги"

Він з'ясував, що це за стіна.

Чхве Хан зрозумів, чому його просування зупинилося.

Це було через ці голоси.

[« Чхве Хане, підніми руку, якщо думаєш, що тобі загрожує небезпека! Я створю для тебе щит! »]

[« Чхве Хане, людина каже, щоб ти не перестарався! »]

«Активуйте щити! Оточіть Пелію-нім щитом!»

«Розалін-нім! Починається другий раунд блискавичної магії!»

«Вогонь, не дайте їм загасити вогняну стіну! Продовжуйте використовувати вогняну магію!»

«Націльте списи!»

«Солдати в тилу, підтримайте солдатів на передовій! Нас усіх розтопчуть на смерть, якщо нас відтіснять!»

«Відійдіть у тил, якщо ви поранені! Решта – продовжуйте стріляти стрілами без зупинки!»

Це було тому, що він єдиний не панікував.

Чхве Хан бачив меч герцога Хутена. Схоже, той добре підготувався, адже аура навколо меча була спрямована на вразливі місця Чхве Хана.

Це була атака, сповнена витонченості. Чхве Хан перекотився по землі перед тим мечем.

Він зробив би все, що потрібно, аби вижити перед сильним ворогом.

Чхве Хан був укритий брудом.

«Ти-!»

Хутен гнівно дивився на Чхве Хана, ніби не вірячи, що той щойно перекотився по землі, аби втекти.

Його погляд ніби запитував: як мечник, який тренувався в такому вишуканому мистецтві володіння мечем, міг використовувати такі брудні прийоми, щоб ухилитися?

«Як жалюгідно»

Він також не пропустив прогалину, що з'явилася, коли Чхве Хан покотився по землі.

Меч Хутена знову націлився на серце Чхве Хана.

Хутен з презирством поглянув на мечника в чорному шоломі.

Поза Чхве Хана була порушена, бо він покотився по землі, щоб ухилитися від аури. Такого було легко спіймати.

Саме в цю мить.

«Ось чому я не міг пройти крізь стіну»

"-Що?"

Саме в цей момент він почув дивну фразу від мечника у шоломі.

«Ке-хе-хе-хе-»

Він почув сміх.

"Щоб його!"

Тунка.

"Це Тунка!"

Він забув про Тунку. Меч герцога Хутена здригнувся.

Перед ним стояв мечник у шоломі.

А за ним – Тунка.

На кінчику меча герцога промайнуло легке вагання. Проте він вирішив завдати удару, як і планував спочатку.

"Спочатку цей виродок"

Він почне з мечника у шоломі.

У цю мить герцог Хутен зустрівся поглядом із тими червоними очима за шоломом.

Ті очі посміхалися.

Герцог знову здригнувся.

Чхве Хан посміхався. Він бачив, як Тунка кидається на спину герцога.

Тунка був у крові від лицарів, що гналися за ним, але все одно, сміючись, кидався на герцога. В очах Тунки він бачив нетерпіння вбити герцога.

У цьому й була проблема.

Проблема полягала в тому, що він був єдиним, хто не відчував цього прагнення.

Це було тому, що він бачив багато шляхів до перемоги, навіть не діючи самостійно.

Він бачив цей шлях, коли бився з Кейлом та іншими. Він бачив шлях, де все було гаразд, навіть якщо він не був таким сильним.

Тунка відштовхнувся від землі.

Зрізана навпіл залізна палиця летіла прямо в голову Хутена.

«Чорт забирай!»

У ту мить, коли він здригнувся, герцог Хутен вирішив відвернутися від мечника в шоломі й обернувся.

Спочатку йому треба було позбутися Тунки. Сріблясто-сіра аура рушила до шиї Тунки.

Проте в цей момент…

Герцог Хутен почув моторошний голос.

«Куди ти дивишся?»

Різь.

Тіло Герцога Хутена застигло. Його очі почали рухатися. Він бачив мечника в шоломі, що стояв там, ніби його стійка раніше й не була порушена.

Він також бачив звичайний меч, встромлений у бік його тіла.

Змії кусають свою здобич, не видаючи жодного звуку. Потім вони випускають свою отруту.

«Ух!»

З кінчика меча, що стирчав у тілі герцога, почала вириватися чорна аура.

Однак ніхто не міг побачити цю чорну ауру, бо вона вивільнялася всередині тіла герцога.

"Він міг користуватися аурою весь цей час……!"

Герцог не міг сказати цього вголос, і єдине, що він бачив – це ті холодні червоні очі.

Саме в цю мить.

Фі-і-і-і– Фі-і-і-і-і–

Він почув звук флейти, що долинав над стінамии замку.

Стіна вогню навколо замку завадила ворогам атакувати, однак вона також заблокувала війська Замку Мейпл всередині фортеці.

Скрееее-

Це був той самий білий птах, який зник над чорними хмарами Розалін і Раона. Той білий птах-скелет повернувся.

Скри-и-иг, Скри-и-иг.

Білий птах прорізав чорні хмари й подивився вниз, на землю.

Війська Королівства Віппер на землі опинилися в пастці, проте війська Королівства Віппер у повітрі були найвільнішими.

Кейл спокійно почав говорити, побачивши, що герцог Хутен продовжує дивитися на нього, навіть коли меч Чхве Хана стирчить у його тілі.

«Зруйнуйте чорні вежі»

Його голос долинув до дворфів, що сиділи на білих скелетних птахах, через пристрій комунікації.

Перша битва незабаром закінчиться.

Не мало значення, чи хотіла Імперія, щоб так сталося. Кейл і Королівство Віппер прагнули тривалої війни.

Це був лише перший крок, щоб виманити сюди імперського принца Адіна. Не було сенсу затягувати цей перший смак.

Але щойно імперський принц зійде до краю вогняної ями… Справжній вогняний демон проковтне його.

[« Ти ж пізніше правильно використаєш мою силу, правда? »]

Кейл відповів на слова скупої вогняної блискавки мовчанням.