Розділ 288 — Диригент (1)

Білі скелетні птахи пролітали над вогнем.

Кейл відчував, що Розалін і Гарол дивляться на нього, проте він продовжував дивитися на герцога Хутена та білих скелетних птахів, коли почав говорити.

«Оркестр без диригента порине у хаос»

Він бачив, як Хутен почав кашляти кров'ю.

«Герцогу-нім!»

«Капітане-нім!»

Лицарі Імперії почали кричати. Були й солдати, які виглядали стурбованими.

Хто міг цього очікувати?

Хто міг передбачити, що Меч Імперії зазнає поразки від варвара, який не вміє користуватися аурою, та невідомого мечника?

Тепер вони перебували у стані хаосу.

Для оркестру, що втратив свого диригента…

«Нам просто потрібно вселити страх у їхні серця»

Не мало значення, чи була мелодія зруйнована, чи ні, адже все закінчилося, щойно страх оселився в їхніх серцях.

Дотепер Кейл наполягав на боях із найменшою кількістю жертв. Він особливо дбав про те, щоб, по можливості, не гинули невинні солдати.

Ось у чому була причина.

«Священнику-нім»

Кейл кивнув і поглянув на Чхве Хана, коли Гарол звернувся до нього.

Кейл віддав наказ парі червоних очей під шоломом, які дивилися на нього з іншої причини, ніж та, з якої на нього дивився герцог Хутен.

Він був іншим диригентом на цьому полі бою.

Чия музика заполонить поле бою? Це залежатиме від здібностей диригента.

«Потягніть його й біжіть»

Раон віддав наказ Чхве Хану.

[«Чхве Хане! Людина каже, щоб ти потягнув його й біг!»]

Чхве Хан почав бігти.

Його меч все ще стирчав у боці герцога Хутена, а рука обхоплювала шию герцога.

«Герцог-нім!»

«К- капітане-нім!»

Хаос досяг свого апогею.

З усіх боків поля бою долинали крики лицарів. Усі члени Першої та Третьої лицарських бригад перебували в стані хаосу.

«Ух! В- ви, виродки, що ви намагаєтеся зробити?!»

Герцог Хутен підняв руку, яка все ще тримала меч, і знову активував свою ауру, навіть попри те, що Чхве Хан душив його, а аура Чхве Хана завдавала шкоди його тілу зсередини.

Потім він спробував замахнутися мечем у бік Чхве Хана, який тягнув його.

«Не так швидко!»

«Ух!»

Зап'ястя, яке тримало меч, викрутилося в дивному напрямку. Герцог Хутен побачив, як Тунка посміхається, викрутивши йому зап'ястя.

Потім Тунка вдарив герцога по обличчю.

Бах!

«Ух!»

«Кха-ха-ха-ха! Ти ніщо! Меч Імперії – ніщо!»

Тунка глузливо посміхався до закривавленого герцога. Він посміхався так, що це вже дратувало.

Хаос у свідомості лицарів Імперії швидко перетворився на гнів, коли вони побачили дії Тунки.

«Цей варвар з Віппера наважився знущатися з Меча Імперії!»

Капітан Третьої лицарської бригади, який прямував до воріт замку Мейпл, обернувся й вигукнув до решти.

«Рятуйте герцога-німа!»

«Так, пане!»

«Ви- ви- варвари! Стійте на місці!»

Третя лицарська бригада рушила разом із своїм капітаном, щоб врятувати герцога Хутена – свого командувача та Меч Імперії.

Навіть перша лицарська бригада, почувши наказ свого заступника капітана, рушила за ними на деякій відстані.

«Солдати, будьте насторожі! Лицарська бригада врятує герцога-німа й покарає тих двох варварів!»

Заступник капітана першої лицарської бригади, який залишився з солдатами, намагався підбадьорити їх.

«Відкриймо ворота, щоб герцог-нім їх побачив, коли повернеться!»

«Ааааааа!»

Імперські солдати кричали, знову кидаючись уперед вузькою стежкою. Вони нагадували людське цунамі.

«Заблокуйте їх! Проколюйте їх списами!»

«Командире тисячнику! Поранених ворогів просто штовхають до нас, бо на нас насувається занадто багато з них!»

«Опирайтеся! Ми мусимо триматися, доки командувач не повернеться!»

Біля воріт замку Мейпл панував хаос.

«Розалін-нім! Ворожі маги використовують водяну магію!»

Маги Імперії не просто стояли на місці. Вони створювали воду, намагаючись позбутися вогняної стіни.

«Тримайтеся! Продовжуйте застосовувати вогняну магію!»

Розалін продовжувала кидати вогняну магію, щоб не дати стіні згаснути.

Уо-о-о-он–

Магічні камені найвищого ґатунку повільно кружляли над головами магів Королівства Віппер. Однак маги більше зосереджувалися на підтримці вогняної стіни, ніж на магічних каменях найвищого ґатунку.

Здавалося, що водяні заклинання ворога не мають кінця.

Саме в цей момент…

Розалін і Гарол почули голос Кейла.

«Відведіть воїнів»

Гарол заплющив очі.

Головні ворота до замку Мейпл. Причиною того, що солдати Імперії та перша бригада лицарів не змогли пройти крізь ворота, були солдати та воїни Королівства Віппер.

Тунка і Чхве Хан бігли у напрямку, протилежному до головних воріт, разом із герцогом Хутеном, однак воїни утримували свої позиції біля головних воріт, тоді як третя бригада лицарів та половина першої бригади лицарів кинулися в погоню за Тункою і Чхве Ханом.

"Солдатам буде важко втримати позиції, якщо воїнів перекинуть"

Солдатам Королівства Віппер буде важко.

Гарол знав, що так і буде.

Тоді він повільно розплющив очі.

Він посміхався.

Він підняв сурму.

Це було вперше.

Це був перший раз, коли сторона Королівства Віппер використовувала сурму. Це також був перший раз, коли вожді вирушили в бій.

Бу-у-у-у–

На полі бою пролунав звук сурми.

Права рука Тунки, войовниця-списниця Пелія, відгукнулася на звук сурми.

«Врятуйте командира Тунку-німа!»

Як тільки вона вигукнула, воїни почали відходити від головних воріт. Вони кинулися бігти до Тунки та Чхве Хана.

Вождь Гарол одночасно рушив до воріт, а потім застосував магію підсилення, щоб почати віддавати накази.

«Активуйте перший рівень оборони!»

Погляди командирів тисячників миттєво змінилися.

Королівство Віппер воювало, не вдаючись до особливих стратегій. Імперія зневажала їх саме через це. Вони називали їх збіговиськом дурнів.

Однак з часу їхньої першої битви з Магічною Вежею минуло майже три роки.

Хоча вони не мали великої історії, цього часу все ж вистачило, щоб закласти міцний фундамент.

Дзень! Дзень! Дзень!

Солдати почали активувати перший рівень оборони.

Голос вождя Гарола пролунав по всій брамі.

«Тримайтеся! Атакуйте!»

Солдати почали використовувати свої луки та списи, щоб вижити навіть за нечітких наказів.

У цей момент заступник капітана першої бригади лицарів Імперії викрикнув:

«Воїнів там немає! Зметіть їх!»

Настав час націлитися на браму.

Заступник капітана першої бригади був цілком переконаний, що лицарська бригада Імперії здобуде перемогу, навіть якщо воїни Королівства Віппер підуть на допомогу Тунці.

«Кхуу, що ти взагалі замислив?!»

Герцог Хутен гнівно поглянув на Чхве Хана в шоломі, навіть коли його тягли.

Аура, що атакувала його зсередини, була сильнішою за його власну.

Той виродок, що приховував цю ауру, навмисно повільно тікав.

«Герцог-нім!»

Імперські лицарі, які наздогнали Чхве Хана та Тунку, утворили коло, щоб оточити їх.

«Усі, зосередьтеся на порятунку герцога!»

Капітан третьої бригади лицарів віддав наказ.

«Ви можете вбити обох, якщо без цього не зможемо врятувати герцога-німа!»

"Божевільний виродок!"

Герцог Хутен спробував відкрити рота, щоб щось сказати капітану лицарської бригади.

"Вбити його? Ти думаєш, що зможеш вбити майстра меча?"

Можливо, їм це й вдалося б, але більшість лицарів, що атакували, отримали б серйозні поранення, навіть якби їм це вдалося. А ще був Тунка. Воїни Віппер теж наближалися.

Герцог Хутен мусив віддати наказ капітану третьої лицарської бригади, дізнавшись про все це.

"Не втручайтеся!"

Саме це він мав сказати. Він відкрив рота, щоб промовити, намагаючись щосили придушити біль від сильнішої аури Чхве Хана.

«Не- ух!»

Пам!

Кулак Тунки знову влучив герцогу Хутену в обличчя. Потім він презирливо посміхнувся в бік імперських лицарів.

«Забудьте про Меч Імперії, він – лише слабак Імперії»

«Т-ти, бісів сучий син! Як ти смієш!»

Зіниці лицарів ледь не вилізли з орбіт від люті. Капітан третьої лицарської бригади крикнув у бік Тунки, який, незважаючи на те, що його оточили, все ще біг у напрямку, протилежному до головних воріт.

«Ти в оточенні! Відпусти герцога-німа! Якщо ми почнемо бій, загинете саме ви!»

У той момент герцог Хутен побачив шолом, що летів у його бік.

Буу-у-у-у-у-у–

Він чув звук сурми Королівства Віппер.

Майстер меча з червоними очима схопив Хутена за волосся й змусив його підняти голову.

«Дивись»

Він побачив чисте небо.

«Н-ні!»

Зіниці герцога Хутена почали тремтіти.

Він побачив великий білий спис, що розрізав небо.

Це був спис, утворений з п'яти білих скелетних птахів.

Цей спис був націлений на одне конкретне місце.

«…Ал- алхімічна вежа…!»

Вістря білого списа було спрямовано на чорну вежу.

Канелле, який перебував попереду цього списа, почав кричати.

«Націлюйтеся на чорну вежу з Племенем Левів!»

В інших чорних вежах перебували маги та алхіміки, які зосередилися на атаці, але алхімічна вежа з Племенем Левів була зосереджена на захисті Левів.

Ось чому вони націлилися на цю вежу в першу чергу.

Хоча вождь Канелле не міг бачити, що відбувається за його спиною, він відчував емоції чотирьох інших дворфів, які буои позаду нього й керували іншими птахами. Мабуть, це було тому, що вони націлилися на Левів, які в минулому гнобили їх.

Саме тому він стиснув кулаки й вигукнув, коли Лев Едріх грізно поглянув на нього.

«Ми зможемо!»

У цю мить тіло Канелле здригнулося.

Вшу-у-у-ух–

Він відчував, як вітер, що торкався його тіла, ставав слабшим. Він відчував, як навколо нього створюється невидимий бар'єр.

Він охоплював і його тіло, і тіла інших дворфів. Він також охоплював білих скелетних птахів і всю цю білу формацію у вигляді списа.

Вождь Канелле вхопився за поводи білого скелетного птаха.

"Він тут. Той шановний пан тут!"

Це сталося, коли вони разом із Розалін прибули до Замку Мейпл. Саме тоді командир Кейл представив їх величній і могутній особистості, від якої вони хотіли сховатися через страх.

Кейл сказав таке.

« Він буде там із вами »

Всі Полум'яні Дворфи, які керували птахами, почули голос у своїх головах.

[«Маленькі дворфи! Я допоможу вам!»]

Вони чули голос Дракона.

Невидимий щит Дракона огортав дворфів і білих скелетних птахів.

Вождь Канелле згадав слова Кейла.

« Хоча це й неповноцінний птах, а не той вогняний птах, який я мав на увазі, для першої битви цього має вистачити »

« Дракон захищатиме ваші крила »

Вождь Канелле розправив крила білого скелетного птаха.

Кінчик великого білого списа розгорнувся.

«Вони що, хочуть померти? Божевільні виродки!»

Лев Едріх відчував подив і презирство до дворфів, які так і не зникли.

«Ви думаєте, що зможете так просто знищити наше Плем'я Левів?! Ви, слабкі виродки, які вміють лише служити іншим!»

Едріх та інші Леви миттєво опинилися під захистом магічного щита.

Імперія вирішила захистити Левів. Дворфи не атакували.

Вони теж постраждали б, якби спис білого скелетного птаха врізався в алхімічну вежу.

Звичайні кістки не могли зруйнувати ту вежу.

Однак дворфи згадали розмову, яку вони мали в минулому.

« Пофарбуйте кістки в білий колір »

Білі скелетні птахи.

Проте насправді це були чорні скелетні птахи.

Кістки, зміцнені мертвою маною некромантки Мері, були міцнішими за ту чорну вежу.

Мало того, ні дворфи, ні скелетні птахи не зазнали б жодних ушкоджень.

[«Маленькі дворфи, я захищу вас усіх!»]

Дракон сказав, що захистить їх усіх.

Це сталося вперше. Раніше Дракон ніколи їх не захищав.

Лев Едріх почав кричати.

«Ви лише вб'єте себе! Ви, дурні дворфи!»

У відповідь вождь Канелле крикнув щосили. Він ніколи в житті не кричав так голосно. Його чули всі навколо.

«Ви, тупі Левові виродки! Я змушу вас впасти прямо на свої дупи!»

Через цей крик Левам було важко почути голос блідого мага, який дивився на спис.

«Великий…! Ці птахи захищені великим бар'єром!»

«Що?»

Алхіміки та Леви зреагували занадто пізно.

Бу-у-у-у-ум!

Білий спис пронизав алхімічну вежу.

Білий спис і дворфи, які ним керували, залишилися цілими завдяки бар'єру Дракона. Вождь дворфів сміявся з Левів, що повільно падали, сам же ширяючи в повітрі завдяки магії польоту та магії щита.

Тоді він ще раз вигукнув.

«Ще раз!»

Це був лише початок.

Дворфи відчували силу свого союзного Дракона й усвідомлювали, наскільки потужними були чорні скелетні птахи, створені некромантом. Їм не було чого боятися.

«Небо – наше!» – голосно вигукнув вождь, розправляючи крила птаха.

Баааааам!

Ба-а-а-а-ам!

Чорні вежі почали падати одна за одною.

Герцог Хутен міг лише безтямно спостерігати за цим.

Однак він опустив голову, не встигнувши побачити, як обвалилися всі сім веж. З його рота текла чорна кров.

Мечник у шоломі дивився на нього.

Чхве Хан із червоними очима повільно почав говорити.

«Я навмисно заманив їх сюди»

«…Ах»

Герцог зітхнув.

Чхве Хан казав, що навмисно заманив сюди третю та першу бригади лицарів.

Хутен бачив Замок Мейпл за спиною Чхве Хана.

Буу-у-у-у-у-у-

Почувши звук сурми, погляд герцога Хутена втратив усю силу.

З замку злітали магічні заклинання.

З замку Мейпл вилітали десятки атакувальних магічних заклинань.

Розалін вигукнула з вершини замкової стіни.

«Усі в атаку!»

Щось сталося з магічними каменями найвищого ґатунку, які кружляли над магами Королівства Віппер, зосередженими на підтримці вогняної стіни. Ці магічні камені випромінили яскраве світло, а потім почали розсипатися.

Трск. Хгрук.

Інша сила Королівства Віппер і колишня домінуюча сила королівства.

Магія.

Заклинання магів, які десятиліттями присвячували себе дослідженням, злетіли в небо.

Усі вони прямували до одного й того самого місця.

Вони були спрямовані туди, де перебував герцог Хутен.

Усі заклинання ринули в той бік.

Вони прямували до цієї ділянки, віддаленої від чорних веж що руйнувалися та солдатів, що билися.

Вони націлювалися на те місце, де наразі перебували лише лицарі Імперії та воїни Королівства Віппер.

Саме туди прямували магічні заклинання.

Хутен заплющив очі.

Він чув божевільний голос Тунки.

«У пеклі немає ні класу, ні вишуканості. І війна – це пекло»

Тоді заклинання Королівства Віппер впали на землю.

Ба-а-а-а-а-ах! Ба-а-а-а-а-ам!

Бум, бааааа-!

Плюх.

Герцог впав на землю.

Як тільки він розплющив очі, то побачив місцевість, що перетворилася на попіл.

«Аааааааа! Броня, зміцнена магією!»

«Підніміть щити!»

Крізь вибухи він чув відчайдушні крики лицарів.

Хоча їхні обладунки були зміцнені високоякісними магічними каменями, вони не могли зрівнятися із заклинаннями, виголошеними за допомогою магічних каменів найвищого ґатунку та десятиліть досвіду.

Лицарі, які наполегливо тримали щити та мали зруйновані обладунки, були схожі на бідні душі, що впали в глибини пекла.

Однак деякі воїни звикли до такого роду боїв.

«Розірвіть їх на шматки! Вбийте їх усіх! Не зупиняйтеся!»

Воїни Королівства Віппер.

Ті, хто мав магічну стійкість.

Вони відгукнулися на крик Тунки й кинулися на поле бою, яке вибухало магією.

У повітрі було багато залпів заклинань, і деякі з них ще летіли в їхній бік.

Воїни Королівства Віппер, які не мали повної магічної стійкості, як Тунка, також отримували поранення й стікали кров'ю.

Проте вони божевільно кричали й реготали, кидаючись на лицарів Імперії.

«Дивіться! Урешті-решт залишається лише людське тіло!» – голосно викрикнув Тунка, схопивши кількох лицарів за шиї й кинувши їх на землю.

Воїни Королівства Віппер зосередилися на вбивстві лицарів Імперії, не зважаючи на те, що використовували дурні й варварські методи. Вони билися голими руками, якщо зброя ламалася, а коли руки були заблоковані – головою чи ногами.

«Вбийте їх!»

Крик Тунки змусив воїнів, немов божевільних, кинутися в пекельну вогняну яму.

Маги Імперії не могли допомогти лицарям.

Вони були надто зайняті тим, щоб ухилятися від уламків, що падали з чорних веж, або створювати щити, аби захистити себе.

«Ха, ха-ха-»

Герцог Хутен був кинутий на землю і міг лише безтямно дивитися на те, що відбувалося.

Він не бачив добре навчених і вишуканих військ Імперії.

Усе було зруйновано й палало.

Єдиними, хто рухався, були ті мерзотники, що кидалися у руїни, не дбаючи про власне життя.

Знищений диригент міг лише дивитися на мечника з червоними очима, який його переміг.

Однак той мечник дивився на свого власного диригента.

Він дивився на єдину людину, яка все ще стояла на стіні замку Мейпл, людину, що стояла нерухомо, ніби час зупинився саме для нього.

Кейл Хенітус.

Чхве Хан почав говорити, щойно Кейл підняв руку.

«Схоже, це кінець»

Перша битва закінчилася.

Усі чорні вежі зникли, а Імперії не вдалося прорватися крізь ворота замку Мейпл навіть після втрати більшості своїх лицарів.

Крім того, герцог Хутен був узятий у полон.

Меч Імперії, сила Імперії, був знищений.