Розділ 295 — Спина (1)

«Я докладу всіх зусиль»

Командир Кейл відповів принцу Адіну, а потім розвернувся.

Аристократи побачили темно-синє пекельне полум'я, що охопило червонувато-карі очі Кейла. Деякі з них обмінялися поглядами.

"Як думаєш, він зможе це зробити? Особливо коли його обличчя таке бліде?"

"Не знаю. Він виглядає ще худішим, ніж тоді, коли отримував медаль"

Кейл виглядав блідішим і худішим, ніж минулого року, коли отримував медаль за заслуги Могору.

Адін подумав про себе, спостерігаючи за Кейлом.

"Схоже, він досягає своєї межі"

Смерть від зіткнення Стародавніх Сил. Адін відчував, що Кейл наближається до кінця.

"Як захопливо"

Йому це здавалося цікавим.

"Він не схожий на ідіота і, здається, знає, що робить. То чому ж він завжди намагається чинити добро і справедливість?"

Адін підійшов до Кейла й запитав зі стурбованим виразом обличчя, хоча все це здавалося йому розвагою.

«Скільки сили води ви можете використати? Вибачте, що прошу про це, але, будь ласка, використайте стільки, скільки зможете!»

Він хотів якнайшвидше побачити, як виглядатиме Кейл, коли помре.

Кейл відвернувся від темно-синього полум'я й подивився Адіну в очі, не знаючи, про що той думає.

«…Чесно кажучи, я вже стикався з тим вогнем, коли воював разом з Королівством Брек»

«Я знаю. Ми… теж вважаємо, що це справа рук Королівства Брек»

Кейл набрав стурбованого виразу обличчя.

«…Цей вогонь навіть сильніший за той»

«Ах»

Дехто з оточуючих не стримав здивованих вигуків.

«Використовуйте водні заклинання!»

«Використовуйте й вітрові заклинання! Не дайте вогню поширитися!»

Маги Імперії швидко взялися до дії.

Вони максимально стримували вітер, але вогонь не вдавалося загасити заклинаннями води.

«Вогонь набирає сили!»

Насправді зіткнення вітру Імперії з вітром Королівства Віппер ще більше розпалювало полум'я, аж до того, що воно нагадувало вогняний торнадо.

Побачивши це, Кейл набрав на обличчі вираз відчаю. Люди навколо нього розуміли, що означає цей вираз.

"Він не може повністю його загасити!"

"…Що нам робити, якщо ти не зможеш загасити його повністю?"

Магія не діяла на цей вогонь.

Хаос у їхніх думках продовжував наростати. Однак вони не помітили, що, попри стурбований вираз обличчя, очі Кейла повільно рухалися.

"… Деякі з дворян, здається, про це не знають"

Вогонь, стійкий до магії. Деякі з них, схоже, не знали, що в Імперії існує такий самий вид вогню.

Звісно, його створила Дзвіниця Алхіміків, проте Імперський Принц уже використовував його в Джунглях та під час однієї з битв за Замок Мейпл.

"Це заступниця голови Дзвіниці"

Саме тому погляд Кейла спрямувався на заступницю Дзвіниці. Вона, мабуть, часто зустрічалася з майстром Дзвіниці Алхіміків.

"…А хто це поруч із нею?"

Погляд Кейла спрямувався на чоловіка поруч із імперським принцом. Чоловік злегка вклонився й привітався з Кейлом, щойно їхні погляди зустрілися.

«Приємно познайомитися. Для мене честь зустріти героя. Мене звати Хонте, і я – учень шановного голови Дзвіниці»

"А, ось той.

Диво-алхімік із нетрів.

Мабуть, один із небагатьох мешканців нетрів, хто вижив.

Це чудово"

Він знайшов ще одну людину, яку можна втягнути в проект руйнування Дзвіниці Алхіміків.

Кейл злегка кивнув.

«Залишимо привітання на потім. А зараз…»

Герой говорив із суворим виразом обличчя.

«Спочатку нам треба загасити цей вогонь»

Проте в цю мить…

…Він раптом почув голос Раона.

[«Щось дивне. Людино, здається, Хонте мертвий»]

"…Хм?"

Коментар Раона пробився, наче хук.

[«Як мертва істота може рухатися?»]

"Що ти сказав?"

Зіниці Кейла на мить здригнулися.

[«…Людино, це дивно. Він пахне так само, як Мері, але від його тіла не виходить жодних ознак життя»]

"Чого немає?"

[«Я не знаю, що це таке»]

"О Боже"

Кейл був у повній тривозі.

"Немає ознак життя? Він мертвий?"

Кейл повернувся до імперського принца. Звісно, він бачив там також заступницю майстра Дзвіниці та Хонте. Хонте дивився на Кейла й посміхався.

Він, здавалося, також турбувався про Імперію та пожежу.

"Як це може бути мертвим?

Він що, зомбі?

Що тут відбувається?"

Кейл помітив, як погляд Хонте був зосереджений на Гілсмані та на ньому самому. У цей момент до нього підійшов імперський принц.

«…Не треба так сильно тиснути на себе»

«Ваша Високосте…»

Адін бачив, як тремтіли очі Кейла і як його обличчя блідло, і це дало йому зрозуміти, наскільки сильно Кейл прагнув врятувати Імперію.

"Чи стане він ворогом Розалін?"

Було ще щось, що викликало в нього підозру, але було й дещо важливіше.

«Я вам довіряю»

Мати довіру єдиного імперського принца на Західному Континенті.

Вага цієї довіри була великою. Шляхтичі бачили, як погляд Кейла почав заспокоюватися. Побачивши, що Кейл заспокоївся після слів імперського принца, вони почали відчувати гордість за свою Імперію.

"Довіряє мені. Та на всі 200%"

Однак, всупереч тому, що думали шляхтичі, Кейл заспокоївся, побачивши, наскільки фальшивим був принц.

«Хуууууу»

Він глибоко видихнув і попрямував до центру земляної стіни.

Він тихо підійшов до краю земляної стіни, поки імперські війська, дворяни та всі інші навколо дивилися на нього.

Гілсман йшов за ним із сумним виразом обличчя.

Він випромінював ауру лицаря, який слідує за своїм сеньйором, що вирішив пожертвувати собою.

[«Людино, ти ж сказав, що будеш тримати себе в руках! Ти мені обіцяв! Якщо не будеш, я все знищу!»]

"Ах, я справді не можу налаштуватися, коли він так викрикує"

Кейл зітхнув, слухаючи бурмотіння шестирічного хлопчика, і провів рукою по куточках очей.

«…Схоже, він боїться»

Дворяни помилково витлумачили, чому Кейл поводився саме так.

«Командире!»

Кейл обернувся, почувши знайомий голос.

Це був кронпринц Королівства Каро Валентіно. Він знову з'явився на земляній стіні. На його обличчі був сумний вираз.

"…Я не можу зрозуміти, що зараз відчуває командир Кейл"

Кейл контролював усе на цьому полі бою, але при цьому все одно скорочував власне життя. Валентіно відчував, ніби Кейл був надзвичайно високим, коли усвідомлював тягар, що лежав на його плечах.

Однак Валентіно бачив, як Кейл з посмішкою на обличчі простягнув руку до великого полум'я.

Вшуу-у-у-у-у-у-у-ух–

Магія та білі птахи. Вітер, що виник у результаті зіткнення обох сторін, понісся на них.

Темно-синій Гнів Дракона, що був надзвичайно гарячим, розігрівав тіло Кейла.

"Практично всі тут – вороги"

Гілсман, Раон і Валентіно.

Усі, крім цієї трійці, були ворогами.

Саме тому Кейл прийняв рішення.

"Варто використати лише стільки, щоб трохи закашлятися кров'ю"

Оскільки тут був Раон, небезпеки не мало б бути.

Однак, якщо він використає забагато сил і знепритомніє, на полі бою запанує справжній хаос.

Кейл заплющив очі.

[« Мене шукаєш? »]

"Так. Я шукав тебе"

Небожерна Вода.

Було чутно її чистий голос.

Вода почала рухатися, підкоряючись волі Кейла.

Шаа-а-а-а-а–

Подув вітер.

Імперський принц поглянув на Кейла.

"Я вперше бачу, як він використовує Стародавню Силу, окрім щита"

Він багато чого чув від інших.

Однак він ніколи особисто не бачив, як Кейл використовує цю Стародавню Силу води.

«…Гм?»

Один із дворян мимоволі вигукнув.

"Він іскриться.

Ні… Це вода"

Напівпрозора блакитна вода огортала талію Кейла.

«…О, молодий пане-нім»

Заступник капітана Гілсман спостерігав за цим із захопленням у погляді.

Одна маленька людина проти великого вогню.

Іскриста вода, що оточувала цю людину.

Порівняно з вогнем це здавалося незначним, але було прекрасним.

Кейл, звісно, не мав про це ані найменшого уявлення, оскільки його очі були заплющені.

Він саме укладав угоду.

[« Ти намагаєшся зжерти це XXX-подібне небо? »]

"Ні"

Кейл подумав про те, чого він хоче, і спробував укласти угоду з Небожерною Водою.

Її чистий голос пролунав у його свідомості.

[« Аха! Те вогняне торнадо, мабуть, заважає твоїй свободі. Може, мені знищити його й зробити так, щоб воно стало XX, і потім XXX? »]

"Ця божевільна вода"

Кейл поділився своїми намірами з водою.

"Давай просто використаємо стільки сили, щоб ледь загасити торнадо"

[« Гаразд. Я загашу торнадо, як ти бажаєш. "Тільки стільки, щоб не впасти й не знепритомніти" »]

Кейл відчував, як вода починає рухатися, підкоряючись його волі.

Це було інакше, ніж у випадку з Панівною Водою.

Це було плавно.

Це було схоже на повільний весняний дощ або мряку, що злегка змочує щоки.

Це був перший раз, коли Кейл мав таку думку, використовуючи Стародавню Силу.

"Як тихо"

Він відчував, що сила така ж тиха, як озеро, в якому він її знайшов.

Спочатку він хвилювався, бо вперше використовував цю силу, проте тепер відчув полегшення.

Він почув голос Суперкаменю вперше за довгий час.

[« Хижак підкрадається непомітно й безшумно, перш ніж зламати шию своїй здобичі »]

"Гм?"

[« Небожерна Вода. Не забувай про значення її назви »]

"Чи може–?"

Саме в цю мить Кейл здригнувся.

Один із магів Імперії вигукнув, примруживши заплющені очі.

«Я відчуваю надзвичайно велику силу!»

Це був початок.

«З- здається, щось тече під землею!»

«Воно збирається разом! Усе це збирається в одному місці й створює надзвичайно велике джерело сили!»

Під землею.

Під землею текла вода.

Невеликі підземні струмки води збиралися в одному місці.

Лише висококласні маги з оточення імперського принца могли відчути цей потік води. Їхні зіниці тремтіли, коли вони повернулися до Кейла.

Сила, відмінна від мани.

Джерелом цієї сили була природа.

Під землею накопичувалася потужна сила.

І коли ця величезна сила нарешті перестала наростати…

Кейл розплющив очі.

Війська Імперії одночасно побачили щось.

Тріі-і-іск–

Земля тріскалася.

Вони чули звук тріскання землі.

Потім вони побачили, як з-під землі вистрілила вода.

Ні, з землі вистрілив гострий водяний спис.

Вони побачили великий темно-синій вогняний торнадо, спричинений зіткненням вітрів.

Вони повернулися до того пекельного вогню, який був достатньо великим, щоб поглинути ціле місто.

Буу-у-у-у-у-у-ум–

Водяний спис розрізав той пекельний вогонь.

Спис із синьої води розрізав темно-синій вихор посередині, знизу вгору.

Баа-аа-ах! Баа-а-а-амх!

Спалах і гуркіт вибуху на мить засліпили й оглушили людей.

Вода поглинула темно-синій вогонь.

Спис пронизав центр торнадо й розірвав його на шматки.

«…О, Боже мій…»

Усі війська Імперії дивилися в одну точку.

Той пекельний вогонь повільно зникав.

Водяний спис також повільно почав зникати в небі.

Однак була одна істота, яка не зникала.

Усі їхні погляди були спрямовані на спину однієї людини.

Командир Кейл Хенітус, герой Королівства Роан.

Вони на власні очі відчували диво, яке створив герой Королівства Роан. У всіх сироти пробігли по шкірі.

У Кейла теж з'явилася гусяча шкіра.

"…Якого біса?"

Вогонь повністю згас.

Ні, він зник без сліду. Він чітко бачив перед собою Замок Мейпл.

"Це був вогонь, створений древнім Драконом. Я зміг так легко його знищити?

Я ж навіть не доклав стільки сили, чи не так?"

Небожерна Вода поглинула Гнів Дракона швидше, ніж Панівна Вода.

[« Я можу зжерти все, що завгодно, і небо теж »]

Він знову почув чіткий голос води.

Кейл повільно опустив голову й подивився на свої руки. Вони тремтіли. Дивлячись на них, у нього виникло запитання.

Він був не єдиним.

[«…Людино, ти хіба не кашляєш кров'ю? Ти в порядку навіть після використання такої великої сили!»]

"Про те ж думаю"

У Раона й Кейла виникло одне й те саме запитання.

У цей момент втрутився Суперкамінь.

[« Вода рухається непомітно й тихо, перш ніж завдати єдиного удару »]

Кейл здригнувся.

[« Буде спокійно, доки все не навалиться одразу »]

Кейл почав хмуритися. Його рука повільно, але дедалі швидше тремтіла.

"Може-?

Серйозно?"

[« Наслідки удару води завжди були сильними. Будь сильним »]

Кейл почав кричати від гніву.

«Їб- кхуу!»

В цей момент.

Темно-червона кров, що витікала з рота Кейла, привернула увагу всіх, коли темно-синє полум'я та блакитна вода зникли.

Герой, який пожертвував собою, повільно падав на землю.

[Примітка: ці руки нічого не цензурували =P]