Розділ 299 — Потилиця (2)

«Ваша Високосте, це той чоловік!»

Маг, який очолював магічну бригаду в першій битві, вигукнув, дивлячись у бік імперського принца Адіна. Кінчиком пальця він вказував на найбільшого голема.

«Саме цей чоловік поранив герцога Хутена!»

Мечник у чорному шоломі.

Чоловік, який повалив Меч Імперії, не використовуючи ауру.

Погляд Адіна перейшов на голема, на якого вказував маг, і він побачив людину, що підбігала до голема. Це була така незначна постать, що здавалася неважливою.

"Він – майстер меча чи мечник з особливими здібностями?"

Адіну стало цікаво.

Однак це не було особливо важливим питанням.

"Дізнаюся, якщо зловлю його й піддам тортурам"

Це було просте питання.

Він відкрив рота й звернувся до сірої кулі.

«№ 1, захопи мечника в шоломі»

№ 1.

Голем, на якого заліз Чхве Хан, був першим големом, відтвореним Дзвіницею Алхіміків.

Големів називали за розміром.

«№ 17, 18 і 19 нададуть допомогу. Решта рухатиметься в бік Замку Мейпл»

Бум–

Големи знову рушили, виконуючи накази.

Голем № 1 був першим і найбільшим големом, створеним після їхнього вимирання в давні часи. Алхімік, що сидів у кабіні гігантського голема, почав керувати ним.

«Ця муха ще та заноза! Тц!»

Алхімік нахмурився й не міг стримати роздратування, бо упустив нагоду діяти.

Унг-

Величезний кулак полетів у бік мухи, що прилипла до його тіла.

Кулак розтиснувся.

Велика долоня понеслася на людину, яка піднімалася по його стегну.

Бум!

Голем плеснув по своєму тілу, як це робить людина, намагаючись зловити комара.

Чхве Хан не зміг стримати глузливого сміху.

«Ніби я комар чи муха»

Він поглянув на долоню, що висіла над ним, і відштовхнувся ногою від землі.

Топ.

Його тіло миттю злетіло між пальцями голема.

Одразу після цього.

Буум!

Пролунав гучний звук удару.

Цей звук був набагато сильнішим, ніж просто удар долонею по тілу.

[«Чхве Хане! За тобою!–»]

"Я знаю, Раоне"

Чхве Хан скрутив тіло.

Ще одна рука голема промчала в повітрі в його бік. Чхве Хан бачив кабіну трохи меншого голема. Алхімік у цій кабіні посміхався Чхве Хану, ніби вже впіймав його.

«Втручатися в цю битву – не твоя ліга!»

Долоня голема № 17 пролетіла в бік Чхве Хана.

[«Чхве Хане, праворуч ще один! І ліворуч теж!»]

Величезні чорні големи перекрили Чхве Хану шлях з усіх боків.

Темрява огорнула його, наче настала ніч.

Коли він підвів голову, то побачив лише чорне обличчя голема.

Один з алхіміків у кабіні крикнув.

«Ми його дістали! Ми помстимося за герцога Хутена!»

Чому люди боялися Драконів, монстрів і Вівернових Лицарів?

Алхімік вважав, що відповідь проста.

"Це тому, що люди – незрівнянно малі істоти порівняно з ними"

Ось чому алхіміки, які керували големами, намагалися розтоптати незначну малу людину.

У ту мить.

«Схоже, ти цього не знаєш»

Усмішка. Чхве Хан не стримав сміху.

Було кумедно бачити тих, хто накидався, вірячи лише у свій великий розмір.

«Зрештою, вони всі – люди»

Зрештою, саме люди керували цими істотами.

Чому Дракони та віверни були такими страшними? Тільки тому, що вони великі?

Ні.

Це тому, що вони були живими істотами, як і люди, здатними випромінювати такий приголомшливий тиск або вбивчий намір.

"Порожній предмет – це, зрештою, лише порожній предмет"

Чхве Хан скрутив тіло.

"Спочатку правий!"

Бу-у-ум!

Кулак голема вдарив по порожній землі.

Земля затремтіла від удару.

Туп.

Чхве Хан наступив на плече голема й підскочив у повітря.

"Тепер позаду!"

Тіло Чхве Хана зробило оберт у повітрі.

Туп.

Його ноги легенько наступили на тильну сторону долоні голема, що простягнулася ззаду.

"Цей виродок-?!"

Алхімік це побачив.

Алхімік побачив, як людина відштовхнулася від тильної сторони долоні голема й злетіла в повітря, наче метелик- ні, наче птах.

Він виглядав вільним.

У алхіміка виникло передчуття.

Він уже не міг…

"Ні!"

Алхімік взяв під контроль іншу руку голема.

Його величезна рука стрімко попрямувала в повітря, де парив Чхве Хан.

"Він ухилився!"

Однак Чхве Хан ухилився від швидкої й потужної руки.

Він ухилився надзвичайно легко.

"Схоже, недарма Меч Імперії зазнав поразки!"

На чолі пілота виступив піт. Тим часом він чітко бачив істоту, яка, наступивши на руки й ноги, що атакували його, злетіла ще вище.

Алхімік у големі № 17 у той момент ковтнув слину.

«…Наші погляди зустрілися»

Чорна істота ступила на плече голема, де знаходилася кабіна пілота, і продовжила підніматися вгору.

На ній був чорний шолом, простий залізний меч, а одяг – світло-чорний.

Серед усієї цієї темряви було лише невелике червоне сяйво.

Ні, це були червоні очі.

«…Наші погляди- наші погляди зустрілися»

Він точно побачив червоні очі крізь щілини шолома, що приховував обличчя того чоловіка.

У цю мить алхімік відчув, як жахливий холод пробіг по його спині, а руки й ноги заніміли.

Він відчув страх перед цим єдиним чоловіком.

Однак той чоловік просто пройшов повз алхіміка.

Алхімік у големі № 17 щось усвідомив і викрикнув.

«№ 1! Ми мусимо захистити № 1!»

Чхве Хан уже стояв на плечах № 1, коли голос алхіміка долинув до сірої кулі в руці імперського принца Адіна.

Потім він пролетів повз кабіну № 1.

Чхве Хан побачив здивованого алхіміка крізь напівпрозоре скло.

У ту ж мить тіло голема № 1 скрутилося. Потім його руки простягнулися до Чхве Хана, який стояв на його плечах.

Пілот № 1 щось зрозумів, побачивши, як Чхве Хан зберігає рівновагу й ухиляється від руки голема.

"Він знає!

Цей виродок знає!"

Мечник у шоломі націлився на потилицю.

«Ваша Високосте! Той чоловік знає, де знаходиться ядро!»

"Ні!"

Ядро було зменшене до дуже малого розміру й навмисно заховане на потилиці голема, а не в серці, шлунку чи голові.

Алхімік знав, що, судячи зі статистики, мечник у шоломі ніяк не зміг би з першого разу точно визначити місцезнаходження ядра, оскільки навіть потилиця голема була у кілька разів більшою за розмір людини.

"До того ж у нього навіть немає аури.

Як він планує знищити тіло й ядро голема, якщо навіть розрізати тіло голема за допомогою аури важко?

Аура все одно не може знищити ядро!"

Щось на рівні аури не могло знищити ядро.

Лише те, що мало той самий атрибут, що й ядро, або те, що було на кілька рівнів сильніше, могло знищити кулю, в якій містилося ядро.

Однак у алхіміка було дивне, ні, жахливе переконання.

"Він знає, куди йде!

Він точно знає, де знаходиться ядро!"

Його впевнені кроки та рухи говорили самі за себе.

Якщо це так, то це була велика проблема.

Він викрикнув, навіть не усвідомлюючи цього.

«Не чіпай ядро! Навіть торкатися його небезпечно!»

"Заступниця майстра Дзвіниці може навіть мене вбити!"

Пролунав крик, наче крик відчаю, але навіть не дійшов до мечника в шоломі.

Тіло голема тремтіло.

Чхве Хан прямував до одного місця.

[«Чхве Хане! Воно в нижній центральній частині, ззаду на шиї голема! Тобі залишилося пройти ще трохи!»]

Він чув голос Раона.

Чхве Хан міцно стиснув руків'я меча. У цей момент Раон заговорив дивним голосом.

[«…Чхве Хане? Ти поранений? Чому в тебе тремтять руки? Ти виглядаєш напруженим!»]

Кінчики пальців Чхве Хана тремтіли, як і казав Раон. Він напружив тремтячі руки.

"Дивно"

Бу-дух. Бу-дух

Серце Чхве Хана шалено билося.

Чому його серце так дивно поводилося? Він відчув, як водночас почала коливатися аура в його тілі.

Потім він рушив у одному напрямку.

Погляд Чхве Хана зупинився на одному місці.

На нижній центральній ділянці задньої частини шиї голема № 1.

Місце, де, за словами Раона, знаходилася сфера, що містила джерело сили голема.

Саме на цьому зосередилися вся увага та чуття Чхве Хана.

Ту-дух. Ту-дух.

Його серце билося ще сильніше.

Чхве Хан витягнув меч.

Його меч і рука прагнули джерела сили голема.

Він усвідомив це інстинктивно.

"Я можу стати сильнішим"

"Те, що всередині, містить останній шматочок, який мені потрібен, щоб створити свою досконалу темряву.

Мені не доведеться боротися з відчаєм, якщо я це поглину"

Усвідомивши це, Чхве Хан без вагань встромив меч у потилицю голема.

Штрик.

З встромленого меча виривалася чорна аура. Недосконала темрява, яку інші не могли бачити, проникла в тіло голема.

Бу-бум. Бу-бум. Бу-бум.

Серце Чхве Хана билося як скажене.

Тіло голема № 1 затремтіло ще сильніше.

«Ні! Не чіпай ядро!»

Обличчя пілота спотворилося, наче він ось-ось заплаче.

Зрештою, голем почав падати назад.

Це була остання відчайдушна спроба позбутися Чхве Хана.

Големи № 17, 18 і 19 атакували зверху.

Однак Чхве Хан їх не помітив.

Він встромлював меч дедалі глибше.

І тоді він це почув.

Дзень!

Це був звук розбитого скла.

Чхве Хан негайно сконцентрував свою ауру на кінчику меча й ударив уперед, наче його опанувала якась сила.

Чорна аура, недосконала темрява, розбила кулю.

Тріск.

Саме в цю мить–

«…Він її розбив?»

Очі алхіміка, що керував № 1 розширилися, коли він побачив, як панель управління потемніла.

Його губи затремтіли.

Якби це була конфліктуюча сила вищого рівня, пролунав би попереджувальний сигнал.

Однак, оскільки сигналу не пролунало, це, мабуть, було щось із тим самим атрибутом, що й ядро.

«…Л-людина має атрибут відчаю?»

"І до того ж глибокий відчай?"

Обличчя алхіміка зблідло від страху.

«…Я мрець»

Ядро було зруйновано.

«Я- я точно загину!»

Це сталося, коли алхімік вистрибнув із кабіни.

Кii-i-i-i-i-i-i-i-

Морозний звук заповнив поле бою.

Тоді всі це побачили.

Вони побачили чорний дим, що піднімався з потилиці голема.

Кi-i-i-i-

Кi-i-i-i-i- Кi-i-i–

Разом із димом піднявся жахливий крик.

Чхве Хан не міг поворухнутися, наче застиг. Чорна енергія текла крізь його меч, використовуючи його недосконалу темряву як носій.

Біль.

Гнів.

Відчай.

Відчай тих, кого позбавили життя.

[«Чхве Хане!»]

Чхве Хан відчував відчай інших.

Ні, на нього навалився відчай сотень людей.

[«Чхве Хане!»]

Його погляд зупинився на місці, де застряг його меч.

Через меч почало підніматися щось.

Кап. Кап.

З кулі всередині голема № 1, який перестав рухатися, вилилася рідина.

Чорна рідина.

Це була мертва мана.

Однак вона відрізнялася від мертвої мани, з якою він стикався досі.

Він відчував у ній відчай.

Звідти витікала темрява, надзвичайно глибока темрява.

Це була маса відчаю.

[«Чхве Хане!»]

Кап-кап. Кап-кап.

Рідина, що витікала по краплі-дві, забарвила звичайний залізний меч Чхве Хана в чорний колір.

"Ця річ схожа на мертву ману. Мені слід її уникати, але…"

Чхве Хан усвідомлював, що мусить рухатися, але не міг поворухнутися. Його тіло не підкорялося, наче замерзло.

Він інстинктивно зрозумів.

Як досягти досконалої темряви.

"Простий вихід, коли я не хочу особисто страждати від відчаю"

Це було перетворення на монстра, що живиться відчаєм інших.

Серце Чхве Хана й аура в його тілі не переставали підштовхувати його стати монстром.

"…Ні. Це… це–"

У той момент обличчя Чхве Хана зблідло.

[«Чхве Хане!»]

«Ти, дурний виродку!»

Аахк!

Чхве Хан ахнув, відчувши, як невидиме кругле тіло відштовхує його від меча.

Він також відчув, як чиясь рука схопила його за комір.

«…Раоне»

Це Раон відштовхнув його від меча.

«…Клопеху»

Саме Клопех схопив його за комір.

Чхве Хан відірвався від меча й злетів у повітря, а Клопех тримав його за комір.

Він відчув на щоці прохолодний, але дивно теплий і м'який дотик рептильної шкіри. Це була передня лапа Раона.

«…Я-я мабуть, на мить збожеволів…»

Здається, я на мить збожеволів.

Це сталося саме в той момент, коли Чхве Хан збирався це сказати.

Кiiii- Кiii-

Кiii- Кiiii-

Жахливий крик ставав дедалі гучнішим. Чорний дим також поширювався дедалі далі.

Чорний дим затягнув небо, наче під час пожежі.

Солдати Імперії та Королівства Віппер, які не перебували на полі бою, ймовірно, побачили один величезний стовп диму.

Однак це було не так.

Це були надзвичайно темні краплі рідини, які були б непомітні для людей поза полем бою.

Загальна кількість рідини була настільки малою, що її можна було вмістити в дві долоні.

Чхве Хан почав говорити.

«М-ми мусимо позбутися цієї рідини»

Вони мусили позбутися тієї чорної рідини, яка була страшнішою за мертву ману.

Ця річ не мала б існувати у світі.

«Раоне, ми мусимо повідомити Кейла-німа»

Вони мусили дати йому знати, що існує щось страшніше за големів.

Він мав знати, що Імперія та Рука справді збожеволіли.

І що пекло справді почнеться, коли ця річ вийде у світ.

Погляд Чхве Хана звернувся не в бік Королівства Віппер, а в бік Імперії. Він шукав людину з рудим волоссям, що стояла серед незліченної кількості інших людей на земляній стіні.

Руде волосся було важко помітити. Однак було видно, як рухаються численні війська Імперії.

«Голем! Голема знищено!»

«Хто ця людина? Це він переміг герцога Хутена?»

На стороні Імперії запанував хаос.

Усе, що вони бачили – це голем № 1, який раптово завмер, і велику хмару чорного диму.

Кііііі-

Пролунав також моторошний звук.

«Чи не будуть усі големи знищені, якщо так піде далі?»

Дивно спотворений вираз обличчя імперського принца можна було побачити в ту мить, коли сповнені страху вельможі поглянули на нього.

А ще була певна рудоволоса особа, яка спостерігала за імперським принцом.

«Молодий пане-нім! Це, це–!»

Хоча Гілсман хотів радісно вигукнути, побачивши, як голем знищується, він терпляче придушив ці емоції й звернувся до Кейла, уважно дивлячись на імперського принца.

«…Молодий пане-нім?»

Він був здивований.

Кейл стискав руку на ділянці над серцем.

«Молодий пане-нім! Вам знову зле? Ви відчуваєте, що ось-ось вирвете кров'ю?»

Пролунав голос заступника капітана Гілсмана.

[«Людино! Що знову сталося? Чхве Хан і я знайшли ці жахливо сумні речі!»]

У його голові пролунав тривожний голос Раона.

[«Людино, ти мусиш поспішати. Це серйозна проблема! Я… я думаю, навіть мені буде важко з цим впоратися! Як гадаєш, дідусь зможе це зробити?»]

«Молодий пане, у вас болить серце?»

Однак Кейл не міг їх чітко почути.

У його голові вирували думки.

Кiiii- Кiii-

Жахливий крик і чорний дим.

Це був момент, коли він міг лише бачити й чути те, що виходило від зупиненого голема.

Бу-бух. Бу-бух. Бу-бух.

Його серце почало шалено битися.

Усередині його тіла все бурхливо здригалося.

"Що відбувається?"

Саме тоді в його голові пролунав той завжди тихий голос.

Це була Життєздатність Серця.

[« Це те саме, що й тод і»]

"Тоді?"

Кейл глибоко вдихнув у такт биття свого серця й запитав, що відбувається.

Цього разу пролунав голос Незнищенного Щита – голос ненажерливої жриці.

[« Тоді нам довелося битися з тисячами големів. Големи – це істоти, створені з мертвої мани та страждаючих душ. Рідина в їхньому ядрі – це щось жахливе й огидне »]

Далі до розмови втрутився Звук Вітру, злодійка.

[« Големи. Якщо хочеш разом втекти від них, скористайся моєю силою. Якщо хочеш захистити свій народ і свій дім, скористайся силою землі »]

Використовуй вітер, щоб разом втекти, або землю, щоб захистити всіх.

[« І наостанок »]

У цю мить втрутився ще один голос.

Це була Небожерна Вода.

[« А якщо ти хочеш їх знищити? »]

[« Наші імена не просто для показухи »]

Кейл обміркував її слова.

Якщо він захоче їх "знищити", то…

Непожерна Вода прошепотіла, поки він думав.

[« Що нам знадобиться, щоб знищити і "голема", і "чорний відчай" у мертвій мані? »]

Відповідь була лише одна.

Кейл вимовив її вголос.

«…Вогонь»

Вогонь Руйнування.

Пролунав голос Суперкаменю.

[« Ти знаєш, чому той скнара врешті-решт підпалив північну частину Західного Континенту? Звісно, все почалося з іншої причини, а також щоб допомогти Небожерній Воді, і, умм, ще був той факт, що цей божевільний все ж з'їхав з глузду, але… »]

Той час, коли північну частину Західного Континенту охопив вогонь.

Це було нелегке випробування, хай яким божевільним ти був.

Однак Вогонь Руйнування зміг врятувати лише завдяки тому, що збожеволів.

Йому вдалося врятувати Західний Континент.

[« Саме цей скнара знищив найбільшу кількість чорного відчаю та големів на Західному Континенті. Ось чому він був героєм, принаймні для нас усіх »]

Вогонь і світло. Той, хто оточив себе вогняною блискавкою та використовував вогонь і світло для боротьби з відчаєм.

[« Справжня сила досконалого вогню полягає в тому, щоб знищити або очистити все »]

Знищення чи очищення.

Природний елемент вогню – це місце, де співіснують суперечливі сутності.

Кейл почув голос вогняної блискавки, яка досі мовчала.

Вперше її голос звучав серйозно.

[« Големи та чорний відчай – це сутності, що містять відчай тих, кого позбавили життя. Їхня смерть не була природною, а стала наслідком чорної магії »]

"…Чорна магія? Не алхімія?"

Голос, що втратив свою легкість, звучав нескінченно низько.

Вогонь Руйнування вперше висловив свою волю та переконання.

[« Нам треба позбутися цієї клятої речі. Нікому не слід так забирати життя. Люди мають захищати свої життя »]

Кейл вперше відчув, як п'ять Стародавніх Сил ревуть в унісон.

Усі вони вигукнули одночасно.

[« Позбудься цього! »]

Кейл послабив хватку на грудях.

«Молодий пане-нім, з вами все гаразд?»

[«Людино, ти в порядку?»]

Раон і Гілсман помітили вираз обличчя Кейла.

Один куточок рота Кейла криво піднявся вгору.

"Хто б міг подумати, що ці кляті Стародавні Сили та я думаємо однаково"

Йому це дуже-дуже сподобалося.

"Так, ми маємо позбутися цього. Це не в моєму характері – залишити це так"

Одна з сил, які зібрав Кейл, почала знімати свої обмеження, побачивши, що воля його нового господаря збігається з волею його колишнього господаря – героя.

Ці сили спочатку не потребували пластини.

Полум'я того, кого називали найвеличнішим стародавнім воїном, знову почало розпалюватися в тілі Кейла.