Розділ 301 — Довіряй інстинктам (1)

«Вони знову злітають»

Спадкоємець престолу Королівства Каро Валентіно. Він спостерігав, як білі скелетні птахи, що ширяли над військами Імперії, знову злітають у небо.

Він також бачив, як світло знову осяяло обличчя військ Імперії, адже птахи затуляли сонце.

«Ваша Високосте, я теж вирушаю»

"Що? Гілсман?"

Кронпринц Валентіно дивився, як Гілсман піднімається в небо.

[«Заступнику капітана! Людина сказав, щоб я не залишав тебе!»]

Гілсман прислухався до голосу Раона й згадав про свого пана, який його шукав.

Настав час і йому втрутитися у війну.

«Це…»

Валентіно та його лицарі розгублено дивилися, як Гілсман відлітає.

На обличчі заступника капітана вже не було того дурного виразу – його замінило серйозне обличчя, гідне майстра найвищого рівня.

«Будь ласка, подбайте про решту»

Валентіно прийшов до тями, коли Гілсман тихо прошепотів йому на вухо, і швидко почав кричати.

«Затримайте цю людину! Він – підлеглий того виродка, який намагався вбити Адіна!»

Потім він озирнувся.

Його погляд зустрівся з поглядом імперського принца Адіна.

Валентіно підійшов до нього з занепокоєним виразом обличчя.

Наразі йому потрібно було залишатися близьким другом Адіна. Ще не настав час Валентіно встромити ножа в спину Адіну.

Дзень!

Дзень!

«Виконуйте накази Його Високості!»

Він чув, як його підлеглі підігравали йому, коли він поспішно кинувся до Адіна.

При цьому він озирнувся навколо.

Люди виглядали шокованими таким несподіваним поворотом подій.

Однак це здивування повільно зникало з їхніх облич.

Валентіно пильно стежив за солдатами, лицарями та дворянами.

Він бачив, як змінювалися їхні вирази обличчя.

Страх і невіра замінили здивування.

Чорна магія та Святий Джек.

Жителі Імперії, побачивши їх обох, повільно почали підозрювати й ставити під сумнів те, що відбувалося.

"Дивовижно"

Валентіно не міг приховати свого подиву щодо Кейла. Водночас він не міг не відчувати ще більшої ненависті до Імперії.

"Вони вчинили занадто багато брудних вчинків"

Він звернувся до Адіна, який торкався своєї шиї.

«З тобою все гаразд?»

Адін злегка кивнув і почав кричати в бік супротивників.

«Не дайте ворожим словам збити вас з пантелику!»

Війська Імперії поглянули на нього, хоча його слова не змогли вгамувати їхні схвильовані серця.

«Чому алхімія – це чорна магія? Це той стовп, що підтримував Імперію сотні років! Не забувайте, що це було єдине місце, де можна було простягнути руку допомоги дітям з нетрів!»

Хаос трохи вщух.

Діти з нетрів і Хонте, який був доказом успіху програми. Хонте був живий і здоровий, кричачи поруч із імперським принцом.

«Я просто використав звичайну магію. Маги тут відчули б злу ауру, якби це була чорна магія!»

Люди бачили, як маги кивали. Капітан магічної бригади взяв слово.

«Це не була чорна магія»

Це була чорна стріла, але вона не мала тієї характерної злої аури чорної магії. Він також не виявив жодної мертвої мани. Свідчення капітана магічної бригади, який перебував поруч, заспокоїло хаос.

«Я прийшов сюди, щоб віддячити Імперії за милість, яку вона мені проявила!»

Хонте продовжував кричати.

Імперський принц, на обличчі якого з'явився рідкісний вираз нагальності, почав кричати. Його крик вивів усіх із шоку.

«Ми зараз на полі бою! Ми мусимо позбутися їх, щоб вижити!»

Щоб вижити.

Ця фраза остаточно вирвала людей із шоку.

«Лицарі, підніміть мечі! Солдати, візьміть зброю!»

Адін активно рухався, щоб згуртувати війська. Завдяки його зусиллям війська Імперії знову стали пильними.

Однак питання та підозри не зникли.

Адін продовжував кричати.

«Големи та маги, знищте тих злих ворогів!»

Ворогів.

Він мав на увазі групу Кейла, що перебувала високо в небі.

У центрі групи Кейла… Кейл стояв на найбільшому білому скелетному птаху.

Тріск. Тріск.

Навколо його тіла зіштовхувалися вогонь і світло.

Це також заважало групі Кейла наблизитися до нього. У Чхве Хана по руках пробігли мурашки. Він відчував велику силу, що виходила від Кейла. Він несвідомо поставив запитання.

«Кейле-нім, з вами все гаразд?»

Кейл поглянув на блідого Чхве Хана.

"Він ледь не потрапив під чари?"

Раон розповіла Кейлу, що Чхве Хан ледь не потрапив під чари чорного відчаю. Кейл спробував кивнути, щоб показати, що з ним усе гаразд. У цей момент хтось втрутився.

«Кейле-нім! Це, мабуть, нова сила! Кейле-нім, я справді не можу збагнути ваших меж! Подивіться на це прекрасне полум'я! Воно прекрасніше й дивовижніше за сонце!»

"Ах, Клопех"

Кейл проігнорував голос того божевільного виродка. Він бачив, що Святий Джек виглядав шокованим, почувши слова Клопеха, однак він проігнорував і це, і почав говорити.

«Големи, ймовірно, з'являться і в Джунглях»

Посмішка на обличчі Клопеха миттєво зникла.

Джунглі та големи.

У його голові вже виринуло жахливе бачення.

«Ось чому пані Літана зараз відступає до їхньої столиці, Сьомої Секції»

Чхве Хан відповів першим, щойно Кейл закінчив. Він згадав про чорну рідину й поспішно додав:

«Кейле-нім! Якщо та чорна рідина чи големи знищать Джунглі, загине безліч людей!»

У Джунглях не було багато магів чи алхіміків.

Більшість з них становили сильні воїни, які були сильні в ближньому бою, а не в атаках на відстані, а це означало, що вони, ймовірно, потраплять під дію тієї чорної рідини, якщо вибухне хоча б одне з ядер големів.

Крім того, там було також багато цивільних мешканців.

«Нам треба спочатку це зупинити!»

Чхве Хан здригнувся після того, як вигукнув ці слова з нагальною тривогою.

«Звісно, зараз також важливо захопити імперського принца!»

Для його сторони було важливо перемогти.

Однак Чхве Хан прислухався до голосів людей, що потопали в чорному відчаї. Саме тому він сказав наступне.

«Ми не можемо дозволити цій штуці атакувати людей або дістатися лісу! Спочатку треба врятувати людей!»

У той момент він побачив холодний погляд в очах Кейла. Той стояв, оточений вогнем і світлом, випромінюючи атмосферу, до якої важко було наблизитися.

"Я був занадто емоційним?"

Саме в цей момент у Чхве Хана промайнула ця думка.

«Заспокойся»

Кейл спокійно відповів.

«Ти думаєш, я цього не знаю?»

"Ах, він такий, як зазвичай"

Чхве Хан помітив, що Кейл залишався собою, хоч і випромінював іншу ауру.

Саме тому він з нетерпінням чекав, що Кейл скаже далі. Кейл почав говорити, щойно Гілсман приземлився на білому скелетному птаху.

«Зараз я віддам накази»

Голос Кейла буде чутно як на білих скелетних птахах, так і в Замку Мейпл через пристрій відеозв'язку. Кейл посміхнувся, бо знав, що так і буде.

[«Людино! Що ти збираєшся робити? Що мені робити?»]

"Що я збираюся робити?"

Кейл планував зробити лише одне.

«Справжнісінький безлад»

«Вибачте?»

«Кейле-нім?»

[Молодий пане Кейле, що ви маєте на увазі?]

[«Людино! Ти збираєшся влаштувати безлад? Я теж хочу це зробити!»]

Усі відреагували по-різному. Однак більшість із них була збентежена.

З іншого боку, Кейл висловлювався просто і зрозуміло.

Він належним чином знищить усе.

Кейл був тим, хто досягав того, що планував.

Саме тому він уперше помінявся ролями зі своєю групою.

Кейл завжди залишався позаду. Він завжди доручав іншим розпочинати атаку.

Однак цього разу все буде інакше.

Кейл продовжував говорити.

«Підтримайте мене»

Він буде в центрі цієї операції.

Усі мали б це зрозуміти, адже всі вони були розумними людьми.

[Молодий пане Кейле!]

Розалін занепокоєно звернулася до нього, а Чхве Хан кілька разів відкривав і закривав рота, не знаючи, що сказати. Кейл поплескав по плечу блідого Чхве Хана й спокійно продовжив:

«Це те, що я мушу зробити»

Чхве Хан був майже зачарований чорним відчаєм. Це означало, що йому потрібно тримати Чхве Хана подалі від битви.

Було б чудово, якби Мері змогла допомогти, однак її вплив був би незначним.

Йому потрібно було щось, що справило б величезний вплив.

Вогонь, що спалює зло.

Усі громадяни Імперії, а також громадяни Королівства Віппер, мали це побачити.

Зрештою, це могло перерости в континентальну війну.

«Кейле-нім…»

Група звернула погляд на нього. Кейл почав говорити, а Святий Джек дивився на нього, склавши руки в молитві.

«Усі ухиляйтеся»

«Вибачте?»

Кейл спокійно додав, коли Гілсман здивовано перепитав.

«Не думаю, що сьогодні зможу себе контролювати»

«…Вибачте?»

Кейл відштовхнувся від землі, поки всі стояли в розгубленості.

«Раоне!»

[«Хаа, гаразд, людино!»]

Людина, оточена рожево-золотим світлом, почала вільно літати в небі. Це сталося завдяки магії Раона.

Кейл бачив, як білі скелетні птахи летіли разом із ним.

Вони не летіли в бік големів.

«Розумний виродок»

Кейл почав посміхатися, думаючи про Клопеха.

Він повільно спускався вниз.

Над його головою пролітали десятки заклинань.

«Як і очікувалося»

Розалін теж була розумною.

Заклинання, які вона наказала запустити магам Королівства Віппер, рухалися в тому ж напрямку, що й білі скелетні птахи.

Баа-а-а-ам! Ба-а-а-ам! Бах!

Сотні заклинань з Імперії летіли назустріч білим скелетним птахам і заклинанням Королівства Віппер.

Лише завдяки цьому це стало можливим.

Кейл міг спокійно опинитися віч-на-віч із големами.

Він поглянув у бік замку Мейпл. Він бачив розлючену Розалін, а також Мері, Тунку та Гарола поруч із нею.

Вони підтримували його, як він і наказав.

Вони робили все так, щоб Кейл міг самотужки впоратися з големами.

Кейл промовив, ніби зітхнувши.

«Я ж казав вам мене підтримувати»

«Охороняти вас – це мій спосіб підтримати вас, Кейле-нім»

[«Він правий! Я теж буду підтримувати тебе саме так! Слабка людино, я нічого не можу з цим вдіяти, бо дуже хвилююся!»]

Чхве Хан і Раон були в повітрі разом із Кейлом.

Кейл зітхнув і подивився вниз.

«Хе, хе-хе-»

Потім він почав сміятися.

Ті великі големи дивилися на нього вгору.

Ні, вони націлювалися на нього. Він також бачив пілотів. Саме вони створили цих големів.

Кейл повільно розкинув руки.

[«Ти це чуєш?»] – запитав Вогонь Руйнування.

«Чую»

Кейл чув це, коли големи наближалися. Це звучало як крики великої кількості людей. Вони були затиснуті всередині тіл величезних големів і не могли вибратися.

Там були крики братів і сестер сера Рекса, дітей із нетрів і навіть громадян Королівства Роан, яких продали в рабство. Вони всі були тут.

Вогонь Руйнування продовжував:

[«У минулому мені довелося чути такі крики своїх батьків. Моїх батьків теж ув'язнили всередині големів.

Мої батьки віддали заради мене все, що мали»]

Вогонь Руйнування отримав від батьків так багато. Він мав віддячити їм настільки ж, наскільки багато отримав.

Саме це змусило його збожеволіти, і саме це було причиною, чому він мав врятувати Західний Континент. Він мав стати тим, ким його батьки могли б пишатися.

[«Я той, хто має згоріти й зникнути»]

Вогонь продовжував говорити.

[«Але я не згорю сам»]

Бу-бум! Бу-бум! Бу-бум!

Кейл повільно відчув, як його серце забилося швидше, коли він заплющив очі.

Останнє, що він побачив – це стурбовані вирази на обличчях його друзів, перш ніж його очі повністю заплющилися.

Він бачив лише темряву.

Голос вогню знову пролунав у його голові.

[«Те, що має згоріти разом зі мною – прямо переді мною!»]

[«Використай мене!»]

Кейл вирішив сьогодні розгулятися щосили.

Він ще не знав меж Вогню Руйнування.

Але навіщо покидьку думати про таке?

"Я просто роблю те, що мені заманеться"

Іноді робити те, що підказує серце – це і є правильна відповідь.

ГУ-У-У-УР-Р-РК.

Небо почало ревіти.

Чхве Хан підвів погляд на чисте небо й інстинктивно стиснув меч. Він чув голос Раона.

[«Воно наближається. Чхве Хане, вогонь наближається. Справжній вогонь наближається»]

Голос Раона тремтів.

Раон підсвідомо кричав у думках усіх.

[«Ухиляйтеся! Нам потрібні щити!»]

Група Кейла почула крик неба, здригнувшись від попередження Раона.

ГУ-У-У-УР-Р-РК… ГУ-У-У-УР-Р-РК…

Це було надзвичайно гучно.

Здавалося, ніби гуркотіло все небо.

«За мною!»

Клопех швидко повів білих скелетних птахів геть, а Розалін почала кричати.

«Щити! Створіть якомога більше щитів!»

У ту мить перед замком Мейпл з'явився срібний щит. Це був щит Раона.

У цю мить Кейл повільно розплющив очі.

Він чув голос Вогню Руйнування.

[«Видай з себе все, на що здатен»]

Кейл почав говорити.

[«Знищ це»]

«Знищ це»

Саме в цю мить…

Небо забарвилося в червоний колір.

Наче небо забарвилося кров'ю.

Однак справа була не в тому, що небо змінило колір.

«Що- що це таке?»

Війська Імперії впали на землю.

Це сталося в той момент, коли прекрасне золоте світло торкнулося червоної речі в небі.

У небі з'явилося грізне й святе світло, ніби бог карав їх.

Небо розверзлося.

Ні, те рожево-золоте світло впало на землю.

Світло, швидше за звук, промайнуло перед очима всіх.

Незабаром пролунав звук:

БУДУМГХХХ!

БУДУ-У-УМГХХХ! БУДУ-У-УМХХ!

Десятки вогняних блискавок впали на землю. Вони вкрили поле бою, де стояли големи.

«Ах-»

Розалін несвідомо відступила назад і вхопилася за стовп вежі.

Вона не могла дихати.

Вона відчувала тиск навіть крізь срібний щит Дракона.

«Ц-це і є справжня сила вогню молодого пана Кейла?»

Вогонь – це єдине, що вона могла бачити.

Вогонь із золотистим відтінком. Той вогонь палав з великою силою, злітаючи в небо.

БУБУ-У-УМХХ! БУДУ-У-УМХХ!

І тоді він це побачив.

Великі чорні големи почали руйнуватися.

Їх знищували.

Вони зникали, не залишаючи жодних слідів.

«Аааааааа!»

«Аааа!»

Пілоти в кабінах големів намагалися активувати план аварійного катапультування.

Однак усе вже плавилося.

«Як големи жуть плавитися від вогню?!»

Ці могутні істоти, які були сильними навіть проти аури, розплавлялися від вогню.

Пілоти големів намагалися щосили втекти.

Проте в той момент–

Вони почали чути щось інше.

Скре-е-е-е-егх- скре-е-е-е-егх-

Скрі-і-і-іпх- Скрі-і-і-іп-

Потім у небо злетів чорний дим.

Вогонь розплавив големів та їхні ядра.

Ні війська Імперії, ні війська Королівства Віппер більше не могли бачити ворожу формацію.

Все, що вони бачили – це вогонь.

Вони навіть не могли розрізнити, де закінчувалося небо і починалася земля, бо бачили лише вогонь.

Големи горіли у тому вогні.

«Ох- як жахливо»

Плюх.

Один із імперських дворян приземлився на зад.

Скреееее- Скрееееее!

Скрі-і-і-іпх! Скреееее!

Коли големи плавилися, знову почався крик, який кардинально відрізнявся від попереднього.

У цю мить увагу людей привернув чорний дим.

«…Люди, люди-!»

Солдати почали тремтіти від страху.

Чорний дим набув форми черепів.

Алхіміки в кабінах також це бачили. Складалося враження, ніби очі тих черепів із чорного диму дивляться на них.

Вони чули крики людей, які загинули від їхніх рук, і водночас бачили, як ці черепи з чорного диму впиваються в них поглядом.

Пілоти не змогли втриматися й впали на землю. Вогонь поширився на їхні тіла, але вони не могли поворухнутися.

Вони бачили диявола, що дивився на них з-за очей черепів.

Ні, вони бачили руйнівника.

Це був чоловік із волоссям червоним, як кров. Кейл Хенітус.

Він дивився вниз з неба холодним поглядом.

Один із пілотів почав бурмотіти.

«Все… все скінчено…»

Імперія та Королівство Віппер.

Жодна зі сторін більше не бачила ворога.

Усе, що вони бачили – це задушливе море вогню. Були ще чорні черепи, що піднімалися вгору, і жахливий вереск.

Але найголовніше – там був Кейл Хенітус, людина, яка стояла в центрі всього цього.