Розділ 302 — Довіряй інстинктам (2)

"Вогонь.

Він перетворився на вогонь"

Саме така думка промайнула в голові Чхве Хана. Голос молодого Дракона долинув до його вух, коли він розгублено дивився на палаюче полум'я.

«Чхве Хане! Зберися! Це ще не кінець!»

"Той вогонь – це ще не кінець?"

Чхве Хан, оточений кількома шарами срібних щитів, здригнувся й почав тремтіти. Потім він опустив голову.

Скрііх- бум!

Бум- бум!

Приблизно тридцять големів.

Вони повільно танули один за одним.

Він також бачив у вогні щось, що не тануло.

Чорна рідина.

Те, що пофарбувало меч Чхве Хана в чорний колір, ще не зникло.

"Невже вогонь Кейла-німа теж марний?!"

Очі Чхве Хана затуманилися.

"Невже зрештою неможливо знищити цей шматок відчаю?"

Саме в той момент Чхве Хан із занепокоєнням поставив собі це запитання.

Хтось з-поза меж моря вогню почав говорити.

«Буде погано, якщо вогонь згасне»

Це був імперський принц Адін.

"Якщо вогонь згасне, з'явиться чорний відчай. Війська Імперії відчують ще більший хаос і почнуть підозрювати щось неладне"

Це також зробить цю місцевість навколо Замку Мейпл пустельною, назавжди перетворивши її на землю смерті, якої живі муситимуть уникати вічно.

Однак він не міг стримати посмішки.

Він потер потилицю.

«...Кейл Хенітус»

Щит. Земля. Вода. Вогонь.

Така сама кількість Стародавніх Сил, як у Білої Зірки.

Він не міг сказати, чи сила, яку Кейл використав, щоб швидко наблизитися до нього, була Стародавньою Силою чи заклинанням, проте він знав, що Кейл володів щонайменше чотирма Стародавніми Силами.

Кейлу Хенітусу вдалося зберегти здоров'я, маючи чотири Стародавні Сили.

"Як цікаво"

Це справді було цікаво.

Він також хотів убити Кейла.

Він ще щось з'ясував.

«Це був ти»

Це був Кейл.

Невідома сила, яка досі зривала всі плани Імперії, мала бути саме Кейлом.

Кейл Хенітус і Королівство Роан.

Вони вдавали, ніби перебувають у добрих стосунках з Імперією, водночас націлюючись на її горло.

Шматочки пазла нарешті склалися в цілу картину.

Він почав говорити.

«Негайно запустіть магічні заклинання на Кейла Хенітуса!»

Йому було байдуже до знищених големів, вмираючих пілотів чи пронизливих криків відчаю.

Він думав лише про те, як мінімізувати збитки, коли чорний відчай вийде назовні.

"Навіть Кейл Хенітус не зможе позбутися чорного відчаю"

Чорний відчай і досі вив зсередини цього моря вогню.

Кріі-і-і-і-і-і-

Мертві й досі плакали.

Навіть наймогутніші сили не могли знищити чорний відчай.

"Тоді я вб'ю Кейла Хенітуса і звалитиму провину на нього"

Був спосіб вирішити все, якщо тільки він уб'є Кейла.

«Заступнице Майстра Дзвіниці! Капітане магічної бригади!»

Двоє людей миттєво зреагували, коли Адін покликав їх. Однак решта дворян і солдатів досі перебували в прострації.

Адін наголосив на своєму наказі.

«Цільтеся в Кейла Хенітуса! Він зараз стоїть нерухомо!»

Кейл Хенітус у цей момент завис на місці, не рухаючись.

«Хіба ви не чуєте крики вмираючих пілотів големів?! Ми мусимо швидко помститися за них і за Імперію!»

«Виконуйте накази Його Високості! Усі використовуйте магічні камені й завдайте найпотужніших ударів!»

Метелона швидко віддала наказ магам та алхімікам.

«Наша ціль – Кейл Хенітус!»

Була лише одна ціль.

Це була людина, яка створила цю неймовірну ситуацію.

Уоооон- Уоооон-

Маги почали виголошувати заклинання з тремтячими руками.

«Якщо той вогонь дістанеться до нас, нас чекає лише смерть!»

Цей коментар імперського принца змусив усіх приступити до дій.

Вони швидко підготувалися до заклинань і чекали на команду для початку атаки. Метелона поглянула на імперського принца, який підняв руку.

Опускання руки Адіна мало стати сигналом до початку атаки.

Його рука повільно опустилася.

Потім він посміхнувся, дивлячись у бік поля бою.

Чому?

"Хонте посміхається"

Хонте, учень Майстра Вежі, посміхався. Схоже, йому це подобалося.

Саме тому він був упевнений.

Імперія наразі не перебувала в небезпеці.

Кейл Хенітус загине.

Ось чому Адін міг посміхатися, дивлячись на вогонь.

Однак у цю мить щось сталося.

Опустивши руку, Адін почув чийсь голос. Це був той, хто досі не промовляв ні слова.

Хонте.

Хонте почав говорити.

«…Я мушу повідомити Білу Зірку»

Хонте продовжував говорити.

«Це та сила. Сила забутих. Істинні Стародавні Сили»

У ту мить очі Імперського Принца широко розширилися.

Ситуація змінювалася.

Море вогню змінювалося.

Він знову почув голос Хонте.

«...Ми мусимо вбити його. Ми мусимо вбити його, перш ніж вони всі зберуться разом»

У цю мить він почув ще один голос.

Один із магів, які готувалися до атаки, сів і викрикнув.

«Я не можу цього зробити, пане! Я- я не можу!! Я не можу, а-атакувати, коли я, дивлюся на це!»

Маг поглянув на те, що відбувалося перед ним, і стиснув свої тремтячі руки. Його погляд був прикутий до Кейла.

Усі сили збиралися навколо Кейла.

Чорний дим, ні, чорні димові черепи рухалися в бік Кейла.

Крі-і-і-і- Крі-і-і-

Вони верещали, наближаючись до Кейла.

Кейл не звертав на це уваги, стоячи з опущеною головою.

Одне час від часу спадало йому на думку.

"Як би це було – влаштувати справжній безлад і перевернути все з ніг на голову, як мунчкін?"

Чи було б це освіжаюче?

Цікаво?

Весело?

"Дуля а не весело!"

Це було як лайно.

Він подивився вниз, на землю.

Він бачив големів, що танули.

Він також бачив пілотів-алхіміків, які згорали заживо або просто бездумно сиділи там.

Крім того, він бачив огидний і липкий чорний відчай.

Земля забарвилася в чорний колір, коли цей відчай торкнувся її. Чорний дим і верески стали ще гіршими.

Кейл підвів голову.

Він бачив Чхве Хана, який стояв там у шоці, оточений чорним димом. Кейл тихо посміхнувся.

Потім він взявся до справи.

Він вирішив як слід використати цю силу, яку не міг контролювати.

Схрі-і-і-і- Крі-і-і-

Кейл, вкритий чорнотою від диму й оточений криками, повільно опустився на землю.

Він ступив посеред пілотів големів, чорного відчаю та землі, заповненої вогнем.

«Кейле-нім!»

Чхве Хан, приголомшений, спробував вибігти зі срібного щита.

«Та рідина…!»

Чорний відчай. Та липка рідина збиралася навколо Кейла. Вона скупчилася поруч із Кейлом, якого не було видно через чорний дим і крики.

Кейл повільно зникав у тому чорному болоті.

Виглядало так, ніби він незабаром у ньому потоне.

«Ні!»

"Він не може потрапити під чари, як я! Він не може дати себе обдурити тією силою!"

Чхве Хан намагався вибігти з-під щита. Однак була невидима сила, що заважала йому це зробити.

«Раоне, не зупиняй мене!»

«Дурний Чхве Хан! Ти забув, що людина сказав?!»

Чхве Хан, який кричав, здригнувся.

Молодий Дракон повторив те, що Кейл сказав Чхве Хану.

«Людина сказала, що, можливо, не зможе контролювати силу! Але з людиною все гаразд! З його плитою теж усе гаразд!»

Раон спокійно оцінював поточний стан Кейла.

«Людина тільки починає!»

Чорний Дракон це бачив.

Він відчував тепло, що виходило від Кейла – людини, яку він називав "нашою людиною".

Тепло було однією з причин, чому люди шукали вогонь.

Це було те, що втішало холодних і самотніх.

Холодні й самотні істоти зараз збиралися навколо цієї сили.

Чорний дим і крики.

Відчай померлих збирався навколо тепла Кейла.

Раон викрикнув, щойно всі зібралися разом.

«Вони зникнуть! Вони зникнуть!»

"Що?"

Погляд Чхве Хана затуманився червоним, коли він засумнівався в словаз Раона.

Ву-у-у-у-

Вистрілило червоне світло.

Це світло рожево-золотого кольору вирвалося з центру моря вогню.

«...Чорні істоти..»

Чорні істоти, черепи та липка чорна рідина – все це горіло.

Чорне болото горіло.

Цей вигляд не викликав такого сильного тиску, як спочатку море вогню.

Однак ніхто зараз не міг нічого сказати.

Схрі-і-і-і- Крі-і-і-

Жахливі верески. Гротескні крики невідомого походження. Вони зникли.

Чорний дим став білим, а чорна рідина повільно поглиналася рожево-золотим світлом.

Водночас вони почули ще щось.

«Аааааааа!

Аааааа-

Аааааааа!»

Вони чули людей.

Вони чули безліч різних голосів людей, що плакали. Ці голоси повільно піднімалися в повітря разом із димом, що тепер став білим.

Море вогню також почало вщухати.

Вогонь згасав сам по собі.

Големи зникли без сліду.

Усе зникло без сліду.

Скрипи та вибухи – все це зникло. Розалін, яка перебувала на Замку Мейпл, підняла голову.

Кап, кап.

Вона побачила рожево-золотий пил на срібному щиті.

Ні, це був попіл.

Вогонь, згорівши, залишав після себе лише дим і попіл.

Вона відкрила рота, щоб щось сказати.

«...Очищення»

Це був прекрасний краєвид, ніби пил падав із самого сонця.

Плюх. Плюх.

Рожево-золотий попіл падав на обпалену чорну землю, наче сніг.

Він також осідав на чиїхось плечах.

Рожево-золотий попіл м'яко осідав на волоссі та плечах Кейла Хенітуса.

Кейл підвів голову.

Одне з його колін підкосилося.

«Кейле-нім!»

Чхве Хан підхопив Кейла, коли той падав вперед. Очі Чхве Хана були широко розплющені.

Кап.

З куточка рота Кейла стікав струмінь чорної крові.

Чхве Хан хмурився, хоча падаючий рожево-золотий попіл виглядав прекрасно.

Ця прекрасна й спокійна ситуація, в якій не було ні гучних вибухів, ні шуму, вимагала чимало сил.

Ця тиша вимагала жертви, щоб її досягти.

Чхве Хан знав, що саме так і є.

«К-Кейле-нім…»

Руки Чхве Хана тремтіли. Він щосили намагався підтримати Кейла, щоб той міг стояти рівно.

Саме в цю мить.

Губи Кейла почали рухатися.

Чхве Хан відчув, як невидима кругла передня лапа одночасно відштовхнула його руку.

[«Чхве Хане, відійди!»]

Очі Чхве Хана знову широко розширилися, коли він побачив, як перед його очима з'явилося щось.

Це був шматок розмоклого яблучного пирога.

Він завис у повітрі, а потім приземлився в роті Кейла. Чхве Хан почув у своїй голові голос, що хлипав.

[«Людино! Наша людино! Ти голодний! Я знаю, що ти голодний! Це ж твій погляд "я голодний"! Яке полегшення! Людина відчував, ніби голодував три дні, але він не помре!»]

«Р- Раоне?»

Чхве Хан був шокований, але незабаром побачив, як Кейл радісно їсть яблучний пиріг.

Обличчя Кейла було сповнене втоми від важкої праці. Кейл жував яблучний пиріг, а його тіло безсило згорбилося, перш ніж він голосно вигукнув.

«Цільтеся в монстрів на землі!»

Чхве Хан здригнувся.

Він чув це на початку битви.

Клопех сказав те саме, коли сідав на білого скелетного птаха.

« Злітайте! »

А потім...

« Цільтеся в монстрів на землі »

Люди вважали, що Клопех мав на увазі големів, коли говорив про монстрів.

Чхве Хан почав посміхатися.

Він нарешті відчув полегшення.

З Кейлом зараз усе гаразд.

Фi-i-i-i-i-i- Фii-i-i-i-i-i-

Він почув звук флейти.

Білі скелетні птахи, які втекли високо в небо, повернулися.

Усі вони попрямували в одному напрямку, немов стріли.

Клопех почав кричати.

«Командувач віддав нам наказ! Кеке, кха-ха-ха-ха! Нарешті настав час захопити монстра на землі!»

Дзьоби білих скелетних птахів і мечі лицарів були спрямовані в одне й те саме місце.

Монстр на землі.

Імперський принц Адін.

Істина, що стояла за наказом, який Кейл віддав Клопеху, була спрямована на Імперію, немов стріла.

Тоді Кейл широко посміхнувся, перш ніж звернутися до Чхве Хана, який дивився на нього.

«Чхве Хане»

«Так, Кейле-нім»

У Кейла зараз паморочилася голова.

Він використав занадто багато сили.

«Вдар мене»

На мить навколо запала тиша, яка врешті-решт порушилася.

«...Вибачте? В-ви в порядку? Ви виглядаєте розгубленим?»

[«Людино, з тобою все гаразд? Твоя плита ціла! Ти що, з'їхав з глузду, коли використовуєш свою силу?»]

Кейл спокійно відповів, коли Чхве Хан і Раон справді занепокоїлися.

«Мені здається, що я зараз знепритомнію»

Було б погано, якби він зараз знепритомнів.

[Нагадування перекладача на англійську: Мунчкін – це термін, що позначає надпотужного головного героя, який може зробити все самостійно]