Розділ 304 — Довіряй інстинктам (4)

Темно-синя стріла миттєво охопила тіло Хонте.

«Ні!»

Лицарі Імперії здригнулися від цього лютого крику.

Адін вигукнув із рідкісною для нього терміновістю.

«Ми- ми мусимо врятувати Хонте!»

Потім він зробив паузу й підняв голос.

«Він – одна з опор майбутнього Імперії! Маги, йдіть, допоможіть йому!»

Однак його крик був марним.

Кейл, дивлячись на Хонте, розреготався, почувши крик Адіна.

«Занадто пізно»

Темно-синя стріла влучила в Хонте.

Ба-а-ам!

Пролунав оглушливий звук удару.

Від вибуху здійнялися пил, сірий дим і спалах світла.

Хмара диму була настільки великою, що охопила не лише Хонте, а й чорного скелетного птаха.

«Угх!»

Дим повільно розсіявся, і стало видно людину, що падала.

«Кху!»

«Угх!»

Деякі бойові командири Дзвіниці Алхіміків, які перебували поруч із Хонте з наміром захистити його, не витримали вибухової сили й, падаючи, виплюнули кров.

Руки капітана Імперської бригади магів тремтіли. Це сталося тому, що він відчув вібрації мани від вибуху, що щойно пролунав.

Побачивши, що дим починає розсіюватися, він крикнув до імперського принца Адіна.

«Ваша Високосте! Хонте важливий, але ви мусите втекти! Атака ворога перевершила наші очікування! Мені здається, некромант навіть вміє користуватися магією!»

Капітан вважав, що імперський принц Адін повинен втекти, доки дим повністю не розвіється й доки він не натрапить на командира Кейла.

Вогонь, який застосував Кейл, здавався божественним судом, винесеним самим богом.

Саме в цю мить.

«Як я й думав, ще зарано»

«…Ваша Високосте?»

Адін посміхнувся, і капітан це помітив.

«Гм?»

У розсіюваному димі було видно, як хтось прорізає його.

Цю постать оточувала чорна мана.

Це був Хонте.

На його тілі не було жодної подряпини, коли він злетів у небо з простягнутою рукою й позбувся свого щита.

Але це ще не все.

Була ще одна істота, яка прорізала дим – ні, яка розвіяла його.

Це був чорний скелетний птах.

«Схоже, цього було замало»

Кейл посміхнувся, хоча його обличчя було блідим від того, що він довів себе до фізичної межі. Він поворухнув рукою, і чорний скелетний птах попрямував прямо до Хонте.

Чорний скелетний птах кинувся на Хонте, який піднімався в повітря.

У небі розпочалася битва.

«Молодий пане-нім»

[«Людино!»]

Кейл розсміявся.

«Гаразд, цього разу я зроблю так, як ви хочете»

Кейл почав діяти відповідно до волі Мері та Раона.

Мері одразу випрямилася на хребті чорного птаха. Вона показала свою руку, вкриту чорними шрамами, схожими на павутину.

Хонте та Мері.

Руки обох були спрямовані одна на одну.

Куточки губ Хонте піднялися вгору. Він подивився вниз і відкрив рота, переконавшись, що ніхто інший його не чує.

«Те, що вважалося вимерлим, знову з'явилося»

З його руки піднялася чорна мана.

Одночасно чорна мана піднялася й з руки Мері.

Хонте, побачивши Мері в її чорній мантії, промовив розвеселеним тоном.

«Ви, некроманти, з давніх-давен маєте цей огидний вигляд. Яка дурість»

Потім він поглянув на Кейла.

«Я ледь зміг позбутися некромантів і темних ельфів, знаєш. Я думав, що знищив їх усіх»

Кейл широко розплющив очі. У той самий момент у повітрі пробіг холодок. Як він і передбачав, за лаштунками відбувалося багато прихованих подій, пов'язаних із покаранням, яке Церква Бога Сонця застосовувала до некромантів.

У той самий момент Кейл щось усвідомив.

"Цей виродок – Майстер Дзвіниці"

Майстер Дзвіниці, який прожив дуже довго.

Ймовірно, він зміг прожити так довго, захоплюючи тіла інших людей.

Хонте говорив весело, незважаючи на гострий погляд Кейла.

«Королева Смерті, мабуть, дуже засмучена. Вона б зраділа, побачивши, що хтось знову пішов шляхом некроманта»

Потім веселість зникла з обличчя Хонте.

Натомість на її місце прийшла зневага.

«Шкода, що ти зустрінеш свою загибель і помреш, як і вона»

Він продовжував дивитися на Кейла, продовжуючи говорити.

«Припускаю, що той вітер – це теж одна з твоїх Стародавніх Сил?»

Хонте не пропустив силу, яку Кейл використав, щоб схопити імперського принца за шию.

«Твоя плита слабка, але дуже велика. Дуже-дуже велика»

Потім він облизав губи.

Кейлу стало неприємно, коли він побачив вираз обличчя Хонте.

"Що з цим виродком?

Невже?"

Хонте почав говорити, коли погляд Кейла впав на його рухоме трупне тіло. У його очах, що дивилися на Кейла, палала жага крові.

«Я хочу його як своє наступне тіло»

"Він що, з'їхав з глузду?"

У ту мить, коли Кейл подумав про це, по його спині пробіг холодок.

"За мною"

[«Він що, з'їхав з глузду?!»]

«Він з'їхав з глузду»

Кейл пригнувся, щойно почув голоси Раона та Мері.

Ще одна маленька стріла знову просвистіла повз нього.

Баа-а-а-а-ам!

Пролунав вибух.

Кейл підвів голову. Він побачив, як до Хонте знову летіла чорна стріла.

Її випустила Мері. Вона почала спокійно говорити.

«Будь ласка, замовкни»

Вона говорила своїм звичним спокійним і врівноваженим голосом. Однак енергія чорної стріли, що вилетіла з її простягнутої руки, була зовсім іншою.

Уо-о-онг–

Мертва мана знову й знову збиралася в одну масу. Кейл поглянув на Хонте, який залишився неушкодженим.

[«Людино! Цей хлопець такий же вправний, як і я!»]

Кейл почув серйозний голос Раона, коли Хонте відкрив рота.

«Ха-ха-ха, продовжуй стріляти цими стрілами. Однак некроманти не можуть використовувати мертву ману так само, як магію, чи не так? Все, що вони можуть – це рухати те, що вже мертве»

Кейл здригнувся.

Ту-дух. Ту-дух. Ту-дух.

Його серце знову забилося.

Його серце калатало, попри те, що він не міг собі дозволити більше використовувати свої Стародавні Сили.

"Це небезпечно"

[«Людино, його сила – це не жарт!»]

Раон теж це відчув.

[«Але я не розумію, на чому це ґрунтується! Це просто відрізняється від магії, що походить від природи! Я не знаю, яке заклинання він збирається виголосити, накопичуючи енергію»]

Раон не знав, для чого Хонте накопичував енергію.

Саме так Кейл зміг зрозуміти, що це за енергія. Це була енергія, яка відхилялася від законів природи, які Дракони розуміють від народження.

«Це чорна магія»

Хонте знизав плечима.

«Мені не треба керувати мертвими, як ота огидна дівчина. Я можу використовувати магію й просто вбивати, замість того щоб користуватися мертвими»

Його плечі здригалися, коли він сміявся. Потім він продовжив:

«Я позбудуся Дракона, некроманта й тебе. Я позбудуся вас усіх»

Дув вітер.

Кейл відчував, як вітер повільно набирає сили в повітрі.

Величезна сила зосереджувалася навколо Хонте.

Ду-дух. Ду-дух. Ду-дух.

Його серце билося дедалі сильніше.

«Мері, Раоне»

Кейл покликав їх. Він також жестом наказав Клопеху відвести білих скелетних птахів, перш ніж продовжити розмову з Раоном і Мері.

«Швидше»

Їм потрібно було вбити Хонте, перш ніж заклинання буде завершено.

Однак щойно Кейл це вимовив, він усвідомив наміри своєї групи.

Чорний скелетний птах почав рухатися, але це сталося не завдяки Кейлу.

«Саме так. Я найкраще володію кістками»

Це Мері змушувала його рухатися.

Вона продовжувала збільшувати чорну стрілу, одночасно керуючи чорним скелетним птахом. Потім вона кинула репліку.

«Мій вчитель колись мені це розповідав»

«Що? Твій вчитель?» – запитав Кейл і здригнувся. У його голові закрутилася загадка.

Останній некромант до Мері був людиною, яка, як відомо, перетворила пустелю Королівства Каро на Землю Смерті, перш ніж зникнути зі світу.

Мері була тією, хто відродилася як некромантка в Землях Смерті.

"Чи може це бути-?"

У Кейла на мить промайнула думка, але Мері спростувала її, продовжуючи говорити так само спокійно, як і раніше.

Вона просто розповідала про книгу некроманта, яку отримала від мера Темних ельфів, батька Таші.

«Я вважаю колишнього власника та автора книги, за якою я самостійно навчалася, своїм вчителем»

Кейл чув усе це вперше.

Можливо, це були історії, ні, життя персонажів, про яких Кейл не знав, бо прочитав лише до п'ятого тому [Народження Героя].

Уо-о-он–

Магія Хонте продовжувала наростати.

Однак тіло чорного скелетного птаха також почало дедалі яскравіше сяяти чорним світлом. Водночас чорна стріла теж ставала дедалі більшою. Чорний скелетний птах стрімко вистрілив у бік Хонте.

Мері почала розмовляти з Кейлом.

«Мій вчитель написав на першій сторінці тієї книги, що некроманти слабші за чорних магів і що некроманти страждатимуть усе життя через мертву ману»

Некроманти мусили жити життям, сповненим страждань, попри те, що були ослаблені мертвою маною.

«Однак чорні маги перестають відчувати біль у ту мить, коли вбирають чорну магію»

Чорні маги були сильнішими за некромантів і не відчували болю, як вони.

Мер-темний ельф прочитав Мері зміст першої частини книги про некромантів, коли вперше розповідав їй про чорних магів і некромантів. Ця інформація досі не виходила з голови Мері.

Вперше з її вуст пролунала причина, чому вона вирішила стати некроманткою.

Вона вже пережила багато болю і навіть смерть, коли їй було лише десять років.

Саме тому слова, залишені автором книги, глибоко закарбувалися в її пам'яті.

«Прийняти мертву ману – означає нести страждання померлих і їхнє прагнення до життя. Ось чому некроманти завжди відчувають біль, і саме тому некроманти…»

Мері досі не могла забути голос матері, яка казала їй бігти першою через пустелю.

«…вдячні за те, що живі, і відчувають вдячність до померлих. Це те, що некроманти запам'ятають назавжди через біль»

Мері вирішила стати некроманткою, щойно почула це речення.

З того часу вона ніколи не шкодувала про своє рішення.

Потім вона почула голос Кейла.

«Твої думки – це правильна відповідь. Роби, як вважаєш за потрібне»

"Я знаю"

Мері відповіла про себе й почала рухати руками. Її рука граціозно розмахувалася в повітрі, наче вона була диригентом.

У той момент Кейл почув крик, схожий на лемент, що долинув знизу.

«Ні! Врятуйте Хонте!»

Кейл поглянув униз. Це був голос імперського принца. Наказ був настільки рішучим, що Кейл здригнувся, але незабаром відвернувся.

Це сталося тому, що імперський принц Адін не міг дозволити собі дивитися лише на чорного скелетного птаха.

Як і очікував Кейл, перед імперським принцом з'явилася людина.

«Ти про мене забув?»

Він побачив чорну ауру.

Чорний посланець наблизився до імперського принца Адіна, легко прориваючись крізь ряди лицарів і магів. Куточки рота Чхве Хана піднялися вгору, коли він підійшов до імперського принца.

«Ваша Високосте! Ви мусите втекти!»

«Активуйте щит!»

Однак імперський принц Адін продовжував звертатися до голосів, які наказували йому втекти.

«Врятуйте Хонте»

«Ваша Високосте!»

«Ви мусите його врятувати!»

Адін не дивився на Чхве Хана.

Він лише дивився в небо.

Він вдивлявся в небо, попри хаос навколо, спричинений тим, що його підлеглі падали, намагаючись заблокувати Чхве Хана.

Уо-о-о-он–

Здавалося, що потужне заклинання Хонте ось-ось влучить у ціль.

У той самий момент до заклинання наблизилися великий чорний птах та велика чорна стріла.

«Ха-ха-ха! Так, давайте!»

Хонте простягнув руки, викликаючи дедалі більше чорної мани та ущільнюючи її.

Уо-о-он-

Кейл нахилився.

Повітря навколо завібрувало, коли Мері та Хонте наблизилися один до одного.

У ту мить щось сталося.

[«Людино! Не використовуй свій щит! Я знаю, що ти слабкий! Я це зроблю!»]

Срібний щит оточив чорного скелетного птаха.

У той самий момент Мері почала говорити.

«Ми ось-ось вріжемося в нього»

«Вперед!»

Чорна мана Хонте перетворилася на дев'ятиголову змію й вистрілила в їхній бік.

Хсс- Хсс–

Голови змії загрозливо сичали й, оголюючи гострі ікла, намагалися проковтнути чорного скелетного птаха.

Дзьоб і кігті чорного скелетного птаха націлилися на шию змії.

Бум! Бу-у-ум! Буум!

Кейл нахмурився, побачивши вибух. Звідусіль виривалися чорний дим і спалахи світла. Проте чорний скелетний птах, не зупиняючись, поступово наближався до Хонте.

Тріск.

Частини щита відламалися, а кістки чорного скелетного птаха почали тріскатися й ламатися.

Проте він не зупинився.

Саме в цю мить.

[«Людино, щось дивне!»]

«Щось не так»

"Що?"

Мері та Раон вигукнули одночасно.

Очі Кейла розширилися.

Дзьоб чорного скелетного птаха міг би вкусити й відірвати Хонте шию, якби той пролетів ще трохи ближче.

Однак він помітив щось дивне.

"…Він досі оповитий чорною маною?"

У нього все ще було багато чорної мани, незважаючи на те, що він створив дев'ятиголового змія.

Складалося враження, ніби він збирався виголосити ще кілька заклинань.

Саме в цю мить.

Хонте розтулив рота.

«Побачимося в столиці»

"Що?"

Це сталося ще до того, як Кейл встиг щось запитати у відповідь.

Чорна мана спалахнула, і заклинання спрацювало.

Уо-о-он–

Заклинання миттєво з'явилося.

Імперський принц Адін.

Простір навколо нього почав світитися. Хонте застосував магію до Імперського принца.

Кейл рефлекторно викрикнув.

"Телепортація"

Це магія телепортації.

«Раоне!»

[«Я знаю!»]

Раон кинувся, щоб заблокувати магію телепортації.

Раон міг чаклувати швидше за будь-кого іншого, оскільки під час битви з напівкровним драконом опанував навичку швидкого чаклування.

Чхве Хан також прискорив крок.

Це сталося тому, що він помітив сяйво заклинання телепортації.

Кейл викрикнув одночасно з ним.

«Мері, прискорюйся! Вистрілюй стрілу!»

Їм залишалося лише вбити Хонте, який виголошував заклинання.

Тоді заклинання теж припиниться.

Це був найшвидший спосіб.

Чорний скелетний птах незабаром вчепився б у шию Хонте.

Саме в цю мить.

Кейл і Раон почули крик, який привернув їхню увагу.

Це був крик людини, яка відчула, що щось не так, трохи інакше, ніж Раон.

Вона кричала, бо була єдиною, хто зрозумів джерело цієї дивності.

«Це вибух!»

Мері кричала емоційно, на відміну від своєї звичної беземоційної манери.

Її голос був сповнений страху.

"Ми не повинні на нього нападати"

Мері це усвідомила.

"Ми- ми не повинні на нього нападати"

«Ц-це самогубний вибух!»

Раон здригнувся.

Чхве Хан, який був на землі й не міг знати про події битви над ним, також здригнувся, проходячи повз капітана лицарів. Імперський принц тепер стояв прямо перед ним. Він бачив, як змінюється вираз обличчя імперського принца.

«Ах, як шкода»

Імперський принц Адін, стоячи над магічним колом телепортації, відчув прикрість.

Його поведінка змінилася так, ніби він ніколи й не кричав, щоб врятувати Хонте.

Чхве Хан також бачив, що, крім Адіна, ще дехто отримав магію телепортації Хонте.

Керівники Імперії, вожді Племені Левів, які втекли далеко, та мешканці Королівства Каро – всі вони стали свідками магії телепортації Хонте.

«Що- що це таке?»

«Це раптом з'явилося!»

«Це зробив Хонте? Це- це вже рівень архімага!»

Це була магія телепортації, яка одночасно перемістила велику кількість людей, що стояли в різних місцях. Це вважалося б надзвичайно складним завданням навіть у випадку, якби телепортували лише кількох людей або тих, хто стояв в одній місцевості.

Однак Чхве Хан не здригнувся через це.

«Ну що ж»

Це було через дивну реакцію імперського принца Адіна.

«Як шкода»

"Що саме?"

У Чхве Хана виникло кілька запитань, але він все одно намагався наздогнати імперського принца.

Саме в цей момент.

«Стій!»

Голос Кейла було чутно завдяки магії підсилення, якою він був наділений.

Одночасно він почув у своїй голові голос Раона.

[«Н-ні, як це може бути!»]

Молодий Дракон був вражений.

«Що це?

Що відбувається?»

Однак Чхве Хан не зупинився, і він бачив, як імперський принц Адін щось промовляв губами.

"Як шкода. Вони всі загинуть. Щоб знову їх усіх виростити, знадобиться багато часу й грошей"

Адін подивився на Чхве Хана й, сміючись, сказав, що це шкода. Однак його вираз обличчя свідчив, що, попри його почуття, це не його справа.

"Що?

Усі загинуть?

Знову виростити? Що виростити?"

Чхве Хан повернув голову й подивився в небо.

Тоді він побачив, як чорний скелетний птах раптово відступив.

Кейл подивився на Хонте, поки Мері відводила чорного скелетного птаха.

Хонте сміявся.

«Куа-ха-ха-ха! Непогано для початківця-некроманта»

Він розпростер своє мертве тіло.

«"Я" перебуваю в столиці. "Це" – лише оболонка»

Тоді його тіло почало падати.

Воно стрімголов зривалося вниз, наче маріонетка, у якої перерізали нитки.

Тіло падало в бік Тунки та військ Королівства Віппер, які прийшли на допомогу Кейлу, а також військ Імперії, що стримували їх.

Тіло падало, не зупиняючись.

Життя, що було в очах Хонте, повільно почало згасати.

Та "річ" востаннє звернулася до Кейла, перш ніж життя повністю згасло.

«Це подарунок. Подарунок для твого некроманта. Вважай це лише невеликим зразком»

Потім він хихикнув.

«Я подарую тобі цю мертву ману від усіх присутніх тут людей»

Тріск.

Останній проблиск життя зник з очей Хонте, і в ділянці його серця почала відкриватися щілина.

Крізь щілину було видно щось чорне.

Дві істоти відреагували на це.

«Ні! Воно величезне!»

[«Ні! Це схоже на серцевину голема! Воно навіть небезпечніше!»]

Голоси Раона та Мері.

Кейл бачив сцену на землі, спостерігаючи, як тіло справжнього Хонте, який загинув несправедливо, стрімголов падало вниз разом із зникненням Майстра Дзвіниці.

Він бачив імперського принца, що втікав.

Він також бачив війська Королівства Віппер та імперську армію.

«Чорт забирай!»

Кейл схопив поводи чорного скелетного птаха.

Потім він полетів прямо вниз.

Він повернув голову вбік.

Безжиттєве тіло.

Він бачив, як сльози крові текли з очей Хонте.

Його тіло затремтіло.

«Чорт забирай!»

Кейл простягнув руку вниз, а на його шиї набрякли вени. Звідти почало вириватися сріблясте світло.

У той самий момент вибухнула бомба всередині тіла Хонте.

Бу-у-у-у-у-ум-!

У ту мить люди на мить осліпли й оглухли.

Зловісне чорне світло понеслося, наче Вогонь Руйнування Кейла, тільки воно було націлене на людей, а не на големів.