Розділ 306 — З самого дна (2)

Лясь, лясь.

Кейл почав хмуритися, відчувши, як хтось ляскає його по щоках.

Лясь, лясь.

Ця рука, яка грубо ляскала його по щоці, роздратувала його.

"Я пам'ятаю, що знепритомнів, але хто це ляскає мене по щоках?"

«Хаааа»

Кейл повільно розплющив очі, глибоко зітхнувши.

Потім він занепокоївся.

«…Якого біса?»

«Кім Рок Су! Виродку, отямся вже!»

«Гм… Чон Су, чому ти тут…?»

Кейл здригнувся й доторкнувся до шиї.

"Цей голос-

голос Кім Рок Су"

Перед ним стояв Чхве Чон Су, той, хто почав працювати одночасно з ним. І він виглядав молодшим, ніж Кейл пам'ятав. Це розгублене обличчя, безсумнівно, належало цьому хулігану, коли йому було двадцять з гаком.

Кейл доторкнувся до гарячого чола й потер щоки. З чола текла кров.

Він опустив голову й побачив, що його чорний робочий костюм, виготовлений із сучасних матеріалів, був розірваний у кількох місцях, а з нього текла кров.

«Ах»

Кейл пригадав цей момент.

У цю мить Чхве Чон Су підняв його на ноги.

«Гей! Ходімо! Чому такий розумний, як ти, прийшов на поле бою, замість того щоб залишитися в тилу? Ти, дурний виродку! Ти думав, що твоя присутність тут нам допоможе?»

«Відійди»

«Що? Виродку, я ж казав тобі, зараз не час відключатися!»

"Я знаю.

Я знаю, що зараз не час для цього"

Кейл підвівся й обернувся.

Тоді він це побачив.

Він бачив, як ті кілька будівель, які їм ледь вдалося відбудувати, руйнуються, а з чорної діри в небі вилазять монстри.

Він бачив палаюче корейське небо.

«Чорт забирай»

"Це той момент"

Це було те, що сталося, коли він увійшов до цієї "компанії". Це було те, що сталося під час його першого року роботи.

У секторі С-1 Кореї раптово з'явилися монстри 1-го класу.

Гільдія користувачів здібностей, відповідальна за цю територію, та ті кляті мисливці всі втекли, залишивши співробітників компанії тримати оборону, доки не з'явиться хтось із уряду.

«…Керівнику команди»

Кім Рок Су – Кейл бачив свого керівника команди та старших колег зі свого першого року роботи. Усі вони зосередилися на обороні, щоб зупинити монстрів.

Тоді він був слабким.

Пізніше його здатність активувалася належним чином, але на той час він був лише недосвідченим новачком.

Саме тому він не міг нічого вдіяти, перш ніж йому довелося тікати.

«Хе-хе-»

Кейл, звісно, це усвідомив.

"Я сплю.

Але це мав бути саме цей клятий сон.

Чому мені довелося побачити цей сон після того, як я знепритомнів під час бою з Імперією та Хонте?"

«Гей! Поспішай! Ти, дурний виродку, який навіть до кінця не активував свою здібність! Якби ти не був моїм єдиним товаришем-першокурсником! Хааа!»

Кейл згадав, що сказав колись, коли Чхве Чон Су підтримав його й витягнув звідси.

Кім Рок Су, якому тоді було за двадцять, сказав таке.

« Я вб'ю всіх тих клятих виродків і решту життя буду ледарювати, живучи на пенсію.

Я обов'язково це зроблю.

Я вб'ю всіх монстрів.

Я також вб'ю членів гільдії здібностей, які отримали всі переваги, які ми їм надали, щоб захищати громадян і оборонятися від монстрів, але втекли, коли вони справді нам були потрібні.

Я вб'ю їх усіх.

А потім я житиму спокійно у мирному світі »

Кейл знову повторив ті самі слова.

«Я вб'ю всіх тих клятих виродків, а потім відпочиватиму. Я обов'язково буду жити спокійним життям»

Імперія та Рука.

Чому в світі так багато клятих виродків, які навіть не заслуговують на те, щоб їх називали людьми?

«Чому так багато людей, які ще гірші за мене?!»

Коли Кейл, коли Кім Рок Су, якому було двадцять з гаком, викрикнув це, він побачив, що Чхве Чон Су дивиться на нього.

Чхве Чон Су відповів йому.

«Заткнися, виродку! Просто краще дбай про себе!»

«Хе-хе-хе»

Кейл засміявся, недбало зауваживши своєму товаришеві-новачку, Чхве Чон Су.

«Це зробити слід спочатку тобі»

«У цьому я кращий за тебе»

Кейл не міг не посміятися з відповіді Чхве Чон Су.

"То чому ж той, хто кращий за мене, вмирає першим?"

Кейл був надзвичайно роздратований. Він зрозумів, що це сон, щойно побачив Чхве Чон Су, своїх старших колег і колишнього керівника команди. Це не мало ніякого сенсу.

Це було те, чого не міг уявити собі Кім Рок Су, якому було за тридцять і який тепер був керівником команди.

Чхве Чон Су відповів:

«Гей! Ти що, не знаєш девізу нашого керівника команди?»

"Як я можу не знати?"

Кейл знав його надто добре.

«Бути живим – це найкраще! Чому б тобі не взяти ці слова до серця, га?»

Він справді взяв їх до серця.

«Гей, керівник команди каже, що після виходу на пенсію відкриє ферму. А я відкрию фруктовий сад поруч із ним»

Тоді він глузував із Чхве Чон Су.

« Як ти можеш говорити щось таке безтурботне в такій ситуації? »

Це змусило Чхве Чон Су випустити свій характерний безтурботний сміх, відповідаючи.

Він сказав те саме, що й у цьому сні.

«Що ти хочеш робити?»

"А що ж іще?

Я хочу бути ледарем.

Чорт забирай"

Кейл відчув, як його роздратування й гнів наповнюють його разом із прихованими глибоко всередині емоціями, що робили його ще більш розлюченим.

Він заплющив очі. Потім він викрикнув:

«Чорт забирай! Я все це знищу!»

Потім він розплющив очі.

Він не міг не блимнути.

Оточення змінилося.

Падаючих будівель, співробітників компанії та громадян, що бігли, більше не було.

Натомість він побачив щось інше.

Кейл несвідомо почав посміхатися.

«…Л-людино?»

Перед собою він бачив круглі темно-сині очі. Він також бачив передню лапу, що тремтіла від шоку. Ця передня лапа завмерла, намагаючись покласти рушник на чоло Кейла.

Кейл почав думати.

"Ах, я нарешті прокинувся"

Саме в цю мить.

[Як жорстоко]

"Хм?"

Він почув знайомий голос.

Спочатку Кейл спробував розібратися, що саме він бачить.

По-перше, він бачив шокованого Раона, а також Гілсмана, який тримав таз із водою та ганчіркою.

Він повернув голову вбік і побачив маленький круглий стіл.

Там сиділи Святий Джек і Клопех Секка, а з ними через пристрій відеозв'язку був з'єднаний кронпринц Альберу.

[Яке дивовижне сновидіння]

Альберу здавався дуже спокійним.

Більшість людей подумали б, що він схожий на добродушного дідуся, який прийшов із онуком на екскурсію. Альберу почав говорити з тією добродушною посмішкою на обличчі.

["Чорт забирай! Я все це знищу!" – саме це ти сказав, правда?]

"Оу, я сказав це вголос"

Кейл спокійно кивнув.

«Давно не бачилися, Ваша Високосте. Схоже, я сказав правду уві сні»

Кронпринц Альберу не зміг приховати свого шоку.

Він бачив відео від Клопеха та чув про ситуацію від Розалін і Чхве Хана.

Однак той, хто був відповідальний за все це, прокинувся після непритомності й недбало сказав: "Давно не бачилися". Наслідний принц підсвідомо запитав, хоча в кімнаті також були Клопех та інші.

[Що ти збираєшся робити після того, як усе знищиш?]

Кейл озирнувся.

Усі були цілі й здорові. Це було найголовніше.

Вони перебували всередині невеликої казарми.

Кейл відповів:

«Ледарювати, Ваша Високосте»

У кімнаті запала тиша.

Навіть Клопех похитав головою, дивлячись на Кейла.

«Схоже, ви все ще напівсонні. Мабуть, Кейл-нім теж залишається людиною. Гадаю, герої теж люди. Ха-ха-ха!»

Заступник капітана Гілсман втрутився, ніби йому передали естафету.

«Він такий час від часу»

Кейл ігнорував усі їхні погляди. Альберу, який знав про давню мрію Кейла, посміхався з виразом обличчя на кшталт "шкода", але той не звернув на це уваги й почав говорити.

«Чхве Хан, Мері та пані Розалін уже пішли?»

Раон відповів:

«Так! Усі троє вирушили до Джунглів першими!»

Кейл повідомив їм про це ще до того, як знепритомнів.

Він сказав, що їм потрібно спершу вирушити до Джунглів.

Кейл відчув задоволення від того, що найкраща комбінація для цього вирушила першою. Ця трійця не допустить найгіршого розвитку подій.

Його погляд спрямувався на Альберу, який перебував по той бік пристрою для відеозв'язку. Альберу одразу ж почав говорити, щойно їхні погляди зустрілися.

[Ти знепритомнів лише на три години]

«Тож, як бачу, вже минуло три години»

Альберу посміхнувся, почувши слова Кейла. Йому було очевидно, що саме намагався сказати цей хуліган.

[Королівство Брек, Королівство Віппер, Королівство Роан та три Північні Королівства сьогодні ввечері зроблять спільну заяву]

"Як і очікувалося"

Кейл був упевнений, що Альберу щось зробив за ці три години.

[Ми оголосимо, що чорна магія повернулася у світ]

Кейл підвівся на ліжку.

Альберу продовжував говорити.

[Ми також зв'язуємося з церквами. Вони допоможуть нам, якщо виявиться, що це справді чорна магія]

«Припускаю, що на це знадобиться деякий час, Ваша Високосте?»

[Так. Імперія категорично заперечуватиме це. Силам церков буде важко відразу приєднатися. І найголовніше…]

Альберу на мить замовк.

Кейл зійшов з ліжка й встав. Потім він поправив подоли свого одягу.

Те, що зараз було найважливішим понад усе.

Те, що мав сказати кронпринц.

Щось важливіше за заяву про повернення чорної магії, знищення Імперського принца та Дзвіниці Алхіміків, а також отримання допомоги від церков. Була лише одна річ.

«Я вирушаю до Джунглів прямо зараз»

Найважливішим було те місце, де зараз точилася битва.

Альберу кілька разів відкрив і закрив рота, але нічого не сказав. Він бачив, що зробив Кейл на полі бою. Більше того, він міг уявити, яку ціну заплатив цей хуліган, навіть не бачивши цього на власні очі.

Однак у цій битві їм була потрібна сила Кейла, особливо та сила, що здатна знищити големів.

Наслідний принц хотів щось сказати, але не знав, що саме сказати в цей момент, і міг лише відкривати й закривати рота. Він бачив, що Кейл дивиться на нього.

Кейл недбало поставив запитання.

«З Королівством Роан усе гаразд?»

Роан вирішило не вступати у війну.

Однак тепер вони опинилися в самому її епіцентрі. Кронпринц не мав іншого вибору, як стати центром цієї війни.

Адже саме Королівство Роан наразі було найсильнішою державою на Західному Континенті після Імперії.

Альберу посміхнувся й відповів:

[Просто дбай про себе, ти, дурний виродку]

Кейл лише кивнув і жестом покликав Раона.

Раон негайно активував магічне коло телепортації. Святий Джек також стрибнув у нього, а Кейл махнув пальцем у бік Гілсмана.

Потім він поглянув на Клопеха й запитав:

«Ти знаєш, що робити, правда?»

«Звісно, Кейле-нім. Вождь Гарол і командир Тунка вибачилися за те, що не змогли вас проводити»

Клопех відійшов від магічного кола телепортації, ніби це було само собою зрозуміло.

«Я належним чином розберуся зі справами в Замку Мейпл»

Кейл відчув непевність, побачивши посмішку Клопеха. Гарол мав би впоратися з Клопехом, але Кейл трохи хвилювався, бо ніколи не знав, що той зробить далі.

Саме в цю мить.

[Тобі не треба турбуватися про Замок Мейпл, адже туди також вирушать представники кожного з королівств альянсу. Усі вони прибудуть туди приблизно за годину] – недбало додав Альберу.

Кейл полегшено зітхнув.

"Тоді все має бути гаразд"

Альберу сказав ще кілька слів, а Кейл також попросив про щось.

[Ти аж так далеко забіг уперед?]

Альберу був вражений і з радістю погодився.

[Я негайно це підготую]

Кейл уже збирався вперше за довгий час підлещуватися Альберу, почувши, що той так добре про все подбав.

[Зв'яжися зі мною в Джунглях. Побачимося там]

Дзинь.

Однак Альберу завершив виклик.

«Людина! Кронпринц завжди такий самий!»

"Саме так"

Кейл зітхнув і жестом попросив Раона активувати магічне коло телепортації.

Раон один раз поглянув на обличчя та постать Кейла, а потім задоволено кивнув.

«Вперед!»

"Так, вперед.

Повернемося на поле бою"

Кейл заплющив очі, побачивши, як змінюється пейзаж. Він відчув, що з його тілом відбувається щось дивне, і незабаром розплющив очі.

Тоді він це побачив.

«…Раоне, де ми?»

«У небі!»

Вони телепортувалися в небо.

Кейл відчув порожнечу під ногами.

«Розумна Розалін сказала мені прийти сюди!»

Кейл запитав ще раз, побачивши те, що було перед ним.

«Де це?»

Цього разу він почув іншу відповідь.

Він знав, що це небо, але яке саме?

«Восьма Секція Джунглів! Вона сказала нам прийти сюди!»

Імперія вторглася не у Сьому Секцію, а у Восьму, що знаходилася під нею.

Кейл чув за спиною голоси Гілсмана та Святого Джека.

«Боже мій! Що це за…»

«О, Господи»

Однак у Кейла не було часу дивитися на них обох.

Він зрозумів, чому Розалін сказала йому прийти сюди.

«Ці кляті виродки з чорною магією»

Різні частини Сьомої Секції палали.

Однак увагу Кейла привернули чорні големи у формі людей, які з'являлися серед дерев джунглів.

Всього було чотири големи.

Ці големи, висотою майже 20 метрів, охороняли Сьому Секцію з півночі, півдня, сходу та заходу, немов вартові.

Крім того, у небі над Сьомою Секцією.

Над палацом у центрі Сьомої Секції завис повітряний корабель у формі замку. Він дивився на Сьому Секцію з центру території, немов стежачи за всім.

«Ви тут?»

Кейл побачив, як Розалін підлітає знизу.

Вона швидко підлетіла поруч із Кейлом і почала говорити.

«…Війська Джунглів і ми наразі припинили атаку»

Кейл міг зрозуміти, чому вони зупинилися.

Розалін продовжила з гірким виразом обличчя.

«Мешканці Сьомої Секції наразі утримуються як заручники»

«Жителі цілої секції були взяті в заручники»

Звичайним громадянам не було б жодного шансу пройти повз чотирьох големів у кожному напрямку чи під пильним наглядом дирижабля в небі.

«Сьома Секція Джунглів перетворився на фортецю»

Це була закрита фортеця, куди ніхто не міг ні увійти, ні вийти.

Це було також схоже на пекло.

Такою була Сьома Секція зараз.

У той момент Розалін почула, як Кейл спокійно відповів:

«Це не фортеця. Є шлях»

Розалін подивилася в ясні очі Кейла.

Десь обов'язково мав бути шлях.