Розділ 308 — З самого дна (4)

"Чому він посміхається?"

Кейл стримав зітхання, дивлячись на Альберу, який лише посміхався, не відповідаючи, коли Кейл почав говорити.

«Пані Ліна»

«Ах, так?»

Королева Літана здригнулася, перш ніж відповісти. Вона з цікавістю дивилася на Кейла та цього Темного Ельфа, які називали одне одного "молодший брат" і "хьон".

Не лише вона.

Святий Джек, Гілсман і навіть Розалін відчували те саме. З усіх Розалін, здавалося, мала найбільше запитань.

По-перше, цей Темний Ельф мав відтінок шкіри, який, здавалося, був десь посередині між коричневим кольором жителів південних джунглів та звичайних Темних Ельфів. Їй було цікаво, хто ж ця персона.

Особливо з огляду на те, що, оскільки він був разом із Ташею та Кейлом, це означало, що він – той, на кого вони можуть покластися під час цієї операції.

Однак, почувши слова Кейла, усі вони усвідомили, що зараз у них немає часу на роздуми з цього приводу.

«Можете пояснити решту плану операції пані Таші. Вона – представниця темних ельфів»

«Звісно, я це зроблю»

«Ви вже визначили, коли ми розпочнемо операцію?»

Коли вони вирушать до Сьомої Секції?

Літана посміхнулася, почувши це запитання.

«Сьогодні вночі. Ми плануємо розпочати одразу після того, як кронпринц Альберу виступить зі своєю заявою»

Кейл поглянув у бік Альберу, а потім кивнув.

«Здається, це вдалий момент для цього»

Це був ідеальний момент для цього.

Багато королівств, зокрема Королівство Брек, збиралися об'єднатися навколо Королівства Роан, щоб оголосити про повернення чорної магії та про свою мету – знищити її.

Це, звісно, спричинить хаос в Імперії, що позначиться й на імперських військах у Сьомій Секції.

«Тоді, будь ласка, поки що поговоріть з пані Ташею. Я піду першим, мені треба декуди піти»

«Ах, звичайно»

Літана без вагань кивнула, одразу зрозумівши, куди Кейлу потрібно йти. Кейл почав говорити, виходячи з намету.

«Чхве Хане»

«Так, Кейле-нім»

Потім Кейл завагався, а потім додав:

«Хьон, ти теж йди з нами»

«Звісно, молодший брате»

"Ха, як же дратує"

Кейл вирушив у дорогу лише з двома.

[«Людино, людино! Так важко впізнати наслідного принца! Звісно, я його впізнав, бо я великий і могутній!»]

Раон, звісно ж, також був із ним.

Кейл повернув голову до Чхве Хана, який вийшов за ним.

Чхве Хан дивився на Альберу з дивним виразом обличчя. Потім він пробурмотів собі під ніс зі збентеженим виразом.

«Ця персона здається мені знайомою»

У відповідь пролунав надзвичайно тихий голос.

«У чому справа? Ти теж хочеш стати моїм молодшим братом?»

Трохи світліший темний ельф неквапливо посміхнувся й запитав, від чого Чхве Хан одразу ж нахмурився. Потім він похитав головою з боку в бік.

«Ви переодяглися, Ваша Високосте»

Тепер він виявляв повагу.

"Він досить розумний"

Альберу не міг приховати свого інтересу до Чхве Хана, який завжди слідував за Кейлом. Хоча він і залишався в тіні Кейла, Альберу вважав, що Чхве Хан сильніший за Кейла й досить розумний.

"Хоча він думає, що цей вигляд – лише маскування"

Звідки Чхве Хан міг знати, що звичний вигляд Альберу – це маскування, якщо навіть така дивовижна магиня, як Розалін, не мала про це ані найменшого уявлення?

Насправді те, що Чхве Хан впізнав його і вважав це маскуванням, вже було досить вражаючим.

"Водночас це робить того виродка ще дивовижнішим"

Альберу знову посміхнувся, дивлячись на Кейла, який розпізнав правду ще під час їхньої першої зустрічі.

Звісно, Кейл дивився на Альберу з виразом, ніби кажучи: "Ти хочеш, щоб твій секрет розкрився, якщо будеш так бігати, як ідіот?".

Альберу лише знизав плечима під поглядом Кейла. Він неквапливо підійшов до Чхве Хана, поклав руку йому на плече й запитав:

«Хіба я й так не гарний?»

"Айгу.

Що за безлад"

Кейл просто відвернув погляд і почав говорити.

«Іди попереду»

«Так, Кейле-нім»

Хшш-ш.

Чхве Хан відійшов від Альберу й рушив уперед. Кейл озирнувся з байдужим виразом обличчя, а Альберу дивився на них обох у шоці.

«Хьон, ти не йдеш?»

У його голосі чулася роздратованість і розчарування.

Альберу посміхнувся Кейлу, не розуміючи, чи той говорить серйозно, чи просто грає роль, і пішов за ними.

«То чому ти тут?»

Альберу відповів на запитання Кейла.

«Я подумав, що мені теж варто це пережити на власному досвіді»

«Пережити що?»

Погляд Альберу спрямувався в небо. Він бачив щось, що стояло вдалині над деревами.

Це були големи.

Він не міг дізнатися всього, просто переглянувши відео.

Аура людей на полі бою, сила й підступність ворога… Він не міг зрозуміти нічого з цього лише з відео. Щоб це зрозуміти, йому потрібно було побачити все на власні очі.

Він відчував це у повітрі.

Він відчував, як задушлива нервозність та нетерпіння стискають серця воїнів і солдатів.

Альберу посміхнувся, перш ніж відповісти.

«Не хвилюйтеся. Я повернуся до настання ночі»

Навіть якби він захотів, у нього не було б часу повернутися вже сьогодні ввечері.

Кейл увійшов до намету.

Зовні намет був захищений магією Розалін, тож ніхто не міг увійти чи вийти без дозволу.

Це було місце, створене для ув'язнення однієї людини.

Кейл підійшов до цієї людини.

Щойно завіса намету зачинилася, намет освітлювала лише лампа, тож навіть найменший промінчик світла не міг проникнути всередину.

«Не сподівався побачити вас у такому стані, заступнице»

Кейл сів навпроти зв'язаної людини.

«Ммф, ммф!»

Заступниця Майстра Дзвіниці крутила зв'язані кінцівки й намагалася кричати з закритим ротом, але звуку не виходило.

Кейл лише мовчки спостерігав за заступницею Майстра Дзвіниці Метелоною.

Він дивився лише їй в очі.

Метелона перестала чинити опір, побачивши погляд Кейла, спрямований виключно на її очі.

Тук. Тук.

Кейл почав постукувати по підлокітнику крісла.

Метелона нахмурилася, дивлячись на Чхве Хана, який стояв за спиною Кейла.

« Аааааа! »

Вона згадала, як кричав Адін і як кров бризнула з його грудей, перш ніж цей чоловік підбіг до неї, весь у крові Адіна, і почала задихатися.

Чхве Хан саме той чоловік, який це зробив.

Вона ухилилася від беземоційного погляду Чхве Хана й відвернулася вбік. Там вона побачила темного ельфа.

Метелона прикусила губи.

"Я ніколи нічого не скажу"

Вона так і вирішила. Саме в ту мить.

«Ти вже закінчила роздивлятися всіх?»

Вона почула сміх. Метелона здригнулася й обернулася, лише щоб побачити, як Кейл посміхається, дивлячись на неї.

Кейл вважав, що для Чхве Хана та Розалін правильним рішенням було відправитись до Джунглів разом із Метелоною.

Якби її залишили у Королівстві Віппер, то лідери відповідних королівств, які там збиралися, захотіли б її побачити, що ускладнило б Кейлу знайти час, щоб зайнятися нею.

Адже у Кейла не було часу на політичні ігри щодо того, хто має поговорити з нею першим.

«Метелона, про що мені тебе запитати? Гм?»

Метелона була готова нічого не говорити, навіть якщо це означало б її смерть.

Тук. Тук…

Кейл перестав стукати по підлокітнику й почав говорити.

«Метелона, ти помреш»

Заступниця голови Дзвіниці здригнулася, а її тіло почало тремтіти, але вона нічого не сказала.

Вона була готова до смерті.

Однак вона відчувала, що щось тут не так.

Він був надто розслаблений.

Здавалося, що протилежна сторона не мала наміру допитувати її.

Поведінка Кейла Хенітуса була надто спокійною.

Він продовжив спокійним голосом.

«Це тому, що ти ні на що не здатна»

"Що?"

Заступниця Майстра Дзвіниці. Кейл стверджував, що друга особа в керівництві Дзвіниці Алхіміків – однієї з п'яти найвпливовіших організацій Імперії – ні на що не здатна.

У ту мить, коли думки Метелони заплуталися, Кейл почув у голові голос Раона.

[«Він іде»]

Кейл чекав на це.

[«Наш дідусь іде!»]

Ву-у-у-ум.

У порожньому повітрі всередині темного намету з'явилося світло білого золота. Світло незабаром зникло, і з'явилася якась постать.

Ерухабен.

Нинішній найстарший Дракон як на Східному, так і на Західному Континентах.

Біло-золоті очі того Дракона були нахмурені, коли він дивився на Кейла. Потім він пройшов повз Чхве Хана та Альберу й попрямував до заступниці Майстра Дзвіниці Алхіміків.

«Ммф! Ммф, ммф!»

Тіло Метелони тремтіло.

Її очі були настільки сповнені шоку, що вона не знала, що робити.

"Стародавній Дракон Ерухабен! Цей Дракон і Кейл Хенітус......!"

Це було поєднання, якого вона ніколи не могла б очікувати.

Водночас вона відчувала страх. Біло-золотий пил витав навколо Ерухабена. З Дракона виривалася дедалі сильніша аура, а частинки пилу ставали дедалі яскравішими.

Це не було Залякування Дракона.

Він просто розлютився.

«Ерухабене-нім»

Однак у цій тиші знайшовся хтось, хто прорвав цю злість.

Кейл поглянув на древнього Дракона й, як завжди, недбало запитав:

«Хто це?»

Хто це.

Ерухабен чув про Майстра Дзвіниці від Раона.

Кейл запитував мудрого древнього Дракона, який прожив майже 1 000 років.

Хто такий Майстер Дзвіниці?

Якою істотою, на вашу думку, він є?

Ерухабен повільно заплющив очі, а потім знову розплющив їх.

Голем.

Чорна магія.

Хонте, яким керував Майстер Дзвіниці.

Крім того, хтось, хто, здавалося, знав про падіння некромантів.

І нарешті, хтось із навичками чорної магії на рівні магії Раона.

Він відкрив рота, щоб сказати.

«Чорний маг…»

Він ще не закінчив.

«І, ймовірно, хтось, хто уникнув смерті»

Хтось, хто уникнув смерті або пішов проти законів смерті й обрав інший шлях.

«Ліч»

Істота, яка відкинула своє людське тіло, помістила душу в кулю, яку називають "Посудиною Життя", і продовжувала жити як скелет.

Вони могли жити вічно, доки їхня Посудина Життя не була розбита.

«Я правий?»

Ерухабен поглянув на Метелону й запитав. Однак його вираз обличчя видавав впевненість, ніби він і не чекав відповіді. Чому?

Він не знав, наскільки сильним був Біла Зірка, проте було цілком логічно, що у нього підлеглим був Ліч.

Білій Зірці потрібні були підлеглі, настільки ж сильні, як Ліч.

«Тільки так він міг убити Драконів»

Не одного, а багатьох Драконів.

Ерухабен почав хмуритися. Заступник Майстра Дзвіниці не наважувалася дивитися йому в очі. Далі Ерухабен звернувся до Кейла.

«Я теж візьму участь у цій операції»

Він бачив, як Кейл здригнувся, але не мав наміру змінювати своє рішення.

Істоти, що суперечили законам природи, продовжували з'являтися.

Фальшивий Вбивця Драконів, химера – напівкровний дракон, големи.

Проблема полягала в тому, що більшість цих істот була результатом болю та страждань. Як він міг просто залишити це так?

"У мене й так не залишилося багато часу, тож я можу завершити всі ці справи як свій останній вчинок"

Ерухабен почав думати про невидимого Раона, Кейла, інших молодих, а також про свого померлого друга Олієнну – і прийняв рішення.

"Навіть якщо я маю померти...

Хіба я не повинен померти, зробивши цей світ кращим?

Зрештою я ж їхній дідусь"

Як дідусь цього грубуватого малюка, він мав зробити хоча б це. Він продовжував говорити, щоб не дати Кейлу встигнути щось сказати.

«Звісно, я не хочу бути видимим. Ви всі досі робили все, що могли, тож це має увійти в історію людства завдяки вам усім. Зрозуміло?»

Кейл не знав, як реагувати на серйозний вираз обличчя Ерухабена. Нічого не поробиш.

"Як круто"

Він і так планував попросити Ерухабена про допомогу, тож було круто, що Ерухабен сам першим підняв це питання.

Потім Ерухабен звернувся до Кейла подумки, щоб ніхто інший не міг почути.

[«Але я не можу очистити ці предмети чорної магії. Май це на увазі»]

"Так, пане, звичайно.

Вам залишається лише розрубати дзвіницю навпіл своєю магією або використати свою могутню властивість, щоб перетворити все це на пил чи пісок"

Кейлу довелося докласти зусиль, щоб не вимовити це вголос, і він лише кивнув.

Ерухабен відчув гіркоту, побачивши, як той блідий негідник кивнув і посміхнувся, почувши, що він не може очистити чорну магію.

Дракони були сильними, але вони не були всемогутніми.

Це було частиною законів природи.

Ніщо у світі не було всемогутнім.

Ерухабен бачив, як Кейл один раз плеснув у долоні, знову замислившись над законами природи й визначивши мету для решти свого життя.

«Гаразд, тоді це кінець»

"Хм?"

Ерухабен здивовано поглянув на заступницю Майстра Дзвіниці.

«Ти не збираєшся її допитувати?»

«А навіщо? Мені це не потрібно»

«...Не потрібно?»

Кейл кивнув.

«Зовсім ні. Ми практично з'ясували особу Майстра Дзвіниці. Нам залишається лише знищити Дзвіницю Алхіміків та імператорську родину, як і планувалося. Навіщо мені марнувати час на цю заступницю? Вона вже вирішила померти, не сказавши ні слова»

"Щось тут дивно"

Кейл, якого знав Ерухабен, не відпустив би це так легко.

«Мм»

Кейл подивився на Метелону задумливим поглядом. Метелона була зараз найтривожнішою з усіх присутніх.

"Я просто так і помру? Ось і все?"

Їй ця ситуація здавалася дивною, хоча вона й була готова до смерті. Раптом вона відчула, як по спині пробіг холодок.

"...Гм?

Що це?"

Невидима сила почала тиснути на неї. Це було щось, від чого у неї пробігали сироти.

Це було не те саме, що Дракон.

Це було не те саме, що сила, яку вона відчувала, коли Дракон розлючувався.

Це була глибша й наполегливіша сила. У ній також відчувалася аура домінування.

Це було схоже на Залякування Дракона.

Вона почула чийсь голос, коли її тіло заціпеніло від цієї аури.

«Яку болісну смерть тобі подарувати?»

"Що?"

Це був голос Кейла.

Вона бачила холодні, але спокійні очі Кейла.

Куточки його губ піднялися вгору. Він виглядав як людина, позбавлена емоцій.

Він був схожий на імперського принца Адіна.

Метелона раптом не змогла дихати, щойно куточки губ Кейла піднялися.

«Хккк!»

"Руки немає.

Немає руки, яка б мене душила"

Однак вона не могла дихати, ніби щось її душило. Той тиск, що душив її, йшов від Кейла Хенітуса.

«Оо, оо-»

Тіло заступниці Майстра Дзвіниці почало тремтіти, і вона стала стогнати.

Їй довелося згорбитися й стогнати, щоб дихати й вижити.

Цей тиск і аура.

Залякування Дракона. Це було схоже на Залякування Дракона, але все ж інше.

"Що ж це за сила?

Він взагалі людина?"

Це була людина, що володіла кількома Стародавніми Силами. Він також мав ауру, яка відповідала рівню Залякування Дракона.

Зіниці Метелони почали тремтіти, коли вона поглянула на Кейла.

Аура Домінування.

Кейл активував її на найвищому рівні, дивлячись виключно на заступницю Майстра Дзвіниці. Метелона відчувала себе так, ніби стояла наодинці перед гігантським цунамі.

Тоді вона знову почула голос Кейла.

«Ні, ні. Метелона, вони ж казали, що чорні маги ненавидять біль?»

Це була правда.

Щоб стати чорним магом, їм доводилося терпіти біль від мертвої мани. Це було жахливо.

«Може, мені знайти спосіб, щоб ти відчула біль, схожий на той, що ти відчувала від мертвої мани, щоб ти померла в муках?»

Зіниці заступниці Майстра Дзвіниці продовжували тремтіти.

Тепер вони тремтіли ще більш нестримно. Її очі, що почервоніли від задушливого тиску, безцільно блукали в порожньому просторі.

На відміну від магів, чорні маги могли досягти середнього рівня чорної магії, щойно поглинали мертву ману.

Тоді вони не відчувають жодного болю навіть під час смерті.

Саме тому вона була готова померти.

Вона знала, що це не буде боляче.

Звісно, за це треба було заплатити ціну, але принаймні смерть не буде болісною.

"…Але він хоче, щоб я знову пережила той жахливий біль від мертвої мани?"

Вона вважала, що Кейл Хенітус – добра й хоробра людина. Однак слова, що виходили з його вуст, були недобрими. Він говорив, як Адін.

Він говорив спокійно, посміхаючись. Він використовував раціональність, щоб загнати своїх ворогів у кут.

Тоді вона згадала, як саме Кейл схопив Адіна за шию.

Кейл також був тим, хто кинувся на Хонте.

«Або, може, мені наказати Святому Бога Сонця використати його божественні сили? Гм? Ти, мабуть, вперше за довгий час відчуєш біль. Ти з цим згодна?»

У ту мить вона щось усвідомила.

Ні, заступниця Майстра Дзвіниці, яка не могла адекватно мислити через нестерпний тиск, припустився помилки. Це змусило її повірити у все, що він говорив.

«Заступнице Майстра Дзвіниці»

"Розумію.

Ця людина...

Кейл Хенітус, він..."

«Я хочу тебе вбити, але не знаю, як це зробити»

"Він не потребує мене, бо й так планував мене вбити"

Обличчя та тіло заступниці Майстра Дзвіниці були вкриті потом. Усе її тіло тремтіло. Вона уявляла, як мучиться від болю аж до самої смерті.

Вона бачила, як Кейл зі стоїчним виразом обличчя стояв перед нею.

«Гаразд, говори, якщо хочеш померти мирно»

Кейл присів перед Метелоною й подивився їй прямо в очі.

Йому не потрібна була Метелона.

Не було і шансу, щоб це було так. Він відчайдушно потребував її.

У неї була інформація, яка могла йому знадобитися.

Саме тому Кейл прикидався Адіном і використовував Ауру Домінування.

Як він міг збентежити заступницю Майстра Дзвіниці, яка відіграла ключову роль у вбивстві безлічі людей, щоб породити чорний відчай і големів?

Було дещо, про що він хотів запитати.

Йому просто було цікаво одне.

Як би він не намагався, він не міг скласти всі шматочки пазла воєдино.

Чорна магія.

Чому ця сила, яка мала б залишатися прихованою…

«Чому ви замаскували її під алхімію й сховалися в Імперії?»

Чому вони розташувалися в самому центрі Західного Континенту?

До чого вони прагнули?

У чому була причина?

Чи намагалися вони поглинути Імперію?

Якщо так, то чому вони залишили Адіна живим?

«Заступнице Майстра Дзвіниці»

Здриг.

Заступниця Майстра Дзвіниці несвідомо відкрила рота.

У ту мить тканина, що прикривала їй рот, впала.

Плюх.

Заступниця Майстра Дзвіниці щось промовила, щойно тканина випала з руки Кейла й впала на землю.

«Б- бож-»

"Бож?"

Заступниця Майстра Дзвіниці поспішно продовжила говорити, поки Кейл дивився на неї.

«Божественний предмет-»

"Ах"

Кейл одразу все зрозумів.

Божественний предмет.

Предмет, що належить богу.

Заступниця голови Дзвіниці перебувала під тиском Аури Домінування й, продовжуючи говорити, відчувала страх. Вона не хотіла болісної смерті. Ще більше вона ненавиділа мертву ману.

Вона вже раз пережила той біль.

« Ааааааа! »

« Оо, куаааааааа! »

Вона також бачила, як багато експериментальних рабів гинули від отруєння мертвою маною.

Вона не хотіла померти, як ті експериментальні раби. Не було жодної причини, щоб вона померла саме так.

Ось чому вона поспішно продовжувала говорити.

«Н-нам потрібно було знайти божественний предмет Бога Сонця. Т-тому ми й вирушили до Імперії…»

«Ох»

Кейл вигукнув з подивом.

Він згадав про просторову кишеню у своїй внутрішній кишені.

"Якщо це божественний предмет Бога Сонця...

Тоді він уже у мене є"

Кейл забув, що ще погрожував комусь, і почав посміхатися, з'явившись цій новій підказці.

Однак для заступниці Майстра Дзвіниці ця посмішка виглядала як посмішка диявола.