Розділ 311 — Ніч (1)

Однак ніхто інший не зрозумів, що вітер спричиняли дерева.

У цій місцевості вже панував такий хаос, що ніхто не звернув уваги на таку дрібницю.

«Ц-це ж ті люди!»

«Це надзвичайна ситуація! Королева Джунглів розпочала напад!»

Ві-і-і-і-і-іу- Ві-і-і-і-і-іу–

Разом зі звуком сирени пролунали голоси.

Найбільший хаос панував серед військ Імперії біля чотирьох воріт.

«…Ц- ця людина – майстер меча Королівства Роан!»

«Це некромант! З'явився некромант!»

«Темні ельфи! Це війська Королівства Роан, які з'явилися під час битви в Королівстві Каро!»

Сильні особи з Джунглів та Королівства Роан раптово з'явилися й почали безжально атакувати големів.

«Що за чортівня?!»

Палац у центрі Сьомої Секції Джунглів, що був схожий на серце Джунглів.

Алхімік, який сидів на троні Літани, швидко підбіг до вікна, щоб подивитися, що відбувається зовні. Він побачив, як темрява прорізає Сьому Секцію, яка яскраво сяяла під впливом Імперії.

Здавалося, що жоден із них не випромінював світла.

«Як… як вони сюди потрапили……!»

Чорна аура розрізала небо.

Чорна мана некроманта кинулася до голема, наче павутина.

Темні ельфи та їхні елементалі використовували чорну ману, щоб поглинути світло Імперії.

«Вони щойно зробили заяву…!»

Королівство Роан щойно разом з іншими королівствами оголосило, що буде чинити опір чорній магії, що насправді було лише способом оголосити війну Імперії.

«І Королівство Роан та Джунглі вже уклали союз?»

Алхімік, відповідальний за це вторгнення в Джунглі, відчув, як по спині пробіг холодок.

"Наскільки далеко сягає вплив Королівства Роан?

Як довго вони вже в союзі, що змогли зреагувати так швидко?"

Алхімік згадав суворий, але впевнений погляд наслідного принца Альберу, який він бачив крізь екран.

Це був не погляд того, хто вважав, що програє.

Бі-і-і-іп– Бі-і-і-іп–

Почувши звук сигналу тривоги, алхімік дістав кулю з нагрудної кишені.

Це була сіра куля.

З кінчика пальця алхіміка почала витікати чорна мана.

Він також був чорним магом.

Чорна мана осяяла сіру кулю й передала повідомлення.

[Знищте Джунглі. Після цього відступайте на повітряному кораблі]

Це був голос Адіна, спадкоємця Імперії. Він звучав слабко й втомлено, але водночас зосереджено й холодно.

З очей алхіміка зникла нервозність.

"Так навіть краще"

Він почав говорити.

«Зараз ми бачимо війська Королівства Роан»

[Королівство Роан?]

«Так, Ваша Високосте. Майстер меча та некромант…»

[Командир теж має бути там]

Почувши Адіна, алхімік поглянув у бік людини, яка з'явилася в центрі Сьомої Секції.

Кейл Хенітус. Він чітко бачив руде волосся Кейла.

«Так, Ваша Високосте, він теж тут»

[Розумію]

Адін суворо віддав наказ.

[Дотримуйтеся початкового плану]

Алхімік кивнув і відповів.

«Так, Ваша Високосте. Ми діятимемо згідно з планом»

Вони мали залити Сьому Секцію мертвою маною й перетворити її на землю смерті.

У цьому плані з'явилася змінна на ім'я Кейл.

Звісно, з'явилися й темні ельфи та некромант, однак їх було замало, щоб миттєво заблокувати бомби з мертвою маною. Очистити всю цю мертву ману також було б важко.

На це знадобиться деякий час.

"А ще краще було б, якби командир Кейл використав ту силу, про яку я чув"

Він чув, що Кейл Хенітус використовував вогняну блискавку, щоб очистити големів, чорний відчай і мертву ману. Сьома Секція буде знищена саме так, як того хоче Імперія, якщо він застосує цю блискавку в Джунглях.

Цього буде достатньо.

Саме тому він вийшов із тронної зали й віддав наказ своїм підлеглим.

«Готуйтеся!»

Його підлеглі швидко почали діяти.

Потім він додав:

«Зберіться біля дирижабля, як і планувалося!»

Алхімік швидко рушив у бік дирижабля, розташованого в центрі Сьомої Секції, продовжуючи говорити.

«Підривайте бомби, починаючи з околиць Сьомої Секції!»

Околиці Сьомої Секції.

Це були житлові райони мешканців Джунглів.

Вони також розташовувалися поблизу чотирьох воріт, що вели до Сьомої Секції.

Бі-і-і-іп Бі-і-і-і-іп-

Прекрасні кулі, встановлені на бомбах, почали світитися ще яскравіше, ніж раніше.

Алхімік, дивлячись на них, почав посміхатися з презирством.

Саме в цю мить.

Баа-а-а-а-а-а-а-а-а-ах!

Він почув вибух, набагато сильніший, ніж попередні.

«В-він лунає з півночі!»

Почувши голос свого підлеглого, алхімік обернувся на північ.

«Ах»

Воно руйнувалося.

Голем, висота якого сягала майже 20 метрів, повільно опускався на коліна.

Він побачив меч, що пронизав серце голема.

Чхве Хан, майстер меча Королівства Роан.

Його меч прорізав праву частину грудей голема, де знаходилося ядро.

Скрг-г-г-г-г- скхрі-і-і-і-і–

Було чутно жахливі крики.

Цей звук на мить змусив затремтіти навіть тіло алхіміка. Хоча він і сам брав участь у експериментах, той чорний відчай справді був огидним і жахливим.

Однак крики незабаром стихли.

«… Темні ельфи»

Алхімік, ні, чорний маг, прикусив губи.

Двоє темних ельфів відштовхнули Чхве Хана вбік, активувавши ману та покликавши на допомогу своїх елементалів.

«Ух!»

«Угх!»

Двоє темних ельфів просунули руки в отвір, залишений після атаки Чхве Хана. Потім вони видали стогони й прикусили губи.

«Укх!»

Вони це чули.

Жахливі крики для інших повільно зникали, але темні ельфи чули у своїх думках інший вид вереску.

Це були крики людей, які перетворилися на мертву ману та чорний відчай.

Хші-і-і-іх-

Їм здавалося, ніби їхні руки палають.

Зовні їхні руки виглядали цілком нормально, проте всередині вони були вкрай схвильовані.

Обидва темні ельфи згадали, що їм сказала Таша.

« Витримайте це, навіть якщо це боляче. Я впевнена, що ви бачили людей, які загинули, перетинаючи пустелю в Землях Смерті! Це крики людей, які загинули ще боліснішою смертю, ніж ті, хто біг, щоб жити кращим життям »

« Тож терпіть »

Темні ельфи прикусили губи й продовжували терпіти біль.

У них не було іншого вибору.

«Хууу, хуу. Хууу-»

Вони бачили, як Чхве Хан, хоч його тіло й тремтіло, направляв свій меч на імперських солдатів, що оточували їх.

Усе тіло Чхве Хана тремтіло.

Він досить сильно прикушував губи.

« Ти плануєш брати участь у цій операції? »

Кейл поставив це запитання, коли Альберу пішов і там залишилися лише вони двоє. Чхве Хан серйозно відповів на недбале запитання Кейла.

« Так, Кейле-нім, я візьму участь. Я найкраще вмію знаходити ядра големів і можу їх знищити »

Після цього він додав.

« Я більше не буду поводитися як ідіот і створювати проблеми іншим. Будь ласка, довіртеся мені й доручіть це мені »

Чхве Хан пережив шок і страх, коли вперше зіткнувся з големами та чорним відчаєм. Якби там не було Раона та Клопеха, він, ймовірно, створив би проблеми своїм союзникам і вчинив би щось жахливе.

Саме тому він брав участь і цього разу.

Це було те, з чим йому рано чи пізно довелося б зіткнутися, навіть якби він зараз втік від цього.

У Лісі Темряви йому все одно довелося б знову зіткнутися з тими самими ворогами, навіть якщо спочатку він втік від них у страху. Він багато разів зазнавав поразки, проте зрештою переміг їх усіх.

Чхве Хан міцно стиснув руків'я меча.

Навіть зараз у його голові лунали голоси.

"З'їж це"

"Ти станеш сильнішим, якщо з'їси цей відчай"

Чхве Хан ще сильніше прикусив губи.

Кап.

У цю мить з його губ почала текти кров.

[«Чхве Хане! Ти в порядку? Людина сказав перевірити, як ти себе почуваєш!»]

У голові Чхве Хана пролунав голос Раона.

Чхве Хан також згадав останні слова, які сказав йому Кейл, коли він повідомив, що збирається взяти участь у цій операції.

« Ти вже достатньо заплатив за свої страви. Тож спочатку подбай про своє тіло. Не поводься як ідіот »

Людина, яка завжди поводилася як ідіот і ніколи не дбала про своє тіло, казала йому не робити цього.

« О, ще одне. Люди не можуть бути ідеально сильними. Тож просто запам'ятай одне… »

Чхве Хан повільно перестав прикушувати губи.

« Бути живим – це найкраще. А ще краще – жити мирно й щасливо. Зрозумів? »

Він витер кров з губ тильною стороною долоні.

Кровотеча допомогла йому трохи прийти до тями. Чхве Хан почав посміхатися.

У цей момент він почув, як до нього звертаються його союзники. Обидва Темні Ельфи доповіли один за одним.

«Ядро й чорний відчай – обидва очищені!»

«Тепер мені залишилося лише поглинути мертву ману!»

[«Чхве Хане! Ти, здається, в порядку! Я знав, що ти це зможеш! Але все одно будь обережним! Я повертаюся до людини!»]

Радісний голос Раона змусив Чхве Хана стримати сміх, і він кивнув.

Його руки все ще тремтіли, і щось продовжувало спокушати його, але він був у порядку.

Він постійно чув голоси своїх друзів і бачив, як вони рухаються, щоразу, коли відчував, що його розум втрачає пильність, а нічне повітря також охолоджувало його.

«…Мені теж треба рухатися»

Чхве Хан швидко знову рушив уперед.

Обмеження, накладені спокусою чорного відчаю, зараз не здавалися такими вже й страшними.

Бу-у-у-у-ум!

Перший голем впав на землю позаду Чхве Хана, коли той почав рухатися.

Двоє темних ельфів перестрибнули через голема, щоб йти слідом за Чхве Ханом, причому навколо одного з них під час руху відчувалася набагато сильніша присутність чорної мани.

Це змусило відповідального алхіміка прикусити губи, коли він повернувся до свого підлеглого, який негайно доповів:

«Пане, підготовка завершена!»

Це змусило алхіміка швидко обернутися й поглянути на край Сьомої Секції.

Солдати, які стояли на варті на краю Сьомої Секції, бігли до дирижабля.

Чого алхімік не знав, так це того, що був ще хтось, хто усвідомлював цей факт не менше за нього самого.

Це був Кейл.

Він бачив, як солдати тікали від краю Сьомої Секції, стоячи там і дивлячись на імперських лицарів та солдатів, які дивилися на нього, але не могли атакувати.

"Починається.

Незабаром пролунають вибухи"

Як тільки Кейл усвідомив це, до розмови втрутилася ненажера.

[« Я не можу очистити чорний відчай »]

Вона могла поглинати мертву ману, але не могла очистити чорний відчай, що супроводжував її.

Кейл згадав, що йому сказала минулого разу вогняна блискавка.

Той сказав, що єдині, хто може очистити чорний відчай – це некроманти, Темні ельфи та він сам.

Звісно, навіть священники могли впоратися з мертвою маною.

Біп- Бі-і-іп-

З куль, розташованих на верхівках бомб, долинали гучні звуки.

Звуки, що лунали з цих куль, змінювалися, починаючи з бомб на краях Сьомої Секції.

Бі-і-іп- Бі-і-і-іп–

Кулі ставали все гучнішими й яскравішими.

Усі ці зміни починалися з країв Сьомої Секції.

Кейл поглянув у бік житлових будинків, де все ще панувала тиша.

Він був упевнений, що всі вже прокинулися.

Він знав, що мешканці Джунглів зараз ховаються у своїх домівках, не маючи навіть можливості увімкнути світло.

Він розумів, через що їм зараз доводиться проходити.

Кейл робив те саме, коли був Кім Рок Су: тікав від монстрів, залазив у руїни зруйнованої будівлі й намагався бути якомога тихішим.

Він навіть не міг заснути, бо боявся сильних монстрів зовні.

Саме тому він розумів, через що їм зараз доводиться проходити.

Він заплющив очі, хоча вороги були прямо перед ним.

[«Людино, я тут!»]

Це було тому, що у нього була Раон.

Кейл знову почув голос ненажери.

[« Ось чому я могла лише з'їсти це й померти, ставши чорною. Хоча я й не можу це очистити, я не могла дивитися, як земля чорніє, і нічого не робити »]

Кейл згадав, що сказала ненажера, коли він зустрів її вперше.

« Не думаю, що змогла б відмовитися від цього смаку, навіть якби погладшала. Це так несправедливо, що мені довелося їсти бруд і в результаті я померла! »

Спочатку він думав, що вона просто померла від голоду.

Але тепер він зрозумів, що вона мала на увазі, кажучи про те, що їй довелося їсти бруд.

Що ж вона могла їсти, щоб померти, у цій країні валунів, де не було дерев?

Чому земля почорніла?

Кейл повільно почав злитися.

"Чому вони всі прожили таке сумне життя?"

Ненажера, скнара – у всіх них було сумне життя.

Він згадав про єдине чорне дерево, що стояло на вершині пустельної ділянки в нетрях. Хоча там нічого не було, та земля не була землею смерті, отруєною мертвою маною.

[« Все, що я могла зробити – це бути щитом »]

Ненажерлива жриця мусила ховатися всередині того чорного дерева понад 10 000 років.

[« Сама я нічого не можу вдіяти »]

Ненажерлива жриця відрізнялася від Страшного Гігантського Граніту. Суперкамінь міг атакувати. Однак у жриці не було такої можливості. Єдиною силою, якою вона володіла, була сила оборони та захисту.

Саме тому їй завжди потрібні були союзники.

Їй потрібні були союзники, щоб рости, так само як дерево не може рости самостійно.

Щит.

Здатність захищати щось.

Ця сила могла ставати сильнішою лише тоді, коли було кого захищати.

Незнищенний Щит.

Вона нарешті змогла знайти нового союзника після понад 10 000 років.

Кейл Хенітус.

Після такого довгого очікування вона нарешті знайшла нову людину, яку могла захищати.

Прум.

Прум. Прум.

Крізь вибухи було чутно дуже тихі звуки.

«Гм?»

Мешканці Джунглів, які ховалися й спостерігали за тим, що відбувалося зовні, здригнулися й широко розплющили очі.

Щось падало.

Кейл почув голос ненажери.

[« Дерева сказали, що допоможуть »]

Гілки з невеликих дерев почали одна за одною падати з дерев.

І незабаром…

Бум. Бум!

Бум!

Почали падати й гілки з великих дерев.

Усі дерева в Сьомій Секції віддавали частини своїх тіл, щоб допомогти. Це було видно лише мешканцям Джунглів, які тихо ховалися у своїх оселях.

Гілки встромлювалися в землю.

Саме в той момент.

У центрі Сьомої Секції.

Алхімік, який раніше піднявся на борт дирижабля, крикнув одному зі своїх підлеглих, що тримав червону кулю.

«Підривайте їх, починаючи з країв, негайно!»

«Так, пане! Три!»

Це сталося саме тоді, коли підлеглий, що тримав червону кулю, почав відраховувати.

У той самий момент кілька солдатів, що залишилися на краях Сьомої Секції, почали тікати.

«Два!»

Бі-і-і-і-іп– Бі-і-і-і-іп–

Тоді ж чудово сяючі кулі повільно втрачали своє світло.

Клац.

Разом з цим з бомб, встановлених на великих циліндричних баках, пролунало легке клацання.

У ту мить Кейл відчув дивне відчуття.

Він міг відчувати все.

Це було так, ніби його чуття сягали всіх чотирьох кутів Сьомої Секції. Саме тому він зміг сказати те, що наказала йому сказати ненажера, ніби це було цілком очевидним.

«Зростайте»

Земля почала тремтіти.

Щось сталося з гілками, які всі дерева Сьомої Секції скинули для нього.

Гілки, що встрягли в землю, почали рости.

Вони ожили за наказом Кейла й почали рухатися.

«Що- що за…!»

«Що за…? Що відбувається з деревами?»

Буу-Буу-Буууум–

Між солдатами Імперії з’явилися великі ліани.

Вони ставали дедалі більшими, а їхні рухи – дедалі швидшими.

Шш-ш-ш-ш-

Листя почало тремтіти.

Дерева плакали.

Ні, дерева кричали.

Кейл міг їх чути.

"Захисти їх, бо я віддало тобі частину свого тіла"

Обидві руки Кейла відгукнулися на прохання дерев захистити їх.

Він поглянув у бік великих ліан.

«Один!»

Саме в той момент підлеглий алхімік вигукнув це число.

Тріск!

Червона куля в його руці вибухнула.

Люди могли бачити, що сталося в ту мить.

Великі ліани розійшлися й обплели бомби з мертвої мани.

Це було ніби щити.

Ні.

Це було ніби в'язниці.

Ліани повністю ув'язнили бомби з мертвої мани.

Це був момент, який можна було побачити.

Біі-і-і-і-і-біп!

Кулі втратили все світло, і звук стих.

Бомби з мертвої мани, розташовані на краях Сьомої Секції, почали вибухати одна за одною.

Баааааам! Бааааам! Бааааааанм!

Чорні рідини злетіли.

Однак вони не змогли досягти неба.

Фш-ш-ш-ш-ш–

Лози повільно чорніли.

Десятки, ні, сотні лоз, які були знищені вибухом, але відросли знову, вистрілювали вгору, до мертвої мани.

Усі війська Імперії дивилися на одну-єдину людину.

Лози обплітали цю людину.

Кейл поглянув на війська Імперії й, сміючись, почав говорити.

«Їжте»

Їжте й їжте ще.

Лози, що почорніли, пожирали бомби, наче перетворилися на змій.

Чим більше вони їли, тим темнішими ставали.

Фш-ш-ш-ш–

Світ ставав дедалі темнішим, а дерева не переставали кричати.

Це був лише початок пекла для військ Імперії.