Розділ 315 — Я поранений (1)

Було приємно так радісно сміятися.

Кейл продовжував сміятися, бачачи, як Розалін, так само як і він, голосно реготала, Ерухабен посміхався, а всі інші виглядали збентеженими.

«Хахахаха- ха!»

Він ще раз голосно розсміявся, а потім раптово замовк.

Потім його тіло похилилося вперед.

«…Хуууу!»

Кейл несвідомо зробив глибокий вдих.

З його відкритого рота не виходило ані крові, ані стогонів.

[«Людино! Що сталося? Ти в порядку?»]

Пролунав стурбований голос Раона. Розалін одразу ж почала підтримувати Кейла.

«Молодий пане Кейле! Ви-»

Погляд Розалін, що досі стежив за кольором обличчя Кейла, швидко перейшов кудись інде, і вона замовкла. Її погляд спрямовався за плече Кейла.

Небо повільно світлішало, оскільки ніч добігала кінця.

Блакитне небо освітлилося настільки, що чорні стовбури дерев, які заповнювали Сьому Секцію, тепер були чітко видні.

Розалін прикусила губи.

"У житті нічого не дається задарма"

Сьома Секція була заповнена великими стовбурами дерев, що з'єднувалися між собою. Однак будівель, зруйнованих цими стовбурами, не було.

Вони просто займали простір між будівлями, людьми та деревами.

Оглянувшись навколо протягом кількох секунд, вона знову поглянула на Кейла й зосередилася на тому, щоб знову підняти його на ноги.

«…Молодий пане Кейле»

Вона бачила руки Кейла.

Кінчики його білих рук тремтіли.

Куточки губ Розалін тремтіли.

"Так, молодий пан Кейл завжди так розплачується"

Вона міцно вхопилася за безсиле тіло Кейла, яке прагнуло впасти. Однак вона не була достатньо сильною, щоб утримати його самотужки. Вони обмінялися поглядами, і вона побачила, що зіниці Кейла тремтіли.

Він відкривав і закривав рот, ніби хотів щось сказати, але не міг вимовити ні слова – мабуть, тому що не мав сил говорити.

Він виглядав так жахливо, ніби тієї людини, яка ще кілька секунд тому радісно сміялася, ніколи й не було.

Він ще ніколи не виглядав так погано.

«Розалін, я це зроблю»

Чхве Хан у якийсь момент підійшов до них і простягнув руку, кажучи, що підтримає Кейла.

Розалін зітхнула і вже збиралася передати Кейла Чхве Хану, коли втрутився хтось інший.

«…Ерухабене-нім»

Стародавній Дракон Ерухабен з легкістю підтримав Кейла.

Ні, він підняв Кейла й перекинув його через плече.

«Ерухабене-нім! Кейл-нім зараз у небезпечному стані!»

Здивований крик Чхве Хана долинув і до ворогів, і до союзників.

Літана наближалася до блідого Кейла.

«Я понесу його. Це моя робота як його охоронця»

Це сталося тоді, як темна ельфійка Таша міцно заплющила очі, а потім знову розплющила їх із гірким виразом на обличчі, побачивши стурбований і занепокоєний вираз Чхве Хана.

"Він що, здурів? Чому він мене несе?

Мені ж нічого не загрожує!"

Кейл намагався завзято похитати головою, поки його несли на плечі Ерухабена. Однак його тіло в мить здригнулося, після чого голова слабко опустилася.

"Ах, як це дратує"

Зараз він був надзвичайно роздратований.

Кейл ледь зміг розтулити рота, але не міг нормально говорити. Йому вдалося лише слабко вимовити кілька слів.

«Я… голод…»

Стародавній Дракон чітко почув цей тихий голос.

«Тцц, бідолашний хлоп. Схоже, тебе опанував привид, який помер від голоду, тепер, коли твоя плита наповнилася»

"Ура Драконам!"

Кейл був надзвичайно щасливий. Ерухабен миттєво розгадав його стан.

Його справді опанував привид, що помер від голоду.

[« Я голодна. Я голодна, бо використала свої сили »]

Ненажера безперервно набридала Кейлу в думках.

[« Ми використали наші сили, щоб змусити стовбури дерев рости. У мене більше немає сил» ]

У тілі Кейла справді не залишилося сил.

Він також був дуже голодний. Йому здавалося, що він мусить щось з'їсти, щоб мати змогу щось робити.

[«Людино! У мене є багато яблучних пирогів!»]

Кейл проігнорував зауваження Раона. Він би з'їв їх, бо дитина пропонувала, але зараз йому хотілося чогось жирного.

«…Ял…»

«Так, яловичина»

«…Св-»

«Так, ми дістанемо тобі ще й свинини»

"Ах, це справді дивовижний досвід"

Кейл опустив голову, помилувавшись тим, як Ерухабен зміг зрозуміти, що він намагався сказати.

Розалін і Чхве Хан дивилися на Ерухабена. Схоже, вони просили його пояснити. Стародавній Дракон кивнув і почав говорити.

«Давайте завершимо справи»

«Вибачте?»

Ерухабен посміхнувся своїм прекрасним обличчям, коли Розалін здивовано перепитала.

«Нам усім треба завершити свої справи, адже ніч добігає кінця»

Кейл розмірковував про себе, похилившись на плече Ерухабена.

"Ах, мудрість старих"

Ерухабен мав рацію, сказавши, що їм треба завершити справи.

Плеск. Плеск.

Кейл відчував, як хтось поплескує його по спині.

«Відпочинь трохи, невдачливий виродку»

[«Він правий! Людино, відпочинь, як каже Золотавий дідусь!»]

"…Ні"

Кейл хотів похитати головою.

"Ні… спочатку дай мені трохи їжі.

Я голодний.

Чорт забирай"

Кейл заплющив очі. Йому здавалося, що найкраще буде просто трохи поспати.

Тут були талановиті люди та Дракони, тож вони, мабуть, зможуть подбати про решту.

Кейл миттєво заснув.

Саме тому він не встиг побачити вираз облич воїнів Джунглів, які тихо раділи своїй перемозі, а не вигукували її вголос.

Вони завжди вели важке життя на природі як воїни.

Усі їхні погляди хоча б раз промайнули повз непритомного Кейла.

* * *

Літана, королева джунглів.

Вона швидко рушила вперед, запитавши одного з темних ельфів.

«Молодий пан Кейл прокинувся?»

«Так, Ваша Величносте!»

Одна година.

Кейл, мабуть, прокинувся вже через годину.

"… Наскільки ж він мав хвилюватися через цю ситуацію, щоб прокинутися вже за годину, коли так миттєво втратив свідомість?"

Літану тяжко обтяжувало те, що командир Кейл так хвилювався, що навіть не міг нормально відпочити.

Вона швидко рушила до намету, у якому перебували Кейл та його група. Зараз у палаці панував хаос, тож їм довелося швидко розкласти цей намет біля палацу.

"…Некромантка?"

Вона побачила чорну мантію: жінка присіла біля чорного стовбура дерева й поклала на нього руку.

Літана замислилася, що ж робить Мері, присівши там, але, оскільки поспішала, просто пройшла повз неї.

«…Мій живіт…»

Літана не звернула уваги на те, що бурмотіла Мері, коли підійшла до намету.

«Гм?»

Вираз обличчя Літани став дивним, коли вона зупинилася перед наметом.

Вона почула несподіваний звук, що долинув з-за спини.

Скрип-скрип.

Літана обернулася, почувши, як щось рухається на колесах.

«Ах, ви тут, Ваша Величносте?»

Майстер меча Чхве Хан. Він підійшов до неї, штовхаючи візок.

На візку було багато їжі.

Запах був схожий на той, що доносився зсередини намету.

«Може, зайдемо?»

Чхве Хан широко посміхнувся й провів Літану в намет.

Літана повільно увійшла в намет.

«О, Панно Ліно!»

Кейл, вітаючи її, засунув до рота великий шматок яловичини.

«…Молодий пане Кейле, з вами все гаразд?»

«Так, зі мною все чудово»

Кейл відповів, продовжуючи набивати рот їжею.

Йому якось вдавалося їсти з витонченістю. Чхве Хан, Гілсман і Святий Джек стояли поруч, готові допомогти з будь-чим.

[Хо-хо-хо, схоже, мені доведеться дати йому трохи грошей на їжу]

Літана обернулася, почувши чийсь сміх.

«…Кронпринце Альберу»

[Давно не бачилися]

Альберу дивився крізь пристрій відеозв'язку з видом, що він не вірить своїм очам. Він поглянув на Літану й продовжив:

[Я почув новину про вашу перемогу. Вітаю]

«Дякую. Це все завдяки вашій допомозі»

[Та ні. Союзні народи повинні допомагати одне одному. Я хочу повідомити про цю чудову новину іншим нашим союзникам, але не можу цього зробити]

«…Ви ще не повідомили їм?»

Літана негайно передала цю новину Альберу через темного ельфа.

Він був, по суті, центральною фігурою в їхньому союзі, тож вона думала, що він також повідомить інших лідерів.

"Але він ще не повідомив іншим?

Чому?"

Альберу продовжив говорити, ніби відповідаючи на її запитання.

[Командир Кейл завадив мені це зробити]

"Командир Кейл що зробив?

Хіба не він найнаполегливіше прагнув перемоги та порятунку Джунглів?

То чому ж він сказав не розголошувати про перемогу?"

Погляди Літани й Альберу одночасно спрямувалися на Кейла. Той нібито витер соус із куточка рота й подивився на них обох.

«Зараз я непритомний і перебуваю на межі смерті»

[Що?]

«Вибачте?»

Кейл погладив свій все ще голодний живіт і, побачивши здивування Альберу та Літани, продовжив:

«Повітряний корабель вибухнув, і я намагався захиститися від вибуху своїм щитом, але зміг захистити лише частину, та він при цьому знищив частину Сьомої Секції Джунглів»

Кейл помітив, як куточки губ Альберу почали підійматися вгору.

[І ти перенапружив свої Стародавні Сили, тому зараз перебуваєш у непритомному стані й на межі смерті? Ніхто не впевнений, чи виживеш ти?]

«Саме так»

[Кашляєш кров'ю й тремтиш, як у тому відео минулого разу?]

«Звучить ідеально»

[Тоді Кейл Хенітус деякий час не зможе з'являтися на полі бою]

Куточки губ Кейла теж повільно піднялися вгору, але потім на його обличчі з'явився серйозний вираз.

«Ми виявили шпигуна в Джунглях»

Він кинув вибачливий погляд на Літану, бо мусив говорити про те, що було водночас болісним і ганебним для Джунглів. Літана кивнула й жестом попросила його продовжувати.

Кейл швидко додав:

«Ми ніяк не можемо гарантувати, що в Королівстві Роан, Королівстві Віппер або будь-якій іншій союзній державі немає шпигунів»

Він не замислювався над тим, що шпигун може бути в Джунглях, бо покладався лише на інформацію з [Народження Героя].

Кейл тепер розумів, що роман не є відповіддю на все. Саме тому він діяв, спираючись на досвід, набутий ним як Кім Рок Су, так і як Кейл.

Він рухався непомітно.

Він рухався так, щоб знищити своїх ворогів.

Людина, яка тут найбільше нагадувала його, одразу зрозуміла його слова.

[То ти кажеш, що нам треба обдурити і союзників, і ворогів?]

Альберу, навіть не дочекавшись відповіді Кейла, миттєво придумав чутку, яку можна було б поширити по всьому Західному Континенту.

[Кейл Хенітус балансує між життям і смертю. Цього вистачить?]

Потім він додав:

[Але я заперечуватиму цю чутку як неправду й робитиму вигляд, ніби готовий у будь-яку мить розпочати війну проти Імперії?]

Якби поширилася чутка, що Кейл поранений, а наслідний принц розгублено заявляв, що це неправда…

[Імперія може справді повестися на цю хитрість і подумати, що ти поранений]

Кейл поглянув на Літану, замість того щоб відповідати Альберу.

«…Сьома Секція була знищена вибухом і пожежею, а командир Кейл отримав при цьому серйозні поранення. Це правда. Цього достатньо?»

Кейл посміхнувся та кивнув.

Літана теж виявилася хитрою. Вона швидко визначила, що їй потрібно робити.

«Не хвилюйтеся про витік інформації з Джунглів. Ми встановимо спостереження на кордоні з Імперією, у небі та скрізь, де це може знадобитися»

[Я обдурю наших союзників і Західний Континент]

Альберу додав це, перш ніж поставити Кейлу питання.

[А що ти будеш робити?]

У той момент Кейл почув у своїй голові голос молодого Дракона.

[«Людино! З нами зв'язуються з Імперії!»]

В Імперії було лише одне місце, яке могло б з ним зв'язатися.

Столиця Імперії. Маленький метелик, яку Кейл підкинув у столиці.

[«Це від вбивці, яка виліпила кролика, схожого на сторожового пса диявола! Це повідомлення!»]

Вбивця Фрезія. Зараз вона відповідала за збір інформації під керівництвом Рона.

[«Там написано: "Молодий пане-нім, коли ви приїдете до Імперії?" А ще: "Сер Рекс і пані Ханна чекають на вас!"»]

Метелики, яких він підкинув в Імперії.

Ці метелики махатимуть крилами й спричинятимуть тайфуни.

Інформаційна мережа Кейла наразі видавала себе за священників у нетрях, а Фрезія очолювала цю групу.

Там також були Котячий Лицар, сер Рекс, та алкоголік-алхімік Рей.

Був там і наслідний принц Королівства Каро Валентіно.

І, нарешті, була Ханна, яка не знала, що вона – справжня Свята Діва.

Вони переховувалися в кишені Імперського Принца та Руки, які про це не знали.

Вони очікували, що вороги прийдуть лише ззовні.

Вони очікували ворогів із Королівства Віппер, Королівства Роан та Джунглів. Вони насторожено ставилися лише до тих, хто входив до столиці.

Однак ворог уже був усередині столиці.

Гострий цвях, який непомітно змішали з іншими речами в їхніх кишенях, проколе їх наскрізь.

"І я єдиний, хто може рухати цей цвях"

Саме він був пов'язаний з усіма ними.

Кейл поглянув на правителів Джунглів та Королівства Роан і почав говорити.

Його роль.

«Я піду знищити Дзвіницю Алхіміків»

Літана заплющила очі, ніби очікувала на таку відповідь. Кейл продовжував говорити.

«І чорна магія, і мертва мана надзвичайно небезпечні на великих полях битв. Саме тому я вважаю, що найефективніше буде рухатися невеликою групою й завдати удару по самому серцю ворога»

Літана замислилася над словом "жертва", яке ховалося за словом "ефективно".

Він говорив, що буде вдавати пораненого, але насправді вирушить у найнебезпечніше місце.

"…У наслідного принца теж немає що сказати"

Альберу також мовчав.

Лише Альберу Кросман мав зараз повноваження схвалити або відхилити план командира Кейла Хенітуса.

Однак ніхто нічого не говорив.

Літана розплющила очі й озирнулася. Вона бачила вираз очей людей, що стояли за Кейлом.

Це були погляди тих, хто мав вирушити до Імперії разом із Кейлом.

Літана почала говорити.

«…Кей-»

Молодий пан Кейл.

Однак, перш ніж вона встигла вимовити його ім'я…

«Кху!»

Кейл раптово закашлявся.

Ні, здавалося, він чимось задихнувся.

Потім він підхопився.

«Кейле-нім?»

[Командире?]

«Молодий пане-нім?»

Кейл почув голос у своїй голові, коли інші з подивом зверталися до нього.

[« Схоже, вона зараз намагається це очистити »]

Це була ненажера.

Єдине, що тут можна було очистити – це чорні стовбури дерев.

«Хвилинку!»

Кейл вигукнув і швидко вибіг із намету. Він побачив, як хтось мчить у бік намету.

Вона здавалася вкрай шокованою, бо продовжувала бігти, навіть кілька разів наступивши на свою чорну мантію.

Тепер Кейл стояв віч-на-віч із тією, хто прибігла.

«…Мері»

Жінка у чорній мантії вклонилася на 90 градусів.

«Вибачте, молодий пане»

Мері вклонилася й відповіла здивованим голосом, який відрізнявся від її звичного голосу, схожого на голос навігатора. Погляд Кейла спрямувався на стовбур дерева за спиною Мері.

Мері цього не помітила, продовжуючи бурмотіти, опустивши голову.

Це також її шокувало. Вона не хотіла влаштовувати сцену, поки Кейл був поранений.

«Я не робила цього навмисно, просто…»

Мері на мить завагалася, перш ніж сказати Кейлу правду.

«Я відчула дивний голод. Мені було голодно, тож…»

Швидка відповідь Мері долетіла до вух Кейла.

«Мері»

«Так, молодий пане. Мені так…»

«Ти впоралася дуже добре»

Мері підняла голову.

Вона побачила, що Кейл посміхається їй.

[«Людино! Ця посмішка тобі не дуже личить!»]

Кейл повністю проігнорував коментар шестирічного Дракона й продовжив говорити.

«Мері, ти була голодна?»

Він подивився на чорний стовбур дерева.

Там була пляма розміром з маленьку долоню Мері, яка відрізнялася від чорного кольору.

«…Так, пане, я раптом дуже зголодніла»

Здивована Мері ледь не пробурмотіла у відповідь. Чорна мантія колихалася вгору-вниз, бо вона дуже хвилювалася.

Кейл із задоволеним виразом обличчя вказав на всю Сьому Секцію.

«Можеш з'їсти все»

Мері бачила чорні стовбури дерев, ні, мертву ману, що вкривала Сьому Секцію.

«Це твоє»

Вона знову поглянула на Кейла.

«Роби все, що забажаєш. Ти можеш робити все, що захочеш»

Подарунок Кейла був переданий Мері.