Розділ 321 — О, де ж ти ховаєшся? (4)

Кейл поставив на землю кота-лицаря сера Рекса, який важко дихав, і рушив уперед.

Туп.

Кейл спускався темним входом у підземелля, і навколо було чутно лише звук його кроків.

Туп. Туп. Туп.

На цьому темному шляху через рівні проміжки стояли смолоскипи. Зі стелі, що виглядала так само суворо, як печера, капали краплі води.

Цю місцевість заповнював лише звук крапель води.

Щойно вони спустилися вниз по сходах, перед ними відкрився довгий прямий шлях. Він був достатньо широким, щоб по ньому могла проїхати карета.

"Це справді був таємний прохід"

Чхве Хан йшов попереду групи, оглядаючись навколо.

Він почав хмуритися.

Він відчув запах смерті.

Трупи.

Це був жахливий запах, про який він волів би не знати. Це був запах, який він відчував уже занадто багато разів у Лісі Темряви та в селі Гарріс.

Його погляд став холодним.

[«...Людино, цей запах-»]

Раон зупинився, не встигнувши сказати Кейлу, що це таке. Він міцно стиснув свої пухкі передні лапи, а його кругле обличчя почало хмуритися.

Передні лапи Кота, що йшов коридором, тремтіли.

Він звик до цього запаху.

Те саме, що він відчув давно, коли залишив своїх брата і сестру, навіть не попрощавшись, боячись, що його можуть спіймати – це почуття охопило його й зараз, через п'ятнадцять років.

Він ледве міг йти.

[«Людино! Попереду люди!»]

Кейл зупинився, почувши попередження Раона.

Двоє лицарів і один алхімік.

По обидва боки широкого проходу стояли на варті двоє лицарів. Алхімік стояв поруч з одним із лицарів і читав документ.

Торк.

Кейл легенько торкнувся плеча Чхве Хана.

Чхве Хан почав іти, не відповідаючи.

« Нічого страшного, якщо ми зловимо мисливців, однак нас швидко викриють, якщо ми зачепимо когось у Дзвіниці Алхіміків »

« Ось чому ми нікого не зачіпатимемо, а замість цього тихо зайдемо всередину й вийдемо назад »

« Це єдиний спосіб успішно врятувати відеозапис і дати нам час поширити його серед громадян Імперії »

Чхве Хан замислився, згадуючи слова, які сказав йому Кейл.

"Він вирішив обрати такий складний шлях"

Рано чи пізно хтось зрозуміє, що вони проникли до дзвіниці, але чи не працювали б вони швидше й ефективніше, якби просто вирубити всіх?

Однак Чхве Хан міг лише діяти з усією серйозністю, оскільки це рішення приймав не він.

Вшш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-

Промайнув легкий подих вітру.

«Ого, повітря на вулиці справді тепліше, все ж весна»

Коментар пролунав від лицаря зі списом, а алхімік, що читав документ, почав бурчати.

«Я просто вдячний, що настала весна. Ти знаєш, як було важко взимку? Усе те холодне повітря, що неслося ззовні, хуу…»

Кейл досить неквапливо пройшов повз лицарів та алхіміків, старанно запам'ятовуючи їхні обличчя.

[«Людино! Я запам'ятаю обличчя цих виродків! Я не дам їм вижити! Я не пробачу нікому в Дзвіниці Алхіміків! Я пообіцяв Мері, що ми разом її зруйнуємо!»]

Шестирічний хлопчик постійно галасував, проте Кейл оглядав околиці, не виказуючи жодних емоцій на обличчі.

Незабаром вони дійшли до кінця проходу.

Перед ними відкрився просторий майданчик.

Раптом він почув голос алхіміка за спиною.

«Якщо ми закриємо вхід, тут не буде вентиляції, і цей гнильний запах заповнить усе приміщення. Це навіть гірше, ніж зимовий холод»

"…Сучий ти виродок"

Кейл почав хмуритися.

Це був надзвичайно широкий і великий підземний зал.

Крім північного проходу, яким вони прийшли, сюди вели стежки зі сходу, заходу та півдня.

Кейл заплющив очі.

[«Людино, не думаю, що зможу на це дивитися»]

Кейл відчував круглі передні лапи, що вчепилися йому в спину.

Раон тримався за спину Кейла.

Рука Чхве Хана, що тримала меч, тремтіла.

Щойно вони увійшли до зали, як побачили сходи, що вели вниз.

Він не міг не поглянути вниз по сходах.

Там були скелети.

«Оо-!»

"Угх!"

Біллос прикрив рот долонею.

Він дивився на кілька метрів нижче виступу, до якого вони дісталися, увійшовши до цієї зали.

Там лежала гора скелетів.

Він бачив, що на цих кістках був одяг, який ще не згнив.

"...Ці кляті божевільні виродки!"

Тіло Чхве Хана почало тремтіти.

"Як люди- як люди могли зробити таке?"

Це була величезна купа трупів.

У багатьох місцях серед цієї купи трупів стояли циліндричні ємності.

Ці ємності були наповнені чорною рідиною.

Це була мертва мана.

[«Людино, мабуть, саме тут вони виготовляли мертву ману»]

Кейл моргнув, почувши слабкий голос Раона.

Він правою рукою схопив свою ліву руку.

Вона злегка тремтіла.

Він тремтів, бо ледь не збожеволів від люті.

Він був не єдиним.

Обидві руки Біллоса тремтіли.

Обидві руки Чхве Хана тремтіли.

Одна тремтіла від огиди, а інша – від нестримного гніву.

Їхні думки почали затуманюватися.

Саме в цю мить.

«Шнхх»

Вони почули чийсь приглушений плач.

Чхве Хан і Біллос здригнулися.

У цю мить групу огорнула мана.

«Я створив навколо нас звукоізоляційний бар'єр»

Ерухабен повідомив групі про це ще до того, як лицарі в коридорі встигли озирнутися.

«Що за…? Ти щойно щось чув?»

«Мабуть, тобі здалося. Ми чули, як мре стільки людей, що тепер нам здається, ніби ми постійно чуємо стогони. Хе-хе»

Хтось заговорив, коли навіть Біллос почав хмуритися.

«Прокляті виродки, які заслуговують на смерть»

Біллос здригнувся й обернувся, а його тіло почало тремтіти.

Він не міг побачити цю людину.

Однак він чітко уявляв собі розлюченого Кейла.

Та Біллосу все одно не залишалося нічого іншого, як опустити голову.

Звук долинав звідкись нижче за нього.

«Хниии-хии, кхии-хиии»

Він чув, як хтось плакав.

Це було не дуже голосно.

Це був хтось, хто не міг стриматися від сліз після того, як так сильно намагався стриматися, що аж корчився від болю.

Кіт, Рекс. Саме він плакав.

"Мені вдалося вижити, але...!"

Рекс відчував, ніби весь його світ затремтів, коли він побачив це підземне приміщення, яке раніше ніколи чітко не бачив.

"Чиї це кістки?

Це скелети моїх брата і сестри? Моїх сусідів? Моїх друзів?"

Бах, бах!

Кіт з силою вдарив головою об землю. Його чоло почало кровити від подряпин, які залишила шорстка підлога, але Рексу було байдуже.

«Хннн, ухх!»

Кров і сльози почали змішуватися.

Червона рідина просочувалася в землю, не стаючи невидимою.

Рекс повільно відштовхнувся своїми тремтячими лапами, щоб підвестися. Він повільно почав іти, одночасно промовляючи.

«Я- я піду вниз»

Його голос тремтів, а з кожним кроком з чола капала кров.

Чхве Хан міг лише бездумно дивитися на краплі крові, що падали.

Магія звукоізоляційного бар'єру не давала ворогам, що знаходилися біля входу в прохід, поглянути в їхній бік.

У цій зоні було небагато світла.

Жоден із ворогів не звернув уваги на краплі крові, що падали.

Ні, вони, мабуть, навіть не могли їх побачити.

Чхве Хан не знав, що сказати про те, що бачив перед собою.

Він відчував відчай.

Смуток і відчай сера Рекса змусили Чхве Хана згадати своє минуле.

У той момент Чхве Хан почув голос Кейла.

«Я піду з тобою»

Почувши відповідь Кейла, Чхве Хан також рушив уперед. Він повільно йшов слідом за маленькими кроками Кота.

Кіт, Рекс, почав спускатися сходами.

Врешті-решт він опинився під землею, у найнижчій точці Імперії.

Він бачив скелети, нагромаджені в купи, схожі на пагорби.

Схоже, вони були мертві вже давно, бо залишилися лише скелети.

Рекс повільно оглядав усе це. Кров з його чола стікала до очей, через що здавалося, ніби він плаче кров'ю.

« Перетворися на Кота й тікай! »

« Так. Малий, ти зможеш це зробити »

Він досі чув голоси своєї нуни та хьона.

Рекс почав говорити.

«...Я їх уб'ю»

"Я вб'ю їх усіх"

Він не знав, кого, коли і як він це зробить. Зараз він не міг ні про що думати.

Однак він не міг стриматися, щоб не сказати нічого саме зараз.

«...Імперський принц... Майстер Дзвіниці»

Він почав перераховувати людей, яких йому потрібно вбити.

Його сльози в якийсь момент висохли.

«Ні»

Рекс здригнувся, почувши голос, що пролунав за його спиною. Ні, він здригнувся від відчуття м'якої тканини, що притискалася до його чола.

Кейл притискав своєю хусткою плаваючу краплю крові – саме там, де, як він припускав, знаходилося чоло Рекса.

Потім він різко й відверто пояснив Рексу.

«Імператорський принц – мій»

Рекс повільно прийшов до тями, почувши цей різкий і холодний голос, що контрастував із теплою рукою, яка торкалася його рани.

Потім він почув чийсь голос, що долинув з-за спини Кейла.

«Кейле-нім»

Чхве Хан звернувся до Кейла, який повільно відповів.

«Я знаю»

"Що він знає?"

Очі Рекса були сповнені здивування.

Кейл присів поруч із сером Рексом. Потім він прошепотів Рексу на вухо.

«Сер Рекс, поглянь на найвищу точку»

"Найвищу точку?"

Погляд Рекса, який досі був зосереджений лише на скелетах, повільно піднявся догори.

Підземний зал, здавалося, тягнувся вгору без кінця.

Було майже неймовірно, що таке місце розташоване під столицею.

Але він також подумав, що їм вдалося не потрапити в халепу саме тому, що вони були так глибоко під землею.

«...Гм?»

Його погляд зупинився на певній точці, коли він підняв голову.

Це була найвища точка цього підземного залу.

Його погляд зупинився прямо під стелею.

Там була ділянка, що виступала наче тераса для перегляду вистави.

Це була тераса, оточена склом.

Складалося враження, ніби це місце було збудовано саме для того, щоб дивитися вниз на цю купу скелетів.

Сер Рекс почув голос Кейла в ту ж мить, як його погляд впав на ту терасу.

Це був моторошний голос, у якому змішувалися і радість, і гнів.

«...Знайшов»

Кейл міг бачити людей, що перебували на терасі.

Там були добре озброєні лицарі та маги, а також кілька алхіміків.

«Він слабший за мене»

Кейл подивився на особу в центрі групи, а древній Дракон Ерухабен спокійно оцінював її силу.

У цей момент Біллос вигукнув:

«Це імперський лікар!»

Імперський лікар, на якого вказав Біллос, подавав людині в центрі келих. Ерухабен подивився на це й додав:

«Це мертва мана»

Келих був наповнений чорною рідиною.

Була людина, яка пила її й неквапливо дивилася вниз на підземний зал.

«...Імперський принц»

Зіниці Рекса почали тремтіти.

Імперський принц Адін.

Він був без сорочки й сидів у інвалідному візку, тож вони могли бачити рану, яку Чхве Хан залишив біля його серця.

"Він п'є мертву ману?"

На обличчі Кейл з'явилася широка посмішка.

«Людино!»

У той момент Раон вигукнув від подиву.

«Та істота, той виродок!»

Раон заїкався, але, побачивши, що Ерухабен нічого не каже, продовжив.

«Той виродок став чорним магом!»

Біллос і Чхве Хан ахнули.

Тиша заповнила простір.

«Хе-хе»

Усі здригнулися, почувши чийсь сміх.

Сміявся саме Кейл.

Однак цей сміх відрізнявся від його звичного.

Кейл не переймався тим, що про нього думала його група, і спокійно спостерігав за Адіном та його підлеглими.

Адін дивився вниз з тераси.

«Дивитися на це зверху – справді цікаво»

На його обличчі був розслаблений вираз.

Кейл повільно гладив шерсть сера Рекса, коли почав говорити.

«Сер Рекс»

«Так?»

«Чи не було б весело схопити того виродка за шию й стягнути його сюди, у найнижчу точку Імперії? Ти з цим згоден?»

Рекс підвів голову, не в змозі нічого сказати.

Він зараз перебував у найнижчій точці Імперії. Він бачив, як Адін дивиться вниз на те місце, де він стояв.

Потім Рекс відчув, як рука відсунулася від його спини.

Кейл підвівся й поставив одне запитання.

«Ви це записали?»

Усі відповіли йому.

«Так, пане»

«Зрозумів»

«Хааа, ніколи за все моє Драконяче життя я не… Хууу»

Посмішка Кейла стала ще ширшою.

Він знову заговорив.

«Ми розділимося на групи й обстежимо решту Дзвіниці. Було б чудово, якби нам вдалося знайти Майстра Дзвіниці, але відступайте, якщо визначите, що це небезпечно»

Потім він наголосив на наступній частині.

«І записуйте все, що бачите. Зустрінемося знову саме тут»

Кейл доторкнувся до пристрою відеозв'язку у нагрудній кишені, додавши:

«Розходьтеся»

Чхве Хан, Мері, Біллос та Ерухабен почали рухатися.

Кейл, Раон і сер Рекс склали одну команду.

Кейл спокійно звернувся до Раона.

«Раоне»

«У чому справа, Людино?»

«Повідом командира Розалін»

Сер Рекс здригнувся.

Це сталося через те, що манера поведінки Кейла була надзвичайно холодною.

«Скажи їй, щоб запустила дирижабль»

Кейл викликав дирижабль до Імперії.

«А що стосується нас…»

Кейл повільно рушив уперед.

«…Ми йдемо на терасу»

Адін. Йому потрібно було перевірити стан того гнилого виродка.

Хто він такий?

Як він став чорним магом?

Як він вилікував своє тіло?

[«Зрозумів, людино!»]

Тіло Кейла почало підніматися вгору. Раон застосовував до нього магію польоту.

Він швидко взяв сера Рекса на руки й повільно піднявся до стелі підземного залу.

Тепер Кейл перебував на одному рівні з Адіном. Він бачив, що рана Адіна біля серця загоїлася, але в нього все ще бракувало ноги. Він і далі виглядав цілком добре.

[«Людино, він справді схожий на чорного мага! Але щось тут дивне. Він просто рясніє життєвою енергією! Як він вилікувався? Щось тут точно не так!»]

Адін почав говорити, поки інформація, яку щойно повідомив Раон, стрімко пролітала в голові Кейла.

«Ходять чутки, що Кейл Хенітус помер?»

Куточки губ Кейла сіпалися.

"Точно.

Ходять чутки, що я помер, так?"

«Так, Ваша Високосте. Такі чутки справді є. Кажуть, вони почалися на Півночі»

Лицар відповів, а Адін зробив ковток мертвої мани, ніби це було вино, після чого неквапливо відповів.

«Це брехня»

Адін подивився перед собою.

Хоча він цього не бачив, Кейл саме в цю мить дивився йому в очі.

«Неможливо, щоб Кейл Хенітус так легко загинув»

Адін впевнено похитав головою, ніби йому навіть не треба було над цим замислюватися. Він повільно заплющив очі, ніби відчуваючи, як мертва мана реве всередині нього, а потім знову розплющив їх.

Він виглядав цілком розслабленим, коли впевнено додав:

«Я впевнений, що він принаймні поранений, оскільки кажуть, що повітряний корабель вибухнув. Мабуть, саме тому Альберу Кросман розіграв цю радикальну карту, заявивши, що Кейл Хенітус мертвий, аби виграти трохи часу для його одужання»

Кейл ледь стримався, щоб не розсміятися.

"Я не поранений.

Зі мною все гаразд"

«Нам треба завдати удару по Королівству Роан, перш ніж він одужає. Нам треба все перевернути з ніг на голову. Нам треба розхитати цей стіл. Тоді я впевнений, що вони забудуть про інциденти з чорною магією. Хоча багато людей загине»

На обличчі Адіна грала лагідна посмішка, коли він знизав плечима перед своїми довіреними підлеглими, ніби кажучи, що це сумно, але він нічого не може з цим вдіяти.

Кейл посміхався прямо перед Адіном.

"Гей, виродку, це ти незабаром відкинеш дух.

Зараз у тебе немає часу турбуватися про інших"