Розділ 322 — Падіння (1)

«Ваша Високосте, коли ви плануєте завдати удару по Королівству Роан? Мабуть, ми почнемо з території Ґ'єрре, чи не так?»

"Айгу"

Кейл похитав головою, слухаючи те, що лицар говорив Адіну.

[«Людино! У того лицаря й імперського принца такі неймовірні думки!»]

"Теж про це думаю"

Кейл трохи наблизився до Адіна.

[«Людино, людино! Я ретельно огляну внутрішню частину цієї тераси. Просто довірся мені»]

На відміну від звичайних терас, ця тераса всередині була розділена склом.

Кейл спостерігав за Адіном, який перебував по той бік скла.

Щось було дивно.

Колір обличчя Адіна був дивно занадто гарним.

«Ваша Високосте»

Імперський лікар наповнював порожній келих мертвою маною, запитуючи:

«То кого ви відправите на Східний Континент?»

"Східний Континент?

Чому він раптом заговорив про Східний Континент?"

«Я ще не зовсім впевнений щодо цього»

На обличчі Адіна з'явилася дивна посмішка, але один із лицарів, який дивився на нього, запитав стурбованим голосом.

«Ви плануєте поїхати самі, Ваша Високосте? Хіба рани, залишені тим майстром меча, ще не загоїлися?»

Рани, залишені майстром меча.

Він мав на увазі рани, які Чхве Хан залишив на тілі Адіна.

«А, це?»

Адін вказав на свої груди.

Його шкіра виглядала гладенькою, без найменших навіть шрамів.

«Так, Ваша Високосте. Я чув, що атрибут його аури досить міцний і що її було важко вилікувати. Хоча я впевнений, що ви це подолаєте, цей нікчемний дурень не може не хвилюватися»

Всміх.

Лицар замовк.

Це було тому, що Адін посміхався. Вона відрізнялася від його звичної посмішки, яка робила його схожим на хорошу людину.

Це була явна глузлива посмішка.

«Атрибут того майстра меча, Чхве Хана, справді досить міцний»

Адін зробив ще один ковток мертвої мани.

Він не відчував жодного болю.

Він взагалі нічого не відчував.

Він просто спокійно оцінював силу Чхве Хана.

«Але він лише наполовину досконалий»

"Наполовину досконалий?"

Вираз обличчя Кейла став дивним.

Чесно кажучи, саме Чхве Хан найбільше мучився, намагаючись вдосконалитися.

Насправді, скоріше ніж через те, що він намагався вдосконалитися, з'явилися сильніші люди, а деякі інші стали сильнішими, через що Чхве Хан уже не особливо виділявся.

Однак Чхве Хан був достатньо сильним, щоб заподіяти біль напівкровному Дракону.

"Але він лише наполовину досконалий?"

[«Людино, я розгадав це»]

Він чув голос Раона.

[«Я розгадав, що дивного в імперському принці»]

Кейл здригнувся, почувши голос Раона, який цього разу звучав серйозно, і поглянув на руку імперського принца Адіна.

Це була та рука, яка не тримала келих з вином.

З його долоні піднімався дим.

Це був дим аури.

Це був густий дим аури, який міг виходити лише від майстра найвищого рівня, що стояв одразу перед рівнем майстра меча.

Кейл згадав, що Адін був майстром найвищого рівня, а не майстром високого рівня, як було офіційно оголошено.

"…Але колір його аури–

чорний?"

Густий дим аури, що піднімався з руки Адіна.

Він був чорного кольору, точно як аура Чхве Хана.

"Це був колір, який, як вважалося, мав лише Чхве Хан.

Хіба не так було в [Народженні Героя?]"

Тоді Кейл одночасно почув голоси Адіна та Раона.

«Чхве Хан не впорається зі мною. Він не впорається з тим, ким я є зараз»

[«Імперський принц змінився! Тепер його атрибутом є відчай!»]

"Відчай? Чхве Хан…"

Розум Кейла почав швидко працювати. Було занадто багато нових фактів, над якими слід було подумати.

[«Я знав, що він чомусь відчувається дивно! Ось чому відчай Чхве Хана був поглинений! У Чхве Хана немає ані досконалої темряви, ані відчаю! Я, Раон Міру, справді величний і могутній, бо розгадав це!»]

"Хо"

Кейл не зміг стримати презирливого сміху.

"Імперський принц і відчай?"

[«Я впевнений, що він, мабуть, випив чорний відчай! Він поглинув те, що відкинув Чхве Хан! Він нажерся чужим відчаєм і використовує його як ауру!»]

Раон сопів і пихкав сильніше, ніж будь-коли раніше.

[«Це лайно гірше за сміття!»]

"Він поглинув чужий відчай?"

Чорний відчай.

Крики голосів усередині чорного відчаю досі дзвеніли в вухах Кейла.

Чхве Хан був приголомшений, але відкинув чорний відчай завдяки Раону та Клопеху, які витягли його з-під його чару.

"Але імперський принц Адін це поглинув?

Чи здатна чорна магія також поглинати чорний відчай?"

У голові Кейла промайнуло безліч складних думок.

Потім вони всі разом дійшли до єдиного висновку.

«…Це вже занадто»

Голос Кейла, який не було чутно через звукоізоляційний магічний бар'єр, попрямував до Адіна, що стояв по той бік скла.

Гнів Кейла перетворився на шок.

«Ха-ха, ви справді дивовижні, Ваша Високосте! Саме так, хтось, хто ще не до кінця сформований, не може вас перемогти!»

Лицар, який поставив запитання, а також інші, всі погодилися з цим твердженням і почали сміятися.

Кейл, який спостерігав за цим ззовні тераси, погладив Кота по спині, почувши гарчання.

Сер Рекс розлютився.

У цей момент один із підлеглих із серйозним виразом обличчя поставив Адіну запитання.

«Ваша Високосте, я все ще вважаю, що було б краще відправити на Східний Континент когось іншого. Не здається правильним, щоб Ви особисто вирушали розбиратися з таким нікчемним Королем найманців»

"Король Найманців? Лідер Гільдії Найманців Східного Континенту?

Чому раптом заговорили про цю людину?"

«Будь ласка, відправте мене, Ваша Високосте. Я поїду на Східний Континент і позбавлю Короля Найманців влади, щоб подарувати вам нове життя»

"Нове життя?"

Вираз обличчя Кейла знову став дивним.

"Тож у Короля Найманців є щось, що дасть Адіну нове життя?"

Адін похитав головою, дивлячись на лицаря.

«У цьому немає потреби. Рука незабаром почне діяти, щоб поглинути Гільдію Найманців»

З того, що знав Кейл, Рука на Східному Континенті оминала Гільдію Найманців, коли та почала захоплювати підпільний світ. Ось наскільки великим був вплив Гільдії Найманців на Східному Континенті.

"Але зараз вони націлилися саме на цю Гільдію Найманців?

Що зараз відбувається на Східному Континенті?"

Кейл почав думати про свого слугу Рона, який мав би бути в готелі на Східному Континенті. Схоже, йому потрібно зв'язатися з Роном.

«Чи зможе Рука це зробити?»

Адін кивнув імперському магу, який поставив це запитання.

«Біла Зірка-нім перебуває на Східному Континенті вже кілька місяців, щоб розібратися з ситуацією. Саме тому там також перебуває Майстер Дзвіниці – щоб звітувати про хід війни та займатися іншими справами»

«Коли повернеться Майстер Дзвіниці?»

«Він має повернутися протягом чотирьох днів»

«Ах»

Кейл не стримав здивування.

"Ми нарешті знайшли це.

Ми нарешті знайшли сліди Білої Зірки"

Куточки губ Кейла здригнулися, піднімаючись вгору.

[«Людино! Гадаю, було розумно не вбивати Адіна прямо зараз! Він сам усе розкриває!»]

"Теж про це думаю"

«Я зможу отримати силу, коли Біла Зірка-нім візьме під свій контроль Гільдію Найманців. Тоді я матиму досконале тіло»

Імперський лікар швидко вклонився Адіну.

«З нетерпінням чекаю, як Ви яскраво засяєте в майбутньому, Ваша Високосте»

«Я молитимуся й молитимуся знову, щоб той день настав якнайшвидше»

Підлеглі ледь не побилися між собою, намагаючись першими розповісти про світле майбутнє Адіна.

«Усе буде під Вашим контролем, Ваша Високосте»

Прослухавши все це, Кейл прийняв рішення.

Сила, якою, як вважається, володіє Король Найманців.

Сила, що мала достатньо цілющих здібностей, аби подарувати комусь нове життя.

«Я мушу передати її певному Дракону»

Щойно він це сказав, Кейл відчув, як маленька передня лапка погладила його по спині.

[«Точно! Давай спочатку пограбуємо Короля Найманців і віддамо це дідусеві! Людино, ти такий розумний!»]

Шестирічний хлопчик поплескував Кейла по плечу, наче гордий батько.

"Йо-ой, як я взагалі опинився в такій ситуації?"

Кейл зітхнув. У цю мить він почув голос Адіна.

«Через п'ять днів ми завдамо удару по південно-західному кордону Королівства Роан. До того часу я зосереджуся на відновленні сил, але доповідайте про всі приготування»

Підлеглі одночасно вклонилися й вигукнули у відповідь.

«Ми отримали ваші накази»

Кейл, дивлячись на них, недбало прокоментував:

«Просто дурні, що поводяться як дурні»

Шанси на те, що їх знищать ще до того, як вони встигнуть вирушити знищувати Королівство Роан за п'ять днів, були набагато вищими.

Кейл спостерігав, як Адін повернув келих імперському лікарю.

«Повернемося всередину»

«Так, Ваша Високосте»

Скре-ег.

Адін попрямував до кімнати всередині тераси під скрип свого інвалідного візка.

Кейл побачив теплу й розкішну кімнату.

Чхх-х.

Однак цей краєвид зник, коли імперський лікар зачинив штори.

Кейл подивився на порожню терасу та запнуті штори, а потім повільно обернувся.

«Раоне»

«Що таке, Людино?»

«Передай іншим»

До рук Кейла потрапила цінна інформація.

«Протягом двох днів ретельно обшукайте Дзвіницю Алхіміків. Зберіть якомога більше доказів. Скажи їм також знайти всі аварійні виходи»

За планом вони мали атакувати південно-західний кордон Королівства Роан через п'ять днів, а Майстер Дзвіниці мав повернутися через чотири дні.

«Через три ночі від сьогодні…»

Точніше кажучи, в ніч між третім і четвертим днем.

«Ми почнемо нашу атаку»

План сформувався в його голові.

У першому етапі потрібно було розібратися з Дзвіницею Алхіміків та імперським принцом.

Другий етап – розправитися з чорною магією та Майстром Дзвіниці, який прибуде трохи запізно.

Було б чудово, якби Біла Зірка теж приєднався.

«Наша мета на першому етапі – атакувати Дзвіницю Алхіміків і зруйнувати міські стіни, одночасно перекривши всі входи до Дзвіниці, крім входу до цієї підземної зони»

Щур у банці.

Ні, щур, який може лише втекти в підземне пекло.

«Мяааааау»

Рекс занявкав.

На цих щурів, що втікають, чекав би хижак.

«Сер Рекс»

«Так, молодий пане»

«Ти зібрав тих людей, яких я тобі доручив зібрати минулого разу? Можу я з ними зустрітися?»

Це були люди, які поділяли біль Рекса і працювали з ним у минулому.

Рекс згадав, як Кейл наказав йому зібрати їх разом, і кивнув.

«Чи є щось, що ми можемо зробити?»

Сила Імперії та чорна магія були на рівні, що перевищував уяву Рекса.

Він хвилювався, чи зможуть щось зробити його друзі, розкидані по всій Імперії, адже сильний був лише він один.

Тоді він почув відповідь Кейла.

Окрім сьогоднішнього дня, залишалося ще два дні.

«Звісно. Ви, хлопці, маєте зробити все»

Йому потрібно було швидко починати діяти.

Пізніше тієї ночі.

У нетрях столиці Імперії крадькома пересувалися люди.

В кожного з них на руках були невеликі кулі.

Це були кулі для відеозапису.

Саме на цих кулях містилися записи, які група Кейла робила протягом усього дня.

« Я ризикую своїм життям заради цієї операції »

Усі вони думали про те, як Рекс, у якого знову розійшлася рана на лобі й текла кров, розповідав їм, що робити, навіть не витираючи кров.

Очі Рекса були повністю червоні від крові.

Очі людей, що розходилися по нетрях із кулями в руках, також були червоні від крові.

Усіх їх змусили відправити своїх братів і сестер, родичів та сусідів до Дзвіниці Алхіміків.

« Під час цієї операції нічого не повинно піти не так. Я цього не допущу »

Наполегливий голос Рекса майже вкарбувався в їхню свідомість.

Вночі столицею ходили солдати й лицарі.

Однак у нетрях патрулювало небагато лицарів чи солдатів. Це було тому, що в темних нетрях не було ні світла, ні ліхтарів, тож у них не було причин там патрулювати.

Тук-тук-тук.

Людина зі сферою постукала у двері.

Інші заходили в печери, таємно облаштовані в нетрях.

Дехто з них біг до своїх родин.

У темних нетрях не було світла.

Однак тієї ночі… Нетрі були оповиті мовчазним гнівом і криками.

Наступного дня.

«Доброго дня»

Охоронець, що стояв біля Дзвіниці Алхіміків, з дивним виразом обличчя поглянув на людину, яка підійшла до дверей.

«У чому справа?»

Він побачив чоловіка в пошарпаному, але чистому одязі, який посміхався йому.

Охоронець більше турбувався через почервонілі очі, ніж через ввічливу посмішку, але кивнув підборіддям, щоб чоловік продовжував.

Чоловік ввічливо вклонився, перш ніж почати говорити.

«Я прийшов зустрітися зі своїм старшим братом»

«Старшим братом? Алхіміком?»

"Його одяг виглядає занадто пошарпаним, щоб бути молодшим братом алхіміка"

Чоловік посміхнувся й відповів, коли вираз обличчя охоронця видав його підозру.

«Так, пане. Мій брат Хонте зайшов до Дзвіниці Алхіміків п'ятнадцять років тому»

Хонте.

Від цього імені очі охоронця почали тремтіти.

Хонте – учень Майстра Дзвіниці Алхіміків.

"… Але ж він мертвий?"

Охоронець спостерігав, як інший охоронець поспішно вбіг у будівлю, а потім знову поглянув на чоловіка. Потім у нього пробіг мороз по спині, коли він подивився за плечі того чоловіка.

До Дзвіниці Алхіміків прямувало багато людей у чистому, але пошарпаному одязі. Їх було щонайменше десятеро.

Вони були різного віку.

Усі вони посміхалися й почали говорити.

«Я хочу побачити свого молодшого брата чи сестру»

«Я хочу побачити свою старшу сестру»

«Я хочу побачити свого сина й доньку. Це дозволено?»

П'ятнадцять років тому. П'ятнадцять років тому було багато людей, які приходили, щоб побачити своїх дітей, яких залишили в Дзвіниці Алхіміків. Їх завжди відправляли назад під різними приводами.

Відправляли їх назад, кажучи щось на кшталт: "Ви справді хочете стати ланцюгами на ногах своїх братів і сестер чи дітей і тягнути їх вниз, коли вони нарешті почали жити кращим життям?".

Однак ще ніколи не було такого, щоб одразу з'явилося стільки людей.

"Ну, мабуть, десять – це не так уже й багато"

Охоронці дивилися повз людей, які наближалися до вежі.

Багато мешканців дивилися на вежу й шепотілися між собою. Їм було цікаво, що ж відбувається.

Саме тому охоронець не міг цього побачити.

Він не бачив почервонілих очей чи набряклих облич людей, які прийшли шукати своїх рідних, ані їхніх міцно стиснутих кулаків, що суперечили їхнім усміхненим обличчям.

Кейл спостерігав за цим здалеку.

[«Людино! Розалін каже, що скоро буде тут! Усі темні ельфи теж ідуть! Клопех також сказав, що незабаром прибудуть і Святі Лицарі!»]

Кейл поглянув у бік Дзвіниці – найвищої споруди на Західному Континенті – і почав говорити.

«Нарешті все починається»

До початку битви залишалося лише півтора дня.