Розділ 323 — Падіння (2)

Другий за величиною ринок у столиці, розташований прямо поруч із Дзвіницею Алхіміків.

«Що відбувається?»

Торговець, який відкрив свою крамницю пізніше, ніж зазвичай, і саме розкладав фрукти, поглянув на сусіда-торговця й запитав.

«Я теж не дуже знаю»

Торговець, що відповів, похитав головою. Його погляд був спрямований на вхід до Дзвіниці Алхіміків, де було жвавіше, ніж зазвичай.

У цей момент хтось втрутився в їхню розмову.

«З-з-знаєте, це про ту саму справу»

«Ту саму справу?»

«Так, саме ту!»

Невинного вигляду молодий чоловік із мускулистою статурою почав говорити.

«П'ятнадцять років тому Дзвіниця Алхіміків забрала дітей із нетрів, обіцяючи дати їм роботу й зробити з них алхіміків»

«Ах, а. Я пригадую»

Торговець згадав щось із далекого минулого.

П'ятнадцять років.

Це було надзвичайно давно.

Принаймні так здавалося людям, які зараз стояли біля Дзвіниці.

«Схоже, родичі тих дітей просять охоронців дозволити їм побачитися з ними»

«А, справді? Вони що, весь цей час не могли їх побачити?»

Очі купця широко розширилися, коли він відреагував на цей факт, про який раніше не знав.

Молодий чоловік, заступник капітана Гілсман, облизав губи, а потім продовжив говорити у своїй неповторній привітній манері, яка робила його справжньою душею компанії.

«Так, пане, схоже, саме так. Ви ж знаєте про Хонте-німа, правда? Учня Майстра Дзвіниці!»

«Звісно, знаю. Хто ж його не знає?! Хонте-нім родом із нетрів. Дзвіниця Алхіміків – дивовижна, і Хонте-нім теж дивовижний. Це приклад того, як чудові наміри приносять чудові результати»

«Це справді так»

Заступник капітана Гілсман повільно взявся до справи.

«Але бачите…»

Те, що вираз обличчя молодого чоловіка став серйозним, змусило як купця, так і перехожих звернути на нього більшу увагу.

«Навіть родина Хонте-німа могла бачити його лише здалеку і ніколи не мала дозволу зустрітися з ним»

«… Справді? З чого б це?»

Вирази облич обох купців стали дивними.

«… Я про це не знав. Я не знав, що так було»

Гілсман перебільшено кивнув у відповідь на зауваження купця.

«Я теж! Я про це теж не знав! Хай там як, мабуть, є причина, чому всі ці люди зараз пішли до Дзвіниці Алхіміків, щоб шукати своїх рідних»

«А яка причина?»

Гілсман розмахував руками, продовжуючи перебільшувати.

«Ви ж знаєте, що багато алхіміків вирушили на поле бою, щоб битися проти Королівства Віппер? Вони хвилювалися за своїх рідних, тому й пішли на зустріч із ними»

«Ах»

Купець кивнув.

Він дивувався, чому вони всі тут, але це була цілком зрозуміла причина.

«Це ж звично турбуватися, відправивши своїх рідних на поле бою. Я впевнений, що їм важко спати ночами»

"Упс"

Купець, який сказав це, не подумавши, здригнувся й відвернув голову. Купець, що викладав фрукти, мав не дуже приємний вираз обличчя.

Його молодший брат брав участь у війні проти Королівства Віппер як солдат.

«Кхем, кхм. Але, мабуть, нам не варто надто перейматися цим! Наша Імперія переможе!»

Купець поглянув на свого приятеля й швидко додав, давши нагоду Гілсману, який чекав на слушний момент, щоб втрутитися.

«Звісно. Хіба Імперський Принц дозволив би громадянам Імперії гинути в муках?»

«Звісно, ні! Такого ніколи не станеться!»

Гілсман відвернув погляд від купця, який мимоволі підігравав йому, і озирнувся навколо.

Він був не єдиним, хто зараз поводився так.

Люди Кейла та Рекса вели подібні розмови по всій столиці й спостерігали за тим, що відбувалося.

"Я бачу занепокоєння та невпевненість"

Солдати, яких імперський принц взяв із собою.

Більшість цих солдатів складали мешканці столиці.

Імперія все ще перебувала у стані війни, хоч як би мирно зараз не було в столиці.

Заступник капітана Гільсман оглянув хаотичну атмосферу, що панувала навколо, і непомітно зник.

Інші робили те саме.

Усі, хто отримав такі самі накази, як і Гільсман, пересувалися столицею, уникаючи поглядів солдатів. У їхніх думках крутилися слова Кейла.

« Я планую поширити у столиці два відеозаписи »

Туп. Туп.

Чулися поспішні кроки рудого Кота, що стрибав по дахах.

« Першим відео буде про злочини Дзвіниці Алхіміків, починаючи з п'ятнадцятирічної давнини »

Більшість людей будуть здивовані цим і засудять це, тоді як мешканці нетрів та родичі рабів з інших країн будуть у люті.

« Друге »

Сер Рекс грізно поглянув на Дзвіницю Алхіміків.

« Другим відео стане запис, на якому імперський принц та мешканці Дзвіниці Алхіміків використовують бомбу "Хонте", намагаючись вбити власний народ »

Усі громадяни Імперії вибухнуть гнівом, щойно побачать цей запис.

« Сер Рекс, я хочу, щоб ти та мешканці нетрів допомогли громадянам евакуюватися за межі столиці в той час.

Цього разу ви будете захищати й охороняти людей »

Голос Кейла лунав у вухах Рекса.

Його червоні від напруги очі оглядали кожен куточок і кожну стежку всередині столиці.

"Я обов'язково евакуюю всіх"

Він прийняв рішення.

«Сьогодні раніше з'явилися дехто з мешканців нетрів?»

Надзвичайно знервований алхімік доповідав Адіну про сьогоднішні події.

«Так, Ваша Високосте. Хіба цього разу в битві за Королівство Віппер не брало участь багато алхіміків? Схоже, вони хвилювалися, що їхні родичі теж опинилися там, тож просили надати будь-яку інформацію про них або дозволити побачитися з ними, якщо вони перебувають у Дзвіниці Алхіміків»

«Чому так раптово?»

Алхімік похитав головою.

«Це не раптово. До нас час від часу з'являлися люди. Єдина відмінність полягала в тому, що з'явився молодший брат Хонте, і, як я вважаю, саме це спонукало інших піти за ним. Проте їх все одно було лише близько десяти осіб»

«Розумію. Слідкуйте також за нетрями»

Почувши наказ Адіна, алхімік швидко вклонився.

«Нам потрібно негайно усунути всі можливі непередбачувані фактори»

Це було тому, що голос імперського принца звучав досить холодно.

«Розумію, Ваша Високосте. Ми посилимо патрулювання навколо столиці втричі порівняно з тим, що є сьогодні»

Ці патрулі вони використовували як прикриття, щоб стежити за ситуацією.

Адін кивнув, і алхімік швидко вийшов з кімнати на терасі, де перебував Адін.

«Ваша Високосте, як ви гадаєте, щось трапиться в нетрях?»

На запитання імперського лікаря Адін похитав головою.

«Навіть якщо щось і трапиться, що вони зможуть зробити? Сьогодні все так само, як і п'ятнадцять років тому. Ми просто не можемо дозволити, щоб по столиці поширювалися неправдиві чутки»

Адін думав, що йому потрібно ще більше посилити контроль над столицею.

Він зробив ковток мертвої мани.

«Вона все ще така прісна»

Порівняно з чорною рідиною, наповненою чужим відчаєм, вона була надзвичайно прісною.

Адін згадував той смачний присмак, роблячи ще один ковток мертвої мани.

У той самий час Кейл перебував у невеликому лісі трохи південніше від столиці Імперії.

«Спостереження за нетрями посилилося?»

«Так, молодий пане. Я почула це від своїх підлеглих»

Кейл кивнув у відповідь на слова Фрезії.

Він доторкнувся до предмета в руці й запитав:

«Усі приготування завершені?»

Його погляд спрямувався у темряву лісу.

З темряви до нього йшли двоє людей.

Близнюки Бога Сонця.

Святий Джек і майстриня меча Ханна.

«Я вже давно готова до бою»

Ханна буркнула, торкаючись леза свого меча. Її очі іскрилися від думки про вбивство ворогів.

«Мені просто треба битися тим мечем, який мені дасть оппа, так?»

Текст, що був написаний усередині книги чорної магії. Близнюки вже чули про це від Кейла.

Погляд Кейла звернувся до Святого Джека.

«Святий-нім, ти готовий?»

Святий Джек торкався маленької кулі, на обличчі в нього був суворий вираз. Це була одна з куль для відеозапису, які завтра мали з'явитися по всій столиці.

Святий Джек підвів голову й оглянув темний ліс.

Він бачив Кейдж, жрицю Бога Смерті, некромантку Мері та темну ельфійку Ташу.

"Чи справді я зможу скористатися божественним предметом і витягнути меч? Чи маю я для цього достатню гідність?"

Він згадав про дерева, що побіліли в Сьомій Секції Джунглів.

Той краєвид справді був видовищем "світла".

Святий Джек простягнув руку.

«Молодий пане-нім, будь ласка, дайте це мені»

Кейл посміхнувся, почувши суворий голос Джека.

«Я чекав, коли ти це скажеш»

Маленьке старе компактне дзеркальце в руці Кейла перейшло до Джека.

Джек прийняв його тремтячими руками й розклав. Усередині він побачив дзеркало.

Вирок.

Це слово все ще було на ньому написане.

Однак Джек поки що просто знову закрив дзеркальце.

Вирок Сонця.

Божественний артефакт, який, як кажуть, здатний перетворити ніч на білу.

Джек тримав божественний артефакт у руці, коли почав говорити до Кейла.

«Я обов'язково створю білу ніч»

Кейл уже збирався відповісти на це, коли підвів голову.

Вшу-у-у-у-

Дув вітер.

Він бачив лише звичайне нічне небо.

Однак він це відчував.

У небі було щось невидиме.

[«Людино! Розалін тут!»]

Повітряний корабель, який два Дракони зробили невидимим, ширяв прямо над лісом.

Кейл побачив, як з неба раптово почали падати чорні крапки.

Туп! Пух! Бум!

Чорні істоти, які приземлилися на землю з різними звуками, повільно підвелися на ноги.

Це були воїни Темних Ельфів, які воювали в джунглях.

Вони вклонилися Кейлу, оточені своїми елементалями.

Кейл почав говорити.

«Один день»

Залишився лише один день.

Світанок наступного ранку.

Адін отримав звіт про те, що в нетрях, як завжди, було тихо, а також про те, що на вулицях було небагато людей і що солдати прослуховували розмови мешканців.

«Нічого особливого, Ваша Високосте»

Однак вони не усвідомлювали, що люди просто тихо чекали, коли мине цей день.

«Ти закрив вікно?»

«Хвилинку!»

На запитання мами дитина швидко простягнула руку до вікна.

Вона бачила солдатів і лицарів, які патрулювали на вулиці.

« Через війну вони навіть вночі наполегливо працюють, щоб захистити нас »

Дитина згадала слова мами й тихо спостерігала за солдатами та лицарями на вулиці.

«Холодне повітря заходить!»

«А, вже займаюся!»

Почувши ще раз голос мами, дитина швидко зачинила вікно.

Скре-е-е-е-е-ех.

Старе вікно повільно зачинилося.

Була пізня ніч. Сонце вже давно зайшло, і було видно лише нічне небо.

Дзень-дзень.

Рука дитини, яка намагалася зачинити вікно, здригнулася.

«М-мамо!»

Дитина покликала маму, але її голос не було чути.

Біі-і-і-іп– Бі-і-і-і-іп–

Гострий звук, що розрізав ніч, пролунав по всій столиці.

Мама обійняла приголомшену дитину, закінчуючи замикати вікно.

Її зіниці тремтіли.

"Вторгнення ворогів? Треба тікати? Що це за шум?"

Вона була сповнена невпевненості, адже зараз тривала війна. Усі її чуття загострилися, коли вона намагалася з'ясувати, що відбувається.

Саме в цю мить.

[Дивитися на це зверху – справді цікаво]

За вікном пролунав знайомий голос.

«Це Його Високість! Мамо, Його Високість!»

Дитина мала рацію.

Це був голос імперського принца Адіна.

Скрек!

Вікно знову відчинилося.

Вона підняла погляд до неба.

У повітрі висів великий літаючий об'єкт.

На цьому дирижаблі транслювали відеозапис.

«Гм? Мамо, це обличчя Його Високості!»

Вона побачила місцевість, де скелети були нагромаджені, наче гора. Імперський принц стояв на терасі вгорі й пив чорну рідину.

Перше відео охоплювало небо над столицею.

Сер Рекс, який повернувся до людської подоби, у той момент тримав у руці пристрій для відеозв'язку.

[Починайте]

Це був голос Кейла.

Сер Рекс подивився вперед. Багато людей у нетрях тримали в руках кулі, щити та інші предмети, дивлячись на нього.

Він відкрив рота, щоб щось сказати.

«Розійдіться. Давайте всі разом це переживемо»

Це був початок.

Люди почали рухатися крізь темряву в нетрях.

У той самий момент.

[Починайте]

Розалін повернула голову.

Вона бачила магічне коло, що сяяло в центрі дирижабля, а також древнього Дракона, який піднімався в повітря.

Вона відкрила рота, щоб щось сказати.

«Активуйте магічне коло, щоб зруйнувати стіни!»

Її голос відлунював у нічному небі, а весь дирижабль почав тремтіти від реву мани.

І нарешті.

«Ходімо»

Кейл увійшов у північний таємний прохід до Дзвіниці Алхіміків, де мав бути Адін.

Раон і Чхве Хан пішли за ним.

Кейл почув чийсь голос через пристрій відеозв'язку.

[Починається проникнення через східний, західний, південний і північний таємні ходи]

Це був голос Таші.

Північ, південь, схід, захід. Таємні ходи Дзвіниці Алхіміків.

Воїни темних ельфів проникали в ці таємні ходи під проводом Таші.

Настав час.

Це був лише початок.